3. Використання засобів виробництва

Найбільш узагальнюючими показниками, що характеризують вико-ристання основних фондів підприємства є фондовіддача, фондомісткість, рентабельність і питомі капітальні вкладення на 1 грн. приросту продукції. Їх вираховують як відношення вартості випущеної або реалізованої прдукції прибутку і приросту продукції до вартості основних фондів основного виду діяльності. Фондовіддача визначається за формулою:

Фв  = ОП : ОФ = 8360 : 3490 = 2,395, де

Фв  -  фондовіддача, грн.,

ОП  - обсяг продукції, робіт, послуг, тис.грн.,

ОФ - середньорічна вартість виробничих основних фондів основного виду діяльності, тис.грн.

Фондомісткість  -  обернений показник до фондовіддачі. Він харак-теризується відношенням вартості виробничих основних фондів до вартості продукції.

Фм  =  ОФ  :  ОП  =  3490  :  8360  =  0,417.

Показники фондовіддачі, розраховані на основі товарного випуску продукції, дозволяють судити про ефективність використання основних фондів на підприємстві.

Аналіз узагальнюючих показників ефективності використання основних фондів повинен включати і визначення показника рентабельності, який розраховується як відношення балансового прибутку підприємства за звітний рік до середньорічної вартості виробничих фондів /активів/.

Рф  =  1523  * 100  :  3490  =  43,67%

Розраховується також відносна економія основних фондів:

Еопвф = ОФз - ОФб ПВП,

де ОФз - ОФб - відповідно, середньорічна вартість основних виробничих фондів в звітному і базовому роках;

ПВП - процент обсягу виробництва продукції.

В процесі аналізу вивчається динаміка і дається оцінка цих показників, виконання плану за їх рівнем, проводиться порівняння з іншими господарствами.

На зміну фондовіддачі впливає ряд факторів, які  групуються таким способом (мал.8).

Найоб’єктивнішу оцінку фондовіддачі можна одержати, якщо розглядати показники фондовіддачі у взаємозв’язку з показниками продуктивності праці та фондоозброєності. Взаємозв’язок фондовіддачі з продуктивністю праці та фондоозброєністю можна подати формулою:

Фв = ОП : ОФ = /ПП  Кр/ : /Фоз Кр/ = ПП : Фоз =  4309,3 : 1799,0 = 2,395,

де  ОП  - обсяг продукції, тис.грн.,

ОФ  - вартість основних фондів, тис.грн.,

ПП  - продуктивність праці, грн.,

Кр   -  кількість робітників, чол.,

Фоз - фондоозброєність, грн.

З приведених даних витікає, що фондовіддача знаходиться у прямій залежності від продуктивності праці та в оберненій - від рівня фондоозброєності. Це свідчить, що збільшення фондовіддачі буде мати місце тільки в тому випадку, коли темпи росту продуктивності праці будуть випереджати темпи зростання фондоозброєності.

Узагальнюючу характеристику використання основних фондів дають такі показники, як коефіцієнт використання виробничої потужності /Кп/ та показник випуску продукції на одиницю виробничого обладнання /Во/:

Кп = ПІ  :  ВП =  8307  :  9190  =  0,904,  де

ПІ - виробнича програма у вартісному виразі за планом;

ВП - виробнича потужність заводу у вартісному виразі.

Во = ОП  :  Оп  =  8307  :  240  =  34,613,  де

ОП - обсяг продукції, тис.грн.,

Оп - кількість одиниць працюючого обладнання на підприємстві, в цеху.

В процесі аналізу фактичні показники використання основних фондів порівнюються з плановими, базовими, середньогалузевими та показниками передових споріднених підприємств. При цьому, визначається рівень виконання плану, вивчається динаміка і тенденція в зміні показників, відхилення від середньогалузевого рівня  і від показників передових підприємств.

Підприємство повинне не тільки володіти необхідним парком обладнання, а й раціонально використовувати його робочий час.

Розрізняють календарний, режимний, плановий, фактичний, машинний та корисний фонди часу, які відображені на схемі /мал.9/.

При аналізі дають оцінку кожному фонду часу, визначають їх питому вагу. Режимний фонд часу порівнюється з календарним та плановим. В результаті порівняння виявляються можливості підвищення коефіцієнта  змінності і скорочення часу знаходження обладнання в планових ремонтах.

