2. Способи і прийоми

Зміст методу економічного аналізу господарської діяльності розкривають способи і прийоми його проведення.

Способи і прийоми економічного аналізу обумовлені різноманітністю, внутрішньою складністю і єдністю сторін та елементів господарської діяльності. Вони умовно діляться на традиційні та математичні.

Традиційні способи і прийоми економічного аналізу господарської діяльності виникли  у минулому. Серед них - порівняння, елімінування, балансовий і сальдовий, групування, відносні та середні величини, індекси, тощо.

Порівняння  - найбільш    ранній  і   розповсюджений спосіб  економічно-го аналізу.

Порівняння є конкретною формою взаємозв’язку аналізу і синтезу. Порівняння здійснює емпіричне узагальнення і класифікацію    явищ. З нього починається оцінка показників господарської діяльності, установлення відхилень  дії процесів та явищ від розрахунково-теоретичної величини, чи дії у попередні періоди, на інших підприємствах, цехах,  бригадах, тощо.

Найважливішою вимогою до порівняння є співставність показників процесів та явищ у часі та  просторі.

Елімінування /вибіркове освітлення/ - це  найбільш простий і доступний спосіб визначення впливу окремих факторів на відхилення фактичних результативних показників від базових. Цей спосіб включає прийоми ланцюгових /послідовних/ підставок, вирахування абсолютних різниць, вирахування відносних різниць, перерахування показників, тощо.

Всі фактори, що впливають на результативний показник, при аналізі повинні бути розміщені у суворій послідовності від кількісних до якісних.

Прийом послідовних підставок передбачає послідовну заміну базової величини одних і тих же факторів фактичною з подальшим відніманням від результату кожної наступної підставки попереднього результату. При цьому різниця результатів показує величину впливу зміни окремого фактора на узагальнюючий показник. Кількість підставок рівняється  кількості факторів, що впливають на результативний показник, плюс  одиниця.

Розмір відхилення величини результативного показника /Уф  / від базової /Уп / установлюють шляхом послідовного порівняння комбінації факторів, формалізованих  у такому вигляді:

)                                   Ух1 = У1 -  Уп

)                       Ух2  =  У2  -  У1

                        Ух3  =  У3  -  У2

                        Ух4  =  Уф  -  У3

Наглядним прикладом використання описаного прийому на практиці слугує розрахунок впливу факторів на випуск продукції, проведений за умовними  даними таблиці 1.

Таблиця 1

Аналіз впливу факторів на обсяг випуску продукції

За даними таблиці 1 обсяг випуску продукції характеризують наступні розрахунки:

= 2000   4153,5 = 8307 тис.грн.

= 1940  4153,5 = 8057,8 тис.грн.

= 1940  4309,3 = 8360 тис.грн.

Вплив чисельності на випуск продукції складає:

  =   -    = 8057,8 - 8307 = -249,2 тис.грн.

Вплив зміни продуктивності праці на випуск продукції складає:

Ух2  = Уф  -  У1  = 8360 - 8057,8 = +302,2 тис.грн.

Загальний  вплив цих   факторів   на  випуск   продукції дорівнює             + 53,0 тис.грн.

Прийом абсолютних різниць за своїм змістом зводиться до вирахування відхилень всіх фактичних показників від базових.

Формально даний прийом включає такі математичні дії:

а/ визначаються по кожному показнику шляхом порівняння позитивні /+/ та негативні /-/ відхилення від базових величин:

б/ вплив першого фактора на зміну результативного показника вираховується шляхом множення абсолютного відхилення величини першого фактора на базові величини  всіх наступних факторів:

в/ вплив другого та кожного наступного фактора вираховується шляхом множення абсолютного відхилення величини другого або наступного факторів на абсолютні фактичні величини попередніх, уже проаналізованих факторів, і на абсолютні базові величини наступних, ще не вивчених факторів:

г/ вплив останнього фактора вираховується шляхом множення  абсолютного відхилення цього фактора на абсолютні фактичні величини інших проаналізованих факторів:

д/ вираховується  абсолютна величина загального впливу факторів  (DY):

Якщо факторів два, то абсолютне відхилення фактичної величини  кількісного фактора множиться на планову величину якісного фактора, а відхилення фактичної величини якісного фактора множиться на фактичну величину кількісного фактора.

