1. Ділова активність

Аналіз показників ділової активності є важливим етапом оцінки ефективності діяльності підприємства. Результатами аналізу зацікавлені внутрішні та зовнішні користувачі інформації. До першої групи відносять власників і спеціалістів підприємства, позикодавців (банки та інші), постачальників, покупців, податкові органи. До другої групи користувачів інформації відносять суб’єкти аналізу, які безпосередньо не зацікавлені в діяльності підприємства, але згідно договорів захищають інтереси підприємства чи користувачів інформації першої групи. Це консультанти, юристи, аудиторські фірми, працівники ЗМІ, профспілки та інші. Основними завданнями аналізу виступають: оцінка господарської ситуації; виявлення факторів і причин досягнутого стану; підготовка і обгрунтування майбутніх рішень; викриття і мобілізація резервів підвищення ефективності господарської діяльності.

Мета суб’єктів аналізу може бути різною. Але всі вони бажають одержати основні ключові показники, що дають обгрунтовану оцінку стану об’єкта і майбутніх перспектив його розвитку.

Ефективність господарської діяльності вимірюється одним із двох способів, які виражають результативність роботи підприємства. Перший – відношення продукції чи прибутку до авансованих ресурсів; другий – відношення продукції чи прибутку до затрат.

Методику оцінки ділової активності з використанням ряду показників, які визначають відношення обсягу виробництва, реалізації продукції та прибутку на одиницю авансованих ресурсів або витрат наводимо в таблиці 50. Вибір показників залежить від поставленої мети.

Таблиця 50

Аналіз показників ділової активності

І. Аналіз таблиці 50 показує, що порівнюючи з минулим роком, на підприємстві прибуток на 1 грн. реалізованої продукції зріс на 0,6 коп., або 3,4%. Це позитивно характеризує роботу господарників. Збільшення цього коефіцієнта може бути наслідком зростання цін при постійних витратах на виробництво продукції або знижені витрат на виробництво при постійних цінах.

2. Коефіцієнт ділової активності вираховується діленням виручки від реалізації на загальну величину коштів підприємства /валюту балансу-нетто/. Він показує обсяг продукції, для виробництва якого використовується майно підприємства. Зниження коефіцієнта свідчить про падіння попиту на продукцію підприємства, що викликало зменшення виробництва і перенагромадження (залишків готової продукції) активів.

Цей коефіцієнт залежить не тільки від ефективності використання майна підприємства, але й від хронологічного періоду, за який він вирахований. Наприклад, за рік його величина може бути в чотири рази більша, ніж за квартал, якщо річна виручка від реалізації перевищить квартальну не менше, ніж у 4 рази. Але економічне значення цього коефіцієнта знижується внаслідок його залежності від матеріало- і працемісткості продукції. Тому для оцінки фінансового стану і, особливо, визначення кредитоздатності підприємства більш суттєву роль відіграє коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів /всього майна/ і коефіцієнт використання власних коштів.

3. Коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів /всього майна/ розраховується як відношення балансового прибутку до загальної суми валюти балансу-нетто. Цей показник дозволяє визначити за який період часу одержаний прибуток може компенсувати вартість майна підприємства. Коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів має першочергове значення для оцінки ефективності підприємництва. Він показує ефективність використання всього майна підприємства, фірми. Зниження коефіцієнта свідчить про падіння попиту і перенагромадження активів. Причиною збільшення активів часто є зменшення попиту на продукцію.

4. Коефіцієнт ефективності використання власних коштів вираховується як відношення суми прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, до загальної суми джерела власних коштів за балансом-нетто. Цей показник дає узагальнену оцінку вкладених коштів у дане підприємство. Він показує ефективність використання власного капіталу. Динаміка коефіцієнта впливає на котировку акцій на фондових біржах. На зміну цього показника впливають тіж фактори, які впливають на прибуток і величину власних коштів.

5. Коефіцієнт вигідності підприємства вираховується діленням коефіцієнта ефективності власних коштів до середнього процента доходності цінних паперів. Цей коефіцієнт широко використовується в практиці фінансового аналізу капіталістичних підприємств. Дані про середній коефіцієнт доходу, які одержують власники цінних паперів, визначаються на основі біржових котировок. У вітчизняній практиці фінансового аналізу цей коефіцієнт в теперішній час ще не може бути вирахуваний, оскільки відсутні дані про середній процент доходу цінних паперів. У перспективі з розвитком ринку цінних паперів у нашій країні за допомогою цього показника можна буде оцінювати ефективність вкладення коштів у акції аналізованого підприємства. За даними біржі ми приймаємо його за 0,19.

6 і 7. Продуктивність праці і фондовіддача знизились. Основною причиною цього зниження було зменшення виробництва продукції через падіння попиту. Продуктивність праці знизилась на 1,41%, фондовіддача зменшилась на 6,44%. Різниця між цими показниками - 5,03% свідчить про незадовільне використання і відсутність заміни старого парку новим обладнанням.