Мал.9. Схема аналізу фонду часу обладнання.

Порівняння фактично відпрацьованого часу з плановим дає змогу визначити величину надпланових простоїв. Прикладом такого аналізу може бути таблиця 10.

Таблиця 10

Використання робочого часу одиницею металообробного обладнання

З таблиці 10 випливає, що коефіцієнт використання календарного фонду часу знизився на 0,01 за рахунок скорочення змінності роботи обладнання, а надпланові простої обладнання склали 239 годин.

Важливим показником використання робочого часу обладнання є коефіцієнт змінності, який вираховується за робочу добу, місяць, квартал, рік, по ділянці, цеху, підприємству. Він визначається відношенням загальної кількості відпрацьованих одиницею обладнання машино-змін до числа машино-днів /діб/, відпрацьованих обладнанням або відношенням кількості відпрацьованих за період, що аналізується, годин одиницею обладнання до максимально можливої кількості верстато-/машино-/годин (при однозмінній роботі) за цей же період, або відношенням кількості змін чи годин, відпрацьованих одиницею обладнання за добу до тривалості зміни в годинах.

3                             Г

Кз  = –– ,  або  Кз =  ––  ,  де

1          Тз

Кз  - коефіцієнт змінності;

З   - кількість відпрацьованих змін за добу;

Г   - кількість відпрацьованих годин за добу;

Тз  - тривалість зміни.

Коефіцієнт змінності також визначають діленням відпрацьованих машино-змін /або верстато-годин/ на загальну кількість верстатів або машин, закріплених за цехом, дільницею /або на найбільшу кількість верстато-годин, які можуть бути відпрацьовані при однозмінній роботі/. Вираховується за формулою:

3                                    ВГ

Кз  =  ––– ,  або   Кз  =    ––––– ,

N                                   МВГ

де  3   -    відпрацьовано змін за добу;

N        -    кількість верстатів у цеху, на дільниці, штук;

ВГ      -   відпрацьовано верстато-годин за добу;

МВГ - максимально можлива кількість верстато-годин при роботі в одну зміну.

Підвищення коефіцієнта змінності забезпечує пропорційний ріст фондовіддачі та обсягу виробництва продукції без кількісного збільшення парку обладнання та додаткових капітальних вкладень.

Зниження коефіцієнта використання режимного фонду часу на 0,04 та коефіцієнта змінності на 0,08 свідчить, що використання обладнання практично погіршується. Це призведе до значного недобору продукції.       Резерви поліпшення використання обладнання виявляються шляхом порівняльного аналізу продуктивності обладнання, що досягається в різні зміни різними робітниками. У процесі аналізу використання обладнання крім коефіцієнта змінності вираховують коефіцієнт використання календарного фонду часу, екстенсивної, інтенсивної та інтегральної загрузки. Перший з них визначається відношенням відповідно режимного, планового і фактичного відпрацьованого часу до календарного, а другий - фактично відпрацьованого до планового фонду часу одиниці обладнання.

Аналіз роботи підприємств показує, що основними причинами зверхпланових простоїв обладнання можуть бути: незабезпеченість робочих місць сировиною, матеріалами, паливом, енергоресурсами, робочою силою, інструментами, технологічним оснащенням, запасними частинами для ремонту, непланована перестановка та переналадка устаткування, його технічна несправність через моральне та фізичне зношення та інші.

Для оцінки ефективності використання основних фондів на підставі даних форм № 11-ОФ, № 1-п, бізнес-плану, даних оперативного та статистичного обліку складається таблиця 11.

Таблиця 11

Ефективність використання основних фондів

Дані, приведені в таблиці 11, свідчать, що, в цілому, підприємство підвищило фондовіддачу активної частини фондів та продуктивність одного верстата за годину, але погіршило всі інші показники ефективності використання основних фондів. Різниця в рівнях виконання плану загальної фондовіддачі та віддачі активної частини основних фондів пояснюється відставанням темпів росту вартості активної частини від загальної  вартості основних фондів. Це відставання склало 1,47% /0,96 - (-0,51)/, що не дозволило збільшити обсяг продукції у необхідних розмірах. Такий висновок підтверджується також збільшенням фондовіддачі активної частини фондів порівняно з планом за звітний рік.

