5.2. Система макроекономічних показників та їх взаємозв’язок в СНР

Формування нової економічної моделі, заснованої на ринкових відносинах, та розробка національних програм соціально-економічного розвитку потребують широкого використання багатьох макроекономічних показників, які відображають складні та взаємопов’язані процеси, які відбуваються в економіці та безпосередньо визначають динаміку економічного зростання і важливі пропорції розширеного відтворення. Це дозволяє здійснювати макроекономічний аналіз та прогнозні розрахунки у сфері виробництва продуктів і послуг та утворення доходів, а також на всіх наступних стадіях їхнього розподілу, перерозподілу та кінцевого використання.

Розробка та складання системи національних рахунків (СНР) на рівні економіки у цілому та на рівні секторів і галузей економіки дозволяє визначити і розрахувати усю сукупність макроекономічних показників, що характеризують економічний оборот.

Основні макроекономічні показники, що їх обчислюють на базі СНР, та їх взаємозв’язок у окремих рахунках СНР подано у схемі та таблиці 5.1.

Первинним макроекономічним показником є валовий випуск.

Валовий випуск (ВВ) — це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених резидентами країни за рік в основних цінах. При цьому під основними цінами розуміють ціни, які складаються із собівартості та прибутку. Вони не включають податки на продукти, але включають субсидії на продукти.

Валова додана вартість (ВДВ) — це різниця між валовим випуском і проміжним споживанням. Вона містить в собі первинні доходи, що створені учасниками виробництва і розподілені між ними.

Центральне місце серед макроекономічних показників займає валовий внутрішній продукт (ВВП).

Таблиця 5.1

Система макроекономічних показників
та їхНІЙ взаємозв’язок у окремих рахунках СНР

ВВП — це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за рік. Кінцева продукція — це та частка валового випуску, яка виходить із сфери виробництва і спрямовується на невиробниче кінцеве споживання, інвестування та експорт.

У новій СНР передбачається система показників доходів, яка, виходячи із концепції Дж. Хікса, характеризує різні але взаємопов’язані фази й аспекти процесу утворення, розподілу та перерозподілу доходів.

Ця система охоплює такі показники:

первинні доходи (внутрішні та зовнішні);

сальдо первинних доходів;

поточні трансферти у грошовій формі;

наявні доходи;

поточні соціальні трансферти у натуральній формі;

скориговані наявні доходи;

національний наявний дохід та ін.

Ці показники характеризують процес утворення, первинного та вторинного розподілу доходів на рівні галузей, секторів та економіки в цілому.

Первинні доходи — це доходи, які надходять до господарюючих суб’єктів у порядку первинного розподілу створеної доданої вартості. Вони виступають у формі оплати праці, прибутку, змішаного доходу, доходів від власності, податків на виробництво та імпорт. Останні відображають надходження доходів у процесі первинного розподілу до органів державного управління. Первинні доходи надходять до господарюючих суб’єктів (резидентів) даної країни із доданої вартості, створеної як у даній країні, так і в інших країнах. У той же час частка доданої вартості, що створена у даній країні, сплачується (передається) нерезидентам у формі оплати праці та доходів від власності за їхнього участь у виробництві ВВП даної країни.

Поточні трансферти у грошовій формі — це перерозподільчі платежі та надходження поточного характеру, що здійснюються у формі поточних податків на доходи і власність, виплат із держбюджету на соціальні потреби, страхових премій і відшкодувань тощо. Сальдо первинних доходів і поточних трансфертів утворює для кожного сектору економіки обсяг наявного доходу, який у підсумку розподіляється на кінцеві споживчі витрати і заощадження.

Процес перерозподілу (тобто вторинного розподілу) здійснюється, проте, не тільки у грошовій формі, але й за допомогою надання безкоштовних соціально-культурних послуг та інших соціальних трансфертів у натуральній формі. Вони надходять до домаш­ніх господарств від органів державного управління та некомерційних громадських організацій, які обслуговують домашні господарства. Обсяг наявного доходу та сальдо отриманих соціальних трансфертів у натуральній формі (тобто чистих соціальних трансфертів) утворюють показник скоригованого наявного доходу кожного сектору економіки, який розподіляється на фактичне кінцеве споживання та заощадження. Отже, в СНР здійснюється розрізнення між двома концепціями кінцевого споживання: концепцією витрат на кінцеве споживання та концепцією фактичного кінцевого споживання. Це групування ґрунтується на розрізненні між тими економічними одиницями, які фінансують видатки на кінцеве споживання, і одиницями, які отримують вигоду від цих видатків.

