2. Аналіз обгрунтованності вибору перспективних рішень

1. Оцінка виробничого напрямку.

В ринкових умовах аналіз є важливим засобом опрацювання та обгрунтування як стратегічних, так і тактичних управлінських рішень. Аналіз економічної стратегії господарства носить дослідницький характер і тісно переплітається з плануванням.

Вивчення стратегічної мети спрямовується на виявлення перспектив розвитку основної діяльності господарства з урахуванням конкретних умов та конкурентоздатності. Щоб уникнути банкрутства необхідно усунути негативний вплив багатьох факторів. Дуже важливими для господарства є оцінка параметрів факторів виробництва та параметрів факторів попиту.

Параметри факторів виробництва включають правильне визначення виробничого профілю, підприємницьких здібностей власника або управлінців господарства, маркетинг, долі позичкового капіталу, кваліфікації виконавців, тощо.

До параметрів факторів попиту відносять різке зниження попиту, що несприятливо впливає на всі види діяльності - скорочуються обсяги виробництва, збільшуються витрати на одиницю продукції за рахунок збільшення частки постійних витрат, зменшується прибуток на одиницю продукції та загальний прибуток господарства.

Враховуючи ці дві групи факторів, важливо правильно обгрунтувати виробничі потужності підприємства і визначити, при яких обсягах випуску продукції виробництво буде рентабельним та забезпечуватиме необхідний запас фінансової стійкості.

Аналіз обгрунтованості різних варіантів господарських рішень на основі маржинального аналізу проведемо на такому прикладі.

Підприємство виготовляє п’єзоелектронне обладнання. Виробнича потужність 5000 шт. за рік. Реалізаційна ціна за одиницю 600 грн. З врахуванням зміни залишків готової продукції та незавершеного виробництва обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації. Загальний обсяг реалізації цього виробу 3000/5000 х 0,6) тис.грн. Постійні витрати на весь обсяг продукції 600 тис.грн. Змінні витрати на один виріб складають 360 грн., а на  весь плановий випуск 1800 тис.грн. (0,36 х 5000) тис.грн. Прибуток від реалізації дорівнюватиме 600 тис.грн. (3000 - 600 - 1800).

Для визначення беззбитковості обсягу реалізації, який гарантує необхідний прибуток та запас фінансової стійкості (зони безпеки) використаємо графічний та аналітичний прийоми.

На побудованому графіку (мал.29) на горизонталі показаний обсяг реалізації продукції в процентах до виробничої потужності підприємства, чи в натуральних одиницях (для одного виду продукції), або у грошовому виразі (графік будується для декількох видів продукції); на вертикалі показана собівартість реалізованої продукції та прибуток, які разом складають виручку від реалізації.

При діленні собівартості на постійні та змінні витрати лінію витрат подають рівнянням першого ступеня:

У = а + вх, де

У -  розмір всіх витрат;

а  -  абсолютна сума постійних витрат;

в  -  змінні витрати на одиницю продукції;

х  -  обсяг реалізації продукції.

Підставивши дані, матимемо таке рівняння:

У = 600 + 0,36  х

Знаючи величину х, визначаємо витрати для будь-якого обсягу продукції. Наприклад для обсягу 3000 одиниць витрати складатимуть

У=600 тис.грн. +  0,36 тис.грн.  3000 шт  =  1780 тис.грн.

Графік дає можливість виявити при якому обсягу реалізації підприємство одержить прибуток, а при якому його не буде.

З допомогою графіка визначаємо рівень виробництва, витрати будуть рівні виручці від реалізації продукції. Це місце називається рівнем беззбиткового обсягу виробництва чи реалізації продукції або порогу рентабельності.

На графіку рівень беззбитковості знаходиться вище 49% (2450 шт.) можливого обсягу реалізації. Якщо замовлення на вироби підприємства більші 49% його потужності, воно одержить прибуток. Якщо попит на вироби буде меншим 49% можливого при фактичних виробничих потужностях, то виробництво та реалізація будуть збитковими і підприємство збанкрутує.

Зоною безпечності є різниця між фактичним та беззбитковим обсягом реалізації. Якщо підприємство використає всю потужність, виробить і реалізує 5000 виробів, то зона безпечності (запас фінансової стійкості) складатиме 51%. Реалізація 3000 виробів - 9,6% і т.д. Зона безпечності показує, на скільки процентів фактичний обсяг реалізації вище критичного, при якому рентабельність рівна нулю. При обсязі реалізації рівному нулю підприємство терпітиме збиток в розмірі суми постійних витрат. При обсязі 5000 виробів прибуток складатиме 600 тис.грн. Сполучивши ці рівні між собою, одержимо на лінії х місце критичного обсягу реалізації. У нашому прикладі місце беззбитковості (поріг рентабельності) буде вище 2450 одиниць.

Крім графічного способу можна використати аналітичний. Він є більш зручнішим. При аналітичному способі за допомогою ряду формул можна вирахувати ці показники. Для наглядності використаємо мал.30. На малюнку поміняємо місцями змінні і постійні витрати, щоб згідно з визначенням категорії маржинального доходу об’єднати зону прибутку і зону постійних витрат.

Для написання формул використаємо такі позначення:

Бр  -  рівень беззбитковості обсягу реалізації, критичний обсяг продажу;

Дм  -  дохід маржинальний (сума);

П  -  прибуток;

  -  питома вага маржинального доходу у виручці від реалізації продукції;

Сд  -  ставка маржинального доходу в ціні за одиницю продукції;

Ц  -   ціна  одиниці продукції, грн.;

ПВ  -  постійні витрати;

ЗВ  -  змінні витрати;

ВР  -  виручка від реалізації;

К  -  кількість проданої продукції в натуральних одиницях;

V  -  питомі змінні витрати в ціні одиниці продукції.

