4.3. Методологія побудови рахунків зовнішньоекономічної діяльності

Рахунки зовнішньоекономічної діяльності характеризують зв’язки економіки України з економікою інших країн.

Зовнішньоекономічна діяльність охоплює не тільки експорт та імпорт товарів і послуг, але й права інтелектуальної власності, міжнародну кооперацію, спільну підприємницьку діяльність господарських суб’єктів, транскордонний рух робочої сили, іноземних та українських інвестицій, міжнародний туризм, зовнішньоекономічні транспортні, страхові, розрахункові, фінансово-кре­дитні та інші господарські операції, а також інші економічні відносини, що виникають у сфері міжнародних зв’язків.

Результати зовнішньоекономічної діяльності відображаються у трьох рахунках:

рахунку поточних операцій;

рахунку операцій з капіталом;

фінансовому рахунку.

Рахунок поточних операцій відображає рух доходів між Україною та іншими країнами у зв’язку з купівлею і продажем товарів і послуг, розрахунки за які здійснюються на умовах, що прийняті у міжнародній практиці для угод без відстрочки платежу, і не передбачають надання або залучення коштів у іноземній валюті у кредитній формі, а також у зв’язку з переказами коштів без товарного забезпечення, включаючи перекази відсотків, дивідендів, інших доходів від інвестицій, пенсій, заробітної плати, аліментів та ін.

Особливістю цього рахунка є те, що ресурси і використання подаються з точки зору інших країн світу.

У ресурсах подаються всі операції, результатом (підсумком) яких є отримання поточних доходів іншими країнами (нерезидентами) від імпорту товарів і послуг, кінцевого споживання товарів і послуг домашніми господарствами — резидентами за кордоном, оплати праці працюючих-нерезидентів наймачами-рези­дентами, податків на виробництво та імпорт, надходжень доходів від власності, підприємницьких доходів і поточних трансфертів.

У використанні відображаються операції, пов’язані із отриманням Україною від інших країн поточних доходів у зв’язку з експортом товарів і послуг, кінцевим споживанням (купівлею) товарів і послуг домашніми господарствами — нерезидентами на економічній території України, оплатою праці працівників-рези­дентів наймачами-нерезидентами, надходженням від інших країн господарським одиницям — резидентам доходів від власності, підприємницьких доходів і поточних трансфертів.

Рахунок поточних операцій

СПО (7) = (8 + 9 + 10 + 11 + 12 + 13) – (1 + 2 + 3 + 4 + 5 + 6).

Імпорт товарів і послуг означає надходження до інших країн доходів, отриманих від реалізації продуктів і послуг в Україні. Для України це витрати в іноземній валюті, перераховані в національну валюту як за рахунок експортної виручки, так і за рахунок наданих і отриманих державних, комерційних банківських кредитів, а також за рахунок безповоротної, безкоштовної допомоги.

Імпорт товарів і послуг включає, насамперед, всю сукупність товарів, придбаних у результаті комерційних угод та поставлених в Україну в рахунок домовленостей прямого товарообміну та інших поставок. До імпорту товарів відносять також немонетарне золото і срібло, які не є платіжним засобом; товари, що поставлені як подарунки, безкоштовна допомога та ін.; товари, які орендуються на строк один рік і більше; товари, що куплені на ярмарках, виставках, які проводяться на території країни і за кордоном; товари, які завезені до країни в рахунок уставного фонду спільних підприємств та ін. Спостереження за імпортом товарів в Україну проводиться на основі контрактів, договорів, транспортних і товарних документів, які надходять від іноземних постачальників, вантажних, митних декларацій, рахунків іноземних постачальників товарів.

Імпорт товарів не включає:

товари, які завезені до країни, а потім вивезені за кордон без переробки;

товари, які відносяться до тимчасового імпорту, тобто які після короткочасного користування на території України слід повернути іншим країнам;

товари, відправлені іншими країнами до своїх територіальних анклавів на економічній території України (посольств, консульств та ін.);

товари, що імпортуються в рахунок сплати відсотків або погашення кредитів за компенсаційними угодами (відноситься до доходів від власності);

товари, що куплені вітчизняними домогосподарствами за кордоном;

завезення золота та інших дорогоцінних (коштовних) металів у якості платіжного засобу;

особисте майно туристів.

Імпорт товарів враховується з моменту надходження відповідних розрахункових і комерційних документів, що оформлюють придбання товарів, до моменту їх сплати підприємствами.

