3.3. Облік використання робочого часу і виробітку

У зміцненні трудової дисципліни та підвищенні продуктивності праці важливу роль відіграють контроль своєчасності явок на роботу, облік відпрацьованого часу та часу залишення роботи.

Основним джерелом інформації про використання робочого часу в бюджетних установах є дані табельного обліку. У разі необхідності проводять фотографії робочого дня, хронометражні спостереження та інші заходи одночасного обстежування.

Табельний облік повинен забезпечити контроль за своєчасною явкою на роботу і часом залишення роботи, виявлення причин запізнення і неявок на роботу, отримання даних про фактично від­працьований час кожним працівником.

Дані табельного обліку знаходять відображення в табелі обліку відпрацьованого робочого часу і підрахунку заробітку (ф. № Т-13). Табель являє собою іменний список працівників структурного підрозділу (відділення, відділ, кафедра) або установи в цілому і ведеться в алфавітному порядку особою, призначеною керівником установи.

Облік явок на роботу і часу залишення її у табелі може вестися двома способами:

1) шляхом відмічання в табелі всіх, хто з’явився, не з’явився на роботу, запізнень, понаднормованих годин і т. ін.;

2) шляхом реєстрації лише відхилень від нормального використання робочого часу (неявок, запізнень, понаднормованих робіт і т. ін.). Раціональнішим є другий спосіб, який і рекомендується застосовувати в бюджетних установах.

Табель відкривається щомісячно за 2–3 дні до початку розрахункового періоду на підставі табеля за минулий місяць із вказівкою прізвища, ім’я, по батькові, посади, табельного номера кожного працівника.

Внесення у табель заново прийнятих працівників і виключення з нього звільнених працівників мають здійснюватися тільки на підставі первинних документів з обліку руху персоналу установи. На кожного працівника в табелі відводиться рядок, розділений на дві частини.

Щоденно у верхній частині рядка в графі «число місяця» по кожному працівникові, в якого мали місце відхилення від нормального використання робочого часу (хвороба, прогул і т. ін.), записуються години відхилень, а в нижній частині — умовне позначення цих відхилень (Х — хвороба, П — прогул тощо) і години роботи в нічний час. У рядку табеля, призначеному для запису нічних годин, проставляється та кількість годин, яку необхідно оплатити понад фактично відпрацьованого часу в нічну зміну. Так, якщо за кожну годину роботи вночі додаткового оплачується 1/5 год, тобто 12 хвилин, то час, який необхідно оплатити додатково за шестигодинну зміну, дорівнює 1,2 години .

Якщо в працівника в один і той же день у використанні робочого часу мали місце два види відхилень, одне з яких — робота в нічний час, то нижня частина рядка заповнюється дробом, чисельник якого — умовне позначення відхилень, а знаменник — нічні години. За наявності більше двох відхилень в один день прізвище працівника в табелі записується два рази.

Якщо протягом місяця не було ніяких відхилень, то в графі «число місяця» ніяких відміток не робиться, крім проставляння букви «В» — вихідні та святкові дні.

У кінці місяця визначається загальна кількість днів неявок і невідпрацьованих днів із записом їх у відповідні графи. Дні неявок, дозволені законом (виконання державних обов’язків, відрядження), входять в загальний підсумок відпрацьованих днів і окремо не підраховуються.

У випадках, передбачених чинним законодавством, у фактичний робочий час зараховуються деякі перерви в роботі, протягом яких працівник вільний від виконання своїх трудових обов’язків, наприклад, додаткові перерви для жінок для годування дитини.

Кількість годин, відпрацьованих у вихідні та святкові дні, відображається в табелі двома способами. При «плаваючому» графіку роботи дні, відпрацьовані у свята, входять у загальну кількість днів явок, а години роботи в ці дні відмічаються у відведе­ній для них графі табеля і підлягають оплаті додатково. Якщо роботи у вихідні та святкові дні мають випадковий характер, то ці дні не включаються до загальної кількості днів-явок, а години роботи у ці дні відмічаються у спеціальній графі табеля і підлягають оплаті у подвійному розмірі.

У кінці місяця за табелем підраховується загальна кількість понаднормованих годин, нічні, неявки за причинами. Підписаний керівником структурного підрозділу (завідувачем відділення, кафедри, лабораторії) табель та інші документи здаються в бухгалтерію для нарахування заробітної плати, складання звітності з праці та аналізу трудової дисципліни.