Аналізуючи зміну рівнів загальної фондовіддачі та віддачі активної частини основних фондів /1,14 - (-0,33)/ = 1,47/, потрібно відмітити, що за рахунок зниження питомої ваги активної частини основних фондів на 1,47%, підприємство не одержало 122,1 тис.грн. продукції /8307  1,47 : 100/.

Активна частина виробничих основних фондів виробляє продукцію, тому від раціонального використання активної частини та обладнання залежать усі показники ефективності використання виробничих основних фондів. Вплив роботи обладнання на обсяг виробництва продукції покажемо на мал.10.

Парк  обладнання за звітний рік зріс, порівнюючи з минулим роком, на 8,7% та планом - на 10 одиниць, або на 4,17%. Разом з тим, погіршилось використання обладнання. Замість намічених планом при двозмінній роботі 3785 годин кожною одиницею обладнання фактично відпрацьовано 3546 годин, або на 239 годин менше плану.

Використовуючи дані таблиць 10 та 11, знаходимо, що коефіцієнти використання календарного та режимного фонду часу були низькими, знизився і коефіцієнт екстенсивної загрузки одиниці обладнання /Ке/.

Ке  =  3546  :  3785  =  0,9369.

Фактично відпрацьований одиницею обладнання час був на 239 годин менше плану. Це наслідок об’єктивних та суб’єктивних причин, які спричинили простої.

Аналіз балансу робочого часу доповнюється вивченням фотографій, хронометражних та моментних досліджень роботи обладнання, первинної документації про брак, зміну умов роботи, на основі яких визначається величина та причини простоїв, непродуктивних витрат робочого часу у зв’язку зі змінами умов роботи, браком та його виправленням, втратою деталей у виробництві, порушенням раціонального співвідношення між машинним, підготовчо-заготівельним та допоміжним часом, а також раціонального розподілу робіт за видами обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання /Кін/ визначається співвідношенням фактичної середньої продуктивності однотипного обладнання до планової, фактичної за минулий період, до показників споріднених підприємств, до паспортних даних.

З даних таблиці 11 видно, що фабрична середньогодинна продук-тивність обладнання зросла порівняно з минулим періодом та планом. Коефіцієнт інтенсивної загрузки обладнання складав:

Кін  = 9,430  :  9,145  =  1,031.

Для виявлення причин зміни годинної продуктивності вивчаються технологічні режими роботи обладнання на дільницях, в цехах та підприємстві, технічний стан, якість технологічного оснащення інструменту та використаної сировини, матеріалів, кваліфікація робітників, складність технології, клас точної обробки, чистота поверхні, рівень організації робочих місць, праці та інше.

Коефіцієнт інтегральної загрузки обладнання є загальним показником використання обладнання. Він вираховується добутком коефіцієнтів екстенсивної та інтенсивної загрузки чи відношенням фактичного виробітку одиниці обладнання за період, що аналізується, до планового.

Кінт  =  0,9369  1,031 = 0,966;   Кінт = 33,44 : 34,613 = 0,966

Ефективність використання обладнання характеризує використання виробничої потужності підприємства і рахується через обсяг виробництва продукції відповідного асортименту та якості за одиницю часу /рік/ при повному використанні виробничих фондів в оптимальних умовах їх експлуатації.

При аналізі використання виробничої потужності фактичний випуск продукції порівнюється з плановим чи проектною потужністю і вираховується коефіцієнт використання потужності, який повинен прямувати до 1.

Аналіз рівня використання виробничої потужності передбачає з’ясування причин відхилення обсягу фактично випущеної продукції від максимально можливого, визначеного на основі проектних розрахунків виробничої потужності. Одночасно виявляють цехи /ділянки/, де виробнича потужність використовується не повною мірою, а також, де рівень використання потужності вище проектної. В останньому випадку проектні розрахунки можуть бути скореговані.

Використання потужності підприємства залежить від рівня спеціалізації, механізації та автоматизації виробничих процесів, структури, асортименту та якості продукції, співвідношення основного та допоміжного виробництва, структури основних фондів, ефективності використання обладнання за часом і потужністю та інших організаційно-господарських факторів.