Пристосовуючи даний прийом до розрахунку впливу зміни чисельності на випуск продукції за даними таблиці 1, формула розрахунків має такий вигляд:

= -60 4153,5 = -249,2 (тис.грн.)

Оцінка впливу зміни продуктивності праці на випуск продукції, відповідно, проводиться за формулою:

Загальний вплив факторів на випуск продукції становить +53,0 тис.грн.

Прийом відносних різниць відрізняється від прийому абсолютних різниць тим, що вплив факторів визначається множенням відносної величини  відхилення фактора на планову абсолютну величину результативного показника.

Технологія застосування цього прийому зводиться до виконання таких математичних дій.

Першочергово, з усіх показників вираховується  процент виконання плану. На наступному кроці визначаються відносні відхилення. Для цього із величини відсотка виконання плану першого фактора віднімаємо 100. Далі, із добутку відсотків виконання плану кожного наступного і попередніх факторів вираховуємо добуток процентів виконання плану  попередніх  факторів.       В кінці, замість відсотка виконання плану останнього фактора беремо відсоток виконання плану  результативного показника, із якого вираховується добуток відсотків виконання плану попередніх  факторів.

Наприклад, виходячи з наведених у таблиці 1 розрахунків, абсолютна зміна  /У / випуску продукції складає в грошах:

У = Ух+ Ух,

а в процентах:

Перерахунок показників являє  собою різновидність елімінування. Він  використовується для досягнення співставності показників за обсягом, структурою, якістю, тощо. Суть його полягає в тому, що планові або базові показники за певною методикою перераховуються на фактичний обсяг результативного показника, забезпечуючи при цьому базу для порівняння.

Прийоми балансових співвідношень основані на порівнянні засобів чи витрат з джерелами їх утворення або покриття.       Вони складаються з прийомів   балансового узгодження і перевірки достовірності вихідних даних  аналітичних розрахунків та прийомів балансової оцінки виконання плану і розрахунків впливу факторів  (матеріальні баланси, баланси праці, фінансові баланси).

Балансовий і сальдовий прийоми застосовуються тоді, коли відомі  деякі однорідні показники, які пов’язані між собою, і є можливість через рівновагу визначити або перевірити взаємозв’язок, значення інших показників чи факторів.

Ці прийоми використосовуються для аналізу фінансового стану підприємства та перевірки вірності розрахунків, виконаних прийомом ланцюгових підставок, абсолютних чи відносних різниць,   тощо.

Спосіб аналітичних групувань застосовується для систематизації або класифікації первинних даних про явища,  процеси, причини і фактори, що їх обумовили, та виявлення закономірностей їх впливу на результати господарської діяльності.

Аналітичні групування діляться на  типологічні, структурні та факторні.

Типологічні групування використовуються для розподілу сукупності первинної інформації на однорідні групи або класи. Наприклад, класифікація основних фондів підприємств на будови, споруди, машини, тощо.

Структурні групування використовують для вивчення внутрішнього складу сукупності та вияву співвідношення між складовими елементами. Наприклад, вивчення структури витрат на виробництво, структури робітників за професіями, стажем роботи, тощо.

Факторні групування використовуються для виявлення причинно-наслідкових зв’язків між факторами або їх сукупністю. Наприклад, вивчення взаємозв’язку між чисельністю робітників та обсягом продукції, залежністю виконання норми виробітку від стажу робітників, тощо.

Прийом відносних та середніх величин використовується для виявлення  співвідношення між фактичною та базовою величинами показника.

В залежності від бази порівняння виділяють відносні величини виконання плану, динаміки, структури.

Різновидністю відносних величин є індекси, проценти та коефіцієнти, які використовуються для оцінки окремих явищ і процесів.

