2. Класифікація ВЕЗ.

Як показує світовий досвід, уже склався досить широкий спектр форм ВЕЗ. Їх можна класифікувати за:

місцем розташування зон відповідно до географії розміщення щодо державного кордону: внутрішні (у внутрішніх районах країни) і зовнішні (безпосередньо поблизу державного кордону);

характером об’єктів зонування: локальні (точкові), створені на основі невеликих територій окремих підприємств, транспортних вузлів, і комплексні, значні за розміром територіальні утворення, адміністративно-територіальні одиниці, які виконують різноманітні функції;

взаємовідносинами з національною економікою приймаючої країни; інтеграційні, у механізм яких закладено принцип тісної взаємодії із суб’єктами господарської діяльності поза зоною, розвиток горизонтальних зв’язків, і анклавні, що створюються переважно з метою збільшення припливу вільно конвертованої валюти і локалізуються на невеликій території при незначній взаємодії з рештою галузей економіки;

функціональною орієнтацією, коли зони розрізняють за критерієм виконання певних функцій: зовнішньоторговельні, торговельно-виробничі, науково-технічні, туристичні або рекреаційно-туристичні, банківсько-страхові, офшорні та інформаційні.

Досить поширеною є класифікація ВЕЗ за функціональною орієнтацією, зокрема:

Зовнішньоторговельні зони (ЗТЗ) – це вільні економічні зони, де товари іноземного походження можуть зберігатись, обслуговуватись без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Традиційно вони локалізуються на обмеженій території, що має необхідну транспортно-складську інфраструктуру та сучасні системи комунікації. Як правило, це морські або річкові порти, залізничні вузли, аеропорти, перетини магістральних доріг.

Торговельно-виробничі зони (ТВЗ) – зони, які створюються з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритеті галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв’язків і забезпечення зайнятості населення. ТВЗ існують у формі експортоорієнтованих або імпортоорієнтованих зон.

ТВЗ простої модифікації здійснюють не тільки складування, перевантаження, зберігання, а й обробку вантажів різного рівня складності, комплектування, збирання вузлів і готових виробів. ТВЗ більш складної модифікації передбачають концентрацію в контурі зони експортних або імпортних виробництв.

Науково-технічні зони – зони, які спрямовані на розвиток наукового і виробничого потенціалу через стимулювання фундаментальних та прикладних досліджень з подальшим впровадженням їх результатів у виробництво.

Як правило, НТЗ орієнтовані на високопрофесійні наукові кадри держави впровадження та перспективність результатів їхніх досліджень з точки зору можливостей реалізації на внутрішньому і світовому ринках.

Туристичні або рекреаційні туристичні зони (РТЗ) – зони, які створюються на основі значного природно-рекреаційного та історико-культурного потенціалу з метою    його ефективного використання і збереження.

Головна мета заснування туристичних зон визначається їх суттєвими характеристиками та передбачає: максимально ефективне використання природно-ресурсного потенціалу; його прибуткову експлуатацію; зберігання та облаштування; стимулювання зростання доходів від туризму та рекреацій.

Банківсько-страхові зони (БСЗ) – особливий вид зон, сутність яких важко трактувати однозначно. Їхні визначення суттєво відрізняються. Банківсько-страхові зони – це зони, в яких запроваджується сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів.

Основними елементами БСЗ є такі:

пільговий податковий режим визначення відсотків прибутку, доданої вартості за послуги, на капітал;

дерегламентація (відміна або значні обмеження на використання) низки норм щодо порядку здійснення банківсько-страхової діяльності – відмова від норм контролю руху капіталу, валютного обміну тощо;

розширення меж дискретності (надання більшої свободи дії) для страхового покриття особливих (нетрадиційних) типів ризику.

            Зони обробки інформації – відносно новий вид вільних економічних зон, що характеризується орієнтацією на концентрацію в межах зон високих інформаційних технологій, розвиток інформаційно-комунікаційних систем, обслуговування, розробку і продаж програмного забезпечення та спеціалізується на надання телемаркетингових послуг, здавання в оренду (користування) соціальної та бізнесової інфраструктури.

