3.1.6. Постаудит

Будь-яка система контролю потребує зворотного зв’язку, який показує, як добре ця система функціонує. Пост, або проектний, аудит визначається як об’єктивна і незалежна оцінка успішності витрат коштів у процесі реалізації проекту за визначеним планом. Оцінка повинна включати реалізацію проекту від його затвердження до здачі в експлуатацію, а також технічне і фінансове його функціонування після прийняття в експлуатацію.

Статистичні дослідження, проведені у Великобританії, свідчать, що постаудит регулярно застосовується у більшості проектів 48 % з опитаних фірм. Прискіпливіший аналіз проте демонструє, що для багатьох фірм, які потребують проведення поста­удиту, він обмежується порівнянням фактичних витрат з плановими і лише незначна увага приділяється спостереженню за операційними грошовими потоками.

Цілі постаудиту.

Постаудит виконує три базових функції: (1) покращує якість існуючих інвестиційних рішень; (2) поліпшує якість майбутніх інвестиційних рішень; (3) знаходить причини для ініціювання діяльності по внесенню коректив у вже існуючі проекти.

Покращення якості існуючих інвестиційних рішень. Можливість того, що методи, міркування та припущення, якими керувався менеджер, можуть бути піддані аудиту у майбутньому, може розглядатися як стимулюючий фактор, який спонукає менеджера до покращення якості та достовірності інформації і обмежить природну тенденцію до безпідставного оптимізму. Занадто оптимістичний прогноз щодо реалізації проекту часто заохочується керівною верхівкою шляхом встановлення нереалістично високих контрольних показників ефективності інвестиційного проекту. Можливість того, що така помилка у передбаченнях буде виявлена аудиторською перевіркою, може попередити або змен­шити цю помилку.

Постаудит може бути таким, що зменшує продуктивність, якщо він призводить до прийняття невиправдано занижених прогнозних оцінок за умови, що винагорода за успіх виявляється менш привабливішою, ніж покарання за невдачу. Це може виражатися у розробці меншої кількості проектів, які відрізняються високим ступенем ризику і високою дохідністю. Саме тому важливо розглядати постаудит не як зустрічний контроль, а як інструмент, що стимулює якість і цілісність проектного аналізу.

Поліпшення якості майбутніх інвестиційних рішень. Пост-
аудит відіграє важливу роль, надаючи керівникам змогу отримати користь із запобігання допущених у минулому помилок. На відміну від більшості управлінських рішень, потрібно багато років, поки успіх або невдача рішень щодо інвестування стануть повністю зрозумілими. Надалі все це ускладнюється недостатністю і неповнотою інформації з реалізації інвестиційного проекту, яка отримується через процес бухгалтерського обліку, та ймовірністю того, що менеджери не мають наміру працювати на фірму протягом усього життя проекту. Постаудит, який здійснюється через один або два роки після початку реалізації проекту, забезпечує керівникам, які відповідальні за якість рішень, прийнятих за основу, необхідний зворотний зв’язок. Це дає змогу врахувати попередній позитивний чи негативний досвід і запобігти появі одних і тих самих помилок при розгляді інвестиційних пропозицій у майбутньому. Постаудит повинен забезпечити своєчасний зворотний зв’язок і надати інформацію відносно того, чому проекту не вдалося досягти обіцяного рівня і, таким чином, зменшити ймовірність невдачі при реалізації майбутніх проектів. Наприклад: чи достатньо зібрано даних для здійснення оцінки? яких специфічних помилок було допущено у припущеннях і прогнозах? чи були оцінені відповідним чином ризики? які заходи повинні бути здійснені з метою покращення процесу прийняття рішень?

Постаудит не може просто асоціюватися з фінансовим аналізом. Інвестиційний проект повинен бути розроблений таким чином, щоб відповідати певним стратегічним вимогам. Аудит допомагає визначити, наскільки результати реалізації інвестицій­ного проекту збігаються зі стратегічними завданнями, які він має реалізувати. Якщо проект за своєю суттю спрямований на підвищення частки ринку, то його аудиторська перевірка суттєво різниться від перевірки іншого проекту, націленого, наприклад, на підвищення кваліфікації працівників.