Моментом обліку імпорту товарів є дата дозволу митниці на вантажній митній декларації на поставку вантажу для внутрішнього споживання або дата приймально-здавального акта, які складено на контрольному пункті пропуску товарів.

Оцінка імпорту товарів здійснюється за цінами «CIF», тобто за цінами франко-кордон країни-імпортера.

«CIF» — це умова продажу товару, відповідно до якої в ціну товару включається його фактурна вартість і витрати по страхуванню і транспортуванню товарів до кордону країни-імпортера.

Фактурна імпортна вартість — це вартість самого товару, тари й упаковки, що сплачується іноземному постачальнику за рахунком відповідно до контракту. Витрати, пов’язані із транспортуванням, збереженням та іншими додатковими витратами, пов’я­заними із імпортом товарів і не зазначеними у контракті, у фактурну імпортну вартість товарів не включаються. Якщо імпортні товари закуплені на умовах «FOB», тобто франко-кордон країна-експортер, то облік таких товарів здійснюється за цінами, зазначеними у рахунках іноземних постачальників.

Крім імпорту товарів, які фіксуються і враховуються статистикою зовнішньоекономічної діяльності, імпорт товарів у СНР включає також товари, що надаються в порядку гуманітарної допомоги і у якості дарунків, товари неорганізованої торгівлі, посилки, майно мігрантів.

Імпорт послуг охоплює транспортні, туристичні, комунікаційні, будівельні, ком’ютерні, інформаційні, страхові, фінансові послуги, рекламу, бухгалтерський облік, управлінське консультування та ін., тобто різні матеріальні та нематеріальні послуги.

До імпорту матеріальних послуг відносять:

транспортні послуги;

послуги складського господарства;

послуги зв’язку;

ремонт і технічне обслуговування автомобілів і мотоциклів;

послуги обчислювальної техніки;

поліграфічні роботи;

монтаж і ремонт меблів, машин і устаткування та ін.

Імпорт нематеріальних послуг включає:

комерційні послуги (послуги з фінансового посередництва і страхування, з оренди споруд, машин, устаткування і транспортних засобів, послуги у галузі досліджень і розробок, реклами, юридичні послуги та ін.);

послуги у галузі освіти, охорони здоров’я та соціальній сфері;

туристичні, послуги по культурних і спортивних заходах і ліквідації відходів.

Кінцеве споживання домашніх господарств — резидентів за кордоном включає витрати на купівлю товарів та сплату послуг українських туристів, студентів, котрі навчаються за кордоном, осіб, які перебувають у закордонному відрядженні або працюють за контрактом строком до року.

Оплата праці працівників-нерезидентів наймачами-ре­зидентами включає заробітну плату і відрахування на соціальне страхування іноземних громадян, що працюють в українських посольствах і консульствах за кордоном; іноземних артистів, що перебувають на гастролях в Україні; сезонних робіт­ників; осіб, які працюють в Україні за контрактом строком до року та ін.

Податки на виробництво та імпорт включають податки на будівлі, транспортні засоби і землю, що українські посольства і консульства сплачують іншим країнам, податки на імпорт.

Доходи від власності, передані іншим країнам, включають:

сплату відсотків за кредити, отримані від інших країн;

експорт товарів у рахунок сплати відсотків;

дивіденди та інші доходи, сплачені нерезидентам за участь у акціонерному капіталі;

чисту ренту за користування землею в інших країнах;

плату за розробку запасів корисних копалин, лісових і риболовецьких угідь;

плату за використання авторських прав, патентів, торгових знаків та інших нематеріальних активів, які належать іншим країнам;

реінвестований доход іноземних компаній, тобто прибуток, який передається основному підприємству-нерезиденту його підрозділами-резидентами, які діють на економічній території України.

