2. Проміжний коефіцієнт покриття.

Порівняння найбільш ліквідних засобів швидкореалізуємих активів з поточними зобов’язаннями і терміновими пасивами дає можливість виявити проміжну ліквідність (платоспроможність) і вирахувати проміжний коефіцієнт покриття. В склад ліквідних засобів у чисельник включаються дебіторська заборгованість та інші активи. Вся сума в чисельнику дорівнює підсумку ІІІ розділу активу балансу (р.320) за мінусом витрат не перекритих коштами спеціальних фондів і цільового фінансування. Знаменник включає підсумок розділу ІІІ пасиву (р.750 - 730). Проміжний коефіцієнт ліквідності прогнозує платоспроможність підприємства на період рівний середній тривалості обороту дебіторської заборгованості при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Перетворення різних складових частин обігових коштів вимагає певного часу і суттєво відрізняється при ліквідації дебіторської заборгованості і матеріальних обігових коштів. Більше того, матеріальні обігові кошти неоднорідні, ліквідність готової продукції, товарних і матеріальних запасів, незакінченого виробництва і напівфабрикатів суттєво відрізняється.

Ліквідність коштів, вкладених у дебіторську заборгованість, залежить від швидкості платіжного документообігу у банках країни, своєчасного оформлення банківських документів, термінів надання комерційного кредиту окремим покупцям, їх платоспроможності та інших причин. Теоретично оправдані величини цього коефіцієнта лежать в діапазоні 0,7 - 0,8. Нормативний розмір коефіцієнта залежить також від галузі виробництва.

На початок звітного періоду підприємство підійшло з проміжним коефіцієнтом покриття, набагато меншим його теоретичного значення, 475:1815=0,262. На кінець року цей коефіцієнт збільшився, але ще не став відповідати  прийнятим критеріям. Його значення дорівнює 712:2221=0,32.

3. Загальний коефіцієнт покриття є найбільш узагальнюючим показником платоспроможності, який розраховується як відношення всієї суми оборотних засобів (р.150 + р.320 - р.120 мінус іммобілізовані кошти) до суми короткострокових зобов’язань (р.750 - 730) підприємства. Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) показує платіжні можливості підприємства при умові своєчасності розрахунків з дебіторами, а також при умові своєчасної реалізації готової продукції та інших матеріальних засобів. Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття) характеризує жадану платоспроможність підприємства на період, рівний середній тривалості одного обороту всіх оборотних засобів. Теоретична величина такого коефіцієнта визначається у розмірі 2-2,5. Але на практиці під впливом форм розрахунків, обіговості обігових коштів, галузевих та інших особливостей підприємства цілком задовільні результати можуть бути і при значно меншому /але перевищуючому одиницю/ значенні загального коефіцієнта.

На початок звітного періоду загальний коефіцієнт покриття був рівний: /2098+475/:1815=1,418, на кінець року - /2294+712/:/2251-30/=1,353.

Таким чином, на кінець року, якщо мобілізувати всі обігові кошти, можливо повністю погасити поточні зобов’язання по кредитах і розрахунках, після чого в активі підприємства залишиться обігових коштів на 785 тис.грн. /2294+712-2251+30/, які можуть бути направлені на погашення довгострокових кредитів і позик /734 тис.грн./ та на інші цілі. Платоспроможність підприємства необхідно признати незадовільною.

Показники ліквідності підприємства покажемо у таблиці 53.

Таблиця 53.

Аналіз показників ліквідності підприємства за звітний період

Аналіз показників ліквідності підприємства дозволяє зробити висновок, що платоспроможність підприємства за звітний рік знизилась, що підтверджується зниженням коефіцієнта абсолютної ліквідності на 9,8% і загального коефіцієнта покриття - 4,58%. Недоліком такого варіанта є те, що значення показників ліквідності порівнюється з теоретично достатніми величинами, які є здебільшого суб’єктивними.

Різні показники ліквідності не лише дають оцінку платоспроможності підприємства при різному рівні врахування ліквідних засобів, але і відповідають цілям і завданням різних зовнішніх користувачів інформації. Наприклад, для постачальників сировини і матеріалів найбільш цікавим буде коефіцієнт абсолютної ліквідності. Банки більше уваги звертають на проміжний коефіцієнт покриття. Покупці і власники акцій і облігацій при оцінці фінансової стійкості більше цікавляться коефіцієнтом загального покриття.

Зазначених вище недоліків можна запобігти при використанні іншого варіанта розрахунку ліквідності, який широко застосовується в країнах з ринковою економікою. В його основі лежить оцінка платоспроможності підприємства з врахуванням майбутніх строків погашення платіжних зобов’язань.

