Розділ 3 СИСТЕМИ ТЕХНОЛОГІЙ: ЕКОЛОГІЧНІ ТА ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНІ ПРОБЛЕМИ

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23 24 25

Короткий історичний огляд
соціально-економічного
розвитку технологій

Технології стародавніх цивілізацій і досі вражають сучасників, а проте їхня суть далеко не для всіх є достатньо зрозумілою. Піраміда Хеопса та піраміди інших володарів Єгипту, зрошу-
вальні системи Нілу, астрономічні споруди майя, вироби шумерів, а пізніше ремісничі цехи римських міст, де археологічні дослідження виявили тканини, зброю, хірургічні інструменти, точні прилади (терези) та ін., свідчать про високий рівень окремих технологій тієї доби. Проте загальні технології економічної діяльності помітно не змінювалися. Селяни орали землю, сіяли і збирали врожай протягом століть за однаковою технологією та за допомогою однакових засобів праці. Гончарі виробляли горщики на гончарному крузі, ковалі кували залізо молотом, ткачі використовували пра-пра-прадідівські верстати. З біблійних переказів до нас дійшли зображення стародавніх засобів транспортування товарів і побутових технологій, які існували протягом тисячоліть [191, 706—708, 726] (рис. 52). Протягом майже двох тисяч років
доринкової економіки засоби виробництва майже не змінюва-
лися.

Усе це означало, що економічне життя було стабільним і навіть, у певному розумінні, соціально спрямованим У рабовласницькому чи феодальному суспільстві розумний хазяїн піклувався про свою власність, щоб зберегти раба чи кріпака як засіб виробництва. Консерватизм характеризував енергетичні ресурси суспільства, які майже не змінювалися. Наприклад, починаючи від стародавніх римлян і аж до кінця Середньовіччя в кінській упряжі не було хомута. Винахід хомута, який не стискав шиї коня, одразу підвищив продуктивність тяглової худоби на 30 %. Проте суспільний уклад не стимулював «винахідницької діяльно-
сті» невільника-хлібороба, раба чи скутого традиціями ремісника.

Суспільні сили обстоювали стабільність і патріархальність укладу сім’ї, технологічні зміни лякали суспільство, навіть сам спосіб життя базувався на точному відтворенні традицій встановлення життєвих засад. Характерною ознакою економічної стабільності життя була майже постійна кількість населення Землі з початку нашої ери до Середньовіччя — близько чверті мільярда (див. рис. 8).

Виникнення ринкової економіки стало могутнім поштовхом для пожвавлення діяльності ринків праці, землі й капіталу, тобто появи тих факторів виробництва, яких не існувало в доринковій економіці.

Технологія поєднала ці фактори в єдиний виробничий процес отримання споживної вартості у значно більшому розмірі, ніж це було необхідно для її власників.

Нові технології забезпечили широкі верстви населення рідкісними раніше речами й зумовили поступове зростання рівня життя.

Друга зміна, зумовлена технологією,— це продуктивність праці.

Розмір домни для виплавлення чавуну збільшився в десять разів — від 10 футів (3 m) до 100 футів (30 m). Ткацькі верстати вже не вміщувались у житловій кімнаті й потребували механічного приводу.

Змінився характер праці, збільшилася її продуктивність: одного фахівця-ремісника замінили різні робітники відповідно до стадій технологічного процесу.

Головним фактором, який визначає місце індивідуума в суспільстві й забезпечує йому високий рівень життя, стають не успадковані станові привілеї, а володіння новою технологією. З’являється клас капіталістів — допитливих, енергійних, вільних у виборі праці людей.

Свобода вибору праці, прагнення до творчості, постійні винаходи все нових і нових засобів праці, нових технологій для насичення ринку споживними вартостями стають рушійними силами суспільства. Здавалося б, це відкривало перед людством нові горизонти необмеженого матеріального забезпечення й політичних свобод. Найбільш яскраво це проявилося у двох знаменних явищах 1776 року.

1. Прийняття Декларації незалежності в США, яка проголошувала право кожної людини на життя, свободу та щастя.

2. Вихід друком книжки Адама Сміта «An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations» [200] («Дослідження про природу та причини багатства народів»), що пояснювала, як суспільство має функціонувати в ринковій економіці, девіз якої — laissez faire, laisser passer («не заважай»).