Найбільш узагальнюючими показниками, що характеризують вико-ристання основних фондів підприємства є фондовіддача, фондомісткість, рентабельність і питомі капітальні вкладення на 1 грн. приросту продукції. Їх вираховують як відношення вартості випущеної або реалізованої прдукції прибутку і приросту продукції до вартості основних фондів основного виду діяльності. Фондовіддача визначається за формулою:

Фв  = ОП : ОФ = 8360 : 3490 = 2,395, де

Фв  -  фондовіддача, грн.,

ОП  - обсяг продукції, робіт, послуг, тис.грн.,

ОФ - середньорічна вартість виробничих основних фондів основного виду діяльності, тис.грн.

Фондомісткість  -  обернений показник до фондовіддачі. Він харак-теризується відношенням вартості виробничих основних фондів до вартості продукції.

Фм  =  ОФ  :  ОП  =  3490  :  8360  =  0,417.

Показники фондовіддачі, розраховані на основі товарного випуску продукції, дозволяють судити про ефективність використання основних фондів на підприємстві.

Аналіз узагальнюючих показників ефективності використання основних фондів повинен включати і визначення показника рентабельності, який розраховується як відношення балансового прибутку підприємства за звітний рік до середньорічної вартості виробничих фондів /активів/.

Рф  =  1523  * 100  :  3490  =  43,67%

Розраховується також відносна економія основних фондів:

Еопвф = ОФз - ОФб ПВП,

де ОФз - ОФб - відповідно, середньорічна вартість основних виробничих фондів в звітному і базовому роках;

ПВП - процент обсягу виробництва продукції.

В процесі аналізу вивчається динаміка і дається оцінка цих показників, виконання плану за їх рівнем, проводиться порівняння з іншими господарствами.

На зміну фондовіддачі впливає ряд факторів, які  групуються таким способом (мал.8).

Найоб’єктивнішу оцінку фондовіддачі можна одержати, якщо розглядати показники фондовіддачі у взаємозв’язку з показниками продуктивності праці та фондоозброєності. Взаємозв’язок фондовіддачі з продуктивністю праці та фондоозброєністю можна подати формулою:

Фв = ОП : ОФ = /ПП  Кр/ : /Фоз Кр/ = ПП : Фоз =  4309,3 : 1799,0 = 2,395,

де  ОП  - обсяг продукції, тис.грн.,

ОФ  - вартість основних фондів, тис.грн.,

ПП  - продуктивність праці, грн.,

Кр   -  кількість робітників, чол.,

Фоз - фондоозброєність, грн.

З приведених даних витікає, що фондовіддача знаходиться у прямій залежності від продуктивності праці та в оберненій - від рівня фондоозброєності. Це свідчить, що збільшення фондовіддачі буде мати місце тільки в тому випадку, коли темпи росту продуктивності праці будуть випереджати темпи зростання фондоозброєності.

Узагальнюючу характеристику використання основних фондів дають такі показники, як коефіцієнт використання виробничої потужності /Кп/ та показник випуску продукції на одиницю виробничого обладнання /Во/:

Кп = ПІ  :  ВП =  8307  :  9190  =  0,904,  де

ПІ - виробнича програма у вартісному виразі за планом;

ВП - виробнича потужність заводу у вартісному виразі.

Во = ОП  :  Оп  =  8307  :  240  =  34,613,  де

ОП - обсяг продукції, тис.грн.,

Оп - кількість одиниць працюючого обладнання на підприємстві, в цеху.

В процесі аналізу фактичні показники використання основних фондів порівнюються з плановими, базовими, середньогалузевими та показниками передових споріднених підприємств. При цьому, визначається рівень виконання плану, вивчається динаміка і тенденція в зміні показників, відхилення від середньогалузевого рівня  і від показників передових підприємств.

Підприємство повинне не тільки володіти необхідним парком обладнання, а й раціонально використовувати його робочий час.

Розрізняють календарний, режимний, плановий, фактичний, машинний та корисний фонди часу, які відображені на схемі /мал.9/.

При аналізі дають оцінку кожному фонду часу, визначають їх питому вагу. Режимний фонд часу порівнюється з календарним та плановим. В результаті порівняння виявляються можливості підвищення коефіцієнта  змінності і скорочення часу знаходження обладнання в планових ремонтах.