Згідно мал.30 формула маржинального доходу матиме такий вигляд:

Дм = ПВ + П

Можна визначити маржинальний дохід як різницю між виручкою від реалізації продукції і змінними витратами:

Дм = ВР - ЗВ

На нашому прикладі сума маржинального доходу складає

1200 = (3000 - 1800) тис.грн.

Згідно графіка, можемо написати таку залежність:

Бр : ПВ = ВР : Дм

Звідси формула для розрахунку рівня критичного обсягу продажу матиме такий вигляд:

Бр = ВР ПВ : Дм,

або

Бр = ПВ : (Дм : ВР) = ПВ : ЗВ

Для нашого прикладу Бр складатиме 1500 = (3000600 : 1200)тис.грн., або 600 : (1200 : 3000) = 600 : 0,4 = 1500 тис.грн.

Останнє рівняння свідчить, що відношення постійних витрат до загальної суми маржинального доходу є коефіцієнтом, який визначає місце розміщення рівня критичного обсягу реалізації продукції на графіку.

В натуральних одиницях беззбитковий обсяг реалізації становитиме:

Бр = КПВ : Дм,

Бр = 5000600 : 1200 = 2500 штук.

Для визначення рівня критичного обсягу реалізації продукції можна також використати ставку маржинального доходу в ціні одиниці продукції Сд:

Сд = Дм : К = 1200000 : 5000 = 240 грн.

Звідси:

Дм = КСд.

Цю формулу можна записати так:

Бр = ПВ : Сд,

Бр = 600000 : 240 = 2500 шт.

Для визначення рівня беззбитковості критичного обсягу реалізації в процентах до всього обсягу використовується формула:

Бр = ПВ : Дм 100%,

Бр = 600 : 1200100 = 50%

Ставку маржинального доходу можна подати як різницю між ціною Ц і питомими змінними витратами  ЗВ:

Сд = Ц - ЗВ

Тоді, перетворивши попередньо формулу, критичний обсяг реалізації продукції можна розрахувати так:

Бр = ПВ : (Ц - ЗВ).

Бр =

Якщо бізнесменом ставиться завдання - визначити обсяг реалізації продукції для одержання певної суми прибутку 300 тис.грн., тоді формула матиме такий вигляд:

Одержана величина обсягу реалізації в 1,5 рази більша від збиткового обсягу продажу в натуральному вимірі (3750 : 2500). При цьому 2500 шт. необхідно виробити та реалізувати, щоб покрити постійні витрати підприємства. І 1250 шт. для одержання 300 тис.грн. прибутку.

При багатоасортиментному виробництві цей показник визначається у вартісному вимірі матиме такий вигляд:

Зону безпеки аналітичним способом визначають за такою формулою:

Графіки та аналітичні розрахунки показують, що беззбитковий обсяг і зона безпеки залежать від суми постійних та змінних витрат, а також від рівня цін на продукцію. З підвищенням цін зменшується кількість продукції для одержання необхідної суми виручки для компенсації постійних витрат підприємства, і навпаки, при зниженні рівня ціни беззбитковий обсяг реалізації зростає. Збільшення питомих змінних і постійних витрат підвищує поріг рентабельності і зменшує зону безпеки.

Тому кожне підприємство намагається зменшити постійні витрати. Оптимальним буде той план, який сприяє зниженню долі постійних витрат на одиницю продукції, зменшує беззбитковий обсяг продажу та збільшує зону безпеки.

Це підтверджують такі розрахунки. Припустимо, що ціни за одиницю продукції знизились з 600 до 550 грн., питомі змінні витрати на одиницю продукції зменшились з 360 до 330 грн., а загальна сума постійних витрат скоротилась з 600 до 580 тис.грн., то новий рівень беззбиткового обсягу складатиме:

Використавши ланцюгові підставки, визначимо вплив кожного фактора на зміну беззбиткового обсягу продажу

Використання в розрахунках постійних та змінних витрат і категорії маржинального доходу дає можливість не лише визначити за звітом, але й прогнозувати беззбитковий обсяг продажу, зону безпеки та суму прибутку на майбутнє.

В умовах спаду виробництва і незадовільної платоспроможності покупці можуть відмовитися від частини продукції.

За прогнозами менеджерів фактичний обсяг реалізації продукції буде меншим планового на 30%. Маржинальний дохід на одиницю продукції - 190 грн. (550 - 360). Через це підприємство закінчить рік з прибутком 85 тис.грн. замість планової суми 500 тис.грн.

П = 50000,70,19 - 580 = 85 тис.грн.

В такому разу підприємство не виконає свої зобов’язання перед бюджетом і не матиме коштів для розширеного відтворення.

Менеджери знайшли додаткову заявку на 1500 виробів за ціною 430 грн. за одиницю, яка нижча його планової собівартості. При цьому підприємство має додатково витратити на конструкторсько-технологічну підготовку виробництва цієї партії продукції 86 тис.грн.

Необхідно зробити техніко-економічне обгрунтування рішення, визначити чи доцільно приймати заявку на таких умовах. Виручка від реалізації цих виробів буде 645 тис.грн. (1500х430), змінні витрати збільшаться на 540 тис.грн. (1500х360), а постійні - на 86 тис.грн.

Відповідно, додаткова виручка покриває всі змінні витрати, конструкторсько-технологічні витрати і частину постійних витрат підприємства в сумі 626 тис.грн. Від додаткового заказу прибуток підприємства збільшиться на 19 тис.грн. (табл.72). Розрахунки показують, що в невигідних умовах взяття додаткової заявки економічно доцільно, бо збільшує прибуток підприємства і забезпечує роботою багатьох працівників.

