3.2.1. Технологічні та екологічні проблеми енергозабезпечення економічної діяльності

К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 

Енергія — рушійний фактор економічної діяльності та її фізична «валюта».

Економічну й екологічну доцільність експлуатації тієї чи тієї технології конверсії внутрішньої («законсервованої») енергії природного ресурсу в енергію фізичної економічної вартості зумовлено співвідношенням частини отриманої «чистої» енергії А до частини, яка повертається для забезпечення процесу конверсії та компенсації екологічного збитку Б («енергетичного штрафу»). Концепція чистого виходу енергії ілюструється схемою рис. 59.

А — «чиста» енергія, яка надходить
для використання в промисловості й побуті.

Б — «енергетичний штраф», необхідний
для процесу конверсії вихідної енергії.

За цією концепцією економічно й екологічно виправданим виробництво енергії може бути тільки у відношенні А/Б > 2.

Наприклад, коли роз­рахунок показує, що добування 1 тонни нафти потребує електроенергії близько половину від тієї, яка з неї буде отримана за промислової конверсії її внутрішньої енергії в електричну, то навряд
чи слід вважати таке виробництво електроенергії економічно до-
цільним.

Отже, з економічного погляду проблема вибору енергоносія для виробництва енергії не в тому, яка його питома теплота згоряння чи скільки енергії виділяється за розщеплення ядер урану, а скільки з таких енергетичних джерел після того, як буде виплачений весь «енергетичний штраф», залишиться для використання в промисловості й побуті.

Виходячи з цих еколого-економічних положень, у наступних підрозділах проаналізуємо конкретні сучасні технологічні системи конверсії внутрішньої енергії різних форм енергоносіїв у механічну й електричну енергії. Але спочатку нагадаємо теоретичний аспект проблеми. За першим законом термодинаміки, передача енергії системі чи від системи може відбуватися у двох формах: теплоти q і роботи А. Відповідно до цього внутрішня енергія системи U, від якої передається енергія, зміниться на:

            (1)

У промисловій енергетиці ми переважно маємо справу з формою роботи, пов’язаною з розширенням системи. Наприклад, пара (Н2О) до енергетичної турбіни електроагрегату надходить під тиском 50 МРа і виходить із турбіни з тиском, близьким до атмосферного. Отже, об’єм системи збільшується майже в 500 разів. При цьому виконана робота визначатиметься з рівняння:

            (2)

де Р0 — зовнішній тиск, а DV — зміна об’єму. Оскільки система пари виконує роботу над системою турбіни, то внутрішня енергія пари зменшується, що відповідає від’ємному знаку.

Другий приклад: згоряння пального у двигуні внутрішнього згоряння. Так, за повного згоряння в циліндрі двигуна одного умовного моля (С6Н14) рідкого пального (близько 100 cm3) за реакцією 2С6Н14 + 19О2 = 12СО2 + 14Н2О на кожний моль рідкого палива утворюється 13 молей газу. Оскільки за законом Авогадро кожний моль будь-якого газу займає об’єм у 22,4 літра (22,4·103 cm3), то сумарний об’єм утвореного газу (без урахування температури) буде в разів більший, ніж об’єм рідкого пального. Відповідно до такої схеми корисну роботу згоряння пального можна було б оцінити за формулою (2).

У нашому прикладі з двигуном внутрішнього згоряння робота виконується хімічною системою тільки за рахунок збільшення об’єму системи (2). Якщо в (1) підставимо значення A з (2), то одержимо

            (3)

де q — саме та частка зміни внутрішньої енергії , яка не реалізується в енергію роботи, а відображує перетворення її на теплову енергію нагрівання системи двигуна й вихлопних
газів.

З відомої нам формули , розглянутої в розділі другого закону термодинаміки, коефіцієнт корисної дії  зростатиме зі збільшенням різниці між температурою в камері згоряння й температурою вихлопних газів (Тп – Тх).

Виникає питання, чим саме зумовлено різницю Tн і Tх? Відповідь на це питання дамо далі.

Якість енергії: техніко-економічна та екологічна характеристика енергоносіїв.

У розділі, присвяченому термодинаміці, ми вже обговорювали це питання стосовно природничих процесів конверсії енергії, характеризуючи якість енергії як її концентрованість. Що вища така характеристика енергії, то вищою буде її здатність перетворюватися з меншими витратами в більш концен-
тровану форму.

Встановлено, що з кожних 10 000 J сонячної енергії, яка надходить на фотосинтез рослини, остання концентрує в більш якісній формі міжатомного хімічного зв’язку біомаси лише одну соту — 100 J, з яких, у свою чергу, може бути конвертовано в енергію біомаси травоїдної тварини вже одну десяту — 10 J, і хижака — 1 J [117, Т. 1, 168—171].

Другий напрям концентрованості енергії рослинної біомаси — це її послідовна концентрація у вигляді природних горючих копалин, що їх використовує сучасна економіка як енергоносії (торф, вугілля, нафта і газ).

На рис. 60 наведено схему послідовної конверсії сонячної енер­гії в електричну відповідно до сучасної технології з ланкою теплової електростанції.

зельним пальним, газом і воднем?

Як бачимо, концентрація електричної енергії у 8000 разів перевищує сонячну. Кількісну характеристику якості енергії (ко-
ефіцієнт) можна виражати в сонячних еквівалентах Кс = Ес/Ек, де Ес — сонячна енергія, яка надійшла на конверсію; Ек — енергія, отримана в процесі прямої чи послідовної конверсії.

Іншою, більш практичною характеристикою якості енергії може бути еквівалент умовного викопного палива Кп (відношення сонячного еквівалента даної енергії до сонячного еквівалента умовного палива):

Коефіцієнт Кп характеризує ступінь концентрації енергії в даному паливі відносно її концентрації в умовному паливі. Значення еквівалентів Кс і Кп для різних видів енергоносіїв наведено в табл. 34.

Така форма вираження енергії є більше якісним, ніж кількісним показником і не може дати нам чіткої відповіді на питання: яке з викопних палив і за яких умов забезпечить більш високий коефіцієнт конверсії в більш концентровану форму. Спробуємо, однак, відповісти на це питання.

Передовсім таке паливо має згоряти за більш високої температури. Очевидно, що знання такої його технічної характеристики, як питома теплота згоряння MJ/kg, недостатньо: температура згоряння не завжди пропорційна цій фізичній величині. Наприклад, звичайне вугілля, питома теплота згоряння якого майже втричі вища, ніж у пороху чи спеціальних горючих сумішей
(ракетне паливо, терміти тощо), згоряє за значно нижчої температури, ніж вони, і (за однакової маси) за значно триваліший час. Це останнє і має вирішальне значення.

Таблиця 34

КОЕФІЦІЄНТИ ЯКОСТІ ЕНЕРГІЇ (ЕКВІВАЛЕНТИ)
І КОНВЕРСІЇ (ВЗАЄМОПЕРЕТВОРЕННЯ)

Тип енергоносія

Сонячний
еквівалент

Еквівалент
умовного палива

Коефіцієнт технічної конверсії

Сонячне світло

1

0,0005

в електричну — до 0,1

Рослинна маса (дрова)

1000

0,5

 

Викопне паливо:

Вугілля, нафта, газ (на умовне паливо)

2000

1

Механічна енергія:

потік падаючої води, припливів, вітру

6000

3

в електричну 0,97

Електроенергія

8000

4

в механічну 0,99

Виходячи з наведених міркувань, ми можемо запропонувати оригінальний показник характеристики технологічної якості (потужності) енергоносія (фізичну величину та її одиницю) — відношення питомої теплоти згоряння до часу згоряння за визначених (стандартних) умов.

Отже, одиницю якості палива можна визначити як  Ця одиниця характеристики якості палива є, по суті, потужніс-
тю Р, яку розвиває 1 kg палива MJ/s під час згоряння (dim MJ/(kg×g) = L2MT–3). Саме цей показ­ник характеризує високу ефективність ракетних твердих палив і вибухових речовин.

Звичайно, для визначення такого показника якості різних видів палива необхідно для кожного з них визначити час згоряння однакової маси за стандартних умов контакту з окислювачем.

Таблиця 35

КОЕФІЦІЄНТ КОНВЕРСІЇ ЕНЕРГІЇ З ОДНИХ ФОРМ В ІНШІ
В СУЧАСНИХ СИСТЕМАХ ТЕХНОЛОГІЇ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Конверсійна система
(перетворювач енергії)

Форми енергії

Коефіцієнт конверсії (корисної дії), %

Спалювання викопного палива:

хімічна ® теплова

 

у топках

 

до 40

форсунками для газу й нафти

 

до 65

Парова машина: Д. Ватта (1897 р.)

хімічна ® теплова ®
механічна

3—4

сучасна (стаціонарна)

 

15—17

Парова турбіна за параметрів:

хімічна ® теплова ®
механічна

 

Р = 3,5 МРа і Т = 700 К

 

25

Р = 4 МРа і Т = 820 К

 

40

Двигуни внутрішнього згоряння:

хімічна ® механічна

 

карбюраторний

 

25—30

дизельний

 

28—40

газотурбінна установка

 

25—28

Електрогенератор

механічна ® електрична

98

Суха електробатарея

хімічна ® механічна

90

Автомобільний акумулятор

електрична ® хімічна ® електрична

73

Атомна електростанція

ядерна ® теплова ®
електрична

33

Сонячна батарея

світлова ® електрична

2—10

Отже, за конверсії енергії палива двигунів у корисну роботу коефіцієнт конверсії буде прямо пропорційним температурі згоряння (якості енергії) і обернено пропорційним температурі вихлопних газів. Останнє залежить від конструкції двигуна, що, у свою чергу, зумовлює намагання конструкторів наблизити робочий цикл кожного реального типу двигуна до циклу «ідеальної машини» Карно (див. 1.3.3).

У табл. 35 наведено коефіцієнти конверсії реальних двигунів різних конструкцій.

Проаналізуємо дані таблиці. Найнижчий коефіцієнт конверсії теплової енергії пального в роботу має місце в парових машинах, що зумовлено технічними складностями реалізації високих температур водяної пари, отже й тиску, «на вході» в машину перед поршнем робочого циліндра й малою залежністю температури пари «на виході» з машини. Саме за показником температури пари «на вході» парові турбіни мають перевагу над паровими машинами. Серед двигунів внутрішнього згоряння дизельні мають найвищий коефіцієнт конверсії, хоч за показниками якості дизельне пальне поступається бензину. У даному разі вирішальний вплив на коефіцієнт конверсії має конструкція двигуна, яка зумовлює наближення характе­ристики робочого циклу двигуна до циклу ідеальної машини Карно.

На щастя, напрями технічного вдосконалення конструкції двигунів щодо підвищення економічної та екологічної характеристик збігаються й полягають у забезпеченні найбільш повного згоряння палива у двигуні, що зменшує викиди токсичних канцерогенних органічних сполук типу бензопірену та не до кінця окисленого вуглецю СО. Є підстави сподіватися, що найбільш повно комплексній техніко-економічній і екологічній характеристиці якості палива в пер-
спективі відповідатиме молекулярний водень Н2, під час згоряння якого утворюється лише водяна пара чи конденсована (рідка) вода.

Сучасна економіка більшу частину вилучених із природи енер­гетичних ресурсів піддає технологічній конверсії у високоякісну та зручну для використання електричну енергію. Дані щодо виробництва електроенергії в різних країнах світу наведено в табл. 36, а світове споживання природних енергоносіїв — на рис. 61.

У наступних підрозділах ми розглянемо основні принципи технологій конверсії різних видів природних (невідновлюваних і відновлюваних) енергетичних ресурсів саме в електроенергію у зв’язку з економічними та екологічними проблемами їх реалізації.

Системи технологій електростанцій
з невідновлюваним енергоресурсом
і шляхи розв’язання проблеми токсичних викидів

Теплові електростанції (ТЕС).

На теплових електростанціях (ТЕС) вихідним невідновлюваним джерелом енергії є паливо, передовсім вугілля, а також слан­ці, нафтовий мазут, газ. Система технологій теплоенергетики складається з таких ланок:

1) видобування вугілля (шахтним чи відкритим способом);

2) збагачення й підготовка до спалювання;

Таблиця 36

ВИРОБНИЦТВО ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ Й ВИДОБУВАННЯ
ЕНЕРГОНОСІЇВ У РІЗНИХ КРАЇНАХ (до 2000 р.)

Показник

Україна

СРСР

США

Франція

Японія

Велика Британія

ФРН

Електроенер­гія, млрд кВт·год

297
~ 120
(1993)

1665
~ 360
(1995—Росія)

2750

380

680

300

408

Нафта
(із газовим конденсатом включно), млн т

5,4

628

415

3,2

0,6

116

3,6

Газ природний, млрд м3

32

678

475

46

2,2

45

22

Вугілля, млн т:

191 122 (1990)
90 (1993)
~ 3

680

820 960 (1995)
1200 (2000)

16

13

101
120 (1995)

220
~ 400 (1995)

у тому
числі:

 

 

 

 

 

 

 

кам’яне

182,7

519

755

14

13

101

81

буре

9,3

161

65

2,2

0,1

114

3) спалювання вугілля й одержання водяної пари високого тиску;

4) конверсія теплової енергії пари послідовно в механічну енергію парової турбіни та в електричну (в одному блоці турбоелектрогенератора).

Щоб з’ясувати екологічну проблему ТЕС, треба проаналізувати кількісні та якісні характеристики відходів у ланцюгу потоку енергії від видобування вугілля до одержання електроенергії. Але розрахунки зручніше робити, визначивши насамперед потужність електрогенератора й по черзі переходити до попередньої стадії конверсії.

Тобто, якщо (умовно) потужність досить великого електрогенератора становить 1000 MW, коефіцієнт корисної дії конверсії механічної енергії парової турбіни в електричну — 0,95, а енергії вугілля в енергію пари й далі в механічну — 0,37, то для ТЕС повний ко-
ефіцієнт конверсії дорівнюватиме добутку: η = 0,95·0,37 = 0,36.

Якщо питома теплота згоряння якісного кам’яного вугілля становить близько 28 J·kg–1, то щосекунди його треба спалювати

Отже, згідно з першим законом термодинаміки, тепло, що виділяється під час згоряння 100 kg вугілля за 1s (100kg × 28 MJ/kg) за енергією має бути еквівалентне сумі енергій, а саме 1000 MJ, які виробляє за одну секунду електростанція потужністю 1000 MW, і одночасно втрачає [(100 kg × 28 MJ/kg) — 1000 MJ] = 1800 MJ. Отже коефіцієнт конверсії (корисної дії η) дорівнює відношенню отриманої електроенергії до енергії, яка виділилася під час згоряння енергоносія. У нашому розрахунку η збігається з орієнтовно визначеним вище:

Розглянемо матеріальні потоки за реалізації конверсії внутріш­ньої енергії під час згоряння 100 kg вугілля в електричну енергію. Склад різних видів кам’яного вугілля коливається в досить широких межах. Так, вміст вуглецю становить 75—97 %, водню 2—5 %, кисню 2—15 %, сірки 1—4 %, азоту до 1,5 %. Крім наведених хімічних елементів вугілля містить у невеликій кількості інші, які утворюють до 6 % золи (оксиди й солі), а також токсичні леткі сполуки. Виходячи із середніх значень наведених даних щодо складу вугілля, виконаємо розрахунки за вже відомою нам схемою (див. 1.2.4. «Стехіометрія»).

Вихід діоксиду вуглецю (СО2) і витрати кисню за повного згоряння вугілля визначимо за стехіометричним рівнянням:

С + О2 = СО2.

Молярні маси, g/mol:

С = 12;   О2 = 32;   СО2 = 44.

Маса діоксиду вуглецю  і кількість речовини  у 100 kg вугілля із середнім вмістом 86% вуглецю відповідно становить:

За аналогічним розрахунком маса й кількість речовини (mol) витраченого кисню становитимуть:

Вихід діоксиду сірки за стехіометричним рівнянням: S + O2 =
= SO2 за її вмісту у вугіллі 2,5 % становитиме:

Молярні маси, g/mol: S = 32;   O2 = 32;   SO2 = 64.

Вихід оксидів азоту в перерахунку на NO2, якщо середній вміст азоту 1%, визначимо за рівнянням N + O2 = NO2.

Молярні маси, g/mol: N = 14;   O2 = 32;   NO2 = 46.

Витрати сумарної кількості атмосферного кисню (mol) на окис­нення сірки й азоту визначимо, виходячи з того, що за стехіометричним рівнянням на один моль SO2 i NO2 потрібно по одному молю О2. Отже, на 0,08 kmol SO2 i 0,07 kmol NO2 буде витрачено 0,08 + 0,07 = 0,15kmol молекулярного кисню (О2), маса якого становитиме 0,15 kmol · 32 = 4,8 kg.

Разом з розрахованою вище масою витрати кисню на окиснення вуглецю вугілля (229,3 kg) сумарна витрата атмосферного кисню становитиме:

У складі атмосферного повітря в топку електростанції, крім кисню, надходить ще молярний азот (N2) відповідно до складу повітря (О2 — 23%, N — 76% і близько 1 % інертних газів).

Звідси маса повітря:

Об’єм повітря Vп, яке надходить у топку парового котла електростанції кожної секунди (за умови спалювання 100kg вугілля за секунду), можна визначити, виходячи з розрахованої вище кількості речовини (mol) кисню й азоту:

Якщо кількість речовини (mol) попередньо не розраховувалася, але відома маса повітря mп і густина ρп, то об’єм Vп дорівнюватиме:

Незначну різницю в розрахунках Vп двома способами зумовлено визначенням  за молярною масою тільки азоту.

Склад димового газу визначимо через відносну кількість речовин —

 (100 %).

Звідси склад димових газів за об’ємом (% об’ємн.):

.

Слід зазначити, що в розрахунку об’єму ми знехтували незнач­ною витратою азоту на утворення його оксиду, вологістю повіт-
ря та іншими компонентами реагуючої системи. Але навіть більш коректний підхід не змінить результату розрахунків за стехіометричним рівнянням. Інша справа — відхилення розрахункових даних від реальних. Передовсім це зумовлено технологічною доціль­ністю подавання в топку значно більшої кількості повітря, а
також нехтуванням водяною парою (з повітря і вугілля), яка реагує з вуглецем і оксидами сірки та азоту.

Отже, крім наведених, у димових газах міститимуться ще СО, NO, пари відповідних кислот та деякі інші речовини. Цінність розрахунку полягає в тому, що він дає можливість визначити як мінімальні витрати чистого повітря й вугілля, так і нижчу межу викиду токсичних речовин і прогнозувати екологічні наслідки.

Обчислені дані щодо спалювання 100 kg вугілля за 1s відповідають тепловій потужності топки 3000 MW, щосекунди така ТЕС виробляє 1000 MJ енергії (278 kW·h). Матеріальні й енергетичні потоки спалювання вугілля на 1000 MW потужності ТЕС показано на рис. 61. Для більшої наочності розглянемо ситуацію, яка складається навколо великої сучасної електростанції з потужністю 3000 MW, отже, такої, котра спалює 300 kg вугілля за 1s (необхідні вихідні дані ми розрахували вище).

За добу, тобто за 86400s, викиди (мінімальні) становитимуть:

за СО2 : 3 · 315 · 8,64 · 104 = 8165·104 kg (81650 t);

за SO2 : 3 · 5 · 8,64 · 104 = 129 · 104 kg (1290 t);

за NO2 : 3 · 3,3 · 8,64 · 104 = 85 · 104 kg (850 t).

Поглинання кисню з атмосфери становитиме

3 · 234 · 8,64 · 104 = 6065 · 104 kg (60650 t).

Увага! Над 1 m2 Землі кисню в атмосфері лише 2,3 t!

При цьому на станцію треба завезти вугілля:

3 · 100 · 86400 = 2592 · 104kg (25920 t)

і вивезти шлаку: 3 · 5,2 · 86400 = 134784 kg (1348 t). Неважко підрахувати, що під відвали шлаку й золи (заввишки до 10m) потріб­но щороку відводити площу до 3ha.

У розділі 1.1.3 ми вже звертали увагу на економічні проблеми, пов’язані з розбудовою в Україні ще в 70-х роках саме таких електростанцій (Криворізької — 3000 MW і Запорізької — 3600 MW). Неважко розрахувати, що на кожну вироблену kW·h така ТЕС поглинає понад 3000 літрів повітря, повертаючи в атмосферу токсичний дим. Така ціна 1 kW·h (приготування на електроплиті сніданку).

Оскільки в промислово розвинутих країнах теплові електростанції виробляють сьогодні від 60 до 80 % всієї електроенергії, то щорічні викиди в атмосферу токсичних газів становлять у таких країнах (і в Україні) сотні мільйонів тонн.

В атмосфері оксиди сірки й азоту утворюють із парами води відповідні кислоти, які згубно діють на рослинність і фауну водоймищ. Звичайна дощова вода, яка утворюється за конденсації водяної пари в атмосфері, мала б нейтральну реакцію , але навіть у чистому повітрі через наявність СО2 природного поход­ження вона підкислюється до рН 6,0…5,6. Нині в промислових регіонах, де атмосфера забруднена промисловими викидами оксиду сірки й азоту, рН дощової води часто буває навіть меншим за 4. Зменшення рН на одиницю означає збільшення кислотності в 10 разів, на дві — у 100 разів. Відомі випадки, коли йшов дощ з рН близько 2,5, тобто коли кислотність води була така сама, як і харчового оцту. Всі живі організми в озерах і водоймах з підкисленою такими дощами водою загинули. На рис. 63 показано рівні рН дощової води порівняно з відомими нам «кислими об’єктами».

Таблиця 37

ДИНАМІКА ВИКОРИСТАННЯ СВІТОВИХ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ
(У НАФТОВОМУ ЕКВІВАЛЕНТІ, млрд тонн)

Види ресурсів

Роки

1900

1920

1940

1960

1970

1980

1990

2000

Прогноз до 2050

Нафта

0,021

0,098

0,315

0,959

2,149

3,12

3,5

4

Різке зменшення

Природний газ

0,007

0,021

0,084

0,441

1,029

1,3

3,4

6

 

Вугілля

0,504

0,938

1,316

1,463

1,596

1,98

2,5

3—4

Зросте в 3—5 разів

Гідроенергія

0,014

0,210

0,049

0,196

0,322

0,41

0,5

0,7

Незначні зміни

Інші види

0,35

0,42

0,43

0,425

0,455

0,5

0,5

0,8

Незначні зміни

Ядерна
енергія

0,001

0,021

0,16

1,2

1—1,5

Значно зросте

Усього

0,896

1,496

2,184

3,485

5,572

7,47

10—13

14,5—17

Зросте в 3—4 рази

Витрачене паливо з початку н.е.
до 2050 р. (100 %)

Відносна витрата паливних ресурсів за різні періоди часу н.е.,  %

1—1860

1860—1950

1950—2000

2000—2050

6

3

15

76

Аналізуючи перспективи розвитку світової економіки в наступні 50 років, футурологи передбачають різке збільшення використання викопних вуглеводневих енергетичних ресурсів: у середньому за кожне десятиріччя ХХІ ст. буде використовуватися палива більше, ніж за останні 50 років ХХ ст. (табл. 32). Отже, гострота екологічних проблем не зменшиться.

Спробуємо розглянути це питання на власний розсуд, послуговуючись даними доповіді «Декарбонізація енергетичної галузі» авторитетного співробітника Інституту всесвітнього спостереження сталого розвитку (Worldwotch Institute) Сет Данна (Seth Dunn) [43].

На рис. 60 було наведено динаміку відносного зростання використання основних видів викопних енергоносіїв (вугілля, нафти, газу) за останні 50 років минулого сторіччя. Як бачимо, основний енергоносій першої половини ХХ ст. (вугілля) у 60-ті роки поступається нафті, а на кінець століття — і газу. За екологічного оцінювання така тенденція позитивна, оскільки на одиницю виділеної енергії під час спалення нафтопродуктів викид вуглецю в атмосферу на чверть менший, ніж під час спалення вугілля (відповідно до їх питомої теплоти згорання: вугілля — 30 і нафти — 45 MJ/kg).

Що стосується визначення зміни тенденцій відповідальності країн за еколого-соціальну доцільність і економічну ефективність використання вуглецевих викопних енергоносіїв, то це можуть проілюструвати дані рисунка 64.

Висновок аналізу графіків рисунка 64 — чітка негативна тенденція зміни показника «вуглецевого навантаження» має місце лише в Україні й Росії.

Чверть світового використання енергії припадає на транспорт, з якої 2/3 — в індустріальних країнах. Прогнозується, що за чинного обов’язкового стандарту США щодо фінансових стимулів та інжинірингу до 2010 року американці заощадять більш ніж $ 160 млрд та 60 млн т вуглецю. Зазначимо, що зниження енерговитрат у США — традиція: сучасний побутовий американський холодильник використовує в середньому лише третину від тієї електричної енергії, що він споживав у 1974 році. Сьогодні Китай, Бразилія, Мексика та Південна Корея найбільш активно опрацьо­вують подібні норми й стандарти економії енергії.

Саме тут доречно повернутися до вже згаданої проблеми зміни клімату — впливу «вуглецевого навантаження» на підвищення середньорічної температури. На рис. 65 наведено динаміку зростання викидів вуглецю за роки промислового використання викопного палива, а на рис. 66 — зміни вмісту СО2 в атмосфері й температури за останні 420 тис. років. Наведені дані отримано за прецизійним методом дослідження включень повітря й викопного планктону в кернах, вилучених з буріння найглибшого Антарктичного льодовика. Отримана кореляція вмісту СО2 і температури на рис. 66 незаперечна, але відповідь «що в ній є аргументом, а що — функцією» не безальтернативна, хоча автор статті «Декарбонізація енергетичної галузі» дотримується панівної сьогодні думки, що основною при­чиною потепління клімату є промислові викиди вуглецю.

Звернімо увагу на графік рис. 65. Різке зростання викиду СО2 промисловістю відбулося лише із середини минулого сторіччя, а різке зростання температури почалося ще в останній льодовий період і періодично повторювалося раніше. Саме в наш час його черговий пік. До речі, дані про такі самі різкі коливання підвищення вмісту СО2 протягом мільйонів років у минулому наведено в більш ранній цікавій публікації нашого співвітчизника М. Бутейка — книзі «Земное зеркало Солнца» [145].

Президент недержавної організації «Відродження Землі» (м. Берклі, США) О. Брайент переконаний, що відчутне сучасне потепління зумовить збільшення хмарності та снігового покриву, отже, і збільшить альбедо Землі, що спричинить тривале похолодання й навіть наблизить Землю до чергового льодового періоду [132, 12]. І навпаки, академік А. Яншин, фахівець із проблем біо­сфери, передбачає нерівномірні зміни клімату: у центральній зоні Європи, від Іспанії до України, кількість опадів суттєво не зміниться, а на північ і південь — збільшиться. За його спостереженнями, такі глобальні зміни клімату в «сучасний (найновіший)» геологічний період були непоодинокі. У центрі Сахари в нагір’ях Ахаггар ще й сьогодні знаходять невеликі водойми, в яких живуть рептилії. На знімках з космосу видно напівзасипані піском сухі русла річок, а на знайдених там археологами давніх фресках зображено слонів, жирафів та інших травоїдних тварин. Як вважає академік А. Яншин, сучасний «парниковий ефект» може спричинити зміни клімату, що перетворить пустелю Сахару на савану з характерною для неї флорою та фауною [178].

Зацікавленому читачеві пропонуємо визначитися з цього питання самостійно, скористувавшись наведеними нами раніше даними й висновками інших авторів та наших особистих спостережень. До цього питання ми ще будемо повертатися.

Системи технологій атомних електростанцій (АЕС) і проблеми радіаційної безпеки.

Насамперед зауважимо, що енергія АЕС є принципово новим енергоджерелом економічної діяльності за всю історію цивілізації людства.

До середини ХХ сторіччя всі енергоносії, які використовувало людство (вітер, вода, біомаса рослин, тяглова сила свійських тварин, вугілля, нафта, газ), являли собою різновиди конвертованої променевої енергії Сонця.

Природа енергії АЕС — це енергія атомного ядра, що була задіяна під час його утворення для подолання сили відштовхування між його частинами (протонами) з однаковим зарядом. Вивільнення цієї енергії відбувається при попаданні в ядро надлишкового нейтрону рис. 67а.

Це явище було відкрито (1939 р.) німецькими вченими О. Ганном і Ф. Штрасманом. Природний уран є сумішшю трьох ізотопів: U (99,3 %), U (0,7 %) і U (останнього є найменше — лише один атом на 17 000 атомів урану-238).

Перший атомний реактор було побудовано 1942 року в США під керівництвом італійського вченого Е. Фермі для накопичення плутонію, а в СРСР — у 1946 р. під керівництвом І. В. Курчатова. Перше практичне застосування ядерної енергії  відбулося у Другій світовій війні в бомбардуванні японських міст: 6 серпня 1945 р. Хіросіми, з ядерним зарядом збагаченим до 90 % ізотопом U, і 9 серпня того ж року — Нагасакі, із зарядом плутонію. Схему «атомної бомби» наведено на рис. 67б. Вибухом хімічного заряду докритичної маси урану (чи плутонію) зіштовхуються в одну надкритичну масу. Час протікання ланцюгової реакції заряду всіх атомів надкритичної маси (вибуху) становить мільйонну частку секунди. Ядерна реакція ділення ядра ізотопу урану-235 може протікати по-різному. Наприклад, для ізотопу U з утворенням радіоактивних елементів

Sr + Xe + 2 n або Kr + Ba + 3 n.

Як бачимо, середнє число виділених нейтронів на один поділ ядра урану-235 становить від 2 до 3-х, кожний з яких викликає поділ нових атомів. Саме цей процес називають ядерною ланцюговою реакцією.

На рис. 67в наведено схему водневої бомби. Вибух уміщеної в її
центрі атомної бомби ініціює ядерний синтез у оболонці з дейтериду літію за реакцією:

Н + Н → Не + n + енергія.

Виділені нейтрони в свою чергу ініціюють ядерний вибух зовнішньої уранової оболонки водневої бомби. Отже, принцип водневої бомби «ядерне ділення — ядерний синтез — ядерне ділення». Окрім наведених видів ядерної зброї розроблено так
звану «чисту ядерну бомбу». За схемою вона є водневою бомбою без зовнішньої уранової оболонки. ІІ вражаючий фактор — потужний потік нейтронів, що вражає живі організми й майже не руйнує матеріальні об’єкти.

Атомний, а точніше ядерний, реактор — це апарат, що в ньому відбувається ланцюгова реакція ділення ядер атомів важких елементів. У сучасних ядерних реакторах використовують уран. Поділ ядер урану стає можливим за опромінювання їх нейтронами.

У ядерний реактор завантажують або природний уран чи його сполуки, або уран, дещо збагачений ізотопом U-235, бо лише останній під дією нейтронів може ділитись у режимі керованої ланцюгової ядерної реакції за забезпечення належних умов.

У природному урані завжди існують вільні нейтрони, які виділяються за ділення ядер урану-235 і інших, але ланцюгової реакції при цьому не відбувається, оскільки ядра ізотопу урану-238, яких у 140 разів більше, ніж урану-235, поглинають нейрони, перериваючи в зародку ланцюговий процес ділення ядер. Крім того, далеко не кожне попадання нейтрона в ядро урану-235 спричиняє його ділення: більша частина нейтронів високої енергії (~ 2 МеV) просто пронизує ядро наскрізь.

Невдовзі виявилося, що ділення ядра урану-235 активізується під впливом так званих повільних (теплових) нейтронів зі швидкістю, близькою до теплового руху атомів, — 0,025 еV. В атомному реакторі це досягається спеціальними уповільнювачами (графіт, берилій, вода), проходячи через які нейтрони знижують швидкість, отже, й енергію, до теплових її величин.

На рис. 67а показано, що в процесі розкладу атома урану-235 виділяється близько 200 МеV. А скільки енергії виділяє, наприклад, 1g урану?

Послуговуючись прикладом (див. 2.1.5) розрахунок зробіть самостійно (правильна відповідь — , або 82 000 000 MJ/kg.

Схему системи технологій атомної енергетики подано на рис. 68.

До 1986 р. апологети атомної енергетики особливо підкреслювали виняткову екологічну чистоту й технічну безпеку АЕС. На початку 1986 р. у світі вже працювало 350 енергетичних атомних реакторів загальною потужністю понад 250 000 MW.

Поряд з атомними реакторами з графітовою кладкою типу РБМК-1000 було введено в експлуатацію водо-водяні реактори ВВЭР-1000 (рис. 69)

Засадні обґрунтування економічних і екологічних переваг АЕС базувалися на таких твердженнях:

Ресурси урану для атомної енергетики дорівнюють ресурсам вугілля, нафти й газу разом узятим.

АЕС економлять дефіцитне органічне паливо (нафту й газ).

АЕС не споживають кисню й майже не викидають шкідливих газів і твердих продуктів.

За збільшення потужності всіх діючих електростанцій, навіть у кількадесят разів, глобальне радіоактивне забруднення ста­новитиме не більше 1 % від рівня природної радіації на планеті.

Атомна енергетика ліквідує прірву між багатими й бідними державами, зменшить загрозу насильницького перерозподілу світових ресурсів.

Такі оцінки були дуже популярні до 26 квітня 1986 р., коли в Україні сталася катастрофа — вибухнув атомний реактор РБМК-1000 Чорнобильської АЕС. Це була перша й донині єдина аварія такого великого масштабу. За оцінками закордонних фахівців, на ліквідацію наслідків катастрофи необхідні витрати в розмірі понад 150 млрд доларів США.

Усіма державами світу були переглянуті й суттєво скорочені програми подальшої будови АЕС.

За прискіпливішого аналізу деяких фахівців з’ясувалося, що капіталовкладення на одиницю потужності АЕС майже у два рази більші, ніж у теплові станції, витрати води більші у 2—3 рази, викиди радіоактивних нуклідів навіть тих АЕС, що нормально працюють, за добу становлять близько 300 Сі.

Ще до Чорнобильської трагедії голова комісії з атомної енергії США попереджав: «Мабуть, ніхто не розумів, що навіть якщо всі частини системи якісні й підігнані одна до одної, як належить, то може статися, що жодна з них є непридатною». «Частини … підігнані, як належить» треба розуміти як узгоджені процеси протягом усього циклу одержання атомної енергії — від добування сировини до знешкодження відходів

Що стосується радянських реакторів типу РБМК-1000 Чорнобильської АЕС, то вони начебто навмисно були спроектовані так, щоб на випадок неполадок в системах постачання води в первинний водяний контур високого тиску й регулювання коефіцієнту розмноження нейтронів обов’язково мала б відбутись аварія за такою схемою:

1) неконтрольоване перегрівання твелів і розрив водяного контуру високого тиску (рис. 68) 1-й вибух — «хлопок»;

2) хімічна взаємодія перегрітої водяної пари з графітовою кладкою реактора за реакцією Н2О + С = Н2 + СО і цирконію твелів Zr + 2H2 O = ZrO2 + Н2;

3) утворена вибухова суміш газів Н2 і СО довільно заповнює простір реактора та взаємодіє з киснем повітря 2Н2 + О2 = 2 Н2О і 2СО + О2 = 2 СО2. Як наслідок — серія потужних (теплових!) вибухів, руйнування й горіння графітової (вуглець!) кладки. Викиди в атмосферу десятків тонн радіаційних газів і пилу;

4) неконтрольований процес розпаду атомів урану (рис. 67)
ядерного палива, плавлення й часткове випаровування матеріалу реакційної зони реактора. Надвисока радіаційна активність маси зруйнованого реактора зберігатиметься тисячі років (напіврозпад урану — 24 тис. р.).

Німеччина облаштовує свої сховища для відпрацьованого ядерного палива в розрахунку на 100 тисяч років!

Що стосується реакторів типу ВВЭР (водно-водяні), то вони не містять у реакційній зоні графіту отже, менш небезпечні.

Нині багато які країни вирішили не форсувати розбудову атомної енергетики до того часу, доки не буде винайдено нових, безпечніших методів вилучення енергії з атома. Тому перед
людством постала актуальна проблема — розглянути альтернативні тепловій і атомній енергетиці джерела.

Під впливом гострої опозиції з боку суспільства було частково зупинено проектування й будівництво нових АЕС і в колишньому СРСР. Після землетрусу в Закавказзі виведено з експлуатації Вірменську АЕС (нині вона знову запрацювала). 1990 року в СРСР на п’ятнадцяти атомних станціях з реакторами на теплових нейтронах потужністю 440, 1000, 1500 MW було вироблено понад 210 млрд kW × h, що майже вдвічі менше від запланованого.

Що далі? Чи будуватимуться нові АЕС? Нині у світі близько 20 % електроенергії виробляється на АЕС, до 12 % — на гідроелектростанціях і близько 70 % — на ТЕС. Індустріальна економіка зазнає дефіциту електроенергії.

Перспективним і конкурентоспроможним щодо вугілля й нафти паливом виявився газ. Але потужні родовища газу сьогодні надто віддалені від України (Росія, Середня Азія, Іран) — середня відстань становить близько 2500 km.

Крім економічних факторів, на заваді посиленому розвиткові ТЕС стає екологічний фактор, про що вже йшлося раніше. Через це деякі фахівці доводять, що альтернативи атомній енергетиці в центральних регіонах Росії (і в Україні) немає. Останнім часом цей погляд дістав підтримку серед урядовців і законодавців (насамперед, у Росії та Казахстані).

На початку 90-х рр. планувалося збільшити до 2010 р. в цих регіонах сумарну потужність АЕС понад 100 000 MW. Нагадаємо, що четвертий блок Чорнобильської АЕС, який вибухнув 1986 р., мав потужність 1000 MW. Чи буде реалізовано згаданий проект, точно сказати неможливо. Існує ще багато невирішених проблем щодо більш широкої розбудови атомної енергетики, серед яких основна — це надійність функціонування всієї системи технологій атомної енергетики: від добування ядерного палива до знешкодження, перероблення й захоронення радіоактив-
них відходів, демонтажу АЕС і виведення їх з експлуатації (див.
рис. 68).

Особливо гостро ця проблема постала в Україні після Чорнобильської катастрофи.

За рекомендацією міжнародних установ реактори РБМК-1000 Чорнобильської АЕС, як недосконалі й небезпечні, після вимушених технологічних зупинок у 2000 році були остаточно виведені з експлуатації.

До 2000 року в Україні працювало 15 атомних енергоблоків, які виробляли понад 40 % електроенергії країни (у Франції — 76 %).

За кількістю електроенергії, що виробляється на АЕС, Україна на кінець 90-х років входила до першої п’ятірки країн світу, серед яких перше місце посідали США, далі Франція, Японія, ФРН. На той час у різних країнах світу працювало понад 450 блоків АЕС.

Сьогодні науковий потенціал економічно розвинених держав у галузі енергетики спрямований на вирішення проблеми енергетики за рахунок потужнішого і, як вважають, значно безпечнішого джерела — ядерного синтезу.

Розв’язання наукової та технологічної проблеми одержання електроенергії від контрольованих термоядерних реакторів на кінець 90-х проходить дві основні стадії:

— одержання й стабілізація високотемпературної плазми (понад 100 млн °С);

— розроблення конструкції реактора та промислової системи технологій виробництва електроенергії.

Схему термоядерного реактора такого типу показано на рис. 70.

Зараз багато європейських країн опрацьовує цей принцип видобування електроенергії, але це — все ще перспектива далекого майбутнього. Нині країни світу з обмеженим потенціалом природного викопного палива (вугілля, нафти, газу) змушені будувати АЕС.

Парадоксально, що наша країна, яка, на відміну від Франції, може більше ніж на 50 % забезпечити свої потреби в електроенергії органічним паливом, і сьогодні продовжує розбудовувати АЕС. Звичайно, така політика диктується сьогочасними економіч­ними міркуваннями, але чи є вони справді переконливими? До цього питання ми ще повернемося, аналізуючи проблеми енергозбереження економіки України та конкретні перспективи АЕС. Тут лише зауважимо, що посилання на такі країни, як Франція, де електрозабезпечення країни на 80 % залежить від АЕС, некорект­ні: ні за рівнем науково-технічного забезпечення експлуатації
устаткування, ні за рівнем технічної культури персоналу вітчизняні АЕС не відповідають міжнародним стандартам. Передовсім це стосується саме реакторів РБМК-1000 Чорнобильської АЕС. До речі, на АЕС з реакторами такого типу в Росії (Сосновий Бір) і Литві (Ігналінська АЕС) уже виконано роботи з реконструкції активної зони реакторів. На підвищення безпеки витрачено десятки мільйонів доларів [179, 13].

Урядова політика в Україні щодо АЕС із часу Чорнобильської катастрофи була неоднозначною та суперечливою. Зрозуміло, що вона почала формуватися в Москві ще до розпаду СРСР, а з 1991 р. фінансування ліквідації наслідків аварії було перекладене цілком на мізерний український бюджет. Сьогодні немає одностайності серед науковців-атомників, економістів і урядовців щодо подальшої долі атомної енергетики країни. Проблематичним є питання доцільності створення вітчизняної індустрії замкненого ядерного циклу — від видобування уранової руди до захоронення відпрацьованого ядерного палива. Стосовно цього колишній міністр енергетики України Віталій Скляров висловився так: «Якщо ми створимо замкнений цикл ядерних реакторів і все, що з ним пов’язане, то це буде такий тягар для України… Невідомо, яка економіка його витримає…» Хоч він і мав рацію, але однозначної відповіді на питання, яким шляхом буде розвиватися енергетика України в перші десятиріччя ХХІ ст., сьогодні не існує. Щодо ядерної енергетики, то збільшення її частки в загальнодержавному балансі економічно недоцільне. Це зумовлено самою технологічною природою безперервної генерації електроенергії АЕС, тим часом як потреби в ній протягом доби коливаються від 1,5 до 2 разів. Постійна складова добової потреби електроенергії в загальнодобовій становить 40—50 %. Саме таку частку електроенергії сьогодні виробляють АЕС.

Теплогенеруючі елементи АЕС (твели) з дорогим ядерним паливом теоретично можуть безперервно працювати протягом багатьох місяців, але якщо їх вимикати-вмикати хоч би один-два рази на день (у години пік), то їхній енергоресурс вичерпається за один-два місяці: твели, які Україна закуповує в Росії, розраховані лише на 80 пар увімкнень-вимкнень (твели французького виробництва витримують у кілька разів більше) [176, 3].

Крім цього, специфічна проблема АЕС — відпрацьоване ядер­не паливо. За кожний його кілограм, вивезений до сховищ у Красноярську, Україна сьогодні сплачує Росії суму, еквівалентну сотням доларів США. Можливість продовження цих угод з Росією також є проблематичною, оскільки Росія і сама задихається від ядерних відходів: наприклад, більше ніж 100 підводних човнів з відпрацьованими ядерними реакторами перебувають на відстою в російських портах уже понад 20 років [22, 88—92].

Поборники гіперболізованої ядерної енергетики в другій половині XX ст. сприяли занепаду вугледобувної галузі в розвинених країнах світу і в СРСР [87, 5]. Чимало апологетів атомної енергетики в Україні (переважно серед нової компрадорської бур­жуазії), продовжують і сьогодні лобіювати державну політику розбудови АЕС і фактично загальмували процес удосконалення теплових електростанцій (ТЕС), спекулюючи на прикладі такої країни, як Франція. Так, у 2001 році завідувач відділу ядерних досліджень та центру «Укриття» ЧАЕС професор Павлович переконував у пресі (киян), що в найближчі 30 років Україна має розвивати ядерну енергетику, довірившись науці На нашу думку, така рекомендація принаймні передчасна як для наших співвітчизників, так і світової спільноти, оскільки реалізація одіозних ядерних амбіції України якщо й має якийсь економіч­ний сенс, то тільки на сьогодні, а завтра — «хоч трава не рости».

Спростовуючи аргументи апологетів «мирного атома», треба виходити з таких принципів.

По-перше, Україна на сьогодні не є самодостатньою технічно й політично країною для подальшої розбудови екологічно безпеч­ного й економічно виправданого комплексу атомної енергетики на зразок Франції.

По-друге, Україна, на відміну від Франції, має власний потуж­ний енергоносій у необмеженій кількості — 3000 млрд тонн вугілля. Якщо добувати його до 150 млн тонн щороку, то лише розвіданих запасів вистачить до XXV ст. Зазначимо, що в екологічному плані найновіші технології спалювання вугілля забезпе­чують достатню (на сьогодні) екологічну безпеку: у США й Німеччині левову частку всієї електроенергії виробляють саме на вугільних електростанціях. Слід підкреслити також, що сьогодні в країнах світу, що мають поклади вугілля (США, Німеччина, Польща, ПАР і Росія), споживають вугілля на душу населення біль­ше, ніж в Україні.

По-третє, порядок підрахунку повної собівартості електроенергії на вітчизняних АЕС (з урахуванням усіх матеріальних, екологічних і соціальних збитків по всьому технологічному циклу) об’єктивно не визначено, в усякому разі настільки, щоб коректно порівнювати її з ТЕС.

Щодо питання стабільного функціонування вітчизняних АЕС за умови їх цілковитої технічної та економічної залежності від економічної політики будь-якої іншої держави, то читач має визначитися в цьому на власний розсуд.

Як висновок, намагаючись бути об’єктивними до сучасних проблем економіки України, маємо констатувати таке. У найближчій перспективі вітчизняна традиційна енергетика має розвиватися за збалансованою різновекторною схемою з пріоритетом збереження й реконструкції теплових електростанцій та жорсткої оптимізації потужностей АЕС. Слід сприяти більш динамічному залученню альтернативних екологічно чистих енергоджерел (вітер, сонце, біомаса) передовсім у сільському господарстві й побуті.

Обнадійлива перспектива в забезпеченні України моторним пальним намічається у зв’язку з розбудовою нафтогонів Баку — Супса — Чорне море — нафтотермінал Південний (поблизу Одеси) — Броди — Плоцьк (Польща) — Західна Європа з підключенням до нафтопроводу «Дружба» [79].

Реалізація такого проекту дасть змогу Україні звільнитися від монополії російської нафти й завантажити більш якісною нафтовою сировиною власні потужні нафтопереробні заводи — Кременчуцький та найбільший у Європі Лисичанський (до 50 млн тонн нафти на рік).

Альтернативні технології енергетики на природничо відновлювальних енергоносіях (ПВЕН) [42], [131], [148], [89].

Нині екологічно чистих технологій генерування енергії (ПВЕН) відомо чимало. Але використовують їх, окрім гідроенергоджерел, зовсім недостатньо. Основна проблема — це низька їх якість (концентрованість) і, відповідно, низька економічна ефективність їхньої конверсії у висококонцентровану, насамперед, електричну.

Аналізуючи різні альтернативні джерела енергії, слід пам’ятати, що в усіх без винятку випадках важливо підібрати до кожного промислового й побутового об’єкта найбільш раціональ­не за концентрацією енергії джерело, пам’ятаючи, що чим більше концентрована енергія, тим вона дорожча.

Згідно з директивою Євросоюзу щодо поновлюваної енергії в галузі виробництва електроенергії (документ прийнято 15-ма країнами ЄС) до 2010 року країни ЄС мають забезпечити 22 % загального обсягу споживання електроенергії за рахунок ПВЕН [42, 4].

Нижче розглянемо еколого-економічний аспект найбільш актуальних сьогодні альтернативних технологій генерування висококонцентрованої енергії з природно відновлюваних енергетичних носіїв (ПВНЕ).

Економіка і екологія гідроелектростанцій (ГЕС).

Рушійною силою в гідроелектростанції є ПВЕН — потік річкової води, який приводить у дію гідротурбіну, поєднану з елек­трогенератором. Як бачимо, у цій системі начебто немає проблем для зовнішнього середовища, а економічні характеристики ідеаль­ні: енергетичне джерело безперервно відновлюється природою. Основні витрати під час будівництва гідроелектростанцій припадають на спорудження греблі для забезпечення перепаду (напору) води. Що вищою є гребля, то більша потенційна енергія води на «вході». Коефіцієнт корисної дії конверсії енергії потоку води в електричну незрівнянно (втричі) вищий, ніж у системах конверсії теплових і атомних електростанцій, і становить понад 90 %. Ці незаперечні переваги стимулювали будівництво гідроелектростанцій у всьому світі.

Кожного року на планеті з’являються кількасот нових штучних водоймищ — водосховищ. Загальна площа водосховищ, які експлуатуються в різних державах світу, становить понад 400 тис. km2, а об’єм — 6 тис. km3. Щоб уявити собі всю грандіозність цього явища сучасної цивілізації, зробимо деякі порівняння. Наприкінці ХІХ ст. загальний об’єм водосховищ в усьому світі становив 15 km3, тим часом як об’єм зовсім не найбільшого у світі Братського водосховища на р. Ангарі — 170 km3. Масове будівництво водосховищ почалося після другої світової війни й триває швидкими темпами. З 1960 по 1990 рр. об’єм водосховищ у Латинській Америці збільшився в 35 разів, а в Азії — в 90 разів. Відомий учений, д-р геогр. наук А. Б. Авакян [1, 90—92] (дані якого тут використано) доречно зазначає, що на тлі величезних техніко-економічних досягнень людства ХХ ст. це явище залишається малопомітним. Справді, всі культурні люди знають про існування, скажімо, великого Женевського озера. А чи багато хто знає, що найбільше у світі штучне водосховище — водосховище Вольта, яке за площею у 15 разів перевищує Женевське озеро, знаходиться в Африці, де ще 30 років тому штучних водосховищ майже не було.

Утворення штучних водосховищ нерідко негативно впливало на географічні, економічні та кліматичні характеристики біосфери. Про глобальні масштаби рукотворних морів свідчать такі дані. Довжина лінії берегів водосховищ у СРСР перевищувала довжину берегів морських кордонів, а у США вона навіть утричі довша за сумарну берегову лінію обох океанів. Із затоплених водосховищами площ переселено десятки мільйонів людей, переміщено промислові підприємства, дороги, лінії електропередач, трубопроводів та ін. З іншого боку, більшість сучасних водосховищ змінили на краще природу близько 1 млн km2 прилеглих до них регіонів, оживили пустелі, забезпечили їх електроенергією потужних ГЕС.

Усе ж таки відносно доцільності продовження дальшого «пе­ретворення» природи існують діаметрально протилежні погляди: від палкої агітації за утворення нових водосховищ іще більших розмірів до вимог поступової ліквідації вже наявних.

Докладно висвітлити тут усі «за» та «проти» кожної зі сторін ми не маємо можливості, але розглянемо деякі питання щодо користі й шкоди водосховищ, побудованих у колишньому СРСР.

Чи правильним є твердження, що сучасна гідроенергетика — це економічно ефективне, винятково екологічно чисте джерело електроенергії? За об’єктивного порівняння гідроенергетики з теплоенергетикою з’ясовується, що це твердження не враховує багатьох, сказати б, побічних, аспектів гідроенергетики. Передусім це стосується створення водосховищ, які затоплюють великі площі сільськогосподарських угідь і лісів. На кожний кіловат потужності гідроелектростанції затоплюється близько 300 m2 землі. Нині на території колишнього СРСР під водою «поховано» близько 100 тисяч km2 родючих земель.

У басейнах рік рівнинних регіонів, як, наприклад, в Україні, значна частина площі таких водосховищ — це мілководдя (до 2 m глибини), де утворюються сприятливі умови для швидкого розмноження синьо-зелених водоростей. Небезпека цього явища — насичення води токсичними хімічними сполуками (фенолом, індолом та ін.), що виділяються в процесі відмирання й розкладу водоростей. Це явище називається «цвітінням» води й набуло особливого поширення у другій половині ХХ ст. Пояснюють його тим, що у зв’язку з широким застосуванням мінеральних добрив у великі мілководні басейни, які добре прогріваються сонцем, із дощовими потоками з ґрунту потрапляє велика кількість поживних для водоростей елементів — азот, фосфор, калій. У таких водоймищах зникає риба, а воду, щоб вона стала придатною для вживання, треба додатково очищувати, що, ясна річ, потребує і додаткових коштів.

Крім того, утворення великих водойм змінює мікроклімат регіону, і часто не на краще. Так, утворення глибокого (понад 100 m) Красноярського водосховища на Єнісеї спричинило зниження температури води влітку більш ніж на 10°С, а взимку, навпаки, в сорокаградусний мороз річка, окутана густим туманом, не замерзає протягом 300 km униз за течією. Для спорудження цієї ГЕС було затоплено найцінніші сільськогосподарські угіддя краю [131, 18—27].

Але є й інший бік проблеми. Для потужних ГЕС у 2000…3000 MW необхідні великі водні артерії, які б забезпечили висоту греблі 50…100 m з потоком води понад 10 000 m3 за секун­ду. Таких річок у світі небагато, а в Європі й зовсім немає.

Перспективний напрям у гідроенергетиці — це гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС). Вони включаються в регіональну енергомережу з іншими електростанціями і виконують роль демпфера — самі споживають електроенергію, коли вона є
в надлишку, і повертають у мережу, коли її недостатньо
(рис. 71).

Електричні машини гідроакумулюючих станцій можуть працювати як насоси, коли качають воду у верхнє водоймище, і як гідротурбіни з електрогенераторами, коли вода з верхнього водоймища перетікає в нижнє. Першу в СРСР гідроакумулюючу елек­тростанцію було споруджено 1971 року на правому березі Київського моря. Її потужність — 225 MW, напір — 65 m, довжина водоймища — 275 m. Після 1980 року в СРСР було побудовано ще дві ГАЕС: у Загорську (Московська обл.), на р. Кум’я, потужністю в 1200 MW і в Литві, на р. Немані, — 1600 MW.

Безперечно, без водосховищ сьогодні практично не може розвиватися жодна галузь господарства. Створення водосховищ є радикальним, а для багатьох регіонів єдиним засобом забезпечення потреб промисловості й сільського господарства у прісній воді. Саме водосхо­вища у багатьох країнах світу допомогли вирішити проблеми енергетики, у тому числі й атомної, іригації, транспорту й водозабезпечення.

Але сьогодні вже зрозуміло, що подальше збереження темпів створення нових великих водосховищ загрожує негативними наслідками глобальних масштабів. Майбутнє — за середніми й невеликими водосховищами. Як приклад (за спостереженням автора) раціонального використання водно-енергетичних ресурсів регіону назвемо систему гідроелектростанцій Франції. У регіоні Альп споруджено каскади ГЕС з водонапірними тунелями та перепадом води у водо­сховищах у сотні метрів з дебітом понад 1000 m/s. Тунелями вода надходить до гідротурбін. Одна з найпотужніших гідроелектростанцій Франції Grand Maison з 12 гідротурбінами по 150 MW (загальна потужність 1800 MW), забезпечена водним ресурсом у 14 000 000 m3 з напором у 1,4 km, може також працювати у режимі гідроакумулюючої електростанції. Довжина тунелів, якими вода послідовно надходить з верхнього водосховища до гідростанцій, становить майже 10 km, а дебет води перевищує 1200 m3 за секунду, що більше за середньорічний стік Дніпра в районі Києва (рис. 72).

На рис. 73 (а, б) показано характерний енергопромисловий комплекс регіону ГЕС. Перші ГЕС у Франції було побудовано ще в кінці ХІХ ст.

Насамкінець звернімо увагу на техніко-економічний прогрес щодо використання гідроелектроенергії в промисловості.

Оскільки на початку ХХ ст. низьковольтну електроенергію, яку виробляють ГЕС, економічно недоцільно було передавати на великі відстані, енергоємні підприємства будувалися неподалік від ГЕС. Так, першу у світі електрифіковану залізницю було збудовано у Франції (1903 р.), шлях її пролягав у горах уздовж каскаду гідроелект­ростанцій, а поряд з ГЕС було побудовано перший потужний алюмінієвий комбінат, сировину для якого (боксити) привозили за сотні кілометрів з рудника Ле Бо (Les Вaux). Згодом, коли було розроблено технологію підвищення електронапруги, стало вигідно передавати електроенергію на великі відстані. Це спричинило зміну розміщення продуктивних сил у країні: енергоємні алюмінієві заводи почали будувати ближче до сировинної бази й використовувати електроенергію ГЕС з усіх регіонів країни. Сьогодні ГЕС Франції раціонально доповнюють потужну енергетику атомних станцій країни.

А

А…, Ан… (гр. α…, αν…) — префікси, що часто застосовуються в словотворенні наукової термінології для надання певному поняттю протилежного змісту. Наприклад: 1) Аероби — організми, для діяльності яких потрібен кисень повітря, та протилежне — анаероби — мікроорганізми, що можуть розвиватися без кисню. 2) Біотичний — органічний, життєвий та абіотичний — неорганічний, позбавлений життя.

Абіогенез (від а… та біогенез): 1) Самозародження. 2) Теорія виникнення живих істот (абіогенних організмів) з неорганічних речовин.

Абіотичне середовище (від гр. α та βιωτκος — «життєвий») — навколиш­нє неживе середовище живих (біотичних) організмів, нерозривно з ними пов’язане процесами енергетичного й речовинного взаємообміну. (Пор. Біотичне суспільство). Певна система таких біотичних об’єктів і А. с. становлять екологічну систему, або екосистему.

Абіотичні фактори — сукупність умов (явища й об’єкти неживої природи), які за своїми властивостями безпосередньо або опосередковано впливають на стан і розвиток живих організмів: температура, хіміч­ний склад, вологість повітря та ґрунту, світло, опади, радіоактивне випромінювання та ін.

Абісаль (від гр. αβν — «безодня») — зона найбільших морських глибин (понад 2000 м). Від А. утворена назва тварин, що живуть на великих глибинах — абісофіли.

Аборигени (від лат. aborigine — «від початку»): 1) Корінні жителі країни чи місцевості. 2) Організми, що живуть там, де вони виникли в процесі еволюції (інша назва — автохтони).

Абсолютна температура (від лат. absolutus — «довершений») —
температура, яка вимірюється за абсолютною термодинамічною шкалою від абсолютного нуля. Одиниця виміру абсолютної температури в SI — Кельвін (К).

Абсолютний нуль — початок відрахування абсолютної тем­ператури: на 273,16 К нижче потрійної точки води. Тем­пература абсолютного нуля характеризує основний стан системи атомів і молекул з найменш можливою енергією так званих «нульових» коливань. За абсолютної температури всі речовини, окрім гелію, перебувають у твердому кристалічному стані. Практично температура А. н. є недосяжною.

Абсорбована доза — кількість енергії або речовини, поглинута одиницею маси тіла під дією іонізуючого випромінювання. Одиниці випромінювання А. д. — в SI — грей (Gy), позасистемна — рад (rad).

Абсорбція (від лат. absorptio — «поглинання»): 1) Один з видів сорб­ції. За абсорбції гази поглинаються всім об’ємом рідини (пор. Адсорб­ція). 2) Поглинання електромагнітного випромінювання або звуку за проходження їх через будь-яку речовину.

Абстракція (від лат. abstractio — «віддалення»). Метод наукового дослідження, що полягає в підсумковому виділенні суттєвих, найістотніших рис, відношень, сторін досліджуваного об’єкта.

Авантюра (від франц. аvanture — «природа») — ризиковане, сумнів­не діяння, часто з корисливими, безчесними цілями, розраховане на випадковий успіх; акція без урахування реальних можливостей, приречена, як правило, на невдачу.

Аварія радіаційна — порушення безпеки експлуатації механізмів, приладів, споруд, яке призводить до викиду в довкілля радіоактивної речовини. Супроводжується іонізуючим випромінюванням. Згідно з класифікацією аварій за шкалою МАГАТЕН належить до 4-го та вищих рівнів.

Авогадро закон — один з основних газових законів, згідно з яким у рівних об’ємах будь-яких газів за однакових умов (температури й тиску) міститься однакова кількість молекул. Будь-який газ кількістю в 1 моль за нормальних умов займає об’єм 22,4 літра. Закон відкрито в 1811 році італійським фізиком А. Авогадро (1776—1836).

Авогадро стала (NA) — одна з основних фізичних сталих величин, дорівнює кількості структурних одиниць системи (атомів, молекул, іонів та ін.), що містяться в одиниці кількості речовини — моль. NA = 6,022 · 1023 моль–1.

Автотрофи (від гр. «самі» та «їжа») — організми, які синтезують необхідні для свого життя органічні речовини з неорганічної речовини абіотичного середовища. Представниками автотрофів є рослини, які в процесі фотосинтезу поглинають неорганічні речовини, діоксид вуглецю та воду, з яких будують свою біомасу.

Агломерат (від лат. aggregatus — «нагромаджений») — сполучення дрібних часток (пилу, порошку) в більші агрегати за рахунок адгезії або спеціального технологічного оброблення, наприклад, спікання.

Агрегатний стан речовини (від лат. aggregatus — «зібраний») — стан речовини, який за різних температур характеризується різним тепловим рухом її атомів і молекул, обумовленим зміною електронних конфігурацій міжатомного (міжмолекулярного) зв’язку. Речовини в будь-якому А. с. р. існують у певних умовах (діапазонах) температур, тиску й об’єму, за межами яких вони водночас змінюють А. с. р. Таке явище називають фазовим переходом. Традиційно виділяють три А. с. р.: тверде тіло, рідина, газ. Четвертим А. с. р. часто вважають плазму.

Агрономія (від гр. αγρος — «поле») — наукові основи сільськогосподарського виробництва, організації та первинного перероблення сільськогосподарської продукції.

Агрохімія — наука про живлення рослин, застосування добрив і засобів боротьби зі шкідниками з метою підвищення врожайності та якості сільськогосподарських культур.

Адаптація (від лат. adаptatio — «пристосування»): 1) Пристосування організмів до умов навколишнього середовища та його змін. 2) Пристосу­вання (полегшення) тексту підручника чи літературного твору відповідно до рівня знань тих, хто їх використовує.

Адгезія (від лат. adhaesio — «прилипання») — міжмолекулярна взаємодія поверхні різних речовин, що призводить до їх злипання. Явище, яке проявляється в різних клеях (див. Когезія).

Аддитивність (від лат. additivus — «придатковий») — властивість деяких фізичних величин (наприклад об’єму, маси, кількості речовини та ін.) не змінювати розмір фізичної величини об’єкта незалежно від того чи він буде представлений як одне ціле, чи сумою його частин.

Адіабатичний процес (від гр. αδιαβατος — «неперехідний») — термодинамічний процес, за якого не відбувається теплообміну між системою і навколишнім середовищем. Рівняння А. п. , де , а  і  — відповідно теплоємності систем в ізобарному та ізохорному процесах.

Адсорбція (від лат. soorbeo — «поглинаю») — один з видів сорбції, що являє собою поглинання речовини з розчинів і газів поверхнею твердого тіла сорбента (пор. Абсорбція).

Аероби (від гр. αηρ — «повітря» та βιος — «життя») — організми, для життєдіяльності яких потрібен молекулярний кисень (О2).

Анаероби — організми, які не потребують молекулярного кисню для свого існування (див. Аероби).

Аерозолі — дисперсні системи з газоподібним дисперсійним середовищем. Наприклад, тумани — це А. з рідкою дисперсною фазою (мікроскопічними краплинками рідини) у повітрі, а пил і дим — А. з твердою дисперсною фазою. Пил утворюється в результаті диспергування (подрібнення) речовини, а дим — в результаті конденсації летких речовин.

Азот (від а і гр. ςιοω — «живу») — хімічний елемент, атомний номер 7, атомна маса 14,0067 а.о.м. В атмосфері Землі наявний як двохатомний газ без запаху й кольору (78% за об’ємом). Густина А. 1,25 kg/m3. Входить до складу всіх живих організмів (наприклад, як складова хлорофілу й лігніну в рослин та білків людини й тварин).

Акселерація (від лат. accleratio — «прискорення»): 1) Нерівномір­не формування й розвиток якогось органу в період ембріонального стану організму. 2) Прискорений фізичний розвиток дітей і молоді.

Активність радіаційного джерела — відношення загального числа розпадів радіоактивних ядер атомів у джерелі до певного відрізку часу. Одиниця фізичної величини А. р. д. — беккерель (Bq), позасистемна одиниця — кюрі (Сі).

Активна зона реактора — ділянка реактора, яка містить ядерне паливо й модератор. У ній відбувається реакція розщеплення.

Актиній — хімічний елемент, символ Ас (лат. Actinium), атомний номер 89, атомна вага 227,0278. Радіоактивний. Найбільш стійкий ізотоп — 227Ас (період напіврозпаду 21,8 року). Сріблясто-білий метал.
У природі трапляється в рудах урану й торію. Суміш актинію-227 і берилію-9 — джерело нейтронів.