Поточні трансферти, передані іншим країнам, включають:

платежі по страхуванню (від нещасних випадків, від збитків, що виникають у зв’язку з порушенням умов контрактів), сплачені іноземним страховим установам, а також сплату страхових відшкодувань нерезидентам;

сплату поточних податків на доходи і майно працівниками українських посольств місцевим податковим органам;

відрахування на соціальне страхування нерезидентів, які сплачують господарські одиниці — резиденти організаціям-нере­зидентам, що стягують такі відрахування;

допомогу по соціальному забезпеченню, яка сплачується нерезидентам (пенсії, матеріальна допомога, витрати на навчання іноземних робітників, компенсації та ін.);

обов’язкові платежі та стягнення (збори), які сплачують домогосподарства-резиденти іншим країнам (туристи, особи, що перебувають у відрядженні за кордоном). Вони сплачують стягнення у аеропортах, гербові стягнення, місцеві податки та ін.;

штрафи, пені, що сплачують господарські одиниці  резиденти нерезидентам за порушення умов договорів, контрактів та ін.;

добровільні внески, що їх Україна передає до міжнародних організацій і господарські одиниці — резиденти та окремі фізичні особи — резиденти до некомерційних організацій — нерезидентів, які обслуговують домашні господарства (благодійні фонди);

інші поточні трансферти нерезидентам (фінансова і матеріальна допомога, що надається іншим країнам, крім фінансування капітальних витрат; стипендії іноземним студентам; оплата поїздок і заохочень за участь в конкурсах, що сплачуються нерезидентам; грошові перекази і подарунки домогосподарствам-нерези­дентам).

Поточні зовнішньоекономічні операції у формі експорту — це витрати для інших країн і надходження до Україні доходів в іноземній валюті, перерахованих у національну валюту, за розрахунками із іноземними фірмами і організаціями, а також надання іншим країнам безповоротної, безкоштовної допомоги.

Експорт товарів і послуг включає експорт товарів, матеріальних і нематеріальних послуг.

Експорт товарів — це комерційні операції з товарами, що зменшують матеріальні ресурси країни. До категорії експортних товарів відносять товари, що реалізуються на основі комерційних угод, поставок у рахунок домовленостей, прямого товарообміну та ін. Експорт товарів включає також вивезення за кордон немонетарного золота і срібла та інших коштовних металів; товарів, що поставляються в рахунок внесків у фонд технічної допомоги ООН, як безкоштовна допомога; вивезення електроенергії, води, нафти, газу; продаж для іноземних суден, літаків і вантажних автомобілів бункерного палива, продовольства і матеріалів; вивезення за кордон кіно- і телефільмів, цінних паперів, банкнотів і монет, що не знаходяться в обігу та ін.

До експорту товарів не включається реекспорт і тимчасовий експорт товарів; товари, що відправлені у територіальні анклави, які знаходяться за кордоном (наприклад в українські посольства); товари, що експортуються у рахунок сплати відсотків і що куплені на економічній території України іноземцями; особисте майно туристів, а також вивезення золота та інших коштовних металів у якості платіжного засобу.

Спостереження за експортом товарів в Україні здійснюється на основі контрактів, договорів, транспортних і товарних документів, що надходять від вітчизняних постачальників товарів, вантажних митних декларацій, рахунків вітчизняних постачальників товарів.

Моментом обліку експорту товарів, що перевозяться різними видами транспорту, є дата дозволу на випуск через кордон, яка проставлена на штемпелі вантажної митної декларації прикордонною митницею, або дата приймально-здавального акта, складеного на прикордонному контрольному пункті.

Оцінка експорту товарів здійснюється за цінами «FOB», тобто за цінами франко-кордон країни-експортера.

«FOB» — це умова продажу товару, згідно з якою до ціни товару включається його вартість за розрахунковими контрактними цінами або за відпускними цінами без ПДВ із застосуванням надбавок, а також витрати, пов’язані із навантаженням товару на транспортні засоби і його доставкою (транспортуванням), торгова націнка і податки на експорт. Вартість товарів, що продаються за допомою комісіонерів (брокерів), зменшується на суму брокерської комісії.

Експорт послуг охоплює послуги матеріального і нематеріального характеру, а їхній склад є таким, як і при імпорті послуг.

Кінцеве споживання домогосподарств-нерезидентів на економічній території України включає витрати на купівлю товарів і послуг іноземними туристами, студентами, котрі навчаються в Україні, особами, котрі знаходяться в Україні у відрядженні або працюють за контрактом на строк до року.

Оплата праці працівників-резидентів наймачами-неризи­дентами включає заробітну плату і відрахування на соціальне страхування українських громадян, котрі працюють в іноземних посольствах і консульствах; артистів, котрі перебувають за кордоном на гастролях; осіб, котрі працюють за кордоном за контрактом строком до року та ін.

Субсидії на виробництво й імпорт, отримані від інших країн, включають кошти, пов’язані із виробництвом та імпортом продукції.

