2. Собівартість порівнянної продукції

Підприємства, на яких переважає питома вага раніше освоєних виробів, планують та обліковують зниження собівартості порівнянної продукції у відсотках до минулого року. До порівнянної продукції відносятся всі вироби, що виготовлялись на підприємстві в минулому звітному періоді, за винятком виробів, виготовлених у дослідному варіанті та тих, які були на стадії впровадження у виробництво.

При аналізі фактичний випуск продукції перераховується за плановою вартістю, а порівнянна продукція перераховується також і за собівартістю минулого року.

Шляхом порівняння фактичної собівартості із собівартістю, перерахованою за рівнем плану і минулого року, визначається економія чи перевитрата.

Для оцінки зниження собівартості всієї продукції, в т.ч. порівнянної і непорівнянної, на підставі даних бізнес-плану та облікової інформації складається розрахунок /табл. 38/.

Таблиця 38

Собівартість продукції

Наведені в таблиці 38 дані показують, що при загальному зростанні собівартості фактично випущеної всієї продукції проти плану на 281 тис.грн. або 4,2%, собівартість порівнянної продукції підвищилась на 298 тис.грн., або на 4,6%, а непорівнянної - знизилась на 17 тис.грн., або на 7,1%.

Різницю в рівнях зміни собівартості фактично випущеної порівнянної та непорівнянної продукції можна пояснити недоліками в плануванні, перш за все, використанням у плануванні собівартості непорівнянної продукції дослідно-статистичних норм витрат ресурсів, які технічно не обгрунтовані. Абсолютна економія від виробництва непорівнянних виробів складає              17 тис.грн., а їх питома вага у плановому товарному випуску 3,59% /239 : 6650  100/. Необхідно перевірити чи ця економія не викликана завищеними нормами витрат відповідно планових калькуляцій на ці вироби. Потрібно мати на увазі, що у складі непорівнянної продукції разом з виробами є запасні частини, капітальний ремонт обладнання та разові закази. Ці закази виконуються за договірними цінами і часто дають високу рентабельність. Чим вища собівартість, тим вищі ціни, прибуток і вищий рівень перевиконання норм виробітку. Тобто, виконання разових заказів стає “вигідним”.

Підприємство у звітному році планувало зниження собівартості продукції на 262 тис.грн. /6673 - 6411/, або на 3,93%, в тому числі за рахунок структури та асортименту на 0,2%. Фактично собівартість продукції в порівнянні з планом зросла на 298 тис.грн. /6709 - 6411/,або на 4,65%. Тобто, завдання по зниженню собівартості не виконано. Допущено зростання собівартості проти минулого року на 36 тис.грн. /-262+298/, що складає 0,54% /36 : 6673  100/.

Понадпланове зростання собівартості фактично випущеної порівнянної продукції на суму 298 тис.грн., або на 4,05% склалося під впливом двох факторів: зміни рівня витрат на виробництво одиниці продукції та оптових цін і тарифів. На підставі облікових даних виявлено, що у звітному році відбулось непередбачене планом підвищення оптових цін на спожиті матеріали, паливо, енергію і тарифи на 270 тис.грн., а збільшення витрат на обсяг порівнянної продукції склало 28 тис.грн. /298 - 270/.

Таким чином, зростання собівартості продукції порівняно з минулим роком на 36 тис.грн. /6709 - 6673/ відбулось за рахунок впливу таких факторів /таблиця 39/.

Найбільш важливим фактором зниження собівартості порівнянної продукції є застосування більш прогресивних норм витрат матеріальних ресурсів і трудових нормативів, що, в свою чергу, залежить від своєчасності і повноти проведення організаційно-технічних заходів, запровадження нової, прогресивної техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації виробництва і праці. Необхідно оцінити виконання плану організаційно-технічних заходів за кількістю впроваджених новинок, обсягу виробничих витрат і фактично отриманого економічного ефекту.

Таблиця 39

Вплив факторів на зміну собівартості порівнянної продукції

Наведені дані показують, що за факторами, які залежать від аналізованого

підприємства, собівартість зросла на 28 тис.грн. і за тими, що не залежать - на

270 тис.грн.