На рівні економіки в цілому процес первинного розподілу доходів завершується появою такого показника СНР, як валовий національний дохід (ВНД).

ВНД — це сума первинних доходів, отриманих резидентами даної країни за рік, включаючи і чисті первинні доходи, отримані від інших країн.

Зазначимо, що показники ВВП і ВНД не слід ототожнювати, тому що між ними існують як якісні, так і кількісні розбіжності.

З якісної точки зору принципова розбіжність між ними полягає у тому, що ВВП обчислює потік товарів та послуг, вироблених резидентами країни, а ВНД обчислює потік первинних доходів, отриманих резидентами даної країни.

З кількісної точки зору ВНД відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів, отриманих від інших країн і переданих іншим країнам.

СНР передбачає також визначення такого показника, як валовий національний наявний дохід (ВНДн).

ВНДн відрізняється від ВНД на сальдо поточних перерозподільчих платежів (поточних трансфертів), отриманих від інших країн і переданих іншим країнам. ВНДн розподіляється на національне кінцеве споживання і національне заощадження.

Національне кінцеве споживання включає:

витрати на кінцеве споживання домашніх господарств;

витрати на кінцеве споживання органів державного управління;

витрати на кінцеве споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Національне заощадження — це частка наявного доходу (ВНДн), яку не використано на кінцеве споживання і яку можна спрямувати на цілі фінансування нагромадження, тобто вона є дже­релом фінансування інвестицій. Інше джерело інвестування — це капітальні трансферти, тобто одночасні надходження перерозподільчого характеру. Заощадження та капітальні трансферти утворюють джерела фінансування національних інвестицій. Вони скла­даються із таких елементів:

валове нагромадження основного капіталу;

приріст матеріальних оборотних коштів;

чисте придбання цінностей;

витрати на купівлю землі, природних ресурсів та невироблених нематеріальних активів.

Перші три елементи інвестицій утворюють валове нагромадження як елемент кінцевого використання ВВП.

Важливим показником СНР також є чисте кредитування або чисте запозичення (чисті борги). Для економіки в цілому цей показник дорівнює різниці між загальним обсягом джерел фінансування (заощадження плюс капітальні трансферти) і сумою позначених вище елементів інвестицій.

Для економіки в цілому чисте кредитування — це показник ресурсів, які надано іншим країнам. Воно також може відображатися як перевищення фінансових активів, придбаних резидентами країни, над сумою фінансових зобов’язань, прийнятих резидентами країни.

Чисті запозичення (чисті борги) показують розмір ресурсів (коштів), отриманих резидентами країни від інших країн на основі їх повернення.

Ряд показників СНР має відношення до характеристики зовнішньоекономічних зв’язків. Це показники експорту, імпорту, чистого експорту, сальдо за рахунком поточних операцій з іншими країнами тощо.

СНР передбачає також обчислення деяких показників, пов’яза­них із характеристикою власного капіталу, активів і зобов’язань, що відображаються у балансі активів і пасивів на початок і кінець року. Визначення цих показників здійснюється таким чином:

Обсяг початкового власного капіталу дорівнює початковим активам за виключенням початкових зобов’язань.

Обсяг кінцевих нефінансових активів дорівнює початковим нефінансовим активам плюс валовий приріст основного капіталу, мінус споживання основного капіталу, плюс зміни у запасах матеріальних оборотних коштів, плюс чисте придбання цінностей, плюс інші зміни обсягу активів, плюс переоцінка.

Обсяг кінцевих фінансових активів дорівнює початковим фінансовим активам плюс чисте придбання фінансових активів, плюс переоцінка.

Обсяг кінцевих зобов’язань дорівнює початковим зобов’я­занням плюс сальдо прийнятих зобов’язань, плюс переоцінка.

Зміни у власному капіталі дорівнюють змінам у власному капіталі внаслідок нагромадження і трансфертів капіталу плюс зміни у власному капіталі внаслідок інших змін у обсязі активів, плюс зміни у власному капіталі внаслідок номінальних холдингових прибутків (збитків).

Обсяг кінцевого власного капіталу дорівнює кінцевим нефінансовим і фінансовим активам мінус кінцеві зобов’язання.

Обсяг кінцевого власного капіталу дорівнює обсягу початкового власного капіталу плюс зміни у власному капіталі, що відбулися на протязі року.