Індекси бувають індивідуальні, зведені, агрегатні.

Індивідуальні індекси показують співвідношення величини фактичних та планових  індивідуальних показників.

Зведені індекси  характеризують співвідношення зведеного фактичного показника до планової чи базової величини.

Агрегатні індекси характеризують співвідношення суми величини фактичних показників до суми величини базових показників (в чисельнику та знаменнику використовуються суми добутків індексованих величин). Ці індекси  дозволяють вираховувати вплив факторів на сукупність.

Різновидністю середніх величин є середня арифметична, середня гармонічна, середня квадратична, середня геометрична та середня хронологічна величини.

Застосування того чи іншого виду середньої величини залежить від особливостей явищ і процесів, що вивчаються. Індикатором застосування відповідного виду середньої величини слугує оцінка підсумкового показника на предмет його відповідності  реальному змісту.

До основних математичних способів і прийомів економічного аналізу господарської діяльності відносяться кореляційно-регресійні та динамічні ряди, лінійне та динамічне програмування, теорії ігор і масового обслуговування, графічні та матричні порівняння, тощо.

Доцільно сполучати традиційні та математичні способи і прийоми економічного аналізу.

Прийоми кореляційного аналізу широко використовуються для виз-начення тісноти зв’язку між факторами, що вивчаються.

Динамічні ряди вивчають  зміни процесів та явищ за ряд періодів. Вони дозволяють відобразити сукупність однорідних показників у певні відрізки часу. Для побудови динамічних рядів  показники ряду порівнюють з рівнем, взятим за базовий. На практиці це виглядає як співвідношення кожної наступної величини до попередньої.

За часом відрізняють інтервальні та моментні динамічні ряди. Інтервальні динамічні ряди характеризують явища та процеси за визначені відрізки часу.  Наприклад, обсяг виробництва за місяць або квартал.

Моментні динамічні ряди характеризують розміри процесів та явищ на визначену дату: наприклад, залишки обігових коштів на перше число кожного місяця.

Динамічне програмування є сукупність математичних засобів для досягнення оптимальних результатів господарської діяльності. Воно застосовується для аналізу розподілу капітальних вкладень, розміщення заправних баз, визначення оптимальних партій відвантаження матеріалів постачальниками, завантаження контейнерів, тощо.

Теорія ігор і масового обслуговування надає можливість вивчення економічних явищ в ситуаціях ігрового характеру. Такі засоби використовуються для визначення масових явищ ймовірного характеру, кількісної оцінки процесів масового обслуговування, оцінки якості функціонування обслуговуючих систем, опрацювання оптимальних стратегій, прийняття управлінських рішень, систем наукових та господарських експериментів, визначення запасів сировини, матеріалів, пального, приладів, напівфабрикатів, тощо.

Матричний спосіб, оснований на лінійній алгебрі. Він застосовується при вирішенні задач для виявлення впливу факторів на процеси та явища господарської діяльності і надає можливість заполучити найбільш точні, у порівнянні з іншими, результати. Разом з тим, його застосування дуже працемістке і можливе  за умов використання електронної обчислювальної техніки.

Графічні прийоми дозволяють наглядно зобразити зміни процесів та явищ під дією окремих факторів. Вони використовуються для аналізу схем керування виробництвом, дослідження взаємозв’язку виробничих процесів, вивчення системи документообігу, визначення критичних навантажень  на основні фонди, тощо.

Різновидністю графічних прийомів є сіттєві графіки, які дозволяють визначити послідовність і критичний шлях виконання визначених робіт.

Економіко-математичні прийоми використовуються при оцінці плану виробництва багатогалузевих підприємств, визначенні економічної ефективності нової техніки, технології, нових видів матеріалів, виявленні економії ресурсів, тощо. Ці прийоми аналізу господарської діяльності забезпечують розробку оптимальних рішень.

Математичні прийоми надають можливість одержати наближене відображення дійсності. Вони використовуються у випадку коли немає можливості формально описати ті чи інші явища і процеси.

