3. Склад, структура та джерела придбання майна

У процесі подальшого аналізу балансу-нетто вивчають структуру коштів підприємства та джерел їх утворення /аналіз по вертикалі/. Баланс-нетто дозволяє дати оцінку майна підприємства, яке знаходиться у його розпорядженні або контролюється ним, а також виділити у складі майна основні, оборотні /мобільні/ і позаоборотні /іммобілізовані/ засоби. Дані аналітичних розрахунків узагальнено в таблиці 46.                                                                                                                                                                                                                                                 Таблиця 46

Склад і структура майна підприємства

На підприємстві, що аналізується, обігові засоби збільшилися на 16,8%, при рості основних фондів і вкладень на 5,2%, що визначило тенденцію до прискорення обіговості всіх коштів підприємства. Її наслідком є вивільнення коштів у найбільш мобільну їх частину - грошові кошти і короткотермінові вкладення, які збільшилися на 9,8%. При інших рівних умовах такі зміни оцінюють позитивно.

Коефіцієнт мобільності засобів обчислюють як відношення вартості обігових (оборотних) засобів до вартості всіх засобів підприємства. Він складав на початок року 0,482 і кінець року - 0,508, тобто мобільність коштів зросла на 5,4%.

Коефіцієнт мобільності обігових засобів визначається відношенням найбільш мобільної їх частини /грошові кошти і фінансові вкладення/ до вартості обігових (оборотних) засобів. У нашому прикладі на початок року цей показник складав 0,083, на кінець року - 0,078, або зменшився на 6,02%. Зниження коефіцієнта мобільності обігових і незначне зростання обіговості усіх коштів підприємства підтверджує тенденцію уповільнення обіговості.

Фінансовий стан підприємства у значній мірі зумовлюється його виробничою діяльністю. Тому при аналізі структури засобів необхідно дати оцінку виробничому потенціалу  підприємства. Для  характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники: наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна; наявність, динаміка і питома вага основних засобів у загальній вартості майна; коефіцієнт зносу основних засобів; середня норма амортизації; наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень та їх співвідношення з фінансовими вкладеннями /табл. 47/.

Таблиця 47

Аналіз динаміки виробничих активів підприємства за звітний період

Наведені дані показують, що виробничі активи збільшилися за рік на 2,85% при темпах росту всього майна на 10,8%, питома вага їх зменшилась на 7,2%. Це свідчить про те, що підприємство не має резервів значного росту виробничих можливостей. На промислових підприємствах цей показник, як правило, повинен випереджати темпи росту всього майна на 50%. За основу порівняння слід приймати галузеві стандартні значення. Питома вага основних фондів у загальній вартості майна за звітний період знизилась на 6,1%. Це також підтверджує обмежене зростання виробничих можливостей підприємства у наступному періоді. Зношення основних фондів високе, але норма амортизації низька. Це свідчить про те, що інтенсивність нагромадження амортизації і оновлення здійснюється повільно.

Після аналізу структури активів балансу і оцінки виробничого потенціалу підприємства здійснюють аналіз джерел господарських засобів, які ділять на власні і позичені. До власних коштів належить статутний, власний і постійний капітал.

При аналізі визначають розмір власного і постійного капіталу. Взаємозв’язок між статутним, власним і постійним капіталом можна виразити таким чином.

Статутний капітал /фонд/ - це сума вкладів власників або учасників в майно підприємства для забезпечення його діяльності.

Статутний    + Резерви    + Нерозподілений    =   Власний

капітал                                                 прибуток                     капітал;

Власний  +   Довгострокові   =  Постійний

капітал               зобов’язання        капітал

При проведенні аналізу фінансового стану за методиками, які використовуються в країнах з розвинутою ринковою економікою, велика увага приділяється поділу всіх позичених коштів на довгострокову і короткострокову заборгованість. Потрібно пам’ятати, що існує вагома небезпека помилкового визначення загальної величини заборгованості підприємства, бо не всі статті    1 розділу пасиву належать до власного капіталу. Ці суми повинні бути включені у склад позичених коштів. Щоб уникнути викривлень і перевірити вірність розрахунків, необхідно переконатись у виконанні такої умови: сума довгострокових позичених коштів, короткострокових зобов’язань і власного капіталу повинна співпадати з величиною реальної вартості активів. Невиконання вказаної вимоги свідчить про помилковість проведених розрахунків.

