1. Ринок продукції

Основою життя людства є виробництво матеріальних благ.

Головним завданням промислових підприємств є виробництво ви-сокоякісної продукції для найбільш повного задоволення потреб народного господарства і населення.

Головною метою аналізу виробничої програми, динаміки росту про-мислової продукції є систематичне сприяння розвитку виробництва, по-ліпшенню якісних показників праці і продукції шляхом контролю за виконанням підприємствами планових завдань і договірних зобов’язань.

Перед початком аналізу виробничої програми необхідно вивчити можливості і особливості ринку, на який буде постачатись продукція. Потрібно достовірно знати попит на всі види продукції, наявність товарів-конкурентів і замінників, можливості зростання виробництва, наявність джерел сировини, інфраструктуру реалізації та інші умови.

Ринок - це економічна категорія товарного виробництва в обігу, пов’язана з системою економічних відносин, обумовлених способом виробництва. Він є формою зв’язку між товаровиробником і споживачами.

Ринку властиві загальноекономічні ознаки, які присутні будь-якій суспільній системі, що базується на поділі праці і товарно-грошовій формі виробничих відносин.

Складовими елементами ринку є попит, пропозиція, ціна і конкуренція.

Попит - це форма ринкового прояву платоспроможної потреби в товарах. Потребу, в загальному вигляді, прийнято характеризувати як недостачу чого-небудь, необхідного для підтримання життєдіяльності організму, соціальної групи чи суспільства в цілому. Пропозиції визначаються можливостями виробництва. При цьому, потреба і виробництво знаходяться в тісному діалектичному взаємозв’язку. В процесі відтворення потреба в своєму розвитку обганяє виробництво і стимулює його дальше зростання і вдосконалення, тобто є одночасно і результатом виробництва, і його збуджуючим фактором.

В сучасних умовах розвитку народного господарства показниками попиту виступають: держзамовлення, договори з державними та іншими організаціями, заявки і запити малих та спільних підприємств, торгівлі та громадян. Коли попит переважає пропозицію, вводиться відпуск товарів за нормами, карткова і талонні форми задоволення попиту на життєвоважливі продукти - хліб, тканини, сіль, газ, сірники.

Аналіз попиту і пропозицій проводиться шляхом порівняння і визна-чення лишку чи дефіциту за всіма видами продукції /табл. 19/.

Таблиця 19

Аналіз попиту і пропозицій за видами продукції, тис.грн.

Дані таблиці 19 свідчать, що на місцевому ринку пропозиції виробів АН, МТ і ЕД були нижчими попиту, а КВ і МП пропонувались більше потреби. Незбалансованість пропозицій з попитом негативно характеризує роботу підприємства.

Для ринкової економіки характерним є раціоналізм. При якому про-давець віддає перевагу товарам з вищою ціною, а покупець - з нижчою. Якщо ціни однакові, то купують товари з кращим дизайном, вищою якістю. Виробник не буде виробляти товар, який не користується попитом. Перед виробником завжди стоять питання: що виробляти ? Як виробляти ? Для кого виробляти ? Для кожного ринку характерна загальна тенденція закону попиту: платоспроможний попит знаходиться в обернено пропорційній залежності від ціни: чим вища ціна, тим менший попит на товар, і навпаки (мал.14).

Чутливість споживачів до зміни ціни продукції визначають коефіцієнтом цінової еластичності за формулою:

зміна попиту, в %

К е  =   -----------------------------

зміна ціни,      в %

Виходячи з того, що чисельник або знаменник може бути від’ємним, економісти взяли за правило ігнорувати від’ємний знак, беручи до уваги лише абсолютну величину коефіцієнта еластичності.

Коли коефіцієнт еластичності більше одиниці, то такий попит називають еластичним, а менше одиниці, - нееластичним. Якщо він дорівнює одиниці, то такий випадок називають одиничною еластичністю.