Одна з проблем пов’язана з використанням постаудиту як інструменту для оцінки рівня системних помилок у припущеннях аналітиків. Вона зумовлена тим, що моделі постаудиту є тенденційними за своєю природою. Браун зазначає, що весь перелік пропозицій, які напрацьовані менеджерами, має бути переглянутий з метою оцінки будь-яких відхилень у припущеннях. Припустимо, що менеджером розроблено набір з чотирьох пропозицій, які протягом одного року принесуть грошові потоки у –2000,
–1000, 1000 та 2000 гривень. Очікувана чиста теперішня вартість цих проектів загалом становить нуль. Тепер припустимо, що дійсна величина чистої теперішньої вартості для кожного проекту становить нуль, тобто будь-які відмінності виникають від наявності випадкових помилок у передбаченнях. Вище керівництво, використовуючи критерій чистої теперішньої вартості, розглядатиме тільки проекти з позитивною чистою теперішньою вартістю на загальну суму 3000 гривень. Коли у процесі постаудиту виявляється, що дійсна чиста теперішня вартість дорівнює нулю, вони, природно, можуть дійти висновку, що менеджер систематично помилявся, роблячи такі передбачення. На практиці це результат природної вибірковості аудиту, що є помилкою, тому що вона виключає з розгляду відхилені пропозиції (про існування яких ніхто і не здогадувався). Вище керівництво повинно уникати поспішних помилкових висновків в оцінці систематичних помилок у передбаченнях і має зробити все для того, щоб заохочувати керівників робити надійніші передбачення замість того, щоб коригувати передбачення менеджерів, враховуючи наперед визначену величину відхилення. Ця проблема є особливо актуальною для ризикових проектів, де рівень непостійності оцінок є високим.

Основа для коригуючих дій. Третьою метою постаудиту є розгляд проекту з точки зору його перспектив на майбутнє. Коли фактичні відхилення є значними або коли ключові міркування уже не є такими важливими, майбутнє інвестиційного проекту в його початковій формі стає предметом дискусії. Може виявитися, що проект є набагато прибутковішим, ніж планувалося. Це, в свою чергу, спонукає до розширення інвестиційного проекту або ж призведе до ранішого переходу до наступної фази реалізації проекту. Там, де зміни є несприятливими, це може призвести до перегляду проекту з урахуванням можливих скорочень або відмов від проекту.

Програма постаудиту.

Перед тим як інвестиційне рішення буде прийнято, має бути розроблена програма з постаудиту, яка повинна включати питання: чи взагалі потрібен аудит; коли його варто здійснити; які необхідні для цього процедури; хто відповідатиме за його здійснення.

З огляду на те, що аудиторські перевірки можуть бути дорогими і забирати багато часу, неможливо переглядати всі проекти. Серед відібраних для аудиту проектів глибина і масштаби аналізу також можуть бути різними. Вибір проектів для аудиту залежить від вигод, що можуть бути отримані в результаті реалізації проекту. Якщо говорити про прибутковість уже існуючих проектів, то, як правило, до переліку включають великі проекти з високим ризиком, де навіть незначні несприятливі зміни можуть вплинути на загальну прибутковість проекту. Значний потенціал для контролю закладено у проектах, де великий відтік грошових коштів планується на пізніших етапах життєвого циклу проекту. З метою покращення рішень у майбутньому бажано здійснювати відповідний поетапний пересічний (матричний) аналіз проектів з метою оцінки здатностей до передбачення різних команд управлінців або окремих керівників.

Використання постаудиту не повинно обмежуватися лише про­ектами, які викликають сумніви, оскільки це певним чином приз­водить до думки, що основною метою постаудиту є попередній розподіл вини. Однією з причин прийняття рішення стосовно того, які проекти повинні бути переглянуті на стадії вибору, є те, що такий перегляд гарантує перевірку як добрих, так і проектів, що неповною мірою задовольняють вимоги відбору.