Розраховуються такі показники ліквідності:

- ліквідність термінова, або першого рівня, визначається як відношення грошової готівки і боргів, які будуть повернені протягом тридцяти днів /включаючи відвантажену (відпущену), але не оплачену продукцію/ до зобов’язань, які підлягають оплаті в строк до тридцяти днів /включаючи платіжні кредити в частині погашення в даному періоді/;

- ліквідність другого рівня визначається як відношення суми готівкових грошових коштів, боргів, які підлягають поверненню у строк до 90 днів, залишків готової продукції до зобов’язань, які підлягають погашенню у строк 90 днів;

- ліквідність третього рівня розраховується як відношення грошових коштів, дебіторської заборгованості,  яка підлягає виплаті протягом року, залишків готової продукції, виробничих запасів до зобов’язань, які підлягають погашенню протягом року.

Якщо наведені показники приймають значення від 1 і більше, то в цьому випадку підприємство є платоспроможним, в протилежному - баланс його називається неліквідним.

Для розрахунку показників ліквідності за другим варіантом, крім даних бухгалтерського балансу, необхідна інформація аналітичного обліку про дебіторську та кредиторську заборгованість, яку слід згрупувати за майбутніми строками стягнення та погашення. Фінансист чи бухгалтер-аналітик повинен попередньо скласти аналітичну таблицю.

Розглядаючи платоспроможність підприємства в динамічній перспективі, не можна ігнорувати майбутні надходження чистої виручки, в яку включають суму амортизаційних відрахувань і чистого прибутку, що поступають у складі загальної виручки від реалізації продукції. Решта виручки піде на невідкладні платежі, пов’язані з відтворенням факторів виробництва, платежі в бюджет та інші цілі. А чиста виручка залишиться у грошовій формі в обігу підприємства.

Коефіцієнт чистої виручки уявляє собою частину від ділення амортизації і чистого прибутку на виручку від реалізації продукції. Він характеризує питому вагу залишкової грошової чистої виручки в реалізації продукції. В нашому прикладі коефіцієнт чистої виручки дорівнює /1614+302/:7956=0,24. Це означає, що з кожної гривні виручки від реалізації продукції надійшло 24,0 коп. чистої виручки. Цю норму можливо розповсюдити на передбачене надходження виручки у майбутньому, з тим, щоб оцінити можливі вільні фінансові ресурси майбутніх звітних періодів.

При аналізі акціонерних та кооперативних підприємств, товариств з обмеженою відповідальністю звертають увагу на дуже актуальну оцінку збереження власних фінансових ресурсів, сконцентрованих у статутному, акціонерному або пайовому фондах.  Власні фінансові ресурси таких підприємств складаються з внесків акціонерів, учасників або пайовиків у статутний чи інший фонд. У відповідності з законодавством величина статутного фонду таких підприємств не повинна знижуватися нижче норми, зареєстрованої в їх статутах. Вважається, що статутний фонд зберігається, якщо його величина на кінець звітного року відкорегована на величину внесків акціонерів і учасників та виплат їм протягом даного періоду не менше, ніж  на початок даного періоду.

У нашому прикладі статутний фонд збільшився за звітний період  на    149 тис.грн., і тому є всі підстави вважати, що виплати учасникам не перевищували суму одержаного прибутку, тому що величина нагромадженого нерозподіленого прибутку збільшилася на 25 тис.грн. Зменшення за звітний період фондів спеціального призначення на 61 тис.грн. входить у приріст нагромадженого прибутку.

Розраховані коефіцієнти ліквідності нижчі нормативних і зменшились на кінець року. Це зниження є сигналом про незадовільну платоспроможність і погіршення фінансового стану підприємства. Платоспроможність також визначається абсолютними величинами боргів.

З врахуванням наявних боргів і порушень внутрішньої фінансової дисципліни фінансове становище підприємства характеризують такими рівнями:

Абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характеризується відсутністю боргів, порушень внутрішньої і зовнішньої фінансової дисципліни.

Нестійкий фінансовий стан відмічається при наявності порушень фінансової дисципліни (затримки в оплаті праці, використання тимчасових вільних коштів резервного та інших фондів), перебоїв у надходженнях  грошей на рахунки, низькому рівні рентабельності, невиконанні фінансового плану.

Кризове фінансове становище відмічається при наявності названих вище ознак і наявності регулярних неплатежів, за якими кризовий стан класифікується: перший рівень (наявність неоплачених в строк позик банкам); другий рівень (наявність не сплачених в строк позик банкам, постачальникам за товари, сировину і матеріали); третій рівень включає попередні недоліки і неплатежі в бюджети. Він межує з банкрутством.