Зміст методу економічного аналізу господарської діяльності розкривають способи і прийоми його проведення.

Способи і прийоми економічного аналізу обумовлені різноманітністю, внутрішньою складністю і єдністю сторін та елементів господарської діяльності. Вони умовно діляться на традиційні та математичні.

Традиційні способи і прийоми економічного аналізу господарської діяльності виникли  у минулому. Серед них - порівняння, елімінування, балансовий і сальдовий, групування, відносні та середні величини, індекси, тощо.

Порівняння  - найбільш    ранній  і   розповсюджений спосіб  економічно-го аналізу.

Порівняння є конкретною формою взаємозв’язку аналізу і синтезу. Порівняння здійснює емпіричне узагальнення і класифікацію    явищ. З нього починається оцінка показників господарської діяльності, установлення відхилень  дії процесів та явищ від розрахунково-теоретичної величини, чи дії у попередні періоди, на інших підприємствах, цехах,  бригадах, тощо.

Найважливішою вимогою до порівняння є співставність показників процесів та явищ у часі та  просторі.

Елімінування /вибіркове освітлення/ - це  найбільш простий і доступний спосіб визначення впливу окремих факторів на відхилення фактичних результативних показників від базових. Цей спосіб включає прийоми ланцюгових /послідовних/ підставок, вирахування абсолютних різниць, вирахування відносних різниць, перерахування показників, тощо.

Всі фактори, що впливають на результативний показник, при аналізі повинні бути розміщені у суворій послідовності від кількісних до якісних.

Прийом послідовних підставок передбачає послідовну заміну базової величини одних і тих же факторів фактичною з подальшим відніманням від результату кожної наступної підставки попереднього результату. При цьому різниця результатів показує величину впливу зміни окремого фактора на узагальнюючий показник. Кількість підставок рівняється  кількості факторів, що впливають на результативний показник, плюс  одиниця.

Розмір відхилення величини результативного показника /Уф  / від базової /Уп / установлюють шляхом послідовного порівняння комбінації факторів, формалізованих  у такому вигляді:

)                                   Ух1 = У1 -  Уп

)                       Ух2  =  У2  -  У1

                        Ух3  =  У3  -  У2

                        Ух4  =  Уф  -  У3

Наглядним прикладом використання описаного прийому на практиці слугує розрахунок впливу факторів на випуск продукції, проведений за умовними  даними таблиці 1.

Таблиця 1

Аналіз впливу факторів на обсяг випуску продукції

За даними таблиці 1 обсяг випуску продукції характеризують наступні розрахунки:

= 2000   4153,5 = 8307 тис.грн.

= 1940  4153,5 = 8057,8 тис.грн.

= 1940  4309,3 = 8360 тис.грн.

Вплив чисельності на випуск продукції складає:

  =   -    = 8057,8 - 8307 = -249,2 тис.грн.

Вплив зміни продуктивності праці на випуск продукції складає:

Ух2  = Уф  -  У1  = 8360 - 8057,8 = +302,2 тис.грн.

Загальний  вплив цих   факторів   на  випуск   продукції дорівнює             + 53,0 тис.грн.

Прийом абсолютних різниць за своїм змістом зводиться до вирахування відхилень всіх фактичних показників від базових.

Формально даний прийом включає такі математичні дії:

а/ визначаються по кожному показнику шляхом порівняння позитивні /+/ та негативні /-/ відхилення від базових величин:

б/ вплив першого фактора на зміну результативного показника вираховується шляхом множення абсолютного відхилення величини першого фактора на базові величини  всіх наступних факторів:

в/ вплив другого та кожного наступного фактора вираховується шляхом множення абсолютного відхилення величини другого або наступного факторів на абсолютні фактичні величини попередніх, уже проаналізованих факторів, і на абсолютні базові величини наступних, ще не вивчених факторів:

г/ вплив останнього фактора вираховується шляхом множення  абсолютного відхилення цього фактора на абсолютні фактичні величини інших проаналізованих факторів:

д/ вираховується  абсолютна величина загального впливу факторів  (DY):

Якщо факторів два, то абсолютне відхилення фактичної величини  кількісного фактора множиться на планову величину якісного фактора, а відхилення фактичної величини якісного фактора множиться на фактичну величину кількісного фактора.

