8.1. Перехід до ринкових відносин та необхідність розробки СНР України

З’явившись п’ятдесят років тому в країнах із ринковою економікою у відповідь на потребу органів державного управління в інформації макроекономічного характеру, необхідної для регулювання ринкової економіки, СНР сьогодні є в усьому світі важливим розділом економічної статистики та загальної системи економічної інформації. У багатьох країнах вона стала важливим елементом загальної системи державного управління.

Завдання щодо застосування СНР в Україні набуло актуальнос­ті у зв’язку зі здійсненням ринкових реформ, наслідком яких адміністративно-командна, планова економіка повинна трансформуватись у ринкову. Зрозуміло, що для макроекономічного аналізу та прогнозування ринкової економіки необхідна система показ­ників, яка адекватно моделює економічні процеси. Такою системою макроекономічних показників і є СНР.

На початку 90-х років було розроблено Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики та складання національних рахунків України. У процесі реалізації програми щодо розробки СНР України як комплексу взаємопов’язаних еко­номічних рахунків і допоміжних таблиць, що характеризують еко­номічну діяльність країни, Держкомстат України відпрацював методологію складання консолідованих національних рахунків та обчислення макроекономічних показників, які відповідали б вимогам міжнародних стандартів.

Проте, треба пам’ятати, що розробка і впровадження в економічну практику СНР України здійснюється в умовах перехідного періоду від адміністративно-командної до ринкової економіки, а це зумовлювало своєрідність підходу до даної проблеми. Ця своє­рідність випливала із потреби збереження на певний період звичних інформаційних характеристик розвитку економіки та відсутності адекватної СНР інформаційної бази. З урахуванням реальних обставин на початку 90-х років обрали шлях інтеграції СНР і балансу народного господарства (БНГ), який використовували до цього як методологічну базу для обчислення основних макроекономічних показників, обґрунтування пропорцій процесу відтворення тощо. Інтеграція СНР і БНГ передбачала формування СНР паралельно із використанням інформаційної бази БНГ і поступову гармонізацію понять, класифікацій і визначень. Це передбачало також визначення та описання подібності та відмінності між СНР і БНГ, уточнення та виміру розбіжностей між потоками та їх елементами, які враховуються по-різному в обох системах макроекономічного рахівництва, усунення або скорочення різних випадкових розбіжностей між ними.

Практичне застосування інтегрованої системи означало систематичне виявлення розбіжностей та їх подолання при обчисленні макроекономічних показників, при складанні рахунків і допоміжних таблиць, між потоками матеріальних продуктів і пос­луг та нематеріальних послуг, між доходом, створеним у сфері матеріального виробництва і в нематеріальній сфері, та ін.

Внаслідок всього цього впровадження СНР в економічну прак­тику почали здійснювати у декілька етапів.

Першим етапом цієї роботи була розробка методології та організація регулярних розрахунків ВВП та інших макроекономічних показників за поточними та постійними цінами, а також за галузями та за структурою кінцевого використання у поточних цінах. Перші оцінки цього показника було одержано за спрощеною методологією шляхом так званих перехідних ключів на основі національного доходу (чистої продукції галузей матеріального виробництва), розрахованого на основі методології БНГ.

У методологічному відношенні офіційні дані з ВВП у цілому були результатом приорітетного застосування виробничого методу обчислення ВДВ та «залишкового» розрахунку валового при­бутку у його доходному складі (розподільчий метод). Такий підхід був характерний і для розрахунку національного доходу в системі БНГ, де залишковим методом обчислювали так звані інші елементи чистого доходу (сукупна стаття, до якої входили вартість нематеріальних послуг, деякі податки). Було розроблено методологію обчислення ВВП і за методом кінцевого використання. Проте його застосування у економічній практиці внаслідок відсутності потрібної економічної інформації було обмеженим.

Формування та обчислення ВВП є можливим або з макрорівня, тобто на основі складання зведених, консолідованих рахунків внутрішньої економіки, або з нижчого рівня — рівня галузей і секторів економіки. Враховуючи необхідність застосування загальних принципів СНР в умовах перехідного періоду нашої економіки і недостатню розробленість інформаційної бази, було визнано за потрібне прийняття першого підходу. Тому на другому етапі було розроблено методологію і здійснено складання основних зведених національних рахунків України та рахунків за секторами економіки. Це сталося у 1994 р. Отже, включно по 1994 р. складання національних рахунків відбувалося паралельно з розробкою системи БНГ і з використанням його підсумків. Починаючи з 1995 р. Держком Мінстат України згорнув більшість розділів системи БНГ і перейшов до безпосередніх розрахунків ВВП на власній основі.