Під банкрутством розуміють нездатність підприємства фінансувати поточну операційну діяльність і погасити термінові зобов’язання. Банкрутство наступає при розбалансованості економічного механізму відтворення капіталу підприємства, є результатом його цінової, інвестиційної і фінансової політики. Масове банкрутство підприємств викликає серйозні негативні наслідки, тому в країні має існувати певний механізм попередження і захисту підприємств від повного краху.

Основою для прийняття рішення про банкрутство є система критеріїв для визначення незадовільної структури балансу неплатоспроможних підприємств.

Загальний коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) визначається за формулою:

де ІІа - підсумок другого розділу активу балансу без р.120;

ІІІа - підсумок третього розділу активу балансу;

ІІІп - підсумок третього розділу пасиву балансу;

р.730 - рядок пасиву балансу.

2) Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами визначається за формулою:

де Іа - підсумок першого розділу активу балансу;

ІІа - підсумок другого розділу активу балансу;

ІІІа - підсумок третього розділу активу балансу;

Іп - підсумок першого розділу пасиву балансу.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами показує наявність власних оборотних засобів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості.

3) Коефіцієнт відновлення (утрати) платоспроможності визначається за формулою:

де  Кплк  -  коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду;

Кплп -  коефіцієнт поточної ліквідності на початок звітного періоду;

Вп   - період відновлення (утрати) платоспроможності;

Т     - тривалість звітного періоду в місяцях.

При розрахунку коефіцієнта відновлення платоспроможності приймають    В   =6місяців, а при розрахунку коефіцієнта втрати платоспроможності

В  =3місяці.

На підставі одержаних коефіцієнтів комісія приймає рішення:

Визначити структуру балансу незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, якщо коефіцієнт поточної ліквідності менше 2 і коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами менше 0,1;

Про наявність реальної можливості у підприємства-боржника відновити свою платоспроможність;

Про загрозу втрати платоспроможності підприємством, якщо воно найближчим часом не зможе виконати свої обов’язки перед кредиторами. В цьому випадку коефіцієнт відновлення платоспроможності менше 1.

Порівняння найбільш ліквідних засобів швидкореалізуємих активів з поточними зобов’язаннями і терміновими пасивами дає можливість виявити проміжну ліквідність (платоспроможність) і вирахувати проміжний коефіцієнт покриття. В склад ліквідних засобів у чисельник включаються дебіторська заборгованість та інші активи. Вся сума в чисельнику дорівнює підсумку ІІІ розділу активу балансу (р.320) за мінусом витрат не перекритих коштами спеціальних фондів і цільового фінансування. Знаменник включає підсумок розділу ІІІ пасиву (р.750 - 730). Проміжний коефіцієнт ліквідності прогнозує платоспроможність підприємства на період рівний середній тривалості обороту дебіторської заборгованості при умові своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Перетворення різних складових частин обігових коштів вимагає певного часу і суттєво відрізняється при ліквідації дебіторської заборгованості і матеріальних обігових коштів. Більше того, матеріальні обігові кошти неоднорідні, ліквідність готової продукції, товарних і матеріальних запасів, незакінченого виробництва і напівфабрикатів суттєво відрізняється.

Ліквідність коштів, вкладених у дебіторську заборгованість, залежить від швидкості платіжного документообігу у банках країни, своєчасного оформлення банківських документів, термінів надання комерційного кредиту окремим покупцям, їх платоспроможності та інших причин. Теоретично оправдані величини цього коефіцієнта лежать в діапазоні 0,7 - 0,8. Нормативний розмір коефіцієнта залежить також від галузі виробництва.

На початок звітного періоду підприємство підійшло з проміжним коефіцієнтом покриття, набагато меншим його теоретичного значення, 475:1815=0,262. На кінець року цей коефіцієнт збільшився, але ще не став відповідати  прийнятим критеріям. Його значення дорівнює 712:2221=0,32.

3. Загальний коефіцієнт покриття є найбільш узагальнюючим показником платоспроможності, який розраховується як відношення всієї суми оборотних засобів (р.150 + р.320 - р.120 мінус іммобілізовані кошти) до суми короткострокових зобов’язань (р.750 - 730) підприємства. Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) показує платіжні можливості підприємства при умові своєчасності розрахунків з дебіторами, а також при умові своєчасної реалізації готової продукції та інших матеріальних засобів. Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття) характеризує жадану платоспроможність підприємства на період, рівний середній тривалості одного обороту всіх оборотних засобів. Теоретична величина такого коефіцієнта визначається у розмірі 2-2,5. Але на практиці під впливом форм розрахунків, обіговості обігових коштів, галузевих та інших особливостей підприємства цілком задовільні результати можуть бути і при значно меншому /але перевищуючому одиницю/ значенні загального коефіцієнта.

