4. Дебіторська і кредиторська заборгованість

Для найбільш об’єктивної оцінки платоспроможності підприємства необхідно використати відомості про дебіторську і кредиторську заборгованість.

Дебіторська і кредиторська заборгованості виникають внаслідок використання безготівкових розрахунків підприємства з покупцями, підрядчиками, фінансовими органами, робітниками, службовцями, органами соціального страхування, депонентами, підзвітними особами, тощо. При діючих формах розрахунків момент відвантаження готової продукції, виконання робіт, послуг, одержання товарно-матеріальних цінностей, нарахування зарплати і платежів не співпадає з моментом їх оплати. Ці умови призводять до виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості. Значні розміри дебіторської та кредиторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу обігових коштів між підприємствами.

Дебіторська заборгованість - це відтягнення з господарської діяльності підприємства обігових коштів, що стає причиною фінансових утруднень. Кредиторська заборгованість часто є результатом важкого фінансового становища через брак необхідних коштів, затримку платежів різними організаціями і особами. Суворий контроль за своєчасною сплатою кредиторської заборгованості має велике народногосподарське значення, бо затримка платежів може стати причиною фінансового затруднення підприємства - кредитора і негативно відбитись на його виробничо-фінансовій діяльності.

Дебіторська заборгованість відображена у розділі ІІІ активу (р.160-240) в групі товарів відвантажених, виконаних робіт і послуг та за статтями, об’єднаними під назвою “Розрахунки з дебіторами”.

Кредиторська заборгованість відображена у розділі ІІІ пасиву (р.630-720). Вона складається із заборгованості за довго- і короткострокові кредити і позикові кошти, що не погашені в строк, та заборгованості за статтями, об’єднаними під назвою “Розрахунки з кредиторами”, та інші короткострокові пасиви.

Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості починають з вивчення даних балансу, з яких визначають рівень збільшення або зменшення її протягом звітного періоду, потім виявляють недопустиму заборгованість і з’ясовують причини її утворення. І, нарешті, за даними пояснювальної записки або відомостями, одержаними на підприємстві, перевіряють коли виникла кожна сума заборгованості, щоб встановити строки задавнення позиву.

За характером утворення, строками виникнення дебіторську і кредиторську заборгованість ділять на допустиму /нормальну, виправдану/ і недопустиму /невиправдану, ненормальну, злочинну/. Допустимою дебіторською та кредиторською заборгованістю вважають ту, що утворилась згідно діючих форм розрахунків і строк оплати якої ще не настав. Інша заборгованість відноситься до недопустимої. До недопустимої /невиправданої/ дебіторської заборгованості належить: заборгованість конкретних осіб при нестачах, розтратах і розкраданні, нестачі та втратах від псування товарно-матеріальних цінностей, не списаних з балансу у встановленому порядку, вся прострочена заборгованість та інше. Із недопустимої заборгованості виділяють кримінальну та безнадійну. Всю недопустиму заборгованість групують за строками утворення, виділяючи такі групи: до 1 місяця, до 3 місяців, до 1 року, більше 1 року і безнадійна.

До невиправданої кредиторської заборгованості належить: прострочена заборгованість постачальникам; прострочена заборгованість бюджету за податок на прибуток та інші платежі; позики, не погашені своєчасно, а також аванси покупців у рахунок майбутніх відвантажень, які не отоварені протягом трьох днів і не враховані в складі іншої кредиторської заборгованості. Її теж аналізують за причинами і строками утворення.

Для найбільш об’єктивної оцінки платоспроможності підприємства необхідно використати відомості про дебіторську і кредиторську заборгованість.

Дебіторська і кредиторська заборгованості виникають внаслідок використання безготівкових розрахунків підприємства з покупцями, підрядчиками, фінансовими органами, робітниками, службовцями, органами соціального страхування, депонентами, підзвітними особами, тощо. При діючих формах розрахунків момент відвантаження готової продукції, виконання робіт, послуг, одержання товарно-матеріальних цінностей, нарахування зарплати і платежів не співпадає з моментом їх оплати. Ці умови призводять до виникнення дебіторської та кредиторської заборгованості. Значні розміри дебіторської та кредиторської заборгованості призводять до самовільного перерозподілу обігових коштів між підприємствами.

Дебіторська заборгованість - це відтягнення з господарської діяльності підприємства обігових коштів, що стає причиною фінансових утруднень. Кредиторська заборгованість часто є результатом важкого фінансового становища через брак необхідних коштів, затримку платежів різними організаціями і особами. Суворий контроль за своєчасною сплатою кредиторської заборгованості має велике народногосподарське значення, бо затримка платежів може стати причиною фінансового затруднення підприємства - кредитора і негативно відбитись на його виробничо-фінансовій діяльності.

Дебіторська заборгованість відображена у розділі ІІІ активу (р.160-240) в групі товарів відвантажених, виконаних робіт і послуг та за статтями, об’єднаними під назвою “Розрахунки з дебіторами”.

Кредиторська заборгованість відображена у розділі ІІІ пасиву (р.630-720). Вона складається із заборгованості за довго- і короткострокові кредити і позикові кошти, що не погашені в строк, та заборгованості за статтями, об’єднаними під назвою “Розрахунки з кредиторами”, та інші короткострокові пасиви.

Аналіз дебіторської та кредиторської заборгованості починають з вивчення даних балансу, з яких визначають рівень збільшення або зменшення її протягом звітного періоду, потім виявляють недопустиму заборгованість і з’ясовують причини її утворення. І, нарешті, за даними пояснювальної записки або відомостями, одержаними на підприємстві, перевіряють коли виникла кожна сума заборгованості, щоб встановити строки задавнення позиву.

За характером утворення, строками виникнення дебіторську і кредиторську заборгованість ділять на допустиму /нормальну, виправдану/ і недопустиму /невиправдану, ненормальну, злочинну/. Допустимою дебіторською та кредиторською заборгованістю вважають ту, що утворилась згідно діючих форм розрахунків і строк оплати якої ще не настав. Інша заборгованість відноситься до недопустимої. До недопустимої /невиправданої/ дебіторської заборгованості належить: заборгованість конкретних осіб при нестачах, розтратах і розкраданні, нестачі та втратах від псування товарно-матеріальних цінностей, не списаних з балансу у встановленому порядку, вся прострочена заборгованість та інше. Із недопустимої заборгованості виділяють кримінальну та безнадійну. Всю недопустиму заборгованість групують за строками утворення, виділяючи такі групи: до 1 місяця, до 3 місяців, до 1 року, більше 1 року і безнадійна.

До невиправданої кредиторської заборгованості належить: прострочена заборгованість постачальникам; прострочена заборгованість бюджету за податок на прибуток та інші платежі; позики, не погашені своєчасно, а також аванси покупців у рахунок майбутніх відвантажень, які не отоварені протягом трьох днів і не враховані в складі іншої кредиторської заборгованості. Її теж аналізують за причинами і строками утворення.