На третьому етапі має здійснюватися розробка методології складання рахунків та обчислення показників за галузями економіки.

У новій СНР-93, яку спільно з ООН прийняли впливові світові фінансово-економічні організації, для відображення доходного складу ВВП (за розподільчим методом) передбачено окремий рахунок утворення доходу, який розташований безпосередньо за рахунком виробництва і характеризує розподіл ВВП і ВДВ на первинні доходи, створені економікою.

Ззовні може здатися, що структура переглянутої СНР віддає перевагу виробничому рахунку та одноіменному методові обчислення ВВП, оскільки складання рахунка утворення доходу формально можна звести до розподілу наперед визначеного ВВП і ВДВ. В дійсності така будова, хоча і більш послідовно показує економічний оборот, є до певної міри даниною традиціям країн з перехідною економікою та країн «третього світу», де історично національний облік виробництва було налагоджено краще, ніж облік доходів.

Подібні традиції були характерними і для республік колишнього СРСР. У так званій єдиній системі народногосподарського обліку ці об’єкти обліку (виробництва і доходів) були роз’єднані навіть організаційно: інформаційні потреби виробничого обліку забезпечувалися статистичною звітністю ЦСУ, а обліку доходів — бухгалтерською звітністю Мінфіну. І це при тому, що зведення підсумків бухгалтерської звітності для одержання зведених рахунків підприємницького сектору протягом багатьох років здійснюють статистичні органи [12, c. 42—43].

За умови належної організації первинного обліку виробництва і доходів обчислення ВВП розподільчим методом (за доходами) обіцяє бути точнішим за всі інші, оскільки їх первинна основа — бухгалтерська звітність — перебуває під найдійовішим у сучасних умовах податковим контролем. Існує думка, що за цим методом дані про ВВП можна одержати набагато швидше, ніж, скажімо, підсумки виробничого рахунка.

Отже, перехід на принципи СНР та складання національних рахунків здійснюється в умовах поки що недосконалої методологічної та інформаційної бази. Тому розроблені національні рахунки не повністю відповідають вимогам міжнародних стандартів СНР.

З’явившись п’ятдесят років тому в країнах із ринковою економікою у відповідь на потребу органів державного управління в інформації макроекономічного характеру, необхідної для регулювання ринкової економіки, СНР сьогодні є в усьому світі важливим розділом економічної статистики та загальної системи економічної інформації. У багатьох країнах вона стала важливим елементом загальної системи державного управління.

Завдання щодо застосування СНР в Україні набуло актуальнос­ті у зв’язку зі здійсненням ринкових реформ, наслідком яких адміністративно-командна, планова економіка повинна трансформуватись у ринкову. Зрозуміло, що для макроекономічного аналізу та прогнозування ринкової економіки необхідна система показ­ників, яка адекватно моделює економічні процеси. Такою системою макроекономічних показників і є СНР.

На початку 90-х років було розроблено Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики та складання національних рахунків України. У процесі реалізації програми щодо розробки СНР України як комплексу взаємопов’язаних еко­номічних рахунків і допоміжних таблиць, що характеризують еко­номічну діяльність країни, Держкомстат України відпрацював методологію складання консолідованих національних рахунків та обчислення макроекономічних показників, які відповідали б вимогам міжнародних стандартів.

Проте, треба пам’ятати, що розробка і впровадження в економічну практику СНР України здійснюється в умовах перехідного періоду від адміністративно-командної до ринкової економіки, а це зумовлювало своєрідність підходу до даної проблеми. Ця своє­рідність випливала із потреби збереження на певний період звичних інформаційних характеристик розвитку економіки та відсутності адекватної СНР інформаційної бази. З урахуванням реальних обставин на початку 90-х років обрали шлях інтеграції СНР і балансу народного господарства (БНГ), який використовували до цього як методологічну базу для обчислення основних макроекономічних показників, обґрунтування пропорцій процесу відтворення тощо. Інтеграція СНР і БНГ передбачала формування СНР паралельно із використанням інформаційної бази БНГ і поступову гармонізацію понять, класифікацій і визначень. Це передбачало також визначення та описання подібності та відмінності між СНР і БНГ, уточнення та виміру розбіжностей між потоками та їх елементами, які враховуються по-різному в обох системах макроекономічного рахівництва, усунення або скорочення різних випадкових розбіжностей між ними.