Формування нової економічної моделі, заснованої на ринкових відносинах, та розробка національних програм соціально-економічного розвитку потребують широкого використання багатьох макроекономічних показників, які відображають складні та взаємопов’язані процеси, які відбуваються в економіці та безпосередньо визначають динаміку економічного зростання і важливі пропорції розширеного відтворення. Це дозволяє здійснювати макроекономічний аналіз та прогнозні розрахунки у сфері виробництва продуктів і послуг та утворення доходів, а також на всіх наступних стадіях їхнього розподілу, перерозподілу та кінцевого використання.

Розробка та складання системи національних рахунків (СНР) на рівні економіки у цілому та на рівні секторів і галузей економіки дозволяє визначити і розрахувати усю сукупність макроекономічних показників, що характеризують економічний оборот.

Основні макроекономічні показники, що їх обчислюють на базі СНР, та їх взаємозв’язок у окремих рахунках СНР подано у схемі та таблиці 5.1.

Первинним макроекономічним показником є валовий випуск.

Валовий випуск (ВВ) — це сукупна ринкова вартість товарів та послуг, вироблених резидентами країни за рік в основних цінах. При цьому під основними цінами розуміють ціни, які складаються із собівартості та прибутку. Вони не включають податки на продукти, але включають субсидії на продукти.

Валова додана вартість (ВДВ) — це різниця між валовим випуском і проміжним споживанням. Вона містить в собі первинні доходи, що створені учасниками виробництва і розподілені між ними.

Центральне місце серед макроекономічних показників займає валовий внутрішній продукт (ВВП).

Таблиця 5.1

Система макроекономічних показників
та їхНІЙ взаємозв’язок у окремих рахунках СНР

ВВП — це сукупна ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за рік. Кінцева продукція — це та частка валового випуску, яка виходить із сфери виробництва і спрямовується на невиробниче кінцеве споживання, інвестування та експорт.

У новій СНР передбачається система показників доходів, яка, виходячи із концепції Дж. Хікса, характеризує різні але взаємопов’язані фази й аспекти процесу утворення, розподілу та перерозподілу доходів.

Ця система охоплює такі показники:

первинні доходи (внутрішні та зовнішні);

сальдо первинних доходів;

поточні трансферти у грошовій формі;

наявні доходи;

поточні соціальні трансферти у натуральній формі;

скориговані наявні доходи;

національний наявний дохід та ін.

Ці показники характеризують процес утворення, первинного та вторинного розподілу доходів на рівні галузей, секторів та економіки в цілому.

Первинні доходи — це доходи, які надходять до господарюючих суб’єктів у порядку первинного розподілу створеної доданої вартості. Вони виступають у формі оплати праці, прибутку, змішаного доходу, доходів від власності, податків на виробництво та імпорт. Останні відображають надходження доходів у процесі первинного розподілу до органів державного управління. Первинні доходи надходять до господарюючих суб’єктів (резидентів) даної країни із доданої вартості, створеної як у даній країні, так і в інших країнах. У той же час частка доданої вартості, що створена у даній країні, сплачується (передається) нерезидентам у формі оплати праці та доходів від власності за їхнього участь у виробництві ВВП даної країни.

Поточні трансферти у грошовій формі — це перерозподільчі платежі та надходження поточного характеру, що здійснюються у формі поточних податків на доходи і власність, виплат із держбюджету на соціальні потреби, страхових премій і відшкодувань тощо. Сальдо первинних доходів і поточних трансфертів утворює для кожного сектору економіки обсяг наявного доходу, який у підсумку розподіляється на кінцеві споживчі витрати і заощадження.

Процес перерозподілу (тобто вторинного розподілу) здійснюється, проте, не тільки у грошовій формі, але й за допомогою надання безкоштовних соціально-культурних послуг та інших соціальних трансфертів у натуральній формі. Вони надходять до домаш­ніх господарств від органів державного управління та некомерційних громадських організацій, які обслуговують домашні господарства. Обсяг наявного доходу та сальдо отриманих соціальних трансфертів у натуральній формі (тобто чистих соціальних трансфертів) утворюють показник скоригованого наявного доходу кожного сектору економіки, який розподіляється на фактичне кінцеве споживання та заощадження. Отже, в СНР здійснюється розрізнення між двома концепціями кінцевого споживання: концепцією витрат на кінцеве споживання та концепцією фактичного кінцевого споживання. Це групування ґрунтується на розрізненні між тими економічними одиницями, які фінансують видатки на кінцеве споживання, і одиницями, які отримують вигоду від цих видатків.