На практиці з розгляду виключаються проекти, отримання інформації по яких надзвичайно важко або дорого. Наприклад, майже неможливо оцінити правильність інвестиційних рішень для взаємовиключних проектів або за умови, коли превалюють обме­ження по капіталу, коли відсутня інформація відносно неприйня­тих проектів. Для кожного проекту, де потрібен постаудит, повин­на розроблятися спеціальна аудиторська програма. Бажано, щоб вона була розроблена у процесі прийняття рішення на стадії оцін­ки і входила до складу пропозицій, які подаються на ухвалу.
З метою запобігання перевитратам коштів і часу у процесі прове­дення аудиту програма повинна концентруватися на тих припущеннях і результатах, які є важливими при оцінці чистої теперішньої вартості. Аналіз чутливості дає змогу визначити ті припущення і зміни, які мають найбільший вплив на проект. Тож програма має деталізувати, яким чином вони мають бути переглянуті.

Величина очікуваної теперішньої вартості може залежати від певних ключових подій, що мають відбутися. Чи реагуватимуть конкуренти на новий продукт шляхом зниження цін або впровадження у виробництво кращих продуктів? Чи буде внесено такі зміни до законодавства, які завдадуть шкоди проекту? Наприклад, потрібно врахувати нові вимоги до охорони праці або захисту навколишнього середовища, запроваджені у країні, до якої ви маєте намір експортувати товари. Чи буде заплановане скорочення персоналу, що міститься серед інвестиційних пропозицій, прийняте робітниками або профспілками? Подібні критичні події можуть мати значний вплив на прибутковість проекту і, якщо це так, аудит повинен сконцентруватися на них. Це також впливає на розподіл аудиту у часі. Якщо, наприклад, головною критичною подією є ряд повторюваних замовлень, розміщених клієнтом, що йдуть за запуском у виробництво нової продукції, і якщо це відомо вже на шостому місяці інвестиційного процесу, тоді варто вдатися до аудиту на ранніх стадіях.

Правильна розробка програми аудиту з огляду на критичні припущення і події та вибір часу допоможуть аудитору у поясненні відхилень від запланованих значень (оцінок) грошових потоків. Ці зміни потім мають бути проаналізовані у розрізі контрольованих і неконтрольованих подій, а також передбачуваних і непередбачуваних припущень. Такий аналіз дає змогу дійти висновку відносно того, чи дійсно помилки у передбаченнях спричинені переважно упередженими оцінками і невідповідним рівнем проектного контролю.

Час проведення постаудиту є важливим чинником. У той момент, коли більшість робить це через певний проміжок часу (наприклад, один рік після закінчення реалізації проекту), бажано встановлювати дати перегляду, які передують критичним точкам прийняття рішень. Політика перегляду проектів, коли, скажімо, здійснено 10 % витрат капіталу, вважається вдалою, якщо метою аудиту є насамперед створення бази для внесення поправок.

Перелік процедур, що входять до комплексу постаудиту, змінюється залежно від цілей проекту. Але більшість перевірок повинні охоплювати такі питання:

Витоки (історія) проекту. Досить легко забути про дійсну мету проекту і оцінювати його за допомогою хибних критеріїв. Якщо, наприклад, головним мотивом витрат капіталу є покращення іміджу компанії, досить нерозважливо оцінювати проект з чисто економічних позицій.

Порівняння фактичних показників реалізації проекту з плановими показниками. Акцент потрібно зробити на тих факторах, значення яких суттєво відрізняються від попередньо запланованих, особливо тих, що можуть призвести до уповільнення у завершенні проекту, змін в інвестиційному проекті або можуть вплинути на прибуткогенеруючий потенціал проекту.

Порівняння економічних показників. Використовуючи напрацьовану раніше інформацію, економічний показник (такий, як чиста теперішня вартість) може бути розрахований ще раз для порівняння з початковим показником за проектом. Відхилення, що перевищують прийнятний рекомендований рівень помилки при передбаченні, потребують додаткового аналізу і коментарів. Там, де виникає несприятливе відхилення, має бути підготовлена інформація, необхідна для повної переоцінки проекту перед відмовою від його подальшої реалізації.