Практичне застосування інтегрованої системи означало систематичне виявлення розбіжностей та їх подолання при обчисленні макроекономічних показників, при складанні рахунків і допоміжних таблиць, між потоками матеріальних продуктів і пос­луг та нематеріальних послуг, між доходом, створеним у сфері матеріального виробництва і в нематеріальній сфері, та ін.

Внаслідок всього цього впровадження СНР в економічну прак­тику почали здійснювати у декілька етапів.

Першим етапом цієї роботи була розробка методології та організація регулярних розрахунків ВВП та інших макроекономічних показників за поточними та постійними цінами, а також за галузями та за структурою кінцевого використання у поточних цінах. Перші оцінки цього показника було одержано за спрощеною методологією шляхом так званих перехідних ключів на основі національного доходу (чистої продукції галузей матеріального виробництва), розрахованого на основі методології БНГ.

У методологічному відношенні офіційні дані з ВВП у цілому були результатом приорітетного застосування виробничого методу обчислення ВДВ та «залишкового» розрахунку валового при­бутку у його доходному складі (розподільчий метод). Такий підхід був характерний і для розрахунку національного доходу в системі БНГ, де залишковим методом обчислювали так звані інші елементи чистого доходу (сукупна стаття, до якої входили вартість нематеріальних послуг, деякі податки). Було розроблено методологію обчислення ВВП і за методом кінцевого використання. Проте його застосування у економічній практиці внаслідок відсутності потрібної економічної інформації було обмеженим.

Формування та обчислення ВВП є можливим або з макрорівня, тобто на основі складання зведених, консолідованих рахунків внутрішньої економіки, або з нижчого рівня — рівня галузей і секторів економіки. Враховуючи необхідність застосування загальних принципів СНР в умовах перехідного періоду нашої економіки і недостатню розробленість інформаційної бази, було визнано за потрібне прийняття першого підходу. Тому на другому етапі було розроблено методологію і здійснено складання основних зведених національних рахунків України та рахунків за секторами економіки. Це сталося у 1994 р. Отже, включно по 1994 р. складання національних рахунків відбувалося паралельно з розробкою системи БНГ і з використанням його підсумків. Починаючи з 1995 р. Держком Мінстат України згорнув більшість розділів системи БНГ і перейшов до безпосередніх розрахунків ВВП на власній основі.

На третьому етапі має здійснюватися розробка методології складання рахунків та обчислення показників за галузями економіки.

У новій СНР-93, яку спільно з ООН прийняли впливові світові фінансово-економічні організації, для відображення доходного складу ВВП (за розподільчим методом) передбачено окремий рахунок утворення доходу, який розташований безпосередньо за рахунком виробництва і характеризує розподіл ВВП і ВДВ на первинні доходи, створені економікою.

Ззовні може здатися, що структура переглянутої СНР віддає перевагу виробничому рахунку та одноіменному методові обчислення ВВП, оскільки складання рахунка утворення доходу формально можна звести до розподілу наперед визначеного ВВП і ВДВ. В дійсності така будова, хоча і більш послідовно показує економічний оборот, є до певної міри даниною традиціям країн з перехідною економікою та країн «третього світу», де історично національний облік виробництва було налагоджено краще, ніж облік доходів.

Подібні традиції були характерними і для республік колишнього СРСР. У так званій єдиній системі народногосподарського обліку ці об’єкти обліку (виробництва і доходів) були роз’єднані навіть організаційно: інформаційні потреби виробничого обліку забезпечувалися статистичною звітністю ЦСУ, а обліку доходів — бухгалтерською звітністю Мінфіну. І це при тому, що зведення підсумків бухгалтерської звітності для одержання зведених рахунків підприємницького сектору протягом багатьох років здійснюють статистичні органи [12, c. 42—43].

За умови належної організації первинного обліку виробництва і доходів обчислення ВВП розподільчим методом (за доходами) обіцяє бути точнішим за всі інші, оскільки їх первинна основа — бухгалтерська звітність — перебуває під найдійовішим у сучасних умовах податковим контролем. Існує думка, що за цим методом дані про ВВП можна одержати набагато швидше, ніж, скажімо, підсумки виробничого рахунка.

Отже, перехід на принципи СНР та складання національних рахунків здійснюється в умовах поки що недосконалої методологічної та інформаційної бази. Тому розроблені національні рахунки не повністю відповідають вимогам міжнародних стандартів СНР.