8. Оборотність коштів у розрахунках (коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості) зменшилась. Це вказує на зниження ефективності комерційного кредиту, наданого підприємствам дебіторам. На цьому підприємстві таке зниження показує про зростання дебіторської заборгованості.

9. Тривалість обороту коштів у розрахунках зросла на 4,5 дня. Це негативно оцінює ділову активність підприємства і показує на зростання дебіторської заборгованості. Необхідно дати науково обгрунтовану оцінку утворення дебіторської заборгованості.

10,11,12,13,14. Оборотність виробничих запасів і оборотність оборотних засобів показують на негативну динаміку цих показників, викликану зменшенням обсягу реалізованої продукції і зростанням вартості активів.

15,16,17. Показують швидкість обертання власного і всього капіталу. Ці показники дуже цікавлять акціонерів. Вони показують активність коштів, якими ризикують акціонери. Ріст оборотності власного капіталу і всього капіталу свідчить про збільшення продаж, яке забезпечується кредитами і, відповідно, знижується доля власників в загальному капіталі. Значне зниження цих коефіцієнтів показує тенденцію до бездіяльності частини власного і всього капіталу.

18. Період окупності власного капіталу великий і продовжує зростати. Цей показник цікавить інвесторів, які бажають, щоб цей коефіцієнт був менший одиниці. Зростання показника лякав інвесторів, вони будуть шукати інше підприємство.

Для поглиблення аналізу показників ділової активності проводиться факторний аналіз. Методику покажемо на першому показникові. Помітимо прибуток на 1 грн. реалізованої продукції (конкурентоздатність) базисного і звітного року через К0 і K1 . Напишемо їх визначення:

де П0, П1 - прибуток від реалізації минулого (базисного) і звітного року;

Р0, Р1 - реалізація продукції відповідно минулого і звітного років;

С0,С1 - собівартість продукції відповідно;

DК     - зміна конкурентоздатності за аналізуємий період.

Вплив фактора зміни ціни продукції на конкурентоздатність визначається розрахунком (способом ланцюгових підставок)

.

Відповідно, вплив фактора зміни собівартості становитиме

сума факторних відхилень дає загальну зміну конкурентоздатності за період.    DК = DКр + DКс

За такою ж методикою аналізуються всі інші показники ділової активності.

Аналіз показників ділової активності є важливим етапом оцінки ефективності діяльності підприємства. Результатами аналізу зацікавлені внутрішні та зовнішні користувачі інформації. До першої групи відносять власників і спеціалістів підприємства, позикодавців (банки та інші), постачальників, покупців, податкові органи. До другої групи користувачів інформації відносять суб’єкти аналізу, які безпосередньо не зацікавлені в діяльності підприємства, але згідно договорів захищають інтереси підприємства чи користувачів інформації першої групи. Це консультанти, юристи, аудиторські фірми, працівники ЗМІ, профспілки та інші. Основними завданнями аналізу виступають: оцінка господарської ситуації; виявлення факторів і причин досягнутого стану; підготовка і обгрунтування майбутніх рішень; викриття і мобілізація резервів підвищення ефективності господарської діяльності.

Мета суб’єктів аналізу може бути різною. Але всі вони бажають одержати основні ключові показники, що дають обгрунтовану оцінку стану об’єкта і майбутніх перспектив його розвитку.

Ефективність господарської діяльності вимірюється одним із двох способів, які виражають результативність роботи підприємства. Перший – відношення продукції чи прибутку до авансованих ресурсів; другий – відношення продукції чи прибутку до затрат.

Методику оцінки ділової активності з використанням ряду показників, які визначають відношення обсягу виробництва, реалізації продукції та прибутку на одиницю авансованих ресурсів або витрат наводимо в таблиці 50. Вибір показників залежить від поставленої мети.

Таблиця 50

Аналіз показників ділової активності

І. Аналіз таблиці 50 показує, що порівнюючи з минулим роком, на підприємстві прибуток на 1 грн. реалізованої продукції зріс на 0,6 коп., або 3,4%. Це позитивно характеризує роботу господарників. Збільшення цього коефіцієнта може бути наслідком зростання цін при постійних витратах на виробництво продукції або знижені витрат на виробництво при постійних цінах.

2. Коефіцієнт ділової активності вираховується діленням виручки від реалізації на загальну величину коштів підприємства /валюту балансу-нетто/. Він показує обсяг продукції, для виробництва якого використовується майно підприємства. Зниження коефіцієнта свідчить про падіння попиту на продукцію підприємства, що викликало зменшення виробництва і перенагромадження (залишків готової продукції) активів.

