8.2. Формування інформаційної бази СНР

Основні труднощі, пов’язані із впровадженням СНР України, полягають у формуванні інформаційної бази. Одна частка проблем інформаційного забезпечення пов’язана із загальними проблемами перебудови бухгалтерського обліку, фінансової та статистичної звітності, отримання інформації про економічну діяльність всіх підприємств і фірм незалежно від форм власності, а також про діяльність бірж, банківської системи, інвестиційного ринку та ін. Інша частина проблем є специфічною для СНР і стосується насамперед відображення нетоварних зовнішньоекономіч­них операцій. Справа в тому, що зараз ми маємо загалом лише інформацію про експорт та імпорт продуктів та послуг, а треба мати також дані про передачу іншим країнам і надходження від них доходів у формі оплати праці, доходів від власності та підприємницьких доходів, поточних і капітальних трансфертів. Окремі елементи цих показників можна знайти у звітах про виконання держбюджету. Проте для отримання більш повної інформації про них необхідно розробляти за повною схемою і змістом платіжний баланс.

Треба мати на увазі, що реальний процес формування ринкових структур в економіці України відбувається поступово. Тому побудова СНР здійснюється з урахуванням умов господарювання, які складаються у ході економічних реформ.

Враховуючи суттєві відмінності від міжнародних стандартів вітчизняного бухгалтерського обліку, фінансово-статистичної звіт­ності, використовуваних класифікацій, відсутності інформації по ряду показників і груп господарських одиниць, на даному етапі неможливо побудувати СНР, яка повністю відповідала б вимогам, що пред’являються до неї. Тому вже зараз має здійснюватися робота, спрямована на зміну первісного обліку на підприємствах відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, що дозволить сформувати інформаційну базу, адекватну принципам і вимогам СНР. Крім цього, треба більш інтенсивно здійснювати процес формування ринкової інфраструктури (банківської системи, товарних бірж, ринку цінних паперів та ін.), тобто розвивати ті явища і процеси, опис яких є предметом СНР.

Статистичні показники, як відомо, об’єктивно характеризують економічні явища (об’єкти), що вивчаються, лише у тому разі, коли сукупність, з якої отримано інформацію, є статистично однорідною. Щодо однорідності за кількісною ознакою, то існують певні критерії для відокремлення однорідних сукупностей. Інша справа, коли мова йдеться про якісні ознаки. Формування однорідних сукупностей за якісною ознакою потребує попереднього погодження елементів, які будуть віднесені до того чи іншого класу або групи, щоб будь-хто однозначно міг зрозуміти результати зробленого групування. Для цього розробляють класифікації про віднесення одиниць спостереження до певних класів або груп. На відміну від групувань класифікації передбачають більш повний, розширений поділ сукупності об’єктів, складання переліку, що розглядається як певний стандарт і здебільшого затверджується відповідним державним органом.

Починаючи з 1994 р. в Україні розробляється близько 20 націо­нальних економічних класифікацій, які базуються на засадах методології міжнародних економічних класифікацій: Класифікація видів економічної діяльності, Класифікація професій, Класифікація продуктів та послуг, Класифікатор держав світу, Класифікатор валют, Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності, Класифікація основних фондів, Класифікація органів держав­ного управління та ін.

Деякі найважливіші характеристики основних національних класифікацій та класифікаторів, які було розроблено протягом 1994—2000 рр. згідно з державною програмою переходу на міжнародну систему обліку і статистики, наведено в таблиці 8.1.

Класифікації, що їх розглянуто в таблиці 8.1, є також надзвичайно важливими для аналізу соціально-економічного розвитку країни. Достовірність даних, поданих у цих класифікаціях, дозволяє якомога об’єктивніше оцінити сучасне положення будь-якої країни в процесі здійснення Програми міжнародних зіставлень (ПМЗ).

Міжнародні соціально-економічні зіставлення, як показав світовий досвід проведення подібних робіт, дозволяють отримати надійні порівняльні дані, коли вони проводяться спільними зусиллями національних статистичних служб. Країни-учасниці між­народних зіставлень, як правило, беруть на себе певні обов’язки, так як інформація, що її отримують у результаті цих порівнянь, має важливе практичне значення для підвищення ефективності національної зовнішньоекономічної діяльності.

Таблиця 8.1

Основні національні економічні класифікації України

Головною в системі національних економічних класифікацій є Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД).

КВЕД є складовою частиною державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікацію розроблено відповідно до Постанови КМУ № 326 від 04.05.1993 р. «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики».