Мал.9. Схема аналізу фонду часу обладнання.

Порівняння фактично відпрацьованого часу з плановим дає змогу визначити величину надпланових простоїв. Прикладом такого аналізу може бути таблиця 10.

Таблиця 10

Використання робочого часу одиницею металообробного обладнання

З таблиці 10 випливає, що коефіцієнт використання календарного фонду часу знизився на 0,01 за рахунок скорочення змінності роботи обладнання, а надпланові простої обладнання склали 239 годин.

Важливим показником використання робочого часу обладнання є коефіцієнт змінності, який вираховується за робочу добу, місяць, квартал, рік, по ділянці, цеху, підприємству. Він визначається відношенням загальної кількості відпрацьованих одиницею обладнання машино-змін до числа машино-днів /діб/, відпрацьованих обладнанням або відношенням кількості відпрацьованих за період, що аналізується, годин одиницею обладнання до максимально можливої кількості верстато-/машино-/годин (при однозмінній роботі) за цей же період, або відношенням кількості змін чи годин, відпрацьованих одиницею обладнання за добу до тривалості зміни в годинах.

3                             Г

Кз  = –– ,  або  Кз =  ––  ,  де

1          Тз

Кз  - коефіцієнт змінності;

З   - кількість відпрацьованих змін за добу;

Г   - кількість відпрацьованих годин за добу;

Тз  - тривалість зміни.

Коефіцієнт змінності також визначають діленням відпрацьованих машино-змін /або верстато-годин/ на загальну кількість верстатів або машин, закріплених за цехом, дільницею /або на найбільшу кількість верстато-годин, які можуть бути відпрацьовані при однозмінній роботі/. Вираховується за формулою:

3                                    ВГ

Кз  =  ––– ,  або   Кз  =    ––––– ,

N                                   МВГ

де  3   -    відпрацьовано змін за добу;

N        -    кількість верстатів у цеху, на дільниці, штук;

ВГ      -   відпрацьовано верстато-годин за добу;

МВГ - максимально можлива кількість верстато-годин при роботі в одну зміну.

Підвищення коефіцієнта змінності забезпечує пропорційний ріст фондовіддачі та обсягу виробництва продукції без кількісного збільшення парку обладнання та додаткових капітальних вкладень.

Зниження коефіцієнта використання режимного фонду часу на 0,04 та коефіцієнта змінності на 0,08 свідчить, що використання обладнання практично погіршується. Це призведе до значного недобору продукції.       Резерви поліпшення використання обладнання виявляються шляхом порівняльного аналізу продуктивності обладнання, що досягається в різні зміни різними робітниками. У процесі аналізу використання обладнання крім коефіцієнта змінності вираховують коефіцієнт використання календарного фонду часу, екстенсивної, інтенсивної та інтегральної загрузки. Перший з них визначається відношенням відповідно режимного, планового і фактичного відпрацьованого часу до календарного, а другий - фактично відпрацьованого до планового фонду часу одиниці обладнання.

Аналіз роботи підприємств показує, що основними причинами зверхпланових простоїв обладнання можуть бути: незабезпеченість робочих місць сировиною, матеріалами, паливом, енергоресурсами, робочою силою, інструментами, технологічним оснащенням, запасними частинами для ремонту, непланована перестановка та переналадка устаткування, його технічна несправність через моральне та фізичне зношення та інші.

Для оцінки ефективності використання основних фондів на підставі даних форм № 11-ОФ, № 1-п, бізнес-плану, даних оперативного та статистичного обліку складається таблиця 11.

Таблиця 11

Ефективність використання основних фондів

Дані, приведені в таблиці 11, свідчать, що, в цілому, підприємство підвищило фондовіддачу активної частини фондів та продуктивність одного верстата за годину, але погіршило всі інші показники ефективності використання основних фондів. Різниця в рівнях виконання плану загальної фондовіддачі та віддачі активної частини основних фондів пояснюється відставанням темпів росту вартості активної частини від загальної  вартості основних фондів. Це відставання склало 1,47% /0,96 - (-0,51)/, що не дозволило збільшити обсяг продукції у необхідних розмірах. Такий висновок підтверджується також збільшенням фондовіддачі активної частини фондів порівняно з планом за звітний рік.