Термін “нееластичний попит” означає крайній випадок, коли зміна ціни не впливає на зміну попиту. Наприклад, попит голодних людей на хліб і воду, попит хворих людей на ліки, попит наркоманів на героїн і т.д. Якщо економіку країни довести до банкрутства, то зниження цін на засоби виробництва і предмети споживання не збільшить попит і пропозиції будуть переважати над попитом.

Аналіз показує, і це завжди потрібно враховувати, що чим вищі доходи споживачів, тим вищий рівень попиту. Темпи росту попиту завжди відстають від темпів росту доходів. Темпи росту попиту на предмети розкоші випереджають темпи росту доходів. Чим вищий рівень доходів, тим нижча питома вага покупок предметів першої необхідності в бюджеті споживачів.

Обсяг пропозицій залежить від виробництва продукції, на яке впливають біля 600 факторів. Вони будуть вивчатись у наступних розділах.

Під конкуренцією розуміють суперечності між товаровиробниками за ринки збуту товарів, завоювання певного сегменту ринку. Кожна фірма використовує свою стратегію і тактику маркетингу, пропонує різну структуру маркетингу. Конкурентоздатність товару - це здатність витримати порівняння з аналогічними товарами інших виробників; це все те, що забезпечує переваги товарові на ринку, сприяє його збуту за цінами не нижчими середньоринкових. Конкурентоздатність товару обумовлюється сукупністю техніко-економічних показників, які визначають його конкретну суспільну потребу, а також формами і методами торгівлі, реклами, умовами і строками поставок, розрахунків за товари та іншими умовами.

Для оцінки конкурентоздатності користуються коефіцієнтом конкурентоздатності /прибутковості/.

Прибуток від реалізації продукції

К кз = –––––––––––––––––––––––––––

Виручка від реалізації продукції

Перед складанням бізнес-планів порівнюють коефіцієнти цінової еластичності і конкурентоздатності всіх видів продукції. У бізнес-план включають найбільш конкурентоздатні товари.

Товарні пропозиції - це вся маса товарів, призначених для продажу. Обсяг товарних пропозицій на ринку складається із товарних запасів і надходження товарів із різних джерел.

Основним джерелом надходження товарів на внутрішній ринок є виробництво продукції в галузях народного господарства.

Обсяги товарних пропозицій встановлюються планомірно з орієнтацією на розвиток виробництва, ріст платоспроможного попиту, підвищення ефективності народного господарства.

Обсяг пропозиції продукції залежить від потужностей підприємств, забезпечення сировиною, трудовими ресурсами, устаткуванням. Враховуючи можливості підприємства, адміністрація рекламує продукцію. В рекламі відмічається можливий обсяг випуску товарів, їх якість, асортимент. Обов’язково враховується попит населення і торгівлі, мода, новизна фасонів, моделей та інші показники. Задоволення попиту державних підприємств, установ та населення здійснюється через державну, кооперативну, індивідуальну торгівлю, брокерські контори та біржі.

Місткість внутрішнього ринку - це можливий обсяг реалізації товарів. Він розраховується за формулами:

Мт  = По  +  Пн,

Мр  = По  +  Пн  + Пм,

де Мт і Мр - місткість відповідно товарного і регіонального ринків;

По,Пн,Пм  - обсяг попиту відповідно організацій, підприємств, населення і міжрайонної реалізації.

Під ринковою кон’юнктурою розуміють конкретні умови реалізації товарів і ситуацію з їх продажем, що створюється в певні періоди. Кон’юнктура визначається, в першу чергу, співвідношенням попиту і пропозиції. Показниками, які характеризують її стан, є рівень товарних запасів, обсяг і структура виробництва товарів і їх відповідність попиту. Виділяють кон’юнктуру загальну, окремих і регіональних ринків.