Цей коефіцієнт залежить не тільки від ефективності використання майна підприємства, але й від хронологічного періоду, за який він вирахований. Наприклад, за рік його величина може бути в чотири рази більша, ніж за квартал, якщо річна виручка від реалізації перевищить квартальну не менше, ніж у 4 рази. Але економічне значення цього коефіцієнта знижується внаслідок його залежності від матеріало- і працемісткості продукції. Тому для оцінки фінансового стану і, особливо, визначення кредитоздатності підприємства більш суттєву роль відіграє коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів /всього майна/ і коефіцієнт використання власних коштів.

3. Коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів /всього майна/ розраховується як відношення балансового прибутку до загальної суми валюти балансу-нетто. Цей показник дозволяє визначити за який період часу одержаний прибуток може компенсувати вартість майна підприємства. Коефіцієнт ефективності використання фінансових ресурсів має першочергове значення для оцінки ефективності підприємництва. Він показує ефективність використання всього майна підприємства, фірми. Зниження коефіцієнта свідчить про падіння попиту і перенагромадження активів. Причиною збільшення активів часто є зменшення попиту на продукцію.

4. Коефіцієнт ефективності використання власних коштів вираховується як відношення суми прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства, до загальної суми джерела власних коштів за балансом-нетто. Цей показник дає узагальнену оцінку вкладених коштів у дане підприємство. Він показує ефективність використання власного капіталу. Динаміка коефіцієнта впливає на котировку акцій на фондових біржах. На зміну цього показника впливають тіж фактори, які впливають на прибуток і величину власних коштів.

5. Коефіцієнт вигідності підприємства вираховується діленням коефіцієнта ефективності власних коштів до середнього процента доходності цінних паперів. Цей коефіцієнт широко використовується в практиці фінансового аналізу капіталістичних підприємств. Дані про середній коефіцієнт доходу, які одержують власники цінних паперів, визначаються на основі біржових котировок. У вітчизняній практиці фінансового аналізу цей коефіцієнт в теперішній час ще не може бути вирахуваний, оскільки відсутні дані про середній процент доходу цінних паперів. У перспективі з розвитком ринку цінних паперів у нашій країні за допомогою цього показника можна буде оцінювати ефективність вкладення коштів у акції аналізованого підприємства. За даними біржі ми приймаємо його за 0,19.

6 і 7. Продуктивність праці і фондовіддача знизились. Основною причиною цього зниження було зменшення виробництва продукції через падіння попиту. Продуктивність праці знизилась на 1,41%, фондовіддача зменшилась на 6,44%. Різниця між цими показниками - 5,03% свідчить про незадовільне використання і відсутність заміни старого парку новим обладнанням.

8. Оборотність коштів у розрахунках (коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості) зменшилась. Це вказує на зниження ефективності комерційного кредиту, наданого підприємствам дебіторам. На цьому підприємстві таке зниження показує про зростання дебіторської заборгованості.

9. Тривалість обороту коштів у розрахунках зросла на 4,5 дня. Це негативно оцінює ділову активність підприємства і показує на зростання дебіторської заборгованості. Необхідно дати науково обгрунтовану оцінку утворення дебіторської заборгованості.

10,11,12,13,14. Оборотність виробничих запасів і оборотність оборотних засобів показують на негативну динаміку цих показників, викликану зменшенням обсягу реалізованої продукції і зростанням вартості активів.

15,16,17. Показують швидкість обертання власного і всього капіталу. Ці показники дуже цікавлять акціонерів. Вони показують активність коштів, якими ризикують акціонери. Ріст оборотності власного капіталу і всього капіталу свідчить про збільшення продаж, яке забезпечується кредитами і, відповідно, знижується доля власників в загальному капіталі. Значне зниження цих коефіцієнтів показує тенденцію до бездіяльності частини власного і всього капіталу.

18. Період окупності власного капіталу великий і продовжує зростати. Цей показник цікавить інвесторів, які бажають, щоб цей коефіцієнт був менший одиниці. Зростання показника лякав інвесторів, вони будуть шукати інше підприємство.

Для поглиблення аналізу показників ділової активності проводиться факторний аналіз. Методику покажемо на першому показникові. Помітимо прибуток на 1 грн. реалізованої продукції (конкурентоздатність) базисного і звітного року через К0 і K1 . Напишемо їх визначення:

де П0, П1 - прибуток від реалізації минулого (базисного) і звітного року;

Р0, Р1 - реалізація продукції відповідно минулого і звітного років;

С0,С1 - собівартість продукції відповідно;

DК     - зміна конкурентоздатності за аналізуємий період.

Вплив фактора зміни ціни продукції на конкурентоздатність визначається розрахунком (способом ланцюгових підставок)

.

Відповідно, вплив фактора зміни собівартості становитиме

сума факторних відхилень дає загальну зміну конкурентоздатності за період.    DК = DКр + DКс

За такою ж методикою аналізуються всі інші показники ділової активності.