Актиноїди — важкі елементи з атомним числом понад 89 (у періодичній системі Менделєєва розміщені після актинію). А. з атомним числом 93 й вище отримано штучно. Частина А. утворюється під час роботи реактора. Усі А. радіоактивні.

Акумулятор (лат. accumulator — «збирач», «нагромаджувач»): 1) Пристрій (електричний, гідравлічний, тепловий) для нагромадження енергії з метою її наступного використання. 2) Природничий об’єкт (система) на поверхні Землі чи на дні водних басейнів, де відбуваються процеси нагромадження мінеральних речовин та органічних решток життєдіяльності біотичного суспільства екосистеми. 3) Фі­нансові банки, в яких відбувається нагромадження капіталу з наступним його використанням для інвестицій та займів.

Акцептор (від лат. acceptor — «одержувач»): 1) Частинка (речовина), що в живому організмі реагує з вільними радикалами, які можуть утворюватись внаслідок радіаційного опромінювання організму. Речовини, які містять А., використовують як засіб зниження небезпечного рівня вільних радикалів в організмі й запобігання його прискореному старінню. 2) У хімії — компонент у складі речовини, що приєднує електрон.

Алгоритм (від англ. algorithmic — «алгоритмічна мова»): 1) Сукуп­ність дії (правил) для розв’язування даної задачі. 2) Опис процесів мовою математичних символів для комп’ютерного розв’язування задач.

Альбедо (від лат. albus — «білий») — характеристика відбивної (віддзеркалюючої) здатності поверхні тіла: відношення кількості променистої енергії потоку світла, відбитого поверхнею будь-якого тіла до енергії потоку, що падає на цю поверхню. А. Землі щодо променистої енергії Сонця, яка досягає її поверхні, в середньому становить 0,45.

Альдолаза (гр. λuω — «розчиняю») — представник групи ферментів ліаз, що каталізують процеси розщеплення. У рослин А. бере участь у процесах фотосинтезу, а у тварин і в організмі людини — у процесах анаеробного розщеплення вуглеводів і вивільнення енергії їхнього міжатомного зв’язку для використання її в процесах життєдіяльності.

Альтернатива (франц. alternative, від лат. alterno — «змінюю, вибираю») — необхідність вибору між двома можливостями, що виключають одна одну; кожна з цих можливостей. Альтернативний — такий, що допускає одну з двох або кількох можливостей.

Альтернативні джерела енергії — нешкідлива для довкілля енергетика: гідро-, геліо-, вітрові станції, біогазові установки; використання геотермальної енергії, енергії морських припливів.

Альфа (гр. αλφα — А, α) — перша літера грецького алфавіту, яка часто вживається за утворення науково-технічних термінів. Наприклад, альфа-промені (α-промені) — один з видів радіоактивного випромінювання атомних ядер, що являє собою потік α-часток — ядер атома гелію  (двох протонів і двох нейтронів).

Альфа-частки — див. Альфа-промені.

Альфарадіоактивність — див. Альфа-промені.

Аміак — сполука азоту з воднем (NH3) — безбарвний газ із характерним різким запахом. Розчин NH3 у воді відомий як «нашатирний спирт». А. утворюється в грунті під час розпаду органічних речовин і поступово перетворюється на солі амонію та азотної кислоти (HNО3), якими живляться рослини. У сучасній промисловості аміак синтезують з азоту повітря й водню (фіксація атмосферного азоту) для виробництва азотних добрив. А. широко використовується як хладагент у холодильних установках.

Амілази (від гр. αμυλον — крохмаль) — ферменти, що гідролітично розщеплюють крохмаль рослин і глікоген (тваринний крохмаль) до декстринів, мальтози та глюкози.

Аміни (від лат. ammoniacum — «аміак») — органічні сполуки, похідні від аміаку (NH3).

Амінокислоти — органічні кислоти, з яких у клітинах живої речовини за участю молекул рибонуклеїнової кислоти (РНК) синтезуються білки, властиві тільки даному виду організму. (Див. Аміни).

Амортизація (лат. amortisatio — «пом’якшення, погашення»): 1) Пом’якшення ударів від великих навантажень і коливань у явищах природи та техніці. 2) Поступова втрата технологічним устаткуванням чи промисловими спорудами (основними фондами) своєї первинної вартості (ціни) та перенесення її, як складової, на суму вартості всієї виробленої продукції.

Аморфний стан (від гр. αμορος — «безформений») — стан твердої речовини, в якому атоми (молекули) розміщено невпорядкованими в кристалічну будову. Для речовини в А. с. властива ізотопність — однакові властивості незалежно від напрямку їх вимірювання. Приклад речовин в А. с. — скло, смоли, каучук.

Амфотерність (від грец. — «один і другий, обидва») — здатність сполук проявляти кислотні й основні властивості.

Анабіоз (від гр. αnαβιωφυς — «оживання») — неактивний стан живих організмів, у якому вони перебувають за несприятливих умов. Наприклад, солевий А. риб та інших морських істот за різкого підвищення концентрації солі чи навпаки.

Аналіз (від гр. αnαλυσις — «розкладання на частини»): 1) Метод дослідження, що полягає в подумковому або практичному розкладанні цілого на складові частини. Протилежне — синтез. 2) Економічний А. — оцінка стану й тенденцій розвитку економіки на макрорівні (галузі, держави) і мікрорівні (підприємств). А. включає оцінку витрат, прибутку, ціни на ресурси та продукцію, що виробляється. 3) Хімічний або спектральний аналіз — визначення лабораторними методами й розрахунками якісного й кількісного елементного складу чи хімічної структури речовин.

Аналог (від гр. αnαλογος — «відповідний») — модель чи об’єкт, який має певні властивості, подібні до властивостей об’єкта вивчення, і є зручним для аналізу.

Аналогія (від грец. άναλογία — «відповідність») — 1) часткова схожість між предметами, явищами або закономірностями; 2) у логіці — умовивід, у якому від схожості предметів за одними ознаками роблять висновок про можливу схожість цих предметів за іншими ознаками.

Анатомія (від гр. αnατομη — «розтин») — наука про будову організму у взаємозв’язку з функціями його окремих органів. Розрізняють А. рослин і А. тварин.

Ангстрем () — позасистемна (застаріла) одиниця фізичної величини довжини, яка все ще використовується в біології, хімії, фізиці за оцінки розміру мікрооб’єктів, міжатомних відстаней, довжини електромагнітних хвиль. m. Замість А. слід вживати одиницю SI нанометр (n.m). 1 n.m = 10–9 m = 10.

Аніони — див. Анод.

Анод (від гр. αnοδος — «шлях угору») — позитивний електрод приладу, який приєднується до позитивного полюса («+») джерела електричного струму. У процесі електролізу електролітів електронегативні іони (аніони) прямують до анода, а електропозитивні іони (катіо­ни) — до катода.

Аномалія (гр. αnωμαλια — «відхилення») — ненормальне відхилення від загальної закономірності. Наприклад, відомі магнітні А. — різке відхилення стрілки компаса в районах залягання магнетитових руд від напрямку до магнітного полюса Землі.

Антибіотики (від анти і гр. βιωτικος — «життєвий») — препарати (органічні речовини), які синтезуються мікроорганізмами та пригнічують ріст хвороботворних бактерій і вірусів.

Антагонізм (від гр. αnεαγωnισμα — «боротьба»): 1) гостра суперечність між живими організмами, що проявляється у боротьбі за існування. Наприклад, явище пригнічення розвитку одного виду мікроорганізмів іншими. 2) Неподоланна (непримиренна, ворожа) суперечність.

Антропо… (від гр. ανυρωπος — «людина») — у складних словах відповідає поняттю «людина», наприклад антропоген — сучасний геологічний період історії Землі від появи на планеті людини (за різними даними від 1 до 3,5 млн років тому).

Антропогенні (антропічні) фактори — різні види впливу діяльності людського суспільства, пов’язаної із суттєвою зміною первинного навколишнього середовища його біотичних і абіотичних об’єктів (хижацькі види полювання, надмірний вилов риби, вирублення лісу, забруднення атмосфери й поверхні землі промисловими відходами та ін.).

Антропосистема — людство, як ціла функціонуюча сукупність (біологічний вид, виробничі відносини, технологічний і науковий по-
тенціал).

Антропосфера — земна сфера активної діяльності людства.

Апріорний (лат. apriori — «з попереднього») — той, що не ґрунтується на досвіді, передує йому. У переносному значенні — прийнятий без перевірки.

Апо… (від гр. απο) — префікс у наукових термінах, що означає віддалення (див. Апогей).

Апогей — найвіддаленіша від Землі точка орбіти Місяця або штучного супутника.

Апологет (від грец. άπολογητήζ — «захищаю») — 1) захисник тих чи інших учень, теорій, течій; 2) апологія – відвертий, беззастережний захист певних положень.

Ар (франц. are — «площа») — одиниця площі. 1 ар = 100 m2 = 0,1 гектара.

Арбітраж (франц. arbitrage): 1) Спосіб розв’язування спору, коли сторони добровільно звертаються не в судові органи, а до третейських суддів (арбітрів). 2) А. міжнародний — органи, передбачені міжнародними правовими актами й статутом ООН для розв’язування міжнародних спорів, у тім числі з проблем природокористування й екології.

Ареал (від лат. area — «площа, простір») — зона поширення на земній поверхні будь-яких об’єктів чи явищ (видів рослин, тварин, корисних копалин, мов тощо).

Архі… (гр. αρχι…) — префікс, що означає головний, старший, найвищий ступінь, наприклад архітектоніка — основний принцип, взаємообумовленість елементів цілого.

Архімеда закон — закон гідро- й аеростатики, згідно з яким на тіло масою mT і об’ємом VT в будь-якому середовищі рідини чи газу густиною ρс діє «архімедова» сила FA протилежна до напрямку прискорення — g сили гравітації FA = g · ρ · VT. Отже, в атмосфері чи воді Землі вага будь-якого тіла FТ дорівнює: FТ = g(mT – VTρс).

Асигнувати (лат. assigno — «призначаю») — виділяти певну суму грошей для певної мети (див. Інвестування).

Асиміляція (від лат. assimilatio — «уподібнення»): 1) Перетворення в організмі їжі під дією ферментів у енергоємні сполуки, з яких будуються його клітини й накопичується енергія (переважно у структури АТФ). Інша назва — анаболізм. Протилежне — дисиміляція. 2) Утрата народом своїх національних рис у разі злиття з іншим народом і прийняття його мови, культури, звичаїв.

Аскетизм (від гр. ασκητης — «добре навчений») — моральний принцип, що полягає в крайньому обмеженні потреб людини з метою самовдосконалення.

Асорті (від франц. assorti — «добре підібраний») — набір однорідних предметів різних сортів.

Асоціація (лат. аssociatio — «сполучення»): 1) основна класифікаційна одиниця рослинного покриву; являє собою сукупність угруповань (фітоценозів) однорідних за умовами існування, видовим складом тощо. 2) Сполучення молекул, іонів, небесних тіл в певну систему. 3) Добровільне об’єднання осіб або організацій для досягнення спільної мети.

Аспект (від лат. aspectus — «погляд, вид») — 1) точка зору, з якої сприймається або оцінюється те чи інше явище, предмет, подія; перспектива, в якій вони виступають.

Астро… (від гр. αστρου — «зоря») — у наукових термінах відповідає поняттям, зв’язаним з об’єктами небесних тіл, космосу, наприклад астробіологія, астроботаніка, астрогеологія, астронавтика.

Астрономічна одиниця (а. о.) — одиниця відстані в астрономії, що дорівнює середній відстані від Землі до Сонця. 1 а. о. » 149 млн км.

Асфіксія (гр. αςφυξα — «відсутність пульсу») — різкий розлад дихання, який виникає внаслідок нестачі в крові кисню та надміру діоксиду вуглецю.

Атавізм (від лат. atavus — «віддалений предок») — наявність у сучасних організмах ознак, властивих їхнім далеким предкам. Наприклад, у коня — два додаткові пальці. Інша назва — реверсія.

Атмосфера (від гр. ατμος — «пара» та «сфера»): 1) Газова оболонка планет, що утворилася в процесі їхньої еволюції. 2) Одиниця фізичної величини тиску (див. Атмосферний тиск). 3) переносно — настрій людей чи суспільства.

Атмосферне повітря — природна суміш газів. Наприклад, атмо-
сферне повітря Землі складається (за масою, %): N2 — 76, О2 — 23, СО2 — 0,025; інше — інертні гази (за об’ємом, %): N2 — 78,08, О2 — 20,95, Аr — 0,93, СО2 — 0,03; інші гази — 0,01. А. п. може насичуватись водяною парою (Н2О) до 2,6% і пиловими (аерозольними) частинками.

Атмосферний тиск — тиск, який здійснює атмосфера Землі на все, що на ній знаходиться. Він визначається відношенням ваги стовпа повітря до поверхні предмета. На поверхні Землі А. т., який урівноважується тиском ртутного стовпчика висотою 760 mm, має назву «Фізична атмосфера» й позначається атм. (atm). 1 атм. = 133,32 Pa.

Атом (від гр. ατομς — «неподільний») — найменша частинка хімічного елемента. Сукупність таких частинок зумовлює всі його хімічні властивості. А. складається з позитивно заряджених протонів і електронейтральних нейтронів ядра та негативно заряджених електронів, які рухаються в кулонівському полі ядра згідно з законами квантової механіки. Розмір А. близько 10–11 m, а енергія зв’язку зовнішніх електронів близько 10 еV (див. Молекула).

Атомістична економіка — ринкова економіка, яка характеризується високим ступенем конкуренції великої кількості незалежних виробників, що унеможливлює відчутний вплив на ціни товарів кожного з них окремо. А. е. характерна для суспільства з демонополізованою ринковою економікою.

Атомна одиниця маси (а. о. м.) — відносна одиниця фізичної величини маси, якою визначають маси атомів, молекул і елементарних часток відносно 1/12 маси ізотопа вуглецю . 1 а. о. м. = = 1,66 · 10–27 kg.

Атомна енергія — некоректна назва ядерної енергії (див. Ядер­на енергія).

Атомна електростанція (АЕС) — електростанція, де ядерна енергія перетворюється в електричну. Тепло, що виділяється в ядерному реакторі, на АЕС використовується для отримання водяної пари, яка обертає турбогенератор. Першу у світі АЕС (потужність 5 MW) було запущено в 1954 році в СРСР (м. Обнінськ, Калузька обл.). АЕС — основа атомної енергетики. Потужність Запорізької АЕС становить 6000 MW, що в 10 разів перевищує потужність «Дніпрогесу» 30-х років.

Атрофія (від гр. ατροφα — «голодування, в’янення»): 1) Прижит­тєве зменшення розміру та ваги органу або тканини організму тварини й людини зі зменшенням або втратою його функції. 2) Притуплення, втрата якого-небудь чуття, властивості.

АТФ (аденозинтрифосфат) — хімічна сполука — універсальне джерело енергії в живій клітині організму, яка утворюється в реакціях дисиміляції (катаболізму) під час дихання чи за бродін-
ня. АТФ містить великий запас енергії та існує тільки в живих клітинах.

Афотична зона (від гр. α і φωτος — «світло») — глибинна зона морських та прісних водоймищ, населена організмами, які не потребують сонячного світла для своєї життєдіяльності.

Ациклічні сполуки — органічні сполуки ланцюгової будови, вуглецевого зв’язку, незамкнені в цикли. Інша назва — жирні сполуки.

Б

Базис (від гр. βασις — «основа»): 1) Геол. Б. ерозії — рівень будь-якого басейну, в який впадає водний потік (озера чи річки). Загальний чи головний Б. — світовий океан. 2) Б. економічний — сукупність виробничих відносин певного суспільства.

Бактерициди — речовини (препарати), здатні вбивати бактерії та інші мікроорганізми.

Бактерії (від гр. βακτηρια — «паличка») — одноклітинні організми, які є збудниками хвороб людей і тварин. Б. беруть участь у кругообігу речовини.

Бактеріози (бактеріальні хвороби рослин) — захворювання рослин, спричинені бактеріями.

Бактеріолізини — антитіла, що утворюються в організмі людини і тварин за вироблення імунітету та спричиняють руйнування (бактеріоліз) клітин бактерій.

Баланс (франц. balance — «терези») — система показників, що характеризує співвідношення елементів у будь-якому явищі, що постійно змінюються, наприклад Б. розподілу діоксиду вуглецю (СО2) в атмо-
сфері та Світовому океані Землі; Б. народного господарства країни; Б. зовнішньоторговий — співвідношення між ціною продукції експорту й імпорту за певний період року.

Баланс технологічного процесу: 1) Б. матеріальний — система показників, яка характеризує витратні коефіцієнти сировини й вихідних матеріалів на одиницю продукції, відходи виробництва та викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище. 2) Б. енергетичний — характеристика співвідношення кількості фактично витраченої енергії до об’єктивно необхідної для виробництва одиниці продукції.

Бар (від гр. βαρος — «вага») — позасистемна одиниця фізичної величини тиску. 1 Б. = 1 ат. Відповідно до міжнародної системи 1 bar = 105 Pa.

Басейн (франц. bassin — «резервуар»): 1) Частина суходолу, з якої вода стікає в річку (Б. річковий), озеро чи море (Б. озера, моря). 2) Область залягання певних корисних копалин, наприклад Донецький кам’яновугільний басейн, Криворізький залізорудний басейн.

Батибіонти — морські організми, які живуть на глибинах понад 500 м. Інша назва — глибоководні тварини.

Безвідходна (маловідходна) технологія — матеріало- і енергозберігаюча технологія, яка комплексно використовує вихідну сировину, енергію та відходи первинного виробництва (вторинні сировинні й енергетичні ресурси), що обумовлює мінімальне забруднення навколишнього середовища. Практично повністю безвідходних промислових технологій не існує.

Бентос (від гр. βεnυος — «глибина») — сукупність організмів, що населяють дно водойм.

Бер (rem) — біологічний еквівалент рада (до 1963 року — рентгена). Позасистемна одиниця вимірювання еквівалентної дози будь-якого виду іонізуючого випромінювання. Біологічна дія дози в 1 бер (rem) така сама, як і дія поглинутої дози рентгенівського або гамма-випроміню­ван­ня в 1 рад. 1 rem = 0,01 Sυ = 0,01 J/kg.

Бериліоз — професійна хвороба, спричинена токсичною дією на організм хімічного елемента берилію та його сполук. Небезпечними є підприємства, де берилій добувають або використовують у різних технологічних процесах (найчастіше як метал і його оксид).

Берилій (від гр. βηρυλλος — «мінерал берил») — хімічний елемент (Be), легкий метал, ат. н 4, ρ = 1848 kg · m–3, tпл = 1284ºС. Б. застосовують у космічній техніці та як матеріал оболонки твелів ядерних реакторів, а його виробництво потенційно небезпечне для навколишнього середовища. Сполуки Б. (наприклад оксид) дуже отруйні.

Бесемерівський процес — процес виплавлення сталі продуванням повітря у конвертері крізь рідкий чавун, що забезпечує окиснення в ньому вуглецю (до СО2) та зниження його концентрації до рівнів, які відповідають певним маркам сталей. Запровадження Б. п. потребує спеціальної системи екологічного захисту навколишнього середовища.

Бета (гр. βητα — В, β) — друга літера грецького алфавіту, яка часто використовується в науковій практиці для позначення різних понять і тер­мінів.

Бета-радіоактивність. Інша назва бета-розпад (див. Радіоактивність).

Б’єф (франц. bief) — частина водойми (річки або каналу), що примикає до греблі або шлюзу. Розрізняють верхній Б. і нижній Б.

Бі (лат. bi, від bis — «двічі») — у складних словах означає подвоєння. Наприклад, біметал, біпризма, бінокль (антонім — монокль).

Бізнес (анг. business — «справа, угода, біржова операція, комерція») —заняття, що дає прибуток; підприємницька чи комерційна діяльність.

Біо… (від гр. βιος — «життя») — у складних словах відповідає поняттям «життя», «життєві процеси».

Біогаз — горючий газ (переважно метан), який утворюється в технологічному процесі бродіння. Найбільш економічно й екологічно ефек­тивне анаеробне бродіння. Б. — перспективне додаткове енергетичне джерело в агропромисловому виробництві.

Біогенез — теорія виникнення життя на Землі, за якою зародки живих істот було занесено на Землю з інших космічних тіл (інша назва — теорія панспермії).

Біогеносфера — оболонка на планетах, де умови сприятливі для розвитку життя. На Землі — біосфера.

Біогеоценоз — сукупність рослин, тварин та мікроорганізмів на певній ділянці земної поверхні, які пов’язані між собою обміном речовин та енергії (див. Екосистема).

Біогеохімія — галузь геохімії, що вивчає хімічні процеси біосфери.

Біоенергетика — наука, що вивчає енергетичні процеси життєдіяль­ності організмів, тобто конверсію енергії хімічних зв’язків продуктів харчування в біоенергію організму.

Біоінженерія — наука про конструювання роботів, які виконують біологічні функції за умов, що в них нормальна життєдіяльність живих організмів є неможливою.

Біокаталіз — прискорення або гальмування хімічних реакцій, які відбуваються в організмі за допомогою ферментів, наприклад, під час травлення їжі.

Біологія — наука про живу природу та процеси її життєдіяльності як особливої форми руху матерії та дослідження шляхів збереження природного середовища людини.

Біомаса: 1) Рослинна сировина (маса) в технології біоенергетики чи будь-якого іншого її перероблення. 2) Кількісна характеристика — відношення маси живих організмів у популяції чи атмосфері в перерахунку на суху речовину (іноді в одиницях енергетичного еквівалента до одиниці поверхні території (ареал) проживання на суходолі чи у Світовому океані).

Біоніка — наука, яка вивчає побудову живих організмів для використання виявлених закономірностей у біоінженерії.

Біонт (від грец. βιών (βιwντοζ) — «той, що живе») — окремо взятий організм (індивід), що в ході еволюції пристосувався до проживання в певному середовищі (біотоні).

…біонти (від гр. βιωnτος — «той, що живе») — у складних словах означає «живі організми», що в ході еволюції пристосувалися до проживання в певному середовищі, наприклад, галобіонти — організми, які населяють солоні озера.

Біополімери — високомолекулярні природні сполуки (речовини) — основа живих організмів, наприклад, целюлоза, білки, полісахариди.

Біосфера — сукупність усіх екосистем на нашій планеті, що становить єдину глобальну екосистему Землі.

Біота (від гр. βιοτη — «життя») — сукупність рослин і тварин, об’єднаних спільним ареалом.

Біотехнологія — технологія, яка базується на використанні як засобу виробництва мікроорганізмів рослин і тварин (клітини рослин, тварин, ферменти, білкові речовини), які направляють і прискорюють біохімічні процеси технологій).

Біотрон (від біо… і гр. υροnος — «місцеперебування») — ізольований від зовнішнього середовища об’єм (камера) зі штучним кліматом для живих організмів. Б. використовується у програмах аерокосмічних і океанічних досліджень.

Біотичні фактори — взаємовплив організмів у процесі їхнього розвитку.

Біохімія — наука, яка вивчає склад і хімічні процеси живих організмів.

Біоценоз — історично складена сукупність рослин і тварин, що заселяють територію з близькими умовами існування. Інша назва — ценоз, біотоп.

Біржа (гол. beurs): 1) Б. товарна — ринок оптової торгівлі товарами. 2) Б. фондова — ринок торгівлі цінними паперами. 3) Б. праці — установа — посередник між робітниками і підприємцями — роботодавцями, яка забезпечує зайнятість населення.

Бітуми (від лат. bitumen — «горна смола») — природні твердо-пластичні або в’язкі рідини, а також штучні (з нафти й вугілля) речовини — суміші вуглеводневих сполук і продуктів їх полімеризації та окиснення. Б. застосовують для покриття доріг, виготовлення покрівельних і гідроізоляційних матеріалів, пластичних мас та ін. Б. містять токсичні й канцерогенні сполуки.

Больцмана стала (k) — одна із основних фізико-математичних сталих, яка дорівнює відношенню газової сталої R до сталої Авогадро NA:

.

Бойля-Маріотта закон — один з основних газових законів, згідно з яким за сталої температури добуток тиску P даної маси ідеального газу на його об’єм V є сталою величиною: PV = const. Назва походить від прізвищ учених Р. Бойля (1627—1691) і Е. Маріотта (1620—1684), які відкрили цей закон.

Бор (від араб. бурак — «бура, селітра») — хімічний елемент. Символ В (лат. Borum). Атомний номер — 5, атомна вага — 10,82. Речовина сірувато-чорного кольору. Абсорбує повільні нейтрони, тому його додають до сталевих сплавів для виготовлення регулюючих стержнів ядерних реакторів.

Бриз (франц. brise) — несильний вітер, що виникає через неоднакове нагрівання суходолу і моря: удень віє вологий вітер з моря, а вночі — сухий із суходолу.

Броунівський рух — невпорядкований рух дрібних часток у середовищі рідини чи газу під впливом поштовхів молекул середовища. Б. р. відкритий у 1827 р. англійським ботаніком Р. Броуном (1773—1858).

Брутто (італ. brutto — букв. — «грубий, брудний») — вага товару з упаковкою (тарою).

Бушель (англ. buchel — bu) — позасистемна одиниця об’єму си-
пких тіл, поширена в англомовних країнах. Б. англійський, так званий імперський (bu uk) = 36,4 l; вінчестерський Б. у США (bu US) = 35,24 l.

Бюджет (англ. budget — «сумка») — план у формі збалансованого кошторису прибутків і витрат держави (закон), підприємства або окремої особи на певний період. Розрізняють: плановий Б. і поточний (фактичний).

Бюлетень (франц. bulletin — «записка», від лат. bulla — «грамота»): 1) Коротке офіційне повідомлення в пресі про якусь важливу подію, наприклад, екологічний стан забруднення атмосфери чи радіаційного рівня. 2) Періодичне видання інформаційного характеру. 3) Біржовий огляд цін на товари й цінні папери.

В

Вага тіла (на поверхні Землі) — сила F, з якою тіло масою m тяжіє до Землі з прискоренням вільного падіння q = 9,81 m · s–2. Із силою F = m · q тіло діє по вертикалі до горизонтальної опори або на вертикаль­ний підвіс, що утримує його від вільного падіння (див. Гравітація).

«Важка» вода — ізотопний різновид води, в молекулах якого атоми водню замінено атомами дейтерію . Формула D2О. Густина —1,104 г/см3. Температура плавлення — 3,813°С, температура кипіння — 101,43°С. Живі організми пригнічує, а у великих дозах спричиняє їхню загибель. Уповільнювач нейтронів і теплоносій у ядерних реакторах, розчинник. Використовується для одержання дейтерію.

Вакцина (лат. vaccinus — «коров’ячий, від корови») — препарат, виготовлений із ослаблених мікроорганізмів і вірусів або з продуктів їхньої життєдіяльності (див. Вакцинація).

Вакцинація — застосування вакцин способом уведення вакцини в організм людини чи тварини з метою імунізації — запобігання інфекційним захворюванням.

Валовий національний продукт (ВНП) — найважливіший макроекономічний показник економічної статистики. ВНП включає кінцевий продукт, вироблений усіма галузями матеріального виробництва та сферою послуг. За ВНП оцінюють рівень розвинутості країн: у розвинутих країнах річний ВНП на душу населення становить понад 1000 дол., а в більшості країн, що розвиваються, — 100—300 дол.

Валюта (від лат. valeo — «коштую»): 1) Іноземні гроші, а також векселі, чеки тощо, використовувані в міжнародних розрахунках (іноземна валюта). 2) Грошова одиниця країни. 3) Тип грошової системи, яка діє в країні (золота, срібна, паперова).

Ват (Вт, W) — одиниця потужності. 1 W = 1 J/s. Від прізвища англійського фізика Дж. Ватта.

Вегетативний (лат. vegetativus — «рослинний»): 1) Пов’язаний з ростом і живленням рослин, а також тварин. 2) В. розмноження — нестатеве розмноження, коли новий організм утворюється з частини материнського. 3) В. органи у рослин — частина рослинного організму, за допомогою яких відбувається процес живлення і росту, здійснюється прикріплення до субстрату, наприклад, ґрунту.

Вегетаріанство (від лат. vegetatious — «рослинний») — система харчування людини, яка використовує переважно тільки продукти рослинного походження. Розрізняють чисте вегетаріанство (тільки рослинна їжа) і таке, за якого використовуються деякі тваринні продукти (молоко, яйця), але повністю виключаються продукти забою тварин.

Величина — див. Фізична величина.

Випромінювання електромагнітне — електромагнітні коливання хвиль, що поширюються зі швидкістю світла. Відповідно до зростання енергії коливань розрізняють: радіохвилі, інфрачервоне світло, видиме світло, рентгенівське та гамма-випромінювання. Рентгенівське та гамма-випромінювання мають іонізуючу дію. В. е. шкідливе для здоров’я людини, призводить до негативних соматичних ефектів.

Випромінювання іонізуюче — випромінювання, що призводить до іонізації середовища. До такого належать рентгенівське, корпускулярне та гамма-випромінювання.

Випромінювання корпускулярне — випромінювання, що утворюється потоком частинок. Розпад атомних ядер супроводжується випромінюванням нейтронів, протонів, альфа-, бета-частинок, дейтронів та важких іонів. Усі форми В. к. спричиняють іонізацію речовини (див. Випромінювання іонізуюче).

Випромінювання космічне — потік стабільних частинок високих енергій (приблизно від 1 до 1012 GeV) із Всесвіту. Розрізняють В. к. пер­винне (високоенергетичне, зумовлене спалахами на Сонці, галактичне) та вторинне (результат взаємодії первинного з атмосферою).

Випромінювання рентгенівське — короткохвильове випромінювання електромагнітне, довжина хвиль якого становить приблизно від 0,0001 ангстремів (1 = 10–10 m). В. р. виникає від раптового гальмування руху електронів у речовині. Джерела В. р. — рентгенівська трубка, деякі радіоактивні ізотопи, прискорювачі й накопичувачі елек-
тронів. Застосовують у науці, техніці, медицині.

Відновлювані джерела енергії — невичерпні, тобто такі, які можуть безперервно використовуватися. До них належать: вітер, сонце, вода (див. Альтернативні джерела енергії).

Віргінальний період — період вегетації рослин від проростання насіння до утворення генеративу (насіння, спор).

Віртуальний (від лат. — «сильний, здібний») — можливий; той, що може або має проявитися.

Віруси (від лат. virus — «отрута») — збудники інфекційних захворювань рослин, тварин і людини, які розвиваються лише в живих клітинах. В. належать до найпростіших і найдрібніших неклітинних форм живої матерії, яка є проміжною між живим і неживим, у них не відбувається власний обмін речовин. Поза організмом В. не виявляють ознак життя. Розмір В. становить від кількох до кількасот nm (10–9 m), що в тисячі разів менше, ніж ядро клітин організму.

Віталізм (від лат. vitalis — «життєвий») — учення, за яким в організмах всі біологічні процеси спрямовує та регулює особлива «життєва сила», «ентелехія».

Вітаміни (від лат. vita — «життя») — біологічно активні органічні сполуки, життєво необхідні (в малих дозах) організмові людини і тварин.

Віце (від лат. vice — «замість») — у складних словах означає «заступник» або «помічник».

Вічний двигун, perpetuum mobile: 1) В. д. першого роду —
уявна машина, яка виконувала б роботу, більшу за підведену до неї зовні. В. д. першого роду нездійсненний, оскільки принцип його дії суперечить першому закону термодинаміки. 2) В. д. другого роду — машина, яка отримувала б енергію у формі тепла від іншого тіла та повністю її передавала у формі роботи іншому тілу, що суперечить другому закону термодинаміки.

Волюнтаризм (від лат. voluntarius — «залежний від волі»): 1) Прак­тика керуватися суб’єктивними бажаннями й довільними рішеннями, нехтуючи об’єктивними законами. 2) Напрям у філософії, який уважає волю першоосновою та творцем дійсності. 3) В. економічний — нехтування законами економіки, що спричиняє збитки підприємствам і економіці держави (термін запроваджено Ф. Теннісом у 1883 р.).

Всесвітній банк — сучасна фінансова система (група) з трьох міжнародних інститутів — Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР), кожна з яких має статус самостійної установи ООН. Мета В. б. — допомога країнам, які відстають в економічному розвитку.

Вторинні ресурси — сукупність матеріальних і енергетичних відходів виробництва, які можуть бути повторно використані — різні вироби й засоби виробництва, які внаслідок їх експлуатації втратили свою споживну вартість, а також залишки сировини, процесів збагачення корисних копалин та ін.

Г

Габітус (від лат. habitus — «зовнішність») — зовнішній вигляд тваринного або рослинного організму, мінералу чи кристала.

Газифікація: 1) Процес перетворення твердого чи рідкого палива або біомаси на горючі гази. 2) Заходи для енергетичного забезпечення газом підприємств чи побутових потреб.

Газова стала (R) — фізична стала рівняння ідеального газу (див. Клапейрона-Менделєєва рівняння), яка дорівнює роботі розширення одного молю газу в ізобарному процесі (за постійного тиску) зі збіль­шенням температури на 1 К. .

Галактика (від гр. gala — «молоко») — космічна система зірок понад 10 млрд зоряних скупчень, пилових і газових туманностей, розсіяного газу.

Галогеніди — солі, які утворюються за участю галогенів — хімічних елементів F, Cl, Br, J, At, наприклад NaCl, — хлорид натрію (кухонна сіль), KJ — йодид калію.

Гамма-проміння (g-проміння) — короткохвильове електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі до 10–10 м, що менше, ніж у рентгенівського проміння. Г. п. виникає за радіоактивних перетворень, інколи водночас з альфа-(a) або бета-(b) частинками, а також за гальмування заряджених частинок з великою енергією. За своїми властивостями і дією на організм людини g-проміння подібне до рентгенівського проміння.

Гей-Люссака закон — закон, згідно з яким об’єм V даної маси газу за постійного тиску Р змінюється лінійно зі зміною температури Т: , де  і  відповідно об’єми газу за t і 0°С;  — температурний коефіцієнт об’ємного розширення.
Г.-Л. з. відкрито в 1802 р. франц. ученим Ж. Л. Гей-Люссаком (1778—1850).

Гедонізм (від гр. hδonh — «насолода») — філософсько-етичне вчення, за яким насолода є найвищим благом, метою життя. Протилежне — аскетизм. Від Г. поняття гедонія — відчуття піднесення, приємного самопочуття.

…гей (від гр. gh — «земля») — у складних словах відповідає поняттю «земля», напр. апогей.

Гекса… (від гр. ez — «шість») — у складних словах означає «шести…».

Гексозани — полісахариди (крохмаль, глікоген тощо), молекули яких являють собою полімери гексозних (шестивуглецевих) моносахаридів, напр. глюкози.

Гектар (від лат. — «сто» і ар — 100 m2) — одиниця земельної площі, яка становить 100 ар (10 000 m2).

Гелі (від лат. gelo — «застигаю») — дисперсні системи, які утворюються в колоїдних розчинах за поступової коагуляції. Утворюються у природі і штучно. Г. використовують як адсорбенти тощо.

Геліо… (від гр. hlioς — «Сонце») — у складних словах відповідає поняттям «сонце», «сонячний», напр. геліоенергетика — застосування сонячної енергії для промислових і побутових потреб; геліотропи — сонцелюбні рослини з високим вмістом запашних ефірних масел; геліофільний — той, що любить сонце, напр. геліотропи; геліофобний — не світлолюбні, затінкові рослини.

Гем…, гемато…, гемо… (від гр. ατμα — «кров») — у складних словах відповідає поняттю «кров», напр. гемоглобін — пігмент крові, який виконує функцію перенесення кисню з легенів до інших органів (у хребетних організмів).

Ген (від гр. γενο — «рід, походження») — певна ділянка дезоксирибонуклеїнової (ДНК) кислоти, з якої точно копіюється структура комплементарно-синтезованих молекул рибонуклеїнових (РНК) кислот — складових хромосом. Г. — елементарна одиниця спадковості.

Генеративний період — період розмноження рослин (насінням, спорами).

Генетична дія випромінювання — вплив випромінювання, що позначається на наступних поколіннях (див. соматична дія випромінювання, тератогенна дія випромінювання).

Геном (нім. genom, англ. genome — «рід, походження») — сукупність генів в одному наборі хромосом. Г. — унікальна послідовність трьох мільярдів нуклеотидних фрагментів, де закодовано інформацію про властивості й гармонійну життєдіяльність організму. Нині виконується наукова міжнародна програма «Геном людини».

Генотип — сукупність усіх спадкових структур організму.

Генофонд — сукупність усіх генів популяції організмів.

Генна інженерія (генетична інженерія) — здійснювання штучно спрямованої зміни генома з допомогою введення в клітину нових генів, отриманих з інших клітин чи навіть шляхом хімічного та біохімічного синтезу.

Геноцид (від гр. γεnος — «рід») — винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами. Г. — один з найтяжчих злочинів проти людства. Г. пов’язаний з фашизмом і шовінізмом.

Гео… (від гр. γη — «земля») — у складних словах відповідає поняттю «земля», напр. географія, геологія.

Географія (грец. γεωγραφία, від γή — «земля» і γράφω — «описую») — система наук, що вивчають природні й виробничі територіальні комплекси та їхні компоненти. Розрізняють науки: фізична географія, геоморфологія, кліматологія, гідрологія, економічна географія, географія населення, політична географія, картографія, країнознавство.

Геосфери — різні за хімічним складом, фізичними властивостями й походженням концентричні оболонки навколо ядра Землі: мантія, літосфера (Земна кора), гідросфера, атмосфера, іоносфера.

Гетеро… (від гр. ετερος — «інший») — у складних словах означає різнорідність, напр. гетероатоми — всі атоми (крім атомів вуглецю), що входять до складу органічних сполук; гетеросфера — атмосферні шари, вищі за 100 км, де склад повітря змінюється з висотою внаслідок дисоціації молекул під дією ультрафіолетового проміння. Антонім —
Го (гомо)…

Гетеротрофні організми — ті, що живляться органічними речовинами рослинного й тваринного походження (вищі паразитичні рослини, мікроорганізми, усі тварини й людина).

Гетероциклічні сполуки — органічні сполуки циклічної будови, в кільцях яких, окрім атомів вуглецю, є гетероатоми (N, O, S тощо), напр. фуран — у циклі чотири атоми вуглецю і один атом кисню; піридин — один атом азоту.

Гігієна (від гр. υγιειnος — «здоровий») — галузь медицини, що розробляє та впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних факторів зовнішнього середовища на здоров’я людини, її працездатність і тривалість життя.

Гідр…, гідро… (від гр. υδωρ — «вода») — у складних словах відповідає поняттям «вода», «водяний простір», наприклад гідробіонти — організми, що живуть у воді; гідрогенератор — електрогенератор змінного струму, що його приводить у рух гідротурбіна.

Гідросфера — сукупність усіх вод земної кулі (океани, моря, річки, озера, підземні води, льодовики), що у вигляді перервної оболонки обгортають земну кулю (пор. Літосфера, Атмосфера).

Гідротерми — гарячі водні розчини в надрах Землі, що утворюються у процесі застигання магми, видалення води з мінералів під час перекристалізації їх тощо.

Гіпотеза Геї (від імені грецької богині Землі) — учення, яке ґрун­тується на ідеї, що організми Землі разом з фізичним середовищем утворюють складну систему регуляції умов, сприятливих для їхнього розвитку. Автори Джемс Лавлок і Лін Моргуліс.

Глобальний (франц. global — «загальний, всесвітній», від лат. globus — «куля»): 1) Узятий у цілому, усебічний. 2) Поширений на всю земну кулю.

Глобальні забруднення — забруднення, що охоплюють значну частину земної поверхні. Виникають унаслідок перенесення забруднюючої речовини на відстань, що перевищує 1000 кілометрів, зокрема в разі випробовувань ядерної зброї або радіаційної аварії. Наслідки Г. з. непередбачувані.

Готова продукція (англ. finished product/article; manufactured goods) — вироблена підприємством Г. п., яка повністю відповідає чинним стандартам і готова до відправлення замовнику чи споживачам.

Гносеологія (від гр. γnωοις — «пізнання») — учення про сутність і закономірність пізнання, теорія пізнання.

Голо… (від гр. ολος — «увесь, повний») — у складних словах, напр. голоцен (від ολος «новий») — сучасна епоха геологічної історії Землі, яка становить другий, верхній відрізок антропогену. Він розпочався 10—12 тис. років тому.

Гомео… (від гр. ομος — «подібний, однаковий») — у складних словах означає «подібний», «однаковий», напр. гомеополярний — хімічний зв’язок, утворений спільною електронною парою; гомеостаз — відносна сталість складу крові, температури тіла та інших властивостей організму людини й тварин.

Гормони (від гр. ορμος — «збуджую») — специфічні біологічно активні речовини, що регулюють різні функції в організмі.

ГОСТ — абревіатура російських слів — Государственный Общесоюзный Стандарт, наприклад ГОСТ 8.417-81 «Единицы физических величин SI», де 8.417 — номер госту, а 81 — рік затвердження.

Гравітація (від лат. gravitas — «тягар, вага»): 1) Тяжіння. 2) Взаємне тяжіння між будь-якими фізичними тілами силою , де  і  відповідно маси (kg) тіл, r — відстань між тілами (m), Q — гравітаційна стала, яка дорівнює  (див. Вага).

Градус (від лат. gradus — «крок, ступінь»): 1) Одиниця вимірювання кутів і дуг. 1 градус = 1/360 частині довжини кола й відповідного кута. 2) Одиниця вимірювання температури, напр. градус Цельсія °С, Фаренгейта °F. У SI — кельвін (К).

Градус Фаренгейта — одиниця температури (°F). За температурною шкалою Фаренгейта температура плавлення льоду становить 32 °F, а кипіння — 212 °F (інтервал — 180 °F). Отже, Г. Ф. = 0,556 градуса Цельсія. Формула переведення n °F у °С, та навпаки: n °F = 5/9 (n – 32) °C; n °C = (9/5 n + 32) °F.

Гранична доза (ГД) — гігієнічний норматив для осіб, які не працюють із джерелами іонізуючого випромінювання безпосередньо, але за умов проживання або розміщення робочих місць можуть бути уражені ним.

Грей (Гр) — одиниця поглинутої дози випромінювання Кu. Дорівнює абсорбції енергії в 1 Джоуль на 1 кг маси речовини. 1 Gy = 1 J/kg = 100 rad. На честь англійського вченого Л. Грея.

Гуано (ісп. guano, з мови кечуа) — поклади висушеного в умовах сухого клімату посліду морських птахів. Цінне добриво.

Гуманізм (від лат. humanus — «людяний») — ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей.

Гуманітарні науки — суспільні науки, пов’язані з дослідженням проблем розвитку людського суспільства (філософія, історія, економіка, екологія та інші).

Гумус (від лат. humus — «ґрунт») — складний комплекс органічних речовин, який утворюється в ґрунті внаслідок біологічних і хімічних процесів розкладання біомаси відмерлих рослин і тварин мікрофлорою ґрунту, кільчастими черв’яками та іншими ґрунтовими тваринами.

Д

Дарвінізм — учення про еволюційний розвиток живих організмів на Землі. В основу Д. покладено три фактори: мінливість, спадковість та природний добір. Фундатор Д. — англійський природознавець Чарлз Роберт Дарвін (1809—1882).

Де… (лат. de) — префікс, що означає: 1) Видалення, скасування чогось. 2) Рух донизу, зниження. Напр. деаерація — видалення з рідини розчинених у ній газів, антонім — аерація.

Дебет (від лат. debet — «він винен») — ліва сторона бухгалтерського рахунку, на якій відображають господарські фінансові операції.

Дебіл (від лат. debilis — «немічний») — психічно неповноцінний, розумово відсталий.

Дебіт (франц. debit — «збут, витрачання») — кількість води, нафти, газу та ін., що надходить з джерела або свердловини за одиницю часу.

Девон, девонський період — четвертий період палеозой-
ської ери геологічної історії Землі (від 400 до 340 млн років тому.)

Дегазація: 1) Знезараження місцевості, одягу, зброї тощо від отруйних речовин. 2) Видалення рудникового газу з шахт. 3) Видалення газу з розплавленого металу (пор. Дезактивація).

Дегенерація (лат. degenero — «вироджують») — виродження, погіршання з покоління в покоління певних рис або властивостей організму.

Дегідрогенізація — відщеплення водню від молекул хімічних сполук. Протилежне — гідрогенізація, наприклад, приєднання водню в ненасичених вуглець-вуглецевих сполуках рідких жирів і перетворення їх у тверді (вироблення маргаринів із рослинних олій).

Деградація — див. Дегенерація.

Деградація ґрунту — процес, що призводить до часткової втрати ґрунтом накопичених раніше речовин, які споживаються рослинами (гумус, солі), та організмів, що сприяють їхньому розвитку (мікрофлора та інші).

Деградація середовища: 1) погіршання природного середовища людини. 2) Сукупне погіршання природних і соціальних умов життя людини (стосується більшості населення індустріальних зон).

Дедукція (від лат. deduco — «виводжу») — метод дослідження, який полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу, коли на основі загального правила з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне положення.

Дез… (франц. des…) — префікс, що означає знищення, видалення, відсутність чи спотворення чогось, напр., дезінтеграція — розпад цілого на складові (антонім — інтеграція).

Дезактивація: 1) Усунення радіоактивних речовин з поверхні місцевості, споруд, одягу тощо. 2) Утрата атомами чи молекулами енер­гії, необхідної для їхньої участі в певній хімічній реакції.

Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) — біологічна речовина, що міститься переважно у клітинному ядрі, зберігає та передає генетичну інформацію про індивідуальні ознаки і розвиток організму.

Дейтерій () — важкий ізотоп атома водню, ядро якого містить крім одного протону ще один нейтрон. Застосовують у ядерній (атомній) енергетиці.

Декстрин — проміжний продукт гідролізу крохмалю до гексоз.

Дельта (гр. δελτα): 1) Четверта літера грец. алфавіту, яка часто використовується для позначень у наукових працях і підручниках. 2) Складена річковими наносами низовинна ділянка суходолу в гирлі річки, розчленована сіткою проток (за геометричною формою Д. нагадує гр. літеру Δ, котра також називається дельтою).

Денатурація (від де… і лат. natura — «природні якості, єство»): 1) Позбавлення природних якостей. 2) Д. білків — зміна природних властивостей білків від дії температури, тиску тощо. 3) Д. спирту — додавання до етилового спирту-сирцю невіддільних речовин, що мають неприємний запах і смак, унаслідок чого він стає непридатним для пиття.

Дендро… (від гр. δεnδρου — «дерево») — у складних словах відповідає поняттю «дерево», «деревоподібний».

…дерма (від гр. δερμα — «шкіра») — у складних словах вказує на зв’язок із поняттям «шкіра», напр. дерматози — захворювання шкіри людини і тварин.

Депонування доходів (від лат. deponere — «віддаю на зберігання») — складування відходів у певних місцях та за певними правилами.

Деструкція (лат. destructia — «ламаю, руйную»): 1) Руйнування гірських порід унаслідок вивітрювання. 2) Розпад полімеру чи макромолекул на мономери чи окремі їхні фрагменти під дією температури або хімічних агентів, напр. термодеструкція полістиролу до мономера-стиролу.

Детермінанта (від лат. determinans — «той, що визначає, обмежує») — причина, що визначає виникнення явища.

Детонація: 1) Д. моторного палива — надмірно швидке горіння паль­ного (бензину) в циліндрі двигуна внутрішнього згоряння (див. Октанове число). 2) Хімічне перетворення у вибухових речовинах, яке поширюється в об’ємі вибухівки з надзвуковою швидкістю, що призводить до миттєвого підвищення температури й тиску навколишнього середовища — бризантного вибуху. Такою вибухівкою заправляють снаряди і бомби (пор. Порох).

Де-факто (лат. de facto — «насправді») — фактично, на ділі, у міжнародному праві — одна з форм фактичного визнання однією державою будь-якої іншої держави або уряду, що, однак, не веде до встановлення дипломатичних відносин.

Дефекація (лат. defacatio — «очищую»): 1) Виведення з організму людини й тварин через анальний отвір калових мас. 2) Очищення від бруду.

Дефоліанти (від де… і лат. folium — «лист») — хімічні сполуки, які
спричинюють опадання листя з рослин. Застосовують для передзбирального видалення листя у технічних культур за механізованого збирання, напр. бавовни.

Децибел: 1) 0,1 бела, тобто одиниці десяткового логарифма відношення значення двох однойменних фізичних величин в SI. 2) Одиниця вимірювання шуму (dB) — рівня звукового тиску в межах 0,1 десяткового логарифма, відношення інтенсивності звукової енергії до її порогового значення для людського вуха (від 20 до 120 dB).

Де-юре (лат. de jure — «за правом») — згідно із законом — формаль­но; у міжнародному праві — офіційне визнання держави або уряду, що веде до встановлення дипломатичних та інших відносин між держа-
вами.

Джоуль (Дж) — одиниця роботи та енергії СІ. 1 J — робота, що виконується силою в 1 N за переміщення її точки прикладання на 1 m. Як одиниця електричної енергії 1 J дорівнює роботі електричного струму потужності в 1 W за 1 s. На честь англійського фізика Дж. Джоуля.

Дизель — двигун внутрішнього згоряння, де паливо займається в циліндрі від високої температури повітря внаслідок його стискання поршнем. Назва Д. походить від прізвища німецького інженера-винахідника
Р. Дізеля.

Дилетант — особа, що займається якоюсь справою (в галузі науки чи мистецтва), хоч її знання в цій справі поверхові.

Дисахариди — органічні кристалічні вуглеводи, які складаються з залишків двох молекул моносахаридів. Найпоширенішими Д. є сахароза і лактоза, які застосовують у мікробіології й медицині.

Дисконт (англ. discount — «рахую») — купівля банками векселів до закінчення строку їхньої дії; процент, що його стягують банки за цю операцію.

Дискретний — роздільний, протиставляється неперервному.

Дискримінант (від лат. — «розрізняючий») — вираз, складений з коефіцієнтів алгебраїчного рівняння, який дорівнює 0 тоді й тільки тоді, коли серед коренів цього рівняння є однакові.

Дисоціація (лат. dissociatio — «роз’єдную») — розкладання складних речовин на прості молекули або іони.

Діамант (франц. diamant — «алмаз») — чистий спеціально огранований великий природний алмаз (брильянт).

Діаспора (від гр. διασπορα — «розсіювання»): 1) Частина рослини, що відокремлюється від неї природно й виконує функцію поширення та розмноження (напр., спора, насіння, плід). 2) Розсіювання по світу народу, колись вигнаного завойовниками за межі батьківщини.

Діастола (від гр. διαστολη — «розширення») — розслаблення мускулатури серця після її скорочення, тобто після систоли.

Догматизм — метафізичний спосіб мислення, сприймання й застосування знань, який базується на догмах як «вічних» істинах без урахування розвитку й конкретних умов життя.

Догма, догмат (грец. δογμα — «думка, учення») — учення, яке вважається істинним, що його за будь-яких умов треба сприймати без доказів (напр. ортодоксальний марксизм).

Доза (від грец. δοσις — «порція») — кількість енергії або речовини, яка надійшла чи надходить в організм.

Доза еквівалентна — показник дії радіації з урахуванням коефіцієн­та якості іонізуючого випромінювання. Є добутком абсорбованої дози та коефіцієнта якості іонізуючого випромінювання. Одиницею виміру Д. е. в SI є зіверт (Sυ).

Дозиметр — прилад для вимірювання дози іонізуючого, напр. рентгенівського або радіоактивного випромінювання.

Докембрій — найбільший підрозділ (близько 6/7) часу геологічної історії Землі (еон), що об’єднує кілька ер.

Домінанта (лат. dominans — «панівний») — панівний принцип, ідея, ознака, найважливіша складова частина будь-якого вчення, побудови, явища.

Донор (від лат. dono — «дарую»): 1) У хімічних реакціях атом (чи сполука), яка відновлює інші окиснені атоми, передаючи їм свої елек-
трони. 2) Людина, що дарує свою кров чи тканину (напр. шкіру) хворій людині з лікувальною метою.

Допінг — наркотичний засіб тимчасового підвищення активності організму. Застосовують у медицині. Д. у спорті заборонено міжнародною угодою.

Дочірній продукт — речовина, що виникла внаслідок розпаду радіоактивного ядра, напр. радон-222 є Д. п. радію-226.

Дощі кислотні — опади (дощ, сніг, що в них рН нижче за 5, унаслідок розчинення в них промислових викидів) SO2, SO3, NO2, HCl та ін. Д. к. небезпечні для рослинних і тваринних організмів. Коли рН стає нижче за 5, живі організми у водоймах гинуть.

Дренаж, дренажування (англ. drainage, від drain — «відкачувати») — система заходів, спрямованих на відведення води з ґрунту.

Друза (нім. druse): 1) Сукупність кристалів природних мінералів зі спільною основою гірської породи, напр. кварцу, аметисту, кальциту тощо. 2) Кристали щавлевокислого кальцію в клітинах деяких рослин. 3) Скупчення променистого грибка.

Дуалізм (від лат. dualis — «двоїстий»): 1) Двоїстість, роздвоєність явища чи поняття. 2) Учення, яке базується на визнанні двох першоначал — духу й матерії.

Дюкер (нім. Düker, від лат. duco — «веду») — напірний водовід, прокладений під дном річки, під залізницею чи дорогою.

Е

Еволюція (лат. evolutio, від evolvo — «розгортаю»): 1) Поступовий розвиток організму, явища чи об’єкта за збереження його якості в процесі кількісних змін (на відміну від революції). 2) Процес зміни, розвитку, перетворення когось, чогось.

Евристика (від грец. ευριοκω — «знаходжу»): 1) Наука, що вивчає творчу діяльність. 2) Сукупність прийомів навчання за допомогою навідних питань. Такий метод відомий з часів розквіту античної філософії.

Егоїзм (від лат. ego — «я») — моральний принцип, що полягає у нехтуванні інтересами суспільства й інших людей заради особистих інтересів.

Едем (давньоєвр.): 1) За Біблією — земний рай, місце перебування Адама та Єви до гріхопадіння. 2) У переносному розумінні — благодатний куточок Землі.

Ейкумена, Ойкумена (гр. oιkoumenh — «уся Земля») — сукупність населених людиною областей Землі.

Еквівалент (від англ. equivalent — «рівноцінний»): 1) Рівноцінне, рівнозначне — таке, що відповідає чомусь іншому і за кількістю та якістю може його замінити. 2) Біологічний Е. рентгена (бер) — позасистемна одиниця дози іонізуючого випромінювання, яка використовується для порівнювання біологічного впливу різного роду випроміню­вань (a, b, g) з дією рентгенівського. 3) Механічний Е. теплоти — кількість роботи, яка еквівалентна одиниці теплоти. 4) Хімічний Е. елемента відповідає такій його кількості, що сполучається з 1 молем атомів водню або заміщує ту саму кількість атомів водню в хімічних реакціях. Наприклад, у сполуках HCl, H2S, NH3, CH4. Е. хлору, сірки, азоту й вуглецю дорівнює відповідно 1 молю 1/2 моля, 1/3 моля,
1/4 моля.

Екзо… (від гр. exw — «зовні, поза») — префікс, що часто застосовується в словотворенні термінів для позначення напрямку «із середини назовні» «поза чимось», напр., екзотермічні реакції — такі, що в них внутрішня енергія речовин, що реагують, виділяється у формі тепла в навколишнє середовище.

Екзотрофний (від екзо і трофний) — той, що стосується паразитичних організмів, які живуть на поверхні організму — живителя, напр., омела на деревах.

Еклектика, Еклектизм (від гр. eklektіkoς — «той, що вибирає»): 1) Механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів; безпринципне запозичення й змішування суперечливих ідей, теорій, оцінок. 2) У переносному значенні — брак оригінальності й самостійності.

Екогенез (від гр. oίκоς — «оселя, середовище» і генез) — історичний процес зміни особливостей організмів, зв’язаний зі змінами умов життя (екологічних умов).

Економічна діяльність — це процес поєднання дій, які приводять до отримання відповідного набору продукції чи послуг згідно з визначенням Державного класифікатора України ДК 009–96. Е. д. має місце тоді, коли об’єднуються ресурси (устаткування, робоча сила, технологічні засоби, сировина та матеріали) для створення виробництва конкретної продукції та послуг — споживної вартості (див. Класифікатор видів економічної діяльності).

Електроенергетика — галузь економіки, що охоплює генерацію (виробництво), передавання й використання електричної енергії.

Електроліз — розклад складних речовин під дією постійного струму, напр. розклад води на водень і кисень, хлориду натрію на натрій
і хлор.

Електромобіль — автомобіль з електричним двигуном, що живиться струмом від встановлених на ньому акумуляторів.

Електрон (англ. electron) — стійка негативно заряджена елементарна частинка з масою 9,108·10–28 g, що у 1840 разів менше ніж протона.

Електротрал — електричний пристрій, який використовується у промисловому ловінні риби.

Елемент (від лат. elementum — «первісна речовина»): 1) У давньоримській філософії стихія (вогонь, повітря, вода й земля). 2) Складова будь-якого цілого (див. Хімічний е.).

Еліта (франц. elite — «найліпше, добірне», від лат. eliga — «вибираю»): 1) Найкращі рослини, відібрані для виведення нових сортів; най­доброякісніше сортове насіння, найкращі за продуктивністю тварини в стаді даної породи. 2) У переносному значенні — вибрані, висококласні фахівці тощо.

Еллінізм (грец. від Еλλην — «грек») — 1) період в історії Східно-
середземномор’я; 2) слово або мовний зворот, запозичені з давньогрецької мови.

Елювій — продукти руйнування гірських порід, які залишаються на місці утворення.

Ембріон (гр. embruon — «зародок»): 1) Зародок організму людини або тварини в ранньому періоді розвитку; Е. розвивається або в яйцях (напр. у птахів), або в спеціальних органах материнського організму. Відносно рослин застосовують тільки термін «зародок». 2) Зачаток, початкова стадія, форма чого-небудь.

Емпіризм — напрям пізнання, що ґрунтується виключно на закономірностях зв’язків і відношень об’єктів матеріального світу, які виявляються через аналіз безпосередніх даних спостережень, і применшує або й зовсім нехтує значенням логічного аналізу і теоретичних узагальнень.

Ендо… (від гр. endon — «усередині) — префікс, що означає напрям (або знаходження) всередині чогось, напр. ендогенний — зумовлений внутрішніми причинами; ендотермічна реакція (процес) — така, що відбувається з поглинанням тепла (антонім — екзо…).


Енергія (від гр. ένέργειа — «діяльність»): 1) Фізична величина — загальна характеристика всіх форм руху матерії (механічної, теплової, хвильової, атомної тощо). Розмірність і одиниця вимірювання енергії Е. в міжнародній системі фізичних величин (SI) відповідно dim E ~ L2MT–2, о.ф.в. J (Дж). 2) У переносному значенні — наполегливість, рішучість у досягненні мети.

Ентальпія (від гр. ενθαλπω — «нагріваю») — функція Н стану термодинамічної системи, яка характеризує енергетичний стан речовини й дорівнює сумі внутрішньої енергії U і добутку тиску Р на об’єм V системи H = U + pV. Розмірність і о.ф.в. Е. така, як і енергії (див. Енергія). Для газових систем зміна ентальпії ΔН в ізобаричних процесах (за р = const) дорівнює кількості тепла, яке підведено до системи. Для конденсованих систем (тобто у твердому або рідкому станi) зміна об’єму (порівняно з газовими системами) вкрай незначна, отже зміни внутрішньої енергії та ентальпії близькі. Так, за нагрівання таких речовин зміна ентальпії речовини в кількості n-молей визначається за її теплоємністю Ср і зміною температури ΔТ. ΔН = nCpΔT. Поряд із внутрішньою енергією системи ентальпія відображає суть закону збереження енергії.

Ентропія (від грец. ένβіτροπή — «поворот, перетворення»): 1) Одна з найважливіших термодинамічних функцій стану системи (поряд із внутрішньою енергією та ентальпією), яка характеризує спрямування перебігу процесу теплообміну між системою та зовнішнім середовищем, а також спрямування довільних процесів у ізольованій системі, де всі види енергії перетворюються на теплову енергію з рівномірним розподілом між тілами (вирівнюванням їхніх температур). Якщо процес є оборотним і відбувається за сталої температури Т (ізотермічно), то зміна ентропії зв’язана з теплотою Q, що поглинається, рівнянням . Розмірність Е. dimE = L2MT–2θ–1, о.ф.в. J × K–1. E. відображає суть другого закону термодинаміки, висновком з якого є неможливість передачі тепла від менш нагрітого тіла до більш нагрітого та побудови вічного двигуна (perpetuum mobile).

Енциклопедія (від грец.) — коло загальноосвітніх знань.

Енциклопедист — людина, яка відзначається глибокими різносторонніми знаннями або такою діяльністю).

Еон (від грец. αίών — «ера, епоха») — найбільший підрозділ геологічної історії Землі, що об’єднує кілька ер. Виділяють два Е.: докембрійський, або криптозойський і фанерозойський.

Епігон (від гр. έπіγονος — «нащадок») — зневажлива назва осіб, що за нових умов механічно відтворюють застарілі ідеї своїх попередників. Діяння Е. — епігонство. Протилежне поняття — піонер.

Епікуреїзм — світогляд, що виник на ґрунті перекрученого тлумачення вчення давньогрецького філософа Епікура як прагнення лише до чуттєвих насолод. За вченням Епікура найвище благо для людини — розумна насолода радощами раціональної життєдіяльності. Послідовник учення Е. — епікуреєць.

Епіцентр (від грец. epi ... — префікс, що означає перебування над чимось і центр) — місце на земній поверхні, що лежить безпосередньо над вогнищем землетрусу або повітряного ядерного вибуху.

Ера (від лат. aera — «вихідне число»): 1) Час, від якого запроваджується система літочислення. 2) Один з найбільших відрізків часу в хронології геологічної історії Землі.

Ергономіка, ергономія (від гр.  — «робота» і νομος — «закон») — наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для ефективної праці.

Ерзац (від нім. Ersatz — «заміна») — недостатньо еквівалентний, (неякісний) замінник будь-чого повноцінного. Інша назва — сурогат.

Ерліфт (англ. airlift — «піднімання повітрям») — пристрій для піднімання рідини (напр. нафти) енергією стиснутого повітря або парою, змішаною з нею.

Ерозія (лат. erosio — «роз’їдання»): 1) Руйнування ґрунту природничими чи штучними факторами (водою, механічною дією та ін.). 2) Окиснення металів під дією навколишнього середовища природного чи штучного походження.

Еротроцит — 1) основний переносник кисню від легень до всіх тканин організму; 2) Е. — одна з найменших клітинок організму, яка немає ядра, діаметр не перевищує 7 ∙ 10 -3 мм.

Ескалація (від англ. escalation — «поступове розширення, підсилення») — планомірне нарощування інтенсивності будь-яких дій, напр. Е. насильства, воєнних дій.

Естуарій (лат. aectuarium — «хвилювання, кипіння») — широке лійкоподібне гирло річки, що впадає в море або океан.

Етика (лат. ethica) — норми поведінки, сукупність моральних правил певної соціальної групи.

Етіологія — вчення про причини та умови виникання хвороб.

Етнічний (від гр. εθνіkός — «народний») — той, що належить до якогось народу, його культури, традицій.

Етнографія — галузь історичної науки, яка вивчає культуру й побут народів світу, їхній етногенез (походження) і розселення.

Етологія (від гр. ηθоς — «звичайний» і … логія) — наука, що вивчає особливості поведінки організмів у всіх її проявах.

Є

Євангеліє (від гр. εναγγελίον — «добра звістка») — священна книга християн, частина Біблії — Новий Заповіт Ісуса Христа. Складається з чотирьох окремих книг: Е. від Марка, Е. від Луки, Е. від Матвія, Е. від Івана.

Євгеніка (від гр. εν — «добре» і γενος — «рід») — напрям у генетиці людини, що ставить завдання поліпшення її біологічних властивостей, селекції тощо. У зв’язку з розвитком Є. виникає гуманістична проблема визначення та оцінювання моральності підходу до селекції людини і наслідків її.

