6.6. Інвентаризація виробничих запасів
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46
Інвентаризація виробничих запасів провадиться згідно з Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженою Мінфіном України.
Інвентаризація — перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, та зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку.
Основними завданнями інвентаризації запасів є виявлення фактичної наявності та дотримання умов зберігання; виявлення запасів, які не використовуються, перевірка реальності відображення вартості запасів у балансі підприємства.
Інвентаризація виробничих запасів провадиться за місцем зберігання та за матеріально відповідальними особами. Дата здійснення повної або часткової (вибіркової) інвентаризації встановлюється керівником підприємства. Ним же затверджується і склад інвентаризаційної комісії, строки проведення інвентаризації та оформлення її результатів.
Матеріальні запаси під час інвентаризації записуються в описи (типові форми) за кожним окремим найменуванням із зазначенням номенклатурного номера, виду, групи, сорту та кількості (рахунком, вагою або мірою).
На виявлені в процесі інвентаризації непридатні або зіпсовані матеріальні цінності додатково складаються акти, в яких указуються причини, ступінь і характер пошкодження матеріальних цінностей, а також винні особи, які допустили їх псування.
Тара вписується до опису за видами, цільовим призначенням і якісним складом (нова, потребує ремонту тощо).
На тару, що стала непридатною, інвентаризаційною комісією складається акт на списання із зазначенням причин псування.
Під час інвентаризації МШП, наданих в особисте користування працівникам, припускається складання групових інвентаризаційних описів із зазначенням відповідальних за ці предмети осіб, стосовно яких відкриті особові картки, із проставлянням підпису в описі.
У процесі інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від даних книг обліку і причини відхилень. Інвентаризаційні описи (акти) разом з висновками робочої комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія складає порівняльну відомість, в якій послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік лишків і нестач унаслідок пересортування; здійснюється розрахунок природної нестачі (у виняткових випадках з особливого дозволу керівника робляться уточнювальні записи, наприклад, знайдено арифметичну помилку або інші неточності в роботі); визначаються кінцеві результати інвентаризації.
Якщо вартість нестач перевищуватиме вартість лишків, то різниця має бути віднесена на винних матеріально відповідальних осіб.
Взаємний залік лишків і нестач унаслідок пересортування може бути допущений тільки щодо товарно-матеріальних цінностей одного і того самого найменування і в кількості за умови, що лишки та нестачі утворилися за один і той самий період, що підлягав перевірці, та в тієї самої матеріально відповідальної особи.
За результатами проведеної інвентаризації складається протокол, в якому зазначаються стан складського господарства, результати проведеної інвентаризації, пропозиції про залік нестач і лишків при пересортуванні, списування нестач у межах норм природного убутку, а також понад нормативні нестачі та втрати від псування цінностей, запропоновані заходи щодо попередження нестач і втрат надалі. Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути розглянутий і затверджений у 5-денний термін керівником підприємства.
Результати інвентаризації після затвердження керівником відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому проведена (закінчена) інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року. У пояснювальній записці до річного звіту підприємства, установи наводяться відомості про результати проведених протягом року інвентаризацій.
Відповідно до статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації матеріальних цінностей, а також невжиття заходів з відшкодування винними особами збитків від нестач, розтрат, крадіжок, безгосподарності тягнуть за собою накладення штрафу від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, здійснені особою, яка протягом року підлягала адміністративному стягненню, зумовлюють накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок відображення результатів інвентаризації матеріальних цінностей такий:
1. Загальна сума нестач, якщо винуватця не встановлено:
Дебет субрахунку № 947 “Нестачі та втрати від псування цінностей”
Кредит субрахунку № 201 “Сировина і матеріали” Кредит субрахунку № 203 “Паливо” тощо.
2. Списується нестача, зарахована за пересортуванням:
Дебет субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”
Кредит субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”.
3. Відноситься на рахунок матеріально відповідальних осіб різниця у вартості матеріалів, зарахованих за пересортуванням:
Дебет рахунка № 375 “Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків”
Кредит субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”.
4. Оприбутковуються виявлені лишки матеріалів (з уключенням суми до валових доходів):
Дебет субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”
Кредит субрахунку № 745 “Дохід від безкоштовно отриманих активів”.
5. Сума нестач у межах норм природного убутку:
Дебет рахунка № 91 “Загальновиробничі витрати”
Кредит субрахунку № 20 “Виробничі запаси”.
6. Якщо на час виявлення нестачі винуватця не встановлено, то одночасно зі списанням цінностей на витрати балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок № 07 “Списані активи”.
7. Нестачі, віднесені на рахунок матеріально відповідальної особи:
Дебет субрахунку № 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”
Кредит рахунка № 71 “Інший операційний дохід”.
8. Різниця між розрахунковими та обліковими цінами (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Порядок визначення розміру збитків від нестач, розкрадання, знищення (порчі) матеріальних цінностей” від 22.01.96 р. № 116):
Дебет субрахунку № 375 “Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків”
Кредит рахунка № 71 “Інший операційний дохід”.