Таблиця 71

Обгрунтування додаткової заявки з низькою ціною

Із таблиці 71 видно, що додаткова заявка на продукцію дає можливість знизити собівартість за рахунок збільшення обсягу продукції.

Оптимізація структури товарної продукції

Підприємства випускають багато видів продукції, тому вони завжди бажають збільшити питому вагу тих виробів, які дають більший прибуток. Проте, довести свою виробничу програму лише до одного найбільш дохідного виду продукції неможливо через вплив різних причин.

Для аналізу структури продукції доцільно використати маржинальний дохід з врахуванням структури реалізації продукції. На підставі облікових даних одержана така інформація (табл.72).

Таблиця 72

Аналіз структури продукції

Постійні витрати для першого варіанта складають 2200 тис.грн., для другого - 2250, виручка від реалізації для першого вартіанта - 8100 тис.грн., для другого - 8360 тис.грн.

Розрахунок середньої величини питомої ваги маржинального доходу із врахуванням структури продукції проведемо за формулою:

Q = (Ц - ЗВ) : Ц·У,

де Q -  середня величина маржинального доходу:

Ц  -  ціна одиниці продукції, грн.;

ЗВ  -  змінні витрати в одиниці продукції, грн.;

С  -  питома вага виробу у загальному випуску, в %;

Результати розрахунків приведені у табл.72

Прибуток визначимо за формулою:

П = ВР· Q – ПВ

де П  -  прибуток ;

ВР  -  виручка від реалізації;

ПВ  -  постійні витрати.

За першим варіантом:

П = (81000,436) - 2200 = 3532 - 2200 = 1332 тис.грн.

за другим варіантом:

П = (83600,442) - 2250 = 3695 - 2250 = 1445 тис.грн.

за другим варіантом  при першій структурі:

П = (83600,436) - 2250 = 3645 - 2250 = 1395 тис.грн.

За другим варіантом підприємство одержить прибутку на 50 тис.грн. більше, тому цьому варіанту необіхдно віддіти перевагу.

Керівникам підприємства надійшла додаткова заявка на випуск 600 шт. виробу Д. Якщо потужності обладнання використовуються повністю, тоді для виконання заявки необхідно зменшити випуск інших виробів, наприклад виробу В, який входить у виробничу програму. Вироби Д і В характеризуються такими даними: ціна одного виробу 73 і 64 грн., змінні витрати на один виріб 45 і 39 грн., маржинальний дохід на один виріб 28 і 25, собівартість - 58 і 52 грн., для виготовлення одного виробу необхідно 10 і 12 хвилин.

Перед зміною виробничої програми необхідно вирішити такі питання: 1) чи  збільшиться прибуток підприємства; 2) на скільки одиниць необхідно скоротити випуск виробу В, щоб прийняти заявку на виготовлення виробу Д; 3) якою має бути нижня межа ціни виробу Д.

Врахуємо час, необхідний для виготовлення 600 шт. виробу Д:

10 600 = 6000 хв.

За цей час випуск виробу В зменшиться на:

6000 : 12 = 500 шт.

Порівняємо вихідні дані і одержані результати: обсяг виробництва 600 і 500 штук, сума маржинального доходу 16800 = 60028  і 12500 = 50025 грн., чистого прибутку - 9000 = 600(73 - 58)  і 6000 = 500(64 - 52) грн.

Розрахунки показують, що взяття додаткової заявки на виготовлення виробу Д вигідне для підприємства, бо воно додатково одержить 9000 грн. прибутку, а втратить 6000.

Нижня межа ціни дорівнює сумі змінних витрат додаткового виробу плюс норма (ставка) маржинального доходу замінюваного виробу помножена на співвідношення часу їх виробництва:

Ц = 45 + 25 10 : 12 = 65,83 грн.

Така ціна забезпечить одержання попереднього прибутку. Контрактна ціна вища за розрахункову, тому взяття заявки збільшить прибуток на 4302 грн. /(73 - 65,83) 600/. Зміна  структури виробництва вигідна для підприємства.

Обгрунтування ціни на нові вироби і визначення компенсації

витрат від зниження ціни.

Від рівня ціни залежить обсяг реалізації, величина прибутку і конкурен-тоздатність продукції та підприємства. Щоб заволодіти ринком збуту, потрібно забезпечити якість продукції вищу ніж у конкурентів і продавати її за більш низькими цінами.

На підставі наявної інформації необхідно визначити ціну виробу. Ціна нового виробу у конкурента 60 грн. На нашому підприємстві постійні витрати на виробництво цього виробу 297,6 тис.грн., змінні витрати 34 грн. на одиницю. Якщо поліпшити якість, то можна продавати вироби за 65 грн., але при цьому постійні витрати збільшаться на 22% і дорівнюватимуть 363. Зростуть також змінні витрати і складатимуть 42 грн. за одиницю. Необхідно визначити можливість прийняття ціни 70 і 60 грн. Для цього потрібно зробити розрахунок прибутку і рівня критичного обсягу реалізації продукції у двох варіантах (табл.73).

Таблиця 73

Визначення оптової ціни

Дані таблиці 73 показують, що більш вигідним є перший варіант, бо він забезпечує більший прибуток і більш низький поріг рентабельності. Щоб забезпечити таку ж суму прибутку за другим варіантом, необхідно збільшити виробничу потужність до 21538 одиниць /(364 + 196) : 26/. Це не дозволяють зробити виробничі потужності підприємства.

Коньюктура ринку впливає на вибір варіанта. В період буму підприємці йдуть на збільшення виробництва  будь-якою ціною, а в період спаду детально вивчають кожну статтю витрат, вишукують резерви економії постійних та змінних витрат.