Єгер (від нім. Jäger — «мисливець») — спеціаліст-мисливець, який керує дозволеним за законом полюванням, доглядає тварин у заповідниках.

Ємність, ємність поглинання: 1) Максимальна кількість іонів, яка поглинається обміном 1 g іоніту. 2) Є. п. ґрунтів, віднесену до 100 g ґрунту, називають також обмінною поглинальною здатністю ґрунту.

Єресь (від гр. αiρεσiς — «особливе віровчення»): 1) Учення, що заперечує догмати панівного релігійного вчення. 2) У переносному значенні — відступ від загальноприйнятих поглядів і правил, те, що позбав­лено здорового глузду. Інколи те, що визнається сучасниками за Є., згодом стає незаперечною істиною (напр. учення про кулясту форму Землі).

Ж

Жеода (франц. geode) — мінеральне утворення округлої форми, яке виникає внаслідок заповнення кристалами мінералу порожнин у гірській породі, напр. мінерали групи цеолітів: анальцим, стильбітгідрати натрій-алюмінієвих силікатів.

Жири (гліцериди) — хімічні сполуки — ефіри гліцерину й жирних кислот, напр. стеаринової С17Н35СООН, які є енергетичним акумулятором енергії та входять до складу протоплазми клітин, запасних речовин. Тваринні Ж. — тверді речовини (за винятком риб’я­чого жиру); рослинні — рідкі речовини, інша їхня назва — олії. Рослинні Ж. можуть бути перетворені у тверді хімічним шляхом — приєднанням атомів водню за місцем ненасичених вуглець-вуглецевих зв’яз­ків у структурі кислот (див. Гідрогенізація). За нагрівання з лугами Ж. омилюються, утворюючи гліцерин і мило.

Життєвий цикл організмів: 1) Унікальний, властивий тільки певному виду організмів цикл народження, розвитку й розмноження, обумовлений особливостями їхньої адаптації до навколишнього середовища. Виділяють чотири характерні особливості Ж.Ц., які відіграють ключову роль у тактиці виживання організмів: а) кількість потомства (сім’я, яйця, молодь); б) рівень розвитку новонародженого потомства; в) віковий розподіл репродуктивного стану; г) співвідношення смертності молоді й дорослих. 2) Сукупність фаз розвитку, після яких організм досягає зрілості та стає здатним дати початок наступному поколінню. У тварин розрізняють простий цикл і складний — з метаморфозою: яйце — личинка — лялечка (імаго). У рослин — однолітній і багатолітній Ж. ц.

З

…завр (від гр. σαυρος — «ящірка») — у складних словах указує на належність до викопних плазунів, напр. динозавр.

Збагачений уран — уран, у якому штучно підвищено вміст нукліда-235 (понад 0,72 %). Є низькозбагачений (збіднений), що містить мен­ше 20 % урану-235, та високозбагачений уран (понад 20 %). Ядерні реактори на АЕС використовують низькозбагачений уран з 3 % нукліда-235. Високозбагачений уран є одним із складників атомної бомби, також використовується у плутонієвих ядерних реакторах та реакторах підводних атомних човнів.

Зеніт (від араб. земт, букв. — «шлях, напрям»): 1) Точка перетину вертикальної лінії з небесною сферою. 2) У переносному значенні — найвищий ступінь (напр. у вислові «в зеніті слави» тощо).

Зіверт (Зв) — одиниця СІ вимірювання еквівалентної дози іонізуючого випромінювання. Відповідає одному джоулю енергії, поглинутої одним кілограмом маси живої тканини. 1 Sυ = 1 J/kg = 100 rem.

…зой (від гр. ςωη — «життя») — у складних словах вказує на зв’язок із поняттям «життя», напр. палеозой.

Золі (нім. sol — «колоїдний розчин») — найдрібніші частинки будь-
якої речовини в рідинному, твердому чи газоподібному середовищі.

Зоо… (від гр. ζψον — «тварина, жива істота») — у складних словах означає те, що стосується тваринного світу, напр. зообентос — сукупність тварин, що живуть на дні морських і прісних водойм; зоологія — наука про тваринний світ.

Зоопланктон (від зоо… і планктон) — сукупність тварин, що населяють переважно поверхневі шари води й пасивно переміщуються течією чи хвилями. З. є кормом для різних морських тварин, напр. китів.

Зоофаги (від зоо… і фаг) — організми, що живляться тваринною їжею.

І

Ідентифікація (від лат. identicus — «тотожний» і …фікація) — ототожнення, прирівнювання, уподібнення. Застосовується як метод аналізу чи експертизи будь-чого.

Ідіо… (від гр. ίδίος — «свій, особливий») — у складних словах вказує на здатність об’єкта зберігати свої властивості, пристосовуючись до певних умов, напр. ідіоадаптація — пристосування організмів до певного вузького кола умов, напр. захисне забарвлення у плазунів; ідіоморфізм — здатність мінералів, що кристалізуються в магмі, набувати властивих тільки їм кристалографічних форм.

Із…, Ізо… (від гр. ίσος — «рівний, однаковий») — у складних словах означає рівність або подібність за формою або призначенням, напр. ізоморфний — подібний за формою, ізогональний — рівнокутний.

Ізодром — пристрій, що забезпечує гнучкий зворотний зв’язок в автоматичних регуляторах; ізомерія — існування сполук, однакових за атомним складом, але різних за хімічною структурою.

Ізоморфія — (від ізо… і  морфія) — однакові морфологічні ознаки у представників різних груп організмів, далеких з погляду систематики.

Ізотопи (від ізо… і топи) — атоми одного хімічного елемента з однаковою кількістю протонів (однаковим позитивним зарядом ядра), але з різною кількістю нейтронів, отже, і різною відносною атомною масою.

Ізотропія (від ізо… і тропія) — однаковість деяких показників фізичних властивостей речовини (теплопровідність, пружність тощо) в усіх напрямках. (Протилежне поняття — анізотропія.)

Імператив (від лат. — «владний») — 1) за І. Кантом: категоричний І. безумовне моральне веління притаманне розуму є незмінним і покладено в основу моралі; 2) наказовий спосіб дієслова; 3) перенос­но — веління, настійна вимога.

Імунітет (від лат. immunitos — «звільнення, свобода») — несприйнятливість організмів до збудників інфекційних хвороб та впливу деяких отрут. Розрізняють І. природний та набутий унаслідок перенесеного захворювання або імунізації — штучно створеного І. введенням в організм ослаблених чи вбитих збудників хвороб (вакцин).

Ін… (лат. in…) — префікс, що означає заперечення, брак чогось або проникнення в щось, напр. інактивація, інваріанти.

Інгібітори (від лат. inhibiteo — «стримую, зупиняю») — хімічні сполуки, які сповільнюють швидкість реакцій окиснення й корозії металів, полімеризації, перебіг біохімічних і фізіологічних процесів, а також процесів росту в рослин.

Інгредієнт (від лат. ingrediens — «той, що входить») — складова частина хімічної сполуки або механічної суміші.

Індекс (лат. index, від indico — «вказую»): 1) Числовий або літерний покажчик у математичних виразах, хімічних формулах тощо. 2) В економічній науці та практиці І. — відносний показник, що характеризує зміну стану певного економічного явища, напр. І. цін — характеризує зміну рівня цін у часі під впливом різних факторів.

Індивід, індивідуум (від лат. individuum — «неподільне»): 1) Від­особлений (окремий) організм тварини або рослини, який існує самостійно. 2) Індивідуальний — властивий окремій особі. 3) Індивідуальність — сукупність притаманних конкретній особі рис характеру, здібностей тощо.

Індикація (від лат. inducatio — «вказую»): 1) Визначення, вимірювання, фіксація (у запису чи інакше) показників певних об’єктів або явищ. 2) Індикатор — прилад для вимірювання показників або речовина, за допомогою якої визначають певні характеристики стану системи, напр. лакмусовий папірець.

Індиферентний (лат. indiferens — «байдужий») — неактивний (пасивний, інертний), напр. І. електрод — хімічно інертний до середовища (електроліту) чи біологічної тканини).

Індукція (від лат. inductio — «наведення») — 1) Спосіб (форма) умовиводу, де на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне; один з методів пізнання. (Антонім — дедукція.)

Індустріалізація (від лат. industria — «діяльність») — розвиток економіки держави на базі створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства й особливо в промисловості. Історія І. сучасних розвинених країн висвітлює поряд з прогресивними явищами і негативні, такі як колоніалізм, експлуатація трудящих, війни та руйнування природи.

Інсинуація (лат. insinuatio — «закрадливість») — неправдива, наклепницька вигадка з метою заплямувати, знеславити когось, щось.

Інстинкт (від лат. instinctus — «спонукання») — типові, природжені безумовні реакції (поведінка) певного виду організмів на зовнішні і внутрішні подразники, напр. І. гніздування й годування молоді у птахів.

Інтеграція (від лат. integratio — «наповнення»): 1) Об’єднання в одне ціле будь-яких окремих частин. Протилежне поняття — дезінтеграція. 2) І. економічна — зближення, взаємовигідне пристосування економіки країн, що перебувають на однаковому рівні розвитку.

Інтелект (від лат. intellectus — «розум, пізнання») — здатність до мислення, розумова спроможність до вищих теоретичних узагальнень.

Інтер… (лат. inter…) — префікс, що означає перебування поміж, періодичність дії, скасування, напр. інтервал.

Інтерполяція (від лат. interpolatiо — «зміна»): 1) Спосіб, за допомогою якого за деякими даними можна знайти проміжні результати. 2) Не авторські вставки слів, речень або чисел у текст під час переписування, копіювання тощо.

Інтоксикація (від ін… і гр. τοξіκόν — «отрута») — отруєння організму токсичними речовинами, які утворились в ньому самому або надійшли ізовні.

Інфантилізм (від лат. infantilis — «дитячий») — затримка в розвитку організму, яка виявляється у збереженні в дорослої людини фізичних і психічних рис, властивих дитячому вікові.

Інфляція (англ. inflation, лат. inflatio — «розбухання») — переповнення каналів грошового обігу внаслідок надмірної емісії паперових грошей для покриття дефіциту державного бюджету та високого рівня його непродуктивних витрат, що обумовлює знецінення цих грошей і супроводжується зниженням купівельної спроможності населення та зниженням обсягів виробництва.

Іонізація — утворення електрично заряджених частинок (іонів)
з електрично нейтральних частинок (атомів, молекул) середовища, напр. іонізація молекул повітря чи води під час грози або у водоспадах. Чинниками І. можуть бути електричні розряди, короткохвильове випромінювання (рентгенівське, γ-промені).

Іоніти — тверді природні або синтезовані (штучні) речовини, здатні до обміну своїх іонів на іони водного розчину, у контакті з яким вони перебувають. І. широко застосовують для очищення (пом’якшування) води та в різних хімічних процесах іонного обміну й хімічного аналізу (у хроматографії).

Іоносфера — верхні шари атмосфери Землі (від 80 до 500 km), де повітря значною мірою є іонізованим.

Іпохондрія — хворобливий стан людини, часто зумовлений надмірним занепокоєнням за своє здоров’я.

Іригація (від лат. irrigo — «зрошую») — зрошування за допомогою певної інженерної системи сільськогосподарських ділянок землі для забезпечення вологою рослин з метою підвищення врожаю.

Ірраціоналізм (від лат. irrationalis — «нерозумний, позасвідомий»): 1) філософське вчення, яке в процесах пізнання віддає перевагу не розуму, а інтуїції, інстинкту, вірі. Протилежне поняття — раціоналізм. 2) Ірраціональне число, яке несумірне з одиницею і тому не може бути точно виражене ні цілим числом, ні дробом.

Іслам (араб. букв. — «покірність») — одна з найпоширеніших світових релігій. Засновник І. пророк Мухаммед (VII ст.). Головний догмат — поклоніння єдиному богові — Аллаху. Інші назви — мусульманство, магометанство.

Історія (гр. ίστορία — «хронологія, дослідження минулих подій»): 1) Процес розвитку в природі й суспільстві. 2) Наука, що вивчає в хронологічній послідовності розвиток людського суспільства або якогось іншого явища, наприклад геології Землі.

Іудаїзм — одна з найдавніших релігій, яка виникла в Іудеї (сучасний Ізраїль) наприкінці 2-го тис. до н.е. Основний догмат — бого-
обраність євреїв єдиним богом Ягве. Нині І. державна релігія в Ізраїлі.

Іхтіо… (від гр. iχυúς — «риба») — у складних словах означає «риба», «риб’ячий», напр. іхтіофауна — сукупність риб водойми чи зоогеографіч­ної області, іхтіозаври — підклас вимерлих плазунів

мезозою, що жили у воді й за зовнішнім виглядом були де в чому схожі на риб.

К

Кайнозой, кайнозойська ера (від гр. καίνος — «новий») — найновіша ера в геологічній історії Землі (розпочалася близько 67 млн років тому). За К. рослинний і тваринний світ набув рис, подібних до сучасних, наприкінці ери виникла людина. К. поділяється на три періоди: поліоген, неоген, антропоген.

Калорійність (від лат. calor — «тепло») — кількість тепла, яка виділяється за окислення (згоряння) одиниці маси палива чи харчових продуктів в організмі людини або тварини. К. вимірюється в джоулях (J) або калоріях (cal). 1 cal = 4,19 J. Інша (сучасна) назва К. палива — питома теплота згоряння, MJ × kg–1 (див. Умовне паливо).

Кальцефіли (від лат. calcis — «вапно») — рослини, що добре розвиваються на ґрунтах, багатих на вапно. Протилежне поняття кальцефоби.

Кальцинація, кальцинування — прожарювання мінералів (руд, крейди, соди тощо) з метою видалення з них летких сполук, напр. води, діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) тощо.

Камбіальний (від лат. cambium — «обмін, зміна») — камбіальні клітини (у тварин та людини), що постійно оновлюють тканини.

Камбій — вторинна твірна тканина в рослинах.

Канібалізм (франц. cannibalisme): 1) Поїдання тваринами особини того самого виду: один з виявів внутрішньородової конкуренції (те саме стосується первісної людини). 2) У переносному розумінні — звірство, жорстокість.

Канон (гр. κανων — «норма») — 1) Твердо встановлене правило, норма, напр. зразок художнього твору, музичної форми, друкарський шрифт. 2) Догмат, обряд, релігійна книга.

Канцерогени (від лат. cancer — «рак» і …генез) — речовини, які за певних умов можуть стати причиною утворення злоякісних пухлин в організмі. Представниками органічних К. є бензпірен та інші, переважно ароматичні, структури.

Категорія (від гр. κατηγορіα — «ознака») — загальне поняття, яке відображає універсальні властивості й закономірності розвитку об’єкта чи явища матеріального й духовного світу.

Капітал (нім. Kapital, від лат. kapitalis — «головний»): 1) Економічна категорія — вартість, яка є засобом одержання прибутку. 2) Сукупні ресурси, які використовують у бізнесі. 3) Вихідна (початкова) сума, необхідна для підприємницької діяльності.

Карат (італ. carato — «зернина») — позасистемна одиниця маси дорогоцінного каміння й перлів. 1 ct = 0,2 g.

Каріо… (від гр. κρυον — «ядро») — у складних словах відповідає поняттю «ядро клітини», напр. каріоплазма, каріолімфа — вміст клітинного ядра, каріотип — сукупність хромосом, характерних для даного виду рослин чи тварин.

Катаболізм (від гр. καταβολη — «руйнування») — сукупність процесів, яка супроводиться розпадом (дисиміляцією) складних органічних сполук у живих організмах. К. зв’язаний з протилежним процесом анаболізмом (асиміляцією), який використовує для біосинтезу речовин енергію, що вивільнюється за К. Обидва ці процеси є складовими обміну речовини в організмах.

Катагенезис: 1) Еволюційний процес спрощення будови й функцій організму. 2) Перетворення осадочних гірських порід на метаморфічні породи.

Каталіз (від гр. κατάλυσις — «руйнування») — зміна швидкості чи напрямку хімічних реакцій під дією каталізаторів — речовин, які знижують енергію активації як прямої, так і зворотної реакції на ту саму величину. Каталізатори (ферменти) відіграють вирішальну роль у біологічних процесах, напр. слина містить фермент птіалін, який перетворює крохмаль на цукор. В організмі людини є близько 30000 різних ферментів; кожний каталізує певну реакцію.

Каустоболіти (від гр. καυστος — «горючий», βіος — «життя») — горючі викопні породи органічного походження; нафта, вугілля, горючі сланці, які утворились у земній корі внаслідок метаморфозу.

Кахексія (гр. καχεξία — «поганий стан») — прогресуюче погіршання стану організму внаслідок недостатнього й неповноцінного харчування або порушення обміну речовин під впливом інфекцій, радіоактивного опромінювання, токсичних речовин тощо.

Квадрильйон (франц. quadrillion) — число, яке зображується одиницею з 15 нулями, тобто 1015 (за правилом «n – 1»). У деяких країнах (напр. ФРН, Великій Британії) К. називають число 1024 (за правилом «N»).

Квазари (лат. quasars — «надзірка») — небесні тіла (зірки), що відзначаються надвеликою енергією випромінювання, яка в 1015 більша ніж у Сонця.

Квазі… (від лат. quasi — «ніби, майже») — у складних словах означає «ніби», «несправжній», «позірний», напр. квазічастинка — ніби така сама, як квантова, частинка.

Квалітативний (від лат. qualitas — «якість») — якісний.

Квант (нім. Qunt, від лат. quantum — «скільки»): 1) К. світла (див. Фотон) — елементарна частинка. 2) К. енергії — кількість енергії, яка може бути відданою чи поглинутою К. системою в окремому акті зміни її стану. 3) Загальна назва певних порцій енергії, якими характеризують фізичні властивості мікросистем.

Квінтесенція (від лат. quinta essentia — «п’ята сутність»): 1) Кон­центрований найчистіший екстракт певної речовини. 2) У переносному розумінні — найважливіше, найсуттєвіше.

Квінтильйон (від франц. quintillion) — назва числа 1018. У деяких країнах (у Великій Британії, ФРН) К. — 1030 (див. Квадрильйон).

Квота (лат. quot — «скільки»): 1) Частка в загальному виробництві, збуті, експорті або імпорті продукції. 2) Розмір податку з одиниці оподаткування. 3) Кількісний показник, який характеризує значущість експорту чи імпорту для народного господарства країни.

Кембрій, кембрійський період — перший період палеозой-
ської ери геологічної історії Землі (див. Палеозой). Розпочався близько 570 млн років тому, тривав 70 млн років.

Кібернетика (від гр. κυβερνητικη — «мистецтво керівництва») — наука про загальні закони одержання, зберігання, передавання й перетворення інформації у складних керуючих системах.

Кіло… (франц. kilo, від гр. χίλίοι — «тисяча») — у складних словах позначає «тисяча».

Кілограм-сила — одиниця фіз. велич. сили в системі МКГСС, яка 1-му кг маси надає прискорення 9,81 м/сек2; 1 кгс (кГ) ~ 9,8 N (ньютона). У побуті назва «кілограм» відповідає силі (вазі), яка діє на 1 кг маси на поверхні Землі, оскільки прискорення вільно падаючого тіла саме і дорівнює 9,81 м/сек2.

Кілокалорія — див. Калорійність.

Кінська сила — позасистемна (застаріла) одиниця потужності НР, запроваджена у XVIIII сторіччі Дж. Ваттом для порівняння працездатності (потужності) парової машини та коня — 1 НР = 75 kgf m/s
(кгс м/с) = 735,5 W (Вт). В Англії одиниця К. с. позначається hp (horsepower) і відрізняється за розміром. 1 hp = 745,7 W = 1,0138 HP.

Клас (від лат. class — «розряд, група»): 1) Сукупність, розряд, група предметів або явищ, що мають спільні ознаки, якість. 2) К. суспільний. 3) К. природної систематичної групи, що об’єднує споріднені ряди тварин або порядки рослин. 4) Класифікація — утворення системи класів.

Класика (від лат. classicus — «взірцевий») — сукупність наукових праць чи художніх творів, що мають світове значення й протягом тривалого часу зберігають своє наукове або художнє значення.

Класифікатор видів економічної діяльності (КВЕД) — складова державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації. В Україні КВЕД розроблено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 326 від 04.05.93 «Про концепцію переходу на міжнародну систему обліку і статистики». Вид економічної діяльності визначається Державним класифікатором — ДК 099–96 (див. Економічна діяльність).

Клімат (від гр. κλιμα — «нахил») сталий багаторічний режим погоди в даній місцевості, що визначається географічними умовами.

Ко…, ком…, кон… — префікс, що означає об’єднання, спільність, сумісність, напр. коагуляція — злипання дрібних частинок (колоїдів) і випадання їх в осад, що застосовується для очищення води, повітря тощо.

Когезія (від лат. cohaesus — «зчеплений, зв’язаний») — прилипання частин внутрішнього складу речовини одна до одної, що обумовлює їхню міцність, наприклад у клеях (див. Адгезія).

Код (франц. code, від лат. codex — «звід законів»): 1) Система сим-
волів для передавання, обробки й зберігання різної інформації, напр. генний К., телеграфний К., шифрувальний К. 2) Кодекс — система прав, етичних норм, інструкцій у суспільстві, що регулюють діяльність як окремих людей, так і організацій.

Коефіцієнт якості — число, що виражає відношення між іонізуючим випромінюванням та еквівалентною дозою. Ураховується за визначення біологічного впливу випромінювання. Для кожного виду іонізуючого випромінювання К. я. різний: для рентгенівського, гамма- та бета-випромінювання — 1, для нейтронів — 3—10, для протонів — 10, для альфа-частинок та важких іонів — 20.

Коки (від грец. κοκκος — «зерно») — кулясті бактерії, поширені в ґрунті, повітрі, харчових продуктах тощо. Беруть активну участь у процесах руйнування рослинних залишків, утворенні гумусу використовуються в промисловості для виготовлення молочнокислих продуктів. Багато видів К. — хвороботворні, напр. стрептокок,
стафілокок.

Колега (від лат.) — товариш по спільній службі, навчанню; особа тієї самої професії.

Колегіальність (від лат.) — принцип управління, за якого керівництво здійснюється не одноособово, а групою осіб, що мають рівні права й обов’язки в розв’язанні питань віднесених до їхньої компетенції.

Колегія (від лат. — «товариство, спільність») — адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган, що складається з офіційно затвердженої чи обраної групи осіб.

Коледж (від англ.) — вищий або середній навчальний заклад у Великій Британії, США та англомовних країнах.

Колеж (від франц.) — середня школа у Франції, Бельгії та франкомовних країнах.

Колективна доза — сукупна доза опромінення певної кількості людей. Є добутком середньої дози опромінення людини та кількості опромінених осіб. Вимірюється у людино-зівертах. К.д. — показник ризику захворюваності населення внаслідок опромінення.

Колоїди, колоїдні системи (від гр. κολλα — «клей») — системи, що складаються з дуже подрібнених частинок (10–5 … 10–7 cm), рівномірно розподілених в однорідному рідкому середовищі. К. — проміжний стан між істинними розчинами й дисперсійними системами. До К. належать яєчний білок, молоко, кров та інші подібні системи.

Колонія (від лат. colonia — «поселення») — складне об’єднання організмів, наприклад бактерій в поживному середовищі.

Коментар (від лат. commentarium — «записки, тлумачення») — 1) тлумачення тексту або книги; 2) додаток у кінці книги, примітки з поясненням окремих місць термінів та виразів.

Комерція (від лат. commercium — «торгівля») — діяльність, пов’язана з реалізацією товарів.

Компіляція (лат. compilatio, букв. — «крадіжка») — наукова чи літературна праця, побудована на використанні чужих творів без власного творчого внеску.

Компрадори (від ісп. comrador — «покупець») — антипатріотична частина комерсантів і промисловців вітчизняного ринку економічно відсталих країн, яка активно співпрацює з іноземним капіталом і є головною його опорою в економічних змаганнях на зовнішньому ринку (відома під назвою компрадорська буржуазія).

Комфортний (англ. comfortable) — зручний, затишний, зумовлений сукупністю сприятливих умов.

Конвекція (лат. convectio — «принесення») — перенесення тепла в рідинах або газах потоками речовини, які виникають унаслідок різниці температур, отже і густини, між їхніми верхніми й нижніми шарами (див. Архімеда закон).

Конвергенція (лат. convergentio — «наближаюсь»): 1) Виникнення рис подібності в будові й функціях у далеких за походженням організмів унаслідок їхнього пристосування до однакових умов існування. 2) Уподібнення елементів мови або різних мов, а також культурних явищ. 3) К. теорія — теорія, за якою в ході історичного розвитку відбувається зближення капіталістичного й соціалістичного напрямів розвитку суспільства.

Конверсія (від лат. conversio — «перетворення»): 1) Обмін валюти даної країни на іноземну. 2) Переробка рідкого, твердого чи газоподібного палива з метою отримання водню або його суміші з оксидом вуглецю, відновлення металів із їх оксидів. 3) Утворення нового слова внаслідок переходу нової основи в іншу парадигму словозміни.

Конвертер, конвертор (англ. converter, від лат. converto — «перетворюю») — сучасний металургійний агрегат для перероблення розплаву чавуну в сталь, а також мідних і нікельових штейнів у метали методом продування через них кисню (або повітря), внаслідок чого окиснюються й виводяться з них непотрібні домішки, напр. надлишковий вуглець із чавуну в складі утвореного діоксиду вуглецю (СО2).

Конкуренція (від лат. concurrentiо — «змагання, суперництво»): 1) Суперництво між приватними товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва та збуту товарів. 2) Форми й методи суперництва визначаються стратегією і тактикою маркетингу кожної зі сторін.

Консорціум (від лат. consortium — «співучасть»): 1) Одна з форм монополій у ринковій економіці. 2) Угода групи банківських або промислових монополій для спільного здійснення великих фінансових операцій.

Конститутивний (від лат. constitutus — «визначений») — істотний, визначальний, той, що є основою, головною ознакою якоїсь речі, поняття.

Континент (від лат. continens — «суміжний») — великий масив суходолу, оточений морями та океанами. Інша назва — материк.

Контр…, контра… (від лат. contra — «проти») — префікс, що означає «проти», напр. контрагент — сторона в договорі; контракт — договір сторін.

Концепція (від лат. conceptio — «сприйняття»): 1) Система поглядів на певне явище; спосіб розуміння, основна ідея будь-якої теорії. 2) Творчий задум твору.

Кореляція (від лат. relatio — «відношення»): 1) Певне співвідношення між будовою окремих частин організму та їхніми функціями. 2) Співвідношення, взаємозв’язок понять, напр. у математиці — залежність між явищами або величинами, що не має чіткого функціональ­ного характеру.

Корн (нім. korn, букв. — «зерно») — вага благородного металу в монеті. Інша назва — проба.

Корозія (лат. corrosio — «роз’їдання»): 1) Руйнування живої тканини їдкими речовинами (кислотами, лугами, отруйними препаратами); 2) Руйнування металів під дією зовнішніх факторів. Розрізняють: хімічну К. під дією окиснювачів, напр. кисню повітря за нагрівання металів; електрохімічну К. під дією електролітів. 3) Руйнування гірських порід унаслідок їхнього розчинення у воді.

Корупція (від лат. — «підкуп») — підкупність і продажність серед державних, політичних і громадських діячів, а також урядовців і службовців державного апарату.

Космо… (від гр. κοσμος — «Всесвіт») — у складних словах відповідає поняттю «Всесвіт», «всесвітній», напр. космологія — вчення про будову і розвиток Усесвіту.

Креаціонізм (від лат. creatio — «створення»): 1) Учення про виникнення життя на Землі, яке базується на біблійних догматах. 2) Ідеалістичний напрям у біології, який визнає визначальну роль творця в розвитку всіх живих істот.

Кристалічний — такий, що складається з побудованих атомів, молекул або іонів за певною системою їх просторового розміщення (у так званих кристалічних решітках).

Кріо… (від гр. κρύος — «холод») — у складних словах вказує на зв’язок з низькими температурами, напр. кріогенний, кріоелектроніка.

Кріоліт-мінерал (Na3AlF6) — основний компонент розплаву глинозему (Al2O3) у сучасному виробництві алюмінію методом електролізу.

Кріофіти (від кріо… і …фіти) — рослини, пристосовані до життя в холодних районах альпійських луків, високогір’я, тундри.

Ксерофіли (від грец. ξηρος — «сухий») — рослини й тварини, що живуть у засушливих місцевостях.

Ксило… (від гр. ξυλον — «зрубане дерево») — у складних словах відповідає поняттям «дерево» (як матеріал), напр. ксилоліт — штучний будівельний матеріал на основі деревного борошна та в’яжучого; ксилофон — музичний інструмент.

Культура (від лат. cultura — «розвиток, освіта»): 1) Сукупність матеріальних і духовних цінностей цивілізацій. 2) К. сільськогосподарська — рослина, що її вирощують (культивують). 3) К. мікроорганізмів — колонія бактерій, вирощена з дослідницькою або проми­словою метою, напр. для вивчення дії ліків або для застосування у бродильних процесах виробництва.

Кумуляція (лат. cumulatio — «нагромадження»): 1) Нагромадження в організмі людини і тварин різних речовин (ліків, отрут та ін.) в результаті їх тривалого вживання. 2) концентрація енергії спрямованого вибуху.

Кюрі (Сі) — позасистемна одиниця радіоактивності, що дорівнює радіоактивності речовини, що в ній кожної сек. відбувається 37 млрд (3,7 × 1010) радіоактивних розпадів атомів (назву дано на честь подружжя фізиків — П. Кюрі та М. Склодовської-Кюрі.

Л

Лабільність (лат. labilis — «нестійкість, рухливість») — нестійкість організму щодо змін зовнішнього середовища.

Лагуна (італ. laguna, від лат. lacus — «озеро»): 1) Мілководний природний басейн, відокремлений від моря неширокою смугою суходолу або сполучений з ним вузькою протокою. 2) Внутрішня водойма коралових островів (атолів). Л. є зручним природним об’єктом для вивчення особливостей окремої екосистеми.

Лакто… (від лат. lactis — «молоко») — у складних словах відповідає поняттям «молоко», «молочний», напр. лактоальбумін — прості білки (альбуміни), що містяться в молоці; лактоза — вуглевод з групи дисахаридів (молочний цукор).

Ламінарія (від лат. lamina — «пластинка, смужка») — рід бурих водоростей. Поширені в прибережній зоні переважно холодних морів, утворюючи суцільні зарості (підводні луки). Використовується в сільському господарстві як корм для тварин і добриво, а також у промисловості для добування йоду; деякі види Л. їстівні («морська капуста»).

Ландшафт (нім. Landsсhaft): 1) Загальний вид місцевості. 2) Л. географічний — однорідна за походженням, територіально цілісна ділянка земної поверхні, якісно відмінна від інших ділянок закономірною сукуп­ністю природних компонентів (рельєф, клімат, води, ґрунтовий та рослинний покрив тощо).

Лейкоз (від гр. λευχος — «білий») — пухлинне захворювання кровотворної системи; здебільшого спричиняється радіоактивним забрудненням довкілля.

Лейкоцити (від гр. λευχός — «білий») — одна з форм клітин крові людини і хребетних тварин. Виконують в організмі переважно захисну функцію. Інша назва — білокрівці.

Лес (нім. Löss) — однорідна порувата дрібнозерниста осадочна гірська порода, що складається з кварцу (SiO2), польового шпату (K2O × Al2O3 × 6SiO2), слюди (K2O × 3Al2O3 × 6SiO2 × 2Н2О) і глинистих мінералів (переважно Al2O3 × 2SiO2 × 2Н2О).

Лецитинози (від лецитини) — речовини білкової природи (ферменти), що розкладають фосфатиди в організмах тварин і рослин. Інша назва — фосфоліпази.

Лиман (від гр. λίμηυ — «пристань») — затоплене морем розширене гирло річок. Від моря здебільшого відокремлюється косою.

Ліази (від гр. λύω — «розчинюю») — група ферментів, що каталізують в організмі реакції розщеплення молекул органічних речовин.

Лігнін (від лат. lignum — «дерево») — високомолекулярна складова частина здерев’янілих тканин вищих рослин поряд з целюлозою та геміцелюлозою. Л. обумовлює міцність деревини.

Ліз…, лізо…, …ліз (від гр. λυσις — «розпад») — у складних словах відповідає поняттям «розчинення речовини», «розпад речовини», напр. гідроліз.

Лізин — одна з незамінних для людини й тварини амінокислот. Входить до складу майже всіх білків. Використовується для збагачення кормів.

Лімфа (від лат. lympha — «волога, вода») — рідина, що циркулює в лімфатичній системі людини й тварин. Відіграє важливу роль в обміні речовин, виконує захисні функції.

Ліофільність (від грец. λυω — «розчинюю» і φіλεω — «люблю»): 1) Здатність речовин інтенсивно взаємодіяти (змочуватись) іншою речовиною. 2) Як окремий випадок — здатність деяких твердих речовин змочуватися водою або в дисперсному стані приєднувати до поверхні часток молекули води внаслідок їхньої полярності (цей процес має і спеціальну назву — гідрофільність).

Ліофобність (від гр. λυω — «розчиняю» і φοβος — «страх») — явище протилежне ліофільності.

Літо… (від гр. λίυος — «камінь») — у складних словах відповідає поняттям «камінь», «гірська порода», напр. літогенез — сукупність процесів утворення осадів й осадочних гірських порід; літораль — узбережна зона морського дна, що осушується під час відпливу; літофіти — рослини, що ростуть на камені (мохи, лишайники тощо).

Літосфера (земна кора) — верхня тверда оболонка земної кулі, яка складається з осадкового, гранітного та базальтового шарів. Розрізняють два основні типи Л.: континентальний — потужність від 30 до 80 км і океанічний — потужністю до 10 км. Нижче Л. залягає мантія.

…логія (від гр. λőγоς — «слово, вчення») — у складних словах відповідає поняттям «наука», напр. біологія; технологія; екологія.

М

Магма (від гр. μαγμα — «густа мазь») — природна розплавлена кам’яна (переважно силікатна) маса з домішкою летких речовин, що утворюються в глибинних зонах землі. У процесі вулканічної діяльності М. Виливається на поверхню землі і тужавіє, утворюючи магматичні породи.

Магнетизм — сукупність властивостей і явищ, які виявляються у взаємодії між електричними струмами й магнітами, мікрочастинками (електронами, протонами, нейтронами), напр. притягування, відштовхування тощо. Явище М. проявляється в земному магнетизмі.

Магометанство — див. Іслам.

Маїс (ісп. maiz) — однорічна зернова рослина родини злакових. Інша назва — кукурудза.

Макро… (від гр. μακρος — «великий, довгий») — у складних словах відповідає поняттям «великий», «всеосяжний», «загальний».

Макроекономіка — економічна наука, що вивчає взаємозв’язки та пропорції розвитку народного господарства держави чи окремих галузей, відтворює загальну картину, основні тенденції і напрямки економіч­ного розвитку.

Макроклімат — клімат великого географічного регіону, зони, континенту або навіть усієї Землі в його основних рисах.

Макромолекула — система хімічного зв’язку великої кількості різних атомів (сотні чи мільйони), побудована з окремих невеликих структурно визначених атомних угруповань (мономерів), які періодично повторюються в ланцюгу, площині чи об’ємі. М. синтезуються у природних організмах, напр. целюлоза в рослині, а також штучно.

Макрофаги — клітини організмів, здатні схоплювати й перетравлювати бактерії, рештки загиблих клітин та інші чужорідні або токсичні для організму речовини.

Мальтоза (англ. maltose — «солод») — вуглевод групи дисахаридів.

Мальтузіанство — теорія народонаселення, згідно з якою проблеми матеріального забезпечення людства зумовлені перенаселеністю, надмірною народжуваністю у найбідніших класах суспільства.

Мамона (гр. μαμωnας — «багатство»), у переносному значенні «поклоніння Мамоні») — жадоба до необмеженої моральними нормами наживи.

Мантія (від гр. μαnτίοn — «покривало») — М. Землі — одна з геосфер — внутрішня оболонка земної кулі, яка залягає одразу під літосферою (земною корою).

Маркетинг (англ. marketing) — комплексна система організації виробництва та збуту продукції (від дослідних і конструкторських робіт до збуту й сервісу), підпорядкована вимогам ринку, задоволення потреб споживача й отримання прибутку.

Маса (лат. massa — «шматок, брила») — фізична величина, яка характеризує міру інерції тіл та їхню гравітаційну взаємодію. Одиницею маси в SI є kg (кг).

Матерія (від лат. materia — «речовина») — усе, що існує у Всесвіті як конкретна реальність (речовина, електричне чи магнітне поле тощо), як пізнане, так і непізнане людиною є різними формами існування матерії.

Мега…, мегало… (від гр. μεγας — «величезний»): 1) У складних словах відповідає поняттям «грандіозний», «велетенський», напр. мегаполіс — об’єднання, зрощування окремих міст в одне велике. 2) Кратна приставка до одиниць фізичних величин, позначається великою літерою М і дорівнює 106, наприклад Mkal (мегакалорія = мільйон калорій), MW (мегават = мільйон ват), мегапарсек = 106 парсеків.

Мегаекологія: 1) Новий термін загальнонаукового, філософського, глобального значення, зорієнтований на планетарне стратегічне мислення, науково обґрунтоване формування суспільством досконалого, гармонійного довкілля — ноосфери. 2) Назва громадського сучасного проекту, що реалізується за ініціативою WORLD «SOS» CENTRE XXI («Всесвітній центр виживання та проблем ХХІ століття»).

Мегалополіс, або мегаполіс — система з об’єднаних населених пунктів, зв’язана економічними та іншими загальносуспільними відносинами. Походить від назви стародавнього грецького міста Мегалополя, яке утворилось внаслідок злиття близько трьох десятків окремих поселень.

Медіальний (лат. medialis) — орган людини чи тварини, який розміщений ближче до серединної площі чи геометричної вісі тіла.

Мез…, мезо… (від гр. μεσος — «середній, серединний») — у складних словах відповідає поняттям «середній», «помірний», або «проміжне положення між двома явищами в часі чи просторі», напр. мезозой, мезозойська ера — четверта ера в геологічній історії Землі, що тривала від 230 до 163 млн років до н. е. За М. з’явилися динозаври, перші птахи, покритонасінні рослини; мезоліт — перехідна епоха кам’яної доби між палеолітом і неолітом (ХІІ—VIII тисячоліття до н. е.).

Мезоморфний (М. стан) — стан об’єктів (речовин) проміжний між рідким і твердим (кристалічним); (М. тип) — найпоширеніший тип будови тіла тварини чи людини.

Мезофіти — рослини, що живуть за умов середнього зволоження. До М. належать рослини лук, лісів, більшість сільськогосподарських рослин.

Меліорація (лат. melioratio — «поліпшення») — комплекс заходів для осушення або зрошення земель, регулювання поверхневого стоку вод, закріплення пісків і ярів тощо, поліпшення природних ґрунтів і підвищення їхньої родючості.

Менделізм — учення, яке поклало початок генетиці. Засновник — чеський природознавець Грегор Ян Мендель (1809—1882).

Менеджмент (англ. management) — управління виробництвом; сукупність принципів, методів, засобів та форм управління з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку. Менеджер — особа, яка здійснює М.

…мер, …мерія (від гр. μερος — «частина, частка») — у складних словах вказує на їхній зв’язок з поняттями «склад», «будова», напр. полімер, метомерія — тип будови тіла тварини з подібних частин, напр. тіло кільчастих червів.

Меркантильний (франц. mercantile — «торговець»): 1) Торговель­ний, комерційний. 2) У переносному розумінні — корисливий, зв’язаний з матеріальною вигодою.

Мета… (гр. μετα) — префікс, що означає проміжне становище в часі або просторі, зміну, перетворення, звільнення від чогось, напр. метакінез — період поділу клітини, під час якого відбувається переміщення хромосом у площину екватора клітини.

Метабіоз — форма взаємовідносин між мікроорганізмами, коли одні з них готують умови, потрібні для життєдіяльності інших. Напр., одні мікроорганізми розщеплюють білок з утворенням аміаку, а нітрофіксуючі бактерії окиснюють аміак до азотної кислоти.

Метаболізм (від гр. μεταβολη — «зміна, перетворення») — перетворення речовин, енергії, які становлять основу життєдіяльності організмів.

Метаболіти — речовини, що утворюються в організмі внаслідок обміну речовин.

Метал (лат. metallum від гр. μεταλλείου — «видобуваю із землі») — хімічні елементи переважно з електронами на s- і d-орбіталях зовнішнього валентного шару. Характерні властивості М. — пластичність (ковкість), високі електро- і теплопровідність, специфічний металевий блиск. Серед елементів періодичної системи метали становлять близько 3/4 всіх елементів, з них конструкційних — близько 1/3.

Металоїди — хімічні елементи неметалевого характеру — неметали (див. Метали).

Металокераміка — виготовлення виробів (деталей) з порошків металів з різними добавками методом формування (пресування) з наступним спіканням порошку за нагрівання.

Метаморфізм — перетворення гірських порід унаслідок дії внутріш­ніх процесів у земній корі (високі температури і тиск, дія хімічно активних речовин).

Метеорологічний, метеорологічні елементи — характеристики стану атмосферних процесів (атмосферний тиск, температура, вологість, швидкість вітру, опади, хмарність тощо). Метеорологія — наука, що вивчає атмосферу.

Метод (від гр. μευοδος — «спосіб пізнання») — спосіб пізнання дій-
сності, що грунтується на відображенні природних законів світу.

Методика (від метод) — науковий спосіб праці, навчання, викладання тощо.

Методологія: 1) Сукупність прийомів, що їх використовують для пізнання специфіки будь-якого предмета чи об’єкта. 2) Учення про методи наукового пізнання світу.

… метр (від гр. μετρεω — «вимірюю») — у складних словах відповідає поняттю «вимірювач», напр. манометр, хронометр та ін.

Метр (франц. metre, від гр. μετροn — «міра»): 1) Одиниця фізичної величини довжини, яка вперше була визначена французькою Академією наук (1791 р.) як 1/10000000 частка чверті паризького меридіану. Сучасне визначення М. за міжнародною системою фізичних величин (SI) — відстань, яку проходить у вакуумі плоска електромагнітна хвиля за 1/299792458 частку секунди. 2) Шаноблива назва освіченої обдарованої людини. 3) Застаріла назва вчителя, вихователя.

Метрична система мір — система, створена в 1875 році в Парижі, що базується на двох одиницях — метр (одиниця довжини) і кілограм (одиниця маси). У процесі розвитку М. с. м. були утворені галузеві системи одиниць для механічних, теплових, електричних та інших фізичних величин, на базі яких виникла сучасна Міжнародна система одиниць (SI) (див. Метр, Метрологія).

Метрологія (від гр. μετροn — «міра») — наука про вимірювання, методи і засоби забезпечення їхньої єдності і досягнення необхідної точності вимірювання. Складовою М. є розроблення та вдосконалення систем фізичних величин і одиниць вимірювання (див. Міжнародна система фізичних величин, Метрична система мір).

Миля (англ. mile, від лат. mille — «тисяча») — міра віддалі, яка в різних країнах становить від 0,52 до 11,2 km. М. (міжнародна) — 1609,34 m, М. морська — 1852 m.

Мікро… (від гр. μίκρος — «малий»): 1) У складних словах означає: дуже малий, дрібний. 2) Префікс до назв одиниць фізичних величин, що дорівнює мільйонній частці одиниці, напр. мікрометр = 1 · 10–6 m.

Мікроби — загальна назва тваринних і рослинних організмів (крім мікроскопічних водоростей і найпростіших), які можна побачити лише під мікроскопом. Розміри М. становлять кілька мікрометрів (тисячні частки мм).

Мікробіологія — наука, що вивчає мікроби з метою керування їхньою життєдіяльністю в інтересах людини. На жаль, досягнення М. часто використовувались для створення так званої біологічної зброї, що нині заборонено міжнародними угодами.

Мікроорганізми — тваринні й рослинні організми, розмір яких становить кілька мікрон. Розмір, наприклад типової бактеріальної клітини — 3 · 10–6 m. Найдрібніші з мікроорганізмів — віруси (300 nm).

Мікрофлора — сукупність рослинних мікроорганізмів у певному середовищі існування.

Мікроелементи — хімічні елементи необхідні для живлення рослин. Найбільш важливі 10 з них: залізо (Fe), марганець (Mn), мідь (Cu), цинк (Zn), кремній (Si), молібден (Mo), хлор (Cl), ванадій (V) і кобальт (Со).

Мілі… (від лат. mille — «тисяча») — у складних словах означає «тисячна частка». У міжнародній системі фізичних величин позначається латинською літерою m і використовується як зменшувальний префікс, наприклад мілівольт — 10–3 вольта, але в слові мільйон — тисяча тисяч (106).

Мільярд (франц. milliard) — число, що дорівнює тисячі мільйонів (109). Така назва цього числа поширена в Англії та ряді інших країн Європи і світу, але в США частіше вживають назву — більйон (109 — one billion). Зверніть увагу, що в тих країнах, де назва мільярд вживається для позначення числа 109, назва більйон використовується для позначення числа 1012.

Мімікрія — захисне пристосування тварин, яке проявляється в уподібнюванні їхніх органів чи кольору до предметів навколишнього середовища, напр., тіло й забарвлення деяких метеликів з успіхом імітують сухе або пожовкле листя.

Мінерал (франц. mineral) — природна хімічна сполука або самород­ний елемент. М. можуть бути в твердому, рідкому й газовому агрегатному стані, напр. складові руд (магнетит — Fe2O3, глинозем — Al2O3, рутил — TiO2), вода, ртуть, діоксид — СО2.

Мінералізація — 1) відкладення мінералів із розчинів газових потоків або магматичних розплавів у гірських породах; 2) природний або штучний розклад органічних.

Мінералогія (від мінерал і ... логія) — наука, що вивчає будову, фізичні властивості й умови утворення мінералів та їх народногосподарське значення.

Мітохондрії (від гр. μίσος — «тканина» і χοnδρіοn — «зернятко») — органоїди клітин рослин, тварин і людини, які забезпечують вироблення, нагромадження й розподіл енергії в клітинах. Інші назви — хондріосоми, хондріоміти, хондріоконти.

Міцели (від лат. mica — «крихта») — частинки в колоїдних системах, що складаються з нерозчиненого в даному середовищі ядра дуже малих розмірів (мікрон і менше), оточених стабілізуючою оболонкою адсорбованих іонів і молекул розчинника.

Модератор (від лат. moderator — «той, що стримує») — матеріал («важка» вода, графіт, берилій), який використовується в активній зоні реактора для уповільнення швидких нейтронів, звільнених під час розщеплення ядра атома.

Модернізувати — (франц. moderniser) — змінювати відповідно до вимог сучасності, удосконалювати.

«Модус вівенді» (лат. modus vivendi — «спосіб життя») — умови, що дають змогу укласти угоду (договір) хоч би тимчасового характеру, коли обставини унеможливлюють укладання довгострокового договору.

Мозлі закон — закон, який визначає сучасний науковий зміст періодичної зміни властивостей хімічних елементів, обумовлених їхньою залежністю від заряду ядра атомів елементів. Згідно з М. з. квадратний корінь з частоти  спектральних ліній рентгенівського випромінювання елемента (див. Рентгенівське проміння) є лінійна функція від порядкового номера цього елемента в періодичній системі. Відкритий у 1913 році англ. фізиком Генрі Мозлі (Moseley).

Молекула (франц. molecule, від лат. moles — «шматок») — система атомів, що становить найменшу частку речовини та здатна існувати самостійно, зберігаючи основні хімічні властивості цієї речовини. Прості речовини складаються з атомів одного елемента (кисень — О2, озон — О3), а складні — з різних (хлорид натрію NaCl, вода — Н2О). Розміри М. від 10–10 до 10–7 m, а енергії хімічного зв’язку атомів — кілька eV (пор. Атом).

Молекулярна маса відносна — безрозмірна величина, яка дорівнює відношенню середньої маси молекули природної суміші ізотопів даного хімічного елемента до 1/12 маси атома  (ізотопу вуглецю-12).

Моніторинг (від англ. «той, що наглядає») — вивчення, оцінювання й прогнозування змін стану довкілля під впливом антропогенних факторів. Термін уперше було вжито у 1972 р. на Стокгольмській конференції ООН з охорони навколишнього середовища. М. не включає практичних дій, спрямованих на поліпшення екологічної ситуації.

Молюски (від лат. molluscus — «м’який») — тип безхребетних тварин (слизуни та ін.).

Моль — одиниця ф. в. кількості речовини (mol), що дорівнює стільком структурним елементам (атомам, молекулам, електронам тощо) даної речовини, скільки атомів вуглецю є в 0,012 kg його ізотопу . Застаріле поняття М. — те саме, що грам-молекула (див. Молярна маса).

Молярна маса — фізична величина, визначальне рівняння якої є відношення маси речовини до її кількості. Розмірність М. м. . М. м. в SI чисельно дорівнює молекулярній масі (відносній), помноженій на 10–3 і вимірюється в кілограмах на моль .

Молярний об’єм газу за норм. умов. (Vm) — стала фізико-хімічна величина, яка дорівнює  (див. Авогадро закон і Авогадро стала).

Моно… (від гр. μοnος — «один, єдиний») — у складних словах відповідає поняттям «одно», «єдине».

Моногенізм (від гр. μοnογεnης — «однорідний, єдиний») — система поглядів, за якою всі сучасні раси мають спільне походження та є підвидами одного виду — сучасної людини.

Моногонія — безстатеве, вегетативне розмноження, що відбувається способом простого поділу або відокремлення частини батьківського організму.

Мономери — низькомолекулярні сполуки, молекули яких здатні взаємодіяти (реагувати) між собою та з іншими молекулами мономерів з утворенням полімерів ланцюгової та просторової структури. Наприклад, мономер етилен з подвійним вуглець-вуглецевим зв’язком Н2С=СН2 утворює ланцюг з одинарним вуглець-вуглецевим зв’язком
(–Н2С—СН2–) · n, де n — показник кратності повторення мономера в полімері.

Монстр (франц. monstr, від лат. — «диво, потвора») — страховисько, чудовисько.

Мораль (від лат. mores — «звичаї»): 1) Система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей: одна з форм суспільної свідомості. 2) У переносному розумінні — повчальний висновок з якоїсь події.

Мораторій — (від лат. moratorius — «затримуючий») — відстрочка, відкладення певних дій.

Морфологія — наука про закономірності будови живих і неживих об’єктів.

Мульти… (від лат. multum — «багато») — у складних словах вказує на багаторазове повторення, напр. мультиплікація, мультиметр (універсальний багатофункціональний вимірювальний прилад).

Мусон — вітер сезонного характеру в нижніх шарах тропосфери, що регулярно, двічі на рік (узимку та влітку) змінює напрям на протилежний.

Мустанг — здичавілий свійський кінь у Північній Америці. Нині повністю винищений.

Мутагенез — (від лат. muto — «змінюю») — процес виникнення мутацій.

Мутагени — фізичні, хімічні та інші фактори, які збільшують частоту мутацій.

Мутація (від лат. mutatio — «зміна») — раптова спадкова зміна організ­му, окремих його частин, ознак і властивостей під дією
мутагенів.

Н

Наркотики (від грец. nαρkωτίkος — «проголошуючий») — речовини переважно рослинного походження, що збуджують або пригнічують центральну нервову систему людини й тварин. У медицині та ветеринарії Н. використовують для знеболювання. Систематичне вживання Н. призводить до порушення життєдіяльності організму, глибоких його розладів і навіть до смерті.

Наукова революція — процес пізнання закономірностей (законів) природи, коли старе сприйняття природних явищ і об’єктів змінюється у самій основі, руйнуючи попереднє уявлення, перевертаючи його «з голови на ноги».

Науково-технологічний прогрес (НТП) — явище взаємообумовленого синергетичного самовпорядкованого поступу науки й техніки, що сприяє фундаментальним науковим відкриттям і винаходам, що стимулюють взаємовдосконалення теоретичної та прикладної науки, і зумовлює прогрес виробничої сфери суспільства, а водночас розв’язує його екологічні проблеми.

Нацизм (від нім. Nationalsozialismus — «національний соціалізм») — ідеологія, яка базується на пріоритеті так званих вищих (арійських) націй над нижчими (неарійськими). Був офіційною ідеологією в гітлерівській Німеччині (1933—1945).

Націоналізм (франц. nationalisme, від лат. natio — «народ») — ідеологія, яка базується на пріоритеті національних інтересів над класовими, соціальними та ін. Н. виступає в двох формах: агресивний великодержавний шовінізм пануючої нації метрополії чи держави і про­гресивний Н. пригнобленої нації, яка бореться за відродження своєї культури, мови, духовності, поважаючи свободу всіх інших націй.

Національність — належність до певної нації, народності чи національної групи.

Нація (від лат. natio — «народ, плем’я») — стійка історична спільність людей, що визначається спільністю мови, побуту, традицій, звичаїв, території, своєї історичної формації та розвитку.

Неандертальці — викопний вид людей, які жили понад 12 тис. років тому в Європі, в Африці та Південно-Східній Азії. Уперше рештки Н. було виявлено у 1856 р. в долині Неандерталь (Німеччина).

Невр…, невро…, нейро… (від гр. νευρον — «жила, нерв») — у складних словах вказує відношення даних понять до нервової системи, напр. невралгія, неврит (біль, що виникає в тілі людини й тварини у місці проходження нерва внаслідок його ураження).

Нейтрино (італ. neutrino) стабільна електрично нейтральна елементарна частинка, маса якої наближається до нуля, а швидкість руху — до швидкості світла. Н. характеризується майже необмеженою проникною здатністю (див. Нейтрон).

Нейтрон (від лат. neutrum — «ні те, ні інше») — електрично нейтральна частинка. Поряд із протонами є складовою ядер атомів. Маса Н. є близькою до маси протона — 1,6749 · 10–24 g.

Некро… (від гр. νεkρος — «мертвий») — у складних словах відповідає поняттю «мертвий», напр. некроз — омертвіння частини живого організму.

Некробіоз — процес повільного відмирання клітин або тканин у живому організмі.

Нео… (від гр. νεος — «новий, молодий») — у складних словах відповідає поняттям «новий», «нове», напр. неоколоніалізм, неонацизм.

Неоген, неогеновий період — другий період кайнозойської ери геологічної історії Землі (див. Кайнозой). Н. розпочався 25 млн років тому і триває понад 23 млн років.

Неозой — див. Кайнозой.

Неоліт — новий кам’яний вік в історії цивілізації суспільства, що заступив палеоліт та передував мідному віку. Період Н. датується ІХ—ІІІ тис. до н. е. За Н. почався розвиток скотарства і землеробства.

Неофобія — патологічний страх перед усім новим, будь-якими змінами звичних умов існування.

Нігілізм (від лат. nihil — «ніщо, нічого») — заперечення загальноприйнятих моральних цінностей, норм культури тощо.

Нікотин — сильна отрута — алкалоїд тютюну. Порушує діяльність нервової системи.

Нітрагін — бактеріальне добриво, що містить культуру бактерій, здатних засвоювати азот з повітря.

Нітрифікація ґрунту — процес окиснення аміаку, що утворюється під час розпаду залишків рослин і тварин у ґрунті до азотної кислоти під впливом нітратних бактерій. Таким чином відбувається збагачення ґрунту азотними сполуками, доступними для живлення рослин.

Нітрофоска — складне мінеральне добриво, що містить азот, фосфор і калій.

Новація (від лат. novo — «оновлюю»)— нововведення, заміна застарілих зобов’язань новими (у праві).

Номенклатура (від лат. nomenclatura — «перелік, список»): 1) Перелік назв, уживаний у будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва тощо, напр. перелік за певною системою назв хімічних речовин. 2) Сукупність назв продукції, що виробляється. 3) Перелік рахунків, що їх відкриває бухгалтерія. 4) Перелік посад, кадри яких затверджують керівні органи.

Номінал (від лат. nominalis — «іменний»): 1) Вартість, указана на грошових знаках, акціях та облігаціях, — номінальна вартість. 2) Зазначена в прейскуранті або на товарі його ціна — номінальна ціна.

Нонсенс (від англ. nonsense, від лат. non — «ні» і sensus — «смисл») — безглуздість, нісенітниця.

Ноосфера (від гр. νοος — «розум» і сфера) — оболонка Землі, в якій виявляється вплив людини на структуру й хімічний склад біосфери.

Норма (від лат. norma — «правило, взірець»): 1) Загальновизнане, узаконене правило, напр. норма поведінки. 2) Середня кількість, розмір чогось, напр. Н. опадів.

Норматив (від лат. normatio — «впорядкування») — екологічний, економічний, технологічний або інший показник норм, відповідно до яких виконуються оцінка стану об’єкта чи будь-яка робота.

Ностальгія (від гр. νοsτος — «повернення» і αλγος — «страждання», біль) — болісна туга за батьківщиною. У переносному значенні Н. — туга за будь-чим.

Ноу-хау (від англ. know how — «знати, як») — у сучасних міжнародних економічних відносинах форма обміну фахівцями, технічною документацією, рекомендаціями щодо впровадження й використання технічних досягнень.

Нувориш (франц. nouveauriche — «новий багач») — особа, яка спритно й швидко збагатіла на спекуляціях чи сумнівної законності комерційних операцій.

Нуклеази — ферменти, що розщеплюють нуклеїнові кислоти та їхні похідні. Містяться в усіх рослинних і тваринних організмах.

Нуклеїнові кислоти — полімерні природні органічні речовини (див. Полінуклеотиди).

Нуклеопротеїди — складні полімери, побудовані з простих білків і нуклеїнових кислот. Входять до складу ядер та цитоплазми всіх рослинних і тваринних клітин.

Нутація (лат. від nuto — «коливаю»): 1) Обертальний рух верхівок органів рослин у процесі їхнього росту. Зумовлюється нерівномірним видовженням різних їхніх боків. 2) Коливальні рухи осі власного обертання тіла, напр. гіроскопа.

Нюанс (франц. nuance — «відтінок») — відтінок, ледве помітна різниця.

Ньютон (N) — одиниця фізичної величини сили. У системі фізичних величин SI. Н. — сила, котра 1 kg маси надає прискорення 1 m · S–2. Термін встановлено на честь англійського фізика Ісаака Ньютона (1643—1727).

О

Оаза: 1) Відособлена місцевість, яка різко виділяється з-поміж навколишньої посушливої пустелі буйною рослинністю завдяки культурі землеробства і наявності води. Походить від назви давньоєгипетського м. Оасія. 2) У переносному розумінні — благодатне місце або відрадний виняток із чогось.

Об’єкт (від лат. objectus — «предмет») — матеріальний предмет пізнання і практичного впливу з боку людини; будь-який предмет думки, дослідження тощо.

Об’єктивність — науковий неупереджений підхід до дослідження явищ реальної дійсності, один із основних принципів пізнання світу.

Обсерваторія (від лат. observo — «уважно слідкую») — наукова установа, в якій за допомогою спеціальних інструментів проводять різні наукові спостереження, а також обробляють одержані результати. Існують О. метеорологічні, сейсмологічні, астрономічні та ін.

Обсервація (від лат. observo — «спостерігаю») — спостереження, напр. медичний нагляд за особами, тимчасово ізольованими у зв’язку з підозрою на інфекційне захворювання або радіоактивне ураження, що небезпечно за контакту з іншими людьми.

Обскурантизм (від лат. obscurans — «той, що затемнює») — недоброзичливе чи вороже ставлення до науки, освіти.

Озон (від гр. οςωυ — «пахучий») — проста речовина, за нормальних умов — газ, молекули якого складаються з трьох атомів кисню О3. Від кисню О2 озон відрізняється характерним різким запахом, у природних умовах у невеликій кількості утворюється в атмосфері внаслідок іонізації кисню електророзрядами блискавки. У вищих шарах атмосфери О. відіграє екрануючу роль, запобігаючи проникненню небезпечного надлишку ультрафіолетового проміння Сонця до біосфери.

Ойкосне господарство (від гр. οικος — «дім, майно») — господар-
ство, в якому виробництво й споживання замкнуті в межах дому, сім’ї.

Океанологія — наука, що вивчає геологічні й біологічні явища та процеси, які відбуваються у Світовому океані, його поділ на природні райони.

Окси… (від гр. όξνς — «кислий») — у складних словах означає присутність кисню в сполуках або сумішах.

Оксигемоглобін — органічна речовина, молекула якої включає атом заліза змінної валентності (залежно від зв’язку з киснем). Утворюється в органах дихання та як складова крові виконує функцію перенесення кисню до тканин і органів людини чи тварини, забезпечуючи окислювальні процеси енерготворення.

Оксидази — ферменти, що містяться в тканинах людини, тварин і рослин та беруть участь в окисненні органічних речовин за рахунок молекулярного кисню (О2)

Олеофільність (від лат. oleum — «олія» і гр. φλεω — «люблю») — властивість деяких речовин змочуватися оліями.

Оліг…, оліго… (від гр. ολιγος — «малий») — у складних словах від­повідає поняттям «малий», «нечисленний», «зменшений».

Олігархія фінансова (гр. ολιγαρcια — «влада небагатьох») — група банкірів і власників промислових монополій, яка фактично ви-
значає ринкову політику держави, часто не у інтересах всього сус-
пільства.

Олігополія (від оліго… і гр. πωλεω — «продаю») — панування в деяких галузях промисловості кількох компаній, трестів, концернів (на відміну від монополій).

Оліготрофи — рослини, що ростуть на неродючих ґрунтах (напр., верес, сосна та ін.).

Омоніми (від гр. ομωνυμος — «однойменний») — слова, що вимовляються й пишуться однаково, але мають різне значення (напр., ключ скрипковий, ключ замка).

Онкологія (від гр. ονκος — «пухлина») — розділ медицини, що вивчає причини виникнення в людини й тварин злоякісних пухлин (напр., за радіаційного опромінювання) та розробляє методи лікування їх.

Онтогенез, онтогенія (від гр. ον — «єство» і γεννsω — «породжую») індивідуальний розвиток будь-якого організму з моменту зародження до смерті.

Опади радіоактивні — забруднення поверхні землі радіоактивними речовинами, перенесеними атмосферними опадами. За масштабністю забруднення поділяються на місцеві та глобальні.

Опромінення — дія будь-якого випромінювання на речовину чи біологічний об’єкт. Є внутрішнє й зовнішнє О. Внутрішнє О. — джерело іонізуючого випромінювання міститься в організмі; зовнішнє О. — джерело іонізуючого випромінювання перебуває поза організмом.

Оптимальний (від лат. optimus — «найліпший») — найліпший з можливих варіантів чогось, найбільш відповідний даному завданню, умовам.

Орган: 1) Частина тваринного чи рослинного організму як складова системи, яка виконує специфічну функцію (напр., мозок, шлунок, серце — у людини й тварин, листок, стебло, корінь — у рослин). 2) Установа, організація. 3) У переносному розумінні — знаряддя, пристрій, засіб для чогось.

Ординарний (лат. ordinarus) — простий, звичайний.

Оренда — майновий найм за договором, згідно з яким власник (орендодавець) надає орендатору свою власність у тимчасове користування за певну орендну платню. Залежно від терміну найму розрізняють довгострокову О. (лізинг) та короткострокову О. (рейтинг).

Орніто… (від гр. ορντς — «птах») — у складних словах відповідає поняттю «птах».

Орнітологія — розділ зоології, що вивчає птахів.

Орнітофауна — сукупність птахів, які населяють або населяли певну територію чи трапляються там у певний відрізок часу.

Орнітофілія — перехресне запилення деяких рослин за допомогою птахів.

Орнітохорія — поширення насіння та спор рослин птахами.

Орто… (від гр. ορτος — «прямий, вірний») — у складних словах відповідає поняттям «прямий», «правильний», напр. ортогональний — прямокутний, ортодокс — той, що неухильно додержується певних переконань, теорій чи вчень.

Осмос (від гр. ωδμος — «штовханина, тиснява») — проникнення розчинника крізь напівпроникну перетинку — мембрану, що розділяє розчин і чистий розчинник, або розчини різної концентрації, що спричиняє підвищення тиску. О. відіграє винятково важливу роль в обміні речовин клітин живого організму.

Остео… (від грец. οδτεου — «кістка») — у складних словах відповідає поняттям «кістка», «кісткова тканина», напр. остеологія — розділ анатомії, який вивчає форму та структуру кісток у взаємозв’язку з їхньою функцією.