Доходи від власності та поточні трансферти, отримані від інших країн, за своїм змістом є такими, як і передані іншим країнам.

Сальдо поточних операцій з іншими країнами — це балансуюча стаття цього рахунка. Вона визначається як різниця між доходами, отриманими Україною від інших країн за поточними операціями (використання рахунка) і доходами, переданами іншим країнам за поточними операціями (ресурси рахунка).

Позитивне сальдо відображає перевищення доходів за поточними операціями над витратами (видатками). Від’ємне сальдо — перевищення витрат (видатків) над доходами.

Рахунок операцій з капіталом відображає зовнішньоекономічні операції, пов’язані зі зміною в активах і зобов’язаннях, а також власного капіталу як наслідку зовнішньоекономічної ді­
яльності України з іншими країнами.

До ресурсної частини цього рахунка включаються капітальні трансферти, передані іншим країнам.

У використанні відображається:

сальдо поточних операцій з іншими країнами;

чисті купівлі землі та нематеріальних активів;

капітальні трансферти, отримані від інших країн.

Рахунок операцій Із капіталом

ЧК або ЧБ (2) = 1 – 3 – 4 – 5.

Капітальні трансферти, передані іншим країнам, включають:

субсидії на капітальні вкладення, надані іншим країнам на безкоштовній основі, наприклад на будівництво споруд для міжнародних організацій та інших об’єктів у інших країнах;

нерегулярні податки і мито на капітал і майно, податки на спадщину, які сплачують громадяни України закордонним податковим органам;

інші капітальні трансферти (безкоштовна передача основних фондів іншим країнам, сплата компенсацій за пошкодження основних фондів інших країн, списання боргів інших країн).

Сальдо поточних операцій з іншими країнами переноситься із рахунка поточних операцій із зовнішньоекономічних зв’язків.

Чисті купівлі землі та нематеріальних активів включають тільки сальдо купівлі іншими країнами нематеріальних активів. Вони являють собою різницю між купівлею в Україні та продажем Україні іншими країнами нематеріальних активів, наприклад, патентів, торгових знаків, авторських прав, прав на розробку корисних копалин, лісових і риболовецьких угідь та ін.

Купівля і продаж землі мають місце тільки між резидентами країни. Якщо у цих операціях беруть участь неризеденти, то вони розглядаються як умовні резиденти. Тому операції з землею відображаються тільки у рахунку капіталу для внутрішньої економіки.

Капітальні трансферти, отримані від інших країн, включають субсидії на капітальні вкладення, нерегулярні податки і мито на капітал, майно, на спадщину від іноземних громадян, а також інші капітальні трансферти (безкоштовні надходження основних фондів, спадщини і пожертв від інших країн, відшкодувань за пошкодження основних фондів тощо).

Капітальні трансферти як отримані, так і передані не включають:

регулярні податки на доходи і майно (відноситься до поточних трансфертів у рахунку поточних операцій);

суми кредитів (позик), переданих іншим країнам або отриманих від інших країн на капітальні вкладення (відображається у фінансовому рахунку).

Балансуючою статтєю цього рахунка є чисті кредити (+) або чисті борги (–). Вони утворюються як різниця між капітальними трансфертами, що передані іншим країнам і отримані від інших країн, за виключенням сальдо поточних операцій з іншими країнами і чисті купівлі нематеріальних активів.

Показник «чисті кредити» (+) відображає обсяг ресурсів, які Україна надає іншим країнам, а «чисті борги» (–) — обсяг ресурсів, наданих Україні іншими країнами.

Фінансовий рахунок зовнішньоекономічних зв’язків характеризує зміни фінансових активів і зобов’язань і власного капіталу.

Фінансовий рахунок

ЧК або ЧБ (3) = 1 – 2.

Назвіть основні консолідовані рахунки та рахунки, що розробляють для секторів економіки.

Які рахунки охоплюють сферу виробництва та у чому полягає методологія їх складання?

Визначте сутність та особливості методології складання рахунків розподілу і використання доходу.

Назвіть основні рахунки нагромадження.

У чому полягає особливість методології складання рахунка капіталу?

Визначте зміст та склад рахунка поточних операцій зовнішньоекономічних зв’язків.

Назвіть особливості методології складання фінансового рахунка.

Яке значення в економічному обороті має баланс активів і пасивів на початок і кінець року?

Які особливості щодо змісту і методології складання мають рахунки розподілу доходів на рівні секторів економіки?