9. На суму нарахованого ПДВ:
Дебет субрахунку № 375 “Розрахунки за відшкодуванням матеріальних збитків”
Кредит субрахунку № 641 “Розрахунки за податками”.
10. Погашення різниці між ринковими та обліковими цінами як готівкою, так і “за рахунок заробітної плати матеріально відповідальної особи” (одноразово або частинами відповідно до рішення інвентаризаційної комісії адміністрації підприємства або рішення народного суду, наприклад, по 20 % щомісячно до остаточного погашення заборгованості):
Дебет рахунка № 30 “Каса”
Дебет рахунка № 31 “Рахунки в банках”
Дебет рахунка № 66 “Розрахунки з оплати праці”
Кредит субрахунку № 375 “Розрахунки за відшкодуванням матеріальних збитків”.
11. Різниця між розрахунковими та обліковими цінами має бути внесена до бюджету:
Дебет рахунка № 71 “Інший операційний дохід”
Кредит субрахунку № 641 “Розрахунки за податками”.
12. Перерахування до бюджету різниці між розрахунковими та обліковими цінами, штрафних санкцій:
Дебет рахунка № 641 “Розрахунки за податками”
Кредит рахунка № 31 “Рахунки в банках”.
13. Штрафи від 8 до 15 і від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян:
Дебет рахунків № 30, 31, 66
Кредит рахунка № 641 “Розрахунки за податками”.
14. Перерахування до бюджету нарахованої суми ПДВ:
Дебет рахунка № 641 “Розрахунки за податками”
Кредит субрахунку № 311 “Поточні рахунки в національній валюті”.
6.7.
Розкриття інформації про виробничі
запаси у фінансовій звітності
П(С)БО 9 “Запаси” передбачено, що в Примітках до фінансової звітності підприємства розкривають інформацію про:
методи оцінки запасів;
балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;
балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;
балансову вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, у заставу;
суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу.
Якщо для оцінки запасів використовується метод ЛІФО, то в Примітках наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку та звітності (найменшою з вартості), обчисленою з застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації.
Інвентаризація виробничих запасів провадиться згідно з Інструкцією про інвентаризацію основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затвердженою Мінфіном України.
Інвентаризація — перелік, перерахування, зважування, перемірювання в натурі виробничих запасів, що знаходяться в місцях зберігання, та зіставлення наявності з даними бухгалтерського обліку.
Основними завданнями інвентаризації запасів є виявлення фактичної наявності та дотримання умов зберігання; виявлення запасів, які не використовуються, перевірка реальності відображення вартості запасів у балансі підприємства.
Інвентаризація виробничих запасів провадиться за місцем зберігання та за матеріально відповідальними особами. Дата здійснення повної або часткової (вибіркової) інвентаризації встановлюється керівником підприємства. Ним же затверджується і склад інвентаризаційної комісії, строки проведення інвентаризації та оформлення її результатів.
Матеріальні запаси під час інвентаризації записуються в описи (типові форми) за кожним окремим найменуванням із зазначенням номенклатурного номера, виду, групи, сорту та кількості (рахунком, вагою або мірою).
На виявлені в процесі інвентаризації непридатні або зіпсовані матеріальні цінності додатково складаються акти, в яких указуються причини, ступінь і характер пошкодження матеріальних цінностей, а також винні особи, які допустили їх псування.
Тара вписується до опису за видами, цільовим призначенням і якісним складом (нова, потребує ремонту тощо).
На тару, що стала непридатною, інвентаризаційною комісією складається акт на списання із зазначенням причин псування.
Під час інвентаризації МШП, наданих в особисте користування працівникам, припускається складання групових інвентаризаційних описів із зазначенням відповідальних за ці предмети осіб, стосовно яких відкриті особові картки, із проставлянням підпису в описі.
У процесі інвентаризації визначається фактична наявність цінностей, виявляються відхилення від даних книг обліку і причини відхилень. Інвентаризаційні описи (акти) разом з висновками робочої комісії здають до бухгалтерії для виявлення кінцевих результатів. При цьому бухгалтерія складає порівняльну відомість, в якій послідовно виконуються такі розрахункові процедури: здійснюється взаємний залік лишків і нестач унаслідок пересортування; здійснюється розрахунок природної нестачі (у виняткових випадках з особливого дозволу керівника робляться уточнювальні записи, наприклад, знайдено арифметичну помилку або інші неточності в роботі); визначаються кінцеві результати інвентаризації.
Якщо вартість нестач перевищуватиме вартість лишків, то різниця має бути віднесена на винних матеріально відповідальних осіб.
Взаємний залік лишків і нестач унаслідок пересортування може бути допущений тільки щодо товарно-матеріальних цінностей одного і того самого найменування і в кількості за умови, що лишки та нестачі утворилися за один і той самий період, що підлягав перевірці, та в тієї самої матеріально відповідальної особи.
За результатами проведеної інвентаризації складається протокол, в якому зазначаються стан складського господарства, результати проведеної інвентаризації, пропозиції про залік нестач і лишків при пересортуванні, списування нестач у межах норм природного убутку, а також понад нормативні нестачі та втрати від псування цінностей, запропоновані заходи щодо попередження нестач і втрат надалі. Протокол інвентаризаційної комісії повинен бути розглянутий і затверджений у 5-денний термін керівником підприємства.