Підприємства, на яких переважає питома вага раніше освоєних виробів, планують та обліковують зниження собівартості порівнянної продукції у відсотках до минулого року. До порівнянної продукції відносятся всі вироби, що виготовлялись на підприємстві в минулому звітному періоді, за винятком виробів, виготовлених у дослідному варіанті та тих, які були на стадії впровадження у виробництво.

При аналізі фактичний випуск продукції перераховується за плановою вартістю, а порівнянна продукція перераховується також і за собівартістю минулого року.

Шляхом порівняння фактичної собівартості із собівартістю, перерахованою за рівнем плану і минулого року, визначається економія чи перевитрата.

Для оцінки зниження собівартості всієї продукції, в т.ч. порівнянної і непорівнянної, на підставі даних бізнес-плану та облікової інформації складається розрахунок /табл. 38/.

Таблиця 38

Собівартість продукції

Наведені в таблиці 38 дані показують, що при загальному зростанні собівартості фактично випущеної всієї продукції проти плану на 281 тис.грн. або 4,2%, собівартість порівнянної продукції підвищилась на 298 тис.грн., або на 4,6%, а непорівнянної - знизилась на 17 тис.грн., або на 7,1%.

Різницю в рівнях зміни собівартості фактично випущеної порівнянної та непорівнянної продукції можна пояснити недоліками в плануванні, перш за все, використанням у плануванні собівартості непорівнянної продукції дослідно-статистичних норм витрат ресурсів, які технічно не обгрунтовані. Абсолютна економія від виробництва непорівнянних виробів складає              17 тис.грн., а їх питома вага у плановому товарному випуску 3,59% /239 : 6650  100/. Необхідно перевірити чи ця економія не викликана завищеними нормами витрат відповідно планових калькуляцій на ці вироби. Потрібно мати на увазі, що у складі непорівнянної продукції разом з виробами є запасні частини, капітальний ремонт обладнання та разові закази. Ці закази виконуються за договірними цінами і часто дають високу рентабельність. Чим вища собівартість, тим вищі ціни, прибуток і вищий рівень перевиконання норм виробітку. Тобто, виконання разових заказів стає “вигідним”.

Підприємство у звітному році планувало зниження собівартості продукції на 262 тис.грн. /6673 - 6411/, або на 3,93%, в тому числі за рахунок структури та асортименту на 0,2%. Фактично собівартість продукції в порівнянні з планом зросла на 298 тис.грн. /6709 - 6411/,або на 4,65%. Тобто, завдання по зниженню собівартості не виконано. Допущено зростання собівартості проти минулого року на 36 тис.грн. /-262+298/, що складає 0,54% /36 : 6673  100/.

Понадпланове зростання собівартості фактично випущеної порівнянної продукції на суму 298 тис.грн., або на 4,05% склалося під впливом двох факторів: зміни рівня витрат на виробництво одиниці продукції та оптових цін і тарифів. На підставі облікових даних виявлено, що у звітному році відбулось непередбачене планом підвищення оптових цін на спожиті матеріали, паливо, енергію і тарифи на 270 тис.грн., а збільшення витрат на обсяг порівнянної продукції склало 28 тис.грн. /298 - 270/.

Таким чином, зростання собівартості продукції порівняно з минулим роком на 36 тис.грн. /6709 - 6673/ відбулось за рахунок впливу таких факторів /таблиця 39/.

Найбільш важливим фактором зниження собівартості порівнянної продукції є застосування більш прогресивних норм витрат матеріальних ресурсів і трудових нормативів, що, в свою чергу, залежить від своєчасності і повноти проведення організаційно-технічних заходів, запровадження нової, прогресивної техніки і технології, механізації та автоматизації виробничих процесів, удосконалення організації виробництва і праці. Необхідно оцінити виконання плану організаційно-технічних заходів за кількістю впроваджених новинок, обсягу виробничих витрат і фактично отриманого економічного ефекту.

Таблиця 39

Вплив факторів на зміну собівартості порівнянної продукції

Наведені дані показують, що за факторами, які залежать від аналізованого

підприємства, собівартість зросла на 28 тис.грн. і за тими, що не залежать - на

270 тис.грн.