Рахунки зовнішньоекономічної діяльності характеризують зв’язки економіки України з економікою інших країн.

Зовнішньоекономічна діяльність охоплює не тільки експорт та імпорт товарів і послуг, але й права інтелектуальної власності, міжнародну кооперацію, спільну підприємницьку діяльність господарських суб’єктів, транскордонний рух робочої сили, іноземних та українських інвестицій, міжнародний туризм, зовнішньоекономічні транспортні, страхові, розрахункові, фінансово-кре­дитні та інші господарські операції, а також інші економічні відносини, що виникають у сфері міжнародних зв’язків.

Результати зовнішньоекономічної діяльності відображаються у трьох рахунках:

рахунку поточних операцій;

рахунку операцій з капіталом;

фінансовому рахунку.

Рахунок поточних операцій відображає рух доходів між Україною та іншими країнами у зв’язку з купівлею і продажем товарів і послуг, розрахунки за які здійснюються на умовах, що прийняті у міжнародній практиці для угод без відстрочки платежу, і не передбачають надання або залучення коштів у іноземній валюті у кредитній формі, а також у зв’язку з переказами коштів без товарного забезпечення, включаючи перекази відсотків, дивідендів, інших доходів від інвестицій, пенсій, заробітної плати, аліментів та ін.

Особливістю цього рахунка є те, що ресурси і використання подаються з точки зору інших країн світу.

У ресурсах подаються всі операції, результатом (підсумком) яких є отримання поточних доходів іншими країнами (нерезидентами) від імпорту товарів і послуг, кінцевого споживання товарів і послуг домашніми господарствами — резидентами за кордоном, оплати праці працюючих-нерезидентів наймачами-рези­дентами, податків на виробництво та імпорт, надходжень доходів від власності, підприємницьких доходів і поточних трансфертів.

У використанні відображаються операції, пов’язані із отриманням Україною від інших країн поточних доходів у зв’язку з експортом товарів і послуг, кінцевим споживанням (купівлею) товарів і послуг домашніми господарствами — нерезидентами на економічній території України, оплатою праці працівників-рези­дентів наймачами-нерезидентами, надходженням від інших країн господарським одиницям — резидентам доходів від власності, підприємницьких доходів і поточних трансфертів.

Рахунок поточних операцій

СПО (7) = (8 + 9 + 10 + 11 + 12 + 13) – (1 + 2 + 3 + 4 + 5 + 6).

Імпорт товарів і послуг означає надходження до інших країн доходів, отриманих від реалізації продуктів і послуг в Україні. Для України це витрати в іноземній валюті, перераховані в національну валюту як за рахунок експортної виручки, так і за рахунок наданих і отриманих державних, комерційних банківських кредитів, а також за рахунок безповоротної, безкоштовної допомоги.

Імпорт товарів і послуг включає, насамперед, всю сукупність товарів, придбаних у результаті комерційних угод та поставлених в Україну в рахунок домовленостей прямого товарообміну та інших поставок. До імпорту товарів відносять також немонетарне золото і срібло, які не є платіжним засобом; товари, що поставлені як подарунки, безкоштовна допомога та ін.; товари, які орендуються на строк один рік і більше; товари, що куплені на ярмарках, виставках, які проводяться на території країни і за кордоном; товари, які завезені до країни в рахунок уставного фонду спільних підприємств та ін. Спостереження за імпортом товарів в Україну проводиться на основі контрактів, договорів, транспортних і товарних документів, які надходять від іноземних постачальників, вантажних, митних декларацій, рахунків іноземних постачальників товарів.

Імпорт товарів не включає:

товари, які завезені до країни, а потім вивезені за кордон без переробки;

товари, які відносяться до тимчасового імпорту, тобто які після короткочасного користування на території України слід повернути іншим країнам;

товари, відправлені іншими країнами до своїх територіальних анклавів на економічній території України (посольств, консульств та ін.);

товари, що імпортуються в рахунок сплати відсотків або погашення кредитів за компенсаційними угодами (відноситься до доходів від власності);

товари, що куплені вітчизняними домогосподарствами за кордоном;

завезення золота та інших дорогоцінних (коштовних) металів у якості платіжного засобу;

особисте майно туристів.

Імпорт товарів враховується з моменту надходження відповідних розрахункових і комерційних документів, що оформлюють придбання товарів, до моменту їх сплати підприємствами.