У зв’язку з переходом на новий План рахунків вагомим змінам піддається методика визначення наявності власних обігових коштів /в Західних методиках цей показник має назву власного обігового капіталу/. Визначення наявності власних обігових коштів за методикою, яка використовується у країнах з ринковою економікою, виражається такою формулою:

власний оборотний          =        поточні   -      поточні

капітал                                                   активи       зобов’язання

Інакше кажучи, віднімаючи із загальної суми обігових коштів /активів/ короткострокові зобов’язання, за рахунок яких формується частина обігових коштів, ми визначаємо другу частину, сформовану за рахунок власних джерел. Очевидно, що найбільш надійними партнерами вважаються підприємства із значним розміром власного обігового капіталу, оскільки вони можуть відповідати за своїми зобов’язаннями і, крім того, збільшувати масштаби своєї діяльності.

Визначивши за балансом величину статутного, власного та постійного капіталу, наявність власних обігових коштів, а також розмір довгострокової і короткострокової заборгованості, оцінюють структуру джерел коштів підприємства.

Для вивчення структури джерел господарських коштів за балансом-нетто складають табл. 48.

Таблиця 48

Структура джерел формування коштів /майна/ підприємства, тис.грн.

Аналіз таблиці 48 показує, що приріст власних коштів за рік склав 4,9%, а позичених - 17,4%, в тому числі кредиторської заборгованості - 73,5%, тобто, приріст майна відбувався за рахунок позичених коштів. Таке становище може призвести до втрати самостійності і збанкрутування.

У процесі подальшого аналізу балансу-нетто вивчають структуру коштів підприємства та джерел їх утворення /аналіз по вертикалі/. Баланс-нетто дозволяє дати оцінку майна підприємства, яке знаходиться у його розпорядженні або контролюється ним, а також виділити у складі майна основні, оборотні /мобільні/ і позаоборотні /іммобілізовані/ засоби. Дані аналітичних розрахунків узагальнено в таблиці 46.                                                                                                                                                                                                                                                 Таблиця 46

Склад і структура майна підприємства

На підприємстві, що аналізується, обігові засоби збільшилися на 16,8%, при рості основних фондів і вкладень на 5,2%, що визначило тенденцію до прискорення обіговості всіх коштів підприємства. Її наслідком є вивільнення коштів у найбільш мобільну їх частину - грошові кошти і короткотермінові вкладення, які збільшилися на 9,8%. При інших рівних умовах такі зміни оцінюють позитивно.

Коефіцієнт мобільності засобів обчислюють як відношення вартості обігових (оборотних) засобів до вартості всіх засобів підприємства. Він складав на початок року 0,482 і кінець року - 0,508, тобто мобільність коштів зросла на 5,4%.

Коефіцієнт мобільності обігових засобів визначається відношенням найбільш мобільної їх частини /грошові кошти і фінансові вкладення/ до вартості обігових (оборотних) засобів. У нашому прикладі на початок року цей показник складав 0,083, на кінець року - 0,078, або зменшився на 6,02%. Зниження коефіцієнта мобільності обігових і незначне зростання обіговості усіх коштів підприємства підтверджує тенденцію уповільнення обіговості.

Фінансовий стан підприємства у значній мірі зумовлюється його виробничою діяльністю. Тому при аналізі структури засобів необхідно дати оцінку виробничому потенціалу  підприємства. Для  характеристики виробничого потенціалу використовують такі показники: наявність, динаміка і питома вага виробничих активів у загальній вартості майна; наявність, динаміка і питома вага основних засобів у загальній вартості майна; коефіцієнт зносу основних засобів; середня норма амортизації; наявність, динаміка і питома вага капітальних вкладень та їх співвідношення з фінансовими вкладеннями /табл. 47/.