Аналізуючи зміну рівнів загальної фондовіддачі та віддачі активної частини основних фондів /1,14 - (-0,33)/ = 1,47/, потрібно відмітити, що за рахунок зниження питомої ваги активної частини основних фондів на 1,47%, підприємство не одержало 122,1 тис.грн. продукції /8307  1,47 : 100/.

Активна частина виробничих основних фондів виробляє продукцію, тому від раціонального використання активної частини та обладнання залежать усі показники ефективності використання виробничих основних фондів. Вплив роботи обладнання на обсяг виробництва продукції покажемо на мал.10.

Парк  обладнання за звітний рік зріс, порівнюючи з минулим роком, на 8,7% та планом - на 10 одиниць, або на 4,17%. Разом з тим, погіршилось використання обладнання. Замість намічених планом при двозмінній роботі 3785 годин кожною одиницею обладнання фактично відпрацьовано 3546 годин, або на 239 годин менше плану.

Використовуючи дані таблиць 10 та 11, знаходимо, що коефіцієнти використання календарного та режимного фонду часу були низькими, знизився і коефіцієнт екстенсивної загрузки одиниці обладнання /Ке/.

Ке  =  3546  :  3785  =  0,9369.

Фактично відпрацьований одиницею обладнання час був на 239 годин менше плану. Це наслідок об’єктивних та суб’єктивних причин, які спричинили простої.

Аналіз балансу робочого часу доповнюється вивченням фотографій, хронометражних та моментних досліджень роботи обладнання, первинної документації про брак, зміну умов роботи, на основі яких визначається величина та причини простоїв, непродуктивних витрат робочого часу у зв’язку зі змінами умов роботи, браком та його виправленням, втратою деталей у виробництві, порушенням раціонального співвідношення між машинним, підготовчо-заготівельним та допоміжним часом, а також раціонального розподілу робіт за видами обладнання.

Коефіцієнт інтенсивного використання обладнання /Кін/ визначається співвідношенням фактичної середньої продуктивності однотипного обладнання до планової, фактичної за минулий період, до показників споріднених підприємств, до паспортних даних.

З даних таблиці 11 видно, що фабрична середньогодинна продук-тивність обладнання зросла порівняно з минулим періодом та планом. Коефіцієнт інтенсивної загрузки обладнання складав:

Кін  = 9,430  :  9,145  =  1,031.

Для виявлення причин зміни годинної продуктивності вивчаються технологічні режими роботи обладнання на дільницях, в цехах та підприємстві, технічний стан, якість технологічного оснащення інструменту та використаної сировини, матеріалів, кваліфікація робітників, складність технології, клас точної обробки, чистота поверхні, рівень організації робочих місць, праці та інше.

Коефіцієнт інтегральної загрузки обладнання є загальним показником використання обладнання. Він вираховується добутком коефіцієнтів екстенсивної та інтенсивної загрузки чи відношенням фактичного виробітку одиниці обладнання за період, що аналізується, до планового.

Кінт  =  0,9369  1,031 = 0,966;   Кінт = 33,44 : 34,613 = 0,966

Ефективність використання обладнання характеризує використання виробничої потужності підприємства і рахується через обсяг виробництва продукції відповідного асортименту та якості за одиницю часу /рік/ при повному використанні виробничих фондів в оптимальних умовах їх експлуатації.

При аналізі використання виробничої потужності фактичний випуск продукції порівнюється з плановим чи проектною потужністю і вираховується коефіцієнт використання потужності, який повинен прямувати до 1.

Аналіз рівня використання виробничої потужності передбачає з’ясування причин відхилення обсягу фактично випущеної продукції від максимально можливого, визначеного на основі проектних розрахунків виробничої потужності. Одночасно виявляють цехи /ділянки/, де виробнича потужність використовується не повною мірою, а також, де рівень використання потужності вище проектної. В останньому випадку проектні розрахунки можуть бути скореговані.

Використання потужності підприємства залежить від рівня спеціалізації, механізації та автоматизації виробничих процесів, структури, асортименту та якості продукції, співвідношення основного та допоміжного виробництва, структури основних фондів, ефективності використання обладнання за часом і потужністю та інших організаційно-господарських факторів.