3. Продуктивність праці

Продуктивність праці являє собою виробництво продукції за одиницю часу. Обернена величина продуктивності праці - це працемісткість. Вона характеризує витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції.

Продуктивність праці відображається у вартісних, трудових та натуральних показниках. На промислових підприємствах планується, обліковується та аналізується квартальна, піврічна і річна продуктивність праці на 1 працюючого та на 1 робітника, а також середньоденна і середньогодинна продуктивність праці на 1 робітника. Залежність рівня продуктивності праці показана на мал.3.

Аналіз продуктивності праці починається з оцінки виконання плану. Розраховується рівень виконання плану та виявляються причини, що гальмують зростання продуктивності праці; виявляються та вимірюються невикористані можливості росту обсягу виробництва, зниження собівартості продукції і т.д. З цією метою на основі показників форм № 2-ПВ і 1-п складається таблиця 3.

Таблиця 3.

Аналіз продуктивності праці

Дані таблиці 3 показують, що підприємство перевиконало план за усіма показниками продуктивності праці, але не у однаковій мірі. У порівнянні з минулим роком за всіма показниками спостерігається як абсолютне, так і відносне зростання. Різниця рівнів виконання плану за середньою продуктивністю праці на 1 працюючого і на 1 робітника - на 1,18% /3,75 - 2,57/ пояснюється зниженням, у порівнянні з планом, питомої ваги робітників у загальній кількості працівників основної діяльності на 0,86%.

Різниця рівнів виконання плану за середньою продуктивністю праці на одного робітника і середньоденною на 4.85 % /8,60 – 3,75/ виникла у зв’язку з наявністю цілоденних втрат робочого часу, які склали 9,56 дня на кожного робітника.

Більш високий рівень виконання плану – за середньогодинною продуктивністю праці. Він вищий рівня виконання плану за середньоденною продуктивністю на 1,51% /10,11 – 8,60/. Це пояснюється наявністю внутрішньозмінних втрат робочого часу, які склали 0,11 години за зміну.

Продуктивність праці залежить від багатьох факторів, які діляться на дві групи: екстенсивні та інтенсивні.

До 1 групи відноситься: зміна структури персоналу, співвідношення між основними та допоміжними робітниками, використання робочого часу та інші кількісні фактори. Ця група факторів залежить від організації праці (мал.4).

сивні фактори найбільш точно відбиваються в середньогодинній продуктивності праці, яка залежить від зміни рівня кваліфікації, технічної та енергетичної озброєності праці, спеціалізації та кооперації, впровадження нової техніки та технології, зміни стимулюючого значення застосовуваних форм та систем заробітної плати, премій та інших видів матеріального заохочення і форм морального стимулювання; закріплення робочої сили за підприємствами; зміни якості, структури, асортименту продукції та її матеріаломісткості; нормування праці; наукової організації робочих місць, управління виробництвом та інших факторів. Ці фактори обумовлюють працемісткість продукції.

У зв’язку з цим, одним із важливих напрямків аналізу продуктивності праці разом з аналізом структури, складу промислово-виробничого персоналу,

використання робочого часу є аналіз працемісткості продукції.

На наступному етапі аналізу визначається хід виконання запланованих заходів, направлених на підвищення ефективності виробництва, які вплинули на зміну працемісткості. При цьому, окремо виділяються заходи зовсім не виконані, виконані із запізненням та ті, що знаходяться в стані виконання. Виявляється, як це вплинуло на працемісткість продукції.

Значно впливає на продуктивність праці рівень кооперування. Недопостачання деталей, вузлів та напівфабрикатів по кооперації призводить до збільшення працемісткості у зв’язку з необхідністю виготовлення їх власними силами.

Розрахунок впливу зниженої питомої ваги кооперованих поставок на  працемісткість виробництва здійснюється за формулою:

Q п  -  Qф

Пм  =  ––––––      100 ,

100 -  Qп

де    Пм  - зміна працемісткості;

Qп  -  питома вага кооперованих поставок за планом;

Qф  -  фактична питома вага кооперованих поставок за звітом.