Нормальна тривалість робочого часу, що згідно зі ст. 50 Кодек­су законів України про працю не може перевищувати 40 годин на тиждень, поширюється на працівників бюджетних установ, окрім тих, для яких законодавчо встановлено скорочену тривалість робочого часу. Скорочений робочий час встановлено, наприклад, для деяких працівників розумової праці, діяльність яких пов’я­зана з підвищеним інтелектуальним і нервовим напруженням. До них, зокрема, належать викладачі, вчителі, лікарі.

Результати праці працівників бюджетних установ, як правило, не знаходять втілення у фізичному вимірі продукції, а виступають здебільшого у формі нематеріальних благ. Контроль відпрацьованого часу не дає повного уявлення про завантаженість працівників протягом робочого дня, про інтенсивність та ефективність їх праці з точки зору отримання конкретних результатів. У зв’язку з цим у бюджетних установах здійснюється облік кількості та якості затраченої праці шляхом встановлення обсягу робіт, який необхідно виконати у визначений відрізок часу і на відповід­ному якісному рівні. В основу нормування робочого часу вчителів, викладачів, вихователів та інших педагогічних працівників покладено викладацьку роботу — як найбільш загальний показник обліку вчительської праці.

У вищих навчальних закладах для професорсько-викладаць­кого складу в основу нормування його праці покладено річне нав­чальне навантаження в академічних годинах відповідно до нав­чального плану. До педагогічного навантаження належать: читан­ня лекцій, проведення семінарських і практичних занять, прий­няття екзаменів, керівництво практикою, аспірантурою, підготов­кою магістерських дисертацій. На всі види робіт встановлено норми в годинах, наприклад, керівництво магістерською дисертацією — 32 години, курсовою роботою — 2 години тощо. Річний обсяг педагогічного навантаження в розрахунку на одного викладача не має чітко виражених меж. Для професорсько-викла­дацького складу введено 36-годинний робочий тиждень. При цьому викладачі повинні виконувати всі види навчально-мето­дичної, науково-дослідної та виховної роботи. Контроль за виконанням передбаченого індивідуальними планами обсягу робіт ведуть завідуючі кафедр, деканати, навчальні відділи та ін. служби.

Нормування праці професорсько-викладацького складу має свою специфіку: для викладача вищого навчального закладу робочий час не обмежується перебуванням у самому вузі, а продовжується й за його межами. Нормування праці у вищих нав­чальних закладах дає можливість правильно визначити затрати праці викладачів, порівняти різні види праці з урахуванням склад­ності, трудових затрат, науково обґрунтувати розподіл часу між навчальною, методичною і науково-дослідними роботами, диференціювати норми навчального навантаження залежно від ученого ступеня чи звання (посади).

Учителям, вихователям та іншим педагогічним працівникам середніх, середніх спеціальних і дошкільних закладів ставки заробітної плати встановлюють за певну кількість годин педагогічної роботи на день (тиждень). Так, норма навантаження вчителів V—XII класів шкіл і шкіл-інтернатів усіх типів і найменувань — 3 години педагогічної роботи на день (18 годин на тиждень), викладачів і старших викладачів середніх спеціальних закладів —
3 години викладацької роботи в середньому на день (720 годин на рік), вихователів, вихователів-методистів дитячих дошкільних закладів — 6 годин на день (36 годин на тиждень).

Тривалість робочого дня для наукового, навчально-допоміж­ного та адміністративно-господарського персоналу — 7 годин.

В установах охорони здоров’я, які працюють в умовах шестиденного та п’ятиденного робочого тижня, немає єдиного графіка роботи, при цьому всі графіки роботи будуються з розрахунку тижневого фонду робочого часу лікарів, встановленого законодавством.

Тривалість робочого дня для дільничних лікарів, що працюють у лікарні, — 6,5 години, лікарів, зайнятих тільки прийомом, — 5,5 години. Ці норми можуть змінюватися залежно від умов праці, а також категорії лікарів. Протягом робочого дня лікар відповідної професії повинен виконати певний обсяг роботи, який називається нормою навантаження. Так, лікар-стоматолог повинен прийняти протягом однієї години трьох пацієнтів.

У бюджетних установах праця незначної частини працівників вимірюється кількістю та якістю виробленої продукції. До них належать передусім робітники ремонтних груп, дільниць, молочних кухонь, зубопротезних відділень і виконавці інших робіт за наявності затверджених в установленому порядку норм трудових затрат. Основним документом з обліку виробітку є наряд на відрядну роботу (ф. № Т-40), який виписується залежно від характеру роботи на одного робітника чи на бригаду на одну зміну або на більш тривалий час терміном до одного місяця.