КВЕД призначена для використання органами державного управління, фінансовими органами та органами статистики. Запровадження Класифікації видів економічної діяльності в Україні забезпечує:

проведення статистичних обстежень економічної діяльності підприємств та організацій і аналіз статистичної інформації на макрорівні (складання міжгалузевого балансу виробництва і розподілу товарів та послуг відповідно до СНР);

реєстрацію та облік підприємств та організацій за видами економічної діяльності у єдиному державному реєстрі підприємств та організацій;

застосування єдиної статистичної термінології та визначень щодо статистичних одиниць, прийнятих в ЄС;

можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною.

Об’єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності господарських суб’єктів (фізичних та юридичних осіб).

Економічна діяльність — це процес поєднання дій, які приводять до отримання відповідного набору продукції чи послуг.

За своєю структурою КВЕД складається з двох блоків: ідентифікації та найменування. Блок ідентифікації має ієрархічну систему класифікації та послідовну систему кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. При розробці КВЕД збережено структуру кодів міжнародних класифікацій ООН і ЄС, що дозволяє використовувати КВЕД як для внутрішніх, так і для міжнародних цілей без спеціальних міжнародних ключів. КВЕД складається із 99 розділів, 222 груп, 503 класів і 727 підкласів, що охоплюють всі види економічної діяльності в Україні [10, с. 105].

КВЕД гармонізована з класифікацією видів економічної ді-
яльності Статистичної комісії Європейського Союзу (NASE) на рівні класів, що дає змогу використовувати її для порівняння національних статистичних даних із даними статистичної комісії ЄС без перехідних ключів. Для забезпечення можливості порівняння національних статистичних даних із даними Міжнародної стандартної галузевої класифікації видів економічної діяльності (ISIC) ООН в структурі КВЕД подано графу «Код ISIC».

Класифікацію видів економічної діяльності разом з ISIC та NASE наведено у табл. 8.2.

Запровадження Класифікації видів економічної діяльності розпочалося з 1 липня 1997 року. З цього моменту втратив чинність Загальний класифікатор галузей народного господарства (ЗКГНГ), який діяв ще з часів Радянського Союзу.

Національна Класифікація видів економічної діяльності значно відрізняється за методологією від Загального класифікатора галузей народного господарства, який до недавнього часу використовувався в Україні. Розглянемо докладніше методологічну розбіжність цих двох класифікацій.

Загальний класифікатор галузей народного господарства поділяв усі галузі економіки країни на виробничу і невиробничу сфери. До галузей виробничої сфери були віднесені промисловість, сільське господарство, будівництво, частина транспорту і зв’язку, матеріально-технічне постачання тощо. До невиробничої сфери належали освіта, наука, охорона здоров’я тощо. Деякі типи підприємств могли належати як до виробничої, так і до невиробничої сфери — залежно від того, яке підприємство чи організацію вони обслуговували. Наприклад, інформаційно-обчис­лювальні центри, які були на самостійному балансі й обслуговували підприємства невиробничої сфери, належали до виробничої сфери, а підприємства з тією самою функцією, але такі, що не мали фінансової самостійності та належали будь-якому іншому (навіть промисловому) підприємству, відносилися до невиробничої сфери.

У новій класифікації усі види економічної діяльності поділяються на добувні, обробні і такі, що надають послуги. Згідно з міжнародними стандартами добувними є сільське господарство, мисливство та лісове господарство, рибне господарство та власне видобувна промисловість. До обробних належать обробна промисловість, виробництво електроенергії, газу та води. Решта видів діяльності, наприклад, будівництво, торгівля, наука, охорона здоров’я, державне управління, вважаються такими, що надають послуги.

Порівняння Загального класифікатора галузей народного господарства і Класифікації видів економічної діяльності на прикладі розподілу сукупності підприємств та організацій різних галузей економіки, що спостерігаються національними економічними

Таблиця 8.2

Порівняння класифікацій ISIC, NASE та КВЕД

і статистичними органами України, свідчить (див. табл. 8.3) про те, що КВЕД є більш чіткою, ґрунтовною, такою, яка повністю відповідає вимогам міжнародних стандартів. Наприклад, підприємства та організації сільського господарства віднесено до кількох видів діяльності: сільського господарства, мисливства та лісового господарства (секція А), охорони здоров’я та соціальної допомоги (секція N), операцій із нерухомістю (секція К) і колективних, громадських та приватних послуг (секція О). Це означає, що із сільського господарства виключаються заклади, які надають ветеринарні послуги (переходять до секції N), організації з управління підприємствами сільського господарства (переходять до секції К), іподроми (переходять до секції О). Ретельний аналіз функцій тих підприємств і організацій, що за міжнародними нормами мають бути вилучені з галузі «сільське господарство», показує: ці підприємства справді не стосуються сільського господарства, тобто вирощування рослин або тварин. Загалом вид діяльності виникає тоді, коли об’єднуються обладнання, робоча сила, технології, сировина та матеріали. Отже, вид економічної діяльності визначається використанням ресурсів, виробничим про­цесом і виходом готової продукції або послуг.