Наприклад, аналіз облікової інформації показав, що питома вага кооперованих поставок у вартості продукції становила за планом 16,25%, а фактично була 15,73%.

Зниження питомої ваги кооперованих поставок в даному прикладі призвело до підвищення працемісткості на 0,62%.

16,25 – 15,73

Пм   =  –––––––––––   100.

100 – 16,25

Продукція, що виробляється підприємством, в більшості має не однакову матеріаломісткість. Зміна структури асортименту в сторону випуску виробів з меншою питомою вагою вартості сировини, матеріалів, покупних виробів та напівфабрикатів веде до зростання працемісткості виробництва або навпаки.

Одним з факторів, що впливає на продуктивність праці, як вже відмічалось, є виконання норм виробітку. Рівень його визначається, перш за все, якістю нормування праці, яке є основою оперативного та перспективного планування та організації праці.

Аналіз нормування праці дозволяє: визначити обсяг робіт, охоплених нормуванням праці; дати оцінку якості діючих на підприємстві норм, виявити рівень їх рівнонапруженості, виявити й усунути “вигідні” та “не вигідні” норми, оцінити рівень їх виконання, виявити робітників, що не виконують норми, та причини невиконання; вивчити організацію робіт з нормування праці й застосовувані нормативні матеріали, участь робітників у вдосконаленні нормування праці, порядок перегляду діючих норм та на цій основі розробити заходи для підвищення продуктивності праці.

Діючі на підприємстві норми діляться на технічно /науково/ обгрунтовані та дослідно-статистичні. Підвищення питомої ваги технічно-обгрунтованих норм свідчить про більш високий рівень якості нормування та наукової організації праці на підприємстві, цеху, ділянці, бригаді.

Рівень напруженості норм показує відповідність норм суспільно-не-обхідним затратам праці у визначених організаційно-технічних умовах виробництва. Рівень напруженості норм вимірюється відношенням норми часу, розрахованої за нормативами, на виконання визначеного виду робіт, до норми часу, фактично встановленої на даному підприємстві. Це відношення повинне прагнути до одиниці.

Рівень виконання норм виробітку визначається відношенням нормованого часу до фактично витраченого на відрядних роботах робітниками головного та допоміжного виробництва.

У процесі аналізу фактичне виконання норм порівнюється з плановим, у динаміці за декілька періодів та визначається зростання цих показників, дається оцінка виконання норм виробітку робітниками-відрядниками.

Виконання норм виробітку робітниками-відрядниками характеризується таблицею 4.

Таблиця 4.

Виконання норм виробітку робітниками-відрядниками

З таблиці 4 витікає, що 10,5% робітників-відрядників не виконували норми виробітку, у тому числі робітники основних цехів – 10,48% та допоміжних цехів – 10,52%.

Вище середнього рівня по підприємству в цілому виконували норми виробітку 214 /121 + 60 + 33/ робітників основних цехів, або 30,7% та 155 /87 + 43 + 25/  робітників допоміжних цехів, чи 30,8%. Виконання норми виробітку у середньому по підприємству без урахування робітників, що не виконують норми виробітку, складає 119,55%

/105  238 + 115  467 + 125  208 + 140  103 + 160  58/

1074

Таким чином, при умові виконання норм виробітку всіма робітниками-відрядниками, продуктивність їх праці підвищилась би на 2,00%  /(119,55:117,2)100-100/,а усіма робітниками - на 1,2%/12002,00  :  1940/.

Важливим питанням аналізу виконання норм виробітку є виявлення та вивчення причин невиконання норм одними робітниками та досягнення вищих результатів  іншими, яке проводиться на підставі даних діючої звітності, зведень, фотографій робочого часу та хронометражних спостережень, первинних документів на доплату понаднормових робіт, матеріалів змагання за професією, ділянками  та  інше. У процесі такого аналізу виявляються недоліки у організації нормування праці, виробничого процесу, обліку фактичного обсягу робіт, у застосуванні норм, дотриманні технології та передових методів праці.

За результатами аналізу зниження працемісткості та виконання норм виробітку відпрацьовуються заходи для підвищення продуктивності праці.