Головне завдання вивчення кон’юнктури є одержання інформації, необхідної для оперативного регулювання ринку з метою більш повного задоволення попиту при економії витрат споживання і обігу. Це дані про виробництво і реалізацію товарів, запаси товарів, їх  розміщення і якість. Широко використовуються при аналізі створеної кон’юнктури матеріали спеціальних спостережень в формі вибіркових обстежень. На підставі одержаної інформації складаються кон’юнктурні огляди, в яких описуються особливості в зміні попиту і пропозиції та причини цих змін. На підставі оглядів складається прогноз кон’юнктури ринку на майбутній період; з врахуванням такого прогнозу підприємства складають бізнес-плани. При цьому важливо досягти такого стану, щоб подані на ринку пропозиції цілком відповідали поданим запитам.

Аналізуючи ринок, необхідно пам’ятати, що кожний з його елементів не піддається точному математичному виміру. Наприклад, попит не можна планувати, бо він включає в себе не лише матеріально-вартісну, а й духовну потребу. Не можливо дати кількісну оцінку моді, психологічним, етичним і соціальним факторам. А в поведінці людини на ринку - дуже багато суб’єктивного, не передбаченого. Це ж можна сказати за пропозиції, ціну і поведінку конкурентів.

Звідси витікають такі висновки: точно визначити ситуацію на ринку не можливо; ринком необхідно постійно і оперативно керувати і реагувати на його кон’юнктуру; головним є виявлення тенденцій розвитку ринку, а не визначення точних показників ринкової ситуації.

Головною метою аналізу елементів ринку є вишукування шляхів збільшення прибутковості і рентабельності підприємства.

Потрібно відмітити, що при всіх формах ринкової економіки важливу роль відіграє планування будь-якої діяльності, тому що воно дозволяє:

1/ керівникам перспективно мислити;

2/ веде до чіткої координації зусиль;

3/ робить підприємство чи фірму більш підготовленою до змін.

Керівники підприємств, фірм віддають перевагу складанню стратегічних планів розвитку. Це дозволяє їм своєчасно орієнтуватися на ті або інші зміни, які відбуваються на ринку, передбачати етапи росту і спаду, своєчасно вживати заходи до зупинення виробництва тих товарів, які не користуються попитом. В результаті такі підприємства і фірми одержують великі прибутки.

Основою життя людства є виробництво матеріальних благ.

Головним завданням промислових підприємств є виробництво ви-сокоякісної продукції для найбільш повного задоволення потреб народного господарства і населення.

Головною метою аналізу виробничої програми, динаміки росту про-мислової продукції є систематичне сприяння розвитку виробництва, по-ліпшенню якісних показників праці і продукції шляхом контролю за виконанням підприємствами планових завдань і договірних зобов’язань.

Перед початком аналізу виробничої програми необхідно вивчити можливості і особливості ринку, на який буде постачатись продукція. Потрібно достовірно знати попит на всі види продукції, наявність товарів-конкурентів і замінників, можливості зростання виробництва, наявність джерел сировини, інфраструктуру реалізації та інші умови.

Ринок - це економічна категорія товарного виробництва в обігу, пов’язана з системою економічних відносин, обумовлених способом виробництва. Він є формою зв’язку між товаровиробником і споживачами.

Ринку властиві загальноекономічні ознаки, які присутні будь-якій суспільній системі, що базується на поділі праці і товарно-грошовій формі виробничих відносин.

Складовими елементами ринку є попит, пропозиція, ціна і конкуренція.

Попит - це форма ринкового прояву платоспроможної потреби в товарах. Потребу, в загальному вигляді, прийнято характеризувати як недостачу чого-небудь, необхідного для підтримання життєдіяльності організму, соціальної групи чи суспільства в цілому. Пропозиції визначаються можливостями виробництва. При цьому, потреба і виробництво знаходяться в тісному діалектичному взаємозв’язку. В процесі відтворення потреба в своєму розвитку обганяє виробництво і стимулює його дальше зростання і вдосконалення, тобто є одночасно і результатом виробництва, і його збуджуючим фактором.

В сучасних умовах розвитку народного господарства показниками попиту виступають: держзамовлення, договори з державними та іншими організаціями, заявки і запити малих та спільних підприємств, торгівлі та громадян. Коли попит переважає пропозицію, вводиться відпуск товарів за нормами, карткова і талонні форми задоволення попиту на життєвоважливі продукти - хліб, тканини, сіль, газ, сірники.

