3. Аналіз ефективності використання власного та позичкового капіталу

Ефективність використання капіталу характеризують такі основні показники діяльності:

- загальна рентабельність інвестованого капіталу;

- рентабельність позичкового капіталу;

- рентабельність власного капіталу.

Для вирахування цих показників приймемо такі умовні позначення:

Сд  -  ставка доходності на інвестований капітал до сплати боргів;

Пв  -  прибуток виробничий для виплати податків і процентів за позики;

Кв  -  капітал власний;

Кп  -  капітал позичковий;

К -  загальна сума інвестованого капіталу;

Пч  -  прибуток чистий після виплати податків і процентів;

Пв  -  прибуток виробничий до виплати податків і процентів за позики;

Спп - ставка позичкового проценту, передбачена договором;

Ко  -  коефіцієнт оподаткування (відношення суми податку до суми прибутку);

Ркв -  рентабельність капіталу власного після сплати податків;

Ркп - рентабельність капіталу позичкового;

Фв  -  фінансові витрати на обслуговування кредиторської заборгованості

(проценти за кредити і позики).

Загальна рентабельність інвестованого капіталу визначається діленням загальної суми прибутку (суми доходів підприємця і кредитора) на масу інвестованого ними капіталу до сплати податків і після сплати податків:

а) до сплати податків

Сд =

б) після сплати податків

Сд =

Рентабельність позичкового капіталу вираховують діленням маси прибутку, яку видають підприємці кредиторам, на суму інвестованого ними капіталу.

Сума процентів, виплачених за кредити інвесторам

Рпк =                                                                                 = Спп

Середньорічна сума боргових зобов’язань

Знаменник цього показника включав борги, кредити, позики (фінансові борги) та всі інші борги (постачальникам та іншим кредиторам).

Рентабельність позичкового капіталу, вирахувана цим способом, не враховує податкову економію, яка зменшує реальну вартість боргів. Тому такий показник є недостатньо вірним (табл.77).

Таблиця 77

Вихідні дані для розрахунку рентабельності позичкового капіталу, тис.грн.

Податкова економія на другому підприємстві складає 210 тис.грн. Відповідно, якщо підприємство бере кредит під 20%, то при ставці оподаткування в 30%, реально за кредити воно платило по 14%  .

Рентабельність власного капіталу вираховується відношенням маси чистого прибутку, отриманого за звітний період, до середньорічної вартості власного капіталу:

Ркв =

Чистий прибуток можна записати таким способом:

Пч = Пв  - Податки - Проценти

Пч = Сд К(1-Ко) - СппКп

Виходячи з того, що К = Кв + Кп, то

Пч = СдКв(1-Ко) + СдКп(1- Ко) - СппКп

Зважаючи, що рентабельність власного капіталу дорівнює відношенню чистого прибутку до суми власного інвестованого капіталу, можна записати

Ркв =

Різниця між рентабельністю власного капіталу і рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податків  утворюється за рахунок ефекту фінансового важеля (ЕФВ)

ЕФВ =

Ефект фінансового важеля показує, на скільки процентів зміниться рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів в обіг підприємства. Він виникає і тоді, коли економічна рентабельність вище позикового процента. Цей ефект є різницею між рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податків і ставкою процентів за кредити  та плеча фінансового важеля, тобто відношення .

Позитивний ефект фінансового важеля виникає, якщо Сд(1-Ко) - Спп0. Наприклад, рентабельність інвестованого капіталу після сплати податків складає 15%, в той же час процентна ставка за кредитні ресурси дорівнює 10%. Різниця між вартістю позичкового і розміщеного капіталу дозволить збільшити рентабельність власного капіталу. За таких умов вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто долю позичкового капіталу. Якщо Сд(1-Ко) - Спп0, створюється негативний ефект фінансового важеля (ефект “палиці”), від чого відбувається “проїдання” власного капіталу і наслідки можуть бути руйнівними для підприємства.