Продуктивність праці являє собою виробництво продукції за одиницю часу. Обернена величина продуктивності праці - це працемісткість. Вона характеризує витрати робочого часу на виробництво одиниці продукції.

Продуктивність праці відображається у вартісних, трудових та натуральних показниках. На промислових підприємствах планується, обліковується та аналізується квартальна, піврічна і річна продуктивність праці на 1 працюючого та на 1 робітника, а також середньоденна і середньогодинна продуктивність праці на 1 робітника. Залежність рівня продуктивності праці показана на мал.3.

Аналіз продуктивності праці починається з оцінки виконання плану. Розраховується рівень виконання плану та виявляються причини, що гальмують зростання продуктивності праці; виявляються та вимірюються невикористані можливості росту обсягу виробництва, зниження собівартості продукції і т.д. З цією метою на основі показників форм № 2-ПВ і 1-п складається таблиця 3.

Таблиця 3.

Аналіз продуктивності праці

Дані таблиці 3 показують, що підприємство перевиконало план за усіма показниками продуктивності праці, але не у однаковій мірі. У порівнянні з минулим роком за всіма показниками спостерігається як абсолютне, так і відносне зростання. Різниця рівнів виконання плану за середньою продуктивністю праці на 1 працюючого і на 1 робітника - на 1,18% /3,75 - 2,57/ пояснюється зниженням, у порівнянні з планом, питомої ваги робітників у загальній кількості працівників основної діяльності на 0,86%.

Різниця рівнів виконання плану за середньою продуктивністю праці на одного робітника і середньоденною на 4.85 % /8,60 – 3,75/ виникла у зв’язку з наявністю цілоденних втрат робочого часу, які склали 9,56 дня на кожного робітника.

Більш високий рівень виконання плану – за середньогодинною продуктивністю праці. Він вищий рівня виконання плану за середньоденною продуктивністю на 1,51% /10,11 – 8,60/. Це пояснюється наявністю внутрішньозмінних втрат робочого часу, які склали 0,11 години за зміну.

Продуктивність праці залежить від багатьох факторів, які діляться на дві групи: екстенсивні та інтенсивні.

До 1 групи відноситься: зміна структури персоналу, співвідношення між основними та допоміжними робітниками, використання робочого часу та інші кількісні фактори. Ця група факторів залежить від організації праці (мал.4).

сивні фактори найбільш точно відбиваються в середньогодинній продуктивності праці, яка залежить від зміни рівня кваліфікації, технічної та енергетичної озброєності праці, спеціалізації та кооперації, впровадження нової техніки та технології, зміни стимулюючого значення застосовуваних форм та систем заробітної плати, премій та інших видів матеріального заохочення і форм морального стимулювання; закріплення робочої сили за підприємствами; зміни якості, структури, асортименту продукції та її матеріаломісткості; нормування праці; наукової організації робочих місць, управління виробництвом та інших факторів. Ці фактори обумовлюють працемісткість продукції.

У зв’язку з цим, одним із важливих напрямків аналізу продуктивності праці разом з аналізом структури, складу промислово-виробничого персоналу,

використання робочого часу є аналіз працемісткості продукції.

На наступному етапі аналізу визначається хід виконання запланованих заходів, направлених на підвищення ефективності виробництва, які вплинули на зміну працемісткості. При цьому, окремо виділяються заходи зовсім не виконані, виконані із запізненням та ті, що знаходяться в стані виконання. Виявляється, як це вплинуло на працемісткість продукції.

Значно впливає на продуктивність праці рівень кооперування. Недопостачання деталей, вузлів та напівфабрикатів по кооперації призводить до збільшення працемісткості у зв’язку з необхідністю виготовлення їх власними силами.

Розрахунок впливу зниженої питомої ваги кооперованих поставок на  працемісткість виробництва здійснюється за формулою:

Q п  -  Qф

Пм  =  ––––––      100 ,

100 -  Qп

де    Пм  - зміна працемісткості;

Qп  -  питома вага кооперованих поставок за планом;

Qф  -  фактична питома вага кооперованих поставок за звітом.