В умовах конкуренції підприємцям доводиться йти на зниження цін на свої товари, щоб не зменшити суму виручки від реалізації і не втратити ринок. Підприємство може знизити ціну на 10% (з 70 до 63 грн.), зберігши при цьому той же прибуток за рахунок збільшення кількості реалізованих виробів. Це дає можливість відвоювати ринок.

При зниженні ціни необхідно вирахувати на скільки потрібно збільшити  обсяг реалізації, щоб компенсувати це зниження і ріст постійних витрат на 5% через розширення виробництва (табл. 74).

Таблиця 74

Показники зміни випуску і реалізації продукції

Визначення необхідного обсягу реалізації продукції для компенсації постійних витрат і одержання необхідної суми прибутку проводиться шляхом ділення збільшеної суми постійних витрат і суми попереднього прибутку на долю маржинального доходу в змішеній ситуації:

Підприємство в новій ситуації повинно виробити 27523 вироби за ціною 63 грн., одержати виручку в сумі 1734 тис.грн. В цій ситуації його змінні витрати складатимуть 1156, постійні - 382 тис.грн., прибуток - 196 тис.грн. Якщо виробничі потужності і попит на продукцію дозволяють провести таке збільшення, то другий варіант буде прийнятий до виконання.

Вибір варіанта машин

Одним із важливих факторів підвищення  ефективності виробництва на підприємстві і скорочення витрат на одиницю продукції є забезпечення їх прогресивним обладнанням. Обгрунтування виробу і заміни обладнання проводять з використання графічного чи аналітичного способів.

Якщо потрібно придбати верстат для виконання певних операцій, то виходимо із суми постійних і змінних витрат. Наприклад, маємо таку інформацію (табл. 75)

Таблиця 75

Відомості про верстати

Побудуємо графік (мал.31) По горизонталі відкладемо кількість виробів за рік, по вертикалі - рівень постійних та змінних витрат.

На мал. 31 видно, що за річного обсягу виробництва до 4160 одиниць більш доцільно використовувати верстат з ручним управлінням, при обсязі виробництва від 4160 до 7500 шт. - напівавтомат. А при обсязі більшому за 7500 шт. - економічним буде автоматичний верстат. Верстат з ручним управлінням доцільно використовувати при малосерійному виробництві.

Аналітичним способом визначають критичний рівень витрат для двох варіантів. Для верстатів з ручним управлінням і напівавтоматичних критичний рівень знайдемо за рівняннями:

10000 + 5Х = 20000 +2,6Х;  Х = 4166 шт.

Для напівавтомата і автомата:

20000 + 2,6Х = 35000 + 0,6Х;  Х = 7500 шт.

Відповідно до наведених рівнянь можна визначити збитки від помилкового рішення. Наприклад, річний обсяг випуску виробів знизився  і складає 4000 шт. Прийнято рішення виготовляти ці вироби за допомогою автомата. Це необгрунтоване рішення призвело до втрат на суму 7400 грн. /(3500 + 0,64000) - (10000 + 54000) = 37400 - 30000/ за рік.

Аналіз варіантів технології виробництва

Підприємство, удосконалюючи технологію виробництва, має виявити оптимальний варіант.

За першим варіантом підприємство закупляє деталі, збирає вироби і їх продає. Витрати постійні 500 тис.грн. за рік; змінні - 100 грн. за одиницю; вартість приміщень і обладнання 420 тис.грн.; поточні активи - 180 тис.грн.; акціонерний капітал - 600 тис.грн.

За другим варіантом підприємство придбає додаткове обладнання для виготовлення деяких деталей у своїх приміщеннях. При цьому постійні витрати складатимуть 630 тис.грн., а змінні - 80 грн. за одиницю.

Максимальна потужність за двома варіантами 12000 шт. виробів за рік. Ціна реалізації одного виробу 180 грн.

Вартість приміщень і обладнання 740 тис.грн., поточних активів - 180, акціонерний капітал - 600 тис.грн., 10%-ні облігації - 320 грн.

Дані зведемо у таблицю 76

Таблиця 76

Аналіз показників господарської діяльності

Дані таблиці 76 свідчать, що перший варіант має більш високі змінні витрати, але менші постійні витрати. Більш високі постійні витрати другого варіанта включають додаткові суми амортизаційних відрахувань з обладнання та приміщень, а також витрати на оплату процентів за облігації. Максимальний попит обмежується виробничою потужністю 12000 одиниць.

Поріг рентабельності для першого варіанта 6250 шт. (500 тис.грн. : 80), для другого - 6250 шт. (625 тис.грн. : 100). Другий варіант забезпечує більш високий прибуток. Однак, за обома варіантами технології поріг рентабельності однаковий, а це свідчить, що при зростанні попиту прибуток буде одержано одночасно. За малого попиту перший варіант дає раніше прибуток. За великого попиту другий варіант даватиме більший прибуток. За таких обставин доцільно визначити рівень, де обидва варіанти матимуть однаковий прибуток при однаковому загальному обсязі реалізації продукції. Для цього побудуємо графік (мал.32), записавши внизу постійні витрати, а зверху - прибуток.

Із графіка видно, що поріг беззбиткової реалізації однаковий, при нульовій реалізації маржинальний дохід дорівнює 0, а підприємство має збитки в розмірі постійних витрат. При першому варіанті збитки будуть меншими.

Аналітичним способом обсяг реалізації, за яким обидва варіанти дають однаковий прибуток, визначають за допомогою рівняння:

для першого варіанта           80Х - 500000

для другого  варіанта            100Х - 625000

Враховуючи, що при обсязі реалізації (Х) прибуток однаковий, напишемо рівність:

80Х - 500000 = 100Х - 625000;

20Х = 125000; Х = 6250

Розрахунок свідчить, що перший варіант є вигіднішим до 6250 одиниць, при більшому обсязі реалізації більш прибутковим буде другий варіант.