Ситуація частково зміниться, якщо при нарахуванні податків враховуються фінансові витрати на обслуговування боргів, що має місце в Україні. Тоді за рахунок подакової економії реальна ставка проценту за кредити зменшиться порівняно з контрактною і буде рівна Спп(1-Ко). В таких випадках ефект фінансового важеля рекомендується вираховувати таким способом:

ЕФВ =  = (Сд - Спп)(1 - Ко)

Суть фінансового важеля і різницю між формулами покажемо на ситуаціях, де проценти за кредити не враховуються і де використовуються при нарахуванні податків (табл. 78).

Таблиця 78

Аналіз ефективності фінансового важеля, тис.грн.

(проценти не враховуються)

Дані таблиці 78 свідчать, що при однаковому рівні економічної рентабельності інвестованого капіталу в 20% фактична рентабельність власного капіталу різна. Підприємство 2, використовуючи позичкові кошти, підвищило рентабельність власного капіталу на 4% за рахунок того, що за кредитні ресурси воно платить за договірною ставкою 10%, а рентабельність інвестованого капіталу після сплати податків складає 14%.

ЕФВ=

Підприємство 3 отримало ефект важеля ще більший за рахунок більш високої долі позичкового капіталу (плече фінансового важеля):

ЕФВ=

Розглянемо ситуацію, коли проценти враховуються (табл. 79).

Таблиця 79

Аналіз ефективності фінансового важеля, тис.грн.

(проценти  враховуються)

Дані таблиці 79 свідчать, що фіскальний облік фінансових витрат на обслуговування боргів дозволив підприємству 2 збільшити ефект фінансового важеля з 4 до 7%, а підприємству 3 - з 12 до 21% за рахунок податкової економії.

Різниця між формулами в тім, що при розрахунку ефекту фінансового важеля за першою, в основу покладена контрактова процентна ставка (Спп), а за другою - ставка Спп(1-Ко), скоригована на пільги з оподаткування. Контрактова ставка заміняється реальною з вирахуванням фінансових витрат.

Ефект фінансового важеля при врахуванні фінансових витрат залежить від трьох факторів.

Різниця між загальною рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податку і контрактової процентної ставки:

Сд(1 - Ко) - Спп = 20(1 - 0,3) - 10 = +4%;

скорочення процентної ставки з причини податкової економії:

Спп - Спп(1 - Ко) = 10 - 10(1 - 0,3) = +3%;

плече фінансового важеля:

Кп : Кв = 3000 : 1000 = 3

У підсумку отримаємо ЕФВ = (4 + 3)3 = 21% (для підприємства 3)

Всі наші попередні розрахунки не враховують вплив інфляції. В умовах інфляції, якщо борги і проценти з них не індексуються, ефект фінансового важеля і рентабельність власного капіталу збільшуються тому, що обслуговування боргу і сам борг оплачуються вже обезціненими грошима.

Суму прибутку з врахуванням інфляції отримаємо за формулою:

Пск =

де і  -  темп інфляції;

Пск -  прибуток скоригований.

Переоцінена ставка рентабельності власного капіталу очищена від інфляції, розраховується шляхом ділення скоригованої суми прибутку на суму переоціненого власного капіталу:

Ркв =

При цих умовах ефект фінансового важеля буде дорівнювати:

ЕФВ = (Сд - )(1 - Ко)

Якщо у балансі підприємства сума власного капіталу проіндексована згідно інфляції, тоді ефект фінансового важеля визначається за формулою:

ЕФВ =

Якщо у поточному році рівень інфляції становив 50%, скоригуємо раніше виконані розрахунки на рівень інфляції (табл. 80).

Таблиця 80

Аналіз ефективності фінансового важеля, тис.грн.