Пристосовуючи даний прийом до розрахунку впливу зміни чисельності на випуск продукції за даними таблиці 1, формула розрахунків має такий вигляд:

= -60 4153,5 = -249,2 (тис.грн.)

Оцінка впливу зміни продуктивності праці на випуск продукції, відповідно, проводиться за формулою:

Загальний вплив факторів на випуск продукції становить +53,0 тис.грн.

Прийом відносних різниць відрізняється від прийому абсолютних різниць тим, що вплив факторів визначається множенням відносної величини  відхилення фактора на планову абсолютну величину результативного показника.

Технологія застосування цього прийому зводиться до виконання таких математичних дій.

Першочергово, з усіх показників вираховується  процент виконання плану. На наступному кроці визначаються відносні відхилення. Для цього із величини відсотка виконання плану першого фактора віднімаємо 100. Далі, із добутку відсотків виконання плану кожного наступного і попередніх факторів вираховуємо добуток процентів виконання плану  попередніх  факторів.       В кінці, замість відсотка виконання плану останнього фактора беремо відсоток виконання плану  результативного показника, із якого вираховується добуток відсотків виконання плану попередніх  факторів.

Наприклад, виходячи з наведених у таблиці 1 розрахунків, абсолютна зміна  /У / випуску продукції складає в грошах:

У = Ух+ Ух,

а в процентах:

Перерахунок показників являє  собою різновидність елімінування. Він  використовується для досягнення співставності показників за обсягом, структурою, якістю, тощо. Суть його полягає в тому, що планові або базові показники за певною методикою перераховуються на фактичний обсяг результативного показника, забезпечуючи при цьому базу для порівняння.

Прийоми балансових співвідношень основані на порівнянні засобів чи витрат з джерелами їх утворення або покриття.       Вони складаються з прийомів   балансового узгодження і перевірки достовірності вихідних даних  аналітичних розрахунків та прийомів балансової оцінки виконання плану і розрахунків впливу факторів  (матеріальні баланси, баланси праці, фінансові баланси).

Балансовий і сальдовий прийоми застосовуються тоді, коли відомі  деякі однорідні показники, які пов’язані між собою, і є можливість через рівновагу визначити або перевірити взаємозв’язок, значення інших показників чи факторів.

Ці прийоми використосовуються для аналізу фінансового стану підприємства та перевірки вірності розрахунків, виконаних прийомом ланцюгових підставок, абсолютних чи відносних різниць,   тощо.

Спосіб аналітичних групувань застосовується для систематизації або класифікації первинних даних про явища,  процеси, причини і фактори, що їх обумовили, та виявлення закономірностей їх впливу на результати господарської діяльності.

Аналітичні групування діляться на  типологічні, структурні та факторні.

Типологічні групування використовуються для розподілу сукупності первинної інформації на однорідні групи або класи. Наприклад, класифікація основних фондів підприємств на будови, споруди, машини, тощо.

Структурні групування використовують для вивчення внутрішнього складу сукупності та вияву співвідношення між складовими елементами. Наприклад, вивчення структури витрат на виробництво, структури робітників за професіями, стажем роботи, тощо.

Факторні групування використовуються для виявлення причинно-наслідкових зв’язків між факторами або їх сукупністю. Наприклад, вивчення взаємозв’язку між чисельністю робітників та обсягом продукції, залежністю виконання норми виробітку від стажу робітників, тощо.

Прийом відносних та середніх величин використовується для виявлення  співвідношення між фактичною та базовою величинами показника.

В залежності від бази порівняння виділяють відносні величини виконання плану, динаміки, структури.

Різновидністю відносних величин є індекси, проценти та коефіцієнти, які використовуються для оцінки окремих явищ і процесів.

