4. Податкове регулювання інноваційної діяльності.
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60
Податкове регулювання інноваційної діяльності повинно здійснюватися у напрямку полегшення податкового тягаря, запровадження механізму уникнення подвійного оподаткування прибутку та дивідендів акціонерних товариств, надання інвестиційних пільг.
Методами реалізації державної інноваційної політики є:
- надання розробникам, виробникам і фірмам, які впроваджують інноваційний продукт безпроцентних позик за рахунок Державного інноваційного фонду та ін. цільових фондів;
- впровадження систем податкових пільг для виробників інноваційного продукту;
- створення приватних інноваційних фондів, що користуються значними податковими і кредитними пільгами;
- фінансова допомога вченим, винахідникам, виробникам інноваційного продукту у вигляді надання грантів, позик, субсидій та ін;
- зниження державного патентного мита для індивідуальних винахідників;
- створення сприятливого правового середовища для ін новаторів та ін.
Податок на прибуток є прямим податком, оскільки має безпосередній вплив на підприємство і виплачується з його прибутку (доходу), при встановленні оподатковуваної величини підприємницькі структури, які можуть користуватися пільгами.
Податок на додану вартість – це непрямий податок, який виступає у формі частини новоствореної вартості, що сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва поварів.
Мито – непрямий податок, який справляється з митної вартості або обсягу товару, що підлягають митному контролю на території України (ввозяться, вивозяться або прямують транзитом).
Екологічний податок сплачують усі підприємства, що завдають шкоду навколишньому середовищу, він стягується за встановленими нормативами, залежно від обсягу та характеру забруднення. Є інші види податків, які регулюють діяльність суб’єктів підприємництва, установ та організацій (державне мито, податок на експорт та імпорт).
Податкове регулювання інноваційної діяльності повинно здійснюватися у напрямку полегшення податкового тягаря, запровадження механізму уникнення подвійного оподаткування прибутку та дивідендів акціонерних товариств, надання інвестиційних пільг.
Методами реалізації державної інноваційної політики є:
- надання розробникам, виробникам і фірмам, які впроваджують інноваційний продукт безпроцентних позик за рахунок Державного інноваційного фонду та ін. цільових фондів;
- впровадження систем податкових пільг для виробників інноваційного продукту;
- створення приватних інноваційних фондів, що користуються значними податковими і кредитними пільгами;
- фінансова допомога вченим, винахідникам, виробникам інноваційного продукту у вигляді надання грантів, позик, субсидій та ін;
- зниження державного патентного мита для індивідуальних винахідників;
- створення сприятливого правового середовища для ін новаторів та ін.
Податок на прибуток є прямим податком, оскільки має безпосередній вплив на підприємство і виплачується з його прибутку (доходу), при встановленні оподатковуваної величини підприємницькі структури, які можуть користуватися пільгами.
Податок на додану вартість – це непрямий податок, який виступає у формі частини новоствореної вартості, що сплачується до Державного бюджету на кожному етапі виробництва поварів.
Мито – непрямий податок, який справляється з митної вартості або обсягу товару, що підлягають митному контролю на території України (ввозяться, вивозяться або прямують транзитом).
Екологічний податок сплачують усі підприємства, що завдають шкоду навколишньому середовищу, він стягується за встановленими нормативами, залежно від обсягу та характеру забруднення. Є інші види податків, які регулюють діяльність суб’єктів підприємництва, установ та організацій (державне мито, податок на експорт та імпорт).