(з врахуванням процентів та інфляції)

Ефект важеля з врахуванням інфляції складає:

1) для підприємства 2

ЕФВ=(20 - ) (1 - 0,3)

2) для підприємства 3

ЕФВ = (20 - ) (1 - 0,3)

Порівняння отриманих результатів показало, що інфляція створює дві додаткові складові частини ЕФВ:

1) збільшення доходності власного капіталу за рахунок неіндексації процентів за позики:

Р=

2) ріст рентабельності власного капіталу за рахунок неіндексації позикових коштів:

Рвк=

На підставі проведених розрахунків можна зробити висновок, що в умовах інфляції навіть при від’ємній величині диференціалу (Сд-Спп : (1+і)0  ефект фінансового важеля може бути позитивним за рахунок неіндексації боргових зобов’язань, що створює додатковий доход від застосування позичкових коштів і збільшує рентабельність власного капіталу.

Таким чином, в умовах інфляції ефект фінансового важеля залежить від:

різниці між ставкою доходності усього інвестованого капіталу і ставкою позичкового процента;

рівня оподаткування;

суми боргових зобов’язань;

темпів інфляції.

На підставі даних підприємства вирахуємо ефект фінансового важеля за минулий і звітний місяці (табл. 81).

Таблиця 81

Інформація для розрахунків ефекту фінансового важеля

ЕФВ= (15 - 10 : 1,08)(1 - 0,3)1,4 + 0,08 : 1,08 1,4100 = +16,0%

ЕФВ= (16 - 10 : 1,06)(1 - 0,28) 1,5 + 0,06 : 1,061,5100 = 15,58%

На кожну гривню вкладеного капіталу підприємство отримало 16 копійок прибутку,  а  за користування позиковими коштами воно заплатило 9,43  коп. (10 : 1,06). Тому було одержано позитивний диференціал (16 - 9,43 = 8,40). Ефект фінансового важеля знижується за рахунок податків (в нашому прикладі на 28%).

Щоб визначити вплив факторів на зміну ефекту фінансового важеля, використовують спосіб ланцюгових підставок:

ЕФВ= (15 - 10 : 1,08)(1 - 0,3)1,4 + 0,08 : 1,08 1,4100 = 16,0%

ЕФВ= (16 - 10 : 1,08)(1 - 0,3)1,4 + 0,08 : 1,08 1,4100 = 16,98%

ЕФВ= (16 - 10 : 1,06)(1 - 0,3)1,4 + 0,06 : 1,06 1,4100 = 14,35%

ЕФВ= (16 - 10 : 1,06)(1 - 0,28)1,4 + 0,06 : 1,06 1,4100 = 14,54%

ЕФВ= (16 - 10 : 1,06)(1 - 0,28)1,5 + 0,06 : 1,06 1,5100 = 15,58%

Зміна ефекту фінансового важеля на -0,42% відбулась за рахунок зміни:

рівня економічної рентабельності інвестованого капіталу    16,98 - 16,0 = +0,98%

індекса інфляції                                                                                    14,35 - 6,98=-2,63% рівня оподаткування                                                                                14,54 - 14,35 = +0,19

плеча фінансового важеля                                                           15,58 - 14,54 =+1,04

Висновок: в теперішніх умовах вигідно використовувати позикові кошти у господарській діяльності підприємства, бо за рахунок цих коштів підвищується рентабельність власного капіталу.

Рвко = Сдо(1 - Ко) + ЕФВо = 15(1 - 0,3) + 16,0 = 26,5

Рвкз = Сдз(1 - Кз) + ЕФВз = 16(1 - 0,28) + 15,58 = 27,1

За рахунок залученого позикового капіталу прибуток підприємства збільшився на 322 тис.грн.

Примітка: 3000 - вартість залученого капіталу третім підприємством.

На підставі проведених розрахунків можна зробити висновок, що позичковий капітал не благодать і не зло. Він сприяє розвитку економіки. Але виступає джерелом ризику. Залучаючи позикові кошти господарники зможуть швидше і повніше реалізувати свою мету. Важливим завданням економіста є не уникнення від ризику, а використання економічно обгрунтованого ризику в межах диференціалу (Сд - Спп : (1 + і). Для цього необхідно обгрунтовано прогнозувати економічну рентабельність підприємства, ставку банківського проценту і рівня інфляції.