На початок звітного періоду загальний коефіцієнт покриття був рівний: /2098+475/:1815=1,418, на кінець року - /2294+712/:/2251-30/=1,353.

Таким чином, на кінець року, якщо мобілізувати всі обігові кошти, можливо повністю погасити поточні зобов’язання по кредитах і розрахунках, після чого в активі підприємства залишиться обігових коштів на 785 тис.грн. /2294+712-2251+30/, які можуть бути направлені на погашення довгострокових кредитів і позик /734 тис.грн./ та на інші цілі. Платоспроможність підприємства необхідно признати незадовільною.

Показники ліквідності підприємства покажемо у таблиці 53.

Таблиця 53.

Аналіз показників ліквідності підприємства за звітний період

Аналіз показників ліквідності підприємства дозволяє зробити висновок, що платоспроможність підприємства за звітний рік знизилась, що підтверджується зниженням коефіцієнта абсолютної ліквідності на 9,8% і загального коефіцієнта покриття - 4,58%. Недоліком такого варіанта є те, що значення показників ліквідності порівнюється з теоретично достатніми величинами, які є здебільшого суб’єктивними.

Різні показники ліквідності не лише дають оцінку платоспроможності підприємства при різному рівні врахування ліквідних засобів, але і відповідають цілям і завданням різних зовнішніх користувачів інформації. Наприклад, для постачальників сировини і матеріалів найбільш цікавим буде коефіцієнт абсолютної ліквідності. Банки більше уваги звертають на проміжний коефіцієнт покриття. Покупці і власники акцій і облігацій при оцінці фінансової стійкості більше цікавляться коефіцієнтом загального покриття.

Зазначених вище недоліків можна запобігти при використанні іншого варіанта розрахунку ліквідності, який широко застосовується в країнах з ринковою економікою. В його основі лежить оцінка платоспроможності підприємства з врахуванням майбутніх строків погашення платіжних зобов’язань.

Розраховуються такі показники ліквідності:

- ліквідність термінова, або першого рівня, визначається як відношення грошової готівки і боргів, які будуть повернені протягом тридцяти днів /включаючи відвантажену (відпущену), але не оплачену продукцію/ до зобов’язань, які підлягають оплаті в строк до тридцяти днів /включаючи платіжні кредити в частині погашення в даному періоді/;

- ліквідність другого рівня визначається як відношення суми готівкових грошових коштів, боргів, які підлягають поверненню у строк до 90 днів, залишків готової продукції до зобов’язань, які підлягають погашенню у строк 90 днів;

- ліквідність третього рівня розраховується як відношення грошових коштів, дебіторської заборгованості,  яка підлягає виплаті протягом року, залишків готової продукції, виробничих запасів до зобов’язань, які підлягають погашенню протягом року.

Якщо наведені показники приймають значення від 1 і більше, то в цьому випадку підприємство є платоспроможним, в протилежному - баланс його називається неліквідним.

Для розрахунку показників ліквідності за другим варіантом, крім даних бухгалтерського балансу, необхідна інформація аналітичного обліку про дебіторську та кредиторську заборгованість, яку слід згрупувати за майбутніми строками стягнення та погашення. Фінансист чи бухгалтер-аналітик повинен попередньо скласти аналітичну таблицю.

Розглядаючи платоспроможність підприємства в динамічній перспективі, не можна ігнорувати майбутні надходження чистої виручки, в яку включають суму амортизаційних відрахувань і чистого прибутку, що поступають у складі загальної виручки від реалізації продукції. Решта виручки піде на невідкладні платежі, пов’язані з відтворенням факторів виробництва, платежі в бюджет та інші цілі. А чиста виручка залишиться у грошовій формі в обігу підприємства.

Коефіцієнт чистої виручки уявляє собою частину від ділення амортизації і чистого прибутку на виручку від реалізації продукції. Він характеризує питому вагу залишкової грошової чистої виручки в реалізації продукції. В нашому прикладі коефіцієнт чистої виручки дорівнює /1614+302/:7956=0,24. Це означає, що з кожної гривні виручки від реалізації продукції надійшло 24,0 коп. чистої виручки. Цю норму можливо розповсюдити на передбачене надходження виручки у майбутньому, з тим, щоб оцінити можливі вільні фінансові ресурси майбутніх звітних періодів.