1. Оцінка виробничого напрямку.

В ринкових умовах аналіз є важливим засобом опрацювання та обгрунтування як стратегічних, так і тактичних управлінських рішень. Аналіз економічної стратегії господарства носить дослідницький характер і тісно переплітається з плануванням.

Вивчення стратегічної мети спрямовується на виявлення перспектив розвитку основної діяльності господарства з урахуванням конкретних умов та конкурентоздатності. Щоб уникнути банкрутства необхідно усунути негативний вплив багатьох факторів. Дуже важливими для господарства є оцінка параметрів факторів виробництва та параметрів факторів попиту.

Параметри факторів виробництва включають правильне визначення виробничого профілю, підприємницьких здібностей власника або управлінців господарства, маркетинг, долі позичкового капіталу, кваліфікації виконавців, тощо.

До параметрів факторів попиту відносять різке зниження попиту, що несприятливо впливає на всі види діяльності - скорочуються обсяги виробництва, збільшуються витрати на одиницю продукції за рахунок збільшення частки постійних витрат, зменшується прибуток на одиницю продукції та загальний прибуток господарства.

Враховуючи ці дві групи факторів, важливо правильно обгрунтувати виробничі потужності підприємства і визначити, при яких обсягах випуску продукції виробництво буде рентабельним та забезпечуватиме необхідний запас фінансової стійкості.

Аналіз обгрунтованості різних варіантів господарських рішень на основі маржинального аналізу проведемо на такому прикладі.

Підприємство виготовляє п’єзоелектронне обладнання. Виробнича потужність 5000 шт. за рік. Реалізаційна ціна за одиницю 600 грн. З врахуванням зміни залишків готової продукції та незавершеного виробництва обсяг виробництва дорівнює обсягу реалізації. Загальний обсяг реалізації цього виробу 3000/5000 х 0,6) тис.грн. Постійні витрати на весь обсяг продукції 600 тис.грн. Змінні витрати на один виріб складають 360 грн., а на  весь плановий випуск 1800 тис.грн. (0,36 х 5000) тис.грн. Прибуток від реалізації дорівнюватиме 600 тис.грн. (3000 - 600 - 1800).

Для визначення беззбитковості обсягу реалізації, який гарантує необхідний прибуток та запас фінансової стійкості (зони безпеки) використаємо графічний та аналітичний прийоми.

На побудованому графіку (мал.29) на горизонталі показаний обсяг реалізації продукції в процентах до виробничої потужності підприємства, чи в натуральних одиницях (для одного виду продукції), або у грошовому виразі (графік будується для декількох видів продукції); на вертикалі показана собівартість реалізованої продукції та прибуток, які разом складають виручку від реалізації.

При діленні собівартості на постійні та змінні витрати лінію витрат подають рівнянням першого ступеня:

У = а + вх, де

У -  розмір всіх витрат;

а  -  абсолютна сума постійних витрат;

в  -  змінні витрати на одиницю продукції;

х  -  обсяг реалізації продукції.

Підставивши дані, матимемо таке рівняння:

У = 600 + 0,36  х

Знаючи величину х, визначаємо витрати для будь-якого обсягу продукції. Наприклад для обсягу 3000 одиниць витрати складатимуть

У=600 тис.грн. +  0,36 тис.грн.  3000 шт  =  1780 тис.грн.

Графік дає можливість виявити при якому обсягу реалізації підприємство одержить прибуток, а при якому його не буде.

З допомогою графіка визначаємо рівень виробництва, витрати будуть рівні виручці від реалізації продукції. Це місце називається рівнем беззбиткового обсягу виробництва чи реалізації продукції або порогу рентабельності.

На графіку рівень беззбитковості знаходиться вище 49% (2450 шт.) можливого обсягу реалізації. Якщо замовлення на вироби підприємства більші 49% його потужності, воно одержить прибуток. Якщо попит на вироби буде меншим 49% можливого при фактичних виробничих потужностях, то виробництво та реалізація будуть збитковими і підприємство збанкрутує.

Зоною безпечності є різниця між фактичним та беззбитковим обсягом реалізації. Якщо підприємство використає всю потужність, виробить і реалізує 5000 виробів, то зона безпечності (запас фінансової стійкості) складатиме 51%. Реалізація 3000 виробів - 9,6% і т.д. Зона безпечності показує, на скільки процентів фактичний обсяг реалізації вище критичного, при якому рентабельність рівна нулю. При обсязі реалізації рівному нулю підприємство терпітиме збиток в розмірі суми постійних витрат. При обсязі 5000 виробів прибуток складатиме 600 тис.грн. Сполучивши ці рівні між собою, одержимо на лінії х місце критичного обсягу реалізації. У нашому прикладі місце беззбитковості (поріг рентабельності) буде вище 2450 одиниць.

Крім графічного способу можна використати аналітичний. Він є більш зручнішим. При аналітичному способі за допомогою ряду формул можна вирахувати ці показники. Для наглядності використаємо мал.30. На малюнку поміняємо місцями змінні і постійні витрати, щоб згідно з визначенням категорії маржинального доходу об’єднати зону прибутку і зону постійних витрат.

Для написання формул використаємо такі позначення:

Бр  -  рівень беззбитковості обсягу реалізації, критичний обсяг продажу;

Дм  -  дохід маржинальний (сума);

П  -  прибуток;

  -  питома вага маржинального доходу у виручці від реалізації продукції;

Сд  -  ставка маржинального доходу в ціні за одиницю продукції;

Ц  -   ціна  одиниці продукції, грн.;

ПВ  -  постійні витрати;

ЗВ  -  змінні витрати;

ВР  -  виручка від реалізації;

К  -  кількість проданої продукції в натуральних одиницях;

V  -  питомі змінні витрати в ціні одиниці продукції.

