4. Якість продукції

Вся господарська діяльність направляється на випуск продукції вищої якості, конкурентоздатної на світовому ринку.

Під якістю продукції розуміють її здатність задовільняти певну потребу, надійність, довговічність, поліпшені техніко-економічні і технічні показники, естетичні і художні властивості виробів.

Продукція машинобудування характеризується такими показниками якості: гарантійний безремонтний термін, моторесурс, продуктивність, питома витрата пального, питома матеріало- і енергомісткість, потужність, точність, показники надійності та довговічності, собівартості, працемісткість одиниці виробу, рівень уніфікації, норми міжремонтних періодів і пробігів та іншими показниками, що зафіксовані у технічних умовах на її виготовлення.

Основними показниками якості продукції є рекламації споживачів. При цьому встановлюється загальна кількість та питома вага зарекламованої продукції у загальному обсязі; обчислюються втрати від браку, у зв’язку зі зниженням якості та ретельно вивчаються причини зниження якості.

Основним показником якості є питома вага продукції, яка виготовляється на експорт, що визначається відношенням обсягу продукції на експорт до загального обсягу товарної продукції. При аналізі підраховується кількість типів, марок, видів, назв виробів, що відповідають вимогам світової якості у загальному обсязі реалізації. Порівняння цих показників з плановими і минулих років дозволяє оцінювати виконання плану з якості, зобов’язань його підвищення, встановлювати вплив зміни якості на обсяг виробництва та реалізації продукції.

При аналізі якості продукції, що має сортність, враховується середньозважена ціна або уся продукція перераховується на вищий сорт за допомогою перевідних коефіцієнтів. Вони обчислюються за допомогою співвідношення ціни кожного сорту до ціни вищого сорту.

Методика аналізу якості продукції, що має сортність, ілюструється даними таблиці 24.

Дані таблиці 24 показують, що планова середньозважена ціна одиниці продукції  становила 9,6 тис.грн., а фактична - 9,41 тис.грн.

Таблиця 24

Аналіз якості продукції цеху

10170  +  820  +  610                1920

Цп  = ––––––––––––––––––––––  =  ––––––  =  9,6 тис.грн.

170  +  20  +  10                             200

10180  +  850  +  610                2260

Цз  = ––––––––––––––––––––––  =  ––––––  =  9,41 тис.грн.

180  +  50  +  10                             240

9,41

План з сортності продукції виконано на 98,0%  /   9,6      100/,

втрати за рахунок зниження якості на одну тону склали 0,19 тис.грн.

/9,41  -  9,6/, а на всю продукцію - 45,6 тис.грн. /240  0,19/.

Виробництво продукції у перерахунку на вищий сорт визначається добутком питомої ваги продукції кожного сорту у загальному обсязі продукції на перевідний коефіцієнт. Це склало за планом 96%, за звітом - 94,16%. Таким чином, план з якості виробу виконано на 98,0% /9,41 : 9,6  100/, що призвело до зменшення обсягу виробництва на 45,6 тис.грн.(9,41 - 9,6) ·240).

Причинами зниження якості продукції виступають: недосконалість технології, невідповідність матеріалів, низька кваліфікація робітників, порушення дисципліни праці, застаріле обладнання.

Показником якості продукції є також наявність браку. На підприємствах розробляються інструкції про порядок оформлення, обліку та списання браку. В них,  в  залежності  від  галузевих  особливостей технології виробництва, визначається номенклатура видів, причин та винуватців браку. До видів браку відносять характеристики порушень, які призводять до неможливості використання деталей, вузлів чи виробів /не дотриманий розмір, недолив у форму, внутрішні раковини та інші дефекти, неповний відбиток малюнку/.