Осциляція (лат. oscillatio) — коливання, напр. О. електричного струму або напруги в часі, О. електромагнітного контуру тощо. Різновидом запису О. на осцилограму є електрокардіограма (запис характеру пульсації крові в серці).

П

Пак (англ. pack — «крупа, маса») — багаторічно дрейфуюча мор-
ська крига, що утворилася в полярних басейнах.

Палео… (від грец. παλαιος — «старовинний, давній») — у складних словах означає «старовинний», «давній», напр. палеобіологія — наука про органічний світ минулих геологічних епох.

Палеобіоценоз — сукупність рослин і тварин, що населяли в минулі геологічні епохи ділянку суші або водойми з більш-менш однотипними умовами існування.

Палеоген — перший період кайнозойської ери геологічної історії Землі (див. Кайнозой); розпочався близько 67 млн років тому.

Палеоекологія — розділ науки, що вивчає викопні організми у зв’язку з умовами, в яких вони жили.

Палеозой, палеозойська ера — третя ера в геологічній історії Землі; розпочався 570 млн років тому, тривав 340 млн років. Протягом П. тваринний світ розвинувся від примітивних морських хребетних до наземних плазунів, серед рослин переважали папороті. П. поділяється на 6 періодів: кембрій, ордовик, силур, девон, карбон, nep.

Палеоліт — давній кам’яний вік, найдавніший період людського суспільства. Характеризується застосуванням знарядь з каменю, пануванням мисливства та збиральництва. За П. (понад 10 тис. р. до н. е.) сформувався первісно-общинний лад.

Паліатив (франц. palliatif — «прикритий») — малодійний захід, півзахід.

Панацея (гр. πανα — «усецілюща»): 1) Міфічні ліки від усіх хвороб, вигадані алхіміками. 2) У переносному розумінні — універсальний засіб на будь-яке лихо.

Пандемія (від гр. πανδημια — «усе населення») — найвищий ступінь поширення інфекційного захворювання (напр. грипу), що охоплює більшість населення країни.

Панзоотія — поширення інфекційної хвороби тварин на великих територіях.

Пара… (гр. παρα …) — префікс, що означає суміжність, переміщення, відхилення, зміну напр. параположення замісника атома водню по діагоналі бензольного кільця в молекулі фенолу іншої ароматичної структури, а також у таких словах, як парабіоз, парабола, параграф тощо.

Парабіоз — тимчасова втрата живою тканиною здатності до властивої їй діяльності під впливом надмірних подразнень.

Парадигма (від гр. παράδεινμα — «приклад, взірець») — вихідна концептуальна схема, сукупність попередніх наукових досягнень, які визнаються науковою громадськістю як основа для дальших наукових досліджень. Зміна П. завжди стає науковою революцією.

Парадокс (від гр. παραδοξοξ — «несподіваний, дивний») — незвична думка, що розходиться за загальновизнаними, усталеними поглядами й начебто суперечить здоровому глуздові, хоча насправді може й не бути хибною.

Паразити — біол. Організми, що живуть на тілі або в тілі інших організмів і живляться за їхній рахунок.

Параметр (від гр. παραμετρεω — «розмірюю, відмірюю»): 1) Величина, що зберігає стале значення за певних умов. 2) Величина, що нею характеризують якусь властивість, стан, розмір або форму пристрою, процесу, робочого тіла тощо.

Параномія — суперечність у законах.

Паритет (нім. Parität — «рівність»): 1) Рівність сторін у їхніх взаємовідносинах. 2) Співвідношення валют різних країн.

Парсек — позасистемна одиниця фізичної величини довжини, яка застосовується в астрономії. П. дорівнює 3,26 світового року
(30,85 · 1012 km).

Паскаль — одиниця фізичної величини тиску й напруження в Міжнародній системі одиниць. Позначається — Pa (Па): 1) Pa — тиск, що створює сила в один ньютон (N), рівномірно розподілена по поверхні площею в один метр квадратний (m2); 2) Прізвище франц. фізика Б. Паскаля, ім’ям якого названо фізичну величину Pa.

Педологія (від гр. πεδον — «ґрунт») — наука про ґрунти; ґрунтознавство.

Пелагіаль (від гр. παλαγος — «море») — товща води озер, морів і океанів як середовище, де живуть водні організми.

Пеніцилін — лікарський препарат; антибіотик. Від назви плісеневого грибка — пеніцилія, з культури якого його одержують.

Пента… (від гр. πεντε — «п’ять») — у складних словах відповідає поняттю «п’ять», напр., пентагон — п’ятикутник, пентози — моносахариди, що містять п’ять атомів вуглецю в молекулі.

Пептиди — речовини, до складу яких входять дві й більше амінокислот, з’єднаних між собою пептидними зв’язками (–СО–NH–). Проміжні продукти розпаду білків в організмах людини, тварин і рослин.

Пери…, пері… — префікс, що означає: навколо, кругом, через, напр., перигей — найближча до Землі точка орбіти Місяця або штучного супутника Землі.

Перманентний — постійний, неперервний.

Пестициди (від лат. pestis — «зараза, чума») — хімічні синтетичні сполуки — засоби боротьби з шкідливими організмами: комахами (інсектициди), кліщами (акарициди), грибами (фунгіциди), бактеріями (бактерициди), гризунами (зооциди).

Петро… (від гр. πετρος — «камінь, скеля») — у складних словах відповідає поняттям «камінь», «гірська порода», напр., петрологія (петрографія) — наука, що вивчає гірські породи, їхній мінеральний і хімічний склад, умови утворення й поширення.

Петролеум (англ. petroleum) — назва нафти в англомовних країнах (США, Великій Британії та ін.).

Пінта (англ. pint) — позасистемна міра ємкості у Великій Британії й Америці (близько 0,5 л).

Піонер (від франц. pionnier — «дослідник»): 1) Людина, яка однією з перших проникає в новий, недосліджений край, освоює його. 2) Людина, що поклала початок новому в якійсь галузі, напр. науці.

Піро… (від гр. πũρος — «вогонь») — у складних словах відповідає поняттям «вогонь», «висока температура», «термічний процес», напр., пірогени — речовини, що спричиняють підвищення температури тіла.

Пірометалургія — галузь металургії, зв’язана з відновленням металів за високих температур.

Плазма (від гр. πλασμα — «виліплене»): 1) Рідка частина крові. 2) Іоні­зований газ, в якому об’ємна густина позитивних і негативних елек-
тричних зарядів практично однакова. П. утворюється під час електричних розрядів у газах. Інколи П. називають «четвертим» агрегатним станом речовини. У стані плазми перебуває більша частина речовини у Всесвіті (зірки, туманності, міжзіркове середовище тощо).

Платина (Рt) —хімічний елемент, а. н. 78, а. м. 195,09, густина 21450 kg · m– 3, tпл — 1769 °С. Поряд із золотом використовується в монітарній світовій системі. У сучасних програмах розвинених країн щодо захисту навколишнього середовища П. використовується як каталізатор — у пристроях для знешкодження токсичних речовин у вихлопних газах автотранспорту.

Плутоній (Pu) — радіоактивний хімічний елемент, а. н. 94, ізотоп П.  використовують у ядерній енергетиці як паливо та як заряд ядерної бомби. П. дуже отруйний і найбільш небезпечний із радіоактивних елементів. Проникнення атомів П. в організм і ураження клітин α-випроміненням призводить до онкологічних захворювань і генетичних розладів.

Полі… (від гр. πολυς — «численний») — у складних словах відповідає поняттям «численний», «багато», напр. полімери (див. Мономери).

Поліморфізм (від гр. πολυμορφος — «різноманітний»): 1) Існування в межах одного виду рослин чи тварин двох або більше груп особин з різко відмінними ознаками. 2) Здатність мінералів за різних умов кристалізуватись у різних формах сполучення атомів, утворюючи різні типи кристалічних решіток, але зберігаючи той самий хімічний склад. Типовим прикладом є два поліморфні стани вуглецю: алмаз і графіт.

Полінуклеотиди (від полі… і нуклеотиди) — біоорганічні речовини, до складу яких входять десятки, іноді тисячі мононуклеотидів. Містяться в усіх живих клітинах організмів. До П. належать рибонуклеїнові і дезоксирибонуклеїнові кислоти (див. Нуклеїнові кислоти).

Полісахариди (від полі… і гр. σαχαρ — «цукор») — вуглеводи, молекули яких складаються з залишків моносахаридів. До П. належать сахароза, крохмаль, целюлоза тощо.

Політична економія, політекономія — наука про виробничі (економічні) відносини людей і закони суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ у зв’язку з продуктивними силами та політичним устроєм суспільства.

Полюс (лат. polus, від гр. πολος — «вісь»): 1) Точка перетину вісі обертання Землі з її поверхнею (П. географічний). 2) Точка перетину магнітної осі Землі з її поверхнею (П. геомагнітний). 3) Місця на Землі, де спостерігаються найнижчі температури (П. холоду), різні прояви магнітних властивостей (магнітний П.) та ін. 4) Зовнішні кінці різнозаряджених електродів гальванічного елемента. 5) Один із двох крайніх пунктів, протилежних один одному.

Польдери (голл. polder) — осушені й оброблені ділянки узбережжя Північного моря, що лежать нижче від рівня моря й захищені дамбами.

Поняття — логічно оформлена думка про предмет, загальна ідея чого-небудь (пор. Термін).

Популяція (від лат. populus — «народ») — сукупність особин певного виду організмів, які населяють певну територію чи екологічну систему та певною мірою є ізольованими від сусідніх популяцій.

Пост… (від лат. post — «за, після, далі») — префікс, що означає наступність, напр. постембріональний — післязародковий.

Постулат (від лат. postulat — «вимога») — твердження, яке за побудови наукової теорії приймають без доведення як засадне.

Постфактум (лат. postfactum — «після зробленого») — після того, як щось уже сталося, відбулося.

Предикат (від лат. proedicatum — «сказане») — у логіці — один із двох термінів судження, в якому говориться про предмет мови (суб’єкт), його ознаки.

Предмет: 1) Будь-яке матеріальне явище, річ. 2) Те, на що направлено думку, що становить її зміст. 3) Окреме коло знань, що утворює навчальну дисципліну.

Прибуток (англ. profit) — перевищення доходу від продажу товарів, послуг тощо над витратами. П. відображає ріст виробництва, продуктивності праці і якості товарів.

Приватизація (англ. privatisation) — передача за плату чи безкоштовно державної власності в приватну власність.

Приматологія (від лат. primates — «найперший, найголовніший») — галузь антропології, яка вивчає приматів — ряд найвище організованих (насамперед розумово) ссавців.

Природні ресурси — компоненти природи, що використовуються суспільством в економічній діяльності. Поділяються на викопні копалини (енергоносії, рудні й нерудні мінерали), відновлювальні (рослинні, біологічні, водні та ін.), невідновлювальні (мінеральні).

Пріфікс (франц. prix fixe, букв. — «тверда ціна») — ціна, що не підлягає ні зниженню, ні підвищенню.

Про… (лат. pro…) — префікс, що означає «для», «на боці», «в інтересах».

Проблема (від гр. πρόβλημα — «задача, утруднення») — складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв’язання, вивчення, дослідження.

Провітаміни — речовини, з яких в організмі людини і тварин можуть утворюватись вітаміни.

Прогноз (від гр. προγνωσις — «передбачення», англ. prognosis forecast-prediction) — науково аргументоване передбачення, що дає випереджаючу інформацію про розвиток певних явищ, процесів у майбутньому.

Продукція (лат. — «виробляю») — сукупність матеріальних благ, добутих чи створених внаслідок виробничої діяльності; П. товарна — продукція, що йде за межі підприємства, яке її виробило.

Продуценти (від лат. producens — той, що виробляє) — організми, що створюють органічні речовини з неорганічних. До П. належать усі фотосинтезуючі рослини (див. Фотосинтез).

Пролонгація — продовження строку цінності договору, угоди, векселя.

Промілле (від лат. promille — «на тисячу») — тисячна частка чого-небудь, позначається ‰, або рт. Використовують також термін, «пропромілле» для позначення мільйонної частки ‰, або ррт. Так, у техніці позначають невеликі концентрації речовини, наприклад, вміст отруйних газів у повітрі.

Промотори (від лат. promoveo — «просуваю») — речовини, що підсилюють дію каталізаторів, ферментів.

Протеїди — складні білки, утворені зі звичайних білків (див. Про­теїни) та речовин небілкової природи. До П. належать багато фер­ментів і гормонів, більшість білків тканин.

Протеїни (від гр. πρωτειον — «перше місце») — прості білки. Основна складова частина всіх живих організмів.

Протекціонізм (англ. protectionism) — запровадження мита на імпорт для захисту вітчизняного виробництва від конкуренції дешевших імпортних товарів.

Протерозой — друга ера в геологічній історії Землі; розпочалася 2600 млн років тому, тривала близько 2000 млн років. За П. з’явилися перші живі організми.

Протисти (від гр. πρωτδτος — «найперший») — загальна назва всіх одноклітинних організмів.

Прото… (від гр. πρωτος — «перший») — у складних словах означає: першість, первинність, напр. прототип (прообраз).

Протон (Р) — стабільна елементарна частка з позитивним елементарним електричним зарядом е = 1,602 · 10– 19 С (кулон) і масою тр = = 1,673 · 10– 27 kg. За кількістю протонів в ядрі атома визначається порядковий номер хімічного елемента в Періодичній системі елементів.

Протоплазма — найменша одиниця живої речовини; вміст клітини, включаючи її ядро. У П. здійснюються всі живі процеси.

Профанація (лат. — «оскверняю») — неуцьке перекручування, опоганення, опошлення чогось, зневажливе ставлення до чогось загальновизнаного, наруга над пам’яттю про когось; профан — некомпетентна особа, необізнана у якійсь галузі, неук.

Процес (від лат. processus — «просування вперед»): 1) Послідовна зміна предметів і явищ, що відбуваються закономірним порядком. 2) Сукупність низки послідовних дій, спрямованих на досягнення певного результату.

Прямий податок (англ. direct taxes) — податок, який накладається державою безпосередньо на дохід або майно власника. До П. п. відносять: прибутковий податок, податок на прибуток підприємств, податок зі спадщини.

Псевдо… (від гр. ψευδος — «обман, вигадка») — у складних словах відповідає поняттям «несправжній», «неправильний», напр. псевдонім.

Пульсари (від лат. pulsus — «поштовх») — космічні об’єкти, радіовипромінювання яких мають характер коротких періодичних імпульсів з періодом від 3,75 сек. до 0,03 сек.

Пуризм (франц. purisme, від лат. purus — «чистий»): 1) Показне прагнення до суворої моральності.

2) Надмірне прагнення зробити недоторканними якісь норми мови, уберегти її від іншомовних запозичень, неологізмів, вульгаризмів тощо.

Р

Рад (від лат. radio — «випромінюю», англ. позначення rad, rd) — одиниця вимірювання дози поглинутого іонізуючого проміння (рентгенівського, гамма-проміння тощо). Р. дорівнює такій дозі, за якої 1 kg опромінюваної речовини вбирає 0,01 J енергії. У сучасній міжнародній системі фізичних величин (SI) замість Р. використовується одиниця грей (Gy = 1 J/kg = 100 rad).

Радикал (англ. radical, від лат. radix — «корінь») — група атомів, яка в хімічних реакціях переходить без змін з однієї сполуки в іншу, напр. в етиловому спирті СН2 — СН2 — за утворення ефірів і інших сполук. Р. позначається — R.

Радіо (від радіо…) — частина складних слів, що вказує на зв’язок з поняттями «радіо» або «радіоактивність», напр. радіоастрономія.

Радіоактивне забруднення — попадання радіоактивних ізотопів у довкілля, що виникає внаслідок видобутку радіоактивних руд, ядерних вибухів, аварій на атомних підприємствах, поховання радіоактивних відходів тощо і супроводжується перевищенням природного рівня радіоактивності. Призводить до соматичних ефектів, генетичних порушень в організмі (див. Генетична дія випромінювання). Об’ємні одиниці Р. з.: Вq/т3, Вq/кg, Сі/L, Сі/кg.

Радіобіологія — наука про вплив іонізуючого радіовипромінювання на організм людини, тварин і рослин.

Радіоекологія — наука про взаємозв’язок між радіоактивністю середовища, організмами та їх угрупованнями.

Радіоліз — розклад хімічних сполук від дії іонізуючих випромінювань.

Радіологія медична — наука про застосування іонізуючого випромінювання в медицині.

Радіомутації — раптові спадкові зміни ознак або властивостей організму, які виникли від дії іонізуючого випромінювання.

Радіопротектори — речовини, введення яких в організм або в поживне середовище чи їжу перед опроміненням зменшує вплив іонізуючого випромінювання.

Радіотоксемія — отруєння організму радіоактивними речовинами.

Радон — хімічний елемент, символ Rn (лат. Radon), атомний номер 86, належить до інертних газів. Радіоактивний. Найбільш стійкий ізотоп — радон–222 (період напіврозпаду 3,8 доби). Є дочірнім продуктом радію. Велика кількість Р., що вивільняється під час видобутку та обробки урану, несприятливо впливає на клімат регіону. Іонізує молекули повітря. Дуже шкідливий для здоров’я.

Раритет (нім. Rarität — «рідкість») — цінна рідкісна річ.

Рафінування (від франц. rafiner — «очищати») — остаточне очищення продуктів промисловості, сільського господарства (напр., цукру, металів, олій) від небажаних домішок.

Ре… (лат. re) — префікс, що означає зворотну або повторну дію, напр., реанімація — оживлення організму, ревакцинація — повторне щеплення.

Революція (франц. révolution — «революція, розгортання, переворот») — 1) докорінна якісна зміна від одного стану до іншого, від старого до нового, одна з закономірностей діалектичного розвитку суспільства та мислення; 2) наукова революція — кардинальна зміна хибних уявлень сприйняття явищ природи на істинне «перевертання з голови на ноги».

Регенерат (від лат. regeneratus — «відновлений») — матеріал або речовина з відновленими (після використання) вихідними (первісними) властивостями.

Регламент (від лат. regula — «правило»): 1) Р. технологічний — основний технічний документ, який визначає режим і порядок проведення операцій технологічного процесу, характеристики сировини та продукції, засоби техніки безпеки, дотримання санітарно-гігієнічних і екологічних норм. 2) Сукупність процедурних правил, що визначають порядок проведення сесій, засідань, зборів тощо.

Редукціонізм (від лат. reductio) — методологічний принцип, згідно з яким складні явища можуть бути пояснені на підставі законів, що стосуються менш складних явищ (наприклад, пояснення біологічних явищ на підставі фізичних і хімічних законів, а соціальних — з допомогою біологічних і т. д.).

Ректифікація (від лат. rectificatio — «випрямлення») — розділення рідких сумішей, що містять два або кілька компонентів різної леткості багаторазовим випарюванням суміші й конденсацією пари у спеціальних апаратах — ректифікаційних колонках. Широко використовують у промисловості для переробки нафти, спиртів тощо. Від Р. походить назва спирту — ректифікат.

Релікт (від лат. relictum — «залишок») — рослинний або тваринний організм, який зберігся на даній території з минулих геологічних часів.

Ремонтантність — здатність протягом вегетаційного періоду у рослини цвісти, плодоносити кілька разів.

Рента (нім. Rente, від лат. reddo — «повертаю, сплачую») — дохід з капіталу, землі або майна, що його власник отримує у формі процента, не займаючись підприємницькою діяльністю. Від Р. походить поняття «рентабельний», той що дає прибуток.

Рентабельність — узагальнюючий показник економічної ефективності роботи підприємств, галузей за певний період, що характеризує їхню дохідність, прибутковість. Економічна суть Р. зумовлюється харак­тером способу виробництва.

Рентген — позасистемна одиниця дози рентгенівського проміння або гамма-проміння. Р. — доза, яка спричиняє в 1 см3 повітря (0,001293 г) за норм. умов утворення іонів, сумарний електричний заряд одного знака яких становить одну електростатичну одиницю електрики (3 · 109 од. CGSE = 1 кулону). Сучасна одиниця (в SI) експозиційної дози рентгенівського і гамма-проміння 1 С/kg (1 Кл/кг); (1 Р = 2,58 ´ 10– 4 Кл/кг).

Рентген-еквівалент: 1) Біологічний еквівалент рентгена (бер) — позасистемна одиниця кількості будь-якого іонізуючого випромінювання, що відповідає за своєю біологічною дією 1 рентгену рентгенівського або гамма-проміння. У системі SI еквівалентною дозою випромінювання є зіверт (Sυ). 1 бер = 10– 2 Sυ. 2) Фізичний еквівалент рентгена (ф. е. р.) — доза будь-якого іонізуючого проміння, яка створює таку саму кількість пар іонів, як і доза в 1Р.

Рентгенівське проміння — короткохвильове електромагнітне проміння (λ від 10– 3 до 10– 7 nm) (див. Рентген і Рентген-еквівалент.)

Рентгенорадіологія — вивчення дії рентгенівського проміння й радіоактивних випромінювань на живі організми.

Рептилії (від лат. reptile — «повзаючий») — клас хребетних тварин. До Р. належать черепахи, крокодили та ін. Інша назва — плазуни.

Ресурси (від лат. resurgo — «піднімаюсь, виникаю знову») — матеріальні засоби, цінності, запаси, кошти, що їх у разі потреби можна використати (напр., природні Р., економічні Р.).

Рецесія (англ. recession) — спад ділової активності, зменшення реаль­ного валового національного продукту.

Рибосоми — органоїди клітин людини, тварин і рослин. Функцією Р. є біосинтез білка.

Ринок (англ. market) — сфера товарно-грошового обігу; стійкі ринкові терміни: насичення ринку (market Saturation); обмежений ринок (narrow market); ринок товарів широкого вжитку (mass, market); ринкові відношення (market relations); стан ринку (market situation); стійкий ринок (tight market).

Рівень радіоактивності — сумарна інтенсивність саморозпаду радіоактивних елементів у середовищі. Вимірюється в беккерелях або кюрі. Залежить від природного фону радіоактивності та від ступеня радіоактивного забруднення.

Розмножувальний матеріал — матеріал, який можна перетворити на розщеплюваний. Найбільш відомі розмножувальні нукліди: плутоній — 239, уран — 232. Перетворення Р. м. на розщеплювальний проходить у реакторах-розмножувачах.

Рудиментарні органи — органи, які в процесі історичного розвитку організму втратили своє первинне значення. Інша назва — рудименти.

Рутина (франц. Routine, від route — «напрям») — консерватизм, відсутність почуття нового, слідування шаблону, віджилим правилам і навичкам.

С

Сакральний (від лат. sacrum — «священна річ, дія») — священний; той, що стосується релігійного культу й ритуалу.

Сакраментальний (від лат. sacrumentum — «клятва, присягання») — священний; звичаєвий; традиційний.

Санкція (від лат. sanctio — «непорушна постанова»): 1) Складова частина статті закону, в якій визначено заходи державного впливу у разі невиконання даного закону. 2) С. міжнародного права — захід впливу (економічний, політичний), який застосовують щодо держави, яка не виконує міжнародні угоди.

Сапро… (від гр. saprós — «гнилий») — у складних словах відповідає поняттю «гнилий».

Сапроби, сапробіонти — організми, що живуть у водоймах і за концентрацією яких можна визначити ступінь забруднення водойм.

Сапропель — колоїдальні відклади, що утворюються на дні озер внаслідок перегнивання решток рослин і тварин. Застосовують як добриво.

Сапрофаги — тварини, які живляться органічними речовинами, що розкладаються (напр., жуки-гнойовики).

Сапрофіти — рослини, що використовують для живлення органічні сполуки з решток рослин і тварин. С. багато серед бактерій, грибів, деяких видів водоростей.

Сахароза — фермент, що розщеплює сахарозу на глюкозу та фруктозу. Міститься у шлункових травних соках людини і тварин. Інша назва — інвертаза.

Сахариди — вуглеводи, за гідролізу яких утворюються дві й більше молекули моносахаридів (див. Сахароза).

Седиментація (лат. sedimentum — «осідання») — сукупність процесів нагромадження відкладів у водному середовищі (озера, річки).

Сейсмо… (від гр. seismos — «землетрус») — у складних словах відповідає поняттям «землетрус», напр. сейсмологія — наука, що вивчає землетруси.

Секрет — специфічна речовина, що її виділяють залози людини і тварин (напр., жовч, слина, шлунковий сік).

Селекція (від лат. selectio — «добір») — виведення нових і поліпшення існуючих сортів сільськогосподарських рослин і тварин, у т. ч. мікроорганізмів.

Середня доза опромінення — середня кількість енергії, що наді­йшла в організм у результаті тривалої нерівномірної дії іонізуючого випромінювання.

Силікати (від лат. silex — «кремінь») — солі кремнієвих кислот, дуже поширені серед мінералів земної кори: слюда (алюмосилікати складної структури), асбест, тальк, польовий шпат тощо. Практичне значення мають штучні С.: скло, фарфор, ситал, цемент, емаль тощо.

Силогізм (гр. suollogίσmoς — «міркую, роблю висновок») — дедуктивний умовивід, що в ньому з двох суджень виводять зумов­лене ними третє судження — висновок.

Сильвін — мінерал (NaCl × KCl) — сировина для отримання калійних добрив.

Симбіоз (від гр. snmbiwsiς — «співжиття») — форма співжиття організмів різних видів, яка забезпечує їм взаємну вигоду (напр., С. раків-самітників з актиніями).

Символ (від гр. sumbolon — «знак, ознака») — умовне позначення будь-якого предмета, поняття або явища, напр., С. в точних науках: хімії (С. елементів), математиці, фізиці, кібернетиці тощо.

Синдикат (франц. sindicat, від гр. sundiκoς — «захисник») — об’єднання самостійних підприємств з метою регулювання ринку певного товару.

Синекологія (від гр. sun — «разом») розділ екології, що вивчає життя угруповань різних видів організмів. С. — екологія суспільств, тоді як екологію індивідуальних організмів (осіб) вивчає аутекологія.

Синергізм (від гр. sunergos — «діючий разом») — явище посилення певної дії за участі двох компонентів: напр. двох каталізаторів разом або групи м’язів, що діють в одному напрямі.

«Синергістичний тандем» — взаємозв’язана система двох об’єктів, що діють разом і взаємно підсилюють свою дію (див. Синергізм і тандем).

Синтез (від гр. sunuesiς — «з’єднання») — метод вивчення предмета в цілісності, єдності та взаємозв’язку його частин. У процесі пізнання пов’язаний з аналізом.

Сировина — видобутий працею людини природний ресурс, що за своїм хімічним складом доступний за сучасною технологією до отримання з нього певної споживної вартості. На відміну від природного ресурсу, сировина має визначену ринкову ціну.

Система (від гр. susτhma — «утворення»): 1) Сукупність принципів, покладених в основу певного вчення (систематичні знання). 2) Сукупність взаємозумовлених об’єктів чи явищ, що становить єдине ціле. 3) Сукупність частин, зв’язаних спільною функцією (напр. серцево-судинна С.). 4) Сукупність гірських порід, що характеризуються певною викопною фауною та флорою.

…скаф (від гр. scajh — «човен») — у складних словах відповідає поняттям «судно», напр. апарат для підводних досліджень — батискаф.

Склеро… (від гр. sclhros — «твердий») — у складних словах відповідає поняттям «затвердження», «ущільнення», напр., склероз — хворобливе зростання сполученої тканини в судинах організму, склерометр — прилад для вимірювання твердості кристалів.

Склеротиніози — хвороби рослин, що вражають плодові, овочеві та інші рослини.

Смог (англ. smog: від smoke — «дим» і fog — «імла») — густий туман, імла, що утворюється за змішування диму (вихлопів автотранспорту, промислових газів) з повітрям. С. є наслідком порушення екологічних норм у великих містах.

Собівартість продукції (англ. prime cost) — виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Соматична дія випромінювання — вплив іонізуючого випромінювання на біологічний об’єкт без наслідків для майбутніх поколінь (див. Генетична дія випромінювання, таратогенна дія випромінювання).

Сорбція (від лат. sorbeo — «поглинаю») — вбирання твердими тілами або рідинами (сорбентами) газів, пари та розчинених речовин (див. Адсорбція і Абсорбція).

Софізм — навмисний хибний умовивід, який має видимість істинного.

Соціальний (від лат. socialis — «громадський»), суспільний, громадський; той, що стосується суспільного ладу.

Спекулятивний (від лат. specular — «споглядаю») — умоглядний, абстрактний — висновок, такий який базується на апріорних припущеннях і не бере до уваги досвіду практики.

Спирти (англ. spirits, від лат. spiritus — «дихання, подих») — органічні сполуки, що містять одну (одноатомні С.) або кілька (багатоатомні С.) гідроксильних груп (-ОН) у молекулі С.: наприклад етиловий С. (СН3СН2ОН) і гліцерин (СН2ОН) і гліцерин (СН2ОН – СНОН – СН2ОН). Застосовують як розчинники у виробництві ліків, вибухових речовин, пластмас, у харчовій промисловості тощо.

Спонтанний (лат. spontaneus — «довільний») — той, що виникає не під впливом зовнішніх дій і причин, а внаслідок внутрішніх причин, напр. радіоактивний розпад атомів.

Спори (від гр. spora — «сім’я, сіяння») — мікроскопічні одноклітинні, рідше багатоклітинні зачатки рослинних організмів, що служать для розмноження рослин. С. довго зберігаються навіть за несприятливих умов.

Стагнація (від лат. stagnum — «болото»): 1) Застій у виробництві, торгівлі тощо, характерний для «хворої» економіки. 2) Застій крові у венах.

Стандарт (англ. standard): 1) Норма, зразок, мірило. 2) Тип виробів, що відповідає певним вимогам за якістю, хімічним складом, фізичними властивостями, розмірами тощо.

Стандартизація — становлення єдиних обов’язкових норм і вимог, зведення багатьох видів до невеликої кількості типових для раціональної організації виробництва.

Статистика (англ. statistics від лат. status — «стан»): 1) Наука, що вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їхньою якісною стороною. 2) Отримання й оброблення інформації, що характеризує закономірність суспільних процесів (техніко-економічних, соціально-політичних, культурних тощо).

Статус-кво (від лат. status quo ante bellum — «довоєнне становище») — становище, що існувало або існує в певний момент.

Стафілококи — бактерії родини кокових, які спричиняють нагноєння ран.

Стено… (від гр. stenoς — «обмежений) — у складних словах відповідає поняттям «обмежений», «скорочений», напр. стенобіонтні організми — ті, що можуть жити лише за певних умов середовища (температура, освітлення).

Стехіометрія (від гр. stoiceiog — «елемент, основа») — галузь хімії, пов’язана з вивченням співвідношень між реагуючими речовинами та продуктами реакцій із визначенням хімічних формул і рівнянь реакцій. С. — основа розрахунку матеріальних і енергетичних балансів у виробничих процесах і природних хімічних явищах.

Стихія: 1) Явище природи, що має характер нездоланної сили (землетрус, шторм, ураган тощо). 2) У переносному розумінні — звичайне середовище для людини, звична обстановка.

Стратегія (англ. strategy) — загальний план, методика керування.

Стрес (англ. stress — «напруга») — стан організму, що виникає у відповідь на дію несприятливих зовнішніх або внутрішніх факторів (стресорів).

Суб… (лат. sub…) — префікс, що означає розміщення під чимось, підпорядкованість, напр. субатомний — дрібніший за атом.

Субсидія (від лат. subsidium — «допомога, підтримка») — грошова або натуральна допомога.

Субстанція (лат. substantia — «сутність») — незмінна основа сущого, протилежна мінливому і випадковому.

Субстрат (від лат. substratum — «підстилка»): 1) Живильна речовина, на якій розвиваються мікроорганізми. 2) Загальна, єдина пасивна основа різноманітних явищ. 3) Речовина або предмет.

Суб’єкт (від лат. subiectum): 1) Носій певного роду діяльності; джерело активності, спрямованої на об’єкт. 2) Особа або організація, що має певні права й обов’язки. 3) Частина судження, що є поняттям про предмет, на який спрямовано думку.

Суверенітет (нім. Souveränität) — незалежність держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв’язувати свої внутрішні й зовніш­ні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави. С. є необхідною політичною та юридичною ознакою держави.

Сукценсія (від лат. succenssia — «послідовність, зміна») — послідовне відновлення рослинного покриву після вирубки, пожеж, кар’єрних робіт. Діяльність, зв’язана із С., сприяє збереженню навколишнього середовища.

Супер… (лат. super…) — префікс, що означає зверхність, найвищу якість, посилену дію, напр. супереліта — найбільш високоякісне насіння культури для засівання елітних площ.

Сурогат (від лат. surrogatus — «покликаний замість іншого») — замінник, що має деякі загальні властивості натурального продукту.

Т

Тандем, тендем (англ. tandem — «поруч, цугом»): 1) Розташування робочих органів в агрегаті (напр. робочих циліндрів у двигуні), один за одним на одному валу. 2) Двомісний велосипед. 3) Екіпаж, запряжений парою коней цугом.

Тариф (англ. tariff) — система ставок оплати за різні послуги, що їх надають фізичним і юридичним особам (підприємствам і населенню). До категорії Т. відносять системи ставок оплати праці та відрахувань на соціальне страхування.

Текстура (від лат. textura — «будова, зв’язок»): 1) Відносний розподіл і орієнтування складових компонентів у гірській породі. 2) Природний малюнок на поверхні перерізу деревини, утворений її річними шарами.

Температура (від лат. temperatura — «потрібна міра») — фізична величина, яка характеризує термодинамічну рівновагу системи, один із основних параметрів її стану. Якщо стан системи не є врівноважений, то між її частинами відбувається теплообмін, унаслідок чого змінюється їхня Т. (див. Градус).

Теорія (від гр. uewria — «розгляд, дослідження»): 1) Логічне узагальнення практичного досвіду. 2) Система вірогідних наукових знань про якусь сукупність об’єктів, яка описує, пояснює та прогнозує явища певної предметної галузі. Т. є найдосконалішою формою наукового відображення дійсності.

Теплота згоряння — фізична величина, що характеризує кількість енергії, яка виділяється під час згоряння певної маси чи об’єму речовини (палива). У міжнародній системі одиниць (SI) одиниця питомої Т. з. дорівнює джоулю на кілограм (J/kg). Питома Т. з. умовного палива — 29,3 MJ/kg.

Тепловидільний елемент (ТВЕЛ) — елемент конструкції ядерного реактора, що складається з каналів, через які забезпечується відвід енер­гії, що виділяється під час ядерних реакцій. Має форму циліндрів, пластин тощо, які монтуються у спеціальні блоки.

Тератогенна дія випромінювання — вплив випромінювання на ембріон, що може спричинити порушення зародкового розвитку організму (див. Генетична дія випромінювання, Соматична дія випромінювання).

Термо… (від гр. υερμη — «жар, тепло») — у складних словах відповідає поняттям «температура», «тепло».

Термін (лат. Terminus): 1) Слово або словосполучення, що виражає певне поняття з якоїсь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. 2) У логіці — складова частина судження (суб’єкт і предикат) чи силогізму.

Термодинаміка (від гр. υερμη — «тепло» і δυγαμίς — «сила»): 1) Фундаментальна наука, що вивчає й адекватно відображає процеси, зв’язані зі взаємоперетворенням форм енергії (біологічної, механічної, теплової та ін.). Закони Т. є найважливішими законами Природи універсального значення. В екології термодинамічна характе­ристика — ентропія як окремих екологічних систем, так і біосфери в цілому є показником їхньої стабільності й життєздатності організмів, що їх населяють. 2) Фізична Т. вивчає закономірності процесів взаємоперетворення тепла й механічної роботи в природних і технологічних системах. 3) Хімічна Т. вивчає закономірності перебігу хімічних реакцій у зв’язку зі змінами внутрішньої енергії реагуючих систем (див. Ентальпія).

Термофіли — організми, які розвиваються за високої (іноді до 100°С) температури. У широкому розумінні — це мешканці теплих кліматичних зон та сапрофіти й паразити, що живуть у тілі теплокровних тварин. До Т. належать деякі риби, інші організми та більшість квіткових рослин. Протилежні Т. — термофоби, для більшості яких верхня межа температури середовища становить + 10° С.

Техно… (від гр. τεχnη — «майстерність») — у складних словах відповідає поняттю «технологічний» (наприклад техноекономічний).

Техногенне радіаційне забруднення — забруднення довкілля, яке виникає внаслідок дії промислових підприємств (теплових станцій, підприємств важкої промисловості тощо), виробничі цикли яких не пов’язані з ядерним паливним циклом та безпосереднім використанням радіоактивних речовин.

Технологія промислова — економічна категорія, що відображає економічно доцільний процес переробки предмета праці техніч­но доступними засобами виробництва для отримання споживної вартості за умови дотримання встановлених екологічних норм забруднення навколишнього середовища.

Тимчасово допустимі рівні — допустимі рівні радіоактивного забруднення на території, що зазнала радіаційної аварії.

Тип (від гр. τυπος — «форма, зразок»): 1) Найближча систематична категорія, що об’єднує споріднені класи тварин. У ботаніці Т. відповідає відділ. 2) Зразок, модель для групи предметів; різновид чогось.

Титан — хімічний елемент, символ Ті, ат. н. 22, метал, густина 4500 kg · m–3, температура плавлення близько 1700° С, хімічно стійкий. Застосовують у сучасному авіакосмічному, хімічному і суднобудівному виробництві, а також у хірургії як біологічно сумісний з живою тканиною.

Токсикоз (від гр. τοξιkοn — «отрута») — хворобливий стан, що виникає внаслідок діяння на організм людини або тварин отрути (токсинів).

Толерантність (від. лат. tolerans — «терплячий»): 1) Т. імунологічна — специфічний стан організму, за якого втрачено здатність виробляти антитіла у відповідь на появу антигена. 2) Терпимість до чужих думок.

Торій — хімічний елемент, символ Тh (лат. Thorium), атомний номер 90, атомна вага 232,0381, належить до актиноїдів. Радіоактивний. Найбільш стійкий ізотоп — торій-232 (період напіврозпаду — 1,41 · 1010 років). Світло-сірий метал Т. — перспективне джерело ядерної енергії. Ізотоп торію-232 може бути сировиною для отримання урану-233.

Торф (нім. Torf) — геологічні поклади органічного походження, що є скупченням напіврозкладених рослинних решток із доміш­кою мінеральних частинок ґрунту. Використовують як паливо (питома теплота згоряння близько 16—18 MJ/kg) і як сировину в хімічній промисловості.

Транс… (лат. trans) — префікс, що означає: «крізь», «через», «за», «пере», «по той бік», напр. трансконтинентальний.

Трансгресія — наступ моря на суходіл (протилежне поняття регресія).

Транспірація — фізіологічний процес випаровування води живими рослинами.

Трансуранові елементи (від лат. trans — «крізь, через, за» та гр. Ουραnος) — хімічні радіоактивні елементи, розміщені в періодичній сучасній періодичній системі елементів після урану, тобто з атомним номером, що вищий від 92: нептуній, плутоній, кюрій, америцій та ін. Відомо 14 Т. е. Усі вони є штучно синтезованими за допомогою ядерних реакцій і в природі не трапляються.

Тренд (англ. trend — «напрям, тенденція») — тривала, довгочасна тенденція зміни економічних показників у економічному прогнозуванні.

Тривіальний (лат. trivialis — «перехрестя шляхів») — звичайний, позбавлений оригінальності.

Трильйон — назва числа. За правилом назв великих чисел «n – 1», яке використовується у США, йому відповідає число 1012 (one trillion), але в Англії і деяких інших країнах використовується правило «N», згідно з яким назві Т. відповідає число 1018.

Тритій (лат. tritium від гр. τριτοσ — «третій») — важкий бета-радіоактивний ізотоп водню. Символ Н. Атомне число 3. Ядро атома складається з протона та 2 нейтронів. Період напіврозпаду 12,26 років. Т. відкрито у 1934 році. Використовується для термоядерних реакцій та як ізотопний індикатор.

Тропізм (від гр. τροπη — «поворот, напрям») — ростові рухи органів рослини (стебла, коріння, листків), спричинені однобічним діянням подразника, залежно від характеру якого розрізняють фототропізм, геотропізм, гідротропізм, хемотропізм.

Тропосфера (від грец. τροπος) — нижня частина атмосфери: до 10 км у помірних широтах і до 18 км біля вектора.

Турбуленція (від лат. turbulentia — «вирування, обертання навколо вісі») — хаотичний рух рідини або газу; в атмосфері — випадкові різкі зміни напряму й швидкості частинок повітря.

У

Убіквісти (від лат. ubique — «скрізь») — види тварин і рослин, здатних жити за різноманітних умов навколишнього середовища, напр. вовк, що живе у хвойних і листяних лісах, у степах, у горах тощо.

Ультра… (від лат. ultra — «за, понад, по той бік») — префікс, що означає «над», «крайній», «за межами», напр. ультрамікроби — найдрібніші мікроби, невидимі у звичайний оптичний мікроскоп (менш ніж 1 Мm.).

Ультрафіолетове проміння — невидиме оком людини електромагнітне проміння. Займає проміжне місце між видимим і рентгенівським промінням. Інша назва — ультрафіолет.

Умовне паливо — прийнята в техніко-економічних розрахунках одиниця, що служить для порівняння теплової цінності різних видів органічного палива. Теплота згоряння 1 кг твердого У. п. (або 1 м3 газу) 29, 3 МДж (7000 ккал).

Уні… (від лат. unus — «один») — у складних словах означає «єдино», «одно», напр., уніваленти — поодинокі, неспарені хромосоми в першому поділі.

Унітарний (від лат. unitas — «єдність») — єдиний; той, що становить єдине ціле, напр. унітарний патрон — такий, який складається зі снаряда (кулі) та гільзи в одній компановці.

Уннілквадій (Unq) — назва елемента з атомним номером 104 за правилами сучасної міжнародної системи IUPAC. Назва У. безпосередньо пов’язана з атомним номером елемента: «ун-» — позначає 1, «-ніл-» — 0 і «-квад» — 4. У. відкритий у 60-х роках ХХ ст. У різних виданнях таблиці ПСЕ він позначається Ku «курчатовій», чи Rf «резерфордій» на честь фізиків І. В. Курчатова (1903—1966) і Е. Е. Резерфорда (1971 — 1937). Назви й позначення елементів 105 і 106 за правилом IUPAC — відповідно «уннілпентій» (Unp) і «уннілгексій» (Unh).

Унція (лат. uncia) — позасистемна одиниця ф. в. маси (ваги), яка застосовується за вимірювання ваги дорогоцінних металів. В англійських системах мір У. дорівнює 28,35 g. У. тройська — 31,1035 g.

Уран (U) — радіоактивний хімічний елемент а. н. 92, а. маса 238,029. Ізотоп У. , вміст якого у природному У. становить близько 0,7%. Поглинання нейтрона цим ізотопом спричиняє ланцюгову ядер­ну реакцію. Тому він є ядерним паливом для АЕС.

Урбанізація (франц. urbanisation, від лат. urbanus — «міський») — процес зростання міст і підвищення їхньої ролі в економічному й культурному житті суспільства.

Управління (англ. management) — елемент, функція організованої системи, що забезпечує збереження певної структури цієї системи, режиму діяльності, реалізації її програмних цілей.

Управління маркетингом (marketing control) — аналіз, планування, реалізація та контроль за виконанням цілей організації, підприємства.

Утилізація (від лат. utilis — «корисний») — використання чогось для переробки; економічно й екологічно доцільне застосування відходів, лишків у господарстві.

Утилітарний — розрахований на практичне використання або вигоду, практичний.

Утрирування (від лат. ultra — «понад») — перебільшення, спотворювання надмірним підкреслюванням яких-небудь рис у чому-небудь, доведення чогось до крайності, напр. радіофобія — непомірне перебільшення небезпеки ядерної енергетики, або, навпаки, надмірне перебільшення ролі сонячної та вітрової енергетики в розв’язанні проблем енергозабезпечення сучасної економіки.

Ф

Фабрикат (від лат. fabricatus — «виготовлений») — завершений про­дукт виробництва, призначений для споживання без додаткової обробки.

…фаг (від гр. ψαγος — «пожирач») — у складних словах означає «поїдаючий», «поглинаючий», наприклад, бактеріофаг.

Факс (англ. Fac — fast as can — букв. «швидко як можу») — різновид високоефективних комерційних послуг щодо постачання й оплати товарів у сучасній міжнародній торгівлі з використанням морського транспорту.

Фактор, чинник (англ. factor) — рушійна сила, причина будь-якого процесу, явища.

Фактори ринкові (англ. market factors) — кількість населення, кіль­кість родин, їхні прибутки та інші показники, які впливають на збут товарів.

Фатум (лат. fatum — «доля») — поняття, яке виражає песимістичне бачення історії людства, його приреченість, неможливість уникнути наперед визначеного долею шляху.

Фауна (лат. fauna) — тваринний світ; сукупність тварин, що населяє нині чи населяла колись певну територію.

Фашизм — найреакційніша ідеологія, яка базується на націонал-шо­вінізмі й націонал-соціалізмі, а також на диктаторському устрої держави.

Федерація (від лат. federatio — «союз») — союз держав чи товариств.

Фелодерма (від гр. ψελλός — «корок») — внутрішній шар покривної тканини у рослин. Складається з 1—3 шарів хлорофілоносних клітин.

Фен — сухий, теплий західний вітер, що дме з гір у долини.

Феномен: 1) Виняткове, незвичайне, рідкісне явище. 2) Явище, яке дано нам у досвіді, сприйняте органами чуттів.

Фенотип (від гр. ψαιnομαι — «з’являюсь») — сукупність ознак і властивостей організму, що складалися в процесі його індивідуального розвитку. Визначається спадковою основою організму і умовами, що в них відбувається його розвиток.

Ферменти (від лат. fermentum — «закваска») — специфічні органічні каталізатори — білкові речовини, які зумовлюють біохімічні перетворення в організмах у процесі обміну речовин. Інша назва — ензіми.

Фертильність (від лат. fertilis — «плодючий») — здатність зрілого організму давати потомство.

Фізика (від грец. — «єство, природа») — наука, що вивчає загальні властивості та закони руху речовини й фізичних полів як різних форм існування матерії.

Фізико-хімічні сталі — сталі кількісно-якісні характеристики основ­них компонентів структурної організації Природи, які відображають взаємозв’язок цих компонентів. Ф.-х. сталі визначають експериментально для кількісних досліджень фізико-хімічних явищ і перевірки теорій. Прикладом Ф.-х. сталої є швидкість світла (с), яка дорівнює 2,998 · 108 ms–1 (див. також Авогадро стала, Газова стала, Больцмана стала).

Фізична величина — характеристика об’єкта чи явища матеріального світу, яку можна виміряти (наприклад, довжина, маса, температура та ін.). Кількісну характеристику Ф. в. називають її розміром. Фіксована за розміром міра певної Ф. в. є її одиницею (наприклад, метр, кілограм, градус). У науці та практиці різні Ф. в. поєднано в системи, котрі складаються з основних і похідних одиниць, зв’язок між якими відображається через їхні розмірності (літерними символами
у вигляді математичного співвідношення). Сучасна міжнародна система Ф. в. «System International d’Units», абревіатура якої SI (слід читати: ес – і).

Фіто… (від гр. ψυτόn — «пагін, рослина») — у складних словах вказує на зв’язок з поняттям «рослина».

Фітонциди (від гр. ψυτου — «рослина») — бактерицидні речовини, що утворюються багатьма вищими рослинами (цибуля, часник, хрін, цитрусові тощо). Використовують для лікування дизентерії, інфікованих ран і опіків тощо.

Фітопланктон — сукупність рослин, переважно водоростей, що віль­но плавають у товщі прісних або морських водойм. Ф. є цінним кормом для багатьох дрібних організмів і риб.

Флора (лат. Flora — «богиня квітів»): 1) Сукупність видів рослин, що населяють певну територію. 2) Ф. кишкова — сукупність бактеріальних видів, що населяють кишечник людини й тварин.

Флотація (англ. floatation, букв. — «плавання») — промисловий метод збагачення корисних копалин(руд, палива), що ґрунтується на відокремленні руди від пустої породи у спеціальних апаратах, де часточки руди спливають на поверхню води під дією спеціальних хімічних добавок, а частки породи залишаються на дні.

…фоб, …фобія (від гр. ψοβος — «острах, побоювання») — у складних словах відповідає поняттям «нетерпимість», «боязнь», наприклад, гідрофобія — острах води.

Фон природний — будь-яке випромінювання з космосу та від природних радіоактивних матеріалів.

Фонд (від лат. fundus — «основа»): 1) Кошти або матеріальні засоби, призначені для якоїсь мети (напр. Ф. матеріального заохочування). 2) Запаси, ресурси нагромадження (напр. лісовий Ф.).

Фосфатиди — органічні речовини клітинних структур усіх організмів. Відіграють важливу роль у кровотворенні. Інша назва — фосфоліпіди.

Фосфопротеїди, фосфопротеїни — складні білки, під час розщеплення яких поряд з амінокислотами вивільняється фосфорна кислота.

Фотоліз — розклад хімічних сполук унаслідок дії світла на них.

Фотон (від гр. φωτος — «світло») — частинка світла, порція електромагнітного проміння будь-якої частоти. Ф. називають також квантами (квант світла, гамма-квант тощо).

Фотосинтез — процес утворення зеленими рослинами органічних речовин з вуглекислого газу (діоксиду вуглецю — СО2) і води з допомогою поглинання енергії сонячного світла хлорофілом. Ф. — початок життєдайних процесів у біосфері Землі.

Фруктоза (від лат. fructus — «плід») — плодовий цукор-вуглевод з групи моносахаридів, складова частина меду.

Футурологія (від лат. futurum — «майбутнє») — галузь науки, що досліджує розвиток і перспективи соціальних процесів, комплекс соціального прогнозування.

Х

Хемі…, хемо… (від лат. chemia — «хімія») — у складних словах відповідає поняттям «хімія» або «хімічний процес». Хемосинтез — процес утворення органічних речовин живими істотами з діок

сиду вуглецю та інших неорганічних речовин без участі енергії світла (пор. Фотосинтез). Х. — властивий певним видам бактерій.

Хемосорбція — різновид сорбції, за якої між сорбентами і речовиною, що вбирається, утворюється міжатомний хімічний зв’язок.

Хімізація народного господарства — пріоритетний розвиток хімічної промисловості та впровадження хімічних процесів та методів виробництва у різні галузі економіки. Х. н. г. — один з основних напрямів сучасного науково-технічного прогресу.

Хімічний елемент (від лат. elementum — «первісна речовина») — вид атомів, що характеризуються однаковим електричним зарядом ядра (однакова кількість протонів) та сукупністю однакових властивостей.

Хлорела (від гр. χλωρος — «зелений») — рід одноклітинних зелених водоростей. Поширені в прісноводних водоймах і на вологому грунті, деякі в морях. Містять поживні речовини: протеїн, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі.

Хлорофіл (від гр. χλωρος — «зелений» і ψυλλον — «листок») — зелений пігмент рослин, що містяться у хлорофілоносних клітинах рослин — філодермі. Х. є продуцентом вуглеводів у процесі фотосинтезу. Елементний склад деяких видів (а, б, в). Х. відомий, напр. для Х. (а) — С55Н72О5N4Мg. За своєю структурою Х. належать до класу макроциклічних речовин. Синтезованим Х. властива світлочутливість (фотосенсибілізація), але штучні модельні системи не спроможні відтворити процес накопичення світлової енергії, як це відбувається у природному процесі фотосинтезу.

Хлорофос — фосфорорганічна штучно синтезована сполука (препарат) — інсектицид. Застосовують для боротьби з шкідливими комахами. Отруйний для людини і тварин.

Холізм (від гр. őλος — «цілий, увесь») — філософське вчення, яке розглядає світ як результат еволюції «фактора цілісності». Основоположник вчення Я. Сметс. У сучасній екологічній науці цим терміном позначають прагнення до синтезу в пізнанні явищ екосистем на відміну від редукціоністського підходу до вивчення об’єкта через детальний аналіз його складових. Інколи використовують еквівалентні терміни цієї пари: холізм — атомізм, редукціонізм — конструкціонізм.

Холістична економіка — новий напрям економічної науки cфор­мований у середині минулого століття групою вчених (Торстейн Вебнел, Уеслі Мітчелл та ін.), які критично ставляться до предмету сучасної академічної економічної науки за яким економісти–класики обмежуються грошовими цінностями залишаючи поза увагою цінності культурні і навколишньої Природи. Історик Джон Хааг (Haag) покладає надії на нове покоління економістів, яке не буде «заражене» «жорсткою матеріалістичною етикою зростання економіки будь-якою ціною».

Хромогени — безбарвні речовини клітин організму людини, тварин і рослин, що набувають забарвлення за окислення в процесі дихання.

…хтони (гр. cuwn — «ґрунт, земля, край») — у складних словах означає «місцеві», «корінні» — напр. автохтони — організми, що живуть там, де вони виникли в процесі еволюції.

Ц

Целофан — прозора плівка, штучно отримувана із віскози. Застосовують як пакувальний матеріал для продуктів. У побуті Ц. часто плутають із поліетиленовою плівкою. Ц. екологічно безпечний.

Целюлоза (від лат. cellula — «комірка») — високомолекулярний природний вуглевод, утворюваний фотосинтезом: головна складова частина оболонок рослинних клітин. Інша назва — клітковина. Широко використовується у виробництві хімічних волокон (віскоза), плівок (целофан), пластмас (целулоїд) і вибухових речовин (бездимний порох).

…ценоз (від гр. κoinos — «загальний») — у складних словах відповідає поняттю «сукупність», напр. біогеоценоз.

Цент (англ. cent, — розмінна монета в Канаді (1/100 канадського долара), Голландії (1/100 голландського гульдена), Ліберії (1/100 ліберійського долара), Шрі-Ланці (1/100 цейлонської рупії), США (1/100 долара) тощо.

Центнер (нім. Zentner, від лат. centenarius — «той, що містить сто одиниць»): 1) Одиниця маси (ваги), що дорівнює 100 kg. 2) Неметрична міра маси (ваги) в багатьох країнах, яка дорівнює 100 фунтам, напр. у Великій Британії і США 1 Ц. дорівнює 45,3592 kg, в Угорщині і Данії — 50 kg, в Австрії — 56 kg, Швеції — 42,5 kg.

Цивілізація (від лат. civilis — «гідний, вихований»): 1) Будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом. 2) Історичний тип культур, локалізованих у часі та просторі, напр. давні цивілізації Єгипту, Месопотамії, Індії. 3) Рівень суспільного розвитку й матеріальної культури (який визначається розвитком продуктивних сил), досягнутий даною суспільно-економічною формацією.

…цид (від лат. caedo — «вбиваю») — у складних словах відповідає поняттю «знищення»; напр. геноцид.

Цикло… (від гр. κoκlos — «круг, коло») — у складних словах відповідає поняттям «круг», «коло», напр. циклопарафіни — вуглеводневі сполуки (СnH2n), ланцюжок вуглець-вуглецевих зв’язків яких має вигляд кола.

Цирконій — d-метал періодичної системи елементів за номером 40,
V періоду, 4 групи. Широко використовується в новій техніці, наприклад як тугоплавкий корозійностійкий метал арматури і твелів ядерних реакторів, а також у спеціальному устаткуванні хімічної промисловості та ін.

…цити (від гр. κutoς — «клітина») — у складних словах відповідає поняттю «клітина», напр. лейкоцити.

Ціна (англ. price) — грошове відображення вартості товару, різновиди Ц.: роздрібна Ц. (англ. consumer price), регульована Ц. (англ. price control), Ц. Покупця і продавця (англ. bid and asked price), фактична Ц. (англ. actual price), оптова, франко — Ц. (англ. price of free).

Цунамі (яп.) — великі хвилі, що виникають на поверхні океану під час підводних землетрусів; спостерігаються головним чином біля берегів Тихого океану.

Ч

Чартер (англ. charter) — договір між власником судна (корабля, літака) і наймача на оренду всього судна чи його частини на певний рейс або термін.

Чек (англ. check) — вид документа (цінного паперу) усталеної форми, який містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) кредитній установі сплатити певну суму грошей чекодержателеві.

Числові приставки SI — кратні: k (кіло) — 103, М (мега) — 106, G (гіга) — 109, Т (тера) — 1012, Р (пета) — 1015, Е (екса) — 1018; часткові: m (мілі) — 10–3, mk (мікро) — 10–6, n (нано) — 10–9, p (піко) — 10–12, f (фемто) — 10–15, a (атто) — 10–18.

Чистий прибуток (англ. net income of society) — частина національ­ного доходу, котра виступає як додатковий продукт.

Чутливість приладу — мінімальний рівень параметра, що його можна виміряти цим приладом.

Ш

Шахта (нім. Schacht — «стрижень, стовбур»): 1) Гірниче підприємство, що видобуває корисні копалини підземним способом; місце підземного видобутку їх. 2) Вертикальна видовжена порожнина в деяких спорудах і пристроях (напр. ліфтова шахта).

Шельська культура — археологічна культура раннього палеоліту. Від назви стоянки первісної людини біля містечка Шель поблизу Парижа.

Шельф (англ. shelf букв. — «уступ») — мілководна прибережна частина дна морів і океанів, яка в деяких країнах використовується для добування корисних копалин, особливо нафти (Англія, Норвегія).

Шлак (від нім. schlacke) — багатотоннажні відходи металургійного виробництва виплавки чавуну й сталі, відвали яких становлять відчутну екологічну небезпеку навколишньому середовищу. Ш. частково використовуються в будівництві та ін.

Шлам (від. нім. schlamm — «мул, твань») — 1) малорозчинні у воді сполуки або дрібні тверді частинки, що випадають в осад у деяких технологічних процесах (напр., збагачення руд). Ці відходи дуже забруднюють навколишнє середовище. 2) Порошкоподібна проміжна речовина виробництва кольорових металів, що містить домішки благородних металів (срібла, платини та ін.).

Шовінізм (франц. chauvinisme) — 1) Один з різновидів великодержавного імперського націоналізму, мета якого — підкорення й асиміляція інших народів, нав’язування їм своїх звичаїв, мови й культури. 2) Гіперболізоване сприйняття панівною нацією своєї винятковості, образлива зневага до інших народів. Назва Ш. походить від прізвища солдата наполеонівської армії Шовена (Chauvin), який відзначався людиноненависницьким ставленням до арабського населення під час єгипетського походу 1798—1801 рр.

Штам (від нім. stamm — «рід, плем’я») — чиста культура мікроорганізмів, виділена з якогось середовища.

Штраф (нім. Strafe, букв. — «покарання») — грошове стягнення за порушення закону чи правил (норм поведінки), що його накладає відповідно суд чи адміністративний орган.

Шурф (нім. Schurf) — вертикальна або похила гірнича виробка для добу­вання корисних копалин (звичайно невеликої глибини та малого перерізу).

Ю

Ювенальний (від лат. juvenalis — «юнацький») — статево незрілий.

Юрський період — другий період мезозойської ери геологічної історії Землі. Розпочався 195 млн років тому, тривав 58 млн років. Від назви гір Юра в Західній Європі.

Юридичний (від лат. juridicus — «судовий») — правовий, той, що стосується правознавства.

Юридична особа (англ. artificial person) — організація, підприєм­ство, установа, що мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових прав, бути позивачем і відповідачем у суді. Ю. о. існує незалежно від змін у складі її керівних осіб.

Юрисдикція — повноваження давати правову оцінку фактам, розв’язувати правові питання.

Юрисконсульт — правознавець, постійний консультант з правових питань в установах, підприємствах і організаціях.

Юстиція (лат. justitia, букв. — «справедливість») — сукупність судових установ, діяльність суду щодо здійснення правосуддя, а також судове відомство.

Я

Ядерна ланцюгова реакція — реакція поділу атомних ядер важких хімічних елементів (напр. урану, плутонію) під дією нейтронів, кількість яких збільшується після кожного акту поділу ядер, що зумовлює ланцюгове прирощення кількості ядер, що діляться. Я. л. р. супроводжується виділенням великої кількості енергії (приблизно для  200 МeV на одне ядро, що ділиться). Процес Я. л. р. є засадним для забезпечення роботи ядерних реакторів АЕС, а також дії ядерної (атомної) зброї.

Ядерна реакція — перетворення атомних ядер за їхньої взаємодії з елементарними частинками або іншими ядрами. Розрізняють Я. р. під дією нейтронів (див. Ядерна ланцюгова реакція) і протонів. Першу Я. р. здійснив англійський фізик Е. Резерфорд у 1919 році. За допомогою Я. р. вивчають структуру та властивості ядер, одержують радіоактивні ізотопи, що використовуються в атомній енергетиці.

Ядерний паливний цикл — комплекс виробничих процесів із виготовлення, експлуатації, транспортування, утилізації радіоактивних матеріалів. Основні операції Я. п. ц.: видобуток та перероблення уранової руди, збагачення ядерного палива, виробництво твелів, переробка відпрацьованого палива, перероблення та схоронення ядерних відходів, транспортування радіоактивних матеріалів.

Ядерний реактор — пристрій для здійснення керованої ланцюгової ядерної реакції поділу. Перший Я. р. було запущено в 1942 році в США. Поділ ядер відбувається в активній зоні реактора, де міститься ядерне паливо, і супроводжується значним виділенням енергії. Я. р. розрізняють за енергією нейтронів (на теплових, швидких і проміжних нейтронах); за характером розподілу ядерного палива (гомогенні, гетерогенні); використанням модератора (графітні, напр. РБМК; водяні, напр. ВBР, LWR, BWR, FBR); за призначенням (енергетичні, розмножувальні, дослідницькі). Я. р. використовують для вироблення електроенергії на АЕС і в ядерних силових установках атомних човнів, для дослідницьких цілей, для відтворення ядерного палива.

Ядерні відходи — речовини й матеріали, що стали радіоактивними внаслідок функціонування ядерного паливного циклу, не підлягають подальшому використанню та потребують довічної герметичної ізоляції. Я. в. бувають твердими, рідкими, пилогазоподібними й такими, що містять природні і штучні радіонукліди. За потужністю випромінювання є низько- та високоактивними.

Ядерне паливо: 1) Природне Я. п. — ізотоп урану  (уран-235). 2) Вторинне Я. п. — штучно отримане у ядерному реакторі — ізотопи плутонію  (плутоній-239) і урану  (уран-233).

Ядро атома — позитивно заряджена центральна частина атома, де сконцентровано практично всю масу атома. Складається з протонів та нейтронів (нуклеонів). Число протонів визначає електричний заряд Я. а. й порядковий номер атома в періодичній системі елементів. Число нейтронів дорівнює різниці масового числа й числа протонів.

Якість (енергетична) — характеризує її сконцентрованість. Що вища якість енергії, то вище буде її здатність перетворюватися з меншими втратами (з вищим коефіцієнтом конверсії) в більш концентровану форму енергії. Наприклад, якість енергії підвищується у ряду від сонячної до внутрішньої енергії (вугілля, газу) і до найвищої якості — електричної.

Ярд (англ. yard, букв. — «палиця, стрижень») — англійська міра довжини, яка дорівнює 3 футам = 36 дюймам = 0,9144 m.

Яскравість — фізична величина, що характеризує джерело. У системі SI одиниця Я. — кандела на квадратний метр (cd/m2).

Яшма (араб.) — осадова або вулканогенна метаморфізована гірська порода зеленого, червоного, білого й чорного кольору; складається переважно зі зцементованих зерен кварцу (SiO2) з домішками оксидів заліза, що й обумовлюють її колір. Я. — різновид мінералу халцедону, використовується як ужиткове каміння для вироблення прикрас.

Енергія — рушійний фактор економічної діяльності та її фізична «валюта».

Економічну й екологічну доцільність експлуатації тієї чи тієї технології конверсії внутрішньої («законсервованої») енергії природного ресурсу в енергію фізичної економічної вартості зумовлено співвідношенням частини отриманої «чистої» енергії А до частини, яка повертається для забезпечення процесу конверсії та компенсації екологічного збитку Б («енергетичного штрафу»). Концепція чистого виходу енергії ілюструється схемою рис. 59.

А — «чиста» енергія, яка надходить
для використання в промисловості й побуті.

Б — «енергетичний штраф», необхідний
для процесу конверсії вихідної енергії.