Згідно мал.30 формула маржинального доходу матиме такий вигляд:

Дм = ПВ + П

Можна визначити маржинальний дохід як різницю між виручкою від реалізації продукції і змінними витратами:

Дм = ВР - ЗВ

На нашому прикладі сума маржинального доходу складає

1200 = (3000 - 1800) тис.грн.

Згідно графіка, можемо написати таку залежність:

Бр : ПВ = ВР : Дм

Звідси формула для розрахунку рівня критичного обсягу продажу матиме такий вигляд:

Бр = ВР ПВ : Дм,

або

Бр = ПВ : (Дм : ВР) = ПВ : ЗВ

Для нашого прикладу Бр складатиме 1500 = (3000600 : 1200)тис.грн., або 600 : (1200 : 3000) = 600 : 0,4 = 1500 тис.грн.

Останнє рівняння свідчить, що відношення постійних витрат до загальної суми маржинального доходу є коефіцієнтом, який визначає місце розміщення рівня критичного обсягу реалізації продукції на графіку.

В натуральних одиницях беззбитковий обсяг реалізації становитиме:

Бр = КПВ : Дм,

Бр = 5000600 : 1200 = 2500 штук.

Для визначення рівня критичного обсягу реалізації продукції можна також використати ставку маржинального доходу в ціні одиниці продукції Сд:

Сд = Дм : К = 1200000 : 5000 = 240 грн.

Звідси:

Дм = КСд.

Цю формулу можна записати так:

Бр = ПВ : Сд,

Бр = 600000 : 240 = 2500 шт.

Для визначення рівня беззбитковості критичного обсягу реалізації в процентах до всього обсягу використовується формула:

Бр = ПВ : Дм 100%,

Бр = 600 : 1200100 = 50%

Ставку маржинального доходу можна подати як різницю між ціною Ц і питомими змінними витратами  ЗВ:

Сд = Ц - ЗВ

Тоді, перетворивши попередньо формулу, критичний обсяг реалізації продукції можна розрахувати так:

Бр = ПВ : (Ц - ЗВ).

Бр =

Якщо бізнесменом ставиться завдання - визначити обсяг реалізації продукції для одержання певної суми прибутку 300 тис.грн., тоді формула матиме такий вигляд:

Одержана величина обсягу реалізації в 1,5 рази більша від збиткового обсягу продажу в натуральному вимірі (3750 : 2500). При цьому 2500 шт. необхідно виробити та реалізувати, щоб покрити постійні витрати підприємства. І 1250 шт. для одержання 300 тис.грн. прибутку.

При багатоасортиментному виробництві цей показник визначається у вартісному вимірі матиме такий вигляд:

Зону безпеки аналітичним способом визначають за такою формулою:

Графіки та аналітичні розрахунки показують, що беззбитковий обсяг і зона безпеки залежать від суми постійних та змінних витрат, а також від рівня цін на продукцію. З підвищенням цін зменшується кількість продукції для одержання необхідної суми виручки для компенсації постійних витрат підприємства, і навпаки, при зниженні рівня ціни беззбитковий обсяг реалізації зростає. Збільшення питомих змінних і постійних витрат підвищує поріг рентабельності і зменшує зону безпеки.

Тому кожне підприємство намагається зменшити постійні витрати. Оптимальним буде той план, який сприяє зниженню долі постійних витрат на одиницю продукції, зменшує беззбитковий обсяг продажу та збільшує зону безпеки.

Це підтверджують такі розрахунки. Припустимо, що ціни за одиницю продукції знизились з 600 до 550 грн., питомі змінні витрати на одиницю продукції зменшились з 360 до 330 грн., а загальна сума постійних витрат скоротилась з 600 до 580 тис.грн., то новий рівень беззбиткового обсягу складатиме:

Використавши ланцюгові підставки, визначимо вплив кожного фактора на зміну беззбиткового обсягу продажу

Використання в розрахунках постійних та змінних витрат і категорії маржинального доходу дає можливість не лише визначити за звітом, але й прогнозувати беззбитковий обсяг продажу, зону безпеки та суму прибутку на майбутнє.

В умовах спаду виробництва і незадовільної платоспроможності покупці можуть відмовитися від частини продукції.

За прогнозами менеджерів фактичний обсяг реалізації продукції буде меншим планового на 30%. Маржинальний дохід на одиницю продукції - 190 грн. (550 - 360). Через це підприємство закінчить рік з прибутком 85 тис.грн. замість планової суми 500 тис.грн.

П = 50000,70,19 - 580 = 85 тис.грн.

В такому разу підприємство не виконає свої зобов’язання перед бюджетом і не матиме коштів для розширеного відтворення.

Менеджери знайшли додаткову заявку на 1500 виробів за ціною 430 грн. за одиницю, яка нижча його планової собівартості. При цьому підприємство має додатково витратити на конструкторсько-технологічну підготовку виробництва цієї партії продукції 86 тис.грн.

Необхідно зробити техніко-економічне обгрунтування рішення, визначити чи доцільно приймати заявку на таких умовах. Виручка від реалізації цих виробів буде 645 тис.грн. (1500х430), змінні витрати збільшаться на 540 тис.грн. (1500х360), а постійні - на 86 тис.грн.

Відповідно, додаткова виручка покриває всі змінні витрати, конструкторсько-технологічні витрати і частину постійних витрат підприємства в сумі 626 тис.грн. Від додаткового заказу прибуток підприємства збільшиться на 19 тис.грн. (табл.72). Розрахунки показують, що в невигідних умовах взяття додаткової заявки економічно доцільно, бо збільшує прибуток підприємства і забезпечує роботою багатьох працівників.