Таблиця 47

Аналіз динаміки виробничих активів підприємства за звітний період

Наведені дані показують, що виробничі активи збільшилися за рік на 2,85% при темпах росту всього майна на 10,8%, питома вага їх зменшилась на 7,2%. Це свідчить про те, що підприємство не має резервів значного росту виробничих можливостей. На промислових підприємствах цей показник, як правило, повинен випереджати темпи росту всього майна на 50%. За основу порівняння слід приймати галузеві стандартні значення. Питома вага основних фондів у загальній вартості майна за звітний період знизилась на 6,1%. Це також підтверджує обмежене зростання виробничих можливостей підприємства у наступному періоді. Зношення основних фондів високе, але норма амортизації низька. Це свідчить про те, що інтенсивність нагромадження амортизації і оновлення здійснюється повільно.

Після аналізу структури активів балансу і оцінки виробничого потенціалу підприємства здійснюють аналіз джерел господарських засобів, які ділять на власні і позичені. До власних коштів належить статутний, власний і постійний капітал.

При аналізі визначають розмір власного і постійного капіталу. Взаємозв’язок між статутним, власним і постійним капіталом можна виразити таким чином.

Статутний капітал /фонд/ - це сума вкладів власників або учасників в майно підприємства для забезпечення його діяльності.

Статутний    + Резерви    + Нерозподілений    =   Власний

капітал                                                 прибуток                     капітал;

Власний  +   Довгострокові   =  Постійний

капітал               зобов’язання        капітал

При проведенні аналізу фінансового стану за методиками, які використовуються в країнах з розвинутою ринковою економікою, велика увага приділяється поділу всіх позичених коштів на довгострокову і короткострокову заборгованість. Потрібно пам’ятати, що існує вагома небезпека помилкового визначення загальної величини заборгованості підприємства, бо не всі статті    1 розділу пасиву належать до власного капіталу. Ці суми повинні бути включені у склад позичених коштів. Щоб уникнути викривлень і перевірити вірність розрахунків, необхідно переконатись у виконанні такої умови: сума довгострокових позичених коштів, короткострокових зобов’язань і власного капіталу повинна співпадати з величиною реальної вартості активів. Невиконання вказаної вимоги свідчить про помилковість проведених розрахунків.

У зв’язку з переходом на новий План рахунків вагомим змінам піддається методика визначення наявності власних обігових коштів /в Західних методиках цей показник має назву власного обігового капіталу/. Визначення наявності власних обігових коштів за методикою, яка використовується у країнах з ринковою економікою, виражається такою формулою:

власний оборотний          =        поточні   -      поточні

капітал                                                   активи       зобов’язання

Інакше кажучи, віднімаючи із загальної суми обігових коштів /активів/ короткострокові зобов’язання, за рахунок яких формується частина обігових коштів, ми визначаємо другу частину, сформовану за рахунок власних джерел. Очевидно, що найбільш надійними партнерами вважаються підприємства із значним розміром власного обігового капіталу, оскільки вони можуть відповідати за своїми зобов’язаннями і, крім того, збільшувати масштаби своєї діяльності.

Визначивши за балансом величину статутного, власного та постійного капіталу, наявність власних обігових коштів, а також розмір довгострокової і короткострокової заборгованості, оцінюють структуру джерел коштів підприємства.

Для вивчення структури джерел господарських коштів за балансом-нетто складають табл. 48.

Таблиця 48

Структура джерел формування коштів /майна/ підприємства, тис.грн.

Аналіз таблиці 48 показує, що приріст власних коштів за рік склав 4,9%, а позичених - 17,4%, в тому числі кредиторської заборгованості - 73,5%, тобто, приріст майна відбувався за рахунок позичених коштів. Таке становище може призвести до втрати самостійності і збанкрутування.