4. Аналіз виробничо-фінансового леверіджу

Леверідж (важіль підойма) - процес оптимізації структури активів та пасивів з метою збільшення прибутку. Виділяють три його види: виробничий, фінансовий та виробничо-фінансовий.

Чистий прибуток подамо у вигляді формули:

Пч = ВР - С - Фв,

де Пч  -  чистий прибуток;

ВР   -  виручка від реалізації;

С     -  виробничі та комерційні витрати;

Фв   -  фінансові витрати

Взаємоз’язок між обсягом виробництва, постійними та змінними витратами виражається показником виробничого леверіджу, який є потенційною можливістю впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури собівартості продукції і обсягу її випуску.

Рівень виробничого леверіджу (Квл) вираховується як відношення темпів приросту валового прибутку П% (до виплати податків і процентів) до темпів приросту обсягу продажу в натуральних чи умовнонатуральних одиницях (ОРП%).

Квл =

Коефіцієнт виробничого леверіджу показує рівень чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва. При високому значенні коефіцієнта навіть незначне зниження або зростання виробництва продукції призводить до суттєвої зміни прибутку. Високий рівень виробничого леверіджу, як правило, мають підприємства з більш високим рівнем технічної оснащеності виробництва. Це пояснюється високою долею постійних витрат та високим рівнем виробничого ліверіджу. По мірі зростання виробничого леверіджу збільшується рівень ризику недоодержання виручки, необхідної для заміщення постійних витрат. Це покажемо на такому прикладі (табл. 82).

Таблиця 82

Обликова інформація для вирахування леверіджу

Дані таблиці 82 показують, що кожний процент приросту випуску продукції при існуючій структурі витрат забезпечує приріст валового прибутку на першому підприємстві - 3%, на другому - 4,1%, на третьому - 5,3%. Найбільше значення коефіцієнта виробничого леверіджу має те підприємство, у якого вище відношення постійних витрат до змінних. При спаді виробництва прибуток на третьому підприємстві буде скорочуватись значно швидше, ніж на інших. А тому на третьому підприємстві рівень ризику найвищий.

На підставі даних таблиці 82 необхідно побудувати графік (мал. 33). Щоб показати взаємозв’язок між обсягом виробництва та приростом прибутку, на осі абсцис відкладають обсяг виробництва у відповідному масштабі, а на осі ординат - приріст прибутку (%). Місце перетину з віссю (“мертва точка” або беззбиткова реалізація) показує скільки потрібно виробити та реалізувати продукції кожному підприємству, щоб відшкодувати постійні витрати. Розраховується вона діленням суми постійних витрат на різницю між ціною виробу та питомими змінними витратами. У нашому прикладі беззбитковий обсяг для першого підприємства складає 2143, для другого - 2500, для третього - 2647. Чим більша величина цього показника і кут нахилу графіку до осі абсцис, тим вищий рівень виробничого ризику.

Важливою складовою частиною витрат є фінансові витрати (витрати на обслуговування боргів). Розмір цих витрат залежить від суми позичкових коштів та їх питомої ваги у загальній сумі інвестованого капіталу. Зміна співвідношення між власним і позиковим капіталом може призвести до зростання або зменшення прибутку.

Фінансовий леверідж - це взаємозв’язок між прибутком та співвідношенням позикового і власного капіталу. Економісти вважають, що фінансовий леверідж - це потенційна можливість впливати на зміну прибутку шляхом зміни обсягу і структури власного та позикового капіталу. Його рівень вимірюється відношенням темпів приросту чистого прибутку () до темпів приросту валового прибутку ().

Кф.л =

Він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту валового прибутку. Це перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового важеля, плечем якого є відношення позикового капіталу до власного. Змінюючи плече важеля залежно від умов, можна впливати на прибуток та доходність власного капіталу.

Зростання фінансового леверіджу супроводжується підвищенням рівня ризику, пов’язаного з недостачею коштів для виплати процентів за довготермі-нові кредити і позики. Незначна зміна валового прибутку і рентабельності інвестованого капіталу в умовах високого фінансового леверіджу може сприяти значній зміні чистого прибутку. Це небезпечно при спаді виробництва.

На підставі даних підприємств складемо таблицю 83

Таблиця 83

Інформація для вирахування рентабельності капіталу

Дані таблиці свідчать, якщо підприємство фінансує свою діяльність лише за рахунок власних коштів, коефіцієнт фінансового леверіджу дорівнює 1,0, тобто ефект важеля відсутній. У такій ситуації зміна валового прибутку на 1% сприяє такому ж збільшенню чи зменшенню прибутку. По мірі зростання долі позичкового капіталу підвищується розмах варіації рентабельності власного капіталу (Рвк), коефіцієнта фінансового леверіджу і чистого прибутку. Це свідчить про підвищення ступеня фінансового ризику інвестування при високому плечі важеля. Графічно цю залежність можна показати на мал. 34

На осі абсцис відкладено величину валового прибутку, а на осі ординат - рентабельність власного капіталу у процентах. Точка перетину з віссю абсцис називається “фінансовою критичною точкою”, яка показує мінімальну суму прибутку, необхідного для покриття фінансових витрат на обслуговування кредитів. Вона також відбиває і ступінь фінансового ризику. Рівень ризику характеризується також і крутизною нахилу графіка до осі абсцис.

Виробничо-фінансовий леверідж є узагальнюючим  показником, який показує добуток, спільний рівень виробничого та фінансового леверіджу. Він відбиває загальний ризик, пов’язаний з можливою недостачою засобів для покриття виробничих і фінансових витрат.

