5. Авторське право та використання інтелектуальної діяльності.

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60

Авторське право — це сукупність норм права, що регулюють правові відносини, пов'язані зі створенням і використанням певного інтелектуального продукту. Авторське право передбачає виключне право автора оригінальних наукових, літературних, художніх та інших творів розмножувати їх будь-якими методами і продавати.

Теоретичні передумови авторського права базуються на необхідності частки людства мати широкий доступ до всіх досягнень інтелектуальної творчої діяльності. У Загальній декларації прав одіти, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН у 1948 р., авторські права віднесені до основних прав людини.

Термін «інтелектуальна власність» має різноманітні відтінки. Ми будемо використовувати визначення інтелектуальної власності, що містяться в Конвенції ВОІВ (Всесвітня організація інтелектуальної власності). Права на інтелектуальну власність можна визначити як:

- авторські права на наукові, художні і літературні (включаючи програми, бази даних для ЕОМ) твори;

- права артистів-виконавців, виробників фонограм і організацій ефірного або кабельного віщання;

- права на промислову власність (розглянемо пізніше);

- закриту інформацію, у тому числі секрети виробництва (ноу-хау). Ми коротко зупинимося на питаннях регулювання відносин, що називаються авторськими правами.

Авторське право об'єктивно — це сукупність норм цивільного права, що регулюють відносини, які виникають у зв'язку з створенням і використанням творів науки, літератури і мистецтва. Воно є самостійним інститутом цивільного права.

У суб'єктивному розумінні авторське право - це сукупність, особистих немайнових (моральних) і майнових прав, які належать особам, що створюють твори науки, літератури і мистецтв; (авторам), відносно створених ними творів.

У юридичній літературі, у тому числі навчальній, об'єктом авторського права (твір) визначають як нематеріальний продукт духовної творчості людини, що має об'єктивну форму. Поняття науки. літератури і мистецтва мають різне сутнісне значення. Важливе значення має лише творчий характер праці, у результаті якого створений твір. Якщо немає творчості, немає й об'єкта авторського права. Наприклад, не може бути об'єктом авторського права список телефонів, проста компіляція й ін. У випадку суперечки про наявність або відсутність творчості призначається експертиза, за допомогою якої суд може вирішити це питання.

Відповідно до Типового закону ВОІВ до об'єктів авторського права відносять:

- літературні твори (літературно-художні, наукові, навчальні, публіцистичні тощо);

- драматичні і сценарні твори;

- музичні твори з текстом і без тексту;

- хореографічні твори і пантоміми;

- аудіовізуальні твори (кіно,- теле- і відеофільми, слайдфільми, діафільми та інші кіно,- теле-, відео товари), радіотовари;

- твори живопису, скульптури, графіки, дизайну й інші твори образотворчого мистецтва;

- твори декоративно-прикладного і сценографічного мистецтва;

- твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва;

- фотографічні твори і твори, отримані засобами, аналогічними фотографії;

- географічні, геологічні та інші карти, плани, ескізи і пластичні твори, що належать до географії, топографії й інших наук;

- програми для ЕОМ усіх видів, включаючи прикладні програми й операційні системи;

- інші твори, що задовольняють вимоги щодо надання охорони.

До об'єктів авторського права також належать:

1) похідні твори (переклади, опрацювання, анотації, реферати, резюме, огляди, інсценівки, музичні аранжування й інші обробки творів науки, літератури і мистецтва);

2) збірники творів, такі як енциклопедії, антології, бази даних та інші результати творчої праці.