За способами виявлення дефектів брак поділяється на виправний та невиправний /кінцевий/. До виправного браку відносяться деталі, вузли та вироби, які можуть задовольнити вимоги стандартів чи технічних умов після виправлення недоліків, якщо таке виправлення технічно можливе та економічно доцільне. Якщо виправити недоліки технічно не можливо або витрати на виправлення будуть перевищувати втрати від браку, такі деталі, вузли, вироби, роботи відносяться до кінцевого браку.

За місцем виявлення брак поділяється на дві групи: брак, виявлений на будь-якій дільниці виробництва до відправки споживачу, називається внутрішнім; виявлений у споживача - зовнішнім.

При всіх випадках виявлення браку на виробництві він повинен бути документально зафіксований. Для цього складається акт /повідомлення/ про брак, в якому працівники служби технічного контролю вказують назву забракованого виробу, його технічний номер, номер операції, на якій виявлено брак, код виду, причини і винуватці браку. В акті про брак виділяється спеціальний розділ для калькуляції браку за статтями прямих витрат. Виявляються і усуваються причини браку та намічаються заходи впливу на його винуватців.

В процесі аналізу фактичні витрати на брак і втрати від браку порів-нюються з плановими /де вони плануються/ і фактичними за ряд минулих періодів в абсолютних сумах і в процентах до виробничої собівартості всього обсягу продукції /валової/, виявляється тенденція зміни браку і визначається його вплив на обсяг випуску продукції. Для цього на підставі облікових даних складається таблиця 25.

Таблиця 25

Аналіз втрат від браку, тис.грн.

Із таблиці 25 випливає, що абсолютна сума витрат на брак і втрат від браку, порівнюючи з минулим роком, зросла. Разом з тим, питома вага втрат від браку у виробничій собівартості товарної продукції підвищилась. Це негативно характеризує роботу керівників підприємства і цеху.

Для розрахунку впливу втрат від браку на обсяг випуску продукції необхідно питому вагу витрат на брак у виробничій собівартості товарної продукції помножити на фактичний випуск товарної продукції в порівнянних цінах.

Наявність втрат від браку призвела до зменшення випуску продукції на 115,4 тис.грн. /8360  1,38:100/.

При аналізі вивчаються причини невиконання плану з якості продукції і браку у виробництві. Такими причинами можуть бути: низька якість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, технічна несправність устаткування, низький рівень кваліфікації робітників, недосконалість технології, помилки в технології і кресленнях, порушення технології, незадовільний інструктаж робітників, неритмічність виробництва та інші організаційно-господарські причини.        Для аналізу причин зниження якості продукції використовують акти /повідомлення/, відомості на брак, звіти відділу технічного контролю за якістю, звіти майстерні з гарантійного ремонту виробів, рекламацій споживачів, матеріали виробничих нарад, активів, зборів з якості, стінної та багатотиражної преси.

Детальне вивчення причин та винуватців низької якості продукції дадуть можливість відпрацювати заходи для її підвищення.

5. Ритмічність випуску і комплектність продукції

Виділяють показники ритмічності роботи підприємства і випуску продукції. Під ритмічністю роботи підприємства розуміють рівномірне виконання робіт згідно складених завдань, планів-графіків у кожному структурному підрозділі за певні проміжки часу або рівномірний випуск продукції.

Під ритмічністю випуску продукції розуміють суворе дотримання планових /годинних, добових, декадних і місячних/ графіків виробництва.

Ритмічність виражає планомірність організації виробництва і розглядається як важлива форма безперервного, злагодженого, улаштованого, послідовного виробничого процесу за часом і в просторі.

Вплив ритмічності виробництва на показники діяльності підприємства видно на такій схемі (мал.19).

Для оцінки ритмічності роботи на підприємствах з масовим, велико-серійним характером виробництва і випуску продукції використовують оперативну інформацію про виконання годинних, змінних та добових гра-фіків, а на підприємствах з одиничним випуском продукції використовуються звіти про виконання п’ятиденних, декадних, місячних чи квартальних планів.

При аналізі визначають коефіцієнти ритмічності та аритмічності ви-конання робіт чи випуску продукції.

