1. Забезпеченість трудовими ресурсами

Ефективність господарської діяльності залежить, перш за все, від діяльності самої людини - головної продуктивної сили суспільства. Труд - батько всіх достатків, земля - їх мати.

Ефективність господарської діяльності досягається лише за умови поєднання засобів виробництва із робочою силою у суворо визначених кількісних та якісних пропорціях. Неповне використання того чи іншого виду ресурсів зменшує загальну кількість продукції, що виробляється. В найбільшій мірі це стосується трудових ресурсів.

Неефективне використання трудових ресурсів значно знижує рівень ква-ліфікації і працездатності працівників, зменшує продуктивність праці, збільшує матеріальне та моральне старіння основних фондів, підвищує матеріаломісткість продукції, створює нерівномірність витрат, що призводить до значного підвищення собівартості продукції та зниження ефективності виробництва.

Планомірний розподіл трудових ресурсів за галузями виробництва  та економія їх робочого часу відіграє особливо важливу роль в народному господарстві. В  цьому плані  виявлення невикористаних трудових резервів та їхнє залучення до виробництва є основою ефективного розвитку кожного підприємства.

Для аналізу трудових ресурсів використовуються планово-нормативні, звітно-облікові та позаоблікові джерела інформації. Серед звітної інформації важливими є “Звіт з праці” - форма 2-ПВ із додатками, форма 1-п, дані табельного обліку та одноразового обліку працівників, тощо.

Аналіз впливу трудових факторів на  господарську діяльність починають з вивчення забезпеченості підприємства працівниками за складом, структурою, кваліфікацією, культурно-освітнім рівнем та руху робочої сили.

Персонал підприємства розподіляється на працівників основної діяльності і на працівників обслуговуючих та інших господарств.

До працівників основної діяльності відносять такі категорії працюючих: робітники, учні, інженерно-технічний персонал, службовці, молодший обслуговуючий персонал і персонал охорони.

Аналіз забезпеченості підприємства робітниками, учнями, інженерно-технічними працівниками, службовцями, молодшим обслуговуючим персоналом /МОП/  та робітниками охорони проводиться шляхом порівняння фактичної кількості з потребою та у динаміці за кілька періодів. При цьому з кожнї категорії визначається абсолютне відхилення фактичної кількості від потреби та відхилення у відсотках, вивчається динаміка та причини її зміни.

Наявність зверхнеобхідної кількості з усіх категорій /крім учнів/ розці-нюється як порушення штатної дисципліни, яке при інших рівних умовах веде до зниження продуктивності праці на одного працюючого.

Понадпланова кількість учнів може бути виправдана необхідністю підготовки нових робітників та працевлаштуванням молоді після закінчення школи, середніх спеціальних закладів та інших установ.

Крім вивчення складу персоналу підприємства в абсолютних показниках досліджується також його структура, аналіз якої здійснюється шляхом порівняння фактичної питомої ваги кожної категорії персоналу у його загальній кількості з необхідною та у динаміці за кілька років (мал.2). Підвищення питомої ваги робітників у загальній кількості характеризує роботу підприємства з позитивної сторони, тому що воно супроводжується зростанням продуктивності праці на одного працюючого.

За характером участі у процесі виробництва робітники діляться на основні та допоміжні. Зміна співвідношення між основними та допоміжними робітниками призводить до зміни продуктивності праці, тому аналіз повинен виявити, яким чином підприємство дотримується цього співвідношення. З цією метою фактична питома вага основних та допоміжних робітників порівнюється з плановою, фактичною за минулий рік та середньогалузевим рівнем. Наприклад, у звітному році питома вага основних робітників планувалась 59%, фактично склала - 58%, а в середньому по галузі була 62%. Розрахунки показують, що доведення питомої ваги основних робітників до планового рівня дозволило б підвищити продуктивність праці на 1,69% /(59 - 58) : 59100%/, а до середньогалузевого рівня - на 6,45% /(62 - 58) : 62100%/.

Успішне виконання виробничої програми знаходиться у прямій залежності не лише від кількості робітників, але й від їхнього професійного складу та кваліфікаційного рівня. Фактична кількість робітників за професіями та розрядами порівнюється із їх потребою для виконання обсягу робіт на кожній дільниці, в цеху та підприємстві в цілому.

Потреба в робітниках обчислюється діленням обсягу робіт кожного виду у нормо-годинах на плановий річний фонд часу 1 робітника з урахуванням норм виробітку.

Крім того, визначається правильність використання робітників у відповідності з їхньою кваліфікацією. З цією метою співставляється складність виконання робіт за нарядами із розрядом робітників.

Значний вплив на продуктивність праці справляє закріплення робочої сили за підприємством. При аналізі кількість працівників розподіляється за роками безперервної роботи та визначається питома вага кожної групи у загальній кількості. Підвищення питомої ваги працівників із тривалішим стажем роботи свідчить про закріплення робочої сили на підприємстві та характеризує його роботу з позитивного боку.

Рух робочої сили характеризується коефіцієнтами обертів з прийому на роботу, звільненню та плинністю, які визначаються співвідношенням кількості прийнятих /звільнених/ до середньоспискової кількості.

При визначенні плинності кількість вибувших зменшують на кількість, що вибули з причин, не залежних від працівників та підприємства: - призов до армії, перехід на навчання, пенсію, переведення за розпорядженням вищих організацій та інше. Одержану кількість ділять на середньоспискову чисельність працюючих.

В нормальних умовах коефіцієнти прийому і звільнення дорівнюють від 0,03 до 0,04, а коефіцієнт плинності дорівнює 0.