Наприклад, аналіз облікової інформації показав, що питома вага кооперованих поставок у вартості продукції становила за планом 16,25%, а фактично була 15,73%.

Зниження питомої ваги кооперованих поставок в даному прикладі призвело до підвищення працемісткості на 0,62%.

16,25 – 15,73

Пм   =  –––––––––––   100.

100 – 16,25

Продукція, що виробляється підприємством, в більшості має не однакову матеріаломісткість. Зміна структури асортименту в сторону випуску виробів з меншою питомою вагою вартості сировини, матеріалів, покупних виробів та напівфабрикатів веде до зростання працемісткості виробництва або навпаки.

Одним з факторів, що впливає на продуктивність праці, як вже відмічалось, є виконання норм виробітку. Рівень його визначається, перш за все, якістю нормування праці, яке є основою оперативного та перспективного планування та організації праці.

Аналіз нормування праці дозволяє: визначити обсяг робіт, охоплених нормуванням праці; дати оцінку якості діючих на підприємстві норм, виявити рівень їх рівнонапруженості, виявити й усунути “вигідні” та “не вигідні” норми, оцінити рівень їх виконання, виявити робітників, що не виконують норми, та причини невиконання; вивчити організацію робіт з нормування праці й застосовувані нормативні матеріали, участь робітників у вдосконаленні нормування праці, порядок перегляду діючих норм та на цій основі розробити заходи для підвищення продуктивності праці.

Діючі на підприємстві норми діляться на технічно /науково/ обгрунтовані та дослідно-статистичні. Підвищення питомої ваги технічно-обгрунтованих норм свідчить про більш високий рівень якості нормування та наукової організації праці на підприємстві, цеху, ділянці, бригаді.

Рівень напруженості норм показує відповідність норм суспільно-не-обхідним затратам праці у визначених організаційно-технічних умовах виробництва. Рівень напруженості норм вимірюється відношенням норми часу, розрахованої за нормативами, на виконання визначеного виду робіт, до норми часу, фактично встановленої на даному підприємстві. Це відношення повинне прагнути до одиниці.

Рівень виконання норм виробітку визначається відношенням нормованого часу до фактично витраченого на відрядних роботах робітниками головного та допоміжного виробництва.

У процесі аналізу фактичне виконання норм порівнюється з плановим, у динаміці за декілька періодів та визначається зростання цих показників, дається оцінка виконання норм виробітку робітниками-відрядниками.

Виконання норм виробітку робітниками-відрядниками характеризується таблицею 4.

Таблиця 4.

Виконання норм виробітку робітниками-відрядниками

З таблиці 4 витікає, що 10,5% робітників-відрядників не виконували норми виробітку, у тому числі робітники основних цехів – 10,48% та допоміжних цехів – 10,52%.

Вище середнього рівня по підприємству в цілому виконували норми виробітку 214 /121 + 60 + 33/ робітників основних цехів, або 30,7% та 155 /87 + 43 + 25/  робітників допоміжних цехів, чи 30,8%. Виконання норми виробітку у середньому по підприємству без урахування робітників, що не виконують норми виробітку, складає 119,55%

/105  238 + 115  467 + 125  208 + 140  103 + 160  58/

1074

Таким чином, при умові виконання норм виробітку всіма робітниками-відрядниками, продуктивність їх праці підвищилась би на 2,00%  /(119,55:117,2)100-100/,а усіма робітниками - на 1,2%/12002,00  :  1940/.

Важливим питанням аналізу виконання норм виробітку є виявлення та вивчення причин невиконання норм одними робітниками та досягнення вищих результатів  іншими, яке проводиться на підставі даних діючої звітності, зведень, фотографій робочого часу та хронометражних спостережень, первинних документів на доплату понаднормових робіт, матеріалів змагання за професією, ділянками  та  інше. У процесі такого аналізу виявляються недоліки у організації нормування праці, виробничого процесу, обліку фактичного обсягу робіт, у застосуванні норм, дотриманні технології та передових методів праці.

За результатами аналізу зниження працемісткості та виконання норм виробітку відпрацьовуються заходи для підвищення продуктивності праці.