Але зміни в економічних відносинах суспільства, породжені розвитком технологій, мали і негативні наслідки. «Невидима рука» — регулятор ринку (визначення А. Сміта) — не завжди спрацьовувала: технологічні новації призводили до перенасичування ринку певними видами товару, що породжувало кризи попиту й збуту, порушувало виробничий цикл підприємств. Часто це закінчувалося їх закриттям, масовим безробіттям. Оскільки фабричні робітники здебільшого вже втратили навички ремісничої (кустарної) праці, вони залишалися без жодних засобів до існування. Причини своєї особистої катастрофи тодішні робітники вбачали саме в нових винаходах і нових технологіях, які постійно зменшували потребу в робочих руках. До цього додавалася ностальгія за старим звичним побутом: фабрики й заводи руйнували знайомі людям з дитинства природні ландшафти, нещадно вирубувалися ліси, відчужувалися сільськогосподарські землі, перекривалися річки, забруднювалися вода й повітря.

Отже, «технологія — той джин, котрого капіталізм випустив із пляшки; відтоді він відмовляється повернутися назад». Так схарактеризували технологію відомі американські економісти, автори цікавої та корисної книжки «Економіка для всіх» Р. Гейлбронер і Л. Тароу [35]. Саме з їхньої книжки запозичено викладену вище оцінку історичного впливу конкретних технологій на соціально-економічний розвиток суспільства. Але зазначимо, що, мабуть, не слід умовляти джина повернутися назад у пляшку — краще його надійно й контрольовано приручити.

Проблеми раннього капіталізму прискіпливо розглядав у своїх працях К. Маркс. Не аналізуючи його економічних і політичних поглядів, скажемо тільки, що Маркс був проникливим діагностиком «болячок» капіталізму свого часу й передбачав навіть його саморуйнування. Відтоді багато чого змінилося у світі. Капіталізм остаточно відмовився від хаотичного, неконтрольованого розвитку. З’явилася безліч економічних систем, призначених для регулювання виробництва й споживання.

Як приклад варто назвати одну з найпопулярніших донедавна теорій — теорію оновленого капіталізму Д. Кейнса (John Maynard Keynes), «змішаної економіки», що в ній саме уряд відіграє вирішальну роль регулятора. На жаль, не буде перебільшенням твердження, що й нині питання найефективнішої регуляції ринку залишається відкритим, наочним свідченням цього є тривала економічна криза в нашій державі. Що ж таке сучасна економічна наука? Яку роль у розвитку суспільства відіграє науково-технічний прогрес? Як він впливатиме на екологічний стан у ХХІ столітті?

Що стосується першого, то несподівану для багатьох, але значущу відповідь дав директор-розпорядник Міжнародного валютного фонду Мішель Камдессю в інтерв’ю українському телебаченню: «… економіка — це більше мистецтво, ніж наука». І все ж таки, проблеми взаємодії тріади наук економіки, технології та екології — будуть надзвичайно актуальними для людства ХХІ ст.

Сучасне поняття системи технологій, з одного боку, є економічною категорією, тобто засобами праці, спрямованими на перетворення предметів праці на споживні вартості, а з другого —
позаприродною складовою сучасних урбанізованих екосистем.
У розділі 1 ми вже спинялися на суттєвих суперечностях між досягненням безпосередньої первинної мети — виробництва споживної вартості — і техно-економічною та природоохоронною діяльністю людей за умов сучасної індустріальної економіки (див. рис. 3 і 15).

Зрозуміло, що, як вогонь у руках первісних людей, так і сучасні науково-технічні досягнення систем технологій не є самі по собі добром чи злом для суспільства. Саме від суспільства залежить, як воно їх використає — на добре чи на зле.