Ефективність господарської діяльності залежить, перш за все, від діяльності самої людини - головної продуктивної сили суспільства. Труд - батько всіх достатків, земля - їх мати.

Ефективність господарської діяльності досягається лише за умови поєднання засобів виробництва із робочою силою у суворо визначених кількісних та якісних пропорціях. Неповне використання того чи іншого виду ресурсів зменшує загальну кількість продукції, що виробляється. В найбільшій мірі це стосується трудових ресурсів.

Неефективне використання трудових ресурсів значно знижує рівень ква-ліфікації і працездатності працівників, зменшує продуктивність праці, збільшує матеріальне та моральне старіння основних фондів, підвищує матеріаломісткість продукції, створює нерівномірність витрат, що призводить до значного підвищення собівартості продукції та зниження ефективності виробництва.

Планомірний розподіл трудових ресурсів за галузями виробництва  та економія їх робочого часу відіграє особливо важливу роль в народному господарстві. В  цьому плані  виявлення невикористаних трудових резервів та їхнє залучення до виробництва є основою ефективного розвитку кожного підприємства.

Для аналізу трудових ресурсів використовуються планово-нормативні, звітно-облікові та позаоблікові джерела інформації. Серед звітної інформації важливими є “Звіт з праці” - форма 2-ПВ із додатками, форма 1-п, дані табельного обліку та одноразового обліку працівників, тощо.

Аналіз впливу трудових факторів на  господарську діяльність починають з вивчення забезпеченості підприємства працівниками за складом, структурою, кваліфікацією, культурно-освітнім рівнем та руху робочої сили.

Персонал підприємства розподіляється на працівників основної діяльності і на працівників обслуговуючих та інших господарств.

До працівників основної діяльності відносять такі категорії працюючих: робітники, учні, інженерно-технічний персонал, службовці, молодший обслуговуючий персонал і персонал охорони.

Аналіз забезпеченості підприємства робітниками, учнями, інженерно-технічними працівниками, службовцями, молодшим обслуговуючим персоналом /МОП/  та робітниками охорони проводиться шляхом порівняння фактичної кількості з потребою та у динаміці за кілька періодів. При цьому з кожнї категорії визначається абсолютне відхилення фактичної кількості від потреби та відхилення у відсотках, вивчається динаміка та причини її зміни.

Наявність зверхнеобхідної кількості з усіх категорій /крім учнів/ розці-нюється як порушення штатної дисципліни, яке при інших рівних умовах веде до зниження продуктивності праці на одного працюючого.

Понадпланова кількість учнів може бути виправдана необхідністю підготовки нових робітників та працевлаштуванням молоді після закінчення школи, середніх спеціальних закладів та інших установ.

Крім вивчення складу персоналу підприємства в абсолютних показниках досліджується також його структура, аналіз якої здійснюється шляхом порівняння фактичної питомої ваги кожної категорії персоналу у його загальній кількості з необхідною та у динаміці за кілька років (мал.2). Підвищення питомої ваги робітників у загальній кількості характеризує роботу підприємства з позитивної сторони, тому що воно супроводжується зростанням продуктивності праці на одного працюючого.

За характером участі у процесі виробництва робітники діляться на основні та допоміжні. Зміна співвідношення між основними та допоміжними робітниками призводить до зміни продуктивності праці, тому аналіз повинен виявити, яким чином підприємство дотримується цього співвідношення. З цією метою фактична питома вага основних та допоміжних робітників порівнюється з плановою, фактичною за минулий рік та середньогалузевим рівнем. Наприклад, у звітному році питома вага основних робітників планувалась 59%, фактично склала - 58%, а в середньому по галузі була 62%. Розрахунки показують, що доведення питомої ваги основних робітників до планового рівня дозволило б підвищити продуктивність праці на 1,69% /(59 - 58) : 59100%/, а до середньогалузевого рівня - на 6,45% /(62 - 58) : 62100%/.

Успішне виконання виробничої програми знаходиться у прямій залежності не лише від кількості робітників, але й від їхнього професійного складу та кваліфікаційного рівня. Фактична кількість робітників за професіями та розрядами порівнюється із їх потребою для виконання обсягу робіт на кожній дільниці, в цеху та підприємстві в цілому.

Потреба в робітниках обчислюється діленням обсягу робіт кожного виду у нормо-годинах на плановий річний фонд часу 1 робітника з урахуванням норм виробітку.

Крім того, визначається правильність використання робітників у відповідності з їхньою кваліфікацією. З цією метою співставляється складність виконання робіт за нарядами із розрядом робітників.

Значний вплив на продуктивність праці справляє закріплення робочої сили за підприємством. При аналізі кількість працівників розподіляється за роками безперервної роботи та визначається питома вага кожної групи у загальній кількості. Підвищення питомої ваги працівників із тривалішим стажем роботи свідчить про закріплення робочої сили на підприємстві та характеризує його роботу з позитивного боку.

Рух робочої сили характеризується коефіцієнтами обертів з прийому на роботу, звільненню та плинністю, які визначаються співвідношенням кількості прийнятих /звільнених/ до середньоспискової кількості.

При визначенні плинності кількість вибувших зменшують на кількість, що вибули з причин, не залежних від працівників та підприємства: - призов до армії, перехід на навчання, пенсію, переведення за розпорядженням вищих організацій та інше. Одержану кількість ділять на середньоспискову чисельність працюючих.

В нормальних умовах коефіцієнти прийому і звільнення дорівнюють від 0,03 до 0,04, а коефіцієнт плинності дорівнює 0.