Аналіз попиту і пропозицій проводиться шляхом порівняння і визна-чення лишку чи дефіциту за всіма видами продукції /табл. 19/.

Таблиця 19

Аналіз попиту і пропозицій за видами продукції, тис.грн.

Дані таблиці 19 свідчать, що на місцевому ринку пропозиції виробів АН, МТ і ЕД були нижчими попиту, а КВ і МП пропонувались більше потреби. Незбалансованість пропозицій з попитом негативно характеризує роботу підприємства.

Для ринкової економіки характерним є раціоналізм. При якому про-давець віддає перевагу товарам з вищою ціною, а покупець - з нижчою. Якщо ціни однакові, то купують товари з кращим дизайном, вищою якістю. Виробник не буде виробляти товар, який не користується попитом. Перед виробником завжди стоять питання: що виробляти ? Як виробляти ? Для кого виробляти ? Для кожного ринку характерна загальна тенденція закону попиту: платоспроможний попит знаходиться в обернено пропорційній залежності від ціни: чим вища ціна, тим менший попит на товар, і навпаки (мал.14).

Чутливість споживачів до зміни ціни продукції визначають коефіцієнтом цінової еластичності за формулою:

зміна попиту, в %

К е  =   -----------------------------

зміна ціни,      в %

Виходячи з того, що чисельник або знаменник може бути від’ємним, економісти взяли за правило ігнорувати від’ємний знак, беручи до уваги лише абсолютну величину коефіцієнта еластичності.

Коли коефіцієнт еластичності більше одиниці, то такий попит називають еластичним, а менше одиниці, - нееластичним. Якщо він дорівнює одиниці, то такий випадок називають одиничною еластичністю.

Термін “нееластичний попит” означає крайній випадок, коли зміна ціни не впливає на зміну попиту. Наприклад, попит голодних людей на хліб і воду, попит хворих людей на ліки, попит наркоманів на героїн і т.д. Якщо економіку країни довести до банкрутства, то зниження цін на засоби виробництва і предмети споживання не збільшить попит і пропозиції будуть переважати над попитом.

Аналіз показує, і це завжди потрібно враховувати, що чим вищі доходи споживачів, тим вищий рівень попиту. Темпи росту попиту завжди відстають від темпів росту доходів. Темпи росту попиту на предмети розкоші випереджають темпи росту доходів. Чим вищий рівень доходів, тим нижча питома вага покупок предметів першої необхідності в бюджеті споживачів.

Обсяг пропозицій залежить від виробництва продукції, на яке впливають біля 600 факторів. Вони будуть вивчатись у наступних розділах.

Під конкуренцією розуміють суперечності між товаровиробниками за ринки збуту товарів, завоювання певного сегменту ринку. Кожна фірма використовує свою стратегію і тактику маркетингу, пропонує різну структуру маркетингу. Конкурентоздатність товару - це здатність витримати порівняння з аналогічними товарами інших виробників; це все те, що забезпечує переваги товарові на ринку, сприяє його збуту за цінами не нижчими середньоринкових. Конкурентоздатність товару обумовлюється сукупністю техніко-економічних показників, які визначають його конкретну суспільну потребу, а також формами і методами торгівлі, реклами, умовами і строками поставок, розрахунків за товари та іншими умовами.

Для оцінки конкурентоздатності користуються коефіцієнтом конкурентоздатності /прибутковості/.

Прибуток від реалізації продукції

К кз = –––––––––––––––––––––––––––

Виручка від реалізації продукції

Перед складанням бізнес-планів порівнюють коефіцієнти цінової еластичності і конкурентоздатності всіх видів продукції. У бізнес-план включають найбільш конкурентоздатні товари.

Товарні пропозиції - це вся маса товарів, призначених для продажу. Обсяг товарних пропозицій на ринку складається із товарних запасів і надходження товарів із різних джерел.