Перехід до нової національної Класифікації видів економічної діяльності, за оцінками фахівців, можна розцінювати як революцію у макроекономіці та статистиці, адже йдеться про зміну звич­них уявлень, виведення методології статистичних розробок на світовий рівень. Введення КВЕД здійснює Науково-дослідний інститут статистики Держкомстату України. На жаль, впровадження цієї класифікації в економічну практику здійснюється дуже повільно.

На міжнародні стандарти бухобліку і звітності з 1 січня 1998 р. перейшла фінансово-банківська система України. Міжнародна система бухгалтерського обліку і звітності (МСБОіЗ) включає методику відображення операцій, план рахунків і форми бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам міжнародних стандартів. План рахунків, зокрема, складається із 8 класів:

1. Казначейські та міжбанківські операції.

2. Розрахунки по операціях з клієнтами.

3. Операції банків з цінними паперами та інші розрахунки.

4. Довгострокові вкладення, основні засоби і нематеріальні активи.

5. Резерви, сукупний і власний капітал банків.

6. Доходи.

7. Видатки.

8. Позабалансові рахунки.

Таблиця 8.3

Загальна структура КВЕД

Кожний клас поділяється на групи рахунків: 2-го порядку (2 символи); 3-го порядку (3 символи); 4-го порядку (4 символи). Наприклад:

45               — Операційні основні засоби.

451             — Операційні власні основні засоби.

4510           — Земля.

4511           — Будівлі та споруди.

4512           — Комп’ютерне устаткування і ОТ.

4513           — Транспортні засоби та ін.

Завдяки цьому План рахунків добре структурований, він став більш інформативним і зручним для всіх користувачів, навіть для тих, хто недостатньо знайомий із ним.

З січня 2000 р. почав здійснюватися перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності усіх підприємств і організацій різних галузей економіки.

Усе це дозволить здійснювати розрахунки макроекономічних показників на основі більш повної та об’єктивної економічної інформації, яка відповідає вимогам європейських та світових стандартів.

Основні труднощі, пов’язані із впровадженням СНР України, полягають у формуванні інформаційної бази. Одна частка проблем інформаційного забезпечення пов’язана із загальними проблемами перебудови бухгалтерського обліку, фінансової та статистичної звітності, отримання інформації про економічну діяльність всіх підприємств і фірм незалежно від форм власності, а також про діяльність бірж, банківської системи, інвестиційного ринку та ін. Інша частина проблем є специфічною для СНР і стосується насамперед відображення нетоварних зовнішньоекономіч­них операцій. Справа в тому, що зараз ми маємо загалом лише інформацію про експорт та імпорт продуктів та послуг, а треба мати також дані про передачу іншим країнам і надходження від них доходів у формі оплати праці, доходів від власності та підприємницьких доходів, поточних і капітальних трансфертів. Окремі елементи цих показників можна знайти у звітах про виконання держбюджету. Проте для отримання більш повної інформації про них необхідно розробляти за повною схемою і змістом платіжний баланс.

Треба мати на увазі, що реальний процес формування ринкових структур в економіці України відбувається поступово. Тому побудова СНР здійснюється з урахуванням умов господарювання, які складаються у ході економічних реформ.

Враховуючи суттєві відмінності від міжнародних стандартів вітчизняного бухгалтерського обліку, фінансово-статистичної звіт­ності, використовуваних класифікацій, відсутності інформації по ряду показників і груп господарських одиниць, на даному етапі неможливо побудувати СНР, яка повністю відповідала б вимогам, що пред’являються до неї. Тому вже зараз має здійснюватися робота, спрямована на зміну первісного обліку на підприємствах відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, що дозволить сформувати інформаційну базу, адекватну принципам і вимогам СНР. Крім цього, треба більш інтенсивно здійснювати процес формування ринкової інфраструктури (банківської системи, товарних бірж, ринку цінних паперів та ін.), тобто розвивати ті явища і процеси, опис яких є предметом СНР.

