5.1.3. Облік зносу і ремонтів основних засобів

У процесі споживання основні засоби бюджетних установ поступово втрачають свою вартість, що спричинюється не тільки їх використанням, а й впливом зовнішнього середовища, а також морального зносу. Поняття зносу основних засобів у бюджетних установах не тотожне зносу основних засобів галузей матеріального виробництва, оскільки тут не здійснюється перенесення вар­тості на результати праці (не нараховується амортизація). Вартість основних засобів бюджетних установ зникає із споживанням їх споживчої вартості. Тому під зносом основних засобів бюд­жетних установ слід розуміти процес споживання їх вартості в тій мірі, в якій вони втрачають свою споживчу вартість.

Знос нараховується на всі основні засоби, крім земельних ділянок, будинків і споруд, які є унікальними пам’ятками архітектури і мистецтва; обладнання, експонатів, зразків, діючих і недіючих моделей, макетів та інших наочних посібників, що знахо­дяться в кабінетах і лабораторіях і використовуються для нав­чальних і наукових цілей, продуктивної худоби, багаторічних насаджень, які не досягли експлуатаційного віку. Знос не нараховуєть­ся також на основні засоби установ, що знаходяться за кордоном.

Нарахування зносу припиняється в разі досягнення нульової залишкової вартості основних засобів. Такий порядок викликає необхідність постійного контролю за залишковою вартістю основних засобів. Знос, нарахований на об’єкти в розмірі 100% балансової вартості, не може бути причиною для їх списання.

Для нарахування зносу основні засоби бюджетних установ, як і госпрозрахункових підприємств та організацій, поділяють на три групи, за якими закріплені відповідні субрахунки. Групу 1 складають субрахунки № 103, 106 (підгрупа 1). До групи 2 належать основні засоби, які обліковуються на субрахунках № 104 (крім підгруп 1, 2), № 106 (крім підгрупи 1) автомобільного транспорту і запчастин до нього, обліковуваного на субрахунку № 105.

Групу 3 складають усі інші основні засоби, на які нараховується знос і які не включені в групи 1 і 2. Норми зносу встановлюються в процентах до балансової вартості кожної групи основних засобів на кінець року:

група 1 — 5%;

група 2 — 25%;

група 3 — 15%.

Річна сума зносу кожного інвентарного об’єкта визначається множенням їх балансової вартості на встановлену річну норму зносу і заноситься в інвентарну картку. Наприклад, балансова вартість об’єкта групи 1 — 2 800 000 грн.

У 1999 бюджетному році застосовувався знижувальний коефіцієнт 0,8 до діючих норм амортизації (зносу). Щорічно з інвентарних карток сума зносу записується у «Відомість нарахування зносу на основні засоби» ф. № 03–12 (бюджет) (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Відомість нарахування зносу основних засобів

На загальну суму зносу в останній робочий день грудня складається меморіальний ордер ф. № 274 і робиться така проводка:

Дебет субрахунка 401                       Кредит субрахунка 131.

Зміна загальної суми зносу протягом звітного року в обліку та звітності може мати місце за рахунок надходження і вибуття інвентарних об’єктів. Сума зносу по об’єктах, які надійшли, визначається за даними документів на придбання, а по об’єктах, які вибули, — в кожному окремому випадку розрахунковим шляхом, використовуючи дані інвентарних карток про балансову вартість об’єкта, час знаходження його в установі (за кількістю календарних років), не враховуючи року передачі чи ліквідації.

Поточний і капітальний ремонти основних засобів продовжують строк їх служби. Облік видатків на ремонт повинен забезпечити виявлення їх обсягу, собівартості виконаних робіт і контроль за використанням призначених для ремонту коштів.

У бюджетних установах видатки на ремонт основних засобів, який може виконуватися господарським або підрядним способом, відносяться на видатки установи згідно з кошторисом, при цьому дебетуються субрахунки № 701, 702, 711 і кредитуються різні субрахунки.

Найбільшу питому вагу у видатках на ремонт основних засобів має ремонт будинків і споруд. При підрядному способі ремонт здійснюється будівельною або ремонтною організацією на підставі договору, укладеного з цими організаціями установою. Облік видатків на ремонт зводиться до відображення розрахункових операцій між установою та ремонтною організацією і списання на видатки пред’явленої підрядчиком вартості робіт, прийнятих установою. Установа веде облік фактичних видатків на поточний і капітальний ремонт за кожним об’єктом ремонту окремо, що дає можливість бухгалтерії установи проконтролювати відповідність пред’явлених рахунків укладеному з підрядчиком договору на ремонт.

При господарському способі ремонту проведення його та облік видатків організуються установою у такому порядку.

На кожний об’єкт, який підлягає ремонту, складається дефект­на відомість, в яку вноситься перелік ремонтних робіт, вказуються конструкції, деталі, вузли, які підлягають заміні, норми часу ремонтних робіт. Дефектна відомість складається відповідним спеціалістом, затверджується керівником установи і використову­ється для складання кошторису, тобто визначення загальної вартості ремонтних робіт.

Фактичні видатки на ремонт обліковуються за кожним об’єк­том окремо з розподілом за елементами витрат: заробітна плата, матеріали, інші прямі витрати, накладні витрати.

Для проведення ремонту бригаді видається наряд на відрядну роботу, в якому вказується об’єкт, його інвентарний номер, обсяг роботи, сума заробітної плати і наводиться склад ремонтної бригади. Прийняття виконаного ремонту об’єкта оформляється актом.