Основним джерелом надходження товарів на внутрішній ринок є виробництво продукції в галузях народного господарства.

Обсяги товарних пропозицій встановлюються планомірно з орієнтацією на розвиток виробництва, ріст платоспроможного попиту, підвищення ефективності народного господарства.

Обсяг пропозиції продукції залежить від потужностей підприємств, забезпечення сировиною, трудовими ресурсами, устаткуванням. Враховуючи можливості підприємства, адміністрація рекламує продукцію. В рекламі відмічається можливий обсяг випуску товарів, їх якість, асортимент. Обов’язково враховується попит населення і торгівлі, мода, новизна фасонів, моделей та інші показники. Задоволення попиту державних підприємств, установ та населення здійснюється через державну, кооперативну, індивідуальну торгівлю, брокерські контори та біржі.

Місткість внутрішнього ринку - це можливий обсяг реалізації товарів. Він розраховується за формулами:

Мт  = По  +  Пн,

Мр  = По  +  Пн  + Пм,

де Мт і Мр - місткість відповідно товарного і регіонального ринків;

По,Пн,Пм  - обсяг попиту відповідно організацій, підприємств, населення і міжрайонної реалізації.

Під ринковою кон’юнктурою розуміють конкретні умови реалізації товарів і ситуацію з їх продажем, що створюється в певні періоди. Кон’юнктура визначається, в першу чергу, співвідношенням попиту і пропозиції. Показниками, які характеризують її стан, є рівень товарних запасів, обсяг і структура виробництва товарів і їх відповідність попиту. Виділяють кон’юнктуру загальну, окремих і регіональних ринків.

Головне завдання вивчення кон’юнктури є одержання інформації, необхідної для оперативного регулювання ринку з метою більш повного задоволення попиту при економії витрат споживання і обігу. Це дані про виробництво і реалізацію товарів, запаси товарів, їх  розміщення і якість. Широко використовуються при аналізі створеної кон’юнктури матеріали спеціальних спостережень в формі вибіркових обстежень. На підставі одержаної інформації складаються кон’юнктурні огляди, в яких описуються особливості в зміні попиту і пропозиції та причини цих змін. На підставі оглядів складається прогноз кон’юнктури ринку на майбутній період; з врахуванням такого прогнозу підприємства складають бізнес-плани. При цьому важливо досягти такого стану, щоб подані на ринку пропозиції цілком відповідали поданим запитам.

Аналізуючи ринок, необхідно пам’ятати, що кожний з його елементів не піддається точному математичному виміру. Наприклад, попит не можна планувати, бо він включає в себе не лише матеріально-вартісну, а й духовну потребу. Не можливо дати кількісну оцінку моді, психологічним, етичним і соціальним факторам. А в поведінці людини на ринку - дуже багато суб’єктивного, не передбаченого. Це ж можна сказати за пропозиції, ціну і поведінку конкурентів.

Звідси витікають такі висновки: точно визначити ситуацію на ринку не можливо; ринком необхідно постійно і оперативно керувати і реагувати на його кон’юнктуру; головним є виявлення тенденцій розвитку ринку, а не визначення точних показників ринкової ситуації.

Головною метою аналізу елементів ринку є вишукування шляхів збільшення прибутковості і рентабельності підприємства.

Потрібно відмітити, що при всіх формах ринкової економіки важливу роль відіграє планування будь-якої діяльності, тому що воно дозволяє:

1/ керівникам перспективно мислити;

2/ веде до чіткої координації зусиль;

3/ робить підприємство чи фірму більш підготовленою до змін.

Керівники підприємств, фірм віддають перевагу складанню стратегічних планів розвитку. Це дозволяє їм своєчасно орієнтуватися на ті або інші зміни, які відбуваються на ринку, передбачати етапи росту і спаду, своєчасно вживати заходи до зупинення виробництва тих товарів, які не користуються попитом. В результаті такі підприємства і фірми одержують великі прибутки.