Результати інвентаризації після затвердження керівником відображаються в бухгалтерському обліку підприємства в тому місяці, в якому проведена (закінчена) інвентаризація, але не пізніше грудня звітного року. У пояснювальній записці до річного звіту підприємства, установи наводяться відомості про результати проведених протягом року інвентаризацій.
Відповідно до статті 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, несвоєчасне або неякісне проведення інвентаризації матеріальних цінностей, а також невжиття заходів з відшкодування винними особами збитків від нестач, розтрат, крадіжок, безгосподарності тягнуть за собою накладення штрафу від 8 до 15 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, здійснені особою, яка протягом року підлягала адміністративному стягненню, зумовлюють накладення штрафу від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок відображення результатів інвентаризації матеріальних цінностей такий:
1. Загальна сума нестач, якщо винуватця не встановлено:
Дебет субрахунку № 947 “Нестачі та втрати від псування цінностей”
Кредит субрахунку № 201 “Сировина і матеріали” Кредит субрахунку № 203 “Паливо” тощо.
2. Списується нестача, зарахована за пересортуванням:
Дебет субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”
Кредит субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”.
3. Відноситься на рахунок матеріально відповідальних осіб різниця у вартості матеріалів, зарахованих за пересортуванням:
Дебет рахунка № 375 “Розрахунки по відшкодуванню завданих збитків”
Кредит субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”.
4. Оприбутковуються виявлені лишки матеріалів (з уключенням суми до валових доходів):
Дебет субрахунку № 201 “Сировина і матеріали”
Кредит субрахунку № 745 “Дохід від безкоштовно отриманих активів”.
5. Сума нестач у межах норм природного убутку:
Дебет рахунка № 91 “Загальновиробничі витрати”
Кредит субрахунку № 20 “Виробничі запаси”.
6. Якщо на час виявлення нестачі винуватця не встановлено, то одночасно зі списанням цінностей на витрати балансова вартість списаного активу зараховується на позабалансовий рахунок № 07 “Списані активи”.
7. Нестачі, віднесені на рахунок матеріально відповідальної особи:
Дебет субрахунку № 375 “Розрахунки за відшкодуванням завданих збитків”
Кредит рахунка № 71 “Інший операційний дохід”.
8. Різниця між розрахунковими та обліковими цінами (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України “Порядок визначення розміру збитків від нестач, розкрадання, знищення (порчі) матеріальних цінностей” від 22.01.96 р. № 116):
Дебет субрахунку № 375 “Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків”
Кредит рахунка № 71 “Інший операційний дохід”.
9. На суму нарахованого ПДВ:
Дебет субрахунку № 375 “Розрахунки за відшкодуванням матеріальних збитків”
Кредит субрахунку № 641 “Розрахунки за податками”.
10. Погашення різниці між ринковими та обліковими цінами як готівкою, так і “за рахунок заробітної плати матеріально відповідальної особи” (одноразово або частинами відповідно до рішення інвентаризаційної комісії адміністрації підприємства або рішення народного суду, наприклад, по 20 % щомісячно до остаточного погашення заборгованості):
Дебет рахунка № 30 “Каса”
Дебет рахунка № 31 “Рахунки в банках”
Дебет рахунка № 66 “Розрахунки з оплати праці”
Кредит субрахунку № 375 “Розрахунки за відшкодуванням матеріальних збитків”.
11. Різниця між розрахунковими та обліковими цінами має бути внесена до бюджету:
Дебет рахунка № 71 “Інший операційний дохід”
Кредит субрахунку № 641 “Розрахунки за податками”.
12. Перерахування до бюджету різниці між розрахунковими та обліковими цінами, штрафних санкцій:
Дебет рахунка № 641 “Розрахунки за податками”
Кредит рахунка № 31 “Рахунки в банках”.
13. Штрафи від 8 до 15 і від 10 до 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян:
Дебет рахунків № 30, 31, 66
Кредит рахунка № 641 “Розрахунки за податками”.
14. Перерахування до бюджету нарахованої суми ПДВ:
Дебет рахунка № 641 “Розрахунки за податками”
Кредит субрахунку № 311 “Поточні рахунки в національній валюті”.
6.7.
Розкриття інформації про виробничі
запаси у фінансовій звітності
П(С)БО 9 “Запаси” передбачено, що в Примітках до фінансової звітності підприємства розкривають інформацію про:
методи оцінки запасів;
балансову (облікову) вартість запасів у розрізі окремих класифікаційних груп;
балансову (облікову) вартість запасів, які відображені за чистою вартістю реалізації;
балансову вартість запасів, переданих у переробку, на комісію, у заставу;
суму збільшення чистої вартості реалізації, за якою проведена оцінка запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату балансу.
Якщо для оцінки запасів використовується метод ЛІФО, то в Примітках наводиться різниця між вартістю запасів, відображеною на дату балансу в обліку та звітності (найменшою з вартості), обчисленою з застосуванням методу середньозваженої собівартості, ФІФО, чистої вартості реалізації.