Леверідж (важіль підойма) - процес оптимізації структури активів та пасивів з метою збільшення прибутку. Виділяють три його види: виробничий, фінансовий та виробничо-фінансовий.

Чистий прибуток подамо у вигляді формули:

Пч = ВР - С - Фв,

де Пч  -  чистий прибуток;

ВР   -  виручка від реалізації;

С     -  виробничі та комерційні витрати;

Фв   -  фінансові витрати

Взаємоз’язок між обсягом виробництва, постійними та змінними витратами виражається показником виробничого леверіджу, який є потенційною можливістю впливати на прибуток підприємства шляхом зміни структури собівартості продукції і обсягу її випуску.

Рівень виробничого леверіджу (Квл) вираховується як відношення темпів приросту валового прибутку П% (до виплати податків і процентів) до темпів приросту обсягу продажу в натуральних чи умовнонатуральних одиницях (ОРП%).

Квл =

Коефіцієнт виробничого леверіджу показує рівень чутливості валового прибутку до зміни обсягу виробництва. При високому значенні коефіцієнта навіть незначне зниження або зростання виробництва продукції призводить до суттєвої зміни прибутку. Високий рівень виробничого леверіджу, як правило, мають підприємства з більш високим рівнем технічної оснащеності виробництва. Це пояснюється високою долею постійних витрат та високим рівнем виробничого ліверіджу. По мірі зростання виробничого леверіджу збільшується рівень ризику недоодержання виручки, необхідної для заміщення постійних витрат. Це покажемо на такому прикладі (табл. 82).

Таблиця 82

Обликова інформація для вирахування леверіджу

Дані таблиці 82 показують, що кожний процент приросту випуску продукції при існуючій структурі витрат забезпечує приріст валового прибутку на першому підприємстві - 3%, на другому - 4,1%, на третьому - 5,3%. Найбільше значення коефіцієнта виробничого леверіджу має те підприємство, у якого вище відношення постійних витрат до змінних. При спаді виробництва прибуток на третьому підприємстві буде скорочуватись значно швидше, ніж на інших. А тому на третьому підприємстві рівень ризику найвищий.

На підставі даних таблиці 82 необхідно побудувати графік (мал. 33). Щоб показати взаємозв’язок між обсягом виробництва та приростом прибутку, на осі абсцис відкладають обсяг виробництва у відповідному масштабі, а на осі ординат - приріст прибутку (%). Місце перетину з віссю (“мертва точка” або беззбиткова реалізація) показує скільки потрібно виробити та реалізувати продукції кожному підприємству, щоб відшкодувати постійні витрати. Розраховується вона діленням суми постійних витрат на різницю між ціною виробу та питомими змінними витратами. У нашому прикладі беззбитковий обсяг для першого підприємства складає 2143, для другого - 2500, для третього - 2647. Чим більша величина цього показника і кут нахилу графіку до осі абсцис, тим вищий рівень виробничого ризику.

Важливою складовою частиною витрат є фінансові витрати (витрати на обслуговування боргів). Розмір цих витрат залежить від суми позичкових коштів та їх питомої ваги у загальній сумі інвестованого капіталу. Зміна співвідношення між власним і позиковим капіталом може призвести до зростання або зменшення прибутку.

Фінансовий леверідж - це взаємозв’язок між прибутком та співвідношенням позикового і власного капіталу. Економісти вважають, що фінансовий леверідж - це потенційна можливість впливати на зміну прибутку шляхом зміни обсягу і структури власного та позикового капіталу. Його рівень вимірюється відношенням темпів приросту чистого прибутку () до темпів приросту валового прибутку ().

Кф.л =

Він показує, у скільки разів темпи приросту чистого прибутку перевищують темпи приросту валового прибутку. Це перевищення забезпечується за рахунок ефекту фінансового важеля, плечем якого є відношення позикового капіталу до власного. Змінюючи плече важеля залежно від умов, можна впливати на прибуток та доходність власного капіталу.

Зростання фінансового леверіджу супроводжується підвищенням рівня ризику, пов’язаного з недостачею коштів для виплати процентів за довготермі-нові кредити і позики. Незначна зміна валового прибутку і рентабельності інвестованого капіталу в умовах високого фінансового леверіджу може сприяти значній зміні чистого прибутку. Це небезпечно при спаді виробництва.

На підставі даних підприємств складемо таблицю 83

Таблиця 83

Інформація для вирахування рентабельності капіталу

Дані таблиці свідчать, якщо підприємство фінансує свою діяльність лише за рахунок власних коштів, коефіцієнт фінансового леверіджу дорівнює 1,0, тобто ефект важеля відсутній. У такій ситуації зміна валового прибутку на 1% сприяє такому ж збільшенню чи зменшенню прибутку. По мірі зростання долі позичкового капіталу підвищується розмах варіації рентабельності власного капіталу (Рвк), коефіцієнта фінансового леверіджу і чистого прибутку. Це свідчить про підвищення ступеня фінансового ризику інвестування при високому плечі важеля. Графічно цю залежність можна показати на мал. 34

На осі абсцис відкладено величину валового прибутку, а на осі ординат - рентабельність власного капіталу у процентах. Точка перетину з віссю абсцис називається “фінансовою критичною точкою”, яка показує мінімальну суму прибутку, необхідного для покриття фінансових витрат на обслуговування кредитів. Вона також відбиває і ступінь фінансового ризику. Рівень ризику характеризується також і крутизною нахилу графіка до осі абсцис.

Виробничо-фінансовий леверідж є узагальнюючим  показником, який показує добуток, спільний рівень виробничого та фінансового леверіджу. Він відбиває загальний ризик, пов’язаний з можливою недостачою засобів для покриття виробничих і фінансових витрат.