У зміцненні трудової дисципліни та підвищенні продуктивності праці важливу роль відіграють контроль своєчасності явок на роботу, облік відпрацьованого часу та часу залишення роботи.

Основним джерелом інформації про використання робочого часу в бюджетних установах є дані табельного обліку. У разі необхідності проводять фотографії робочого дня, хронометражні спостереження та інші заходи одночасного обстежування.

Табельний облік повинен забезпечити контроль за своєчасною явкою на роботу і часом залишення роботи, виявлення причин запізнення і неявок на роботу, отримання даних про фактично від­працьований час кожним працівником.

Дані табельного обліку знаходять відображення в табелі обліку відпрацьованого робочого часу і підрахунку заробітку (ф. № Т-13). Табель являє собою іменний список працівників структурного підрозділу (відділення, відділ, кафедра) або установи в цілому і ведеться в алфавітному порядку особою, призначеною керівником установи.

Облік явок на роботу і часу залишення її у табелі може вестися двома способами:

1) шляхом відмічання в табелі всіх, хто з’явився, не з’явився на роботу, запізнень, понаднормованих годин і т. ін.;

2) шляхом реєстрації лише відхилень від нормального використання робочого часу (неявок, запізнень, понаднормованих робіт і т. ін.). Раціональнішим є другий спосіб, який і рекомендується застосовувати в бюджетних установах.

Табель відкривається щомісячно за 2–3 дні до початку розрахункового періоду на підставі табеля за минулий місяць із вказівкою прізвища, ім’я, по батькові, посади, табельного номера кожного працівника.

Внесення у табель заново прийнятих працівників і виключення з нього звільнених працівників мають здійснюватися тільки на підставі первинних документів з обліку руху персоналу установи. На кожного працівника в табелі відводиться рядок, розділений на дві частини.

Щоденно у верхній частині рядка в графі «число місяця» по кожному працівникові, в якого мали місце відхилення від нормального використання робочого часу (хвороба, прогул і т. ін.), записуються години відхилень, а в нижній частині — умовне позначення цих відхилень (Х — хвороба, П — прогул тощо) і години роботи в нічний час. У рядку табеля, призначеному для запису нічних годин, проставляється та кількість годин, яку необхідно оплатити понад фактично відпрацьованого часу в нічну зміну. Так, якщо за кожну годину роботи вночі додаткового оплачується 1/5 год, тобто 12 хвилин, то час, який необхідно оплатити додатково за шестигодинну зміну, дорівнює 1,2 години .

Якщо в працівника в один і той же день у використанні робочого часу мали місце два види відхилень, одне з яких — робота в нічний час, то нижня частина рядка заповнюється дробом, чисельник якого — умовне позначення відхилень, а знаменник — нічні години. За наявності більше двох відхилень в один день прізвище працівника в табелі записується два рази.

Якщо протягом місяця не було ніяких відхилень, то в графі «число місяця» ніяких відміток не робиться, крім проставляння букви «В» — вихідні та святкові дні.

У кінці місяця визначається загальна кількість днів неявок і невідпрацьованих днів із записом їх у відповідні графи. Дні неявок, дозволені законом (виконання державних обов’язків, відрядження), входять в загальний підсумок відпрацьованих днів і окремо не підраховуються.

У випадках, передбачених чинним законодавством, у фактичний робочий час зараховуються деякі перерви в роботі, протягом яких працівник вільний від виконання своїх трудових обов’язків, наприклад, додаткові перерви для жінок для годування дитини.

Кількість годин, відпрацьованих у вихідні та святкові дні, відображається в табелі двома способами. При «плаваючому» графіку роботи дні, відпрацьовані у свята, входять у загальну кількість днів явок, а години роботи в ці дні відмічаються у відведе­ній для них графі табеля і підлягають оплаті додатково. Якщо роботи у вихідні та святкові дні мають випадковий характер, то ці дні не включаються до загальної кількості днів-явок, а години роботи у ці дні відмічаються у спеціальній графі табеля і підлягають оплаті у подвійному розмірі.

У кінці місяця за табелем підраховується загальна кількість понаднормованих годин, нічні, неявки за причинами. Підписаний керівником структурного підрозділу (завідувачем відділення, кафедри, лабораторії) табель та інші документи здаються в бухгалтерію для нарахування заробітної плати, складання звітності з праці та аналізу трудової дисципліни.