Ефективність використання капіталу характеризують такі основні показники діяльності:

- загальна рентабельність інвестованого капіталу;

- рентабельність позичкового капіталу;

- рентабельність власного капіталу.

Для вирахування цих показників приймемо такі умовні позначення:

Сд  -  ставка доходності на інвестований капітал до сплати боргів;

Пв  -  прибуток виробничий для виплати податків і процентів за позики;

Кв  -  капітал власний;

Кп  -  капітал позичковий;

К -  загальна сума інвестованого капіталу;

Пч  -  прибуток чистий після виплати податків і процентів;

Пв  -  прибуток виробничий до виплати податків і процентів за позики;

Спп - ставка позичкового проценту, передбачена договором;

Ко  -  коефіцієнт оподаткування (відношення суми податку до суми прибутку);

Ркв -  рентабельність капіталу власного після сплати податків;

Ркп - рентабельність капіталу позичкового;

Фв  -  фінансові витрати на обслуговування кредиторської заборгованості

(проценти за кредити і позики).

Загальна рентабельність інвестованого капіталу визначається діленням загальної суми прибутку (суми доходів підприємця і кредитора) на масу інвестованого ними капіталу до сплати податків і після сплати податків:

а) до сплати податків

Сд =

б) після сплати податків

Сд =

Рентабельність позичкового капіталу вираховують діленням маси прибутку, яку видають підприємці кредиторам, на суму інвестованого ними капіталу.

Сума процентів, виплачених за кредити інвесторам

Рпк =                                                                                 = Спп

Середньорічна сума боргових зобов’язань

Знаменник цього показника включав борги, кредити, позики (фінансові борги) та всі інші борги (постачальникам та іншим кредиторам).

Рентабельність позичкового капіталу, вирахувана цим способом, не враховує податкову економію, яка зменшує реальну вартість боргів. Тому такий показник є недостатньо вірним (табл.77).

Таблиця 77

Вихідні дані для розрахунку рентабельності позичкового капіталу, тис.грн.

Податкова економія на другому підприємстві складає 210 тис.грн. Відповідно, якщо підприємство бере кредит під 20%, то при ставці оподаткування в 30%, реально за кредити воно платило по 14%  .

Рентабельність власного капіталу вираховується відношенням маси чистого прибутку, отриманого за звітний період, до середньорічної вартості власного капіталу:

Ркв =

Чистий прибуток можна записати таким способом:

Пч = Пв  - Податки - Проценти

Пч = Сд К(1-Ко) - СппКп

Виходячи з того, що К = Кв + Кп, то

Пч = СдКв(1-Ко) + СдКп(1- Ко) - СппКп

Зважаючи, що рентабельність власного капіталу дорівнює відношенню чистого прибутку до суми власного інвестованого капіталу, можна записати

Ркв =

Різниця між рентабельністю власного капіталу і рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податків  утворюється за рахунок ефекту фінансового важеля (ЕФВ)

ЕФВ =

Ефект фінансового важеля показує, на скільки процентів зміниться рентабельність власного капіталу за рахунок залучення позикових коштів в обіг підприємства. Він виникає і тоді, коли економічна рентабельність вище позикового процента. Цей ефект є різницею між рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податків і ставкою процентів за кредити  та плеча фінансового важеля, тобто відношення .

Позитивний ефект фінансового важеля виникає, якщо Сд(1-Ко) - Спп0. Наприклад, рентабельність інвестованого капіталу після сплати податків складає 15%, в той же час процентна ставка за кредитні ресурси дорівнює 10%. Різниця між вартістю позичкового і розміщеного капіталу дозволить збільшити рентабельність власного капіталу. За таких умов вигідно збільшувати плече фінансового важеля, тобто долю позичкового капіталу. Якщо Сд(1-Ко) - Спп0, створюється негативний ефект фінансового важеля (ефект “палиці”), від чого відбувається “проїдання” власного капіталу і наслідки можуть бути руйнівними для підприємства.