За цією концепцією економічно й екологічно виправданим виробництво енергії може бути тільки у відношенні А/Б > 2.

Наприклад, коли роз­рахунок показує, що добування 1 тонни нафти потребує електроенергії близько половину від тієї, яка з неї буде отримана за промислової конверсії її внутрішньої енергії в електричну, то навряд
чи слід вважати таке виробництво електроенергії економічно до-
цільним.

Отже, з економічного погляду проблема вибору енергоносія для виробництва енергії не в тому, яка його питома теплота згоряння чи скільки енергії виділяється за розщеплення ядер урану, а скільки з таких енергетичних джерел після того, як буде виплачений весь «енергетичний штраф», залишиться для використання в промисловості й побуті.

Виходячи з цих еколого-економічних положень, у наступних підрозділах проаналізуємо конкретні сучасні технологічні системи конверсії внутрішньої енергії різних форм енергоносіїв у механічну й електричну енергії. Але спочатку нагадаємо теоретичний аспект проблеми. За першим законом термодинаміки, передача енергії системі чи від системи може відбуватися у двох формах: теплоти q і роботи А. Відповідно до цього внутрішня енергія системи U, від якої передається енергія, зміниться на:

            (1)

У промисловій енергетиці ми переважно маємо справу з формою роботи, пов’язаною з розширенням системи. Наприклад, пара (Н2О) до енергетичної турбіни електроагрегату надходить під тиском 50 МРа і виходить із турбіни з тиском, близьким до атмосферного. Отже, об’єм системи збільшується майже в 500 разів. При цьому виконана робота визначатиметься з рівняння:

            (2)

де Р0 — зовнішній тиск, а DV — зміна об’єму. Оскільки система пари виконує роботу над системою турбіни, то внутрішня енергія пари зменшується, що відповідає від’ємному знаку.

Другий приклад: згоряння пального у двигуні внутрішнього згоряння. Так, за повного згоряння в циліндрі двигуна одного умовного моля (С6Н14) рідкого пального (близько 100 cm3) за реакцією 2С6Н14 + 19О2 = 12СО2 + 14Н2О на кожний моль рідкого палива утворюється 13 молей газу. Оскільки за законом Авогадро кожний моль будь-якого газу займає об’єм у 22,4 літра (22,4·103 cm3), то сумарний об’єм утвореного газу (без урахування температури) буде в разів більший, ніж об’єм рідкого пального. Відповідно до такої схеми корисну роботу згоряння пального можна було б оцінити за формулою (2).

У нашому прикладі з двигуном внутрішнього згоряння робота виконується хімічною системою тільки за рахунок збільшення об’єму системи (2). Якщо в (1) підставимо значення A з (2), то одержимо

            (3)

де q — саме та частка зміни внутрішньої енергії , яка не реалізується в енергію роботи, а відображує перетворення її на теплову енергію нагрівання системи двигуна й вихлопних
газів.

З відомої нам формули , розглянутої в розділі другого закону термодинаміки, коефіцієнт корисної дії  зростатиме зі збільшенням різниці між температурою в камері згоряння й температурою вихлопних газів (Тп – Тх).

Виникає питання, чим саме зумовлено різницю Tн і Tх? Відповідь на це питання дамо далі.

Якість енергії: техніко-економічна та екологічна характеристика енергоносіїв.

У розділі, присвяченому термодинаміці, ми вже обговорювали це питання стосовно природничих процесів конверсії енергії, характеризуючи якість енергії як її концентрованість. Що вища така характеристика енергії, то вищою буде її здатність перетворюватися з меншими витратами в більш концен-
тровану форму.

Встановлено, що з кожних 10 000 J сонячної енергії, яка надходить на фотосинтез рослини, остання концентрує в більш якісній формі міжатомного хімічного зв’язку біомаси лише одну соту — 100 J, з яких, у свою чергу, може бути конвертовано в енергію біомаси травоїдної тварини вже одну десяту — 10 J, і хижака — 1 J [117, Т. 1, 168—171].

Другий напрям концентрованості енергії рослинної біомаси — це її послідовна концентрація у вигляді природних горючих копалин, що їх використовує сучасна економіка як енергоносії (торф, вугілля, нафта і газ).

На рис. 60 наведено схему послідовної конверсії сонячної енер­гії в електричну відповідно до сучасної технології з ланкою теплової електростанції.

зельним пальним, газом і воднем?

Як бачимо, концентрація електричної енергії у 8000 разів перевищує сонячну. Кількісну характеристику якості енергії (ко-
ефіцієнт) можна виражати в сонячних еквівалентах Кс = Ес/Ек, де Ес — сонячна енергія, яка надійшла на конверсію; Ек — енергія, отримана в процесі прямої чи послідовної конверсії.

Іншою, більш практичною характеристикою якості енергії може бути еквівалент умовного викопного палива Кп (відношення сонячного еквівалента даної енергії до сонячного еквівалента умовного палива):

Коефіцієнт Кп характеризує ступінь концентрації енергії в даному паливі відносно її концентрації в умовному паливі. Значення еквівалентів Кс і Кп для різних видів енергоносіїв наведено в табл. 34.

Така форма вираження енергії є більше якісним, ніж кількісним показником і не може дати нам чіткої відповіді на питання: яке з викопних палив і за яких умов забезпечить більш високий коефіцієнт конверсії в більш концентровану форму. Спробуємо, однак, відповісти на це питання.

Передовсім таке паливо має згоряти за більш високої температури. Очевидно, що знання такої його технічної характеристики, як питома теплота згоряння MJ/kg, недостатньо: температура згоряння не завжди пропорційна цій фізичній величині. Наприклад, звичайне вугілля, питома теплота згоряння якого майже втричі вища, ніж у пороху чи спеціальних горючих сумішей
(ракетне паливо, терміти тощо), згоряє за значно нижчої температури, ніж вони, і (за однакової маси) за значно триваліший час. Це останнє і має вирішальне значення.

Таблиця 34

КОЕФІЦІЄНТИ ЯКОСТІ ЕНЕРГІЇ (ЕКВІВАЛЕНТИ)
І КОНВЕРСІЇ (ВЗАЄМОПЕРЕТВОРЕННЯ)

Тип енергоносія

Сонячний
еквівалент

Еквівалент
умовного палива

Коефіцієнт технічної конверсії

Сонячне світло

1

0,0005

в електричну — до 0,1

Рослинна маса (дрова)

1000

0,5

 

Викопне паливо:

Вугілля, нафта, газ (на умовне паливо)

2000

1

Механічна енергія:

потік падаючої води, припливів, вітру

6000

3

в електричну 0,97

Електроенергія

8000

4

в механічну 0,99

Виходячи з наведених міркувань, ми можемо запропонувати оригінальний показник характеристики технологічної якості (потужності) енергоносія (фізичну величину та її одиницю) — відношення питомої теплоти згоряння до часу згоряння за визначених (стандартних) умов.

Отже, одиницю якості палива можна визначити як  Ця одиниця характеристики якості палива є, по суті, потужніс-
тю Р, яку розвиває 1 kg палива MJ/s під час згоряння (dim MJ/(kg×g) = L2MT–3). Саме цей показ­ник характеризує високу ефективність ракетних твердих палив і вибухових речовин.

Звичайно, для визначення такого показника якості різних видів палива необхідно для кожного з них визначити час згоряння однакової маси за стандартних умов контакту з окислювачем.

Таблиця 35

КОЕФІЦІЄНТ КОНВЕРСІЇ ЕНЕРГІЇ З ОДНИХ ФОРМ В ІНШІ
В СУЧАСНИХ СИСТЕМАХ ТЕХНОЛОГІЇ ЕНЕРГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Конверсійна система
(перетворювач енергії)

Форми енергії

Коефіцієнт конверсії (корисної дії), %

Спалювання викопного палива:

хімічна ® теплова

 

у топках

 

до 40

форсунками для газу й нафти

 

до 65

Парова машина: Д. Ватта (1897 р.)

хімічна ® теплова ®
механічна

3—4

сучасна (стаціонарна)

 

15—17

Парова турбіна за параметрів:

хімічна ® теплова ®
механічна

 

Р = 3,5 МРа і Т = 700 К

 

25

Р = 4 МРа і Т = 820 К

 

40

Двигуни внутрішнього згоряння:

хімічна ® механічна

 

карбюраторний

 

25—30

дизельний

 

28—40

газотурбінна установка

 

25—28

Електрогенератор

механічна ® електрична

98

Суха електробатарея

хімічна ® механічна

90

Автомобільний акумулятор

електрична ® хімічна ® електрична

73

Атомна електростанція

ядерна ® теплова ®
електрична

33

Сонячна батарея

світлова ® електрична

2—10

Отже, за конверсії енергії палива двигунів у корисну роботу коефіцієнт конверсії буде прямо пропорційним температурі згоряння (якості енергії) і обернено пропорційним температурі вихлопних газів. Останнє залежить від конструкції двигуна, що, у свою чергу, зумовлює намагання конструкторів наблизити робочий цикл кожного реального типу двигуна до циклу «ідеальної машини» Карно (див. 1.3.3).

У табл. 35 наведено коефіцієнти конверсії реальних двигунів різних конструкцій.

Проаналізуємо дані таблиці. Найнижчий коефіцієнт конверсії теплової енергії пального в роботу має місце в парових машинах, що зумовлено технічними складностями реалізації високих температур водяної пари, отже й тиску, «на вході» в машину перед поршнем робочого циліндра й малою залежністю температури пари «на виході» з машини. Саме за показником температури пари «на вході» парові турбіни мають перевагу над паровими машинами. Серед двигунів внутрішнього згоряння дизельні мають найвищий коефіцієнт конверсії, хоч за показниками якості дизельне пальне поступається бензину. У даному разі вирішальний вплив на коефіцієнт конверсії має конструкція двигуна, яка зумовлює наближення характе­ристики робочого циклу двигуна до циклу ідеальної машини Карно.

На щастя, напрями технічного вдосконалення конструкції двигунів щодо підвищення економічної та екологічної характеристик збігаються й полягають у забезпеченні найбільш повного згоряння палива у двигуні, що зменшує викиди токсичних канцерогенних органічних сполук типу бензопірену та не до кінця окисленого вуглецю СО. Є підстави сподіватися, що найбільш повно комплексній техніко-економічній і екологічній характеристиці якості палива в пер-
спективі відповідатиме молекулярний водень Н2, під час згоряння якого утворюється лише водяна пара чи конденсована (рідка) вода.

Сучасна економіка більшу частину вилучених із природи енер­гетичних ресурсів піддає технологічній конверсії у високоякісну та зручну для використання електричну енергію. Дані щодо виробництва електроенергії в різних країнах світу наведено в табл. 36, а світове споживання природних енергоносіїв — на рис. 61.

У наступних підрозділах ми розглянемо основні принципи технологій конверсії різних видів природних (невідновлюваних і відновлюваних) енергетичних ресурсів саме в електроенергію у зв’язку з економічними та екологічними проблемами їх реалізації.

Системи технологій електростанцій
з невідновлюваним енергоресурсом
і шляхи розв’язання проблеми токсичних викидів

Теплові електростанції (ТЕС).

На теплових електростанціях (ТЕС) вихідним невідновлюваним джерелом енергії є паливо, передовсім вугілля, а також слан­ці, нафтовий мазут, газ. Система технологій теплоенергетики складається з таких ланок:

1) видобування вугілля (шахтним чи відкритим способом);

2) збагачення й підготовка до спалювання;

Таблиця 36

ВИРОБНИЦТВО ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЇ Й ВИДОБУВАННЯ
ЕНЕРГОНОСІЇВ У РІЗНИХ КРАЇНАХ (до 2000 р.)

Показник

Україна

СРСР

США

Франція

Японія

Велика Британія

ФРН

Електроенер­гія, млрд кВт·год

297
~ 120
(1993)

1665
~ 360
(1995—Росія)

2750

380

680

300

408

Нафта
(із газовим конденсатом включно), млн т

5,4

628

415

3,2

0,6

116

3,6

Газ природний, млрд м3

32

678

475

46

2,2

45

22

Вугілля, млн т:

191 122 (1990)
90 (1993)
~ 3

680

820 960 (1995)
1200 (2000)

16

13

101
120 (1995)

220
~ 400 (1995)

у тому
числі:

 

 

 

 

 

 

 

кам’яне

182,7

519

755

14

13

101

81

буре

9,3

161

65

2,2

0,1

114

3) спалювання вугілля й одержання водяної пари високого тиску;

4) конверсія теплової енергії пари послідовно в механічну енергію парової турбіни та в електричну (в одному блоці турбоелектрогенератора).

Щоб з’ясувати екологічну проблему ТЕС, треба проаналізувати кількісні та якісні характеристики відходів у ланцюгу потоку енергії від видобування вугілля до одержання електроенергії. Але розрахунки зручніше робити, визначивши насамперед потужність електрогенератора й по черзі переходити до попередньої стадії конверсії.

Тобто, якщо (умовно) потужність досить великого електрогенератора становить 1000 MW, коефіцієнт корисної дії конверсії механічної енергії парової турбіни в електричну — 0,95, а енергії вугілля в енергію пари й далі в механічну — 0,37, то для ТЕС повний ко-
ефіцієнт конверсії дорівнюватиме добутку: η = 0,95·0,37 = 0,36.

Якщо питома теплота згоряння якісного кам’яного вугілля становить близько 28 J·kg–1, то щосекунди його треба спалювати

Отже, згідно з першим законом термодинаміки, тепло, що виділяється під час згоряння 100 kg вугілля за 1s (100kg × 28 MJ/kg) за енергією має бути еквівалентне сумі енергій, а саме 1000 MJ, які виробляє за одну секунду електростанція потужністю 1000 MW, і одночасно втрачає [(100 kg × 28 MJ/kg) — 1000 MJ] = 1800 MJ. Отже коефіцієнт конверсії (корисної дії η) дорівнює відношенню отриманої електроенергії до енергії, яка виділилася під час згоряння енергоносія. У нашому розрахунку η збігається з орієнтовно визначеним вище:

Розглянемо матеріальні потоки за реалізації конверсії внутріш­ньої енергії під час згоряння 100 kg вугілля в електричну енергію. Склад різних видів кам’яного вугілля коливається в досить широких межах. Так, вміст вуглецю становить 75—97 %, водню 2—5 %, кисню 2—15 %, сірки 1—4 %, азоту до 1,5 %. Крім наведених хімічних елементів вугілля містить у невеликій кількості інші, які утворюють до 6 % золи (оксиди й солі), а також токсичні леткі сполуки. Виходячи із середніх значень наведених даних щодо складу вугілля, виконаємо розрахунки за вже відомою нам схемою (див. 1.2.4. «Стехіометрія»).

Вихід діоксиду вуглецю (СО2) і витрати кисню за повного згоряння вугілля визначимо за стехіометричним рівнянням:

С + О2 = СО2.

Молярні маси, g/mol:

С = 12;   О2 = 32;   СО2 = 44.

Маса діоксиду вуглецю  і кількість речовини  у 100 kg вугілля із середнім вмістом 86% вуглецю відповідно становить:

За аналогічним розрахунком маса й кількість речовини (mol) витраченого кисню становитимуть:

Вихід діоксиду сірки за стехіометричним рівнянням: S + O2 =
= SO2 за її вмісту у вугіллі 2,5 % становитиме:

Молярні маси, g/mol: S = 32;   O2 = 32;   SO2 = 64.

Вихід оксидів азоту в перерахунку на NO2, якщо середній вміст азоту 1%, визначимо за рівнянням N + O2 = NO2.

Молярні маси, g/mol: N = 14;   O2 = 32;   NO2 = 46.

Витрати сумарної кількості атмосферного кисню (mol) на окис­нення сірки й азоту визначимо, виходячи з того, що за стехіометричним рівнянням на один моль SO2 i NO2 потрібно по одному молю О2. Отже, на 0,08 kmol SO2 i 0,07 kmol NO2 буде витрачено 0,08 + 0,07 = 0,15kmol молекулярного кисню (О2), маса якого становитиме 0,15 kmol · 32 = 4,8 kg.

Разом з розрахованою вище масою витрати кисню на окиснення вуглецю вугілля (229,3 kg) сумарна витрата атмосферного кисню становитиме:

У складі атмосферного повітря в топку електростанції, крім кисню, надходить ще молярний азот (N2) відповідно до складу повітря (О2 — 23%, N — 76% і близько 1 % інертних газів).

Звідси маса повітря:

Об’єм повітря Vп, яке надходить у топку парового котла електростанції кожної секунди (за умови спалювання 100kg вугілля за секунду), можна визначити, виходячи з розрахованої вище кількості речовини (mol) кисню й азоту:

Якщо кількість речовини (mol) попередньо не розраховувалася, але відома маса повітря mп і густина ρп, то об’єм Vп дорівнюватиме:

Незначну різницю в розрахунках Vп двома способами зумовлено визначенням  за молярною масою тільки азоту.

Склад димового газу визначимо через відносну кількість речовин —

 (100 %).

Звідси склад димових газів за об’ємом (% об’ємн.):

.

Слід зазначити, що в розрахунку об’єму ми знехтували незнач­ною витратою азоту на утворення його оксиду, вологістю повіт-
ря та іншими компонентами реагуючої системи. Але навіть більш коректний підхід не змінить результату розрахунків за стехіометричним рівнянням. Інша справа — відхилення розрахункових даних від реальних. Передовсім це зумовлено технологічною доціль­ністю подавання в топку значно більшої кількості повітря, а
також нехтуванням водяною парою (з повітря і вугілля), яка реагує з вуглецем і оксидами сірки та азоту.

Отже, крім наведених, у димових газах міститимуться ще СО, NO, пари відповідних кислот та деякі інші речовини. Цінність розрахунку полягає в тому, що він дає можливість визначити як мінімальні витрати чистого повітря й вугілля, так і нижчу межу викиду токсичних речовин і прогнозувати екологічні наслідки.

Обчислені дані щодо спалювання 100 kg вугілля за 1s відповідають тепловій потужності топки 3000 MW, щосекунди така ТЕС виробляє 1000 MJ енергії (278 kW·h). Матеріальні й енергетичні потоки спалювання вугілля на 1000 MW потужності ТЕС показано на рис. 61. Для більшої наочності розглянемо ситуацію, яка складається навколо великої сучасної електростанції з потужністю 3000 MW, отже, такої, котра спалює 300 kg вугілля за 1s (необхідні вихідні дані ми розрахували вище).

За добу, тобто за 86400s, викиди (мінімальні) становитимуть:

за СО2 : 3 · 315 · 8,64 · 104 = 8165·104 kg (81650 t);

за SO2 : 3 · 5 · 8,64 · 104 = 129 · 104 kg (1290 t);

за NO2 : 3 · 3,3 · 8,64 · 104 = 85 · 104 kg (850 t).

Поглинання кисню з атмосфери становитиме

3 · 234 · 8,64 · 104 = 6065 · 104 kg (60650 t).

Увага! Над 1 m2 Землі кисню в атмосфері лише 2,3 t!

При цьому на станцію треба завезти вугілля:

3 · 100 · 86400 = 2592 · 104kg (25920 t)

і вивезти шлаку: 3 · 5,2 · 86400 = 134784 kg (1348 t). Неважко підрахувати, що під відвали шлаку й золи (заввишки до 10m) потріб­но щороку відводити площу до 3ha.

У розділі 1.1.3 ми вже звертали увагу на економічні проблеми, пов’язані з розбудовою в Україні ще в 70-х роках саме таких електростанцій (Криворізької — 3000 MW і Запорізької — 3600 MW). Неважко розрахувати, що на кожну вироблену kW·h така ТЕС поглинає понад 3000 літрів повітря, повертаючи в атмосферу токсичний дим. Така ціна 1 kW·h (приготування на електроплиті сніданку).

Оскільки в промислово розвинутих країнах теплові електростанції виробляють сьогодні від 60 до 80 % всієї електроенергії, то щорічні викиди в атмосферу токсичних газів становлять у таких країнах (і в Україні) сотні мільйонів тонн.

В атмосфері оксиди сірки й азоту утворюють із парами води відповідні кислоти, які згубно діють на рослинність і фауну водоймищ. Звичайна дощова вода, яка утворюється за конденсації водяної пари в атмосфері, мала б нейтральну реакцію , але навіть у чистому повітрі через наявність СО2 природного поход­ження вона підкислюється до рН 6,0…5,6. Нині в промислових регіонах, де атмосфера забруднена промисловими викидами оксиду сірки й азоту, рН дощової води часто буває навіть меншим за 4. Зменшення рН на одиницю означає збільшення кислотності в 10 разів, на дві — у 100 разів. Відомі випадки, коли йшов дощ з рН близько 2,5, тобто коли кислотність води була така сама, як і харчового оцту. Всі живі організми в озерах і водоймах з підкисленою такими дощами водою загинули. На рис. 63 показано рівні рН дощової води порівняно з відомими нам «кислими об’єктами».

Таблиця 37

ДИНАМІКА ВИКОРИСТАННЯ СВІТОВИХ ЕНЕРГОРЕСУРСІВ
(У НАФТОВОМУ ЕКВІВАЛЕНТІ, млрд тонн)

Види ресурсів

Роки

1900

1920

1940

1960

1970

1980

1990

2000

Прогноз до 2050

Нафта

0,021

0,098

0,315

0,959

2,149

3,12

3,5

4

Різке зменшення

Природний газ

0,007

0,021

0,084

0,441

1,029

1,3

3,4

6

 

Вугілля

0,504

0,938

1,316

1,463

1,596

1,98

2,5

3—4

Зросте в 3—5 разів

Гідроенергія

0,014

0,210

0,049

0,196

0,322

0,41

0,5

0,7

Незначні зміни

Інші види

0,35

0,42

0,43

0,425

0,455

0,5

0,5

0,8

Незначні зміни

Ядерна
енергія

0,001

0,021

0,16

1,2

1—1,5

Значно зросте

Усього

0,896

1,496

2,184

3,485

5,572

7,47

10—13

14,5—17

Зросте в 3—4 рази

Витрачене паливо з початку н.е.
до 2050 р. (100 %)

Відносна витрата паливних ресурсів за різні періоди часу н.е.,  %

1—1860

1860—1950

1950—2000

2000—2050

6

3

15

76

Аналізуючи перспективи розвитку світової економіки в наступні 50 років, футурологи передбачають різке збільшення використання викопних вуглеводневих енергетичних ресурсів: у середньому за кожне десятиріччя ХХІ ст. буде використовуватися палива більше, ніж за останні 50 років ХХ ст. (табл. 32). Отже, гострота екологічних проблем не зменшиться.

Спробуємо розглянути це питання на власний розсуд, послуговуючись даними доповіді «Декарбонізація енергетичної галузі» авторитетного співробітника Інституту всесвітнього спостереження сталого розвитку (Worldwotch Institute) Сет Данна (Seth Dunn) [43].

На рис. 60 було наведено динаміку відносного зростання використання основних видів викопних енергоносіїв (вугілля, нафти, газу) за останні 50 років минулого сторіччя. Як бачимо, основний енергоносій першої половини ХХ ст. (вугілля) у 60-ті роки поступається нафті, а на кінець століття — і газу. За екологічного оцінювання така тенденція позитивна, оскільки на одиницю виділеної енергії під час спалення нафтопродуктів викид вуглецю в атмосферу на чверть менший, ніж під час спалення вугілля (відповідно до їх питомої теплоти згорання: вугілля — 30 і нафти — 45 MJ/kg).

Що стосується визначення зміни тенденцій відповідальності країн за еколого-соціальну доцільність і економічну ефективність використання вуглецевих викопних енергоносіїв, то це можуть проілюструвати дані рисунка 64.

Висновок аналізу графіків рисунка 64 — чітка негативна тенденція зміни показника «вуглецевого навантаження» має місце лише в Україні й Росії.

Чверть світового використання енергії припадає на транспорт, з якої 2/3 — в індустріальних країнах. Прогнозується, що за чинного обов’язкового стандарту США щодо фінансових стимулів та інжинірингу до 2010 року американці заощадять більш ніж $ 160 млрд та 60 млн т вуглецю. Зазначимо, що зниження енерговитрат у США — традиція: сучасний побутовий американський холодильник використовує в середньому лише третину від тієї електричної енергії, що він споживав у 1974 році. Сьогодні Китай, Бразилія, Мексика та Південна Корея найбільш активно опрацьо­вують подібні норми й стандарти економії енергії.

Саме тут доречно повернутися до вже згаданої проблеми зміни клімату — впливу «вуглецевого навантаження» на підвищення середньорічної температури. На рис. 65 наведено динаміку зростання викидів вуглецю за роки промислового використання викопного палива, а на рис. 66 — зміни вмісту СО2 в атмосфері й температури за останні 420 тис. років. Наведені дані отримано за прецизійним методом дослідження включень повітря й викопного планктону в кернах, вилучених з буріння найглибшого Антарктичного льодовика. Отримана кореляція вмісту СО2 і температури на рис. 66 незаперечна, але відповідь «що в ній є аргументом, а що — функцією» не безальтернативна, хоча автор статті «Декарбонізація енергетичної галузі» дотримується панівної сьогодні думки, що основною при­чиною потепління клімату є промислові викиди вуглецю.

Звернімо увагу на графік рис. 65. Різке зростання викиду СО2 промисловістю відбулося лише із середини минулого сторіччя, а різке зростання температури почалося ще в останній льодовий період і періодично повторювалося раніше. Саме в наш час його черговий пік. До речі, дані про такі самі різкі коливання підвищення вмісту СО2 протягом мільйонів років у минулому наведено в більш ранній цікавій публікації нашого співвітчизника М. Бутейка — книзі «Земное зеркало Солнца» [145].

Президент недержавної організації «Відродження Землі» (м. Берклі, США) О. Брайент переконаний, що відчутне сучасне потепління зумовить збільшення хмарності та снігового покриву, отже, і збільшить альбедо Землі, що спричинить тривале похолодання й навіть наблизить Землю до чергового льодового періоду [132, 12]. І навпаки, академік А. Яншин, фахівець із проблем біо­сфери, передбачає нерівномірні зміни клімату: у центральній зоні Європи, від Іспанії до України, кількість опадів суттєво не зміниться, а на північ і південь — збільшиться. За його спостереженнями, такі глобальні зміни клімату в «сучасний (найновіший)» геологічний період були непоодинокі. У центрі Сахари в нагір’ях Ахаггар ще й сьогодні знаходять невеликі водойми, в яких живуть рептилії. На знімках з космосу видно напівзасипані піском сухі русла річок, а на знайдених там археологами давніх фресках зображено слонів, жирафів та інших травоїдних тварин. Як вважає академік А. Яншин, сучасний «парниковий ефект» може спричинити зміни клімату, що перетворить пустелю Сахару на савану з характерною для неї флорою та фауною [178].

Зацікавленому читачеві пропонуємо визначитися з цього питання самостійно, скористувавшись наведеними нами раніше даними й висновками інших авторів та наших особистих спостережень. До цього питання ми ще будемо повертатися.

Системи технологій атомних електростанцій (АЕС) і проблеми радіаційної безпеки.

Насамперед зауважимо, що енергія АЕС є принципово новим енергоджерелом економічної діяльності за всю історію цивілізації людства.

До середини ХХ сторіччя всі енергоносії, які використовувало людство (вітер, вода, біомаса рослин, тяглова сила свійських тварин, вугілля, нафта, газ), являли собою різновиди конвертованої променевої енергії Сонця.

Природа енергії АЕС — це енергія атомного ядра, що була задіяна під час його утворення для подолання сили відштовхування між його частинами (протонами) з однаковим зарядом. Вивільнення цієї енергії відбувається при попаданні в ядро надлишкового нейтрону рис. 67а.

Це явище було відкрито (1939 р.) німецькими вченими О. Ганном і Ф. Штрасманом. Природний уран є сумішшю трьох ізотопів: U (99,3 %), U (0,7 %) і U (останнього є найменше — лише один атом на 17 000 атомів урану-238).

Перший атомний реактор було побудовано 1942 року в США під керівництвом італійського вченого Е. Фермі для накопичення плутонію, а в СРСР — у 1946 р. під керівництвом І. В. Курчатова. Перше практичне застосування ядерної енергії  відбулося у Другій світовій війні в бомбардуванні японських міст: 6 серпня 1945 р. Хіросіми, з ядерним зарядом збагаченим до 90 % ізотопом U, і 9 серпня того ж року — Нагасакі, із зарядом плутонію. Схему «атомної бомби» наведено на рис. 67б. Вибухом хімічного заряду докритичної маси урану (чи плутонію) зіштовхуються в одну надкритичну масу. Час протікання ланцюгової реакції заряду всіх атомів надкритичної маси (вибуху) становить мільйонну частку секунди. Ядерна реакція ділення ядра ізотопу урану-235 може протікати по-різному. Наприклад, для ізотопу U з утворенням радіоактивних елементів

Sr + Xe + 2 n або Kr + Ba + 3 n.

Як бачимо, середнє число виділених нейтронів на один поділ ядра урану-235 становить від 2 до 3-х, кожний з яких викликає поділ нових атомів. Саме цей процес називають ядерною ланцюговою реакцією.

На рис. 67в наведено схему водневої бомби. Вибух уміщеної в її
центрі атомної бомби ініціює ядерний синтез у оболонці з дейтериду літію за реакцією:

Н + Н → Не + n + енергія.

Виділені нейтрони в свою чергу ініціюють ядерний вибух зовнішньої уранової оболонки водневої бомби. Отже, принцип водневої бомби «ядерне ділення — ядерний синтез — ядерне ділення». Окрім наведених видів ядерної зброї розроблено так
звану «чисту ядерну бомбу». За схемою вона є водневою бомбою без зовнішньої уранової оболонки. ІІ вражаючий фактор — потужний потік нейтронів, що вражає живі організми й майже не руйнує матеріальні об’єкти.

Атомний, а точніше ядерний, реактор — це апарат, що в ньому відбувається ланцюгова реакція ділення ядер атомів важких елементів. У сучасних ядерних реакторах використовують уран. Поділ ядер урану стає можливим за опромінювання їх нейтронами.

У ядерний реактор завантажують або природний уран чи його сполуки, або уран, дещо збагачений ізотопом U-235, бо лише останній під дією нейтронів може ділитись у режимі керованої ланцюгової ядерної реакції за забезпечення належних умов.

У природному урані завжди існують вільні нейтрони, які виділяються за ділення ядер урану-235 і інших, але ланцюгової реакції при цьому не відбувається, оскільки ядра ізотопу урану-238, яких у 140 разів більше, ніж урану-235, поглинають нейрони, перериваючи в зародку ланцюговий процес ділення ядер. Крім того, далеко не кожне попадання нейтрона в ядро урану-235 спричиняє його ділення: більша частина нейтронів високої енергії (~ 2 МеV) просто пронизує ядро наскрізь.

Невдовзі виявилося, що ділення ядра урану-235 активізується під впливом так званих повільних (теплових) нейтронів зі швидкістю, близькою до теплового руху атомів, — 0,025 еV. В атомному реакторі це досягається спеціальними уповільнювачами (графіт, берилій, вода), проходячи через які нейтрони знижують швидкість, отже, й енергію, до теплових її величин.

На рис. 67а показано, що в процесі розкладу атома урану-235 виділяється близько 200 МеV. А скільки енергії виділяє, наприклад, 1g урану?

Послуговуючись прикладом (див. 2.1.5) розрахунок зробіть самостійно (правильна відповідь — , або 82 000 000 MJ/kg.

Схему системи технологій атомної енергетики подано на рис. 68.

До 1986 р. апологети атомної енергетики особливо підкреслювали виняткову екологічну чистоту й технічну безпеку АЕС. На початку 1986 р. у світі вже працювало 350 енергетичних атомних реакторів загальною потужністю понад 250 000 MW.

Поряд з атомними реакторами з графітовою кладкою типу РБМК-1000 було введено в експлуатацію водо-водяні реактори ВВЭР-1000 (рис. 69)

Засадні обґрунтування економічних і екологічних переваг АЕС базувалися на таких твердженнях:

Ресурси урану для атомної енергетики дорівнюють ресурсам вугілля, нафти й газу разом узятим.

АЕС економлять дефіцитне органічне паливо (нафту й газ).

АЕС не споживають кисню й майже не викидають шкідливих газів і твердих продуктів.

За збільшення потужності всіх діючих електростанцій, навіть у кількадесят разів, глобальне радіоактивне забруднення ста­новитиме не більше 1 % від рівня природної радіації на планеті.

Атомна енергетика ліквідує прірву між багатими й бідними державами, зменшить загрозу насильницького перерозподілу світових ресурсів.

Такі оцінки були дуже популярні до 26 квітня 1986 р., коли в Україні сталася катастрофа — вибухнув атомний реактор РБМК-1000 Чорнобильської АЕС. Це була перша й донині єдина аварія такого великого масштабу. За оцінками закордонних фахівців, на ліквідацію наслідків катастрофи необхідні витрати в розмірі понад 150 млрд доларів США.

Усіма державами світу були переглянуті й суттєво скорочені програми подальшої будови АЕС.

За прискіпливішого аналізу деяких фахівців з’ясувалося, що капіталовкладення на одиницю потужності АЕС майже у два рази більші, ніж у теплові станції, витрати води більші у 2—3 рази, викиди радіоактивних нуклідів навіть тих АЕС, що нормально працюють, за добу становлять близько 300 Сі.

Ще до Чорнобильської трагедії голова комісії з атомної енергії США попереджав: «Мабуть, ніхто не розумів, що навіть якщо всі частини системи якісні й підігнані одна до одної, як належить, то може статися, що жодна з них є непридатною». «Частини … підігнані, як належить» треба розуміти як узгоджені процеси протягом усього циклу одержання атомної енергії — від добування сировини до знешкодження відходів

Що стосується радянських реакторів типу РБМК-1000 Чорнобильської АЕС, то вони начебто навмисно були спроектовані так, щоб на випадок неполадок в системах постачання води в первинний водяний контур високого тиску й регулювання коефіцієнту розмноження нейтронів обов’язково мала б відбутись аварія за такою схемою:

1) неконтрольоване перегрівання твелів і розрив водяного контуру високого тиску (рис. 68) 1-й вибух — «хлопок»;

2) хімічна взаємодія перегрітої водяної пари з графітовою кладкою реактора за реакцією Н2О + С = Н2 + СО і цирконію твелів Zr + 2H2 O = ZrO2 + Н2;

3) утворена вибухова суміш газів Н2 і СО довільно заповнює простір реактора та взаємодіє з киснем повітря 2Н2 + О2 = 2 Н2О і 2СО + О2 = 2 СО2. Як наслідок — серія потужних (теплових!) вибухів, руйнування й горіння графітової (вуглець!) кладки. Викиди в атмосферу десятків тонн радіаційних газів і пилу;

4) неконтрольований процес розпаду атомів урану (рис. 67)
ядерного палива, плавлення й часткове випаровування матеріалу реакційної зони реактора. Надвисока радіаційна активність маси зруйнованого реактора зберігатиметься тисячі років (напіврозпад урану — 24 тис. р.).

Німеччина облаштовує свої сховища для відпрацьованого ядерного палива в розрахунку на 100 тисяч років!

Що стосується реакторів типу ВВЭР (водно-водяні), то вони не містять у реакційній зоні графіту отже, менш небезпечні.

Нині багато які країни вирішили не форсувати розбудову атомної енергетики до того часу, доки не буде винайдено нових, безпечніших методів вилучення енергії з атома. Тому перед
людством постала актуальна проблема — розглянути альтернативні тепловій і атомній енергетиці джерела.

Під впливом гострої опозиції з боку суспільства було частково зупинено проектування й будівництво нових АЕС і в колишньому СРСР. Після землетрусу в Закавказзі виведено з експлуатації Вірменську АЕС (нині вона знову запрацювала). 1990 року в СРСР на п’ятнадцяти атомних станціях з реакторами на теплових нейтронах потужністю 440, 1000, 1500 MW було вироблено понад 210 млрд kW × h, що майже вдвічі менше від запланованого.

Що далі? Чи будуватимуться нові АЕС? Нині у світі близько 20 % електроенергії виробляється на АЕС, до 12 % — на гідроелектростанціях і близько 70 % — на ТЕС. Індустріальна економіка зазнає дефіциту електроенергії.

Перспективним і конкурентоспроможним щодо вугілля й нафти паливом виявився газ. Але потужні родовища газу сьогодні надто віддалені від України (Росія, Середня Азія, Іран) — середня відстань становить близько 2500 km.

Крім економічних факторів, на заваді посиленому розвиткові ТЕС стає екологічний фактор, про що вже йшлося раніше. Через це деякі фахівці доводять, що альтернативи атомній енергетиці в центральних регіонах Росії (і в Україні) немає. Останнім часом цей погляд дістав підтримку серед урядовців і законодавців (насамперед, у Росії та Казахстані).

На початку 90-х рр. планувалося збільшити до 2010 р. в цих регіонах сумарну потужність АЕС понад 100 000 MW. Нагадаємо, що четвертий блок Чорнобильської АЕС, який вибухнув 1986 р., мав потужність 1000 MW. Чи буде реалізовано згаданий проект, точно сказати неможливо. Існує ще багато невирішених проблем щодо більш широкої розбудови атомної енергетики, серед яких основна — це надійність функціонування всієї системи технологій атомної енергетики: від добування ядерного палива до знешкодження, перероблення й захоронення радіоактив-
них відходів, демонтажу АЕС і виведення їх з експлуатації (див.
рис. 68).

Особливо гостро ця проблема постала в Україні після Чорнобильської катастрофи.

За рекомендацією міжнародних установ реактори РБМК-1000 Чорнобильської АЕС, як недосконалі й небезпечні, після вимушених технологічних зупинок у 2000 році були остаточно виведені з експлуатації.

До 2000 року в Україні працювало 15 атомних енергоблоків, які виробляли понад 40 % електроенергії країни (у Франції — 76 %).

За кількістю електроенергії, що виробляється на АЕС, Україна на кінець 90-х років входила до першої п’ятірки країн світу, серед яких перше місце посідали США, далі Франція, Японія, ФРН. На той час у різних країнах світу працювало понад 450 блоків АЕС.

Сьогодні науковий потенціал економічно розвинених держав у галузі енергетики спрямований на вирішення проблеми енергетики за рахунок потужнішого і, як вважають, значно безпечнішого джерела — ядерного синтезу.

Розв’язання наукової та технологічної проблеми одержання електроенергії від контрольованих термоядерних реакторів на кінець 90-х проходить дві основні стадії:

— одержання й стабілізація високотемпературної плазми (понад 100 млн °С);

— розроблення конструкції реактора та промислової системи технологій виробництва електроенергії.

Схему термоядерного реактора такого типу показано на рис. 70.

Зараз багато європейських країн опрацьовує цей принцип видобування електроенергії, але це — все ще перспектива далекого майбутнього. Нині країни світу з обмеженим потенціалом природного викопного палива (вугілля, нафти, газу) змушені будувати АЕС.

Парадоксально, що наша країна, яка, на відміну від Франції, може більше ніж на 50 % забезпечити свої потреби в електроенергії органічним паливом, і сьогодні продовжує розбудовувати АЕС. Звичайно, така політика диктується сьогочасними економіч­ними міркуваннями, але чи є вони справді переконливими? До цього питання ми ще повернемося, аналізуючи проблеми енергозбереження економіки України та конкретні перспективи АЕС. Тут лише зауважимо, що посилання на такі країни, як Франція, де електрозабезпечення країни на 80 % залежить від АЕС, некорект­ні: ні за рівнем науково-технічного забезпечення експлуатації
устаткування, ні за рівнем технічної культури персоналу вітчизняні АЕС не відповідають міжнародним стандартам. Передовсім це стосується саме реакторів РБМК-1000 Чорнобильської АЕС. До речі, на АЕС з реакторами такого типу в Росії (Сосновий Бір) і Литві (Ігналінська АЕС) уже виконано роботи з реконструкції активної зони реакторів. На підвищення безпеки витрачено десятки мільйонів доларів [179, 13].

Урядова політика в Україні щодо АЕС із часу Чорнобильської катастрофи була неоднозначною та суперечливою. Зрозуміло, що вона почала формуватися в Москві ще до розпаду СРСР, а з 1991 р. фінансування ліквідації наслідків аварії було перекладене цілком на мізерний український бюджет. Сьогодні немає одностайності серед науковців-атомників, економістів і урядовців щодо подальшої долі атомної енергетики країни. Проблематичним є питання доцільності створення вітчизняної індустрії замкненого ядерного циклу — від видобування уранової руди до захоронення відпрацьованого ядерного палива. Стосовно цього колишній міністр енергетики України Віталій Скляров висловився так: «Якщо ми створимо замкнений цикл ядерних реакторів і все, що з ним пов’язане, то це буде такий тягар для України… Невідомо, яка економіка його витримає…» Хоч він і мав рацію, але однозначної відповіді на питання, яким шляхом буде розвиватися енергетика України в перші десятиріччя ХХІ ст., сьогодні не існує. Щодо ядерної енергетики, то збільшення її частки в загальнодержавному балансі економічно недоцільне. Це зумовлено самою технологічною природою безперервної генерації електроенергії АЕС, тим часом як потреби в ній протягом доби коливаються від 1,5 до 2 разів. Постійна складова добової потреби електроенергії в загальнодобовій становить 40—50 %. Саме таку частку електроенергії сьогодні виробляють АЕС.

Теплогенеруючі елементи АЕС (твели) з дорогим ядерним паливом теоретично можуть безперервно працювати протягом багатьох місяців, але якщо їх вимикати-вмикати хоч би один-два рази на день (у години пік), то їхній енергоресурс вичерпається за один-два місяці: твели, які Україна закуповує в Росії, розраховані лише на 80 пар увімкнень-вимкнень (твели французького виробництва витримують у кілька разів більше) [176, 3].

Крім цього, специфічна проблема АЕС — відпрацьоване ядер­не паливо. За кожний його кілограм, вивезений до сховищ у Красноярську, Україна сьогодні сплачує Росії суму, еквівалентну сотням доларів США. Можливість продовження цих угод з Росією також є проблематичною, оскільки Росія і сама задихається від ядерних відходів: наприклад, більше ніж 100 підводних човнів з відпрацьованими ядерними реакторами перебувають на відстою в російських портах уже понад 20 років [22, 88—92].

Поборники гіперболізованої ядерної енергетики в другій половині XX ст. сприяли занепаду вугледобувної галузі в розвинених країнах світу і в СРСР [87, 5]. Чимало апологетів атомної енергетики в Україні (переважно серед нової компрадорської бур­жуазії), продовжують і сьогодні лобіювати державну політику розбудови АЕС і фактично загальмували процес удосконалення теплових електростанцій (ТЕС), спекулюючи на прикладі такої країни, як Франція. Так, у 2001 році завідувач відділу ядерних досліджень та центру «Укриття» ЧАЕС професор Павлович переконував у пресі (киян), що в найближчі 30 років Україна має розвивати ядерну енергетику, довірившись науці На нашу думку, така рекомендація принаймні передчасна як для наших співвітчизників, так і світової спільноти, оскільки реалізація одіозних ядерних амбіції України якщо й має якийсь економіч­ний сенс, то тільки на сьогодні, а завтра — «хоч трава не рости».

Спростовуючи аргументи апологетів «мирного атома», треба виходити з таких принципів.

По-перше, Україна на сьогодні не є самодостатньою технічно й політично країною для подальшої розбудови екологічно безпеч­ного й економічно виправданого комплексу атомної енергетики на зразок Франції.

По-друге, Україна, на відміну від Франції, має власний потуж­ний енергоносій у необмеженій кількості — 3000 млрд тонн вугілля. Якщо добувати його до 150 млн тонн щороку, то лише розвіданих запасів вистачить до XXV ст. Зазначимо, що в екологічному плані найновіші технології спалювання вугілля забезпе­чують достатню (на сьогодні) екологічну безпеку: у США й Німеччині левову частку всієї електроенергії виробляють саме на вугільних електростанціях. Слід підкреслити також, що сьогодні в країнах світу, що мають поклади вугілля (США, Німеччина, Польща, ПАР і Росія), споживають вугілля на душу населення біль­ше, ніж в Україні.

По-третє, порядок підрахунку повної собівартості електроенергії на вітчизняних АЕС (з урахуванням усіх матеріальних, екологічних і соціальних збитків по всьому технологічному циклу) об’єктивно не визначено, в усякому разі настільки, щоб коректно порівнювати її з ТЕС.

Щодо питання стабільного функціонування вітчизняних АЕС за умови їх цілковитої технічної та економічної залежності від економічної політики будь-якої іншої держави, то читач має визначитися в цьому на власний розсуд.

Як висновок, намагаючись бути об’єктивними до сучасних проблем економіки України, маємо констатувати таке. У найближчій перспективі вітчизняна традиційна енергетика має розвиватися за збалансованою різновекторною схемою з пріоритетом збереження й реконструкції теплових електростанцій та жорсткої оптимізації потужностей АЕС. Слід сприяти більш динамічному залученню альтернативних екологічно чистих енергоджерел (вітер, сонце, біомаса) передовсім у сільському господарстві й побуті.

Обнадійлива перспектива в забезпеченні України моторним пальним намічається у зв’язку з розбудовою нафтогонів Баку — Супса — Чорне море — нафтотермінал Південний (поблизу Одеси) — Броди — Плоцьк (Польща) — Західна Європа з підключенням до нафтопроводу «Дружба» [79].

Реалізація такого проекту дасть змогу Україні звільнитися від монополії російської нафти й завантажити більш якісною нафтовою сировиною власні потужні нафтопереробні заводи — Кременчуцький та найбільший у Європі Лисичанський (до 50 млн тонн нафти на рік).

Альтернативні технології енергетики на природничо відновлювальних енергоносіях (ПВЕН) [42], [131], [148], [89].

Нині екологічно чистих технологій генерування енергії (ПВЕН) відомо чимало. Але використовують їх, окрім гідроенергоджерел, зовсім недостатньо. Основна проблема — це низька їх якість (концентрованість) і, відповідно, низька економічна ефективність їхньої конверсії у висококонцентровану, насамперед, електричну.

Аналізуючи різні альтернативні джерела енергії, слід пам’ятати, що в усіх без винятку випадках важливо підібрати до кожного промислового й побутового об’єкта найбільш раціональ­не за концентрацією енергії джерело, пам’ятаючи, що чим більше концентрована енергія, тим вона дорожча.

Згідно з директивою Євросоюзу щодо поновлюваної енергії в галузі виробництва електроенергії (документ прийнято 15-ма країнами ЄС) до 2010 року країни ЄС мають забезпечити 22 % загального обсягу споживання електроенергії за рахунок ПВЕН [42, 4].

Нижче розглянемо еколого-економічний аспект найбільш актуальних сьогодні альтернативних технологій генерування висококонцентрованої енергії з природно відновлюваних енергетичних носіїв (ПВНЕ).

Економіка і екологія гідроелектростанцій (ГЕС).

Рушійною силою в гідроелектростанції є ПВЕН — потік річкової води, який приводить у дію гідротурбіну, поєднану з елек­трогенератором. Як бачимо, у цій системі начебто немає проблем для зовнішнього середовища, а економічні характеристики ідеаль­ні: енергетичне джерело безперервно відновлюється природою. Основні витрати під час будівництва гідроелектростанцій припадають на спорудження греблі для забезпечення перепаду (напору) води. Що вищою є гребля, то більша потенційна енергія води на «вході». Коефіцієнт корисної дії конверсії енергії потоку води в електричну незрівнянно (втричі) вищий, ніж у системах конверсії теплових і атомних електростанцій, і становить понад 90 %. Ці незаперечні переваги стимулювали будівництво гідроелектростанцій у всьому світі.

Кожного року на планеті з’являються кількасот нових штучних водоймищ — водосховищ. Загальна площа водосховищ, які експлуатуються в різних державах світу, становить понад 400 тис. km2, а об’єм — 6 тис. km3. Щоб уявити собі всю грандіозність цього явища сучасної цивілізації, зробимо деякі порівняння. Наприкінці ХІХ ст. загальний об’єм водосховищ в усьому світі становив 15 km3, тим часом як об’єм зовсім не найбільшого у світі Братського водосховища на р. Ангарі — 170 km3. Масове будівництво водосховищ почалося після другої світової війни й триває швидкими темпами. З 1960 по 1990 рр. об’єм водосховищ у Латинській Америці збільшився в 35 разів, а в Азії — в 90 разів. Відомий учений, д-р геогр. наук А. Б. Авакян [1, 90—92] (дані якого тут використано) доречно зазначає, що на тлі величезних техніко-економічних досягнень людства ХХ ст. це явище залишається малопомітним. Справді, всі культурні люди знають про існування, скажімо, великого Женевського озера. А чи багато хто знає, що найбільше у світі штучне водосховище — водосховище Вольта, яке за площею у 15 разів перевищує Женевське озеро, знаходиться в Африці, де ще 30 років тому штучних водосховищ майже не було.

Утворення штучних водосховищ нерідко негативно впливало на географічні, економічні та кліматичні характеристики біосфери. Про глобальні масштаби рукотворних морів свідчать такі дані. Довжина лінії берегів водосховищ у СРСР перевищувала довжину берегів морських кордонів, а у США вона навіть утричі довша за сумарну берегову лінію обох океанів. Із затоплених водосховищами площ переселено десятки мільйонів людей, переміщено промислові підприємства, дороги, лінії електропередач, трубопроводів та ін. З іншого боку, більшість сучасних водосховищ змінили на краще природу близько 1 млн km2 прилеглих до них регіонів, оживили пустелі, забезпечили їх електроенергією потужних ГЕС.

Усе ж таки відносно доцільності продовження дальшого «пе­ретворення» природи існують діаметрально протилежні погляди: від палкої агітації за утворення нових водосховищ іще більших розмірів до вимог поступової ліквідації вже наявних.

Докладно висвітлити тут усі «за» та «проти» кожної зі сторін ми не маємо можливості, але розглянемо деякі питання щодо користі й шкоди водосховищ, побудованих у колишньому СРСР.

Чи правильним є твердження, що сучасна гідроенергетика — це економічно ефективне, винятково екологічно чисте джерело електроенергії? За об’єктивного порівняння гідроенергетики з теплоенергетикою з’ясовується, що це твердження не враховує багатьох, сказати б, побічних, аспектів гідроенергетики. Передусім це стосується створення водосховищ, які затоплюють великі площі сільськогосподарських угідь і лісів. На кожний кіловат потужності гідроелектростанції затоплюється близько 300 m2 землі. Нині на території колишнього СРСР під водою «поховано» близько 100 тисяч km2 родючих земель.

У басейнах рік рівнинних регіонів, як, наприклад, в Україні, значна частина площі таких водосховищ — це мілководдя (до 2 m глибини), де утворюються сприятливі умови для швидкого розмноження синьо-зелених водоростей. Небезпека цього явища — насичення води токсичними хімічними сполуками (фенолом, індолом та ін.), що виділяються в процесі відмирання й розкладу водоростей. Це явище називається «цвітінням» води й набуло особливого поширення у другій половині ХХ ст. Пояснюють його тим, що у зв’язку з широким застосуванням мінеральних добрив у великі мілководні басейни, які добре прогріваються сонцем, із дощовими потоками з ґрунту потрапляє велика кількість поживних для водоростей елементів — азот, фосфор, калій. У таких водоймищах зникає риба, а воду, щоб вона стала придатною для вживання, треба додатково очищувати, що, ясна річ, потребує і додаткових коштів.

Крім того, утворення великих водойм змінює мікроклімат регіону, і часто не на краще. Так, утворення глибокого (понад 100 m) Красноярського водосховища на Єнісеї спричинило зниження температури води влітку більш ніж на 10°С, а взимку, навпаки, в сорокаградусний мороз річка, окутана густим туманом, не замерзає протягом 300 km униз за течією. Для спорудження цієї ГЕС було затоплено найцінніші сільськогосподарські угіддя краю [131, 18—27].

Але є й інший бік проблеми. Для потужних ГЕС у 2000…3000 MW необхідні великі водні артерії, які б забезпечили висоту греблі 50…100 m з потоком води понад 10 000 m3 за секун­ду. Таких річок у світі небагато, а в Європі й зовсім немає.

Перспективний напрям у гідроенергетиці — це гідроакумулюючі електростанції (ГАЕС). Вони включаються в регіональну енергомережу з іншими електростанціями і виконують роль демпфера — самі споживають електроенергію, коли вона є
в надлишку, і повертають у мережу, коли її недостатньо
(рис. 71).

Електричні машини гідроакумулюючих станцій можуть працювати як насоси, коли качають воду у верхнє водоймище, і як гідротурбіни з електрогенераторами, коли вода з верхнього водоймища перетікає в нижнє. Першу в СРСР гідроакумулюючу елек­тростанцію було споруджено 1971 року на правому березі Київського моря. Її потужність — 225 MW, напір — 65 m, довжина водоймища — 275 m. Після 1980 року в СРСР було побудовано ще дві ГАЕС: у Загорську (Московська обл.), на р. Кум’я, потужністю в 1200 MW і в Литві, на р. Немані, — 1600 MW.

Безперечно, без водосховищ сьогодні практично не може розвиватися жодна галузь господарства. Створення водосховищ є радикальним, а для багатьох регіонів єдиним засобом забезпечення потреб промисловості й сільського господарства у прісній воді. Саме водосхо­вища у багатьох країнах світу допомогли вирішити проблеми енергетики, у тому числі й атомної, іригації, транспорту й водозабезпечення.

Але сьогодні вже зрозуміло, що подальше збереження темпів створення нових великих водосховищ загрожує негативними наслідками глобальних масштабів. Майбутнє — за середніми й невеликими водосховищами. Як приклад (за спостереженням автора) раціонального використання водно-енергетичних ресурсів регіону назвемо систему гідроелектростанцій Франції. У регіоні Альп споруджено каскади ГЕС з водонапірними тунелями та перепадом води у водо­сховищах у сотні метрів з дебітом понад 1000 m/s. Тунелями вода надходить до гідротурбін. Одна з найпотужніших гідроелектростанцій Франції Grand Maison з 12 гідротурбінами по 150 MW (загальна потужність 1800 MW), забезпечена водним ресурсом у 14 000 000 m3 з напором у 1,4 km, може також працювати у режимі гідроакумулюючої електростанції. Довжина тунелів, якими вода послідовно надходить з верхнього водосховища до гідростанцій, становить майже 10 km, а дебет води перевищує 1200 m3 за секунду, що більше за середньорічний стік Дніпра в районі Києва (рис. 72).

На рис. 73 (а, б) показано характерний енергопромисловий комплекс регіону ГЕС. Перші ГЕС у Франції було побудовано ще в кінці ХІХ ст.

Насамкінець звернімо увагу на техніко-економічний прогрес щодо використання гідроелектроенергії в промисловості.

Оскільки на початку ХХ ст. низьковольтну електроенергію, яку виробляють ГЕС, економічно недоцільно було передавати на великі відстані, енергоємні підприємства будувалися неподалік від ГЕС. Так, першу у світі електрифіковану залізницю було збудовано у Франції (1903 р.), шлях її пролягав у горах уздовж каскаду гідроелект­ростанцій, а поряд з ГЕС було побудовано перший потужний алюмінієвий комбінат, сировину для якого (боксити) привозили за сотні кілометрів з рудника Ле Бо (Les Вaux). Згодом, коли було розроблено технологію підвищення електронапруги, стало вигідно передавати електроенергію на великі відстані. Це спричинило зміну розміщення продуктивних сил у країні: енергоємні алюмінієві заводи почали будувати ближче до сировинної бази й використовувати електроенергію ГЕС з усіх регіонів країни. Сьогодні ГЕС Франції раціонально доповнюють потужну енергетику атомних станцій країни.

А

А…, Ан… (гр. α…, αν…) — префікси, що часто застосовуються в словотворенні наукової термінології для надання певному поняттю протилежного змісту. Наприклад: 1) Аероби — організми, для діяльності яких потрібен кисень повітря, та протилежне — анаероби — мікроорганізми, що можуть розвиватися без кисню. 2) Біотичний — органічний, життєвий та абіотичний — неорганічний, позбавлений життя.

Абіогенез (від а… та біогенез): 1) Самозародження. 2) Теорія виникнення живих істот (абіогенних організмів) з неорганічних речовин.

Абіотичне середовище (від гр. α та βιωτκος — «життєвий») — навколиш­нє неживе середовище живих (біотичних) організмів, нерозривно з ними пов’язане процесами енергетичного й речовинного взаємообміну. (Пор. Біотичне суспільство). Певна система таких біотичних об’єктів і А. с. становлять екологічну систему, або екосистему.

Абіотичні фактори — сукупність умов (явища й об’єкти неживої природи), які за своїми властивостями безпосередньо або опосередковано впливають на стан і розвиток живих організмів: температура, хіміч­ний склад, вологість повітря та ґрунту, світло, опади, радіоактивне випромінювання та ін.

Абісаль (від гр. αβν — «безодня») — зона найбільших морських глибин (понад 2000 м). Від А. утворена назва тварин, що живуть на великих глибинах — абісофіли.

Аборигени (від лат. aborigine — «від початку»): 1) Корінні жителі країни чи місцевості. 2) Організми, що живуть там, де вони виникли в процесі еволюції (інша назва — автохтони).

Абсолютна температура (від лат. absolutus — «довершений») —
температура, яка вимірюється за абсолютною термодинамічною шкалою від абсолютного нуля. Одиниця виміру абсолютної температури в SI — Кельвін (К).

Абсолютний нуль — початок відрахування абсолютної тем­ператури: на 273,16 К нижче потрійної точки води. Тем­пература абсолютного нуля характеризує основний стан системи атомів і молекул з найменш можливою енергією так званих «нульових» коливань. За абсолютної температури всі речовини, окрім гелію, перебувають у твердому кристалічному стані. Практично температура А. н. є недосяжною.

Абсорбована доза — кількість енергії або речовини, поглинута одиницею маси тіла під дією іонізуючого випромінювання. Одиниці випромінювання А. д. — в SI — грей (Gy), позасистемна — рад (rad).

Абсорбція (від лат. absorptio — «поглинання»): 1) Один з видів сорб­ції. За абсорбції гази поглинаються всім об’ємом рідини (пор. Адсорб­ція). 2) Поглинання електромагнітного випромінювання або звуку за проходження їх через будь-яку речовину.

Абстракція (від лат. abstractio — «віддалення»). Метод наукового дослідження, що полягає в підсумковому виділенні суттєвих, найістотніших рис, відношень, сторін досліджуваного об’єкта.

Авантюра (від франц. аvanture — «природа») — ризиковане, сумнів­не діяння, часто з корисливими, безчесними цілями, розраховане на випадковий успіх; акція без урахування реальних можливостей, приречена, як правило, на невдачу.

Аварія радіаційна — порушення безпеки експлуатації механізмів, приладів, споруд, яке призводить до викиду в довкілля радіоактивної речовини. Супроводжується іонізуючим випромінюванням. Згідно з класифікацією аварій за шкалою МАГАТЕН належить до 4-го та вищих рівнів.

Авогадро закон — один з основних газових законів, згідно з яким у рівних об’ємах будь-яких газів за однакових умов (температури й тиску) міститься однакова кількість молекул. Будь-який газ кількістю в 1 моль за нормальних умов займає об’єм 22,4 літра. Закон відкрито в 1811 році італійським фізиком А. Авогадро (1776—1836).

Авогадро стала (NA) — одна з основних фізичних сталих величин, дорівнює кількості структурних одиниць системи (атомів, молекул, іонів та ін.), що містяться в одиниці кількості речовини — моль. NA = 6,022 · 1023 моль–1.

Автотрофи (від гр. «самі» та «їжа») — організми, які синтезують необхідні для свого життя органічні речовини з неорганічної речовини абіотичного середовища. Представниками автотрофів є рослини, які в процесі фотосинтезу поглинають неорганічні речовини, діоксид вуглецю та воду, з яких будують свою біомасу.

Агломерат (від лат. aggregatus — «нагромаджений») — сполучення дрібних часток (пилу, порошку) в більші агрегати за рахунок адгезії або спеціального технологічного оброблення, наприклад, спікання.

Агрегатний стан речовини (від лат. aggregatus — «зібраний») — стан речовини, який за різних температур характеризується різним тепловим рухом її атомів і молекул, обумовленим зміною електронних конфігурацій міжатомного (міжмолекулярного) зв’язку. Речовини в будь-якому А. с. р. існують у певних умовах (діапазонах) температур, тиску й об’єму, за межами яких вони водночас змінюють А. с. р. Таке явище називають фазовим переходом. Традиційно виділяють три А. с. р.: тверде тіло, рідина, газ. Четвертим А. с. р. часто вважають плазму.

Агрономія (від гр. αγρος — «поле») — наукові основи сільськогосподарського виробництва, організації та первинного перероблення сільськогосподарської продукції.

Агрохімія — наука про живлення рослин, застосування добрив і засобів боротьби зі шкідниками з метою підвищення врожайності та якості сільськогосподарських культур.

Адаптація (від лат. adаptatio — «пристосування»): 1) Пристосування організмів до умов навколишнього середовища та його змін. 2) Пристосу­вання (полегшення) тексту підручника чи літературного твору відповідно до рівня знань тих, хто їх використовує.

Адгезія (від лат. adhaesio — «прилипання») — міжмолекулярна взаємодія поверхні різних речовин, що призводить до їх злипання. Явище, яке проявляється в різних клеях (див. Когезія).

Аддитивність (від лат. additivus — «придатковий») — властивість деяких фізичних величин (наприклад об’єму, маси, кількості речовини та ін.) не змінювати розмір фізичної величини об’єкта незалежно від того чи він буде представлений як одне ціле, чи сумою його частин.

Адіабатичний процес (від гр. αδιαβατος — «неперехідний») — термодинамічний процес, за якого не відбувається теплообміну між системою і навколишнім середовищем. Рівняння А. п. , де , а  і  — відповідно теплоємності систем в ізобарному та ізохорному процесах.

Адсорбція (від лат. soorbeo — «поглинаю») — один з видів сорбції, що являє собою поглинання речовини з розчинів і газів поверхнею твердого тіла сорбента (пор. Абсорбція).

Аероби (від гр. αηρ — «повітря» та βιος — «життя») — організми, для життєдіяльності яких потрібен молекулярний кисень (О2).

Анаероби — організми, які не потребують молекулярного кисню для свого існування (див. Аероби).

Аерозолі — дисперсні системи з газоподібним дисперсійним середовищем. Наприклад, тумани — це А. з рідкою дисперсною фазою (мікроскопічними краплинками рідини) у повітрі, а пил і дим — А. з твердою дисперсною фазою. Пил утворюється в результаті диспергування (подрібнення) речовини, а дим — в результаті конденсації летких речовин.

Азот (від а і гр. ςιοω — «живу») — хімічний елемент, атомний номер 7, атомна маса 14,0067 а.о.м. В атмосфері Землі наявний як двохатомний газ без запаху й кольору (78% за об’ємом). Густина А. 1,25 kg/m3. Входить до складу всіх живих організмів (наприклад, як складова хлорофілу й лігніну в рослин та білків людини й тварин).

Акселерація (від лат. accleratio — «прискорення»): 1) Нерівномір­не формування й розвиток якогось органу в період ембріонального стану організму. 2) Прискорений фізичний розвиток дітей і молоді.

Активність радіаційного джерела — відношення загального числа розпадів радіоактивних ядер атомів у джерелі до певного відрізку часу. Одиниця фізичної величини А. р. д. — беккерель (Bq), позасистемна одиниця — кюрі (Сі).

Активна зона реактора — ділянка реактора, яка містить ядерне паливо й модератор. У ній відбувається реакція розщеплення.

Актиній — хімічний елемент, символ Ас (лат. Actinium), атомний номер 89, атомна вага 227,0278. Радіоактивний. Найбільш стійкий ізотоп — 227Ас (період напіврозпаду 21,8 року). Сріблясто-білий метал.
У природі трапляється в рудах урану й торію. Суміш актинію-227 і берилію-9 — джерело нейтронів.

Актиноїди — важкі елементи з атомним числом понад 89 (у періодичній системі Менделєєва розміщені після актинію). А. з атомним числом 93 й вище отримано штучно. Частина А. утворюється під час роботи реактора. Усі А. радіоактивні.