На рівні економіки в цілому процес первинного розподілу доходів завершується появою такого показника СНР, як валовий національний дохід (ВНД).

ВНД — це сума первинних доходів, отриманих резидентами даної країни за рік, включаючи і чисті первинні доходи, отримані від інших країн.

Зазначимо, що показники ВВП і ВНД не слід ототожнювати, тому що між ними існують як якісні, так і кількісні розбіжності.

З якісної точки зору принципова розбіжність між ними полягає у тому, що ВВП обчислює потік товарів та послуг, вироблених резидентами країни, а ВНД обчислює потік первинних доходів, отриманих резидентами даної країни.

З кількісної точки зору ВНД відрізняється від ВВП на сальдо первинних доходів, отриманих від інших країн і переданих іншим країнам.

СНР передбачає також визначення такого показника, як валовий національний наявний дохід (ВНДн).

ВНДн відрізняється від ВНД на сальдо поточних перерозподільчих платежів (поточних трансфертів), отриманих від інших країн і переданих іншим країнам. ВНДн розподіляється на національне кінцеве споживання і національне заощадження.

Національне кінцеве споживання включає:

витрати на кінцеве споживання домашніх господарств;

витрати на кінцеве споживання органів державного управління;

витрати на кінцеве споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.

Національне заощадження — це частка наявного доходу (ВНДн), яку не використано на кінцеве споживання і яку можна спрямувати на цілі фінансування нагромадження, тобто вона є дже­релом фінансування інвестицій. Інше джерело інвестування — це капітальні трансферти, тобто одночасні надходження перерозподільчого характеру. Заощадження та капітальні трансферти утворюють джерела фінансування національних інвестицій. Вони скла­даються із таких елементів:

валове нагромадження основного капіталу;

приріст матеріальних оборотних коштів;

чисте придбання цінностей;

витрати на купівлю землі, природних ресурсів та невироблених нематеріальних активів.

Перші три елементи інвестицій утворюють валове нагромадження як елемент кінцевого використання ВВП.

Важливим показником СНР також є чисте кредитування або чисте запозичення (чисті борги). Для економіки в цілому цей показник дорівнює різниці між загальним обсягом джерел фінансування (заощадження плюс капітальні трансферти) і сумою позначених вище елементів інвестицій.

Для економіки в цілому чисте кредитування — це показник ресурсів, які надано іншим країнам. Воно також може відображатися як перевищення фінансових активів, придбаних резидентами країни, над сумою фінансових зобов’язань, прийнятих резидентами країни.

Чисті запозичення (чисті борги) показують розмір ресурсів (коштів), отриманих резидентами країни від інших країн на основі їх повернення.

Ряд показників СНР має відношення до характеристики зовнішньоекономічних зв’язків. Це показники експорту, імпорту, чистого експорту, сальдо за рахунком поточних операцій з іншими країнами тощо.

СНР передбачає також обчислення деяких показників, пов’яза­них із характеристикою власного капіталу, активів і зобов’язань, що відображаються у балансі активів і пасивів на початок і кінець року. Визначення цих показників здійснюється таким чином:

Обсяг початкового власного капіталу дорівнює початковим активам за виключенням початкових зобов’язань.

Обсяг кінцевих нефінансових активів дорівнює початковим нефінансовим активам плюс валовий приріст основного капіталу, мінус споживання основного капіталу, плюс зміни у запасах матеріальних оборотних коштів, плюс чисте придбання цінностей, плюс інші зміни обсягу активів, плюс переоцінка.

Обсяг кінцевих фінансових активів дорівнює початковим фінансовим активам плюс чисте придбання фінансових активів, плюс переоцінка.

Обсяг кінцевих зобов’язань дорівнює початковим зобов’я­занням плюс сальдо прийнятих зобов’язань, плюс переоцінка.

Зміни у власному капіталі дорівнюють змінам у власному капіталі внаслідок нагромадження і трансфертів капіталу плюс зміни у власному капіталі внаслідок інших змін у обсязі активів, плюс зміни у власному капіталі внаслідок номінальних холдингових прибутків (збитків).

Обсяг кінцевого власного капіталу дорівнює кінцевим нефінансовим і фінансовим активам мінус кінцеві зобов’язання.

Обсяг кінцевого власного капіталу дорівнює обсягу початкового власного капіталу плюс зміни у власному капіталі, що відбулися на протязі року.