Моментом обліку імпорту товарів є дата дозволу митниці на вантажній митній декларації на поставку вантажу для внутрішнього споживання або дата приймально-здавального акта, які складено на контрольному пункті пропуску товарів.

Оцінка імпорту товарів здійснюється за цінами «CIF», тобто за цінами франко-кордон країни-імпортера.

«CIF» — це умова продажу товару, відповідно до якої в ціну товару включається його фактурна вартість і витрати по страхуванню і транспортуванню товарів до кордону країни-імпортера.

Фактурна імпортна вартість — це вартість самого товару, тари й упаковки, що сплачується іноземному постачальнику за рахунком відповідно до контракту. Витрати, пов’язані із транспортуванням, збереженням та іншими додатковими витратами, пов’я­заними із імпортом товарів і не зазначеними у контракті, у фактурну імпортну вартість товарів не включаються. Якщо імпортні товари закуплені на умовах «FOB», тобто франко-кордон країна-експортер, то облік таких товарів здійснюється за цінами, зазначеними у рахунках іноземних постачальників.

Крім імпорту товарів, які фіксуються і враховуються статистикою зовнішньоекономічної діяльності, імпорт товарів у СНР включає також товари, що надаються в порядку гуманітарної допомоги і у якості дарунків, товари неорганізованої торгівлі, посилки, майно мігрантів.

Імпорт послуг охоплює транспортні, туристичні, комунікаційні, будівельні, ком’ютерні, інформаційні, страхові, фінансові послуги, рекламу, бухгалтерський облік, управлінське консультування та ін., тобто різні матеріальні та нематеріальні послуги.

До імпорту матеріальних послуг відносять:

транспортні послуги;

послуги складського господарства;

послуги зв’язку;

ремонт і технічне обслуговування автомобілів і мотоциклів;

послуги обчислювальної техніки;

поліграфічні роботи;

монтаж і ремонт меблів, машин і устаткування та ін.

Імпорт нематеріальних послуг включає:

комерційні послуги (послуги з фінансового посередництва і страхування, з оренди споруд, машин, устаткування і транспортних засобів, послуги у галузі досліджень і розробок, реклами, юридичні послуги та ін.);

послуги у галузі освіти, охорони здоров’я та соціальній сфері;

туристичні, послуги по культурних і спортивних заходах і ліквідації відходів.

Кінцеве споживання домашніх господарств — резидентів за кордоном включає витрати на купівлю товарів та сплату послуг українських туристів, студентів, котрі навчаються за кордоном, осіб, які перебувають у закордонному відрядженні або працюють за контрактом строком до року.

Оплата праці працівників-нерезидентів наймачами-ре­зидентами включає заробітну плату і відрахування на соціальне страхування іноземних громадян, що працюють в українських посольствах і консульствах за кордоном; іноземних артистів, що перебувають на гастролях в Україні; сезонних робіт­ників; осіб, які працюють в Україні за контрактом строком до року та ін.

Податки на виробництво та імпорт включають податки на будівлі, транспортні засоби і землю, що українські посольства і консульства сплачують іншим країнам, податки на імпорт.

Доходи від власності, передані іншим країнам, включають:

сплату відсотків за кредити, отримані від інших країн;

експорт товарів у рахунок сплати відсотків;

дивіденди та інші доходи, сплачені нерезидентам за участь у акціонерному капіталі;

чисту ренту за користування землею в інших країнах;

плату за розробку запасів корисних копалин, лісових і риболовецьких угідь;

плату за використання авторських прав, патентів, торгових знаків та інших нематеріальних активів, які належать іншим країнам;

реінвестований доход іноземних компаній, тобто прибуток, який передається основному підприємству-нерезиденту його підрозділами-резидентами, які діють на економічній території України.