Акумулятор (лат. accumulator — «збирач», «нагромаджувач»): 1) Пристрій (електричний, гідравлічний, тепловий) для нагромадження енергії з метою її наступного використання. 2) Природничий об’єкт (система) на поверхні Землі чи на дні водних басейнів, де відбуваються процеси нагромадження мінеральних речовин та органічних решток життєдіяльності біотичного суспільства екосистеми. 3) Фі­нансові банки, в яких відбувається нагромадження капіталу з наступним його використанням для інвестицій та займів.

Акцептор (від лат. acceptor — «одержувач»): 1) Частинка (речовина), що в живому організмі реагує з вільними радикалами, які можуть утворюватись внаслідок радіаційного опромінювання організму. Речовини, які містять А., використовують як засіб зниження небезпечного рівня вільних радикалів в організмі й запобігання його прискореному старінню. 2) У хімії — компонент у складі речовини, що приєднує електрон.

Алгоритм (від англ. algorithmic — «алгоритмічна мова»): 1) Сукуп­ність дії (правил) для розв’язування даної задачі. 2) Опис процесів мовою математичних символів для комп’ютерного розв’язування задач.

Альбедо (від лат. albus — «білий») — характеристика відбивної (віддзеркалюючої) здатності поверхні тіла: відношення кількості променистої енергії потоку світла, відбитого поверхнею будь-якого тіла до енергії потоку, що падає на цю поверхню. А. Землі щодо променистої енергії Сонця, яка досягає її поверхні, в середньому становить 0,45.

Альдолаза (гр. λuω — «розчиняю») — представник групи ферментів ліаз, що каталізують процеси розщеплення. У рослин А. бере участь у процесах фотосинтезу, а у тварин і в організмі людини — у процесах анаеробного розщеплення вуглеводів і вивільнення енергії їхнього міжатомного зв’язку для використання її в процесах життєдіяльності.

Альтернатива (франц. alternative, від лат. alterno — «змінюю, вибираю») — необхідність вибору між двома можливостями, що виключають одна одну; кожна з цих можливостей. Альтернативний — такий, що допускає одну з двох або кількох можливостей.

Альтернативні джерела енергії — нешкідлива для довкілля енергетика: гідро-, геліо-, вітрові станції, біогазові установки; використання геотермальної енергії, енергії морських припливів.

Альфа (гр. αλφα — А, α) — перша літера грецького алфавіту, яка часто вживається за утворення науково-технічних термінів. Наприклад, альфа-промені (α-промені) — один з видів радіоактивного випромінювання атомних ядер, що являє собою потік α-часток — ядер атома гелію  (двох протонів і двох нейтронів).

Альфа-частки — див. Альфа-промені.

Альфарадіоактивність — див. Альфа-промені.

Аміак — сполука азоту з воднем (NH3) — безбарвний газ із характерним різким запахом. Розчин NH3 у воді відомий як «нашатирний спирт». А. утворюється в грунті під час розпаду органічних речовин і поступово перетворюється на солі амонію та азотної кислоти (HNО3), якими живляться рослини. У сучасній промисловості аміак синтезують з азоту повітря й водню (фіксація атмосферного азоту) для виробництва азотних добрив. А. широко використовується як хладагент у холодильних установках.

Амілази (від гр. αμυλον — крохмаль) — ферменти, що гідролітично розщеплюють крохмаль рослин і глікоген (тваринний крохмаль) до декстринів, мальтози та глюкози.

Аміни (від лат. ammoniacum — «аміак») — органічні сполуки, похідні від аміаку (NH3).

Амінокислоти — органічні кислоти, з яких у клітинах живої речовини за участю молекул рибонуклеїнової кислоти (РНК) синтезуються білки, властиві тільки даному виду організму. (Див. Аміни).

Амортизація (лат. amortisatio — «пом’якшення, погашення»): 1) Пом’якшення ударів від великих навантажень і коливань у явищах природи та техніці. 2) Поступова втрата технологічним устаткуванням чи промисловими спорудами (основними фондами) своєї первинної вартості (ціни) та перенесення її, як складової, на суму вартості всієї виробленої продукції.

Аморфний стан (від гр. αμορος — «безформений») — стан твердої речовини, в якому атоми (молекули) розміщено невпорядкованими в кристалічну будову. Для речовини в А. с. властива ізотопність — однакові властивості незалежно від напрямку їх вимірювання. Приклад речовин в А. с. — скло, смоли, каучук.

Амфотерність (від грец. — «один і другий, обидва») — здатність сполук проявляти кислотні й основні властивості.

Анабіоз (від гр. αnαβιωφυς — «оживання») — неактивний стан живих організмів, у якому вони перебувають за несприятливих умов. Наприклад, солевий А. риб та інших морських істот за різкого підвищення концентрації солі чи навпаки.

Аналіз (від гр. αnαλυσις — «розкладання на частини»): 1) Метод дослідження, що полягає в подумковому або практичному розкладанні цілого на складові частини. Протилежне — синтез. 2) Економічний А. — оцінка стану й тенденцій розвитку економіки на макрорівні (галузі, держави) і мікрорівні (підприємств). А. включає оцінку витрат, прибутку, ціни на ресурси та продукцію, що виробляється. 3) Хімічний або спектральний аналіз — визначення лабораторними методами й розрахунками якісного й кількісного елементного складу чи хімічної структури речовин.

Аналог (від гр. αnαλογος — «відповідний») — модель чи об’єкт, який має певні властивості, подібні до властивостей об’єкта вивчення, і є зручним для аналізу.

Аналогія (від грец. άναλογία — «відповідність») — 1) часткова схожість між предметами, явищами або закономірностями; 2) у логіці — умовивід, у якому від схожості предметів за одними ознаками роблять висновок про можливу схожість цих предметів за іншими ознаками.

Анатомія (від гр. αnατομη — «розтин») — наука про будову організму у взаємозв’язку з функціями його окремих органів. Розрізняють А. рослин і А. тварин.

Ангстрем () — позасистемна (застаріла) одиниця фізичної величини довжини, яка все ще використовується в біології, хімії, фізиці за оцінки розміру мікрооб’єктів, міжатомних відстаней, довжини електромагнітних хвиль. m. Замість А. слід вживати одиницю SI нанометр (n.m). 1 n.m = 10–9 m = 10.

Аніони — див. Анод.

Анод (від гр. αnοδος — «шлях угору») — позитивний електрод приладу, який приєднується до позитивного полюса («+») джерела електричного струму. У процесі електролізу електролітів електронегативні іони (аніони) прямують до анода, а електропозитивні іони (катіо­ни) — до катода.

Аномалія (гр. αnωμαλια — «відхилення») — ненормальне відхилення від загальної закономірності. Наприклад, відомі магнітні А. — різке відхилення стрілки компаса в районах залягання магнетитових руд від напрямку до магнітного полюса Землі.

Антибіотики (від анти і гр. βιωτικος — «життєвий») — препарати (органічні речовини), які синтезуються мікроорганізмами та пригнічують ріст хвороботворних бактерій і вірусів.

Антагонізм (від гр. αnεαγωnισμα — «боротьба»): 1) гостра суперечність між живими організмами, що проявляється у боротьбі за існування. Наприклад, явище пригнічення розвитку одного виду мікроорганізмів іншими. 2) Неподоланна (непримиренна, ворожа) суперечність.

Антропо… (від гр. ανυρωπος — «людина») — у складних словах відповідає поняттю «людина», наприклад антропоген — сучасний геологічний період історії Землі від появи на планеті людини (за різними даними від 1 до 3,5 млн років тому).

Антропогенні (антропічні) фактори — різні види впливу діяльності людського суспільства, пов’язаної із суттєвою зміною первинного навколишнього середовища його біотичних і абіотичних об’єктів (хижацькі види полювання, надмірний вилов риби, вирублення лісу, забруднення атмосфери й поверхні землі промисловими відходами та ін.).

Антропосистема — людство, як ціла функціонуюча сукупність (біологічний вид, виробничі відносини, технологічний і науковий по-
тенціал).

Антропосфера — земна сфера активної діяльності людства.

Апріорний (лат. apriori — «з попереднього») — той, що не ґрунтується на досвіді, передує йому. У переносному значенні — прийнятий без перевірки.

Апо… (від гр. απο) — префікс у наукових термінах, що означає віддалення (див. Апогей).

Апогей — найвіддаленіша від Землі точка орбіти Місяця або штучного супутника.

Апологет (від грец. άπολογητήζ — «захищаю») — 1) захисник тих чи інших учень, теорій, течій; 2) апологія – відвертий, беззастережний захист певних положень.

Ар (франц. are — «площа») — одиниця площі. 1 ар = 100 m2 = 0,1 гектара.

Арбітраж (франц. arbitrage): 1) Спосіб розв’язування спору, коли сторони добровільно звертаються не в судові органи, а до третейських суддів (арбітрів). 2) А. міжнародний — органи, передбачені міжнародними правовими актами й статутом ООН для розв’язування міжнародних спорів, у тім числі з проблем природокористування й екології.

Ареал (від лат. area — «площа, простір») — зона поширення на земній поверхні будь-яких об’єктів чи явищ (видів рослин, тварин, корисних копалин, мов тощо).

Архі… (гр. αρχι…) — префікс, що означає головний, старший, найвищий ступінь, наприклад архітектоніка — основний принцип, взаємообумовленість елементів цілого.

Архімеда закон — закон гідро- й аеростатики, згідно з яким на тіло масою mT і об’ємом VT в будь-якому середовищі рідини чи газу густиною ρс діє «архімедова» сила FA протилежна до напрямку прискорення — g сили гравітації FA = g · ρ · VT. Отже, в атмосфері чи воді Землі вага будь-якого тіла FТ дорівнює: FТ = g(mT – VTρс).

Асигнувати (лат. assigno — «призначаю») — виділяти певну суму грошей для певної мети (див. Інвестування).

Асиміляція (від лат. assimilatio — «уподібнення»): 1) Перетворення в організмі їжі під дією ферментів у енергоємні сполуки, з яких будуються його клітини й накопичується енергія (переважно у структури АТФ). Інша назва — анаболізм. Протилежне — дисиміляція. 2) Утрата народом своїх національних рис у разі злиття з іншим народом і прийняття його мови, культури, звичаїв.

Аскетизм (від гр. ασκητης — «добре навчений») — моральний принцип, що полягає в крайньому обмеженні потреб людини з метою самовдосконалення.

Асорті (від франц. assorti — «добре підібраний») — набір однорідних предметів різних сортів.

Асоціація (лат. аssociatio — «сполучення»): 1) основна класифікаційна одиниця рослинного покриву; являє собою сукупність угруповань (фітоценозів) однорідних за умовами існування, видовим складом тощо. 2) Сполучення молекул, іонів, небесних тіл в певну систему. 3) Добровільне об’єднання осіб або організацій для досягнення спільної мети.

Аспект (від лат. aspectus — «погляд, вид») — 1) точка зору, з якої сприймається або оцінюється те чи інше явище, предмет, подія; перспектива, в якій вони виступають.

Астро… (від гр. αστρου — «зоря») — у наукових термінах відповідає поняттям, зв’язаним з об’єктами небесних тіл, космосу, наприклад астробіологія, астроботаніка, астрогеологія, астронавтика.

Астрономічна одиниця (а. о.) — одиниця відстані в астрономії, що дорівнює середній відстані від Землі до Сонця. 1 а. о. » 149 млн км.

Асфіксія (гр. αςφυξα — «відсутність пульсу») — різкий розлад дихання, який виникає внаслідок нестачі в крові кисню та надміру діоксиду вуглецю.

Атавізм (від лат. atavus — «віддалений предок») — наявність у сучасних організмах ознак, властивих їхнім далеким предкам. Наприклад, у коня — два додаткові пальці. Інша назва — реверсія.

Атмосфера (від гр. ατμος — «пара» та «сфера»): 1) Газова оболонка планет, що утворилася в процесі їхньої еволюції. 2) Одиниця фізичної величини тиску (див. Атмосферний тиск). 3) переносно — настрій людей чи суспільства.

Атмосферне повітря — природна суміш газів. Наприклад, атмо-
сферне повітря Землі складається (за масою, %): N2 — 76, О2 — 23, СО2 — 0,025; інше — інертні гази (за об’ємом, %): N2 — 78,08, О2 — 20,95, Аr — 0,93, СО2 — 0,03; інші гази — 0,01. А. п. може насичуватись водяною парою (Н2О) до 2,6% і пиловими (аерозольними) частинками.

Атмосферний тиск — тиск, який здійснює атмосфера Землі на все, що на ній знаходиться. Він визначається відношенням ваги стовпа повітря до поверхні предмета. На поверхні Землі А. т., який урівноважується тиском ртутного стовпчика висотою 760 mm, має назву «Фізична атмосфера» й позначається атм. (atm). 1 атм. = 133,32 Pa.

Атом (від гр. ατομς — «неподільний») — найменша частинка хімічного елемента. Сукупність таких частинок зумовлює всі його хімічні властивості. А. складається з позитивно заряджених протонів і електронейтральних нейтронів ядра та негативно заряджених електронів, які рухаються в кулонівському полі ядра згідно з законами квантової механіки. Розмір А. близько 10–11 m, а енергія зв’язку зовнішніх електронів близько 10 еV (див. Молекула).

Атомістична економіка — ринкова економіка, яка характеризується високим ступенем конкуренції великої кількості незалежних виробників, що унеможливлює відчутний вплив на ціни товарів кожного з них окремо. А. е. характерна для суспільства з демонополізованою ринковою економікою.

Атомна одиниця маси (а. о. м.) — відносна одиниця фізичної величини маси, якою визначають маси атомів, молекул і елементарних часток відносно 1/12 маси ізотопа вуглецю . 1 а. о. м. = = 1,66 · 10–27 kg.

Атомна енергія — некоректна назва ядерної енергії (див. Ядер­на енергія).

Атомна електростанція (АЕС) — електростанція, де ядерна енергія перетворюється в електричну. Тепло, що виділяється в ядерному реакторі, на АЕС використовується для отримання водяної пари, яка обертає турбогенератор. Першу у світі АЕС (потужність 5 MW) було запущено в 1954 році в СРСР (м. Обнінськ, Калузька обл.). АЕС — основа атомної енергетики. Потужність Запорізької АЕС становить 6000 MW, що в 10 разів перевищує потужність «Дніпрогесу» 30-х років.

Атрофія (від гр. ατροφα — «голодування, в’янення»): 1) Прижит­тєве зменшення розміру та ваги органу або тканини організму тварини й людини зі зменшенням або втратою його функції. 2) Притуплення, втрата якого-небудь чуття, властивості.

АТФ (аденозинтрифосфат) — хімічна сполука — універсальне джерело енергії в живій клітині організму, яка утворюється в реакціях дисиміляції (катаболізму) під час дихання чи за бродін-
ня. АТФ містить великий запас енергії та існує тільки в живих клітинах.

Афотична зона (від гр. α і φωτος — «світло») — глибинна зона морських та прісних водоймищ, населена організмами, які не потребують сонячного світла для своєї життєдіяльності.

Ациклічні сполуки — органічні сполуки ланцюгової будови, вуглецевого зв’язку, незамкнені в цикли. Інша назва — жирні сполуки.

Б

Базис (від гр. βασις — «основа»): 1) Геол. Б. ерозії — рівень будь-якого басейну, в який впадає водний потік (озера чи річки). Загальний чи головний Б. — світовий океан. 2) Б. економічний — сукупність виробничих відносин певного суспільства.

Бактерициди — речовини (препарати), здатні вбивати бактерії та інші мікроорганізми.

Бактерії (від гр. βακτηρια — «паличка») — одноклітинні організми, які є збудниками хвороб людей і тварин. Б. беруть участь у кругообігу речовини.

Бактеріози (бактеріальні хвороби рослин) — захворювання рослин, спричинені бактеріями.

Бактеріолізини — антитіла, що утворюються в організмі людини і тварин за вироблення імунітету та спричиняють руйнування (бактеріоліз) клітин бактерій.

Баланс (франц. balance — «терези») — система показників, що характеризує співвідношення елементів у будь-якому явищі, що постійно змінюються, наприклад Б. розподілу діоксиду вуглецю (СО2) в атмо-
сфері та Світовому океані Землі; Б. народного господарства країни; Б. зовнішньоторговий — співвідношення між ціною продукції експорту й імпорту за певний період року.

Баланс технологічного процесу: 1) Б. матеріальний — система показників, яка характеризує витратні коефіцієнти сировини й вихідних матеріалів на одиницю продукції, відходи виробництва та викиди шкідливих речовин у навколишнє середовище. 2) Б. енергетичний — характеристика співвідношення кількості фактично витраченої енергії до об’єктивно необхідної для виробництва одиниці продукції.

Бар (від гр. βαρος — «вага») — позасистемна одиниця фізичної величини тиску. 1 Б. = 1 ат. Відповідно до міжнародної системи 1 bar = 105 Pa.

Басейн (франц. bassin — «резервуар»): 1) Частина суходолу, з якої вода стікає в річку (Б. річковий), озеро чи море (Б. озера, моря). 2) Область залягання певних корисних копалин, наприклад Донецький кам’яновугільний басейн, Криворізький залізорудний басейн.

Батибіонти — морські організми, які живуть на глибинах понад 500 м. Інша назва — глибоководні тварини.

Безвідходна (маловідходна) технологія — матеріало- і енергозберігаюча технологія, яка комплексно використовує вихідну сировину, енергію та відходи первинного виробництва (вторинні сировинні й енергетичні ресурси), що обумовлює мінімальне забруднення навколишнього середовища. Практично повністю безвідходних промислових технологій не існує.

Бентос (від гр. βεnυος — «глибина») — сукупність організмів, що населяють дно водойм.

Бер (rem) — біологічний еквівалент рада (до 1963 року — рентгена). Позасистемна одиниця вимірювання еквівалентної дози будь-якого виду іонізуючого випромінювання. Біологічна дія дози в 1 бер (rem) така сама, як і дія поглинутої дози рентгенівського або гамма-випроміню­ван­ня в 1 рад. 1 rem = 0,01 Sυ = 0,01 J/kg.

Бериліоз — професійна хвороба, спричинена токсичною дією на організм хімічного елемента берилію та його сполук. Небезпечними є підприємства, де берилій добувають або використовують у різних технологічних процесах (найчастіше як метал і його оксид).

Берилій (від гр. βηρυλλος — «мінерал берил») — хімічний елемент (Be), легкий метал, ат. н 4, ρ = 1848 kg · m–3, tпл = 1284ºС. Б. застосовують у космічній техніці та як матеріал оболонки твелів ядерних реакторів, а його виробництво потенційно небезпечне для навколишнього середовища. Сполуки Б. (наприклад оксид) дуже отруйні.

Бесемерівський процес — процес виплавлення сталі продуванням повітря у конвертері крізь рідкий чавун, що забезпечує окиснення в ньому вуглецю (до СО2) та зниження його концентрації до рівнів, які відповідають певним маркам сталей. Запровадження Б. п. потребує спеціальної системи екологічного захисту навколишнього середовища.

Бета (гр. βητα — В, β) — друга літера грецького алфавіту, яка часто використовується в науковій практиці для позначення різних понять і тер­мінів.

Бета-радіоактивність. Інша назва бета-розпад (див. Радіоактивність).

Б’єф (франц. bief) — частина водойми (річки або каналу), що примикає до греблі або шлюзу. Розрізняють верхній Б. і нижній Б.

Бі (лат. bi, від bis — «двічі») — у складних словах означає подвоєння. Наприклад, біметал, біпризма, бінокль (антонім — монокль).

Бізнес (анг. business — «справа, угода, біржова операція, комерція») —заняття, що дає прибуток; підприємницька чи комерційна діяльність.

Біо… (від гр. βιος — «життя») — у складних словах відповідає поняттям «життя», «життєві процеси».

Біогаз — горючий газ (переважно метан), який утворюється в технологічному процесі бродіння. Найбільш економічно й екологічно ефек­тивне анаеробне бродіння. Б. — перспективне додаткове енергетичне джерело в агропромисловому виробництві.

Біогенез — теорія виникнення життя на Землі, за якою зародки живих істот було занесено на Землю з інших космічних тіл (інша назва — теорія панспермії).

Біогеносфера — оболонка на планетах, де умови сприятливі для розвитку життя. На Землі — біосфера.

Біогеоценоз — сукупність рослин, тварин та мікроорганізмів на певній ділянці земної поверхні, які пов’язані між собою обміном речовин та енергії (див. Екосистема).

Біогеохімія — галузь геохімії, що вивчає хімічні процеси біосфери.

Біоенергетика — наука, що вивчає енергетичні процеси життєдіяль­ності організмів, тобто конверсію енергії хімічних зв’язків продуктів харчування в біоенергію організму.

Біоінженерія — наука про конструювання роботів, які виконують біологічні функції за умов, що в них нормальна життєдіяльність живих організмів є неможливою.

Біокаталіз — прискорення або гальмування хімічних реакцій, які відбуваються в організмі за допомогою ферментів, наприклад, під час травлення їжі.

Біологія — наука про живу природу та процеси її життєдіяльності як особливої форми руху матерії та дослідження шляхів збереження природного середовища людини.

Біомаса: 1) Рослинна сировина (маса) в технології біоенергетики чи будь-якого іншого її перероблення. 2) Кількісна характеристика — відношення маси живих організмів у популяції чи атмосфері в перерахунку на суху речовину (іноді в одиницях енергетичного еквівалента до одиниці поверхні території (ареал) проживання на суходолі чи у Світовому океані).

Біоніка — наука, яка вивчає побудову живих організмів для використання виявлених закономірностей у біоінженерії.

Біонт (від грец. βιών (βιwντοζ) — «той, що живе») — окремо взятий організм (індивід), що в ході еволюції пристосувався до проживання в певному середовищі (біотоні).

…біонти (від гр. βιωnτος — «той, що живе») — у складних словах означає «живі організми», що в ході еволюції пристосувалися до проживання в певному середовищі, наприклад, галобіонти — організми, які населяють солоні озера.

Біополімери — високомолекулярні природні сполуки (речовини) — основа живих організмів, наприклад, целюлоза, білки, полісахариди.

Біосфера — сукупність усіх екосистем на нашій планеті, що становить єдину глобальну екосистему Землі.

Біота (від гр. βιοτη — «життя») — сукупність рослин і тварин, об’єднаних спільним ареалом.

Біотехнологія — технологія, яка базується на використанні як засобу виробництва мікроорганізмів рослин і тварин (клітини рослин, тварин, ферменти, білкові речовини), які направляють і прискорюють біохімічні процеси технологій).

Біотрон (від біо… і гр. υροnος — «місцеперебування») — ізольований від зовнішнього середовища об’єм (камера) зі штучним кліматом для живих організмів. Б. використовується у програмах аерокосмічних і океанічних досліджень.

Біотичні фактори — взаємовплив організмів у процесі їхнього розвитку.

Біохімія — наука, яка вивчає склад і хімічні процеси живих організмів.

Біоценоз — історично складена сукупність рослин і тварин, що заселяють територію з близькими умовами існування. Інша назва — ценоз, біотоп.

Біржа (гол. beurs): 1) Б. товарна — ринок оптової торгівлі товарами. 2) Б. фондова — ринок торгівлі цінними паперами. 3) Б. праці — установа — посередник між робітниками і підприємцями — роботодавцями, яка забезпечує зайнятість населення.

Бітуми (від лат. bitumen — «горна смола») — природні твердо-пластичні або в’язкі рідини, а також штучні (з нафти й вугілля) речовини — суміші вуглеводневих сполук і продуктів їх полімеризації та окиснення. Б. застосовують для покриття доріг, виготовлення покрівельних і гідроізоляційних матеріалів, пластичних мас та ін. Б. містять токсичні й канцерогенні сполуки.

Больцмана стала (k) — одна із основних фізико-математичних сталих, яка дорівнює відношенню газової сталої R до сталої Авогадро NA:

.

Бойля-Маріотта закон — один з основних газових законів, згідно з яким за сталої температури добуток тиску P даної маси ідеального газу на його об’єм V є сталою величиною: PV = const. Назва походить від прізвищ учених Р. Бойля (1627—1691) і Е. Маріотта (1620—1684), які відкрили цей закон.

Бор (від араб. бурак — «бура, селітра») — хімічний елемент. Символ В (лат. Borum). Атомний номер — 5, атомна вага — 10,82. Речовина сірувато-чорного кольору. Абсорбує повільні нейтрони, тому його додають до сталевих сплавів для виготовлення регулюючих стержнів ядерних реакторів.

Бриз (франц. brise) — несильний вітер, що виникає через неоднакове нагрівання суходолу і моря: удень віє вологий вітер з моря, а вночі — сухий із суходолу.

Броунівський рух — невпорядкований рух дрібних часток у середовищі рідини чи газу під впливом поштовхів молекул середовища. Б. р. відкритий у 1827 р. англійським ботаніком Р. Броуном (1773—1858).

Брутто (італ. brutto — букв. — «грубий, брудний») — вага товару з упаковкою (тарою).

Бушель (англ. buchel — bu) — позасистемна одиниця об’єму си-
пких тіл, поширена в англомовних країнах. Б. англійський, так званий імперський (bu uk) = 36,4 l; вінчестерський Б. у США (bu US) = 35,24 l.

Бюджет (англ. budget — «сумка») — план у формі збалансованого кошторису прибутків і витрат держави (закон), підприємства або окремої особи на певний період. Розрізняють: плановий Б. і поточний (фактичний).

Бюлетень (франц. bulletin — «записка», від лат. bulla — «грамота»): 1) Коротке офіційне повідомлення в пресі про якусь важливу подію, наприклад, екологічний стан забруднення атмосфери чи радіаційного рівня. 2) Періодичне видання інформаційного характеру. 3) Біржовий огляд цін на товари й цінні папери.

В

Вага тіла (на поверхні Землі) — сила F, з якою тіло масою m тяжіє до Землі з прискоренням вільного падіння q = 9,81 m · s–2. Із силою F = m · q тіло діє по вертикалі до горизонтальної опори або на вертикаль­ний підвіс, що утримує його від вільного падіння (див. Гравітація).

«Важка» вода — ізотопний різновид води, в молекулах якого атоми водню замінено атомами дейтерію . Формула D2О. Густина —1,104 г/см3. Температура плавлення — 3,813°С, температура кипіння — 101,43°С. Живі організми пригнічує, а у великих дозах спричиняє їхню загибель. Уповільнювач нейтронів і теплоносій у ядерних реакторах, розчинник. Використовується для одержання дейтерію.

Вакцина (лат. vaccinus — «коров’ячий, від корови») — препарат, виготовлений із ослаблених мікроорганізмів і вірусів або з продуктів їхньої життєдіяльності (див. Вакцинація).

Вакцинація — застосування вакцин способом уведення вакцини в організм людини чи тварини з метою імунізації — запобігання інфекційним захворюванням.

Валовий національний продукт (ВНП) — найважливіший макроекономічний показник економічної статистики. ВНП включає кінцевий продукт, вироблений усіма галузями матеріального виробництва та сферою послуг. За ВНП оцінюють рівень розвинутості країн: у розвинутих країнах річний ВНП на душу населення становить понад 1000 дол., а в більшості країн, що розвиваються, — 100—300 дол.

Валюта (від лат. valeo — «коштую»): 1) Іноземні гроші, а також векселі, чеки тощо, використовувані в міжнародних розрахунках (іноземна валюта). 2) Грошова одиниця країни. 3) Тип грошової системи, яка діє в країні (золота, срібна, паперова).

Ват (Вт, W) — одиниця потужності. 1 W = 1 J/s. Від прізвища англійського фізика Дж. Ватта.

Вегетативний (лат. vegetativus — «рослинний»): 1) Пов’язаний з ростом і живленням рослин, а також тварин. 2) В. розмноження — нестатеве розмноження, коли новий організм утворюється з частини материнського. 3) В. органи у рослин — частина рослинного організму, за допомогою яких відбувається процес живлення і росту, здійснюється прикріплення до субстрату, наприклад, ґрунту.

Вегетаріанство (від лат. vegetatious — «рослинний») — система харчування людини, яка використовує переважно тільки продукти рослинного походження. Розрізняють чисте вегетаріанство (тільки рослинна їжа) і таке, за якого використовуються деякі тваринні продукти (молоко, яйця), але повністю виключаються продукти забою тварин.

Величина — див. Фізична величина.

Випромінювання електромагнітне — електромагнітні коливання хвиль, що поширюються зі швидкістю світла. Відповідно до зростання енергії коливань розрізняють: радіохвилі, інфрачервоне світло, видиме світло, рентгенівське та гамма-випромінювання. Рентгенівське та гамма-випромінювання мають іонізуючу дію. В. е. шкідливе для здоров’я людини, призводить до негативних соматичних ефектів.

Випромінювання іонізуюче — випромінювання, що призводить до іонізації середовища. До такого належать рентгенівське, корпускулярне та гамма-випромінювання.

Випромінювання корпускулярне — випромінювання, що утворюється потоком частинок. Розпад атомних ядер супроводжується випромінюванням нейтронів, протонів, альфа-, бета-частинок, дейтронів та важких іонів. Усі форми В. к. спричиняють іонізацію речовини (див. Випромінювання іонізуюче).

Випромінювання космічне — потік стабільних частинок високих енергій (приблизно від 1 до 1012 GeV) із Всесвіту. Розрізняють В. к. пер­винне (високоенергетичне, зумовлене спалахами на Сонці, галактичне) та вторинне (результат взаємодії первинного з атмосферою).

Випромінювання рентгенівське — короткохвильове випромінювання електромагнітне, довжина хвиль якого становить приблизно від 0,0001 ангстремів (1 = 10–10 m). В. р. виникає від раптового гальмування руху електронів у речовині. Джерела В. р. — рентгенівська трубка, деякі радіоактивні ізотопи, прискорювачі й накопичувачі елек-
тронів. Застосовують у науці, техніці, медицині.

Відновлювані джерела енергії — невичерпні, тобто такі, які можуть безперервно використовуватися. До них належать: вітер, сонце, вода (див. Альтернативні джерела енергії).

Віргінальний період — період вегетації рослин від проростання насіння до утворення генеративу (насіння, спор).

Віртуальний (від лат. — «сильний, здібний») — можливий; той, що може або має проявитися.

Віруси (від лат. virus — «отрута») — збудники інфекційних захворювань рослин, тварин і людини, які розвиваються лише в живих клітинах. В. належать до найпростіших і найдрібніших неклітинних форм живої матерії, яка є проміжною між живим і неживим, у них не відбувається власний обмін речовин. Поза організмом В. не виявляють ознак життя. Розмір В. становить від кількох до кількасот nm (10–9 m), що в тисячі разів менше, ніж ядро клітин організму.

Віталізм (від лат. vitalis — «життєвий») — учення, за яким в організмах всі біологічні процеси спрямовує та регулює особлива «життєва сила», «ентелехія».

Вітаміни (від лат. vita — «життя») — біологічно активні органічні сполуки, життєво необхідні (в малих дозах) організмові людини і тварин.

Віце (від лат. vice — «замість») — у складних словах означає «заступник» або «помічник».

Вічний двигун, perpetuum mobile: 1) В. д. першого роду —
уявна машина, яка виконувала б роботу, більшу за підведену до неї зовні. В. д. першого роду нездійсненний, оскільки принцип його дії суперечить першому закону термодинаміки. 2) В. д. другого роду — машина, яка отримувала б енергію у формі тепла від іншого тіла та повністю її передавала у формі роботи іншому тілу, що суперечить другому закону термодинаміки.

Волюнтаризм (від лат. voluntarius — «залежний від волі»): 1) Прак­тика керуватися суб’єктивними бажаннями й довільними рішеннями, нехтуючи об’єктивними законами. 2) Напрям у філософії, який уважає волю першоосновою та творцем дійсності. 3) В. економічний — нехтування законами економіки, що спричиняє збитки підприємствам і економіці держави (термін запроваджено Ф. Теннісом у 1883 р.).

Всесвітній банк — сучасна фінансова система (група) з трьох міжнародних інститутів — Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК) та Міжнародна асоціація розвитку (МАР), кожна з яких має статус самостійної установи ООН. Мета В. б. — допомога країнам, які відстають в економічному розвитку.

Вторинні ресурси — сукупність матеріальних і енергетичних відходів виробництва, які можуть бути повторно використані — різні вироби й засоби виробництва, які внаслідок їх експлуатації втратили свою споживну вартість, а також залишки сировини, процесів збагачення корисних копалин та ін.

Г

Габітус (від лат. habitus — «зовнішність») — зовнішній вигляд тваринного або рослинного організму, мінералу чи кристала.

Газифікація: 1) Процес перетворення твердого чи рідкого палива або біомаси на горючі гази. 2) Заходи для енергетичного забезпечення газом підприємств чи побутових потреб.

Газова стала (R) — фізична стала рівняння ідеального газу (див. Клапейрона-Менделєєва рівняння), яка дорівнює роботі розширення одного молю газу в ізобарному процесі (за постійного тиску) зі збіль­шенням температури на 1 К. .

Галактика (від гр. gala — «молоко») — космічна система зірок понад 10 млрд зоряних скупчень, пилових і газових туманностей, розсіяного газу.

Галогеніди — солі, які утворюються за участю галогенів — хімічних елементів F, Cl, Br, J, At, наприклад NaCl, — хлорид натрію (кухонна сіль), KJ — йодид калію.

Гамма-проміння (g-проміння) — короткохвильове електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі до 10–10 м, що менше, ніж у рентгенівського проміння. Г. п. виникає за радіоактивних перетворень, інколи водночас з альфа-(a) або бета-(b) частинками, а також за гальмування заряджених частинок з великою енергією. За своїми властивостями і дією на організм людини g-проміння подібне до рентгенівського проміння.

Гей-Люссака закон — закон, згідно з яким об’єм V даної маси газу за постійного тиску Р змінюється лінійно зі зміною температури Т: , де  і  відповідно об’єми газу за t і 0°С;  — температурний коефіцієнт об’ємного розширення.
Г.-Л. з. відкрито в 1802 р. франц. ученим Ж. Л. Гей-Люссаком (1778—1850).

Гедонізм (від гр. hδonh — «насолода») — філософсько-етичне вчення, за яким насолода є найвищим благом, метою життя. Протилежне — аскетизм. Від Г. поняття гедонія — відчуття піднесення, приємного самопочуття.

…гей (від гр. gh — «земля») — у складних словах відповідає поняттю «земля», напр. апогей.

Гекса… (від гр. ez — «шість») — у складних словах означає «шести…».

Гексозани — полісахариди (крохмаль, глікоген тощо), молекули яких являють собою полімери гексозних (шестивуглецевих) моносахаридів, напр. глюкози.

Гектар (від лат. — «сто» і ар — 100 m2) — одиниця земельної площі, яка становить 100 ар (10 000 m2).

Гелі (від лат. gelo — «застигаю») — дисперсні системи, які утворюються в колоїдних розчинах за поступової коагуляції. Утворюються у природі і штучно. Г. використовують як адсорбенти тощо.

Геліо… (від гр. hlioς — «Сонце») — у складних словах відповідає поняттям «сонце», «сонячний», напр. геліоенергетика — застосування сонячної енергії для промислових і побутових потреб; геліотропи — сонцелюбні рослини з високим вмістом запашних ефірних масел; геліофільний — той, що любить сонце, напр. геліотропи; геліофобний — не світлолюбні, затінкові рослини.

Гем…, гемато…, гемо… (від гр. ατμα — «кров») — у складних словах відповідає поняттю «кров», напр. гемоглобін — пігмент крові, який виконує функцію перенесення кисню з легенів до інших органів (у хребетних організмів).

Ген (від гр. γενο — «рід, походження») — певна ділянка дезоксирибонуклеїнової (ДНК) кислоти, з якої точно копіюється структура комплементарно-синтезованих молекул рибонуклеїнових (РНК) кислот — складових хромосом. Г. — елементарна одиниця спадковості.

Генеративний період — період розмноження рослин (насінням, спорами).

Генетична дія випромінювання — вплив випромінювання, що позначається на наступних поколіннях (див. соматична дія випромінювання, тератогенна дія випромінювання).

Геном (нім. genom, англ. genome — «рід, походження») — сукупність генів в одному наборі хромосом. Г. — унікальна послідовність трьох мільярдів нуклеотидних фрагментів, де закодовано інформацію про властивості й гармонійну життєдіяльність організму. Нині виконується наукова міжнародна програма «Геном людини».

Генотип — сукупність усіх спадкових структур організму.

Генофонд — сукупність усіх генів популяції організмів.

Генна інженерія (генетична інженерія) — здійснювання штучно спрямованої зміни генома з допомогою введення в клітину нових генів, отриманих з інших клітин чи навіть шляхом хімічного та біохімічного синтезу.

Геноцид (від гр. γεnος — «рід») — винищення окремих груп населення за расовими, національними, релігійними мотивами. Г. — один з найтяжчих злочинів проти людства. Г. пов’язаний з фашизмом і шовінізмом.

Гео… (від гр. γη — «земля») — у складних словах відповідає поняттю «земля», напр. географія, геологія.

Географія (грец. γεωγραφία, від γή — «земля» і γράφω — «описую») — система наук, що вивчають природні й виробничі територіальні комплекси та їхні компоненти. Розрізняють науки: фізична географія, геоморфологія, кліматологія, гідрологія, економічна географія, географія населення, політична географія, картографія, країнознавство.

Геосфери — різні за хімічним складом, фізичними властивостями й походженням концентричні оболонки навколо ядра Землі: мантія, літосфера (Земна кора), гідросфера, атмосфера, іоносфера.

Гетеро… (від гр. ετερος — «інший») — у складних словах означає різнорідність, напр. гетероатоми — всі атоми (крім атомів вуглецю), що входять до складу органічних сполук; гетеросфера — атмосферні шари, вищі за 100 км, де склад повітря змінюється з висотою внаслідок дисоціації молекул під дією ультрафіолетового проміння. Антонім —
Го (гомо)…

Гетеротрофні організми — ті, що живляться органічними речовинами рослинного й тваринного походження (вищі паразитичні рослини, мікроорганізми, усі тварини й людина).

Гетероциклічні сполуки — органічні сполуки циклічної будови, в кільцях яких, окрім атомів вуглецю, є гетероатоми (N, O, S тощо), напр. фуран — у циклі чотири атоми вуглецю і один атом кисню; піридин — один атом азоту.

Гігієна (від гр. υγιειnος — «здоровий») — галузь медицини, що розробляє та впроваджує методи запобігання захворюванням, вивчає вплив різних факторів зовнішнього середовища на здоров’я людини, її працездатність і тривалість життя.

Гідр…, гідро… (від гр. υδωρ — «вода») — у складних словах відповідає поняттям «вода», «водяний простір», наприклад гідробіонти — організми, що живуть у воді; гідрогенератор — електрогенератор змінного струму, що його приводить у рух гідротурбіна.

Гідросфера — сукупність усіх вод земної кулі (океани, моря, річки, озера, підземні води, льодовики), що у вигляді перервної оболонки обгортають земну кулю (пор. Літосфера, Атмосфера).

Гідротерми — гарячі водні розчини в надрах Землі, що утворюються у процесі застигання магми, видалення води з мінералів під час перекристалізації їх тощо.

Гіпотеза Геї (від імені грецької богині Землі) — учення, яке ґрун­тується на ідеї, що організми Землі разом з фізичним середовищем утворюють складну систему регуляції умов, сприятливих для їхнього розвитку. Автори Джемс Лавлок і Лін Моргуліс.

Глобальний (франц. global — «загальний, всесвітній», від лат. globus — «куля»): 1) Узятий у цілому, усебічний. 2) Поширений на всю земну кулю.

Глобальні забруднення — забруднення, що охоплюють значну частину земної поверхні. Виникають унаслідок перенесення забруднюючої речовини на відстань, що перевищує 1000 кілометрів, зокрема в разі випробовувань ядерної зброї або радіаційної аварії. Наслідки Г. з. непередбачувані.

Готова продукція (англ. finished product/article; manufactured goods) — вироблена підприємством Г. п., яка повністю відповідає чинним стандартам і готова до відправлення замовнику чи споживачам.

Гносеологія (від гр. γnωοις — «пізнання») — учення про сутність і закономірність пізнання, теорія пізнання.

Голо… (від гр. ολος — «увесь, повний») — у складних словах, напр. голоцен (від ολος «новий») — сучасна епоха геологічної історії Землі, яка становить другий, верхній відрізок антропогену. Він розпочався 10—12 тис. років тому.

Гомео… (від гр. ομος — «подібний, однаковий») — у складних словах означає «подібний», «однаковий», напр. гомеополярний — хімічний зв’язок, утворений спільною електронною парою; гомеостаз — відносна сталість складу крові, температури тіла та інших властивостей організму людини й тварин.

Гормони (від гр. ορμος — «збуджую») — специфічні біологічно активні речовини, що регулюють різні функції в організмі.

ГОСТ — абревіатура російських слів — Государственный Общесоюзный Стандарт, наприклад ГОСТ 8.417-81 «Единицы физических величин SI», де 8.417 — номер госту, а 81 — рік затвердження.

Гравітація (від лат. gravitas — «тягар, вага»): 1) Тяжіння. 2) Взаємне тяжіння між будь-якими фізичними тілами силою , де  і  відповідно маси (kg) тіл, r — відстань між тілами (m), Q — гравітаційна стала, яка дорівнює  (див. Вага).

Градус (від лат. gradus — «крок, ступінь»): 1) Одиниця вимірювання кутів і дуг. 1 градус = 1/360 частині довжини кола й відповідного кута. 2) Одиниця вимірювання температури, напр. градус Цельсія °С, Фаренгейта °F. У SI — кельвін (К).

Градус Фаренгейта — одиниця температури (°F). За температурною шкалою Фаренгейта температура плавлення льоду становить 32 °F, а кипіння — 212 °F (інтервал — 180 °F). Отже, Г. Ф. = 0,556 градуса Цельсія. Формула переведення n °F у °С, та навпаки: n °F = 5/9 (n – 32) °C; n °C = (9/5 n + 32) °F.

Гранична доза (ГД) — гігієнічний норматив для осіб, які не працюють із джерелами іонізуючого випромінювання безпосередньо, але за умов проживання або розміщення робочих місць можуть бути уражені ним.

Грей (Гр) — одиниця поглинутої дози випромінювання Кu. Дорівнює абсорбції енергії в 1 Джоуль на 1 кг маси речовини. 1 Gy = 1 J/kg = 100 rad. На честь англійського вченого Л. Грея.

Гуано (ісп. guano, з мови кечуа) — поклади висушеного в умовах сухого клімату посліду морських птахів. Цінне добриво.

Гуманізм (від лат. humanus — «людяний») — ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, всебічний розвиток і прояв своїх здібностей.

Гуманітарні науки — суспільні науки, пов’язані з дослідженням проблем розвитку людського суспільства (філософія, історія, економіка, екологія та інші).

Гумус (від лат. humus — «ґрунт») — складний комплекс органічних речовин, який утворюється в ґрунті внаслідок біологічних і хімічних процесів розкладання біомаси відмерлих рослин і тварин мікрофлорою ґрунту, кільчастими черв’яками та іншими ґрунтовими тваринами.

Д

Дарвінізм — учення про еволюційний розвиток живих організмів на Землі. В основу Д. покладено три фактори: мінливість, спадковість та природний добір. Фундатор Д. — англійський природознавець Чарлз Роберт Дарвін (1809—1882).

Де… (лат. de) — префікс, що означає: 1) Видалення, скасування чогось. 2) Рух донизу, зниження. Напр. деаерація — видалення з рідини розчинених у ній газів, антонім — аерація.

Дебет (від лат. debet — «він винен») — ліва сторона бухгалтерського рахунку, на якій відображають господарські фінансові операції.

Дебіл (від лат. debilis — «немічний») — психічно неповноцінний, розумово відсталий.

Дебіт (франц. debit — «збут, витрачання») — кількість води, нафти, газу та ін., що надходить з джерела або свердловини за одиницю часу.

Девон, девонський період — четвертий період палеозой-
ської ери геологічної історії Землі (від 400 до 340 млн років тому.)

Дегазація: 1) Знезараження місцевості, одягу, зброї тощо від отруйних речовин. 2) Видалення рудникового газу з шахт. 3) Видалення газу з розплавленого металу (пор. Дезактивація).

Дегенерація (лат. degenero — «вироджують») — виродження, погіршання з покоління в покоління певних рис або властивостей організму.

Дегідрогенізація — відщеплення водню від молекул хімічних сполук. Протилежне — гідрогенізація, наприклад, приєднання водню в ненасичених вуглець-вуглецевих сполуках рідких жирів і перетворення їх у тверді (вироблення маргаринів із рослинних олій).

Деградація — див. Дегенерація.

Деградація ґрунту — процес, що призводить до часткової втрати ґрунтом накопичених раніше речовин, які споживаються рослинами (гумус, солі), та організмів, що сприяють їхньому розвитку (мікрофлора та інші).

Деградація середовища: 1) погіршання природного середовища людини. 2) Сукупне погіршання природних і соціальних умов життя людини (стосується більшості населення індустріальних зон).

Дедукція (від лат. deduco — «виводжу») — метод дослідження, який полягає в переході від загального до окремого; одна з форм умовиводу, коли на основі загального правила з одних положень, як істинних, виводиться нове істинне положення.

Дез… (франц. des…) — префікс, що означає знищення, видалення, відсутність чи спотворення чогось, напр., дезінтеграція — розпад цілого на складові (антонім — інтеграція).

Дезактивація: 1) Усунення радіоактивних речовин з поверхні місцевості, споруд, одягу тощо. 2) Утрата атомами чи молекулами енер­гії, необхідної для їхньої участі в певній хімічній реакції.

Дезоксирибонуклеїнова кислота (ДНК) — біологічна речовина, що міститься переважно у клітинному ядрі, зберігає та передає генетичну інформацію про індивідуальні ознаки і розвиток організму.

Дейтерій () — важкий ізотоп атома водню, ядро якого містить крім одного протону ще один нейтрон. Застосовують у ядерній (атомній) енергетиці.

Декстрин — проміжний продукт гідролізу крохмалю до гексоз.

Дельта (гр. δελτα): 1) Четверта літера грец. алфавіту, яка часто використовується для позначень у наукових працях і підручниках. 2) Складена річковими наносами низовинна ділянка суходолу в гирлі річки, розчленована сіткою проток (за геометричною формою Д. нагадує гр. літеру Δ, котра також називається дельтою).

Денатурація (від де… і лат. natura — «природні якості, єство»): 1) Позбавлення природних якостей. 2) Д. білків — зміна природних властивостей білків від дії температури, тиску тощо. 3) Д. спирту — додавання до етилового спирту-сирцю невіддільних речовин, що мають неприємний запах і смак, унаслідок чого він стає непридатним для пиття.

Дендро… (від гр. δεnδρου — «дерево») — у складних словах відповідає поняттю «дерево», «деревоподібний».

…дерма (від гр. δερμα — «шкіра») — у складних словах вказує на зв’язок із поняттям «шкіра», напр. дерматози — захворювання шкіри людини і тварин.

Депонування доходів (від лат. deponere — «віддаю на зберігання») — складування відходів у певних місцях та за певними правилами.

Деструкція (лат. destructia — «ламаю, руйную»): 1) Руйнування гірських порід унаслідок вивітрювання. 2) Розпад полімеру чи макромолекул на мономери чи окремі їхні фрагменти під дією температури або хімічних агентів, напр. термодеструкція полістиролу до мономера-стиролу.

Детермінанта (від лат. determinans — «той, що визначає, обмежує») — причина, що визначає виникнення явища.

Детонація: 1) Д. моторного палива — надмірно швидке горіння паль­ного (бензину) в циліндрі двигуна внутрішнього згоряння (див. Октанове число). 2) Хімічне перетворення у вибухових речовинах, яке поширюється в об’ємі вибухівки з надзвуковою швидкістю, що призводить до миттєвого підвищення температури й тиску навколишнього середовища — бризантного вибуху. Такою вибухівкою заправляють снаряди і бомби (пор. Порох).

Де-факто (лат. de facto — «насправді») — фактично, на ділі, у міжнародному праві — одна з форм фактичного визнання однією державою будь-якої іншої держави або уряду, що, однак, не веде до встановлення дипломатичних відносин.

Дефекація (лат. defacatio — «очищую»): 1) Виведення з організму людини й тварин через анальний отвір калових мас. 2) Очищення від бруду.

Дефоліанти (від де… і лат. folium — «лист») — хімічні сполуки, які
спричинюють опадання листя з рослин. Застосовують для передзбирального видалення листя у технічних культур за механізованого збирання, напр. бавовни.

Децибел: 1) 0,1 бела, тобто одиниці десяткового логарифма відношення значення двох однойменних фізичних величин в SI. 2) Одиниця вимірювання шуму (dB) — рівня звукового тиску в межах 0,1 десяткового логарифма, відношення інтенсивності звукової енергії до її порогового значення для людського вуха (від 20 до 120 dB).

Де-юре (лат. de jure — «за правом») — згідно із законом — формаль­но; у міжнародному праві — офіційне визнання держави або уряду, що веде до встановлення дипломатичних та інших відносин між держа-
вами.

Джоуль (Дж) — одиниця роботи та енергії СІ. 1 J — робота, що виконується силою в 1 N за переміщення її точки прикладання на 1 m. Як одиниця електричної енергії 1 J дорівнює роботі електричного струму потужності в 1 W за 1 s. На честь англійського фізика Дж. Джоуля.

Дизель — двигун внутрішнього згоряння, де паливо займається в циліндрі від високої температури повітря внаслідок його стискання поршнем. Назва Д. походить від прізвища німецького інженера-винахідника
Р. Дізеля.

Дилетант — особа, що займається якоюсь справою (в галузі науки чи мистецтва), хоч її знання в цій справі поверхові.

Дисахариди — органічні кристалічні вуглеводи, які складаються з залишків двох молекул моносахаридів. Найпоширенішими Д. є сахароза і лактоза, які застосовують у мікробіології й медицині.

Дисконт (англ. discount — «рахую») — купівля банками векселів до закінчення строку їхньої дії; процент, що його стягують банки за цю операцію.

Дискретний — роздільний, протиставляється неперервному.

Дискримінант (від лат. — «розрізняючий») — вираз, складений з коефіцієнтів алгебраїчного рівняння, який дорівнює 0 тоді й тільки тоді, коли серед коренів цього рівняння є однакові.

Дисоціація (лат. dissociatio — «роз’єдную») — розкладання складних речовин на прості молекули або іони.

Діамант (франц. diamant — «алмаз») — чистий спеціально огранований великий природний алмаз (брильянт).

Діаспора (від гр. διασπορα — «розсіювання»): 1) Частина рослини, що відокремлюється від неї природно й виконує функцію поширення та розмноження (напр., спора, насіння, плід). 2) Розсіювання по світу народу, колись вигнаного завойовниками за межі батьківщини.

Діастола (від гр. διαστολη — «розширення») — розслаблення мускулатури серця після її скорочення, тобто після систоли.

Догматизм — метафізичний спосіб мислення, сприймання й застосування знань, який базується на догмах як «вічних» істинах без урахування розвитку й конкретних умов життя.

Догма, догмат (грец. δογμα — «думка, учення») — учення, яке вважається істинним, що його за будь-яких умов треба сприймати без доказів (напр. ортодоксальний марксизм).

Доза (від грец. δοσις — «порція») — кількість енергії або речовини, яка надійшла чи надходить в організм.

Доза еквівалентна — показник дії радіації з урахуванням коефіцієн­та якості іонізуючого випромінювання. Є добутком абсорбованої дози та коефіцієнта якості іонізуючого випромінювання. Одиницею виміру Д. е. в SI є зіверт (Sυ).

Дозиметр — прилад для вимірювання дози іонізуючого, напр. рентгенівського або радіоактивного випромінювання.

Докембрій — найбільший підрозділ (близько 6/7) часу геологічної історії Землі (еон), що об’єднує кілька ер.

Домінанта (лат. dominans — «панівний») — панівний принцип, ідея, ознака, найважливіша складова частина будь-якого вчення, побудови, явища.

Донор (від лат. dono — «дарую»): 1) У хімічних реакціях атом (чи сполука), яка відновлює інші окиснені атоми, передаючи їм свої елек-
трони. 2) Людина, що дарує свою кров чи тканину (напр. шкіру) хворій людині з лікувальною метою.

Допінг — наркотичний засіб тимчасового підвищення активності організму. Застосовують у медицині. Д. у спорті заборонено міжнародною угодою.

Дочірній продукт — речовина, що виникла внаслідок розпаду радіоактивного ядра, напр. радон-222 є Д. п. радію-226.

Дощі кислотні — опади (дощ, сніг, що в них рН нижче за 5, унаслідок розчинення в них промислових викидів) SO2, SO3, NO2, HCl та ін. Д. к. небезпечні для рослинних і тваринних організмів. Коли рН стає нижче за 5, живі організми у водоймах гинуть.

Дренаж, дренажування (англ. drainage, від drain — «відкачувати») — система заходів, спрямованих на відведення води з ґрунту.

Друза (нім. druse): 1) Сукупність кристалів природних мінералів зі спільною основою гірської породи, напр. кварцу, аметисту, кальциту тощо. 2) Кристали щавлевокислого кальцію в клітинах деяких рослин. 3) Скупчення променистого грибка.

Дуалізм (від лат. dualis — «двоїстий»): 1) Двоїстість, роздвоєність явища чи поняття. 2) Учення, яке базується на визнанні двох першоначал — духу й матерії.

Дюкер (нім. Düker, від лат. duco — «веду») — напірний водовід, прокладений під дном річки, під залізницею чи дорогою.

Е

Еволюція (лат. evolutio, від evolvo — «розгортаю»): 1) Поступовий розвиток організму, явища чи об’єкта за збереження його якості в процесі кількісних змін (на відміну від революції). 2) Процес зміни, розвитку, перетворення когось, чогось.

Евристика (від грец. ευριοκω — «знаходжу»): 1) Наука, що вивчає творчу діяльність. 2) Сукупність прийомів навчання за допомогою навідних питань. Такий метод відомий з часів розквіту античної філософії.

Егоїзм (від лат. ego — «я») — моральний принцип, що полягає у нехтуванні інтересами суспільства й інших людей заради особистих інтересів.

Едем (давньоєвр.): 1) За Біблією — земний рай, місце перебування Адама та Єви до гріхопадіння. 2) У переносному розумінні — благодатний куточок Землі.

Ейкумена, Ойкумена (гр. oιkoumenh — «уся Земля») — сукупність населених людиною областей Землі.

Еквівалент (від англ. equivalent — «рівноцінний»): 1) Рівноцінне, рівнозначне — таке, що відповідає чомусь іншому і за кількістю та якістю може його замінити. 2) Біологічний Е. рентгена (бер) — позасистемна одиниця дози іонізуючого випромінювання, яка використовується для порівнювання біологічного впливу різного роду випроміню­вань (a, b, g) з дією рентгенівського. 3) Механічний Е. теплоти — кількість роботи, яка еквівалентна одиниці теплоти. 4) Хімічний Е. елемента відповідає такій його кількості, що сполучається з 1 молем атомів водню або заміщує ту саму кількість атомів водню в хімічних реакціях. Наприклад, у сполуках HCl, H2S, NH3, CH4. Е. хлору, сірки, азоту й вуглецю дорівнює відповідно 1 молю 1/2 моля, 1/3 моля,
1/4 моля.

Екзо… (від гр. exw — «зовні, поза») — префікс, що часто застосовується в словотворенні термінів для позначення напрямку «із середини назовні» «поза чимось», напр., екзотермічні реакції — такі, що в них внутрішня енергія речовин, що реагують, виділяється у формі тепла в навколишнє середовище.

Екзотрофний (від екзо і трофний) — той, що стосується паразитичних організмів, які живуть на поверхні організму — живителя, напр., омела на деревах.

Еклектика, Еклектизм (від гр. eklektіkoς — «той, що вибирає»): 1) Механічне поєднання в одному вченні різнорідних, органічно несумісних елементів; безпринципне запозичення й змішування суперечливих ідей, теорій, оцінок. 2) У переносному значенні — брак оригінальності й самостійності.

Екогенез (від гр. oίκоς — «оселя, середовище» і генез) — історичний процес зміни особливостей організмів, зв’язаний зі змінами умов життя (екологічних умов).

Економічна діяльність — це процес поєднання дій, які приводять до отримання відповідного набору продукції чи послуг згідно з визначенням Державного класифікатора України ДК 009–96. Е. д. має місце тоді, коли об’єднуються ресурси (устаткування, робоча сила, технологічні засоби, сировина та матеріали) для створення виробництва конкретної продукції та послуг — споживної вартості (див. Класифікатор видів економічної діяльності).

Електроенергетика — галузь економіки, що охоплює генерацію (виробництво), передавання й використання електричної енергії.

Електроліз — розклад складних речовин під дією постійного струму, напр. розклад води на водень і кисень, хлориду натрію на натрій
і хлор.

Електромобіль — автомобіль з електричним двигуном, що живиться струмом від встановлених на ньому акумуляторів.

Електрон (англ. electron) — стійка негативно заряджена елементарна частинка з масою 9,108·10–28 g, що у 1840 разів менше ніж протона.

Електротрал — електричний пристрій, який використовується у промисловому ловінні риби.

Елемент (від лат. elementum — «первісна речовина»): 1) У давньоримській філософії стихія (вогонь, повітря, вода й земля). 2) Складова будь-якого цілого (див. Хімічний е.).

Еліта (франц. elite — «найліпше, добірне», від лат. eliga — «вибираю»): 1) Найкращі рослини, відібрані для виведення нових сортів; най­доброякісніше сортове насіння, найкращі за продуктивністю тварини в стаді даної породи. 2) У переносному значенні — вибрані, висококласні фахівці тощо.

Еллінізм (грец. від Еλλην — «грек») — 1) період в історії Східно-
середземномор’я; 2) слово або мовний зворот, запозичені з давньогрецької мови.

Елювій — продукти руйнування гірських порід, які залишаються на місці утворення.

Ембріон (гр. embruon — «зародок»): 1) Зародок організму людини або тварини в ранньому періоді розвитку; Е. розвивається або в яйцях (напр. у птахів), або в спеціальних органах материнського організму. Відносно рослин застосовують тільки термін «зародок». 2) Зачаток, початкова стадія, форма чого-небудь.

Емпіризм — напрям пізнання, що ґрунтується виключно на закономірностях зв’язків і відношень об’єктів матеріального світу, які виявляються через аналіз безпосередніх даних спостережень, і применшує або й зовсім нехтує значенням логічного аналізу і теоретичних узагальнень.

Ендо… (від гр. endon — «усередині) — префікс, що означає напрям (або знаходження) всередині чогось, напр. ендогенний — зумовлений внутрішніми причинами; ендотермічна реакція (процес) — така, що відбувається з поглинанням тепла (антонім — екзо…).


Енергія (від гр. ένέργειа — «діяльність»): 1) Фізична величина — загальна характеристика всіх форм руху матерії (механічної, теплової, хвильової, атомної тощо). Розмірність і одиниця вимірювання енергії Е. в міжнародній системі фізичних величин (SI) відповідно dim E ~ L2MT–2, о.ф.в. J (Дж). 2) У переносному значенні — наполегливість, рішучість у досягненні мети.

Ентальпія (від гр. ενθαλπω — «нагріваю») — функція Н стану термодинамічної системи, яка характеризує енергетичний стан речовини й дорівнює сумі внутрішньої енергії U і добутку тиску Р на об’єм V системи H = U + pV. Розмірність і о.ф.в. Е. така, як і енергії (див. Енергія). Для газових систем зміна ентальпії ΔН в ізобаричних процесах (за р = const) дорівнює кількості тепла, яке підведено до системи. Для конденсованих систем (тобто у твердому або рідкому станi) зміна об’єму (порівняно з газовими системами) вкрай незначна, отже зміни внутрішньої енергії та ентальпії близькі. Так, за нагрівання таких речовин зміна ентальпії речовини в кількості n-молей визначається за її теплоємністю Ср і зміною температури ΔТ. ΔН = nCpΔT. Поряд із внутрішньою енергією системи ентальпія відображає суть закону збереження енергії.

Ентропія (від грец. ένβіτροπή — «поворот, перетворення»): 1) Одна з найважливіших термодинамічних функцій стану системи (поряд із внутрішньою енергією та ентальпією), яка характеризує спрямування перебігу процесу теплообміну між системою та зовнішнім середовищем, а також спрямування довільних процесів у ізольованій системі, де всі види енергії перетворюються на теплову енергію з рівномірним розподілом між тілами (вирівнюванням їхніх температур). Якщо процес є оборотним і відбувається за сталої температури Т (ізотермічно), то зміна ентропії зв’язана з теплотою Q, що поглинається, рівнянням . Розмірність Е. dimE = L2MT–2θ–1, о.ф.в. J × K–1. E. відображає суть другого закону термодинаміки, висновком з якого є неможливість передачі тепла від менш нагрітого тіла до більш нагрітого та побудови вічного двигуна (perpetuum mobile).

Енциклопедія (від грец.) — коло загальноосвітніх знань.

Енциклопедист — людина, яка відзначається глибокими різносторонніми знаннями або такою діяльністю).

Еон (від грец. αίών — «ера, епоха») — найбільший підрозділ геологічної історії Землі, що об’єднує кілька ер. Виділяють два Е.: докембрійський, або криптозойський і фанерозойський.

Епігон (від гр. έπіγονος — «нащадок») — зневажлива назва осіб, що за нових умов механічно відтворюють застарілі ідеї своїх попередників. Діяння Е. — епігонство. Протилежне поняття — піонер.

Епікуреїзм — світогляд, що виник на ґрунті перекрученого тлумачення вчення давньогрецького філософа Епікура як прагнення лише до чуттєвих насолод. За вченням Епікура найвище благо для людини — розумна насолода радощами раціональної життєдіяльності. Послідовник учення Е. — епікуреєць.

Епіцентр (від грец. epi ... — префікс, що означає перебування над чимось і центр) — місце на земній поверхні, що лежить безпосередньо над вогнищем землетрусу або повітряного ядерного вибуху.

Ера (від лат. aera — «вихідне число»): 1) Час, від якого запроваджується система літочислення. 2) Один з найбільших відрізків часу в хронології геологічної історії Землі.

Ергономіка, ергономія (від гр.  — «робота» і νομος — «закон») — наука, що вивчає допустимі фізичні, нервові та психічні навантаження на людину в процесі праці, проблеми оптимального пристосування навколишніх умов виробництва для ефективної праці.

Ерзац (від нім. Ersatz — «заміна») — недостатньо еквівалентний, (неякісний) замінник будь-чого повноцінного. Інша назва — сурогат.

Ерліфт (англ. airlift — «піднімання повітрям») — пристрій для піднімання рідини (напр. нафти) енергією стиснутого повітря або парою, змішаною з нею.

Ерозія (лат. erosio — «роз’їдання»): 1) Руйнування ґрунту природничими чи штучними факторами (водою, механічною дією та ін.). 2) Окиснення металів під дією навколишнього середовища природного чи штучного походження.

Еротроцит — 1) основний переносник кисню від легень до всіх тканин організму; 2) Е. — одна з найменших клітинок організму, яка немає ядра, діаметр не перевищує 7 ∙ 10 -3 мм.

Ескалація (від англ. escalation — «поступове розширення, підсилення») — планомірне нарощування інтенсивності будь-яких дій, напр. Е. насильства, воєнних дій.

Естуарій (лат. aectuarium — «хвилювання, кипіння») — широке лійкоподібне гирло річки, що впадає в море або океан.

Етика (лат. ethica) — норми поведінки, сукупність моральних правил певної соціальної групи.

Етіологія — вчення про причини та умови виникання хвороб.

Етнічний (від гр. εθνіkός — «народний») — той, що належить до якогось народу, його культури, традицій.

Етнографія — галузь історичної науки, яка вивчає культуру й побут народів світу, їхній етногенез (походження) і розселення.

Етологія (від гр. ηθоς — «звичайний» і … логія) — наука, що вивчає особливості поведінки організмів у всіх її проявах.

Є

Євангеліє (від гр. εναγγελίον — «добра звістка») — священна книга християн, частина Біблії — Новий Заповіт Ісуса Христа. Складається з чотирьох окремих книг: Е. від Марка, Е. від Луки, Е. від Матвія, Е. від Івана.

Євгеніка (від гр. εν — «добре» і γενος — «рід») — напрям у генетиці людини, що ставить завдання поліпшення її біологічних властивостей, селекції тощо. У зв’язку з розвитком Є. виникає гуманістична проблема визначення та оцінювання моральності підходу до селекції людини і наслідків її.