Статистичні показники, як відомо, об’єктивно характеризують економічні явища (об’єкти), що вивчаються, лише у тому разі, коли сукупність, з якої отримано інформацію, є статистично однорідною. Щодо однорідності за кількісною ознакою, то існують певні критерії для відокремлення однорідних сукупностей. Інша справа, коли мова йдеться про якісні ознаки. Формування однорідних сукупностей за якісною ознакою потребує попереднього погодження елементів, які будуть віднесені до того чи іншого класу або групи, щоб будь-хто однозначно міг зрозуміти результати зробленого групування. Для цього розробляють класифікації про віднесення одиниць спостереження до певних класів або груп. На відміну від групувань класифікації передбачають більш повний, розширений поділ сукупності об’єктів, складання переліку, що розглядається як певний стандарт і здебільшого затверджується відповідним державним органом.

Починаючи з 1994 р. в Україні розробляється близько 20 націо­нальних економічних класифікацій, які базуються на засадах методології міжнародних економічних класифікацій: Класифікація видів економічної діяльності, Класифікація професій, Класифікація продуктів та послуг, Класифікатор держав світу, Класифікатор валют, Класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності, Класифікація основних фондів, Класифікація органів держав­ного управління та ін.

Деякі найважливіші характеристики основних національних класифікацій та класифікаторів, які було розроблено протягом 1994—2000 рр. згідно з державною програмою переходу на міжнародну систему обліку і статистики, наведено в таблиці 8.1.

Класифікації, що їх розглянуто в таблиці 8.1, є також надзвичайно важливими для аналізу соціально-економічного розвитку країни. Достовірність даних, поданих у цих класифікаціях, дозволяє якомога об’єктивніше оцінити сучасне положення будь-якої країни в процесі здійснення Програми міжнародних зіставлень (ПМЗ).

Міжнародні соціально-економічні зіставлення, як показав світовий досвід проведення подібних робіт, дозволяють отримати надійні порівняльні дані, коли вони проводяться спільними зусиллями національних статистичних служб. Країни-учасниці між­народних зіставлень, як правило, беруть на себе певні обов’язки, так як інформація, що її отримують у результаті цих порівнянь, має важливе практичне значення для підвищення ефективності національної зовнішньоекономічної діяльності.

Таблиця 8.1

Основні національні економічні класифікації України

Головною в системі національних економічних класифікацій є Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД).

КВЕД є складовою частиною державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікацію розроблено відповідно до Постанови КМУ № 326 від 04.05.1993 р. «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики».

КВЕД призначена для використання органами державного управління, фінансовими органами та органами статистики. Запровадження Класифікації видів економічної діяльності в Україні забезпечує:

проведення статистичних обстежень економічної діяльності підприємств та організацій і аналіз статистичної інформації на макрорівні (складання міжгалузевого балансу виробництва і розподілу товарів та послуг відповідно до СНР);

реєстрацію та облік підприємств та організацій за видами економічної діяльності у єдиному державному реєстрі підприємств та організацій;

застосування єдиної статистичної термінології та визначень щодо статистичних одиниць, прийнятих в ЄС;

можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною.

Об’єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності господарських суб’єктів (фізичних та юридичних осіб).

Економічна діяльність — це процес поєднання дій, які приводять до отримання відповідного набору продукції чи послуг.

За своєю структурою КВЕД складається з двох блоків: ідентифікації та найменування. Блок ідентифікації має ієрархічну систему класифікації та послідовну систему кодування із застосуванням літерно-цифрового коду. При розробці КВЕД збережено структуру кодів міжнародних класифікацій ООН і ЄС, що дозволяє використовувати КВЕД як для внутрішніх, так і для міжнародних цілей без спеціальних міжнародних ключів. КВЕД складається із 99 розділів, 222 груп, 503 класів і 727 підкласів, що охоплюють всі види економічної діяльності в Україні [10, с. 105].

КВЕД гармонізована з класифікацією видів економічної ді-
яльності Статистичної комісії Європейського Союзу (NASE) на рівні класів, що дає змогу використовувати її для порівняння національних статистичних даних із даними статистичної комісії ЄС без перехідних ключів. Для забезпечення можливості порівняння національних статистичних даних із даними Міжнародної стандартної галузевої класифікації видів економічної діяльності (ISIC) ООН в структурі КВЕД подано графу «Код ISIC».

Класифікацію видів економічної діяльності разом з ISIC та NASE наведено у табл. 8.2.

Запровадження Класифікації видів економічної діяльності розпочалося з 1 липня 1997 року. З цього моменту втратив чинність Загальний класифікатор галузей народного господарства (ЗКГНГ), який діяв ще з часів Радянського Союзу.

Національна Класифікація видів економічної діяльності значно відрізняється за методологією від Загального класифікатора галузей народного господарства, який до недавнього часу використовувався в Україні. Розглянемо докладніше методологічну розбіжність цих двох класифікацій.