Таблиця 71

Обгрунтування додаткової заявки з низькою ціною

Із таблиці 71 видно, що додаткова заявка на продукцію дає можливість знизити собівартість за рахунок збільшення обсягу продукції.

Оптимізація структури товарної продукції

Підприємства випускають багато видів продукції, тому вони завжди бажають збільшити питому вагу тих виробів, які дають більший прибуток. Проте, довести свою виробничу програму лише до одного найбільш дохідного виду продукції неможливо через вплив різних причин.

Для аналізу структури продукції доцільно використати маржинальний дохід з врахуванням структури реалізації продукції. На підставі облікових даних одержана така інформація (табл.72).

Таблиця 72

Аналіз структури продукції

Постійні витрати для першого варіанта складають 2200 тис.грн., для другого - 2250, виручка від реалізації для першого вартіанта - 8100 тис.грн., для другого - 8360 тис.грн.

Розрахунок середньої величини питомої ваги маржинального доходу із врахуванням структури продукції проведемо за формулою:

Q = (Ц - ЗВ) : Ц·У,

де Q -  середня величина маржинального доходу:

Ц  -  ціна одиниці продукції, грн.;

ЗВ  -  змінні витрати в одиниці продукції, грн.;

С  -  питома вага виробу у загальному випуску, в %;

Результати розрахунків приведені у табл.72

Прибуток визначимо за формулою:

П = ВР· Q – ПВ

де П  -  прибуток ;

ВР  -  виручка від реалізації;

ПВ  -  постійні витрати.

За першим варіантом:

П = (81000,436) - 2200 = 3532 - 2200 = 1332 тис.грн.

за другим варіантом:

П = (83600,442) - 2250 = 3695 - 2250 = 1445 тис.грн.

за другим варіантом  при першій структурі:

П = (83600,436) - 2250 = 3645 - 2250 = 1395 тис.грн.

За другим варіантом підприємство одержить прибутку на 50 тис.грн. більше, тому цьому варіанту необіхдно віддіти перевагу.

Керівникам підприємства надійшла додаткова заявка на випуск 600 шт. виробу Д. Якщо потужності обладнання використовуються повністю, тоді для виконання заявки необхідно зменшити випуск інших виробів, наприклад виробу В, який входить у виробничу програму. Вироби Д і В характеризуються такими даними: ціна одного виробу 73 і 64 грн., змінні витрати на один виріб 45 і 39 грн., маржинальний дохід на один виріб 28 і 25, собівартість - 58 і 52 грн., для виготовлення одного виробу необхідно 10 і 12 хвилин.

Перед зміною виробничої програми необхідно вирішити такі питання: 1) чи  збільшиться прибуток підприємства; 2) на скільки одиниць необхідно скоротити випуск виробу В, щоб прийняти заявку на виготовлення виробу Д; 3) якою має бути нижня межа ціни виробу Д.

Врахуємо час, необхідний для виготовлення 600 шт. виробу Д:

10 600 = 6000 хв.

За цей час випуск виробу В зменшиться на:

6000 : 12 = 500 шт.

Порівняємо вихідні дані і одержані результати: обсяг виробництва 600 і 500 штук, сума маржинального доходу 16800 = 60028  і 12500 = 50025 грн., чистого прибутку - 9000 = 600(73 - 58)  і 6000 = 500(64 - 52) грн.

Розрахунки показують, що взяття додаткової заявки на виготовлення виробу Д вигідне для підприємства, бо воно додатково одержить 9000 грн. прибутку, а втратить 6000.

Нижня межа ціни дорівнює сумі змінних витрат додаткового виробу плюс норма (ставка) маржинального доходу замінюваного виробу помножена на співвідношення часу їх виробництва:

Ц = 45 + 25 10 : 12 = 65,83 грн.

Така ціна забезпечить одержання попереднього прибутку. Контрактна ціна вища за розрахункову, тому взяття заявки збільшить прибуток на 4302 грн. /(73 - 65,83) 600/. Зміна  структури виробництва вигідна для підприємства.

Обгрунтування ціни на нові вироби і визначення компенсації

витрат від зниження ціни.

Від рівня ціни залежить обсяг реалізації, величина прибутку і конкурен-тоздатність продукції та підприємства. Щоб заволодіти ринком збуту, потрібно забезпечити якість продукції вищу ніж у конкурентів і продавати її за більш низькими цінами.

На підставі наявної інформації необхідно визначити ціну виробу. Ціна нового виробу у конкурента 60 грн. На нашому підприємстві постійні витрати на виробництво цього виробу 297,6 тис.грн., змінні витрати 34 грн. на одиницю. Якщо поліпшити якість, то можна продавати вироби за 65 грн., але при цьому постійні витрати збільшаться на 22% і дорівнюватимуть 363. Зростуть також змінні витрати і складатимуть 42 грн. за одиницю. Необхідно визначити можливість прийняття ціни 70 і 60 грн. Для цього потрібно зробити розрахунок прибутку і рівня критичного обсягу реалізації продукції у двох варіантах (табл.73).

Таблиця 73

Визначення оптової ціни

Дані таблиці 73 показують, що більш вигідним є перший варіант, бо він забезпечує більший прибуток і більш низький поріг рентабельності. Щоб забезпечити таку ж суму прибутку за другим варіантом, необхідно збільшити виробничу потужність до 21538 одиниць /(364 + 196) : 26/. Це не дозволяють зробити виробничі потужності підприємства.

Коньюктура ринку впливає на вибір варіанта. В період буму підприємці йдуть на збільшення виробництва  будь-якою ціною, а в період спаду детально вивчають кожну статтю витрат, вишукують резерви економії постійних та змінних витрат.