Єгер (від нім. Jäger — «мисливець») — спеціаліст-мисливець, який керує дозволеним за законом полюванням, доглядає тварин у заповідниках.

Ємність, ємність поглинання: 1) Максимальна кількість іонів, яка поглинається обміном 1 g іоніту. 2) Є. п. ґрунтів, віднесену до 100 g ґрунту, називають також обмінною поглинальною здатністю ґрунту.

Єресь (від гр. αiρεσiς — «особливе віровчення»): 1) Учення, що заперечує догмати панівного релігійного вчення. 2) У переносному значенні — відступ від загальноприйнятих поглядів і правил, те, що позбав­лено здорового глузду. Інколи те, що визнається сучасниками за Є., згодом стає незаперечною істиною (напр. учення про кулясту форму Землі).

Ж

Жеода (франц. geode) — мінеральне утворення округлої форми, яке виникає внаслідок заповнення кристалами мінералу порожнин у гірській породі, напр. мінерали групи цеолітів: анальцим, стильбітгідрати натрій-алюмінієвих силікатів.

Жири (гліцериди) — хімічні сполуки — ефіри гліцерину й жирних кислот, напр. стеаринової С17Н35СООН, які є енергетичним акумулятором енергії та входять до складу протоплазми клітин, запасних речовин. Тваринні Ж. — тверді речовини (за винятком риб’я­чого жиру); рослинні — рідкі речовини, інша їхня назва — олії. Рослинні Ж. можуть бути перетворені у тверді хімічним шляхом — приєднанням атомів водню за місцем ненасичених вуглець-вуглецевих зв’яз­ків у структурі кислот (див. Гідрогенізація). За нагрівання з лугами Ж. омилюються, утворюючи гліцерин і мило.

Життєвий цикл організмів: 1) Унікальний, властивий тільки певному виду організмів цикл народження, розвитку й розмноження, обумовлений особливостями їхньої адаптації до навколишнього середовища. Виділяють чотири характерні особливості Ж.Ц., які відіграють ключову роль у тактиці виживання організмів: а) кількість потомства (сім’я, яйця, молодь); б) рівень розвитку новонародженого потомства; в) віковий розподіл репродуктивного стану; г) співвідношення смертності молоді й дорослих. 2) Сукупність фаз розвитку, після яких організм досягає зрілості та стає здатним дати початок наступному поколінню. У тварин розрізняють простий цикл і складний — з метаморфозою: яйце — личинка — лялечка (імаго). У рослин — однолітній і багатолітній Ж. ц.

З

…завр (від гр. σαυρος — «ящірка») — у складних словах указує на належність до викопних плазунів, напр. динозавр.

Збагачений уран — уран, у якому штучно підвищено вміст нукліда-235 (понад 0,72 %). Є низькозбагачений (збіднений), що містить мен­ше 20 % урану-235, та високозбагачений уран (понад 20 %). Ядерні реактори на АЕС використовують низькозбагачений уран з 3 % нукліда-235. Високозбагачений уран є одним із складників атомної бомби, також використовується у плутонієвих ядерних реакторах та реакторах підводних атомних човнів.

Зеніт (від араб. земт, букв. — «шлях, напрям»): 1) Точка перетину вертикальної лінії з небесною сферою. 2) У переносному значенні — найвищий ступінь (напр. у вислові «в зеніті слави» тощо).

Зіверт (Зв) — одиниця СІ вимірювання еквівалентної дози іонізуючого випромінювання. Відповідає одному джоулю енергії, поглинутої одним кілограмом маси живої тканини. 1 Sυ = 1 J/kg = 100 rem.

…зой (від гр. ςωη — «життя») — у складних словах вказує на зв’язок із поняттям «життя», напр. палеозой.

Золі (нім. sol — «колоїдний розчин») — найдрібніші частинки будь-
якої речовини в рідинному, твердому чи газоподібному середовищі.

Зоо… (від гр. ζψον — «тварина, жива істота») — у складних словах означає те, що стосується тваринного світу, напр. зообентос — сукупність тварин, що живуть на дні морських і прісних водойм; зоологія — наука про тваринний світ.

Зоопланктон (від зоо… і планктон) — сукупність тварин, що населяють переважно поверхневі шари води й пасивно переміщуються течією чи хвилями. З. є кормом для різних морських тварин, напр. китів.

Зоофаги (від зоо… і фаг) — організми, що живляться тваринною їжею.

І

Ідентифікація (від лат. identicus — «тотожний» і …фікація) — ототожнення, прирівнювання, уподібнення. Застосовується як метод аналізу чи експертизи будь-чого.

Ідіо… (від гр. ίδίος — «свій, особливий») — у складних словах вказує на здатність об’єкта зберігати свої властивості, пристосовуючись до певних умов, напр. ідіоадаптація — пристосування організмів до певного вузького кола умов, напр. захисне забарвлення у плазунів; ідіоморфізм — здатність мінералів, що кристалізуються в магмі, набувати властивих тільки їм кристалографічних форм.

Із…, Ізо… (від гр. ίσος — «рівний, однаковий») — у складних словах означає рівність або подібність за формою або призначенням, напр. ізоморфний — подібний за формою, ізогональний — рівнокутний.

Ізодром — пристрій, що забезпечує гнучкий зворотний зв’язок в автоматичних регуляторах; ізомерія — існування сполук, однакових за атомним складом, але різних за хімічною структурою.

Ізоморфія — (від ізо… і  морфія) — однакові морфологічні ознаки у представників різних груп організмів, далеких з погляду систематики.

Ізотопи (від ізо… і топи) — атоми одного хімічного елемента з однаковою кількістю протонів (однаковим позитивним зарядом ядра), але з різною кількістю нейтронів, отже, і різною відносною атомною масою.

Ізотропія (від ізо… і тропія) — однаковість деяких показників фізичних властивостей речовини (теплопровідність, пружність тощо) в усіх напрямках. (Протилежне поняття — анізотропія.)

Імператив (від лат. — «владний») — 1) за І. Кантом: категоричний І. безумовне моральне веління притаманне розуму є незмінним і покладено в основу моралі; 2) наказовий спосіб дієслова; 3) перенос­но — веління, настійна вимога.

Імунітет (від лат. immunitos — «звільнення, свобода») — несприйнятливість організмів до збудників інфекційних хвороб та впливу деяких отрут. Розрізняють І. природний та набутий унаслідок перенесеного захворювання або імунізації — штучно створеного І. введенням в організм ослаблених чи вбитих збудників хвороб (вакцин).

Ін… (лат. in…) — префікс, що означає заперечення, брак чогось або проникнення в щось, напр. інактивація, інваріанти.

Інгібітори (від лат. inhibiteo — «стримую, зупиняю») — хімічні сполуки, які сповільнюють швидкість реакцій окиснення й корозії металів, полімеризації, перебіг біохімічних і фізіологічних процесів, а також процесів росту в рослин.

Інгредієнт (від лат. ingrediens — «той, що входить») — складова частина хімічної сполуки або механічної суміші.

Індекс (лат. index, від indico — «вказую»): 1) Числовий або літерний покажчик у математичних виразах, хімічних формулах тощо. 2) В економічній науці та практиці І. — відносний показник, що характеризує зміну стану певного економічного явища, напр. І. цін — характеризує зміну рівня цін у часі під впливом різних факторів.

Індивід, індивідуум (від лат. individuum — «неподільне»): 1) Від­особлений (окремий) організм тварини або рослини, який існує самостійно. 2) Індивідуальний — властивий окремій особі. 3) Індивідуальність — сукупність притаманних конкретній особі рис характеру, здібностей тощо.

Індикація (від лат. inducatio — «вказую»): 1) Визначення, вимірювання, фіксація (у запису чи інакше) показників певних об’єктів або явищ. 2) Індикатор — прилад для вимірювання показників або речовина, за допомогою якої визначають певні характеристики стану системи, напр. лакмусовий папірець.

Індиферентний (лат. indiferens — «байдужий») — неактивний (пасивний, інертний), напр. І. електрод — хімічно інертний до середовища (електроліту) чи біологічної тканини).

Індукція (від лат. inductio — «наведення») — 1) Спосіб (форма) умовиводу, де на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне; один з методів пізнання. (Антонім — дедукція.)

Індустріалізація (від лат. industria — «діяльність») — розвиток економіки держави на базі створення великого машинного виробництва в усіх галузях господарства й особливо в промисловості. Історія І. сучасних розвинених країн висвітлює поряд з прогресивними явищами і негативні, такі як колоніалізм, експлуатація трудящих, війни та руйнування природи.

Інсинуація (лат. insinuatio — «закрадливість») — неправдива, наклепницька вигадка з метою заплямувати, знеславити когось, щось.

Інстинкт (від лат. instinctus — «спонукання») — типові, природжені безумовні реакції (поведінка) певного виду організмів на зовнішні і внутрішні подразники, напр. І. гніздування й годування молоді у птахів.

Інтеграція (від лат. integratio — «наповнення»): 1) Об’єднання в одне ціле будь-яких окремих частин. Протилежне поняття — дезінтеграція. 2) І. економічна — зближення, взаємовигідне пристосування економіки країн, що перебувають на однаковому рівні розвитку.

Інтелект (від лат. intellectus — «розум, пізнання») — здатність до мислення, розумова спроможність до вищих теоретичних узагальнень.

Інтер… (лат. inter…) — префікс, що означає перебування поміж, періодичність дії, скасування, напр. інтервал.

Інтерполяція (від лат. interpolatiо — «зміна»): 1) Спосіб, за допомогою якого за деякими даними можна знайти проміжні результати. 2) Не авторські вставки слів, речень або чисел у текст під час переписування, копіювання тощо.

Інтоксикація (від ін… і гр. τοξіκόν — «отрута») — отруєння організму токсичними речовинами, які утворились в ньому самому або надійшли ізовні.

Інфантилізм (від лат. infantilis — «дитячий») — затримка в розвитку організму, яка виявляється у збереженні в дорослої людини фізичних і психічних рис, властивих дитячому вікові.

Інфляція (англ. inflation, лат. inflatio — «розбухання») — переповнення каналів грошового обігу внаслідок надмірної емісії паперових грошей для покриття дефіциту державного бюджету та високого рівня його непродуктивних витрат, що обумовлює знецінення цих грошей і супроводжується зниженням купівельної спроможності населення та зниженням обсягів виробництва.

Іонізація — утворення електрично заряджених частинок (іонів)
з електрично нейтральних частинок (атомів, молекул) середовища, напр. іонізація молекул повітря чи води під час грози або у водоспадах. Чинниками І. можуть бути електричні розряди, короткохвильове випромінювання (рентгенівське, γ-промені).

Іоніти — тверді природні або синтезовані (штучні) речовини, здатні до обміну своїх іонів на іони водного розчину, у контакті з яким вони перебувають. І. широко застосовують для очищення (пом’якшування) води та в різних хімічних процесах іонного обміну й хімічного аналізу (у хроматографії).

Іоносфера — верхні шари атмосфери Землі (від 80 до 500 km), де повітря значною мірою є іонізованим.

Іпохондрія — хворобливий стан людини, часто зумовлений надмірним занепокоєнням за своє здоров’я.

Іригація (від лат. irrigo — «зрошую») — зрошування за допомогою певної інженерної системи сільськогосподарських ділянок землі для забезпечення вологою рослин з метою підвищення врожаю.

Ірраціоналізм (від лат. irrationalis — «нерозумний, позасвідомий»): 1) філософське вчення, яке в процесах пізнання віддає перевагу не розуму, а інтуїції, інстинкту, вірі. Протилежне поняття — раціоналізм. 2) Ірраціональне число, яке несумірне з одиницею і тому не може бути точно виражене ні цілим числом, ні дробом.

Іслам (араб. букв. — «покірність») — одна з найпоширеніших світових релігій. Засновник І. пророк Мухаммед (VII ст.). Головний догмат — поклоніння єдиному богові — Аллаху. Інші назви — мусульманство, магометанство.

Історія (гр. ίστορία — «хронологія, дослідження минулих подій»): 1) Процес розвитку в природі й суспільстві. 2) Наука, що вивчає в хронологічній послідовності розвиток людського суспільства або якогось іншого явища, наприклад геології Землі.

Іудаїзм — одна з найдавніших релігій, яка виникла в Іудеї (сучасний Ізраїль) наприкінці 2-го тис. до н.е. Основний догмат — бого-
обраність євреїв єдиним богом Ягве. Нині І. державна релігія в Ізраїлі.

Іхтіо… (від гр. iχυúς — «риба») — у складних словах означає «риба», «риб’ячий», напр. іхтіофауна — сукупність риб водойми чи зоогеографіч­ної області, іхтіозаври — підклас вимерлих плазунів

мезозою, що жили у воді й за зовнішнім виглядом були де в чому схожі на риб.

К

Кайнозой, кайнозойська ера (від гр. καίνος — «новий») — найновіша ера в геологічній історії Землі (розпочалася близько 67 млн років тому). За К. рослинний і тваринний світ набув рис, подібних до сучасних, наприкінці ери виникла людина. К. поділяється на три періоди: поліоген, неоген, антропоген.

Калорійність (від лат. calor — «тепло») — кількість тепла, яка виділяється за окислення (згоряння) одиниці маси палива чи харчових продуктів в організмі людини або тварини. К. вимірюється в джоулях (J) або калоріях (cal). 1 cal = 4,19 J. Інша (сучасна) назва К. палива — питома теплота згоряння, MJ × kg–1 (див. Умовне паливо).

Кальцефіли (від лат. calcis — «вапно») — рослини, що добре розвиваються на ґрунтах, багатих на вапно. Протилежне поняття кальцефоби.

Кальцинація, кальцинування — прожарювання мінералів (руд, крейди, соди тощо) з метою видалення з них летких сполук, напр. води, діоксиду вуглецю (вуглекислого газу) тощо.

Камбіальний (від лат. cambium — «обмін, зміна») — камбіальні клітини (у тварин та людини), що постійно оновлюють тканини.

Камбій — вторинна твірна тканина в рослинах.

Канібалізм (франц. cannibalisme): 1) Поїдання тваринами особини того самого виду: один з виявів внутрішньородової конкуренції (те саме стосується первісної людини). 2) У переносному розумінні — звірство, жорстокість.

Канон (гр. κανων — «норма») — 1) Твердо встановлене правило, норма, напр. зразок художнього твору, музичної форми, друкарський шрифт. 2) Догмат, обряд, релігійна книга.

Канцерогени (від лат. cancer — «рак» і …генез) — речовини, які за певних умов можуть стати причиною утворення злоякісних пухлин в організмі. Представниками органічних К. є бензпірен та інші, переважно ароматичні, структури.

Категорія (від гр. κατηγορіα — «ознака») — загальне поняття, яке відображає універсальні властивості й закономірності розвитку об’єкта чи явища матеріального й духовного світу.

Капітал (нім. Kapital, від лат. kapitalis — «головний»): 1) Економічна категорія — вартість, яка є засобом одержання прибутку. 2) Сукупні ресурси, які використовують у бізнесі. 3) Вихідна (початкова) сума, необхідна для підприємницької діяльності.

Карат (італ. carato — «зернина») — позасистемна одиниця маси дорогоцінного каміння й перлів. 1 ct = 0,2 g.

Каріо… (від гр. κρυον — «ядро») — у складних словах відповідає поняттю «ядро клітини», напр. каріоплазма, каріолімфа — вміст клітинного ядра, каріотип — сукупність хромосом, характерних для даного виду рослин чи тварин.

Катаболізм (від гр. καταβολη — «руйнування») — сукупність процесів, яка супроводиться розпадом (дисиміляцією) складних органічних сполук у живих організмах. К. зв’язаний з протилежним процесом анаболізмом (асиміляцією), який використовує для біосинтезу речовин енергію, що вивільнюється за К. Обидва ці процеси є складовими обміну речовини в організмах.

Катагенезис: 1) Еволюційний процес спрощення будови й функцій організму. 2) Перетворення осадочних гірських порід на метаморфічні породи.

Каталіз (від гр. κατάλυσις — «руйнування») — зміна швидкості чи напрямку хімічних реакцій під дією каталізаторів — речовин, які знижують енергію активації як прямої, так і зворотної реакції на ту саму величину. Каталізатори (ферменти) відіграють вирішальну роль у біологічних процесах, напр. слина містить фермент птіалін, який перетворює крохмаль на цукор. В організмі людини є близько 30000 різних ферментів; кожний каталізує певну реакцію.

Каустоболіти (від гр. καυστος — «горючий», βіος — «життя») — горючі викопні породи органічного походження; нафта, вугілля, горючі сланці, які утворились у земній корі внаслідок метаморфозу.

Кахексія (гр. καχεξία — «поганий стан») — прогресуюче погіршання стану організму внаслідок недостатнього й неповноцінного харчування або порушення обміну речовин під впливом інфекцій, радіоактивного опромінювання, токсичних речовин тощо.

Квадрильйон (франц. quadrillion) — число, яке зображується одиницею з 15 нулями, тобто 1015 (за правилом «n – 1»). У деяких країнах (напр. ФРН, Великій Британії) К. називають число 1024 (за правилом «N»).

Квазари (лат. quasars — «надзірка») — небесні тіла (зірки), що відзначаються надвеликою енергією випромінювання, яка в 1015 більша ніж у Сонця.

Квазі… (від лат. quasi — «ніби, майже») — у складних словах означає «ніби», «несправжній», «позірний», напр. квазічастинка — ніби така сама, як квантова, частинка.

Квалітативний (від лат. qualitas — «якість») — якісний.

Квант (нім. Qunt, від лат. quantum — «скільки»): 1) К. світла (див. Фотон) — елементарна частинка. 2) К. енергії — кількість енергії, яка може бути відданою чи поглинутою К. системою в окремому акті зміни її стану. 3) Загальна назва певних порцій енергії, якими характеризують фізичні властивості мікросистем.

Квінтесенція (від лат. quinta essentia — «п’ята сутність»): 1) Кон­центрований найчистіший екстракт певної речовини. 2) У переносному розумінні — найважливіше, найсуттєвіше.

Квінтильйон (від франц. quintillion) — назва числа 1018. У деяких країнах (у Великій Британії, ФРН) К. — 1030 (див. Квадрильйон).

Квота (лат. quot — «скільки»): 1) Частка в загальному виробництві, збуті, експорті або імпорті продукції. 2) Розмір податку з одиниці оподаткування. 3) Кількісний показник, який характеризує значущість експорту чи імпорту для народного господарства країни.

Кембрій, кембрійський період — перший період палеозой-
ської ери геологічної історії Землі (див. Палеозой). Розпочався близько 570 млн років тому, тривав 70 млн років.

Кібернетика (від гр. κυβερνητικη — «мистецтво керівництва») — наука про загальні закони одержання, зберігання, передавання й перетворення інформації у складних керуючих системах.

Кіло… (франц. kilo, від гр. χίλίοι — «тисяча») — у складних словах позначає «тисяча».

Кілограм-сила — одиниця фіз. велич. сили в системі МКГСС, яка 1-му кг маси надає прискорення 9,81 м/сек2; 1 кгс (кГ) ~ 9,8 N (ньютона). У побуті назва «кілограм» відповідає силі (вазі), яка діє на 1 кг маси на поверхні Землі, оскільки прискорення вільно падаючого тіла саме і дорівнює 9,81 м/сек2.

Кілокалорія — див. Калорійність.

Кінська сила — позасистемна (застаріла) одиниця потужності НР, запроваджена у XVIIII сторіччі Дж. Ваттом для порівняння працездатності (потужності) парової машини та коня — 1 НР = 75 kgf m/s
(кгс м/с) = 735,5 W (Вт). В Англії одиниця К. с. позначається hp (horsepower) і відрізняється за розміром. 1 hp = 745,7 W = 1,0138 HP.

Клас (від лат. class — «розряд, група»): 1) Сукупність, розряд, група предметів або явищ, що мають спільні ознаки, якість. 2) К. суспільний. 3) К. природної систематичної групи, що об’єднує споріднені ряди тварин або порядки рослин. 4) Класифікація — утворення системи класів.

Класика (від лат. classicus — «взірцевий») — сукупність наукових праць чи художніх творів, що мають світове значення й протягом тривалого часу зберігають своє наукове або художнє значення.

Класифікатор видів економічної діяльності (КВЕД) — складова державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації. В Україні КВЕД розроблено відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 326 від 04.05.93 «Про концепцію переходу на міжнародну систему обліку і статистики». Вид економічної діяльності визначається Державним класифікатором — ДК 099–96 (див. Економічна діяльність).

Клімат (від гр. κλιμα — «нахил») сталий багаторічний режим погоди в даній місцевості, що визначається географічними умовами.

Ко…, ком…, кон… — префікс, що означає об’єднання, спільність, сумісність, напр. коагуляція — злипання дрібних частинок (колоїдів) і випадання їх в осад, що застосовується для очищення води, повітря тощо.

Когезія (від лат. cohaesus — «зчеплений, зв’язаний») — прилипання частин внутрішнього складу речовини одна до одної, що обумовлює їхню міцність, наприклад у клеях (див. Адгезія).

Код (франц. code, від лат. codex — «звід законів»): 1) Система сим-
волів для передавання, обробки й зберігання різної інформації, напр. генний К., телеграфний К., шифрувальний К. 2) Кодекс — система прав, етичних норм, інструкцій у суспільстві, що регулюють діяльність як окремих людей, так і організацій.

Коефіцієнт якості — число, що виражає відношення між іонізуючим випромінюванням та еквівалентною дозою. Ураховується за визначення біологічного впливу випромінювання. Для кожного виду іонізуючого випромінювання К. я. різний: для рентгенівського, гамма- та бета-випромінювання — 1, для нейтронів — 3—10, для протонів — 10, для альфа-частинок та важких іонів — 20.

Коки (від грец. κοκκος — «зерно») — кулясті бактерії, поширені в ґрунті, повітрі, харчових продуктах тощо. Беруть активну участь у процесах руйнування рослинних залишків, утворенні гумусу використовуються в промисловості для виготовлення молочнокислих продуктів. Багато видів К. — хвороботворні, напр. стрептокок,
стафілокок.

Колега (від лат.) — товариш по спільній службі, навчанню; особа тієї самої професії.

Колегіальність (від лат.) — принцип управління, за якого керівництво здійснюється не одноособово, а групою осіб, що мають рівні права й обов’язки в розв’язанні питань віднесених до їхньої компетенції.

Колегія (від лат. — «товариство, спільність») — адміністративний, розпорядчий або дорадчий орган, що складається з офіційно затвердженої чи обраної групи осіб.

Коледж (від англ.) — вищий або середній навчальний заклад у Великій Британії, США та англомовних країнах.

Колеж (від франц.) — середня школа у Франції, Бельгії та франкомовних країнах.

Колективна доза — сукупна доза опромінення певної кількості людей. Є добутком середньої дози опромінення людини та кількості опромінених осіб. Вимірюється у людино-зівертах. К.д. — показник ризику захворюваності населення внаслідок опромінення.

Колоїди, колоїдні системи (від гр. κολλα — «клей») — системи, що складаються з дуже подрібнених частинок (10–5 … 10–7 cm), рівномірно розподілених в однорідному рідкому середовищі. К. — проміжний стан між істинними розчинами й дисперсійними системами. До К. належать яєчний білок, молоко, кров та інші подібні системи.

Колонія (від лат. colonia — «поселення») — складне об’єднання організмів, наприклад бактерій в поживному середовищі.

Коментар (від лат. commentarium — «записки, тлумачення») — 1) тлумачення тексту або книги; 2) додаток у кінці книги, примітки з поясненням окремих місць термінів та виразів.

Комерція (від лат. commercium — «торгівля») — діяльність, пов’язана з реалізацією товарів.

Компіляція (лат. compilatio, букв. — «крадіжка») — наукова чи літературна праця, побудована на використанні чужих творів без власного творчого внеску.

Компрадори (від ісп. comrador — «покупець») — антипатріотична частина комерсантів і промисловців вітчизняного ринку економічно відсталих країн, яка активно співпрацює з іноземним капіталом і є головною його опорою в економічних змаганнях на зовнішньому ринку (відома під назвою компрадорська буржуазія).

Комфортний (англ. comfortable) — зручний, затишний, зумовлений сукупністю сприятливих умов.

Конвекція (лат. convectio — «принесення») — перенесення тепла в рідинах або газах потоками речовини, які виникають унаслідок різниці температур, отже і густини, між їхніми верхніми й нижніми шарами (див. Архімеда закон).

Конвергенція (лат. convergentio — «наближаюсь»): 1) Виникнення рис подібності в будові й функціях у далеких за походженням організмів унаслідок їхнього пристосування до однакових умов існування. 2) Уподібнення елементів мови або різних мов, а також культурних явищ. 3) К. теорія — теорія, за якою в ході історичного розвитку відбувається зближення капіталістичного й соціалістичного напрямів розвитку суспільства.

Конверсія (від лат. conversio — «перетворення»): 1) Обмін валюти даної країни на іноземну. 2) Переробка рідкого, твердого чи газоподібного палива з метою отримання водню або його суміші з оксидом вуглецю, відновлення металів із їх оксидів. 3) Утворення нового слова внаслідок переходу нової основи в іншу парадигму словозміни.

Конвертер, конвертор (англ. converter, від лат. converto — «перетворюю») — сучасний металургійний агрегат для перероблення розплаву чавуну в сталь, а також мідних і нікельових штейнів у метали методом продування через них кисню (або повітря), внаслідок чого окиснюються й виводяться з них непотрібні домішки, напр. надлишковий вуглець із чавуну в складі утвореного діоксиду вуглецю (СО2).

Конкуренція (від лат. concurrentiо — «змагання, суперництво»): 1) Суперництво між приватними товаровиробниками за найвигідніші умови виробництва та збуту товарів. 2) Форми й методи суперництва визначаються стратегією і тактикою маркетингу кожної зі сторін.

Консорціум (від лат. consortium — «співучасть»): 1) Одна з форм монополій у ринковій економіці. 2) Угода групи банківських або промислових монополій для спільного здійснення великих фінансових операцій.

Конститутивний (від лат. constitutus — «визначений») — істотний, визначальний, той, що є основою, головною ознакою якоїсь речі, поняття.

Континент (від лат. continens — «суміжний») — великий масив суходолу, оточений морями та океанами. Інша назва — материк.

Контр…, контра… (від лат. contra — «проти») — префікс, що означає «проти», напр. контрагент — сторона в договорі; контракт — договір сторін.

Концепція (від лат. conceptio — «сприйняття»): 1) Система поглядів на певне явище; спосіб розуміння, основна ідея будь-якої теорії. 2) Творчий задум твору.

Кореляція (від лат. relatio — «відношення»): 1) Певне співвідношення між будовою окремих частин організму та їхніми функціями. 2) Співвідношення, взаємозв’язок понять, напр. у математиці — залежність між явищами або величинами, що не має чіткого функціональ­ного характеру.

Корн (нім. korn, букв. — «зерно») — вага благородного металу в монеті. Інша назва — проба.

Корозія (лат. corrosio — «роз’їдання»): 1) Руйнування живої тканини їдкими речовинами (кислотами, лугами, отруйними препаратами); 2) Руйнування металів під дією зовнішніх факторів. Розрізняють: хімічну К. під дією окиснювачів, напр. кисню повітря за нагрівання металів; електрохімічну К. під дією електролітів. 3) Руйнування гірських порід унаслідок їхнього розчинення у воді.

Корупція (від лат. — «підкуп») — підкупність і продажність серед державних, політичних і громадських діячів, а також урядовців і службовців державного апарату.

Космо… (від гр. κοσμος — «Всесвіт») — у складних словах відповідає поняттю «Всесвіт», «всесвітній», напр. космологія — вчення про будову і розвиток Усесвіту.

Креаціонізм (від лат. creatio — «створення»): 1) Учення про виникнення життя на Землі, яке базується на біблійних догматах. 2) Ідеалістичний напрям у біології, який визнає визначальну роль творця в розвитку всіх живих істот.

Кристалічний — такий, що складається з побудованих атомів, молекул або іонів за певною системою їх просторового розміщення (у так званих кристалічних решітках).

Кріо… (від гр. κρύος — «холод») — у складних словах вказує на зв’язок з низькими температурами, напр. кріогенний, кріоелектроніка.

Кріоліт-мінерал (Na3AlF6) — основний компонент розплаву глинозему (Al2O3) у сучасному виробництві алюмінію методом електролізу.

Кріофіти (від кріо… і …фіти) — рослини, пристосовані до життя в холодних районах альпійських луків, високогір’я, тундри.

Ксерофіли (від грец. ξηρος — «сухий») — рослини й тварини, що живуть у засушливих місцевостях.

Ксило… (від гр. ξυλον — «зрубане дерево») — у складних словах відповідає поняттям «дерево» (як матеріал), напр. ксилоліт — штучний будівельний матеріал на основі деревного борошна та в’яжучого; ксилофон — музичний інструмент.

Культура (від лат. cultura — «розвиток, освіта»): 1) Сукупність матеріальних і духовних цінностей цивілізацій. 2) К. сільськогосподарська — рослина, що її вирощують (культивують). 3) К. мікроорганізмів — колонія бактерій, вирощена з дослідницькою або проми­словою метою, напр. для вивчення дії ліків або для застосування у бродильних процесах виробництва.

Кумуляція (лат. cumulatio — «нагромадження»): 1) Нагромадження в організмі людини і тварин різних речовин (ліків, отрут та ін.) в результаті їх тривалого вживання. 2) концентрація енергії спрямованого вибуху.

Кюрі (Сі) — позасистемна одиниця радіоактивності, що дорівнює радіоактивності речовини, що в ній кожної сек. відбувається 37 млрд (3,7 × 1010) радіоактивних розпадів атомів (назву дано на честь подружжя фізиків — П. Кюрі та М. Склодовської-Кюрі.

Л

Лабільність (лат. labilis — «нестійкість, рухливість») — нестійкість організму щодо змін зовнішнього середовища.

Лагуна (італ. laguna, від лат. lacus — «озеро»): 1) Мілководний природний басейн, відокремлений від моря неширокою смугою суходолу або сполучений з ним вузькою протокою. 2) Внутрішня водойма коралових островів (атолів). Л. є зручним природним об’єктом для вивчення особливостей окремої екосистеми.

Лакто… (від лат. lactis — «молоко») — у складних словах відповідає поняттям «молоко», «молочний», напр. лактоальбумін — прості білки (альбуміни), що містяться в молоці; лактоза — вуглевод з групи дисахаридів (молочний цукор).

Ламінарія (від лат. lamina — «пластинка, смужка») — рід бурих водоростей. Поширені в прибережній зоні переважно холодних морів, утворюючи суцільні зарості (підводні луки). Використовується в сільському господарстві як корм для тварин і добриво, а також у промисловості для добування йоду; деякі види Л. їстівні («морська капуста»).

Ландшафт (нім. Landsсhaft): 1) Загальний вид місцевості. 2) Л. географічний — однорідна за походженням, територіально цілісна ділянка земної поверхні, якісно відмінна від інших ділянок закономірною сукуп­ністю природних компонентів (рельєф, клімат, води, ґрунтовий та рослинний покрив тощо).

Лейкоз (від гр. λευχος — «білий») — пухлинне захворювання кровотворної системи; здебільшого спричиняється радіоактивним забрудненням довкілля.

Лейкоцити (від гр. λευχός — «білий») — одна з форм клітин крові людини і хребетних тварин. Виконують в організмі переважно захисну функцію. Інша назва — білокрівці.

Лес (нім. Löss) — однорідна порувата дрібнозерниста осадочна гірська порода, що складається з кварцу (SiO2), польового шпату (K2O × Al2O3 × 6SiO2), слюди (K2O × 3Al2O3 × 6SiO2 × 2Н2О) і глинистих мінералів (переважно Al2O3 × 2SiO2 × 2Н2О).

Лецитинози (від лецитини) — речовини білкової природи (ферменти), що розкладають фосфатиди в організмах тварин і рослин. Інша назва — фосфоліпази.

Лиман (від гр. λίμηυ — «пристань») — затоплене морем розширене гирло річок. Від моря здебільшого відокремлюється косою.

Ліази (від гр. λύω — «розчинюю») — група ферментів, що каталізують в організмі реакції розщеплення молекул органічних речовин.

Лігнін (від лат. lignum — «дерево») — високомолекулярна складова частина здерев’янілих тканин вищих рослин поряд з целюлозою та геміцелюлозою. Л. обумовлює міцність деревини.

Ліз…, лізо…, …ліз (від гр. λυσις — «розпад») — у складних словах відповідає поняттям «розчинення речовини», «розпад речовини», напр. гідроліз.

Лізин — одна з незамінних для людини й тварини амінокислот. Входить до складу майже всіх білків. Використовується для збагачення кормів.

Лімфа (від лат. lympha — «волога, вода») — рідина, що циркулює в лімфатичній системі людини й тварин. Відіграє важливу роль в обміні речовин, виконує захисні функції.

Ліофільність (від грец. λυω — «розчинюю» і φіλεω — «люблю»): 1) Здатність речовин інтенсивно взаємодіяти (змочуватись) іншою речовиною. 2) Як окремий випадок — здатність деяких твердих речовин змочуватися водою або в дисперсному стані приєднувати до поверхні часток молекули води внаслідок їхньої полярності (цей процес має і спеціальну назву — гідрофільність).

Ліофобність (від гр. λυω — «розчиняю» і φοβος — «страх») — явище протилежне ліофільності.

Літо… (від гр. λίυος — «камінь») — у складних словах відповідає поняттям «камінь», «гірська порода», напр. літогенез — сукупність процесів утворення осадів й осадочних гірських порід; літораль — узбережна зона морського дна, що осушується під час відпливу; літофіти — рослини, що ростуть на камені (мохи, лишайники тощо).

Літосфера (земна кора) — верхня тверда оболонка земної кулі, яка складається з осадкового, гранітного та базальтового шарів. Розрізняють два основні типи Л.: континентальний — потужність від 30 до 80 км і океанічний — потужністю до 10 км. Нижче Л. залягає мантія.

…логія (від гр. λőγоς — «слово, вчення») — у складних словах відповідає поняттям «наука», напр. біологія; технологія; екологія.

М

Магма (від гр. μαγμα — «густа мазь») — природна розплавлена кам’яна (переважно силікатна) маса з домішкою летких речовин, що утворюються в глибинних зонах землі. У процесі вулканічної діяльності М. Виливається на поверхню землі і тужавіє, утворюючи магматичні породи.

Магнетизм — сукупність властивостей і явищ, які виявляються у взаємодії між електричними струмами й магнітами, мікрочастинками (електронами, протонами, нейтронами), напр. притягування, відштовхування тощо. Явище М. проявляється в земному магнетизмі.

Магометанство — див. Іслам.

Маїс (ісп. maiz) — однорічна зернова рослина родини злакових. Інша назва — кукурудза.

Макро… (від гр. μακρος — «великий, довгий») — у складних словах відповідає поняттям «великий», «всеосяжний», «загальний».

Макроекономіка — економічна наука, що вивчає взаємозв’язки та пропорції розвитку народного господарства держави чи окремих галузей, відтворює загальну картину, основні тенденції і напрямки економіч­ного розвитку.

Макроклімат — клімат великого географічного регіону, зони, континенту або навіть усієї Землі в його основних рисах.

Макромолекула — система хімічного зв’язку великої кількості різних атомів (сотні чи мільйони), побудована з окремих невеликих структурно визначених атомних угруповань (мономерів), які періодично повторюються в ланцюгу, площині чи об’ємі. М. синтезуються у природних організмах, напр. целюлоза в рослині, а також штучно.

Макрофаги — клітини організмів, здатні схоплювати й перетравлювати бактерії, рештки загиблих клітин та інші чужорідні або токсичні для організму речовини.

Мальтоза (англ. maltose — «солод») — вуглевод групи дисахаридів.

Мальтузіанство — теорія народонаселення, згідно з якою проблеми матеріального забезпечення людства зумовлені перенаселеністю, надмірною народжуваністю у найбідніших класах суспільства.

Мамона (гр. μαμωnας — «багатство»), у переносному значенні «поклоніння Мамоні») — жадоба до необмеженої моральними нормами наживи.

Мантія (від гр. μαnτίοn — «покривало») — М. Землі — одна з геосфер — внутрішня оболонка земної кулі, яка залягає одразу під літосферою (земною корою).

Маркетинг (англ. marketing) — комплексна система організації виробництва та збуту продукції (від дослідних і конструкторських робіт до збуту й сервісу), підпорядкована вимогам ринку, задоволення потреб споживача й отримання прибутку.

Маса (лат. massa — «шматок, брила») — фізична величина, яка характеризує міру інерції тіл та їхню гравітаційну взаємодію. Одиницею маси в SI є kg (кг).

Матерія (від лат. materia — «речовина») — усе, що існує у Всесвіті як конкретна реальність (речовина, електричне чи магнітне поле тощо), як пізнане, так і непізнане людиною є різними формами існування матерії.

Мега…, мегало… (від гр. μεγας — «величезний»): 1) У складних словах відповідає поняттям «грандіозний», «велетенський», напр. мегаполіс — об’єднання, зрощування окремих міст в одне велике. 2) Кратна приставка до одиниць фізичних величин, позначається великою літерою М і дорівнює 106, наприклад Mkal (мегакалорія = мільйон калорій), MW (мегават = мільйон ват), мегапарсек = 106 парсеків.

Мегаекологія: 1) Новий термін загальнонаукового, філософського, глобального значення, зорієнтований на планетарне стратегічне мислення, науково обґрунтоване формування суспільством досконалого, гармонійного довкілля — ноосфери. 2) Назва громадського сучасного проекту, що реалізується за ініціативою WORLD «SOS» CENTRE XXI («Всесвітній центр виживання та проблем ХХІ століття»).

Мегалополіс, або мегаполіс — система з об’єднаних населених пунктів, зв’язана економічними та іншими загальносуспільними відносинами. Походить від назви стародавнього грецького міста Мегалополя, яке утворилось внаслідок злиття близько трьох десятків окремих поселень.

Медіальний (лат. medialis) — орган людини чи тварини, який розміщений ближче до серединної площі чи геометричної вісі тіла.

Мез…, мезо… (від гр. μεσος — «середній, серединний») — у складних словах відповідає поняттям «середній», «помірний», або «проміжне положення між двома явищами в часі чи просторі», напр. мезозой, мезозойська ера — четверта ера в геологічній історії Землі, що тривала від 230 до 163 млн років до н. е. За М. з’явилися динозаври, перші птахи, покритонасінні рослини; мезоліт — перехідна епоха кам’яної доби між палеолітом і неолітом (ХІІ—VIII тисячоліття до н. е.).

Мезоморфний (М. стан) — стан об’єктів (речовин) проміжний між рідким і твердим (кристалічним); (М. тип) — найпоширеніший тип будови тіла тварини чи людини.

Мезофіти — рослини, що живуть за умов середнього зволоження. До М. належать рослини лук, лісів, більшість сільськогосподарських рослин.

Меліорація (лат. melioratio — «поліпшення») — комплекс заходів для осушення або зрошення земель, регулювання поверхневого стоку вод, закріплення пісків і ярів тощо, поліпшення природних ґрунтів і підвищення їхньої родючості.

Менделізм — учення, яке поклало початок генетиці. Засновник — чеський природознавець Грегор Ян Мендель (1809—1882).

Менеджмент (англ. management) — управління виробництвом; сукупність принципів, методів, засобів та форм управління з метою підвищення ефективності виробництва і збільшення прибутку. Менеджер — особа, яка здійснює М.

…мер, …мерія (від гр. μερος — «частина, частка») — у складних словах вказує на їхній зв’язок з поняттями «склад», «будова», напр. полімер, метомерія — тип будови тіла тварини з подібних частин, напр. тіло кільчастих червів.

Меркантильний (франц. mercantile — «торговець»): 1) Торговель­ний, комерційний. 2) У переносному розумінні — корисливий, зв’язаний з матеріальною вигодою.

Мета… (гр. μετα) — префікс, що означає проміжне становище в часі або просторі, зміну, перетворення, звільнення від чогось, напр. метакінез — період поділу клітини, під час якого відбувається переміщення хромосом у площину екватора клітини.

Метабіоз — форма взаємовідносин між мікроорганізмами, коли одні з них готують умови, потрібні для життєдіяльності інших. Напр., одні мікроорганізми розщеплюють білок з утворенням аміаку, а нітрофіксуючі бактерії окиснюють аміак до азотної кислоти.

Метаболізм (від гр. μεταβολη — «зміна, перетворення») — перетворення речовин, енергії, які становлять основу життєдіяльності організмів.

Метаболіти — речовини, що утворюються в організмі внаслідок обміну речовин.

Метал (лат. metallum від гр. μεταλλείου — «видобуваю із землі») — хімічні елементи переважно з електронами на s- і d-орбіталях зовнішнього валентного шару. Характерні властивості М. — пластичність (ковкість), високі електро- і теплопровідність, специфічний металевий блиск. Серед елементів періодичної системи метали становлять близько 3/4 всіх елементів, з них конструкційних — близько 1/3.

Металоїди — хімічні елементи неметалевого характеру — неметали (див. Метали).

Металокераміка — виготовлення виробів (деталей) з порошків металів з різними добавками методом формування (пресування) з наступним спіканням порошку за нагрівання.

Метаморфізм — перетворення гірських порід унаслідок дії внутріш­ніх процесів у земній корі (високі температури і тиск, дія хімічно активних речовин).

Метеорологічний, метеорологічні елементи — характеристики стану атмосферних процесів (атмосферний тиск, температура, вологість, швидкість вітру, опади, хмарність тощо). Метеорологія — наука, що вивчає атмосферу.

Метод (від гр. μευοδος — «спосіб пізнання») — спосіб пізнання дій-
сності, що грунтується на відображенні природних законів світу.

Методика (від метод) — науковий спосіб праці, навчання, викладання тощо.

Методологія: 1) Сукупність прийомів, що їх використовують для пізнання специфіки будь-якого предмета чи об’єкта. 2) Учення про методи наукового пізнання світу.

… метр (від гр. μετρεω — «вимірюю») — у складних словах відповідає поняттю «вимірювач», напр. манометр, хронометр та ін.

Метр (франц. metre, від гр. μετροn — «міра»): 1) Одиниця фізичної величини довжини, яка вперше була визначена французькою Академією наук (1791 р.) як 1/10000000 частка чверті паризького меридіану. Сучасне визначення М. за міжнародною системою фізичних величин (SI) — відстань, яку проходить у вакуумі плоска електромагнітна хвиля за 1/299792458 частку секунди. 2) Шаноблива назва освіченої обдарованої людини. 3) Застаріла назва вчителя, вихователя.

Метрична система мір — система, створена в 1875 році в Парижі, що базується на двох одиницях — метр (одиниця довжини) і кілограм (одиниця маси). У процесі розвитку М. с. м. були утворені галузеві системи одиниць для механічних, теплових, електричних та інших фізичних величин, на базі яких виникла сучасна Міжнародна система одиниць (SI) (див. Метр, Метрологія).

Метрологія (від гр. μετροn — «міра») — наука про вимірювання, методи і засоби забезпечення їхньої єдності і досягнення необхідної точності вимірювання. Складовою М. є розроблення та вдосконалення систем фізичних величин і одиниць вимірювання (див. Міжнародна система фізичних величин, Метрична система мір).

Миля (англ. mile, від лат. mille — «тисяча») — міра віддалі, яка в різних країнах становить від 0,52 до 11,2 km. М. (міжнародна) — 1609,34 m, М. морська — 1852 m.

Мікро… (від гр. μίκρος — «малий»): 1) У складних словах означає: дуже малий, дрібний. 2) Префікс до назв одиниць фізичних величин, що дорівнює мільйонній частці одиниці, напр. мікрометр = 1 · 10–6 m.

Мікроби — загальна назва тваринних і рослинних організмів (крім мікроскопічних водоростей і найпростіших), які можна побачити лише під мікроскопом. Розміри М. становлять кілька мікрометрів (тисячні частки мм).

Мікробіологія — наука, що вивчає мікроби з метою керування їхньою життєдіяльністю в інтересах людини. На жаль, досягнення М. часто використовувались для створення так званої біологічної зброї, що нині заборонено міжнародними угодами.

Мікроорганізми — тваринні й рослинні організми, розмір яких становить кілька мікрон. Розмір, наприклад типової бактеріальної клітини — 3 · 10–6 m. Найдрібніші з мікроорганізмів — віруси (300 nm).

Мікрофлора — сукупність рослинних мікроорганізмів у певному середовищі існування.

Мікроелементи — хімічні елементи необхідні для живлення рослин. Найбільш важливі 10 з них: залізо (Fe), марганець (Mn), мідь (Cu), цинк (Zn), кремній (Si), молібден (Mo), хлор (Cl), ванадій (V) і кобальт (Со).

Мілі… (від лат. mille — «тисяча») — у складних словах означає «тисячна частка». У міжнародній системі фізичних величин позначається латинською літерою m і використовується як зменшувальний префікс, наприклад мілівольт — 10–3 вольта, але в слові мільйон — тисяча тисяч (106).

Мільярд (франц. milliard) — число, що дорівнює тисячі мільйонів (109). Така назва цього числа поширена в Англії та ряді інших країн Європи і світу, але в США частіше вживають назву — більйон (109 — one billion). Зверніть увагу, що в тих країнах, де назва мільярд вживається для позначення числа 109, назва більйон використовується для позначення числа 1012.

Мімікрія — захисне пристосування тварин, яке проявляється в уподібнюванні їхніх органів чи кольору до предметів навколишнього середовища, напр., тіло й забарвлення деяких метеликів з успіхом імітують сухе або пожовкле листя.

Мінерал (франц. mineral) — природна хімічна сполука або самород­ний елемент. М. можуть бути в твердому, рідкому й газовому агрегатному стані, напр. складові руд (магнетит — Fe2O3, глинозем — Al2O3, рутил — TiO2), вода, ртуть, діоксид — СО2.

Мінералізація — 1) відкладення мінералів із розчинів газових потоків або магматичних розплавів у гірських породах; 2) природний або штучний розклад органічних.

Мінералогія (від мінерал і ... логія) — наука, що вивчає будову, фізичні властивості й умови утворення мінералів та їх народногосподарське значення.

Мітохондрії (від гр. μίσος — «тканина» і χοnδρіοn — «зернятко») — органоїди клітин рослин, тварин і людини, які забезпечують вироблення, нагромадження й розподіл енергії в клітинах. Інші назви — хондріосоми, хондріоміти, хондріоконти.

Міцели (від лат. mica — «крихта») — частинки в колоїдних системах, що складаються з нерозчиненого в даному середовищі ядра дуже малих розмірів (мікрон і менше), оточених стабілізуючою оболонкою адсорбованих іонів і молекул розчинника.

Модератор (від лат. moderator — «той, що стримує») — матеріал («важка» вода, графіт, берилій), який використовується в активній зоні реактора для уповільнення швидких нейтронів, звільнених під час розщеплення ядра атома.

Модернізувати — (франц. moderniser) — змінювати відповідно до вимог сучасності, удосконалювати.

«Модус вівенді» (лат. modus vivendi — «спосіб життя») — умови, що дають змогу укласти угоду (договір) хоч би тимчасового характеру, коли обставини унеможливлюють укладання довгострокового договору.

Мозлі закон — закон, який визначає сучасний науковий зміст періодичної зміни властивостей хімічних елементів, обумовлених їхньою залежністю від заряду ядра атомів елементів. Згідно з М. з. квадратний корінь з частоти  спектральних ліній рентгенівського випромінювання елемента (див. Рентгенівське проміння) є лінійна функція від порядкового номера цього елемента в періодичній системі. Відкритий у 1913 році англ. фізиком Генрі Мозлі (Moseley).

Молекула (франц. molecule, від лат. moles — «шматок») — система атомів, що становить найменшу частку речовини та здатна існувати самостійно, зберігаючи основні хімічні властивості цієї речовини. Прості речовини складаються з атомів одного елемента (кисень — О2, озон — О3), а складні — з різних (хлорид натрію NaCl, вода — Н2О). Розміри М. від 10–10 до 10–7 m, а енергії хімічного зв’язку атомів — кілька eV (пор. Атом).

Молекулярна маса відносна — безрозмірна величина, яка дорівнює відношенню середньої маси молекули природної суміші ізотопів даного хімічного елемента до 1/12 маси атома  (ізотопу вуглецю-12).

Моніторинг (від англ. «той, що наглядає») — вивчення, оцінювання й прогнозування змін стану довкілля під впливом антропогенних факторів. Термін уперше було вжито у 1972 р. на Стокгольмській конференції ООН з охорони навколишнього середовища. М. не включає практичних дій, спрямованих на поліпшення екологічної ситуації.

Молюски (від лат. molluscus — «м’який») — тип безхребетних тварин (слизуни та ін.).

Моль — одиниця ф. в. кількості речовини (mol), що дорівнює стільком структурним елементам (атомам, молекулам, електронам тощо) даної речовини, скільки атомів вуглецю є в 0,012 kg його ізотопу . Застаріле поняття М. — те саме, що грам-молекула (див. Молярна маса).

Молярна маса — фізична величина, визначальне рівняння якої є відношення маси речовини до її кількості. Розмірність М. м. . М. м. в SI чисельно дорівнює молекулярній масі (відносній), помноженій на 10–3 і вимірюється в кілограмах на моль .

Молярний об’єм газу за норм. умов. (Vm) — стала фізико-хімічна величина, яка дорівнює  (див. Авогадро закон і Авогадро стала).

Моно… (від гр. μοnος — «один, єдиний») — у складних словах відповідає поняттям «одно», «єдине».

Моногенізм (від гр. μοnογεnης — «однорідний, єдиний») — система поглядів, за якою всі сучасні раси мають спільне походження та є підвидами одного виду — сучасної людини.

Моногонія — безстатеве, вегетативне розмноження, що відбувається способом простого поділу або відокремлення частини батьківського організму.

Мономери — низькомолекулярні сполуки, молекули яких здатні взаємодіяти (реагувати) між собою та з іншими молекулами мономерів з утворенням полімерів ланцюгової та просторової структури. Наприклад, мономер етилен з подвійним вуглець-вуглецевим зв’язком Н2С=СН2 утворює ланцюг з одинарним вуглець-вуглецевим зв’язком
(–Н2С—СН2–) · n, де n — показник кратності повторення мономера в полімері.

Монстр (франц. monstr, від лат. — «диво, потвора») — страховисько, чудовисько.

Мораль (від лат. mores — «звичаї»): 1) Система поглядів і уявлень, норм і оцінок, що регулюють поведінку людей: одна з форм суспільної свідомості. 2) У переносному розумінні — повчальний висновок з якоїсь події.

Мораторій — (від лат. moratorius — «затримуючий») — відстрочка, відкладення певних дій.

Морфологія — наука про закономірності будови живих і неживих об’єктів.

Мульти… (від лат. multum — «багато») — у складних словах вказує на багаторазове повторення, напр. мультиплікація, мультиметр (універсальний багатофункціональний вимірювальний прилад).

Мусон — вітер сезонного характеру в нижніх шарах тропосфери, що регулярно, двічі на рік (узимку та влітку) змінює напрям на протилежний.

Мустанг — здичавілий свійський кінь у Північній Америці. Нині повністю винищений.

Мутагенез — (від лат. muto — «змінюю») — процес виникнення мутацій.

Мутагени — фізичні, хімічні та інші фактори, які збільшують частоту мутацій.

Мутація (від лат. mutatio — «зміна») — раптова спадкова зміна організ­му, окремих його частин, ознак і властивостей під дією
мутагенів.

Н

Наркотики (від грец. nαρkωτίkος — «проголошуючий») — речовини переважно рослинного походження, що збуджують або пригнічують центральну нервову систему людини й тварин. У медицині та ветеринарії Н. використовують для знеболювання. Систематичне вживання Н. призводить до порушення життєдіяльності організму, глибоких його розладів і навіть до смерті.

Наукова революція — процес пізнання закономірностей (законів) природи, коли старе сприйняття природних явищ і об’єктів змінюється у самій основі, руйнуючи попереднє уявлення, перевертаючи його «з голови на ноги».

Науково-технологічний прогрес (НТП) — явище взаємообумовленого синергетичного самовпорядкованого поступу науки й техніки, що сприяє фундаментальним науковим відкриттям і винаходам, що стимулюють взаємовдосконалення теоретичної та прикладної науки, і зумовлює прогрес виробничої сфери суспільства, а водночас розв’язує його екологічні проблеми.

Нацизм (від нім. Nationalsozialismus — «національний соціалізм») — ідеологія, яка базується на пріоритеті так званих вищих (арійських) націй над нижчими (неарійськими). Був офіційною ідеологією в гітлерівській Німеччині (1933—1945).

Націоналізм (франц. nationalisme, від лат. natio — «народ») — ідеологія, яка базується на пріоритеті національних інтересів над класовими, соціальними та ін. Н. виступає в двох формах: агресивний великодержавний шовінізм пануючої нації метрополії чи держави і про­гресивний Н. пригнобленої нації, яка бореться за відродження своєї культури, мови, духовності, поважаючи свободу всіх інших націй.

Національність — належність до певної нації, народності чи національної групи.

Нація (від лат. natio — «народ, плем’я») — стійка історична спільність людей, що визначається спільністю мови, побуту, традицій, звичаїв, території, своєї історичної формації та розвитку.

Неандертальці — викопний вид людей, які жили понад 12 тис. років тому в Європі, в Африці та Південно-Східній Азії. Уперше рештки Н. було виявлено у 1856 р. в долині Неандерталь (Німеччина).

Невр…, невро…, нейро… (від гр. νευρον — «жила, нерв») — у складних словах вказує відношення даних понять до нервової системи, напр. невралгія, неврит (біль, що виникає в тілі людини й тварини у місці проходження нерва внаслідок його ураження).

Нейтрино (італ. neutrino) стабільна електрично нейтральна елементарна частинка, маса якої наближається до нуля, а швидкість руху — до швидкості світла. Н. характеризується майже необмеженою проникною здатністю (див. Нейтрон).

Нейтрон (від лат. neutrum — «ні те, ні інше») — електрично нейтральна частинка. Поряд із протонами є складовою ядер атомів. Маса Н. є близькою до маси протона — 1,6749 · 10–24 g.

Некро… (від гр. νεkρος — «мертвий») — у складних словах відповідає поняттю «мертвий», напр. некроз — омертвіння частини живого організму.

Некробіоз — процес повільного відмирання клітин або тканин у живому організмі.

Нео… (від гр. νεος — «новий, молодий») — у складних словах відповідає поняттям «новий», «нове», напр. неоколоніалізм, неонацизм.

Неоген, неогеновий період — другий період кайнозойської ери геологічної історії Землі (див. Кайнозой). Н. розпочався 25 млн років тому і триває понад 23 млн років.

Неозой — див. Кайнозой.

Неоліт — новий кам’яний вік в історії цивілізації суспільства, що заступив палеоліт та передував мідному віку. Період Н. датується ІХ—ІІІ тис. до н. е. За Н. почався розвиток скотарства і землеробства.

Неофобія — патологічний страх перед усім новим, будь-якими змінами звичних умов існування.

Нігілізм (від лат. nihil — «ніщо, нічого») — заперечення загальноприйнятих моральних цінностей, норм культури тощо.

Нікотин — сильна отрута — алкалоїд тютюну. Порушує діяльність нервової системи.

Нітрагін — бактеріальне добриво, що містить культуру бактерій, здатних засвоювати азот з повітря.

Нітрифікація ґрунту — процес окиснення аміаку, що утворюється під час розпаду залишків рослин і тварин у ґрунті до азотної кислоти під впливом нітратних бактерій. Таким чином відбувається збагачення ґрунту азотними сполуками, доступними для живлення рослин.

Нітрофоска — складне мінеральне добриво, що містить азот, фосфор і калій.

Новація (від лат. novo — «оновлюю»)— нововведення, заміна застарілих зобов’язань новими (у праві).

Номенклатура (від лат. nomenclatura — «перелік, список»): 1) Перелік назв, уживаний у будь-якій галузі науки, техніки, мистецтва тощо, напр. перелік за певною системою назв хімічних речовин. 2) Сукупність назв продукції, що виробляється. 3) Перелік рахунків, що їх відкриває бухгалтерія. 4) Перелік посад, кадри яких затверджують керівні органи.

Номінал (від лат. nominalis — «іменний»): 1) Вартість, указана на грошових знаках, акціях та облігаціях, — номінальна вартість. 2) Зазначена в прейскуранті або на товарі його ціна — номінальна ціна.

Нонсенс (від англ. nonsense, від лат. non — «ні» і sensus — «смисл») — безглуздість, нісенітниця.

Ноосфера (від гр. νοος — «розум» і сфера) — оболонка Землі, в якій виявляється вплив людини на структуру й хімічний склад біосфери.

Норма (від лат. norma — «правило, взірець»): 1) Загальновизнане, узаконене правило, напр. норма поведінки. 2) Середня кількість, розмір чогось, напр. Н. опадів.

Норматив (від лат. normatio — «впорядкування») — екологічний, економічний, технологічний або інший показник норм, відповідно до яких виконуються оцінка стану об’єкта чи будь-яка робота.

Ностальгія (від гр. νοsτος — «повернення» і αλγος — «страждання», біль) — болісна туга за батьківщиною. У переносному значенні Н. — туга за будь-чим.

Ноу-хау (від англ. know how — «знати, як») — у сучасних міжнародних економічних відносинах форма обміну фахівцями, технічною документацією, рекомендаціями щодо впровадження й використання технічних досягнень.

Нувориш (франц. nouveauriche — «новий багач») — особа, яка спритно й швидко збагатіла на спекуляціях чи сумнівної законності комерційних операцій.

Нуклеази — ферменти, що розщеплюють нуклеїнові кислоти та їхні похідні. Містяться в усіх рослинних і тваринних організмах.

Нуклеїнові кислоти — полімерні природні органічні речовини (див. Полінуклеотиди).

Нуклеопротеїди — складні полімери, побудовані з простих білків і нуклеїнових кислот. Входять до складу ядер та цитоплазми всіх рослинних і тваринних клітин.

Нутація (лат. від nuto — «коливаю»): 1) Обертальний рух верхівок органів рослин у процесі їхнього росту. Зумовлюється нерівномірним видовженням різних їхніх боків. 2) Коливальні рухи осі власного обертання тіла, напр. гіроскопа.

Нюанс (франц. nuance — «відтінок») — відтінок, ледве помітна різниця.

Ньютон (N) — одиниця фізичної величини сили. У системі фізичних величин SI. Н. — сила, котра 1 kg маси надає прискорення 1 m · S–2. Термін встановлено на честь англійського фізика Ісаака Ньютона (1643—1727).

О

Оаза: 1) Відособлена місцевість, яка різко виділяється з-поміж навколишньої посушливої пустелі буйною рослинністю завдяки культурі землеробства і наявності води. Походить від назви давньоєгипетського м. Оасія. 2) У переносному розумінні — благодатне місце або відрадний виняток із чогось.

Об’єкт (від лат. objectus — «предмет») — матеріальний предмет пізнання і практичного впливу з боку людини; будь-який предмет думки, дослідження тощо.

Об’єктивність — науковий неупереджений підхід до дослідження явищ реальної дійсності, один із основних принципів пізнання світу.

Обсерваторія (від лат. observo — «уважно слідкую») — наукова установа, в якій за допомогою спеціальних інструментів проводять різні наукові спостереження, а також обробляють одержані результати. Існують О. метеорологічні, сейсмологічні, астрономічні та ін.

Обсервація (від лат. observo — «спостерігаю») — спостереження, напр. медичний нагляд за особами, тимчасово ізольованими у зв’язку з підозрою на інфекційне захворювання або радіоактивне ураження, що небезпечно за контакту з іншими людьми.

Обскурантизм (від лат. obscurans — «той, що затемнює») — недоброзичливе чи вороже ставлення до науки, освіти.

Озон (від гр. οςωυ — «пахучий») — проста речовина, за нормальних умов — газ, молекули якого складаються з трьох атомів кисню О3. Від кисню О2 озон відрізняється характерним різким запахом, у природних умовах у невеликій кількості утворюється в атмосфері внаслідок іонізації кисню електророзрядами блискавки. У вищих шарах атмосфери О. відіграє екрануючу роль, запобігаючи проникненню небезпечного надлишку ультрафіолетового проміння Сонця до біосфери.

Ойкосне господарство (від гр. οικος — «дім, майно») — господар-
ство, в якому виробництво й споживання замкнуті в межах дому, сім’ї.

Океанологія — наука, що вивчає геологічні й біологічні явища та процеси, які відбуваються у Світовому океані, його поділ на природні райони.

Окси… (від гр. όξνς — «кислий») — у складних словах означає присутність кисню в сполуках або сумішах.

Оксигемоглобін — органічна речовина, молекула якої включає атом заліза змінної валентності (залежно від зв’язку з киснем). Утворюється в органах дихання та як складова крові виконує функцію перенесення кисню до тканин і органів людини чи тварини, забезпечуючи окислювальні процеси енерготворення.

Оксидази — ферменти, що містяться в тканинах людини, тварин і рослин та беруть участь в окисненні органічних речовин за рахунок молекулярного кисню (О2)

Олеофільність (від лат. oleum — «олія» і гр. φλεω — «люблю») — властивість деяких речовин змочуватися оліями.

Оліг…, оліго… (від гр. ολιγος — «малий») — у складних словах від­повідає поняттям «малий», «нечисленний», «зменшений».

Олігархія фінансова (гр. ολιγαρcια — «влада небагатьох») — група банкірів і власників промислових монополій, яка фактично ви-
значає ринкову політику держави, часто не у інтересах всього сус-
пільства.

Олігополія (від оліго… і гр. πωλεω — «продаю») — панування в деяких галузях промисловості кількох компаній, трестів, концернів (на відміну від монополій).

Оліготрофи — рослини, що ростуть на неродючих ґрунтах (напр., верес, сосна та ін.).

Омоніми (від гр. ομωνυμος — «однойменний») — слова, що вимовляються й пишуться однаково, але мають різне значення (напр., ключ скрипковий, ключ замка).

Онкологія (від гр. ονκος — «пухлина») — розділ медицини, що вивчає причини виникнення в людини й тварин злоякісних пухлин (напр., за радіаційного опромінювання) та розробляє методи лікування їх.

Онтогенез, онтогенія (від гр. ον — «єство» і γεννsω — «породжую») індивідуальний розвиток будь-якого організму з моменту зародження до смерті.

Опади радіоактивні — забруднення поверхні землі радіоактивними речовинами, перенесеними атмосферними опадами. За масштабністю забруднення поділяються на місцеві та глобальні.

Опромінення — дія будь-якого випромінювання на речовину чи біологічний об’єкт. Є внутрішнє й зовнішнє О. Внутрішнє О. — джерело іонізуючого випромінювання міститься в організмі; зовнішнє О. — джерело іонізуючого випромінювання перебуває поза організмом.

Оптимальний (від лат. optimus — «найліпший») — найліпший з можливих варіантів чогось, найбільш відповідний даному завданню, умовам.

Орган: 1) Частина тваринного чи рослинного організму як складова системи, яка виконує специфічну функцію (напр., мозок, шлунок, серце — у людини й тварин, листок, стебло, корінь — у рослин). 2) Установа, організація. 3) У переносному розумінні — знаряддя, пристрій, засіб для чогось.

Ординарний (лат. ordinarus) — простий, звичайний.

Оренда — майновий найм за договором, згідно з яким власник (орендодавець) надає орендатору свою власність у тимчасове користування за певну орендну платню. Залежно від терміну найму розрізняють довгострокову О. (лізинг) та короткострокову О. (рейтинг).

Орніто… (від гр. ορντς — «птах») — у складних словах відповідає поняттю «птах».

Орнітологія — розділ зоології, що вивчає птахів.

Орнітофауна — сукупність птахів, які населяють або населяли певну територію чи трапляються там у певний відрізок часу.

Орнітофілія — перехресне запилення деяких рослин за допомогою птахів.

Орнітохорія — поширення насіння та спор рослин птахами.

Орто… (від гр. ορτος — «прямий, вірний») — у складних словах відповідає поняттям «прямий», «правильний», напр. ортогональний — прямокутний, ортодокс — той, що неухильно додержується певних переконань, теорій чи вчень.

Осмос (від гр. ωδμος — «штовханина, тиснява») — проникнення розчинника крізь напівпроникну перетинку — мембрану, що розділяє розчин і чистий розчинник, або розчини різної концентрації, що спричиняє підвищення тиску. О. відіграє винятково важливу роль в обміні речовин клітин живого організму.