Для прийняття правильних рішень відносно того чи того напряму розвитку промисловості конкретного регіону або окремого підприємства, економісти, екологи й технологи мають володіти загальнонеобхідним мінімальним рівнем екологічних, економічних і технічних знань, щоб бути спроможними разом опрацьовувати комплексні проблеми. На підтвердження цього чи не найкраще буде тут переказати повчальний приклад, наведений визначним родоначальником наукового менеджменту підприємств Ф. У. Тейлором (F. W. Tаylor) ще у 20-х роках минулого століття про взаємну недовіру двох керівників фабрик стосовно доцільності об’єднання їхніх підприємств [155, 6, 7]. Один з них, промисловець, віддавав перевагу технологічно-економічним факторам виробництва, і собівартість його продукції була на 40 % нижчою, ніж у конкурента-комерсанта. Але останній покривав різницю в собівартості, опікуючись насамперед маркетингом і комерційними справами. І все ж під тиском обставин вони стали до співпраці та почали неупереджено вивчати пріоритети менеджменту один одного, що привело їх до взаємної поваги й до економії тих 40 %, які кожен з них раніше втрачав. Чудово! Назвемо це ефектом «два в одному». Сьогодні така формула фахового об’єднання є правилом підготовки менеджерів промислового виробництва в країнах розвинутої ринкової економіки й визначальною рисою успішного підприємця, але, на жаль, не є типовою для процвітаючого бізнесмена-промисловця в Україні. Наведемо порівняння деяких типових характеристик успішного підприємця у США та в Україні за корисною для студентства книгою відомого українського вченого М. А. Павловського [122, 63].

У США. Ініціативна людина, що займається власним виробництвом, здатна розпізнати технологічні новації та впроваджувати їх на власний ризик у своєму виробництві.

В Україні. Навіть надто ініціативну людину не цікавлять нові технології (вона не розуміється на них), бо перепродує в Україні іноземні вироби чи (і це краще) купує за кордоном готові технологічні лінії, оскільки ризикує лише державними кредитами чи грошима людей, що внесли їх у трасти.

Отже, усвідомлюючи світовий досвід формули «два в одному» нам водночас треба опрацьовувати нову парадигму мегаекологічної освіти за формулою «три в одному», що холістично об’єднає природничо-технологічні, екологічні й економічні знання в єдиній програмі холістичної економіки.

Рекомендації до опрацювання розділу

Попередні розділи посібника є своєрідним науковим підґрунтям для аналізу екологічного та техніко-економічного стану суспільства та визначення шляхів розвитку виробництва — першоджерела споживних вартостей і водночас як «генератора» екологічних проблем, так і технологій їх розв’язання.

Найбільш раціональне вирішення цих проблем можливе лише за умови їх комплексного розв’язання, прогнозування їх виникнення в майбутньому та планування відповідних запобіжних заходів.

Зрозуміло, що це потребує високоосвічених кадрів економістів, технологів і, безперечно, екологів, котрі б добре розумілися саме на вирішенні спільних проблем, у центрі яких є технологічні системи виробництва. Саме на це слід звернути увагу під час опрацювання цього розділу. Передовсім варто ще раз перевірити якість засвоєння попередніх розділів за структурно-логічними схемами й контрольними завданнями в кінці відповідних підрозділів. Зрозуміло, що без чітких знань фізичних величин, номен-
клатури речовин і стехіометричних розрахунків свідомо аналізувати економічні й екологічні проблеми технологічних систем
неможливо.

Основну увагу треба приділити опрацюванню матеріальних балансів, визначенню витратних коефіцієнтів вихідної сировини на одиницю цільової продукції, а також визначенню кількісних показників відходів виробництва (залежно від хімічного складу продукту й сировини).

Зважте на те, що наведені матеріальні баланси відображають обсяги речовин у матеріальних потоках, визначені за стехіометричними хімічними рівняннями. Фактичні витрати сировини й допоміжних матеріалів, а отже, і наявність відходів виробництва на одиницю продукту, будуть значно вищими.

Після сумлінного опрацювання розділу 3 ви:

1) будете розумітися на загальних питаннях еколого-економічних закономірностей і стимулів функціонування технологічних процесів економічної діяльності;

2) зможете використовувати технічну документацію та інформацію виробництва для аналізу його економічної та екологічної ефективності проти інших технологій виробництва такої самої продукції;

3) правильно оцінюватимете рівень небезпеки від токсичних відходів виробництва;

4) матимете правильне уявлення про можливості заміни існуючих енергетичних джерел промислової енергетики на альтернативні, екологічно безпечні;

5) зможете брати участь в аналізі спільних еколого-економічних ситуацій виробництва та вживанні належних заходів;

6) зумієте свідомо узгоджувати прагматично-побутові й виробничі потреби із суспільними морально-етичними нормами.