У процесі споживання основні засоби бюджетних установ поступово втрачають свою вартість, що спричинюється не тільки їх використанням, а й впливом зовнішнього середовища, а також морального зносу. Поняття зносу основних засобів у бюджетних установах не тотожне зносу основних засобів галузей матеріального виробництва, оскільки тут не здійснюється перенесення вар­тості на результати праці (не нараховується амортизація). Вартість основних засобів бюджетних установ зникає із споживанням їх споживчої вартості. Тому під зносом основних засобів бюд­жетних установ слід розуміти процес споживання їх вартості в тій мірі, в якій вони втрачають свою споживчу вартість.

Знос нараховується на всі основні засоби, крім земельних ділянок, будинків і споруд, які є унікальними пам’ятками архітектури і мистецтва; обладнання, експонатів, зразків, діючих і недіючих моделей, макетів та інших наочних посібників, що знахо­дяться в кабінетах і лабораторіях і використовуються для нав­чальних і наукових цілей, продуктивної худоби, багаторічних насаджень, які не досягли експлуатаційного віку. Знос не нараховуєть­ся також на основні засоби установ, що знаходяться за кордоном.

Нарахування зносу припиняється в разі досягнення нульової залишкової вартості основних засобів. Такий порядок викликає необхідність постійного контролю за залишковою вартістю основних засобів. Знос, нарахований на об’єкти в розмірі 100% балансової вартості, не може бути причиною для їх списання.

Для нарахування зносу основні засоби бюджетних установ, як і госпрозрахункових підприємств та організацій, поділяють на три групи, за якими закріплені відповідні субрахунки. Групу 1 складають субрахунки № 103, 106 (підгрупа 1). До групи 2 належать основні засоби, які обліковуються на субрахунках № 104 (крім підгруп 1, 2), № 106 (крім підгрупи 1) автомобільного транспорту і запчастин до нього, обліковуваного на субрахунку № 105.

Групу 3 складають усі інші основні засоби, на які нараховується знос і які не включені в групи 1 і 2. Норми зносу встановлюються в процентах до балансової вартості кожної групи основних засобів на кінець року:

група 1 — 5%;

група 2 — 25%;

група 3 — 15%.

Річна сума зносу кожного інвентарного об’єкта визначається множенням їх балансової вартості на встановлену річну норму зносу і заноситься в інвентарну картку. Наприклад, балансова вартість об’єкта групи 1 — 2 800 000 грн.

У 1999 бюджетному році застосовувався знижувальний коефіцієнт 0,8 до діючих норм амортизації (зносу). Щорічно з інвентарних карток сума зносу записується у «Відомість нарахування зносу на основні засоби» ф. № 03–12 (бюджет) (табл. 5.3).

Таблиця 5.3

Відомість нарахування зносу основних засобів

На загальну суму зносу в останній робочий день грудня складається меморіальний ордер ф. № 274 і робиться така проводка:

Дебет субрахунка 401                       Кредит субрахунка 131.

Зміна загальної суми зносу протягом звітного року в обліку та звітності може мати місце за рахунок надходження і вибуття інвентарних об’єктів. Сума зносу по об’єктах, які надійшли, визначається за даними документів на придбання, а по об’єктах, які вибули, — в кожному окремому випадку розрахунковим шляхом, використовуючи дані інвентарних карток про балансову вартість об’єкта, час знаходження його в установі (за кількістю календарних років), не враховуючи року передачі чи ліквідації.

Поточний і капітальний ремонти основних засобів продовжують строк їх служби. Облік видатків на ремонт повинен забезпечити виявлення їх обсягу, собівартості виконаних робіт і контроль за використанням призначених для ремонту коштів.

У бюджетних установах видатки на ремонт основних засобів, який може виконуватися господарським або підрядним способом, відносяться на видатки установи згідно з кошторисом, при цьому дебетуються субрахунки № 701, 702, 711 і кредитуються різні субрахунки.

Найбільшу питому вагу у видатках на ремонт основних засобів має ремонт будинків і споруд. При підрядному способі ремонт здійснюється будівельною або ремонтною організацією на підставі договору, укладеного з цими організаціями установою. Облік видатків на ремонт зводиться до відображення розрахункових операцій між установою та ремонтною організацією і списання на видатки пред’явленої підрядчиком вартості робіт, прийнятих установою. Установа веде облік фактичних видатків на поточний і капітальний ремонт за кожним об’єктом ремонту окремо, що дає можливість бухгалтерії установи проконтролювати відповідність пред’явлених рахунків укладеному з підрядчиком договору на ремонт.

При господарському способі ремонту проведення його та облік видатків організуються установою у такому порядку.

На кожний об’єкт, який підлягає ремонту, складається дефект­на відомість, в яку вноситься перелік ремонтних робіт, вказуються конструкції, деталі, вузли, які підлягають заміні, норми часу ремонтних робіт. Дефектна відомість складається відповідним спеціалістом, затверджується керівником установи і використову­ється для складання кошторису, тобто визначення загальної вартості ремонтних робіт.

Фактичні видатки на ремонт обліковуються за кожним об’єк­том окремо з розподілом за елементами витрат: заробітна плата, матеріали, інші прямі витрати, накладні витрати.

Для проведення ремонту бригаді видається наряд на відрядну роботу, в якому вказується об’єкт, його інвентарний номер, обсяг роботи, сума заробітної плати і наводиться склад ремонтної бригади. Прийняття виконаного ремонту об’єкта оформляється актом.