Для визначення коефіцієнта ритмічності роботи підприємства чи його структурних підрозділів фактичний випуск продукції чи обсяг виконаних робіт за визначені проміжки часу протягом місяця /кварталу чи року/ порівнюють з плановим. Для розрахунку ритмічності беремо фактичний обсяг, але не більше плану /меншу величину/. Зараховані обсяги виробництва за більш короткі проміжки часу підсумовуються в цілому за місяць /квартал чи рік/. Сумарний результат ділиться на плановий обсяг. Одержаний коефіцієнт ритмічності показує питому вагу продукції, виробленої без порушення графіку.

Ритмічність роботи підприємства оцінюється також коефіцієнтом аритмічності, який визначається діленням обсягу продукції, що не одержана за зміну, добу, декаду чи місяць, на плановий випуск. Коефіцієнт аритмічності показує питому вагу продукції, недоодержаної у зв’язку з порушенням ритму роботи.

На   підставі   оперативної  облікової  інформації  складається  таблиця 26.

Таблиця 26

Аналіз ритмічності випуску продукції за січень 1997 року

Дані таблиці 26 показують, що підприємство працювало не ритмічно, коефіцієнт ритмічності складав 0,925.

640                                          52

Кр  =  –––  =  0,925;   Кар  =  ––––  =  0,075;   Кр  +  Кар  =  1,0

692                                          692

Коефіцієнт ритмічності повинен наближатись до 1, а коефіцієнт аритмічності - до 0.

Порушення встановленого ритму роботи призводить до неповного використання виробничих потужностей, авралу та штурмівщини, браку в роботі і додаткових непродуктивних витрат матеріальних і грошових ресурсів, створення зверхнормативних залишків, невиконання плану виробництва та реалізації продукції, погіршує всі інші показники роботи підприємства, негативно впливає на роботу суміжних підприємств і транспортних організацій.

Для контролю за ритмічністю випуску продукції використовують графіки ритмічності, які будуються як на підставі абсолютних даних про виконання добових чи змінних планів виробництва, так і відносних /в коефіцієнтах, процентах/.

На ритмічність виробництва і реалізації продукції часто негативно впливає комплектність.

Виділяють комплектність виробництва і комплектність продукції. Під комплектністю товарної продукції розуміють її повну відповідність стандарту і технічним умовам, включаючи упаковку, забезпечення запасними частинами та інструментом. Під комплектністю виробництва розуміють випуск деталей і вузлів у кількості, кратній їх числу в одиниці продукції, і кількості виробів за планом з урахуванням зміни залишків незакінченого виробництва.

Для аналізу комплектності виробництва на підставі технічної доку-ментації, даних оперативного обліку та інвентаризаційних відомостей незакінченого виробництва складається таблиця 27.

Таблиця 27

Аналіз комплектності виробництва виробу (план випуску - 400 штук)

Дані таблиці 27 показують, що підприємство не планувало збільшення залишків незакінченого виробництва. Комплектність виробництва деталі 2 складала 87,5%  /350 : 400  100/,  а  вузла 1 - лише 85% /340 : 400  100/. Це призвело до значного збільшення залишків деталей 3 і вузла 2. Некомплектність виробництва веде до порушення ритму роботи в наступному періоді, гальмує  виробничий цикл і заморожує обігові кошти.

На закінчення аналізу необхідно визначити резерви збільшення випуску продукції при налагодженні ритмічної роботи. Обсяг резервів знаходимо шляхом множення різниці між найбільшим і середнім добовим випуском продукції на відповідну кількість діб в аналізованому періоді. На підставі даних таблиці 26 знаходимо, що в січні 1997 року підприємство  за  рахунок   невикористаних  можливостей  не  одержало продукції на  55,4 тис.грн. /287:8  21-698/. Тобто, підприємство мало резерви збільшення випуску продукції на 8,00% /55,4:692 100/.