Остео… (від грец. οδτεου — «кістка») — у складних словах відповідає поняттям «кістка», «кісткова тканина», напр. остеологія — розділ анатомії, який вивчає форму та структуру кісток у взаємозв’язку з їхньою функцією.

Осциляція (лат. oscillatio) — коливання, напр. О. електричного струму або напруги в часі, О. електромагнітного контуру тощо. Різновидом запису О. на осцилограму є електрокардіограма (запис характеру пульсації крові в серці).

П

Пак (англ. pack — «крупа, маса») — багаторічно дрейфуюча мор-
ська крига, що утворилася в полярних басейнах.

Палео… (від грец. παλαιος — «старовинний, давній») — у складних словах означає «старовинний», «давній», напр. палеобіологія — наука про органічний світ минулих геологічних епох.

Палеобіоценоз — сукупність рослин і тварин, що населяли в минулі геологічні епохи ділянку суші або водойми з більш-менш однотипними умовами існування.

Палеоген — перший період кайнозойської ери геологічної історії Землі (див. Кайнозой); розпочався близько 67 млн років тому.

Палеоекологія — розділ науки, що вивчає викопні організми у зв’язку з умовами, в яких вони жили.

Палеозой, палеозойська ера — третя ера в геологічній історії Землі; розпочався 570 млн років тому, тривав 340 млн років. Протягом П. тваринний світ розвинувся від примітивних морських хребетних до наземних плазунів, серед рослин переважали папороті. П. поділяється на 6 періодів: кембрій, ордовик, силур, девон, карбон, nep.

Палеоліт — давній кам’яний вік, найдавніший період людського суспільства. Характеризується застосуванням знарядь з каменю, пануванням мисливства та збиральництва. За П. (понад 10 тис. р. до н. е.) сформувався первісно-общинний лад.

Паліатив (франц. palliatif — «прикритий») — малодійний захід, півзахід.

Панацея (гр. πανα — «усецілюща»): 1) Міфічні ліки від усіх хвороб, вигадані алхіміками. 2) У переносному розумінні — універсальний засіб на будь-яке лихо.

Пандемія (від гр. πανδημια — «усе населення») — найвищий ступінь поширення інфекційного захворювання (напр. грипу), що охоплює більшість населення країни.

Панзоотія — поширення інфекційної хвороби тварин на великих територіях.

Пара… (гр. παρα …) — префікс, що означає суміжність, переміщення, відхилення, зміну напр. параположення замісника атома водню по діагоналі бензольного кільця в молекулі фенолу іншої ароматичної структури, а також у таких словах, як парабіоз, парабола, параграф тощо.

Парабіоз — тимчасова втрата живою тканиною здатності до властивої їй діяльності під впливом надмірних подразнень.

Парадигма (від гр. παράδεινμα — «приклад, взірець») — вихідна концептуальна схема, сукупність попередніх наукових досягнень, які визнаються науковою громадськістю як основа для дальших наукових досліджень. Зміна П. завжди стає науковою революцією.

Парадокс (від гр. παραδοξοξ — «несподіваний, дивний») — незвична думка, що розходиться за загальновизнаними, усталеними поглядами й начебто суперечить здоровому глуздові, хоча насправді може й не бути хибною.

Паразити — біол. Організми, що живуть на тілі або в тілі інших організмів і живляться за їхній рахунок.

Параметр (від гр. παραμετρεω — «розмірюю, відмірюю»): 1) Величина, що зберігає стале значення за певних умов. 2) Величина, що нею характеризують якусь властивість, стан, розмір або форму пристрою, процесу, робочого тіла тощо.

Параномія — суперечність у законах.

Паритет (нім. Parität — «рівність»): 1) Рівність сторін у їхніх взаємовідносинах. 2) Співвідношення валют різних країн.

Парсек — позасистемна одиниця фізичної величини довжини, яка застосовується в астрономії. П. дорівнює 3,26 світового року
(30,85 · 1012 km).

Паскаль — одиниця фізичної величини тиску й напруження в Міжнародній системі одиниць. Позначається — Pa (Па): 1) Pa — тиск, що створює сила в один ньютон (N), рівномірно розподілена по поверхні площею в один метр квадратний (m2); 2) Прізвище франц. фізика Б. Паскаля, ім’ям якого названо фізичну величину Pa.

Педологія (від гр. πεδον — «ґрунт») — наука про ґрунти; ґрунтознавство.

Пелагіаль (від гр. παλαγος — «море») — товща води озер, морів і океанів як середовище, де живуть водні організми.

Пеніцилін — лікарський препарат; антибіотик. Від назви плісеневого грибка — пеніцилія, з культури якого його одержують.

Пента… (від гр. πεντε — «п’ять») — у складних словах відповідає поняттю «п’ять», напр., пентагон — п’ятикутник, пентози — моносахариди, що містять п’ять атомів вуглецю в молекулі.

Пептиди — речовини, до складу яких входять дві й більше амінокислот, з’єднаних між собою пептидними зв’язками (–СО–NH–). Проміжні продукти розпаду білків в організмах людини, тварин і рослин.

Пери…, пері… — префікс, що означає: навколо, кругом, через, напр., перигей — найближча до Землі точка орбіти Місяця або штучного супутника Землі.

Перманентний — постійний, неперервний.

Пестициди (від лат. pestis — «зараза, чума») — хімічні синтетичні сполуки — засоби боротьби з шкідливими організмами: комахами (інсектициди), кліщами (акарициди), грибами (фунгіциди), бактеріями (бактерициди), гризунами (зооциди).

Петро… (від гр. πετρος — «камінь, скеля») — у складних словах відповідає поняттям «камінь», «гірська порода», напр., петрологія (петрографія) — наука, що вивчає гірські породи, їхній мінеральний і хімічний склад, умови утворення й поширення.

Петролеум (англ. petroleum) — назва нафти в англомовних країнах (США, Великій Британії та ін.).

Пінта (англ. pint) — позасистемна міра ємкості у Великій Британії й Америці (близько 0,5 л).

Піонер (від франц. pionnier — «дослідник»): 1) Людина, яка однією з перших проникає в новий, недосліджений край, освоює його. 2) Людина, що поклала початок новому в якійсь галузі, напр. науці.

Піро… (від гр. πũρος — «вогонь») — у складних словах відповідає поняттям «вогонь», «висока температура», «термічний процес», напр., пірогени — речовини, що спричиняють підвищення температури тіла.

Пірометалургія — галузь металургії, зв’язана з відновленням металів за високих температур.

Плазма (від гр. πλασμα — «виліплене»): 1) Рідка частина крові. 2) Іоні­зований газ, в якому об’ємна густина позитивних і негативних елек-
тричних зарядів практично однакова. П. утворюється під час електричних розрядів у газах. Інколи П. називають «четвертим» агрегатним станом речовини. У стані плазми перебуває більша частина речовини у Всесвіті (зірки, туманності, міжзіркове середовище тощо).

Платина (Рt) —хімічний елемент, а. н. 78, а. м. 195,09, густина 21450 kg · m– 3, tпл — 1769 °С. Поряд із золотом використовується в монітарній світовій системі. У сучасних програмах розвинених країн щодо захисту навколишнього середовища П. використовується як каталізатор — у пристроях для знешкодження токсичних речовин у вихлопних газах автотранспорту.

Плутоній (Pu) — радіоактивний хімічний елемент, а. н. 94, ізотоп П.  використовують у ядерній енергетиці як паливо та як заряд ядерної бомби. П. дуже отруйний і найбільш небезпечний із радіоактивних елементів. Проникнення атомів П. в організм і ураження клітин α-випроміненням призводить до онкологічних захворювань і генетичних розладів.

Полі… (від гр. πολυς — «численний») — у складних словах відповідає поняттям «численний», «багато», напр. полімери (див. Мономери).

Поліморфізм (від гр. πολυμορφος — «різноманітний»): 1) Існування в межах одного виду рослин чи тварин двох або більше груп особин з різко відмінними ознаками. 2) Здатність мінералів за різних умов кристалізуватись у різних формах сполучення атомів, утворюючи різні типи кристалічних решіток, але зберігаючи той самий хімічний склад. Типовим прикладом є два поліморфні стани вуглецю: алмаз і графіт.

Полінуклеотиди (від полі… і нуклеотиди) — біоорганічні речовини, до складу яких входять десятки, іноді тисячі мононуклеотидів. Містяться в усіх живих клітинах організмів. До П. належать рибонуклеїнові і дезоксирибонуклеїнові кислоти (див. Нуклеїнові кислоти).

Полісахариди (від полі… і гр. σαχαρ — «цукор») — вуглеводи, молекули яких складаються з залишків моносахаридів. До П. належать сахароза, крохмаль, целюлоза тощо.

Політична економія, політекономія — наука про виробничі (економічні) відносини людей і закони суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ у зв’язку з продуктивними силами та політичним устроєм суспільства.

Полюс (лат. polus, від гр. πολος — «вісь»): 1) Точка перетину вісі обертання Землі з її поверхнею (П. географічний). 2) Точка перетину магнітної осі Землі з її поверхнею (П. геомагнітний). 3) Місця на Землі, де спостерігаються найнижчі температури (П. холоду), різні прояви магнітних властивостей (магнітний П.) та ін. 4) Зовнішні кінці різнозаряджених електродів гальванічного елемента. 5) Один із двох крайніх пунктів, протилежних один одному.

Польдери (голл. polder) — осушені й оброблені ділянки узбережжя Північного моря, що лежать нижче від рівня моря й захищені дамбами.

Поняття — логічно оформлена думка про предмет, загальна ідея чого-небудь (пор. Термін).

Популяція (від лат. populus — «народ») — сукупність особин певного виду організмів, які населяють певну територію чи екологічну систему та певною мірою є ізольованими від сусідніх популяцій.

Пост… (від лат. post — «за, після, далі») — префікс, що означає наступність, напр. постембріональний — післязародковий.

Постулат (від лат. postulat — «вимога») — твердження, яке за побудови наукової теорії приймають без доведення як засадне.

Постфактум (лат. postfactum — «після зробленого») — після того, як щось уже сталося, відбулося.

Предикат (від лат. proedicatum — «сказане») — у логіці — один із двох термінів судження, в якому говориться про предмет мови (суб’єкт), його ознаки.

Предмет: 1) Будь-яке матеріальне явище, річ. 2) Те, на що направлено думку, що становить її зміст. 3) Окреме коло знань, що утворює навчальну дисципліну.

Прибуток (англ. profit) — перевищення доходу від продажу товарів, послуг тощо над витратами. П. відображає ріст виробництва, продуктивності праці і якості товарів.

Приватизація (англ. privatisation) — передача за плату чи безкоштовно державної власності в приватну власність.

Приматологія (від лат. primates — «найперший, найголовніший») — галузь антропології, яка вивчає приматів — ряд найвище організованих (насамперед розумово) ссавців.

Природні ресурси — компоненти природи, що використовуються суспільством в економічній діяльності. Поділяються на викопні копалини (енергоносії, рудні й нерудні мінерали), відновлювальні (рослинні, біологічні, водні та ін.), невідновлювальні (мінеральні).

Пріфікс (франц. prix fixe, букв. — «тверда ціна») — ціна, що не підлягає ні зниженню, ні підвищенню.

Про… (лат. pro…) — префікс, що означає «для», «на боці», «в інтересах».

Проблема (від гр. πρόβλημα — «задача, утруднення») — складне теоретичне або практичне питання, що потребує розв’язання, вивчення, дослідження.

Провітаміни — речовини, з яких в організмі людини і тварин можуть утворюватись вітаміни.

Прогноз (від гр. προγνωσις — «передбачення», англ. prognosis forecast-prediction) — науково аргументоване передбачення, що дає випереджаючу інформацію про розвиток певних явищ, процесів у майбутньому.

Продукція (лат. — «виробляю») — сукупність матеріальних благ, добутих чи створених внаслідок виробничої діяльності; П. товарна — продукція, що йде за межі підприємства, яке її виробило.

Продуценти (від лат. producens — той, що виробляє) — організми, що створюють органічні речовини з неорганічних. До П. належать усі фотосинтезуючі рослини (див. Фотосинтез).

Пролонгація — продовження строку цінності договору, угоди, векселя.

Промілле (від лат. promille — «на тисячу») — тисячна частка чого-небудь, позначається ‰, або рт. Використовують також термін, «пропромілле» для позначення мільйонної частки ‰, або ррт. Так, у техніці позначають невеликі концентрації речовини, наприклад, вміст отруйних газів у повітрі.

Промотори (від лат. promoveo — «просуваю») — речовини, що підсилюють дію каталізаторів, ферментів.

Протеїди — складні білки, утворені зі звичайних білків (див. Про­теїни) та речовин небілкової природи. До П. належать багато фер­ментів і гормонів, більшість білків тканин.

Протеїни (від гр. πρωτειον — «перше місце») — прості білки. Основна складова частина всіх живих організмів.

Протекціонізм (англ. protectionism) — запровадження мита на імпорт для захисту вітчизняного виробництва від конкуренції дешевших імпортних товарів.

Протерозой — друга ера в геологічній історії Землі; розпочалася 2600 млн років тому, тривала близько 2000 млн років. За П. з’явилися перші живі організми.

Протисти (від гр. πρωτδτος — «найперший») — загальна назва всіх одноклітинних організмів.

Прото… (від гр. πρωτος — «перший») — у складних словах означає: першість, первинність, напр. прототип (прообраз).

Протон (Р) — стабільна елементарна частка з позитивним елементарним електричним зарядом е = 1,602 · 10– 19 С (кулон) і масою тр = = 1,673 · 10– 27 kg. За кількістю протонів в ядрі атома визначається порядковий номер хімічного елемента в Періодичній системі елементів.

Протоплазма — найменша одиниця живої речовини; вміст клітини, включаючи її ядро. У П. здійснюються всі живі процеси.

Профанація (лат. — «оскверняю») — неуцьке перекручування, опоганення, опошлення чогось, зневажливе ставлення до чогось загальновизнаного, наруга над пам’яттю про когось; профан — некомпетентна особа, необізнана у якійсь галузі, неук.

Процес (від лат. processus — «просування вперед»): 1) Послідовна зміна предметів і явищ, що відбуваються закономірним порядком. 2) Сукупність низки послідовних дій, спрямованих на досягнення певного результату.

Прямий податок (англ. direct taxes) — податок, який накладається державою безпосередньо на дохід або майно власника. До П. п. відносять: прибутковий податок, податок на прибуток підприємств, податок зі спадщини.

Псевдо… (від гр. ψευδος — «обман, вигадка») — у складних словах відповідає поняттям «несправжній», «неправильний», напр. псевдонім.

Пульсари (від лат. pulsus — «поштовх») — космічні об’єкти, радіовипромінювання яких мають характер коротких періодичних імпульсів з періодом від 3,75 сек. до 0,03 сек.

Пуризм (франц. purisme, від лат. purus — «чистий»): 1) Показне прагнення до суворої моральності.

2) Надмірне прагнення зробити недоторканними якісь норми мови, уберегти її від іншомовних запозичень, неологізмів, вульгаризмів тощо.

Р

Рад (від лат. radio — «випромінюю», англ. позначення rad, rd) — одиниця вимірювання дози поглинутого іонізуючого проміння (рентгенівського, гамма-проміння тощо). Р. дорівнює такій дозі, за якої 1 kg опромінюваної речовини вбирає 0,01 J енергії. У сучасній міжнародній системі фізичних величин (SI) замість Р. використовується одиниця грей (Gy = 1 J/kg = 100 rad).

Радикал (англ. radical, від лат. radix — «корінь») — група атомів, яка в хімічних реакціях переходить без змін з однієї сполуки в іншу, напр. в етиловому спирті СН2 — СН2 — за утворення ефірів і інших сполук. Р. позначається — R.

Радіо (від радіо…) — частина складних слів, що вказує на зв’язок з поняттями «радіо» або «радіоактивність», напр. радіоастрономія.

Радіоактивне забруднення — попадання радіоактивних ізотопів у довкілля, що виникає внаслідок видобутку радіоактивних руд, ядерних вибухів, аварій на атомних підприємствах, поховання радіоактивних відходів тощо і супроводжується перевищенням природного рівня радіоактивності. Призводить до соматичних ефектів, генетичних порушень в організмі (див. Генетична дія випромінювання). Об’ємні одиниці Р. з.: Вq/т3, Вq/кg, Сі/L, Сі/кg.

Радіобіологія — наука про вплив іонізуючого радіовипромінювання на організм людини, тварин і рослин.

Радіоекологія — наука про взаємозв’язок між радіоактивністю середовища, організмами та їх угрупованнями.

Радіоліз — розклад хімічних сполук від дії іонізуючих випромінювань.

Радіологія медична — наука про застосування іонізуючого випромінювання в медицині.

Радіомутації — раптові спадкові зміни ознак або властивостей організму, які виникли від дії іонізуючого випромінювання.

Радіопротектори — речовини, введення яких в організм або в поживне середовище чи їжу перед опроміненням зменшує вплив іонізуючого випромінювання.

Радіотоксемія — отруєння організму радіоактивними речовинами.

Радон — хімічний елемент, символ Rn (лат. Radon), атомний номер 86, належить до інертних газів. Радіоактивний. Найбільш стійкий ізотоп — радон–222 (період напіврозпаду 3,8 доби). Є дочірнім продуктом радію. Велика кількість Р., що вивільняється під час видобутку та обробки урану, несприятливо впливає на клімат регіону. Іонізує молекули повітря. Дуже шкідливий для здоров’я.

Раритет (нім. Rarität — «рідкість») — цінна рідкісна річ.

Рафінування (від франц. rafiner — «очищати») — остаточне очищення продуктів промисловості, сільського господарства (напр., цукру, металів, олій) від небажаних домішок.

Ре… (лат. re) — префікс, що означає зворотну або повторну дію, напр., реанімація — оживлення організму, ревакцинація — повторне щеплення.

Революція (франц. révolution — «революція, розгортання, переворот») — 1) докорінна якісна зміна від одного стану до іншого, від старого до нового, одна з закономірностей діалектичного розвитку суспільства та мислення; 2) наукова революція — кардинальна зміна хибних уявлень сприйняття явищ природи на істинне «перевертання з голови на ноги».

Регенерат (від лат. regeneratus — «відновлений») — матеріал або речовина з відновленими (після використання) вихідними (первісними) властивостями.

Регламент (від лат. regula — «правило»): 1) Р. технологічний — основний технічний документ, який визначає режим і порядок проведення операцій технологічного процесу, характеристики сировини та продукції, засоби техніки безпеки, дотримання санітарно-гігієнічних і екологічних норм. 2) Сукупність процедурних правил, що визначають порядок проведення сесій, засідань, зборів тощо.

Редукціонізм (від лат. reductio) — методологічний принцип, згідно з яким складні явища можуть бути пояснені на підставі законів, що стосуються менш складних явищ (наприклад, пояснення біологічних явищ на підставі фізичних і хімічних законів, а соціальних — з допомогою біологічних і т. д.).

Ректифікація (від лат. rectificatio — «випрямлення») — розділення рідких сумішей, що містять два або кілька компонентів різної леткості багаторазовим випарюванням суміші й конденсацією пари у спеціальних апаратах — ректифікаційних колонках. Широко використовують у промисловості для переробки нафти, спиртів тощо. Від Р. походить назва спирту — ректифікат.

Релікт (від лат. relictum — «залишок») — рослинний або тваринний організм, який зберігся на даній території з минулих геологічних часів.

Ремонтантність — здатність протягом вегетаційного періоду у рослини цвісти, плодоносити кілька разів.

Рента (нім. Rente, від лат. reddo — «повертаю, сплачую») — дохід з капіталу, землі або майна, що його власник отримує у формі процента, не займаючись підприємницькою діяльністю. Від Р. походить поняття «рентабельний», той що дає прибуток.

Рентабельність — узагальнюючий показник економічної ефективності роботи підприємств, галузей за певний період, що характеризує їхню дохідність, прибутковість. Економічна суть Р. зумовлюється харак­тером способу виробництва.

Рентген — позасистемна одиниця дози рентгенівського проміння або гамма-проміння. Р. — доза, яка спричиняє в 1 см3 повітря (0,001293 г) за норм. умов утворення іонів, сумарний електричний заряд одного знака яких становить одну електростатичну одиницю електрики (3 · 109 од. CGSE = 1 кулону). Сучасна одиниця (в SI) експозиційної дози рентгенівського і гамма-проміння 1 С/kg (1 Кл/кг); (1 Р = 2,58 ´ 10– 4 Кл/кг).

Рентген-еквівалент: 1) Біологічний еквівалент рентгена (бер) — позасистемна одиниця кількості будь-якого іонізуючого випромінювання, що відповідає за своєю біологічною дією 1 рентгену рентгенівського або гамма-проміння. У системі SI еквівалентною дозою випромінювання є зіверт (Sυ). 1 бер = 10– 2 Sυ. 2) Фізичний еквівалент рентгена (ф. е. р.) — доза будь-якого іонізуючого проміння, яка створює таку саму кількість пар іонів, як і доза в 1Р.

Рентгенівське проміння — короткохвильове електромагнітне проміння (λ від 10– 3 до 10– 7 nm) (див. Рентген і Рентген-еквівалент.)

Рентгенорадіологія — вивчення дії рентгенівського проміння й радіоактивних випромінювань на живі організми.

Рептилії (від лат. reptile — «повзаючий») — клас хребетних тварин. До Р. належать черепахи, крокодили та ін. Інша назва — плазуни.

Ресурси (від лат. resurgo — «піднімаюсь, виникаю знову») — матеріальні засоби, цінності, запаси, кошти, що їх у разі потреби можна використати (напр., природні Р., економічні Р.).

Рецесія (англ. recession) — спад ділової активності, зменшення реаль­ного валового національного продукту.

Рибосоми — органоїди клітин людини, тварин і рослин. Функцією Р. є біосинтез білка.

Ринок (англ. market) — сфера товарно-грошового обігу; стійкі ринкові терміни: насичення ринку (market Saturation); обмежений ринок (narrow market); ринок товарів широкого вжитку (mass, market); ринкові відношення (market relations); стан ринку (market situation); стійкий ринок (tight market).

Рівень радіоактивності — сумарна інтенсивність саморозпаду радіоактивних елементів у середовищі. Вимірюється в беккерелях або кюрі. Залежить від природного фону радіоактивності та від ступеня радіоактивного забруднення.

Розмножувальний матеріал — матеріал, який можна перетворити на розщеплюваний. Найбільш відомі розмножувальні нукліди: плутоній — 239, уран — 232. Перетворення Р. м. на розщеплювальний проходить у реакторах-розмножувачах.

Рудиментарні органи — органи, які в процесі історичного розвитку організму втратили своє первинне значення. Інша назва — рудименти.

Рутина (франц. Routine, від route — «напрям») — консерватизм, відсутність почуття нового, слідування шаблону, віджилим правилам і навичкам.

С

Сакральний (від лат. sacrum — «священна річ, дія») — священний; той, що стосується релігійного культу й ритуалу.

Сакраментальний (від лат. sacrumentum — «клятва, присягання») — священний; звичаєвий; традиційний.

Санкція (від лат. sanctio — «непорушна постанова»): 1) Складова частина статті закону, в якій визначено заходи державного впливу у разі невиконання даного закону. 2) С. міжнародного права — захід впливу (економічний, політичний), який застосовують щодо держави, яка не виконує міжнародні угоди.

Сапро… (від гр. saprós — «гнилий») — у складних словах відповідає поняттю «гнилий».

Сапроби, сапробіонти — організми, що живуть у водоймах і за концентрацією яких можна визначити ступінь забруднення водойм.

Сапропель — колоїдальні відклади, що утворюються на дні озер внаслідок перегнивання решток рослин і тварин. Застосовують як добриво.

Сапрофаги — тварини, які живляться органічними речовинами, що розкладаються (напр., жуки-гнойовики).

Сапрофіти — рослини, що використовують для живлення органічні сполуки з решток рослин і тварин. С. багато серед бактерій, грибів, деяких видів водоростей.

Сахароза — фермент, що розщеплює сахарозу на глюкозу та фруктозу. Міститься у шлункових травних соках людини і тварин. Інша назва — інвертаза.

Сахариди — вуглеводи, за гідролізу яких утворюються дві й більше молекули моносахаридів (див. Сахароза).

Седиментація (лат. sedimentum — «осідання») — сукупність процесів нагромадження відкладів у водному середовищі (озера, річки).

Сейсмо… (від гр. seismos — «землетрус») — у складних словах відповідає поняттям «землетрус», напр. сейсмологія — наука, що вивчає землетруси.

Секрет — специфічна речовина, що її виділяють залози людини і тварин (напр., жовч, слина, шлунковий сік).

Селекція (від лат. selectio — «добір») — виведення нових і поліпшення існуючих сортів сільськогосподарських рослин і тварин, у т. ч. мікроорганізмів.

Середня доза опромінення — середня кількість енергії, що наді­йшла в організм у результаті тривалої нерівномірної дії іонізуючого випромінювання.

Силікати (від лат. silex — «кремінь») — солі кремнієвих кислот, дуже поширені серед мінералів земної кори: слюда (алюмосилікати складної структури), асбест, тальк, польовий шпат тощо. Практичне значення мають штучні С.: скло, фарфор, ситал, цемент, емаль тощо.

Силогізм (гр. suollogίσmoς — «міркую, роблю висновок») — дедуктивний умовивід, що в ньому з двох суджень виводять зумов­лене ними третє судження — висновок.

Сильвін — мінерал (NaCl × KCl) — сировина для отримання калійних добрив.

Симбіоз (від гр. snmbiwsiς — «співжиття») — форма співжиття організмів різних видів, яка забезпечує їм взаємну вигоду (напр., С. раків-самітників з актиніями).

Символ (від гр. sumbolon — «знак, ознака») — умовне позначення будь-якого предмета, поняття або явища, напр., С. в точних науках: хімії (С. елементів), математиці, фізиці, кібернетиці тощо.

Синдикат (франц. sindicat, від гр. sundiκoς — «захисник») — об’єднання самостійних підприємств з метою регулювання ринку певного товару.

Синекологія (від гр. sun — «разом») розділ екології, що вивчає життя угруповань різних видів організмів. С. — екологія суспільств, тоді як екологію індивідуальних організмів (осіб) вивчає аутекологія.

Синергізм (від гр. sunergos — «діючий разом») — явище посилення певної дії за участі двох компонентів: напр. двох каталізаторів разом або групи м’язів, що діють в одному напрямі.

«Синергістичний тандем» — взаємозв’язана система двох об’єктів, що діють разом і взаємно підсилюють свою дію (див. Синергізм і тандем).

Синтез (від гр. sunuesiς — «з’єднання») — метод вивчення предмета в цілісності, єдності та взаємозв’язку його частин. У процесі пізнання пов’язаний з аналізом.

Сировина — видобутий працею людини природний ресурс, що за своїм хімічним складом доступний за сучасною технологією до отримання з нього певної споживної вартості. На відміну від природного ресурсу, сировина має визначену ринкову ціну.

Система (від гр. susτhma — «утворення»): 1) Сукупність принципів, покладених в основу певного вчення (систематичні знання). 2) Сукупність взаємозумовлених об’єктів чи явищ, що становить єдине ціле. 3) Сукупність частин, зв’язаних спільною функцією (напр. серцево-судинна С.). 4) Сукупність гірських порід, що характеризуються певною викопною фауною та флорою.

…скаф (від гр. scajh — «човен») — у складних словах відповідає поняттям «судно», напр. апарат для підводних досліджень — батискаф.

Склеро… (від гр. sclhros — «твердий») — у складних словах відповідає поняттям «затвердження», «ущільнення», напр., склероз — хворобливе зростання сполученої тканини в судинах організму, склерометр — прилад для вимірювання твердості кристалів.

Склеротиніози — хвороби рослин, що вражають плодові, овочеві та інші рослини.

Смог (англ. smog: від smoke — «дим» і fog — «імла») — густий туман, імла, що утворюється за змішування диму (вихлопів автотранспорту, промислових газів) з повітрям. С. є наслідком порушення екологічних норм у великих містах.

Собівартість продукції (англ. prime cost) — виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції.

Соматична дія випромінювання — вплив іонізуючого випромінювання на біологічний об’єкт без наслідків для майбутніх поколінь (див. Генетична дія випромінювання, таратогенна дія випромінювання).

Сорбція (від лат. sorbeo — «поглинаю») — вбирання твердими тілами або рідинами (сорбентами) газів, пари та розчинених речовин (див. Адсорбція і Абсорбція).

Софізм — навмисний хибний умовивід, який має видимість істинного.

Соціальний (від лат. socialis — «громадський»), суспільний, громадський; той, що стосується суспільного ладу.

Спекулятивний (від лат. specular — «споглядаю») — умоглядний, абстрактний — висновок, такий який базується на апріорних припущеннях і не бере до уваги досвіду практики.

Спирти (англ. spirits, від лат. spiritus — «дихання, подих») — органічні сполуки, що містять одну (одноатомні С.) або кілька (багатоатомні С.) гідроксильних груп (-ОН) у молекулі С.: наприклад етиловий С. (СН3СН2ОН) і гліцерин (СН2ОН) і гліцерин (СН2ОН – СНОН – СН2ОН). Застосовують як розчинники у виробництві ліків, вибухових речовин, пластмас, у харчовій промисловості тощо.

Спонтанний (лат. spontaneus — «довільний») — той, що виникає не під впливом зовнішніх дій і причин, а внаслідок внутрішніх причин, напр. радіоактивний розпад атомів.

Спори (від гр. spora — «сім’я, сіяння») — мікроскопічні одноклітинні, рідше багатоклітинні зачатки рослинних організмів, що служать для розмноження рослин. С. довго зберігаються навіть за несприятливих умов.

Стагнація (від лат. stagnum — «болото»): 1) Застій у виробництві, торгівлі тощо, характерний для «хворої» економіки. 2) Застій крові у венах.

Стандарт (англ. standard): 1) Норма, зразок, мірило. 2) Тип виробів, що відповідає певним вимогам за якістю, хімічним складом, фізичними властивостями, розмірами тощо.

Стандартизація — становлення єдиних обов’язкових норм і вимог, зведення багатьох видів до невеликої кількості типових для раціональної організації виробництва.

Статистика (англ. statistics від лат. status — «стан»): 1) Наука, що вивчає кількісну сторону масових явищ і процесів у нерозривному зв’язку з їхньою якісною стороною. 2) Отримання й оброблення інформації, що характеризує закономірність суспільних процесів (техніко-економічних, соціально-політичних, культурних тощо).

Статус-кво (від лат. status quo ante bellum — «довоєнне становище») — становище, що існувало або існує в певний момент.

Стафілококи — бактерії родини кокових, які спричиняють нагноєння ран.

Стено… (від гр. stenoς — «обмежений) — у складних словах відповідає поняттям «обмежений», «скорочений», напр. стенобіонтні організми — ті, що можуть жити лише за певних умов середовища (температура, освітлення).

Стехіометрія (від гр. stoiceiog — «елемент, основа») — галузь хімії, пов’язана з вивченням співвідношень між реагуючими речовинами та продуктами реакцій із визначенням хімічних формул і рівнянь реакцій. С. — основа розрахунку матеріальних і енергетичних балансів у виробничих процесах і природних хімічних явищах.

Стихія: 1) Явище природи, що має характер нездоланної сили (землетрус, шторм, ураган тощо). 2) У переносному розумінні — звичайне середовище для людини, звична обстановка.

Стратегія (англ. strategy) — загальний план, методика керування.

Стрес (англ. stress — «напруга») — стан організму, що виникає у відповідь на дію несприятливих зовнішніх або внутрішніх факторів (стресорів).

Суб… (лат. sub…) — префікс, що означає розміщення під чимось, підпорядкованість, напр. субатомний — дрібніший за атом.

Субсидія (від лат. subsidium — «допомога, підтримка») — грошова або натуральна допомога.

Субстанція (лат. substantia — «сутність») — незмінна основа сущого, протилежна мінливому і випадковому.

Субстрат (від лат. substratum — «підстилка»): 1) Живильна речовина, на якій розвиваються мікроорганізми. 2) Загальна, єдина пасивна основа різноманітних явищ. 3) Речовина або предмет.

Суб’єкт (від лат. subiectum): 1) Носій певного роду діяльності; джерело активності, спрямованої на об’єкт. 2) Особа або організація, що має певні права й обов’язки. 3) Частина судження, що є поняттям про предмет, на який спрямовано думку.

Суверенітет (нім. Souveränität) — незалежність держави, що полягає в її праві за власним розсудом розв’язувати свої внутрішні й зовніш­ні справи, без втручання в них будь-якої іншої держави. С. є необхідною політичною та юридичною ознакою держави.

Сукценсія (від лат. succenssia — «послідовність, зміна») — послідовне відновлення рослинного покриву після вирубки, пожеж, кар’єрних робіт. Діяльність, зв’язана із С., сприяє збереженню навколишнього середовища.

Супер… (лат. super…) — префікс, що означає зверхність, найвищу якість, посилену дію, напр. супереліта — найбільш високоякісне насіння культури для засівання елітних площ.

Сурогат (від лат. surrogatus — «покликаний замість іншого») — замінник, що має деякі загальні властивості натурального продукту.

Т

Тандем, тендем (англ. tandem — «поруч, цугом»): 1) Розташування робочих органів в агрегаті (напр. робочих циліндрів у двигуні), один за одним на одному валу. 2) Двомісний велосипед. 3) Екіпаж, запряжений парою коней цугом.

Тариф (англ. tariff) — система ставок оплати за різні послуги, що їх надають фізичним і юридичним особам (підприємствам і населенню). До категорії Т. відносять системи ставок оплати праці та відрахувань на соціальне страхування.

Текстура (від лат. textura — «будова, зв’язок»): 1) Відносний розподіл і орієнтування складових компонентів у гірській породі. 2) Природний малюнок на поверхні перерізу деревини, утворений її річними шарами.

Температура (від лат. temperatura — «потрібна міра») — фізична величина, яка характеризує термодинамічну рівновагу системи, один із основних параметрів її стану. Якщо стан системи не є врівноважений, то між її частинами відбувається теплообмін, унаслідок чого змінюється їхня Т. (див. Градус).

Теорія (від гр. uewria — «розгляд, дослідження»): 1) Логічне узагальнення практичного досвіду. 2) Система вірогідних наукових знань про якусь сукупність об’єктів, яка описує, пояснює та прогнозує явища певної предметної галузі. Т. є найдосконалішою формою наукового відображення дійсності.

Теплота згоряння — фізична величина, що характеризує кількість енергії, яка виділяється під час згоряння певної маси чи об’єму речовини (палива). У міжнародній системі одиниць (SI) одиниця питомої Т. з. дорівнює джоулю на кілограм (J/kg). Питома Т. з. умовного палива — 29,3 MJ/kg.

Тепловидільний елемент (ТВЕЛ) — елемент конструкції ядерного реактора, що складається з каналів, через які забезпечується відвід енер­гії, що виділяється під час ядерних реакцій. Має форму циліндрів, пластин тощо, які монтуються у спеціальні блоки.

Тератогенна дія випромінювання — вплив випромінювання на ембріон, що може спричинити порушення зародкового розвитку організму (див. Генетична дія випромінювання, Соматична дія випромінювання).

Термо… (від гр. υερμη — «жар, тепло») — у складних словах відповідає поняттям «температура», «тепло».

Термін (лат. Terminus): 1) Слово або словосполучення, що виражає певне поняття з якоїсь галузі науки, техніки, мистецтва, суспільного життя тощо. 2) У логіці — складова частина судження (суб’єкт і предикат) чи силогізму.

Термодинаміка (від гр. υερμη — «тепло» і δυγαμίς — «сила»): 1) Фундаментальна наука, що вивчає й адекватно відображає процеси, зв’язані зі взаємоперетворенням форм енергії (біологічної, механічної, теплової та ін.). Закони Т. є найважливішими законами Природи універсального значення. В екології термодинамічна характе­ристика — ентропія як окремих екологічних систем, так і біосфери в цілому є показником їхньої стабільності й життєздатності організмів, що їх населяють. 2) Фізична Т. вивчає закономірності процесів взаємоперетворення тепла й механічної роботи в природних і технологічних системах. 3) Хімічна Т. вивчає закономірності перебігу хімічних реакцій у зв’язку зі змінами внутрішньої енергії реагуючих систем (див. Ентальпія).

Термофіли — організми, які розвиваються за високої (іноді до 100°С) температури. У широкому розумінні — це мешканці теплих кліматичних зон та сапрофіти й паразити, що живуть у тілі теплокровних тварин. До Т. належать деякі риби, інші організми та більшість квіткових рослин. Протилежні Т. — термофоби, для більшості яких верхня межа температури середовища становить + 10° С.

Техно… (від гр. τεχnη — «майстерність») — у складних словах відповідає поняттю «технологічний» (наприклад техноекономічний).

Техногенне радіаційне забруднення — забруднення довкілля, яке виникає внаслідок дії промислових підприємств (теплових станцій, підприємств важкої промисловості тощо), виробничі цикли яких не пов’язані з ядерним паливним циклом та безпосереднім використанням радіоактивних речовин.

Технологія промислова — економічна категорія, що відображає економічно доцільний процес переробки предмета праці техніч­но доступними засобами виробництва для отримання споживної вартості за умови дотримання встановлених екологічних норм забруднення навколишнього середовища.

Тимчасово допустимі рівні — допустимі рівні радіоактивного забруднення на території, що зазнала радіаційної аварії.

Тип (від гр. τυπος — «форма, зразок»): 1) Найближча систематична категорія, що об’єднує споріднені класи тварин. У ботаніці Т. відповідає відділ. 2) Зразок, модель для групи предметів; різновид чогось.

Титан — хімічний елемент, символ Ті, ат. н. 22, метал, густина 4500 kg · m–3, температура плавлення близько 1700° С, хімічно стійкий. Застосовують у сучасному авіакосмічному, хімічному і суднобудівному виробництві, а також у хірургії як біологічно сумісний з живою тканиною.

Токсикоз (від гр. τοξιkοn — «отрута») — хворобливий стан, що виникає внаслідок діяння на організм людини або тварин отрути (токсинів).

Толерантність (від. лат. tolerans — «терплячий»): 1) Т. імунологічна — специфічний стан організму, за якого втрачено здатність виробляти антитіла у відповідь на появу антигена. 2) Терпимість до чужих думок.

Торій — хімічний елемент, символ Тh (лат. Thorium), атомний номер 90, атомна вага 232,0381, належить до актиноїдів. Радіоактивний. Найбільш стійкий ізотоп — торій-232 (період напіврозпаду — 1,41 · 1010 років). Світло-сірий метал Т. — перспективне джерело ядерної енергії. Ізотоп торію-232 може бути сировиною для отримання урану-233.

Торф (нім. Torf) — геологічні поклади органічного походження, що є скупченням напіврозкладених рослинних решток із доміш­кою мінеральних частинок ґрунту. Використовують як паливо (питома теплота згоряння близько 16—18 MJ/kg) і як сировину в хімічній промисловості.

Транс… (лат. trans) — префікс, що означає: «крізь», «через», «за», «пере», «по той бік», напр. трансконтинентальний.

Трансгресія — наступ моря на суходіл (протилежне поняття регресія).

Транспірація — фізіологічний процес випаровування води живими рослинами.

Трансуранові елементи (від лат. trans — «крізь, через, за» та гр. Ουραnος) — хімічні радіоактивні елементи, розміщені в періодичній сучасній періодичній системі елементів після урану, тобто з атомним номером, що вищий від 92: нептуній, плутоній, кюрій, америцій та ін. Відомо 14 Т. е. Усі вони є штучно синтезованими за допомогою ядерних реакцій і в природі не трапляються.

Тренд (англ. trend — «напрям, тенденція») — тривала, довгочасна тенденція зміни економічних показників у економічному прогнозуванні.

Тривіальний (лат. trivialis — «перехрестя шляхів») — звичайний, позбавлений оригінальності.

Трильйон — назва числа. За правилом назв великих чисел «n – 1», яке використовується у США, йому відповідає число 1012 (one trillion), але в Англії і деяких інших країнах використовується правило «N», згідно з яким назві Т. відповідає число 1018.

Тритій (лат. tritium від гр. τριτοσ — «третій») — важкий бета-радіоактивний ізотоп водню. Символ Н. Атомне число 3. Ядро атома складається з протона та 2 нейтронів. Період напіврозпаду 12,26 років. Т. відкрито у 1934 році. Використовується для термоядерних реакцій та як ізотопний індикатор.

Тропізм (від гр. τροπη — «поворот, напрям») — ростові рухи органів рослини (стебла, коріння, листків), спричинені однобічним діянням подразника, залежно від характеру якого розрізняють фототропізм, геотропізм, гідротропізм, хемотропізм.

Тропосфера (від грец. τροπος) — нижня частина атмосфери: до 10 км у помірних широтах і до 18 км біля вектора.

Турбуленція (від лат. turbulentia — «вирування, обертання навколо вісі») — хаотичний рух рідини або газу; в атмосфері — випадкові різкі зміни напряму й швидкості частинок повітря.

У

Убіквісти (від лат. ubique — «скрізь») — види тварин і рослин, здатних жити за різноманітних умов навколишнього середовища, напр. вовк, що живе у хвойних і листяних лісах, у степах, у горах тощо.

Ультра… (від лат. ultra — «за, понад, по той бік») — префікс, що означає «над», «крайній», «за межами», напр. ультрамікроби — найдрібніші мікроби, невидимі у звичайний оптичний мікроскоп (менш ніж 1 Мm.).

Ультрафіолетове проміння — невидиме оком людини електромагнітне проміння. Займає проміжне місце між видимим і рентгенівським промінням. Інша назва — ультрафіолет.

Умовне паливо — прийнята в техніко-економічних розрахунках одиниця, що служить для порівняння теплової цінності різних видів органічного палива. Теплота згоряння 1 кг твердого У. п. (або 1 м3 газу) 29, 3 МДж (7000 ккал).

Уні… (від лат. unus — «один») — у складних словах означає «єдино», «одно», напр., уніваленти — поодинокі, неспарені хромосоми в першому поділі.

Унітарний (від лат. unitas — «єдність») — єдиний; той, що становить єдине ціле, напр. унітарний патрон — такий, який складається зі снаряда (кулі) та гільзи в одній компановці.

Уннілквадій (Unq) — назва елемента з атомним номером 104 за правилами сучасної міжнародної системи IUPAC. Назва У. безпосередньо пов’язана з атомним номером елемента: «ун-» — позначає 1, «-ніл-» — 0 і «-квад» — 4. У. відкритий у 60-х роках ХХ ст. У різних виданнях таблиці ПСЕ він позначається Ku «курчатовій», чи Rf «резерфордій» на честь фізиків І. В. Курчатова (1903—1966) і Е. Е. Резерфорда (1971 — 1937). Назви й позначення елементів 105 і 106 за правилом IUPAC — відповідно «уннілпентій» (Unp) і «уннілгексій» (Unh).

Унція (лат. uncia) — позасистемна одиниця ф. в. маси (ваги), яка застосовується за вимірювання ваги дорогоцінних металів. В англійських системах мір У. дорівнює 28,35 g. У. тройська — 31,1035 g.

Уран (U) — радіоактивний хімічний елемент а. н. 92, а. маса 238,029. Ізотоп У. , вміст якого у природному У. становить близько 0,7%. Поглинання нейтрона цим ізотопом спричиняє ланцюгову ядер­ну реакцію. Тому він є ядерним паливом для АЕС.

Урбанізація (франц. urbanisation, від лат. urbanus — «міський») — процес зростання міст і підвищення їхньої ролі в економічному й культурному житті суспільства.

Управління (англ. management) — елемент, функція організованої системи, що забезпечує збереження певної структури цієї системи, режиму діяльності, реалізації її програмних цілей.

Управління маркетингом (marketing control) — аналіз, планування, реалізація та контроль за виконанням цілей організації, підприємства.

Утилізація (від лат. utilis — «корисний») — використання чогось для переробки; економічно й екологічно доцільне застосування відходів, лишків у господарстві.

Утилітарний — розрахований на практичне використання або вигоду, практичний.

Утрирування (від лат. ultra — «понад») — перебільшення, спотворювання надмірним підкреслюванням яких-небудь рис у чому-небудь, доведення чогось до крайності, напр. радіофобія — непомірне перебільшення небезпеки ядерної енергетики, або, навпаки, надмірне перебільшення ролі сонячної та вітрової енергетики в розв’язанні проблем енергозабезпечення сучасної економіки.

Ф

Фабрикат (від лат. fabricatus — «виготовлений») — завершений про­дукт виробництва, призначений для споживання без додаткової обробки.

…фаг (від гр. ψαγος — «пожирач») — у складних словах означає «поїдаючий», «поглинаючий», наприклад, бактеріофаг.

Факс (англ. Fac — fast as can — букв. «швидко як можу») — різновид високоефективних комерційних послуг щодо постачання й оплати товарів у сучасній міжнародній торгівлі з використанням морського транспорту.

Фактор, чинник (англ. factor) — рушійна сила, причина будь-якого процесу, явища.

Фактори ринкові (англ. market factors) — кількість населення, кіль­кість родин, їхні прибутки та інші показники, які впливають на збут товарів.

Фатум (лат. fatum — «доля») — поняття, яке виражає песимістичне бачення історії людства, його приреченість, неможливість уникнути наперед визначеного долею шляху.

Фауна (лат. fauna) — тваринний світ; сукупність тварин, що населяє нині чи населяла колись певну територію.

Фашизм — найреакційніша ідеологія, яка базується на націонал-шо­вінізмі й націонал-соціалізмі, а також на диктаторському устрої держави.

Федерація (від лат. federatio — «союз») — союз держав чи товариств.

Фелодерма (від гр. ψελλός — «корок») — внутрішній шар покривної тканини у рослин. Складається з 1—3 шарів хлорофілоносних клітин.

Фен — сухий, теплий західний вітер, що дме з гір у долини.

Феномен: 1) Виняткове, незвичайне, рідкісне явище. 2) Явище, яке дано нам у досвіді, сприйняте органами чуттів.

Фенотип (від гр. ψαιnομαι — «з’являюсь») — сукупність ознак і властивостей організму, що складалися в процесі його індивідуального розвитку. Визначається спадковою основою організму і умовами, що в них відбувається його розвиток.

Ферменти (від лат. fermentum — «закваска») — специфічні органічні каталізатори — білкові речовини, які зумовлюють біохімічні перетворення в організмах у процесі обміну речовин. Інша назва — ензіми.

Фертильність (від лат. fertilis — «плодючий») — здатність зрілого організму давати потомство.

Фізика (від грец. — «єство, природа») — наука, що вивчає загальні властивості та закони руху речовини й фізичних полів як різних форм існування матерії.

Фізико-хімічні сталі — сталі кількісно-якісні характеристики основ­них компонентів структурної організації Природи, які відображають взаємозв’язок цих компонентів. Ф.-х. сталі визначають експериментально для кількісних досліджень фізико-хімічних явищ і перевірки теорій. Прикладом Ф.-х. сталої є швидкість світла (с), яка дорівнює 2,998 · 108 ms–1 (див. також Авогадро стала, Газова стала, Больцмана стала).

Фізична величина — характеристика об’єкта чи явища матеріального світу, яку можна виміряти (наприклад, довжина, маса, температура та ін.). Кількісну характеристику Ф. в. називають її розміром. Фіксована за розміром міра певної Ф. в. є її одиницею (наприклад, метр, кілограм, градус). У науці та практиці різні Ф. в. поєднано в системи, котрі складаються з основних і похідних одиниць, зв’язок між якими відображається через їхні розмірності (літерними символами
у вигляді математичного співвідношення). Сучасна міжнародна система Ф. в. «System International d’Units», абревіатура якої SI (слід читати: ес – і).

Фіто… (від гр. ψυτόn — «пагін, рослина») — у складних словах вказує на зв’язок з поняттям «рослина».

Фітонциди (від гр. ψυτου — «рослина») — бактерицидні речовини, що утворюються багатьма вищими рослинами (цибуля, часник, хрін, цитрусові тощо). Використовують для лікування дизентерії, інфікованих ран і опіків тощо.

Фітопланктон — сукупність рослин, переважно водоростей, що віль­но плавають у товщі прісних або морських водойм. Ф. є цінним кормом для багатьох дрібних організмів і риб.

Флора (лат. Flora — «богиня квітів»): 1) Сукупність видів рослин, що населяють певну територію. 2) Ф. кишкова — сукупність бактеріальних видів, що населяють кишечник людини й тварин.

Флотація (англ. floatation, букв. — «плавання») — промисловий метод збагачення корисних копалин(руд, палива), що ґрунтується на відокремленні руди від пустої породи у спеціальних апаратах, де часточки руди спливають на поверхню води під дією спеціальних хімічних добавок, а частки породи залишаються на дні.

…фоб, …фобія (від гр. ψοβος — «острах, побоювання») — у складних словах відповідає поняттям «нетерпимість», «боязнь», наприклад, гідрофобія — острах води.

Фон природний — будь-яке випромінювання з космосу та від природних радіоактивних матеріалів.

Фонд (від лат. fundus — «основа»): 1) Кошти або матеріальні засоби, призначені для якоїсь мети (напр. Ф. матеріального заохочування). 2) Запаси, ресурси нагромадження (напр. лісовий Ф.).

Фосфатиди — органічні речовини клітинних структур усіх організмів. Відіграють важливу роль у кровотворенні. Інша назва — фосфоліпіди.

Фосфопротеїди, фосфопротеїни — складні білки, під час розщеплення яких поряд з амінокислотами вивільняється фосфорна кислота.

Фотоліз — розклад хімічних сполук унаслідок дії світла на них.

Фотон (від гр. φωτος — «світло») — частинка світла, порція електромагнітного проміння будь-якої частоти. Ф. називають також квантами (квант світла, гамма-квант тощо).

Фотосинтез — процес утворення зеленими рослинами органічних речовин з вуглекислого газу (діоксиду вуглецю — СО2) і води з допомогою поглинання енергії сонячного світла хлорофілом. Ф. — початок життєдайних процесів у біосфері Землі.

Фруктоза (від лат. fructus — «плід») — плодовий цукор-вуглевод з групи моносахаридів, складова частина меду.

Футурологія (від лат. futurum — «майбутнє») — галузь науки, що досліджує розвиток і перспективи соціальних процесів, комплекс соціального прогнозування.

Х

Хемі…, хемо… (від лат. chemia — «хімія») — у складних словах відповідає поняттям «хімія» або «хімічний процес». Хемосинтез — процес утворення органічних речовин живими істотами з діок

сиду вуглецю та інших неорганічних речовин без участі енергії світла (пор. Фотосинтез). Х. — властивий певним видам бактерій.

Хемосорбція — різновид сорбції, за якої між сорбентами і речовиною, що вбирається, утворюється міжатомний хімічний зв’язок.

Хімізація народного господарства — пріоритетний розвиток хімічної промисловості та впровадження хімічних процесів та методів виробництва у різні галузі економіки. Х. н. г. — один з основних напрямів сучасного науково-технічного прогресу.

Хімічний елемент (від лат. elementum — «первісна речовина») — вид атомів, що характеризуються однаковим електричним зарядом ядра (однакова кількість протонів) та сукупністю однакових властивостей.

Хлорела (від гр. χλωρος — «зелений») — рід одноклітинних зелених водоростей. Поширені в прісноводних водоймах і на вологому грунті, деякі в морях. Містять поживні речовини: протеїн, вуглеводи, вітаміни, мінеральні солі.

Хлорофіл (від гр. χλωρος — «зелений» і ψυλλον — «листок») — зелений пігмент рослин, що містяться у хлорофілоносних клітинах рослин — філодермі. Х. є продуцентом вуглеводів у процесі фотосинтезу. Елементний склад деяких видів (а, б, в). Х. відомий, напр. для Х. (а) — С55Н72О5N4Мg. За своєю структурою Х. належать до класу макроциклічних речовин. Синтезованим Х. властива світлочутливість (фотосенсибілізація), але штучні модельні системи не спроможні відтворити процес накопичення світлової енергії, як це відбувається у природному процесі фотосинтезу.

Хлорофос — фосфорорганічна штучно синтезована сполука (препарат) — інсектицид. Застосовують для боротьби з шкідливими комахами. Отруйний для людини і тварин.

Холізм (від гр. őλος — «цілий, увесь») — філософське вчення, яке розглядає світ як результат еволюції «фактора цілісності». Основоположник вчення Я. Сметс. У сучасній екологічній науці цим терміном позначають прагнення до синтезу в пізнанні явищ екосистем на відміну від редукціоністського підходу до вивчення об’єкта через детальний аналіз його складових. Інколи використовують еквівалентні терміни цієї пари: холізм — атомізм, редукціонізм — конструкціонізм.

Холістична економіка — новий напрям економічної науки cфор­мований у середині минулого століття групою вчених (Торстейн Вебнел, Уеслі Мітчелл та ін.), які критично ставляться до предмету сучасної академічної економічної науки за яким економісти–класики обмежуються грошовими цінностями залишаючи поза увагою цінності культурні і навколишньої Природи. Історик Джон Хааг (Haag) покладає надії на нове покоління економістів, яке не буде «заражене» «жорсткою матеріалістичною етикою зростання економіки будь-якою ціною».

Хромогени — безбарвні речовини клітин організму людини, тварин і рослин, що набувають забарвлення за окислення в процесі дихання.

…хтони (гр. cuwn — «ґрунт, земля, край») — у складних словах означає «місцеві», «корінні» — напр. автохтони — організми, що живуть там, де вони виникли в процесі еволюції.

Ц

Целофан — прозора плівка, штучно отримувана із віскози. Застосовують як пакувальний матеріал для продуктів. У побуті Ц. часто плутають із поліетиленовою плівкою. Ц. екологічно безпечний.

Целюлоза (від лат. cellula — «комірка») — високомолекулярний природний вуглевод, утворюваний фотосинтезом: головна складова частина оболонок рослинних клітин. Інша назва — клітковина. Широко використовується у виробництві хімічних волокон (віскоза), плівок (целофан), пластмас (целулоїд) і вибухових речовин (бездимний порох).

…ценоз (від гр. κoinos — «загальний») — у складних словах відповідає поняттю «сукупність», напр. біогеоценоз.

Цент (англ. cent, — розмінна монета в Канаді (1/100 канадського долара), Голландії (1/100 голландського гульдена), Ліберії (1/100 ліберійського долара), Шрі-Ланці (1/100 цейлонської рупії), США (1/100 долара) тощо.

Центнер (нім. Zentner, від лат. centenarius — «той, що містить сто одиниць»): 1) Одиниця маси (ваги), що дорівнює 100 kg. 2) Неметрична міра маси (ваги) в багатьох країнах, яка дорівнює 100 фунтам, напр. у Великій Британії і США 1 Ц. дорівнює 45,3592 kg, в Угорщині і Данії — 50 kg, в Австрії — 56 kg, Швеції — 42,5 kg.

Цивілізація (від лат. civilis — «гідний, вихований»): 1) Будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом. 2) Історичний тип культур, локалізованих у часі та просторі, напр. давні цивілізації Єгипту, Месопотамії, Індії. 3) Рівень суспільного розвитку й матеріальної культури (який визначається розвитком продуктивних сил), досягнутий даною суспільно-економічною формацією.

…цид (від лат. caedo — «вбиваю») — у складних словах відповідає поняттю «знищення»; напр. геноцид.

Цикло… (від гр. κoκlos — «круг, коло») — у складних словах відповідає поняттям «круг», «коло», напр. циклопарафіни — вуглеводневі сполуки (СnH2n), ланцюжок вуглець-вуглецевих зв’язків яких має вигляд кола.

Цирконій — d-метал періодичної системи елементів за номером 40,
V періоду, 4 групи. Широко використовується в новій техніці, наприклад як тугоплавкий корозійностійкий метал арматури і твелів ядерних реакторів, а також у спеціальному устаткуванні хімічної промисловості та ін.

…цити (від гр. κutoς — «клітина») — у складних словах відповідає поняттю «клітина», напр. лейкоцити.

Ціна (англ. price) — грошове відображення вартості товару, різновиди Ц.: роздрібна Ц. (англ. consumer price), регульована Ц. (англ. price control), Ц. Покупця і продавця (англ. bid and asked price), фактична Ц. (англ. actual price), оптова, франко — Ц. (англ. price of free).

Цунамі (яп.) — великі хвилі, що виникають на поверхні океану під час підводних землетрусів; спостерігаються головним чином біля берегів Тихого океану.

Ч

Чартер (англ. charter) — договір між власником судна (корабля, літака) і наймача на оренду всього судна чи його частини на певний рейс або термін.

Чек (англ. check) — вид документа (цінного паперу) усталеної форми, який містить письмове розпорядження власника рахунка (чекодавця) кредитній установі сплатити певну суму грошей чекодержателеві.

Числові приставки SI — кратні: k (кіло) — 103, М (мега) — 106, G (гіга) — 109, Т (тера) — 1012, Р (пета) — 1015, Е (екса) — 1018; часткові: m (мілі) — 10–3, mk (мікро) — 10–6, n (нано) — 10–9, p (піко) — 10–12, f (фемто) — 10–15, a (атто) — 10–18.

Чистий прибуток (англ. net income of society) — частина національ­ного доходу, котра виступає як додатковий продукт.

Чутливість приладу — мінімальний рівень параметра, що його можна виміряти цим приладом.

Ш

Шахта (нім. Schacht — «стрижень, стовбур»): 1) Гірниче підприємство, що видобуває корисні копалини підземним способом; місце підземного видобутку їх. 2) Вертикальна видовжена порожнина в деяких спорудах і пристроях (напр. ліфтова шахта).

Шельська культура — археологічна культура раннього палеоліту. Від назви стоянки первісної людини біля містечка Шель поблизу Парижа.

Шельф (англ. shelf букв. — «уступ») — мілководна прибережна частина дна морів і океанів, яка в деяких країнах використовується для добування корисних копалин, особливо нафти (Англія, Норвегія).

Шлак (від нім. schlacke) — багатотоннажні відходи металургійного виробництва виплавки чавуну й сталі, відвали яких становлять відчутну екологічну небезпеку навколишньому середовищу. Ш. частково використовуються в будівництві та ін.

Шлам (від. нім. schlamm — «мул, твань») — 1) малорозчинні у воді сполуки або дрібні тверді частинки, що випадають в осад у деяких технологічних процесах (напр., збагачення руд). Ці відходи дуже забруднюють навколишнє середовище. 2) Порошкоподібна проміжна речовина виробництва кольорових металів, що містить домішки благородних металів (срібла, платини та ін.).

Шовінізм (франц. chauvinisme) — 1) Один з різновидів великодержавного імперського націоналізму, мета якого — підкорення й асиміляція інших народів, нав’язування їм своїх звичаїв, мови й культури. 2) Гіперболізоване сприйняття панівною нацією своєї винятковості, образлива зневага до інших народів. Назва Ш. походить від прізвища солдата наполеонівської армії Шовена (Chauvin), який відзначався людиноненависницьким ставленням до арабського населення під час єгипетського походу 1798—1801 рр.

Штам (від нім. stamm — «рід, плем’я») — чиста культура мікроорганізмів, виділена з якогось середовища.

Штраф (нім. Strafe, букв. — «покарання») — грошове стягнення за порушення закону чи правил (норм поведінки), що його накладає відповідно суд чи адміністративний орган.

Шурф (нім. Schurf) — вертикальна або похила гірнича виробка для добу­вання корисних копалин (звичайно невеликої глибини та малого перерізу).

Ю

Ювенальний (від лат. juvenalis — «юнацький») — статево незрілий.

Юрський період — другий період мезозойської ери геологічної історії Землі. Розпочався 195 млн років тому, тривав 58 млн років. Від назви гір Юра в Західній Європі.

Юридичний (від лат. juridicus — «судовий») — правовий, той, що стосується правознавства.

Юридична особа (англ. artificial person) — організація, підприєм­ство, установа, що мають відокремлене майно, можуть від свого імені набувати майнових прав, бути позивачем і відповідачем у суді. Ю. о. існує незалежно від змін у складі її керівних осіб.

Юрисдикція — повноваження давати правову оцінку фактам, розв’язувати правові питання.

Юрисконсульт — правознавець, постійний консультант з правових питань в установах, підприємствах і організаціях.

Юстиція (лат. justitia, букв. — «справедливість») — сукупність судових установ, діяльність суду щодо здійснення правосуддя, а також судове відомство.

Я

Ядерна ланцюгова реакція — реакція поділу атомних ядер важких хімічних елементів (напр. урану, плутонію) під дією нейтронів, кількість яких збільшується після кожного акту поділу ядер, що зумовлює ланцюгове прирощення кількості ядер, що діляться. Я. л. р. супроводжується виділенням великої кількості енергії (приблизно для  200 МeV на одне ядро, що ділиться). Процес Я. л. р. є засадним для забезпечення роботи ядерних реакторів АЕС, а також дії ядерної (атомної) зброї.

Ядерна реакція — перетворення атомних ядер за їхньої взаємодії з елементарними частинками або іншими ядрами. Розрізняють Я. р. під дією нейтронів (див. Ядерна ланцюгова реакція) і протонів. Першу Я. р. здійснив англійський фізик Е. Резерфорд у 1919 році. За допомогою Я. р. вивчають структуру та властивості ядер, одержують радіоактивні ізотопи, що використовуються в атомній енергетиці.

Ядерний паливний цикл — комплекс виробничих процесів із виготовлення, експлуатації, транспортування, утилізації радіоактивних матеріалів. Основні операції Я. п. ц.: видобуток та перероблення уранової руди, збагачення ядерного палива, виробництво твелів, переробка відпрацьованого палива, перероблення та схоронення ядерних відходів, транспортування радіоактивних матеріалів.

Ядерний реактор — пристрій для здійснення керованої ланцюгової ядерної реакції поділу. Перший Я. р. було запущено в 1942 році в США. Поділ ядер відбувається в активній зоні реактора, де міститься ядерне паливо, і супроводжується значним виділенням енергії. Я. р. розрізняють за енергією нейтронів (на теплових, швидких і проміжних нейтронах); за характером розподілу ядерного палива (гомогенні, гетерогенні); використанням модератора (графітні, напр. РБМК; водяні, напр. ВBР, LWR, BWR, FBR); за призначенням (енергетичні, розмножувальні, дослідницькі). Я. р. використовують для вироблення електроенергії на АЕС і в ядерних силових установках атомних човнів, для дослідницьких цілей, для відтворення ядерного палива.

Ядерні відходи — речовини й матеріали, що стали радіоактивними внаслідок функціонування ядерного паливного циклу, не підлягають подальшому використанню та потребують довічної герметичної ізоляції. Я. в. бувають твердими, рідкими, пилогазоподібними й такими, що містять природні і штучні радіонукліди. За потужністю випромінювання є низько- та високоактивними.

Ядерне паливо: 1) Природне Я. п. — ізотоп урану  (уран-235). 2) Вторинне Я. п. — штучно отримане у ядерному реакторі — ізотопи плутонію  (плутоній-239) і урану  (уран-233).

Ядро атома — позитивно заряджена центральна частина атома, де сконцентровано практично всю масу атома. Складається з протонів та нейтронів (нуклеонів). Число протонів визначає електричний заряд Я. а. й порядковий номер атома в періодичній системі елементів. Число нейтронів дорівнює різниці масового числа й числа протонів.

Якість (енергетична) — характеризує її сконцентрованість. Що вища якість енергії, то вище буде її здатність перетворюватися з меншими втратами (з вищим коефіцієнтом конверсії) в більш концентровану форму енергії. Наприклад, якість енергії підвищується у ряду від сонячної до внутрішньої енергії (вугілля, газу) і до найвищої якості — електричної.

Ярд (англ. yard, букв. — «палиця, стрижень») — англійська міра довжини, яка дорівнює 3 футам = 36 дюймам = 0,9144 m.

Яскравість — фізична величина, що характеризує джерело. У системі SI одиниця Я. — кандела на квадратний метр (cd/m2).

Яшма (араб.) — осадова або вулканогенна метаморфізована гірська порода зеленого, червоного, білого й чорного кольору; складається переважно зі зцементованих зерен кварцу (SiO2) з домішками оксидів заліза, що й обумовлюють її колір. Я. — різновид мінералу халцедону, використовується як ужиткове каміння для вироблення прикрас.