При аналізі акціонерних та кооперативних підприємств, товариств з обмеженою відповідальністю звертають увагу на дуже актуальну оцінку збереження власних фінансових ресурсів, сконцентрованих у статутному, акціонерному або пайовому фондах.  Власні фінансові ресурси таких підприємств складаються з внесків акціонерів, учасників або пайовиків у статутний чи інший фонд. У відповідності з законодавством величина статутного фонду таких підприємств не повинна знижуватися нижче норми, зареєстрованої в їх статутах. Вважається, що статутний фонд зберігається, якщо його величина на кінець звітного року відкорегована на величину внесків акціонерів і учасників та виплат їм протягом даного періоду не менше, ніж  на початок даного періоду.

У нашому прикладі статутний фонд збільшився за звітний період  на    149 тис.грн., і тому є всі підстави вважати, що виплати учасникам не перевищували суму одержаного прибутку, тому що величина нагромадженого нерозподіленого прибутку збільшилася на 25 тис.грн. Зменшення за звітний період фондів спеціального призначення на 61 тис.грн. входить у приріст нагромадженого прибутку.

Розраховані коефіцієнти ліквідності нижчі нормативних і зменшились на кінець року. Це зниження є сигналом про незадовільну платоспроможність і погіршення фінансового стану підприємства. Платоспроможність також визначається абсолютними величинами боргів.

З врахуванням наявних боргів і порушень внутрішньої фінансової дисципліни фінансове становище підприємства характеризують такими рівнями:

Абсолютна і нормальна стійкість фінансового стану характеризується відсутністю боргів, порушень внутрішньої і зовнішньої фінансової дисципліни.

Нестійкий фінансовий стан відмічається при наявності порушень фінансової дисципліни (затримки в оплаті праці, використання тимчасових вільних коштів резервного та інших фондів), перебоїв у надходженнях  грошей на рахунки, низькому рівні рентабельності, невиконанні фінансового плану.

Кризове фінансове становище відмічається при наявності названих вище ознак і наявності регулярних неплатежів, за якими кризовий стан класифікується: перший рівень (наявність неоплачених в строк позик банкам); другий рівень (наявність не сплачених в строк позик банкам, постачальникам за товари, сировину і матеріали); третій рівень включає попередні недоліки і неплатежі в бюджети. Він межує з банкрутством.

Під банкрутством розуміють нездатність підприємства фінансувати поточну операційну діяльність і погасити термінові зобов’язання. Банкрутство наступає при розбалансованості економічного механізму відтворення капіталу підприємства, є результатом його цінової, інвестиційної і фінансової політики. Масове банкрутство підприємств викликає серйозні негативні наслідки, тому в країні має існувати певний механізм попередження і захисту підприємств від повного краху.

Основою для прийняття рішення про банкрутство є система критеріїв для визначення незадовільної структури балансу неплатоспроможних підприємств.

Загальний коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) визначається за формулою:

де ІІа - підсумок другого розділу активу балансу без р.120;

ІІІа - підсумок третього розділу активу балансу;

ІІІп - підсумок третього розділу пасиву балансу;

р.730 - рядок пасиву балансу.

2) Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами визначається за формулою:

де Іа - підсумок першого розділу активу балансу;

ІІа - підсумок другого розділу активу балансу;

ІІІа - підсумок третього розділу активу балансу;

Іп - підсумок першого розділу пасиву балансу.

Коефіцієнт забезпечення власними оборотними засобами показує наявність власних оборотних засобів у підприємства, необхідних для його фінансової стійкості.

3) Коефіцієнт відновлення (утрати) платоспроможності визначається за формулою:

де  Кплк  -  коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду;

Кплп -  коефіцієнт поточної ліквідності на початок звітного періоду;

Вп   - період відновлення (утрати) платоспроможності;

Т     - тривалість звітного періоду в місяцях.

При розрахунку коефіцієнта відновлення платоспроможності приймають    В   =6місяців, а при розрахунку коефіцієнта втрати платоспроможності

В  =3місяці.

На підставі одержаних коефіцієнтів комісія приймає рішення:

Визначити структуру балансу незадовільною, а підприємство неплатоспроможним, якщо коефіцієнт поточної ліквідності менше 2 і коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами менше 0,1;

Про наявність реальної можливості у підприємства-боржника відновити свою платоспроможність;

Про загрозу втрати платоспроможності підприємством, якщо воно найближчим часом не зможе виконати свої обов’язки перед кредиторами. В цьому випадку коефіцієнт відновлення платоспроможності менше 1.