Поточні трансферти, передані іншим країнам, включають:

платежі по страхуванню (від нещасних випадків, від збитків, що виникають у зв’язку з порушенням умов контрактів), сплачені іноземним страховим установам, а також сплату страхових відшкодувань нерезидентам;

сплату поточних податків на доходи і майно працівниками українських посольств місцевим податковим органам;

відрахування на соціальне страхування нерезидентів, які сплачують господарські одиниці — резиденти організаціям-нере­зидентам, що стягують такі відрахування;

допомогу по соціальному забезпеченню, яка сплачується нерезидентам (пенсії, матеріальна допомога, витрати на навчання іноземних робітників, компенсації та ін.);

обов’язкові платежі та стягнення (збори), які сплачують домогосподарства-резиденти іншим країнам (туристи, особи, що перебувають у відрядженні за кордоном). Вони сплачують стягнення у аеропортах, гербові стягнення, місцеві податки та ін.;

штрафи, пені, що сплачують господарські одиниці  резиденти нерезидентам за порушення умов договорів, контрактів та ін.;

добровільні внески, що їх Україна передає до міжнародних організацій і господарські одиниці — резиденти та окремі фізичні особи — резиденти до некомерційних організацій — нерезидентів, які обслуговують домашні господарства (благодійні фонди);

інші поточні трансферти нерезидентам (фінансова і матеріальна допомога, що надається іншим країнам, крім фінансування капітальних витрат; стипендії іноземним студентам; оплата поїздок і заохочень за участь в конкурсах, що сплачуються нерезидентам; грошові перекази і подарунки домогосподарствам-нерези­дентам).

Поточні зовнішньоекономічні операції у формі експорту — це витрати для інших країн і надходження до Україні доходів в іноземній валюті, перерахованих у національну валюту, за розрахунками із іноземними фірмами і організаціями, а також надання іншим країнам безповоротної, безкоштовної допомоги.

Експорт товарів і послуг включає експорт товарів, матеріальних і нематеріальних послуг.

Експорт товарів — це комерційні операції з товарами, що зменшують матеріальні ресурси країни. До категорії експортних товарів відносять товари, що реалізуються на основі комерційних угод, поставок у рахунок домовленостей, прямого товарообміну та ін. Експорт товарів включає також вивезення за кордон немонетарного золота і срібла та інших коштовних металів; товарів, що поставляються в рахунок внесків у фонд технічної допомоги ООН, як безкоштовна допомога; вивезення електроенергії, води, нафти, газу; продаж для іноземних суден, літаків і вантажних автомобілів бункерного палива, продовольства і матеріалів; вивезення за кордон кіно- і телефільмів, цінних паперів, банкнотів і монет, що не знаходяться в обігу та ін.

До експорту товарів не включається реекспорт і тимчасовий експорт товарів; товари, що відправлені у територіальні анклави, які знаходяться за кордоном (наприклад в українські посольства); товари, що експортуються у рахунок сплати відсотків і що куплені на економічній території України іноземцями; особисте майно туристів, а також вивезення золота та інших коштовних металів у якості платіжного засобу.

Спостереження за експортом товарів в Україні здійснюється на основі контрактів, договорів, транспортних і товарних документів, що надходять від вітчизняних постачальників товарів, вантажних митних декларацій, рахунків вітчизняних постачальників товарів.

Моментом обліку експорту товарів, що перевозяться різними видами транспорту, є дата дозволу на випуск через кордон, яка проставлена на штемпелі вантажної митної декларації прикордонною митницею, або дата приймально-здавального акта, складеного на прикордонному контрольному пункті.

Оцінка експорту товарів здійснюється за цінами «FOB», тобто за цінами франко-кордон країни-експортера.

«FOB» — це умова продажу товару, згідно з якою до ціни товару включається його вартість за розрахунковими контрактними цінами або за відпускними цінами без ПДВ із застосуванням надбавок, а також витрати, пов’язані із навантаженням товару на транспортні засоби і його доставкою (транспортуванням), торгова націнка і податки на експорт. Вартість товарів, що продаються за допомою комісіонерів (брокерів), зменшується на суму брокерської комісії.

Експорт послуг охоплює послуги матеріального і нематеріального характеру, а їхній склад є таким, як і при імпорті послуг.

Кінцеве споживання домогосподарств-нерезидентів на економічній території України включає витрати на купівлю товарів і послуг іноземними туристами, студентами, котрі навчаються в Україні, особами, котрі знаходяться в Україні у відрядженні або працюють за контрактом на строк до року.

Оплата праці працівників-резидентів наймачами-неризи­дентами включає заробітну плату і відрахування на соціальне страхування українських громадян, котрі працюють в іноземних посольствах і консульствах; артистів, котрі перебувають за кордоном на гастролях; осіб, котрі працюють за кордоном за контрактом строком до року та ін.

Субсидії на виробництво й імпорт, отримані від інших країн, включають кошти, пов’язані із виробництвом та імпортом продукції.