В умовах конкуренції підприємцям доводиться йти на зниження цін на свої товари, щоб не зменшити суму виручки від реалізації і не втратити ринок. Підприємство може знизити ціну на 10% (з 70 до 63 грн.), зберігши при цьому той же прибуток за рахунок збільшення кількості реалізованих виробів. Це дає можливість відвоювати ринок.

При зниженні ціни необхідно вирахувати на скільки потрібно збільшити  обсяг реалізації, щоб компенсувати це зниження і ріст постійних витрат на 5% через розширення виробництва (табл. 74).

Таблиця 74

Показники зміни випуску і реалізації продукції

Визначення необхідного обсягу реалізації продукції для компенсації постійних витрат і одержання необхідної суми прибутку проводиться шляхом ділення збільшеної суми постійних витрат і суми попереднього прибутку на долю маржинального доходу в змішеній ситуації:

Підприємство в новій ситуації повинно виробити 27523 вироби за ціною 63 грн., одержати виручку в сумі 1734 тис.грн. В цій ситуації його змінні витрати складатимуть 1156, постійні - 382 тис.грн., прибуток - 196 тис.грн. Якщо виробничі потужності і попит на продукцію дозволяють провести таке збільшення, то другий варіант буде прийнятий до виконання.

Вибір варіанта машин

Одним із важливих факторів підвищення  ефективності виробництва на підприємстві і скорочення витрат на одиницю продукції є забезпечення їх прогресивним обладнанням. Обгрунтування виробу і заміни обладнання проводять з використання графічного чи аналітичного способів.

Якщо потрібно придбати верстат для виконання певних операцій, то виходимо із суми постійних і змінних витрат. Наприклад, маємо таку інформацію (табл. 75)

Таблиця 75

Відомості про верстати

Побудуємо графік (мал.31) По горизонталі відкладемо кількість виробів за рік, по вертикалі - рівень постійних та змінних витрат.

На мал. 31 видно, що за річного обсягу виробництва до 4160 одиниць більш доцільно використовувати верстат з ручним управлінням, при обсязі виробництва від 4160 до 7500 шт. - напівавтомат. А при обсязі більшому за 7500 шт. - економічним буде автоматичний верстат. Верстат з ручним управлінням доцільно використовувати при малосерійному виробництві.

Аналітичним способом визначають критичний рівень витрат для двох варіантів. Для верстатів з ручним управлінням і напівавтоматичних критичний рівень знайдемо за рівняннями:

10000 + 5Х = 20000 +2,6Х;  Х = 4166 шт.

Для напівавтомата і автомата:

20000 + 2,6Х = 35000 + 0,6Х;  Х = 7500 шт.

Відповідно до наведених рівнянь можна визначити збитки від помилкового рішення. Наприклад, річний обсяг випуску виробів знизився  і складає 4000 шт. Прийнято рішення виготовляти ці вироби за допомогою автомата. Це необгрунтоване рішення призвело до втрат на суму 7400 грн. /(3500 + 0,64000) - (10000 + 54000) = 37400 - 30000/ за рік.

Аналіз варіантів технології виробництва

Підприємство, удосконалюючи технологію виробництва, має виявити оптимальний варіант.

За першим варіантом підприємство закупляє деталі, збирає вироби і їх продає. Витрати постійні 500 тис.грн. за рік; змінні - 100 грн. за одиницю; вартість приміщень і обладнання 420 тис.грн.; поточні активи - 180 тис.грн.; акціонерний капітал - 600 тис.грн.

За другим варіантом підприємство придбає додаткове обладнання для виготовлення деяких деталей у своїх приміщеннях. При цьому постійні витрати складатимуть 630 тис.грн., а змінні - 80 грн. за одиницю.

Максимальна потужність за двома варіантами 12000 шт. виробів за рік. Ціна реалізації одного виробу 180 грн.

Вартість приміщень і обладнання 740 тис.грн., поточних активів - 180, акціонерний капітал - 600 тис.грн., 10%-ні облігації - 320 грн.

Дані зведемо у таблицю 76

Таблиця 76

Аналіз показників господарської діяльності

Дані таблиці 76 свідчать, що перший варіант має більш високі змінні витрати, але менші постійні витрати. Більш високі постійні витрати другого варіанта включають додаткові суми амортизаційних відрахувань з обладнання та приміщень, а також витрати на оплату процентів за облігації. Максимальний попит обмежується виробничою потужністю 12000 одиниць.

Поріг рентабельності для першого варіанта 6250 шт. (500 тис.грн. : 80), для другого - 6250 шт. (625 тис.грн. : 100). Другий варіант забезпечує більш високий прибуток. Однак, за обома варіантами технології поріг рентабельності однаковий, а це свідчить, що при зростанні попиту прибуток буде одержано одночасно. За малого попиту перший варіант дає раніше прибуток. За великого попиту другий варіант даватиме більший прибуток. За таких обставин доцільно визначити рівень, де обидва варіанти матимуть однаковий прибуток при однаковому загальному обсязі реалізації продукції. Для цього побудуємо графік (мал.32), записавши внизу постійні витрати, а зверху - прибуток.

Із графіка видно, що поріг беззбиткової реалізації однаковий, при нульовій реалізації маржинальний дохід дорівнює 0, а підприємство має збитки в розмірі постійних витрат. При першому варіанті збитки будуть меншими.

Аналітичним способом обсяг реалізації, за яким обидва варіанти дають однаковий прибуток, визначають за допомогою рівняння:

для першого варіанта           80Х - 500000

для другого  варіанта            100Х - 625000

Враховуючи, що при обсязі реалізації (Х) прибуток однаковий, напишемо рівність:

80Х - 500000 = 100Х - 625000;

20Х = 125000; Х = 6250

Розрахунок свідчить, що перший варіант є вигіднішим до 6250 одиниць, при більшому обсязі реалізації більш прибутковим буде другий варіант.