Індекси бувають індивідуальні, зведені, агрегатні.

Індивідуальні індекси показують співвідношення величини фактичних та планових  індивідуальних показників.

Зведені індекси  характеризують співвідношення зведеного фактичного показника до планової чи базової величини.

Агрегатні індекси характеризують співвідношення суми величини фактичних показників до суми величини базових показників (в чисельнику та знаменнику використовуються суми добутків індексованих величин). Ці індекси  дозволяють вираховувати вплив факторів на сукупність.

Різновидністю середніх величин є середня арифметична, середня гармонічна, середня квадратична, середня геометрична та середня хронологічна величини.

Застосування того чи іншого виду середньої величини залежить від особливостей явищ і процесів, що вивчаються. Індикатором застосування відповідного виду середньої величини слугує оцінка підсумкового показника на предмет його відповідності  реальному змісту.

До основних математичних способів і прийомів економічного аналізу господарської діяльності відносяться кореляційно-регресійні та динамічні ряди, лінійне та динамічне програмування, теорії ігор і масового обслуговування, графічні та матричні порівняння, тощо.

Доцільно сполучати традиційні та математичні способи і прийоми економічного аналізу.

Прийоми кореляційного аналізу широко використовуються для виз-начення тісноти зв’язку між факторами, що вивчаються.

Динамічні ряди вивчають  зміни процесів та явищ за ряд періодів. Вони дозволяють відобразити сукупність однорідних показників у певні відрізки часу. Для побудови динамічних рядів  показники ряду порівнюють з рівнем, взятим за базовий. На практиці це виглядає як співвідношення кожної наступної величини до попередньої.

За часом відрізняють інтервальні та моментні динамічні ряди. Інтервальні динамічні ряди характеризують явища та процеси за визначені відрізки часу.  Наприклад, обсяг виробництва за місяць або квартал.

Моментні динамічні ряди характеризують розміри процесів та явищ на визначену дату: наприклад, залишки обігових коштів на перше число кожного місяця.

Динамічне програмування є сукупність математичних засобів для досягнення оптимальних результатів господарської діяльності. Воно застосовується для аналізу розподілу капітальних вкладень, розміщення заправних баз, визначення оптимальних партій відвантаження матеріалів постачальниками, завантаження контейнерів, тощо.

Теорія ігор і масового обслуговування надає можливість вивчення економічних явищ в ситуаціях ігрового характеру. Такі засоби використовуються для визначення масових явищ ймовірного характеру, кількісної оцінки процесів масового обслуговування, оцінки якості функціонування обслуговуючих систем, опрацювання оптимальних стратегій, прийняття управлінських рішень, систем наукових та господарських експериментів, визначення запасів сировини, матеріалів, пального, приладів, напівфабрикатів, тощо.

Матричний спосіб, оснований на лінійній алгебрі. Він застосовується при вирішенні задач для виявлення впливу факторів на процеси та явища господарської діяльності і надає можливість заполучити найбільш точні, у порівнянні з іншими, результати. Разом з тим, його застосування дуже працемістке і можливе  за умов використання електронної обчислювальної техніки.

Графічні прийоми дозволяють наглядно зобразити зміни процесів та явищ під дією окремих факторів. Вони використовуються для аналізу схем керування виробництвом, дослідження взаємозв’язку виробничих процесів, вивчення системи документообігу, визначення критичних навантажень  на основні фонди, тощо.

Різновидністю графічних прийомів є сіттєві графіки, які дозволяють визначити послідовність і критичний шлях виконання визначених робіт.

Економіко-математичні прийоми використовуються при оцінці плану виробництва багатогалузевих підприємств, визначенні економічної ефективності нової техніки, технології, нових видів матеріалів, виявленні економії ресурсів, тощо. Ці прийоми аналізу господарської діяльності забезпечують розробку оптимальних рішень.

Математичні прийоми надають можливість одержати наближене відображення дійсності. Вони використовуються у випадку коли немає можливості формально описати ті чи інші явища і процеси.