5. Ліквідність балансу

Ліквідність (плинність) балансу визначається як рівень покриття зобов’язань його активами. Ліквідність активів - величина, обернена ліквідності балансу за часом перетворення активів у грошову форму. Чим менше часу потрібно для перетворення окремого виду активу у грошову форму, тим вище його ліквідність. Оцінка ліквідності проводиться з метою посилення фінансових обмежень і для визначення кредитоздатності підприємства. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів активу, погрупованих за рівнем ліквідності і  розміщених за мірою зниження ліквідності, із зобов’язаннями в пасиві, погрупованими за термінами їх повернення і розміщеними в порядку зростання термінів. За рівнем ліквідності активи підприємства ділять на такі групи:

А1) найбільш ліквідні активи. До них належать грошові кошти і короткотермінові фінансові вкладення (цінні папери);

А2) швидко реалізуємі активи - дебіторська заборгованість та інші активи. Підсумок групи визначається вирахуванням із підсумку розділу ІІІ активу величини активів першої групи. Сюди не включають витрати, не перекриті спеціальними фондами і цільовим фінансуванням та іншу іммобілізацію, визначену на підставі внутрішнього аналізу статей інших дебіторів;

А3) повільно реалізуємі активи - статті розділу ІІ активу “Запаси і затрати” за мінусом статті 120 “Витрати майбутніх періодів” плюс статті із розділу І активу балансу 040 “Довгострокові фінансові вкладення” і 050 “Розрахунки з учасниками”;

А4) важкореалізуємі активи - статті розділу І активу балансу “Основні засоби та позаобігові активи”, за мінусом статей, включених в попередню групу.

Пасиви групуються за швидкістю їх можливої оплати:

П1) найбільш термінові зобов’язання - до них відносять кредити та позики, що не погашені в строк, кредиторська заборгованість;

П2) короткотермінові пасиви, до яких відносять короткотермінові кредити та позичені кошти;

П3) довготермінові пасиви - довготермінові кредити та позичені кошти;

П4) постійні пасиви - статті розділу І пасиву балансу. Для збереження балансу активу та пасиву сума цієї групи зменшується на суму імобілізованих обігових засобів за статтями розділу ІІІ активу і величини статей “Витрати майбутніх періодів” розділу ІІ активу і збільшуються на рядок 730.

При визначенні ліквідності балансу необхідно співставити підсумки відповідних груп активу та пасиву. Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо дотримуються такі співвідношення:

А1 ³ П1

А2 ³ П2

А3 ³ П3

А4 £ П4

SА = SП

Четверте рівняння визначається першими трьома рівняннями і має балансуюче значення. В той же час воно має глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості - наявності у підприємства власних обігових засобів.

На підприємствах ці нерівності порушуються. Недостача засобів однієї групи активів компенсується їх лишком іншої групи. Така компенсація можлива лише у вартісній формі тому, що реально менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Перше рівняння, в якому порівнюються найбільш ліквідні засоби та швидкореалізуємі активи з дуже терміновими зобов’язаннями і короткотермі-новими пасивами, дає можливість визначити поточну ліквідність. Порівняння повільно реалізуємих активів з довготерміновими пасивами показує перспективну ліквідність. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (або неплатоспроможність) підприємства на дату складання балансу або на найближчий час. Перспективна ліквідність дає прогноз платоспроможності на основі майбутніх надходжень, тому такий прогноз є дуже наближеним.

Ліквідність (плинність) балансу визначається як рівень покриття зобов’язань його активами. Ліквідність активів - величина, обернена ліквідності балансу за часом перетворення активів у грошову форму. Чим менше часу потрібно для перетворення окремого виду активу у грошову форму, тим вище його ліквідність. Оцінка ліквідності проводиться з метою посилення фінансових обмежень і для визначення кредитоздатності підприємства. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні засобів активу, погрупованих за рівнем ліквідності і  розміщених за мірою зниження ліквідності, із зобов’язаннями в пасиві, погрупованими за термінами їх повернення і розміщеними в порядку зростання термінів. За рівнем ліквідності активи підприємства ділять на такі групи:

А1) найбільш ліквідні активи. До них належать грошові кошти і короткотермінові фінансові вкладення (цінні папери);

А2) швидко реалізуємі активи - дебіторська заборгованість та інші активи. Підсумок групи визначається вирахуванням із підсумку розділу ІІІ активу величини активів першої групи. Сюди не включають витрати, не перекриті спеціальними фондами і цільовим фінансуванням та іншу іммобілізацію, визначену на підставі внутрішнього аналізу статей інших дебіторів;

А3) повільно реалізуємі активи - статті розділу ІІ активу “Запаси і затрати” за мінусом статті 120 “Витрати майбутніх періодів” плюс статті із розділу І активу балансу 040 “Довгострокові фінансові вкладення” і 050 “Розрахунки з учасниками”;

А4) важкореалізуємі активи - статті розділу І активу балансу “Основні засоби та позаобігові активи”, за мінусом статей, включених в попередню групу.

Пасиви групуються за швидкістю їх можливої оплати:

П1) найбільш термінові зобов’язання - до них відносять кредити та позики, що не погашені в строк, кредиторська заборгованість;

П2) короткотермінові пасиви, до яких відносять короткотермінові кредити та позичені кошти;

П3) довготермінові пасиви - довготермінові кредити та позичені кошти;

П4) постійні пасиви - статті розділу І пасиву балансу. Для збереження балансу активу та пасиву сума цієї групи зменшується на суму імобілізованих обігових засобів за статтями розділу ІІІ активу і величини статей “Витрати майбутніх періодів” розділу ІІ активу і збільшуються на рядок 730.

При визначенні ліквідності балансу необхідно співставити підсумки відповідних груп активу та пасиву. Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо дотримуються такі співвідношення:

А1 ³ П1

А2 ³ П2

А3 ³ П3

А4 £ П4

SА = SП

Четверте рівняння визначається першими трьома рівняннями і має балансуюче значення. В той же час воно має глибокий економічний зміст: його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості - наявності у підприємства власних обігових засобів.

На підприємствах ці нерівності порушуються. Недостача засобів однієї групи активів компенсується їх лишком іншої групи. Така компенсація можлива лише у вартісній формі тому, що реально менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Перше рівняння, в якому порівнюються найбільш ліквідні засоби та швидкореалізуємі активи з дуже терміновими зобов’язаннями і короткотермі-новими пасивами, дає можливість визначити поточну ліквідність. Порівняння повільно реалізуємих активів з довготерміновими пасивами показує перспективну ліквідність. Поточна ліквідність свідчить про платоспроможність (або неплатоспроможність) підприємства на дату складання балансу або на найближчий час. Перспективна ліквідність дає прогноз платоспроможності на основі майбутніх надходжень, тому такий прогноз є дуже наближеним.