Ситуація частково зміниться, якщо при нарахуванні податків враховуються фінансові витрати на обслуговування боргів, що має місце в Україні. Тоді за рахунок подакової економії реальна ставка проценту за кредити зменшиться порівняно з контрактною і буде рівна Спп(1-Ко). В таких випадках ефект фінансового важеля рекомендується вираховувати таким способом:

ЕФВ =  = (Сд - Спп)(1 - Ко)

Суть фінансового важеля і різницю між формулами покажемо на ситуаціях, де проценти за кредити не враховуються і де використовуються при нарахуванні податків (табл. 78).

Таблиця 78

Аналіз ефективності фінансового важеля, тис.грн.

(проценти не враховуються)

Дані таблиці 78 свідчать, що при однаковому рівні економічної рентабельності інвестованого капіталу в 20% фактична рентабельність власного капіталу різна. Підприємство 2, використовуючи позичкові кошти, підвищило рентабельність власного капіталу на 4% за рахунок того, що за кредитні ресурси воно платить за договірною ставкою 10%, а рентабельність інвестованого капіталу після сплати податків складає 14%.

ЕФВ=

Підприємство 3 отримало ефект важеля ще більший за рахунок більш високої долі позичкового капіталу (плече фінансового важеля):

ЕФВ=

Розглянемо ситуацію, коли проценти враховуються (табл. 79).

Таблиця 79

Аналіз ефективності фінансового важеля, тис.грн.

(проценти  враховуються)

Дані таблиці 79 свідчать, що фіскальний облік фінансових витрат на обслуговування боргів дозволив підприємству 2 збільшити ефект фінансового важеля з 4 до 7%, а підприємству 3 - з 12 до 21% за рахунок податкової економії.

Різниця між формулами в тім, що при розрахунку ефекту фінансового важеля за першою, в основу покладена контрактова процентна ставка (Спп), а за другою - ставка Спп(1-Ко), скоригована на пільги з оподаткування. Контрактова ставка заміняється реальною з вирахуванням фінансових витрат.

Ефект фінансового важеля при врахуванні фінансових витрат залежить від трьох факторів.

Різниця між загальною рентабельністю інвестованого капіталу після сплати податку і контрактової процентної ставки:

Сд(1 - Ко) - Спп = 20(1 - 0,3) - 10 = +4%;

скорочення процентної ставки з причини податкової економії:

Спп - Спп(1 - Ко) = 10 - 10(1 - 0,3) = +3%;

плече фінансового важеля:

Кп : Кв = 3000 : 1000 = 3

У підсумку отримаємо ЕФВ = (4 + 3)3 = 21% (для підприємства 3)

Всі наші попередні розрахунки не враховують вплив інфляції. В умовах інфляції, якщо борги і проценти з них не індексуються, ефект фінансового важеля і рентабельність власного капіталу збільшуються тому, що обслуговування боргу і сам борг оплачуються вже обезціненими грошима.

Суму прибутку з врахуванням інфляції отримаємо за формулою:

Пск =

де і  -  темп інфляції;

Пск -  прибуток скоригований.

Переоцінена ставка рентабельності власного капіталу очищена від інфляції, розраховується шляхом ділення скоригованої суми прибутку на суму переоціненого власного капіталу:

Ркв =

При цих умовах ефект фінансового важеля буде дорівнювати:

ЕФВ = (Сд - )(1 - Ко)

Якщо у балансі підприємства сума власного капіталу проіндексована згідно інфляції, тоді ефект фінансового важеля визначається за формулою:

ЕФВ =

Якщо у поточному році рівень інфляції становив 50%, скоригуємо раніше виконані розрахунки на рівень інфляції (табл. 80).

Таблиця 80

Аналіз ефективності фінансового важеля, тис.грн.