Вся господарська діяльність направляється на випуск продукції вищої якості, конкурентоздатної на світовому ринку.

Під якістю продукції розуміють її здатність задовільняти певну потребу, надійність, довговічність, поліпшені техніко-економічні і технічні показники, естетичні і художні властивості виробів.

Продукція машинобудування характеризується такими показниками якості: гарантійний безремонтний термін, моторесурс, продуктивність, питома витрата пального, питома матеріало- і енергомісткість, потужність, точність, показники надійності та довговічності, собівартості, працемісткість одиниці виробу, рівень уніфікації, норми міжремонтних періодів і пробігів та іншими показниками, що зафіксовані у технічних умовах на її виготовлення.

Основними показниками якості продукції є рекламації споживачів. При цьому встановлюється загальна кількість та питома вага зарекламованої продукції у загальному обсязі; обчислюються втрати від браку, у зв’язку зі зниженням якості та ретельно вивчаються причини зниження якості.

Основним показником якості є питома вага продукції, яка виготовляється на експорт, що визначається відношенням обсягу продукції на експорт до загального обсягу товарної продукції. При аналізі підраховується кількість типів, марок, видів, назв виробів, що відповідають вимогам світової якості у загальному обсязі реалізації. Порівняння цих показників з плановими і минулих років дозволяє оцінювати виконання плану з якості, зобов’язань його підвищення, встановлювати вплив зміни якості на обсяг виробництва та реалізації продукції.

При аналізі якості продукції, що має сортність, враховується середньозважена ціна або уся продукція перераховується на вищий сорт за допомогою перевідних коефіцієнтів. Вони обчислюються за допомогою співвідношення ціни кожного сорту до ціни вищого сорту.

Методика аналізу якості продукції, що має сортність, ілюструється даними таблиці 24.

Дані таблиці 24 показують, що планова середньозважена ціна одиниці продукції  становила 9,6 тис.грн., а фактична - 9,41 тис.грн.

Таблиця 24

Аналіз якості продукції цеху

10170  +  820  +  610                1920

Цп  = ––––––––––––––––––––––  =  ––––––  =  9,6 тис.грн.

170  +  20  +  10                             200

10180  +  850  +  610                2260

Цз  = ––––––––––––––––––––––  =  ––––––  =  9,41 тис.грн.

180  +  50  +  10                             240

9,41

План з сортності продукції виконано на 98,0%  /   9,6      100/,

втрати за рахунок зниження якості на одну тону склали 0,19 тис.грн.

/9,41  -  9,6/, а на всю продукцію - 45,6 тис.грн. /240  0,19/.

Виробництво продукції у перерахунку на вищий сорт визначається добутком питомої ваги продукції кожного сорту у загальному обсязі продукції на перевідний коефіцієнт. Це склало за планом 96%, за звітом - 94,16%. Таким чином, план з якості виробу виконано на 98,0% /9,41 : 9,6  100/, що призвело до зменшення обсягу виробництва на 45,6 тис.грн.(9,41 - 9,6) ·240).

Причинами зниження якості продукції виступають: недосконалість технології, невідповідність матеріалів, низька кваліфікація робітників, порушення дисципліни праці, застаріле обладнання.

Показником якості продукції є також наявність браку. На підприємствах розробляються інструкції про порядок оформлення, обліку та списання браку. В них,  в  залежності  від  галузевих  особливостей технології виробництва, визначається номенклатура видів, причин та винуватців браку. До видів браку відносять характеристики порушень, які призводять до неможливості використання деталей, вузлів чи виробів /не дотриманий розмір, недолив у форму, внутрішні раковини та інші дефекти, неповний відбиток малюнку/.