Доходи від власності та поточні трансферти, отримані від інших країн, за своїм змістом є такими, як і передані іншим країнам.

Сальдо поточних операцій з іншими країнами — це балансуюча стаття цього рахунка. Вона визначається як різниця між доходами, отриманими Україною від інших країн за поточними операціями (використання рахунка) і доходами, переданами іншим країнам за поточними операціями (ресурси рахунка).

Позитивне сальдо відображає перевищення доходів за поточними операціями над витратами (видатками). Від’ємне сальдо — перевищення витрат (видатків) над доходами.

Рахунок операцій з капіталом відображає зовнішньоекономічні операції, пов’язані зі зміною в активах і зобов’язаннях, а також власного капіталу як наслідку зовнішньоекономічної ді­
яльності України з іншими країнами.

До ресурсної частини цього рахунка включаються капітальні трансферти, передані іншим країнам.

У використанні відображається:

сальдо поточних операцій з іншими країнами;

чисті купівлі землі та нематеріальних активів;

капітальні трансферти, отримані від інших країн.

Рахунок операцій Із капіталом

ЧК або ЧБ (2) = 1 – 3 – 4 – 5.

Капітальні трансферти, передані іншим країнам, включають:

субсидії на капітальні вкладення, надані іншим країнам на безкоштовній основі, наприклад на будівництво споруд для міжнародних організацій та інших об’єктів у інших країнах;

нерегулярні податки і мито на капітал і майно, податки на спадщину, які сплачують громадяни України закордонним податковим органам;

інші капітальні трансферти (безкоштовна передача основних фондів іншим країнам, сплата компенсацій за пошкодження основних фондів інших країн, списання боргів інших країн).

Сальдо поточних операцій з іншими країнами переноситься із рахунка поточних операцій із зовнішньоекономічних зв’язків.

Чисті купівлі землі та нематеріальних активів включають тільки сальдо купівлі іншими країнами нематеріальних активів. Вони являють собою різницю між купівлею в Україні та продажем Україні іншими країнами нематеріальних активів, наприклад, патентів, торгових знаків, авторських прав, прав на розробку корисних копалин, лісових і риболовецьких угідь та ін.

Купівля і продаж землі мають місце тільки між резидентами країни. Якщо у цих операціях беруть участь неризеденти, то вони розглядаються як умовні резиденти. Тому операції з землею відображаються тільки у рахунку капіталу для внутрішньої економіки.

Капітальні трансферти, отримані від інших країн, включають субсидії на капітальні вкладення, нерегулярні податки і мито на капітал, майно, на спадщину від іноземних громадян, а також інші капітальні трансферти (безкоштовні надходження основних фондів, спадщини і пожертв від інших країн, відшкодувань за пошкодження основних фондів тощо).

Капітальні трансферти як отримані, так і передані не включають:

регулярні податки на доходи і майно (відноситься до поточних трансфертів у рахунку поточних операцій);

суми кредитів (позик), переданих іншим країнам або отриманих від інших країн на капітальні вкладення (відображається у фінансовому рахунку).

Балансуючою статтєю цього рахунка є чисті кредити (+) або чисті борги (–). Вони утворюються як різниця між капітальними трансфертами, що передані іншим країнам і отримані від інших країн, за виключенням сальдо поточних операцій з іншими країнами і чисті купівлі нематеріальних активів.

Показник «чисті кредити» (+) відображає обсяг ресурсів, які Україна надає іншим країнам, а «чисті борги» (–) — обсяг ресурсів, наданих Україні іншими країнами.

Фінансовий рахунок зовнішньоекономічних зв’язків характеризує зміни фінансових активів і зобов’язань і власного капіталу.

Фінансовий рахунок

ЧК або ЧБ (3) = 1 – 2.

Назвіть основні консолідовані рахунки та рахунки, що розробляють для секторів економіки.

Які рахунки охоплюють сферу виробництва та у чому полягає методологія їх складання?

Визначте сутність та особливості методології складання рахунків розподілу і використання доходу.

Назвіть основні рахунки нагромадження.

У чому полягає особливість методології складання рахунка капіталу?

Визначте зміст та склад рахунка поточних операцій зовнішньоекономічних зв’язків.

Назвіть особливості методології складання фінансового рахунка.

Яке значення в економічному обороті має баланс активів і пасивів на початок і кінець року?

Які особливості щодо змісту і методології складання мають рахунки розподілу доходів на рівні секторів економіки?