(з врахуванням процентів та інфляції)

Ефект важеля з врахуванням інфляції складає:

1) для підприємства 2

ЕФВ=(20 - ) (1 - 0,3)

2) для підприємства 3

ЕФВ = (20 - ) (1 - 0,3)

Порівняння отриманих результатів показало, що інфляція створює дві додаткові складові частини ЕФВ:

1) збільшення доходності власного капіталу за рахунок неіндексації процентів за позики:

Р=

2) ріст рентабельності власного капіталу за рахунок неіндексації позикових коштів:

Рвк=

На підставі проведених розрахунків можна зробити висновок, що в умовах інфляції навіть при від’ємній величині диференціалу (Сд-Спп : (1+і)0  ефект фінансового важеля може бути позитивним за рахунок неіндексації боргових зобов’язань, що створює додатковий доход від застосування позичкових коштів і збільшує рентабельність власного капіталу.

Таким чином, в умовах інфляції ефект фінансового важеля залежить від:

різниці між ставкою доходності усього інвестованого капіталу і ставкою позичкового процента;

рівня оподаткування;

суми боргових зобов’язань;

темпів інфляції.

На підставі даних підприємства вирахуємо ефект фінансового важеля за минулий і звітний місяці (табл. 81).

Таблиця 81

Інформація для розрахунків ефекту фінансового важеля

ЕФВ= (15 - 10 : 1,08)(1 - 0,3)1,4 + 0,08 : 1,08 1,4100 = +16,0%

ЕФВ= (16 - 10 : 1,06)(1 - 0,28) 1,5 + 0,06 : 1,061,5100 = 15,58%

На кожну гривню вкладеного капіталу підприємство отримало 16 копійок прибутку,  а  за користування позиковими коштами воно заплатило 9,43  коп. (10 : 1,06). Тому було одержано позитивний диференціал (16 - 9,43 = 8,40). Ефект фінансового важеля знижується за рахунок податків (в нашому прикладі на 28%).

Щоб визначити вплив факторів на зміну ефекту фінансового важеля, використовують спосіб ланцюгових підставок:

ЕФВ= (15 - 10 : 1,08)(1 - 0,3)1,4 + 0,08 : 1,08 1,4100 = 16,0%

ЕФВ= (16 - 10 : 1,08)(1 - 0,3)1,4 + 0,08 : 1,08 1,4100 = 16,98%

ЕФВ= (16 - 10 : 1,06)(1 - 0,3)1,4 + 0,06 : 1,06 1,4100 = 14,35%

ЕФВ= (16 - 10 : 1,06)(1 - 0,28)1,4 + 0,06 : 1,06 1,4100 = 14,54%

ЕФВ= (16 - 10 : 1,06)(1 - 0,28)1,5 + 0,06 : 1,06 1,5100 = 15,58%

Зміна ефекту фінансового важеля на -0,42% відбулась за рахунок зміни:

рівня економічної рентабельності інвестованого капіталу    16,98 - 16,0 = +0,98%

індекса інфляції                                                                                    14,35 - 6,98=-2,63% рівня оподаткування                                                                                14,54 - 14,35 = +0,19

плеча фінансового важеля                                                           15,58 - 14,54 =+1,04

Висновок: в теперішніх умовах вигідно використовувати позикові кошти у господарській діяльності підприємства, бо за рахунок цих коштів підвищується рентабельність власного капіталу.

Рвко = Сдо(1 - Ко) + ЕФВо = 15(1 - 0,3) + 16,0 = 26,5

Рвкз = Сдз(1 - Кз) + ЕФВз = 16(1 - 0,28) + 15,58 = 27,1

За рахунок залученого позикового капіталу прибуток підприємства збільшився на 322 тис.грн.

Примітка: 3000 - вартість залученого капіталу третім підприємством.

На підставі проведених розрахунків можна зробити висновок, що позичковий капітал не благодать і не зло. Він сприяє розвитку економіки. Але виступає джерелом ризику. Залучаючи позикові кошти господарники зможуть швидше і повніше реалізувати свою мету. Важливим завданням економіста є не уникнення від ризику, а використання економічно обгрунтованого ризику в межах диференціалу (Сд - Спп : (1 + і). Для цього необхідно обгрунтовано прогнозувати економічну рентабельність підприємства, ставку банківського проценту і рівня інфляції.