За способами виявлення дефектів брак поділяється на виправний та невиправний /кінцевий/. До виправного браку відносяться деталі, вузли та вироби, які можуть задовольнити вимоги стандартів чи технічних умов після виправлення недоліків, якщо таке виправлення технічно можливе та економічно доцільне. Якщо виправити недоліки технічно не можливо або витрати на виправлення будуть перевищувати втрати від браку, такі деталі, вузли, вироби, роботи відносяться до кінцевого браку.

За місцем виявлення брак поділяється на дві групи: брак, виявлений на будь-якій дільниці виробництва до відправки споживачу, називається внутрішнім; виявлений у споживача - зовнішнім.

При всіх випадках виявлення браку на виробництві він повинен бути документально зафіксований. Для цього складається акт /повідомлення/ про брак, в якому працівники служби технічного контролю вказують назву забракованого виробу, його технічний номер, номер операції, на якій виявлено брак, код виду, причини і винуватці браку. В акті про брак виділяється спеціальний розділ для калькуляції браку за статтями прямих витрат. Виявляються і усуваються причини браку та намічаються заходи впливу на його винуватців.

В процесі аналізу фактичні витрати на брак і втрати від браку порів-нюються з плановими /де вони плануються/ і фактичними за ряд минулих періодів в абсолютних сумах і в процентах до виробничої собівартості всього обсягу продукції /валової/, виявляється тенденція зміни браку і визначається його вплив на обсяг випуску продукції. Для цього на підставі облікових даних складається таблиця 25.

Таблиця 25

Аналіз втрат від браку, тис.грн.

Із таблиці 25 випливає, що абсолютна сума витрат на брак і втрат від браку, порівнюючи з минулим роком, зросла. Разом з тим, питома вага втрат від браку у виробничій собівартості товарної продукції підвищилась. Це негативно характеризує роботу керівників підприємства і цеху.

Для розрахунку впливу втрат від браку на обсяг випуску продукції необхідно питому вагу витрат на брак у виробничій собівартості товарної продукції помножити на фактичний випуск товарної продукції в порівнянних цінах.

Наявність втрат від браку призвела до зменшення випуску продукції на 115,4 тис.грн. /8360  1,38:100/.

При аналізі вивчаються причини невиконання плану з якості продукції і браку у виробництві. Такими причинами можуть бути: низька якість сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, технічна несправність устаткування, низький рівень кваліфікації робітників, недосконалість технології, помилки в технології і кресленнях, порушення технології, незадовільний інструктаж робітників, неритмічність виробництва та інші організаційно-господарські причини.        Для аналізу причин зниження якості продукції використовують акти /повідомлення/, відомості на брак, звіти відділу технічного контролю за якістю, звіти майстерні з гарантійного ремонту виробів, рекламацій споживачів, матеріали виробничих нарад, активів, зборів з якості, стінної та багатотиражної преси.

Детальне вивчення причин та винуватців низької якості продукції дадуть можливість відпрацювати заходи для її підвищення.

5. Ритмічність випуску і комплектність продукції

Виділяють показники ритмічності роботи підприємства і випуску продукції. Під ритмічністю роботи підприємства розуміють рівномірне виконання робіт згідно складених завдань, планів-графіків у кожному структурному підрозділі за певні проміжки часу або рівномірний випуск продукції.

Під ритмічністю випуску продукції розуміють суворе дотримання планових /годинних, добових, декадних і місячних/ графіків виробництва.

Ритмічність виражає планомірність організації виробництва і розглядається як важлива форма безперервного, злагодженого, улаштованого, послідовного виробничого процесу за часом і в просторі.

Вплив ритмічності виробництва на показники діяльності підприємства видно на такій схемі (мал.19).

Для оцінки ритмічності роботи на підприємствах з масовим, велико-серійним характером виробництва і випуску продукції використовують оперативну інформацію про виконання годинних, змінних та добових гра-фіків, а на підприємствах з одиничним випуском продукції використовуються звіти про виконання п’ятиденних, декадних, місячних чи квартальних планів.

При аналізі визначають коефіцієнти ритмічності та аритмічності ви-конання робіт чи випуску продукції.