Нормальна тривалість робочого часу, що згідно зі ст. 50 Кодек­су законів України про працю не може перевищувати 40 годин на тиждень, поширюється на працівників бюджетних установ, окрім тих, для яких законодавчо встановлено скорочену тривалість робочого часу. Скорочений робочий час встановлено, наприклад, для деяких працівників розумової праці, діяльність яких пов’я­зана з підвищеним інтелектуальним і нервовим напруженням. До них, зокрема, належать викладачі, вчителі, лікарі.

Результати праці працівників бюджетних установ, як правило, не знаходять втілення у фізичному вимірі продукції, а виступають здебільшого у формі нематеріальних благ. Контроль відпрацьованого часу не дає повного уявлення про завантаженість працівників протягом робочого дня, про інтенсивність та ефективність їх праці з точки зору отримання конкретних результатів. У зв’язку з цим у бюджетних установах здійснюється облік кількості та якості затраченої праці шляхом встановлення обсягу робіт, який необхідно виконати у визначений відрізок часу і на відповід­ному якісному рівні. В основу нормування робочого часу вчителів, викладачів, вихователів та інших педагогічних працівників покладено викладацьку роботу — як найбільш загальний показник обліку вчительської праці.

У вищих навчальних закладах для професорсько-викладаць­кого складу в основу нормування його праці покладено річне нав­чальне навантаження в академічних годинах відповідно до нав­чального плану. До педагогічного навантаження належать: читан­ня лекцій, проведення семінарських і практичних занять, прий­няття екзаменів, керівництво практикою, аспірантурою, підготов­кою магістерських дисертацій. На всі види робіт встановлено норми в годинах, наприклад, керівництво магістерською дисертацією — 32 години, курсовою роботою — 2 години тощо. Річний обсяг педагогічного навантаження в розрахунку на одного викладача не має чітко виражених меж. Для професорсько-викла­дацького складу введено 36-годинний робочий тиждень. При цьому викладачі повинні виконувати всі види навчально-мето­дичної, науково-дослідної та виховної роботи. Контроль за виконанням передбаченого індивідуальними планами обсягу робіт ведуть завідуючі кафедр, деканати, навчальні відділи та ін. служби.

Нормування праці професорсько-викладацького складу має свою специфіку: для викладача вищого навчального закладу робочий час не обмежується перебуванням у самому вузі, а продовжується й за його межами. Нормування праці у вищих нав­чальних закладах дає можливість правильно визначити затрати праці викладачів, порівняти різні види праці з урахуванням склад­ності, трудових затрат, науково обґрунтувати розподіл часу між навчальною, методичною і науково-дослідними роботами, диференціювати норми навчального навантаження залежно від ученого ступеня чи звання (посади).

Учителям, вихователям та іншим педагогічним працівникам середніх, середніх спеціальних і дошкільних закладів ставки заробітної плати встановлюють за певну кількість годин педагогічної роботи на день (тиждень). Так, норма навантаження вчителів V—XII класів шкіл і шкіл-інтернатів усіх типів і найменувань — 3 години педагогічної роботи на день (18 годин на тиждень), викладачів і старших викладачів середніх спеціальних закладів —
3 години викладацької роботи в середньому на день (720 годин на рік), вихователів, вихователів-методистів дитячих дошкільних закладів — 6 годин на день (36 годин на тиждень).

Тривалість робочого дня для наукового, навчально-допоміж­ного та адміністративно-господарського персоналу — 7 годин.

В установах охорони здоров’я, які працюють в умовах шестиденного та п’ятиденного робочого тижня, немає єдиного графіка роботи, при цьому всі графіки роботи будуються з розрахунку тижневого фонду робочого часу лікарів, встановленого законодавством.

Тривалість робочого дня для дільничних лікарів, що працюють у лікарні, — 6,5 години, лікарів, зайнятих тільки прийомом, — 5,5 години. Ці норми можуть змінюватися залежно від умов праці, а також категорії лікарів. Протягом робочого дня лікар відповідної професії повинен виконати певний обсяг роботи, який називається нормою навантаження. Так, лікар-стоматолог повинен прийняти протягом однієї години трьох пацієнтів.

У бюджетних установах праця незначної частини працівників вимірюється кількістю та якістю виробленої продукції. До них належать передусім робітники ремонтних груп, дільниць, молочних кухонь, зубопротезних відділень і виконавці інших робіт за наявності затверджених в установленому порядку норм трудових затрат. Основним документом з обліку виробітку є наряд на відрядну роботу (ф. № Т-40), який виписується залежно від характеру роботи на одного робітника чи на бригаду на одну зміну або на більш тривалий час терміном до одного місяця.