Загальний класифікатор галузей народного господарства поділяв усі галузі економіки країни на виробничу і невиробничу сфери. До галузей виробничої сфери були віднесені промисловість, сільське господарство, будівництво, частина транспорту і зв’язку, матеріально-технічне постачання тощо. До невиробничої сфери належали освіта, наука, охорона здоров’я тощо. Деякі типи підприємств могли належати як до виробничої, так і до невиробничої сфери — залежно від того, яке підприємство чи організацію вони обслуговували. Наприклад, інформаційно-обчис­лювальні центри, які були на самостійному балансі й обслуговували підприємства невиробничої сфери, належали до виробничої сфери, а підприємства з тією самою функцією, але такі, що не мали фінансової самостійності та належали будь-якому іншому (навіть промисловому) підприємству, відносилися до невиробничої сфери.

У новій класифікації усі види економічної діяльності поділяються на добувні, обробні і такі, що надають послуги. Згідно з міжнародними стандартами добувними є сільське господарство, мисливство та лісове господарство, рибне господарство та власне видобувна промисловість. До обробних належать обробна промисловість, виробництво електроенергії, газу та води. Решта видів діяльності, наприклад, будівництво, торгівля, наука, охорона здоров’я, державне управління, вважаються такими, що надають послуги.

Порівняння Загального класифікатора галузей народного господарства і Класифікації видів економічної діяльності на прикладі розподілу сукупності підприємств та організацій різних галузей економіки, що спостерігаються національними економічними

Таблиця 8.2

Порівняння класифікацій ISIC, NASE та КВЕД

і статистичними органами України, свідчить (див. табл. 8.3) про те, що КВЕД є більш чіткою, ґрунтовною, такою, яка повністю відповідає вимогам міжнародних стандартів. Наприклад, підприємства та організації сільського господарства віднесено до кількох видів діяльності: сільського господарства, мисливства та лісового господарства (секція А), охорони здоров’я та соціальної допомоги (секція N), операцій із нерухомістю (секція К) і колективних, громадських та приватних послуг (секція О). Це означає, що із сільського господарства виключаються заклади, які надають ветеринарні послуги (переходять до секції N), організації з управління підприємствами сільського господарства (переходять до секції К), іподроми (переходять до секції О). Ретельний аналіз функцій тих підприємств і організацій, що за міжнародними нормами мають бути вилучені з галузі «сільське господарство», показує: ці підприємства справді не стосуються сільського господарства, тобто вирощування рослин або тварин. Загалом вид діяльності виникає тоді, коли об’єднуються обладнання, робоча сила, технології, сировина та матеріали. Отже, вид економічної діяльності визначається використанням ресурсів, виробничим про­цесом і виходом готової продукції або послуг.

Перехід до нової національної Класифікації видів економічної діяльності, за оцінками фахівців, можна розцінювати як революцію у макроекономіці та статистиці, адже йдеться про зміну звич­них уявлень, виведення методології статистичних розробок на світовий рівень. Введення КВЕД здійснює Науково-дослідний інститут статистики Держкомстату України. На жаль, впровадження цієї класифікації в економічну практику здійснюється дуже повільно.

На міжнародні стандарти бухобліку і звітності з 1 січня 1998 р. перейшла фінансово-банківська система України. Міжнародна система бухгалтерського обліку і звітності (МСБОіЗ) включає методику відображення операцій, план рахунків і форми бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам міжнародних стандартів. План рахунків, зокрема, складається із 8 класів:

1. Казначейські та міжбанківські операції.

2. Розрахунки по операціях з клієнтами.

3. Операції банків з цінними паперами та інші розрахунки.

4. Довгострокові вкладення, основні засоби і нематеріальні активи.

5. Резерви, сукупний і власний капітал банків.

6. Доходи.

7. Видатки.

8. Позабалансові рахунки.

Таблиця 8.3

Загальна структура КВЕД

Кожний клас поділяється на групи рахунків: 2-го порядку (2 символи); 3-го порядку (3 символи); 4-го порядку (4 символи). Наприклад:

45               — Операційні основні засоби.

451             — Операційні власні основні засоби.

4510           — Земля.

4511           — Будівлі та споруди.

4512           — Комп’ютерне устаткування і ОТ.

4513           — Транспортні засоби та ін.

Завдяки цьому План рахунків добре структурований, він став більш інформативним і зручним для всіх користувачів, навіть для тих, хто недостатньо знайомий із ним.

З січня 2000 р. почав здійснюватися перехід на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності усіх підприємств і організацій різних галузей економіки.

Усе це дозволить здійснювати розрахунки макроекономічних показників на основі більш повної та об’єктивної економічної інформації, яка відповідає вимогам європейських та світових стандартів.