Для визначення коефіцієнта ритмічності роботи підприємства чи його структурних підрозділів фактичний випуск продукції чи обсяг виконаних робіт за визначені проміжки часу протягом місяця /кварталу чи року/ порівнюють з плановим. Для розрахунку ритмічності беремо фактичний обсяг, але не більше плану /меншу величину/. Зараховані обсяги виробництва за більш короткі проміжки часу підсумовуються в цілому за місяць /квартал чи рік/. Сумарний результат ділиться на плановий обсяг. Одержаний коефіцієнт ритмічності показує питому вагу продукції, виробленої без порушення графіку.

Ритмічність роботи підприємства оцінюється також коефіцієнтом аритмічності, який визначається діленням обсягу продукції, що не одержана за зміну, добу, декаду чи місяць, на плановий випуск. Коефіцієнт аритмічності показує питому вагу продукції, недоодержаної у зв’язку з порушенням ритму роботи.

На   підставі   оперативної  облікової  інформації  складається  таблиця 26.

Таблиця 26

Аналіз ритмічності випуску продукції за січень 1997 року

Дані таблиці 26 показують, що підприємство працювало не ритмічно, коефіцієнт ритмічності складав 0,925.

640                                          52

Кр  =  –––  =  0,925;   Кар  =  ––––  =  0,075;   Кр  +  Кар  =  1,0

692                                          692

Коефіцієнт ритмічності повинен наближатись до 1, а коефіцієнт аритмічності - до 0.

Порушення встановленого ритму роботи призводить до неповного використання виробничих потужностей, авралу та штурмівщини, браку в роботі і додаткових непродуктивних витрат матеріальних і грошових ресурсів, створення зверхнормативних залишків, невиконання плану виробництва та реалізації продукції, погіршує всі інші показники роботи підприємства, негативно впливає на роботу суміжних підприємств і транспортних організацій.

Для контролю за ритмічністю випуску продукції використовують графіки ритмічності, які будуються як на підставі абсолютних даних про виконання добових чи змінних планів виробництва, так і відносних /в коефіцієнтах, процентах/.

На ритмічність виробництва і реалізації продукції часто негативно впливає комплектність.

Виділяють комплектність виробництва і комплектність продукції. Під комплектністю товарної продукції розуміють її повну відповідність стандарту і технічним умовам, включаючи упаковку, забезпечення запасними частинами та інструментом. Під комплектністю виробництва розуміють випуск деталей і вузлів у кількості, кратній їх числу в одиниці продукції, і кількості виробів за планом з урахуванням зміни залишків незакінченого виробництва.

Для аналізу комплектності виробництва на підставі технічної доку-ментації, даних оперативного обліку та інвентаризаційних відомостей незакінченого виробництва складається таблиця 27.

Таблиця 27

Аналіз комплектності виробництва виробу (план випуску - 400 штук)

Дані таблиці 27 показують, що підприємство не планувало збільшення залишків незакінченого виробництва. Комплектність виробництва деталі 2 складала 87,5%  /350 : 400  100/,  а  вузла 1 - лише 85% /340 : 400  100/. Це призвело до значного збільшення залишків деталей 3 і вузла 2. Некомплектність виробництва веде до порушення ритму роботи в наступному періоді, гальмує  виробничий цикл і заморожує обігові кошти.

На закінчення аналізу необхідно визначити резерви збільшення випуску продукції при налагодженні ритмічної роботи. Обсяг резервів знаходимо шляхом множення різниці між найбільшим і середнім добовим випуском продукції на відповідну кількість діб в аналізованому періоді. На підставі даних таблиці 26 знаходимо, що в січні 1997 року підприємство  за  рахунок   невикористаних  можливостей  не  одержало продукції на  55,4 тис.грн. /287:8  21-698/. Тобто, підприємство мало резерви збільшення випуску продукції на 8,00% /55,4:692 100/.