Як показує світовий досвід, уже склався досить широкий спектр форм ВЕЗ. Їх можна класифікувати за:

місцем розташування зон відповідно до географії розміщення щодо державного кордону: внутрішні (у внутрішніх районах країни) і зовнішні (безпосередньо поблизу державного кордону);

характером об’єктів зонування: локальні (точкові), створені на основі невеликих територій окремих підприємств, транспортних вузлів, і комплексні, значні за розміром територіальні утворення, адміністративно-територіальні одиниці, які виконують різноманітні функції;

взаємовідносинами з національною економікою приймаючої країни; інтеграційні, у механізм яких закладено принцип тісної взаємодії із суб’єктами господарської діяльності поза зоною, розвиток горизонтальних зв’язків, і анклавні, що створюються переважно з метою збільшення припливу вільно конвертованої валюти і локалізуються на невеликій території при незначній взаємодії з рештою галузей економіки;

функціональною орієнтацією, коли зони розрізняють за критерієм виконання певних функцій: зовнішньоторговельні, торговельно-виробничі, науково-технічні, туристичні або рекреаційно-туристичні, банківсько-страхові, офшорні та інформаційні.

Досить поширеною є класифікація ВЕЗ за функціональною орієнтацією, зокрема:

Зовнішньоторговельні зони (ЗТЗ) – це вільні економічні зони, де товари іноземного походження можуть зберігатись, обслуговуватись без сплати мита і митних зборів або з їх відстроченням. Традиційно вони локалізуються на обмеженій території, що має необхідну транспортно-складську інфраструктуру та сучасні системи комунікації. Як правило, це морські або річкові порти, залізничні вузли, аеропорти, перетини магістральних доріг.

Торговельно-виробничі зони (ТВЗ) – зони, які створюються з метою стимулювання підприємництва, залучення інвестицій у пріоритеті галузі господарства, розширення зовнішньоекономічних зв’язків і забезпечення зайнятості населення. ТВЗ існують у формі експортоорієнтованих або імпортоорієнтованих зон.

ТВЗ простої модифікації здійснюють не тільки складування, перевантаження, зберігання, а й обробку вантажів різного рівня складності, комплектування, збирання вузлів і готових виробів. ТВЗ більш складної модифікації передбачають концентрацію в контурі зони експортних або імпортних виробництв.

Науково-технічні зони – зони, які спрямовані на розвиток наукового і виробничого потенціалу через стимулювання фундаментальних та прикладних досліджень з подальшим впровадженням їх результатів у виробництво.

Як правило, НТЗ орієнтовані на високопрофесійні наукові кадри держави впровадження та перспективність результатів їхніх досліджень з точки зору можливостей реалізації на внутрішньому і світовому ринках.

Туристичні або рекреаційні туристичні зони (РТЗ) – зони, які створюються на основі значного природно-рекреаційного та історико-культурного потенціалу з метою    його ефективного використання і збереження.

Головна мета заснування туристичних зон визначається їх суттєвими характеристиками та передбачає: максимально ефективне використання природно-ресурсного потенціалу; його прибуткову експлуатацію; зберігання та облаштування; стимулювання зростання доходів від туризму та рекреацій.

Банківсько-страхові зони (БСЗ) – особливий вид зон, сутність яких важко трактувати однозначно. Їхні визначення суттєво відрізняються. Банківсько-страхові зони – це зони, в яких запроваджується сприятливий режим здійснення банківських та страхових операцій в іноземній валюті для обслуговування нерезидентів.

Основними елементами БСЗ є такі:

пільговий податковий режим визначення відсотків прибутку, доданої вартості за послуги, на капітал;

дерегламентація (відміна або значні обмеження на використання) низки норм щодо порядку здійснення банківсько-страхової діяльності – відмова від норм контролю руху капіталу, валютного обміну тощо;

розширення меж дискретності (надання більшої свободи дії) для страхового покриття особливих (нетрадиційних) типів ризику.

            Зони обробки інформації – відносно новий вид вільних економічних зон, що характеризується орієнтацією на концентрацію в межах зон високих інформаційних технологій, розвиток інформаційно-комунікаційних систем, обслуговування, розробку і продаж програмного забезпечення та спеціалізується на надання телемаркетингових послуг, здавання в оренду (користування) соціальної та бізнесової інфраструктури.