Аудиторські рекомендації та висновки. Аудиторські перевірки є досить дорогими і можуть бути виправдані лише, якщо проводяться з метою покращення інвестиційного процесу загалом або реалізації конкретного інвестиційного проекту зокрема, або якщо запропонований план дій спрямований на підвищення прибутковості проекту. Так, у висновках звертається увага на уроки, отримані з інвестиційного проекту, на основі яких можна розробити рекомендації щодо покращення оцінки інвестицій на майбутнє. До звіту також додаються неекономічні аспекти, такі як вплив інвестицій на моральний стан працівників, імідж компанії та екологічні аспекти. Подібні соціальні витрати та вигоди мають довгостроковий вплив на прибутки компанії.

Зворотний зв’язок. Важливо, щоб відповідні розділи аудиторського звіту були доведені до відповідних виконавців. Таким чином у результаті аудиту можна покращити методику і практику реалізації інвестиційного проекту. Вартість аудиторської перевірки може порівнюватися з вартістю загальної суми вигод, отриманих від цієї перевірки на рівні всього підприємства.

Підсумовуючи викладене, варто зауважити, що розподіл ресурсів є головною рушійною силою, за допомогою якої може бути впроваджена бізнесова стратегія. Очевидно, що інвестиційні рішення є не просто результатом використання оціночних критеріїв. Прийняття інвестиційних рішень є здебільшого одним з видів пошуку: ідей, інформації, альтернатив, критеріїв прийняття рішень. Процвітання фірми значною мірою залежить від її здатності створювати прибуткові інвестиційні можливості, ніж від здатності їх оцінювати.

З того моменту, коли фірма починає займатися певним про­ектом, вона повинна регулярно і систематично скеровувати і контролювати його на всіх стадіях реалізації. Постаудит, якщо його проведено на належному рівні, виконує важливу роль у покращенні якості інвестиційного аналізу як уже існуючих, так і майбутніх проектів, і дає інструменти для коригування вже існуючих проектів.

Будь-яка система контролю потребує зворотного зв’язку, який показує, як добре ця система функціонує. Пост, або проектний, аудит визначається як об’єктивна і незалежна оцінка успішності витрат коштів у процесі реалізації проекту за визначеним планом. Оцінка повинна включати реалізацію проекту від його затвердження до здачі в експлуатацію, а також технічне і фінансове його функціонування після прийняття в експлуатацію.

Статистичні дослідження, проведені у Великобританії, свідчать, що постаудит регулярно застосовується у більшості проектів 48 % з опитаних фірм. Прискіпливіший аналіз проте демонструє, що для багатьох фірм, які потребують проведення поста­удиту, він обмежується порівнянням фактичних витрат з плановими і лише незначна увага приділяється спостереженню за операційними грошовими потоками.

Цілі постаудиту.

Постаудит виконує три базових функції: (1) покращує якість існуючих інвестиційних рішень; (2) поліпшує якість майбутніх інвестиційних рішень; (3) знаходить причини для ініціювання діяльності по внесенню коректив у вже існуючі проекти.

Покращення якості існуючих інвестиційних рішень. Можливість того, що методи, міркування та припущення, якими керувався менеджер, можуть бути піддані аудиту у майбутньому, може розглядатися як стимулюючий фактор, який спонукає менеджера до покращення якості та достовірності інформації і обмежить природну тенденцію до безпідставного оптимізму. Занадто оптимістичний прогноз щодо реалізації проекту часто заохочується керівною верхівкою шляхом встановлення нереалістично високих контрольних показників ефективності інвестиційного проекту. Можливість того, що така помилка у передбаченнях буде виявлена аудиторською перевіркою, може попередити або змен­шити цю помилку.

Постаудит може бути таким, що зменшує продуктивність, якщо він призводить до прийняття невиправдано занижених прогнозних оцінок за умови, що винагорода за успіх виявляється менш привабливішою, ніж покарання за невдачу. Це може виражатися у розробці меншої кількості проектів, які відрізняються високим ступенем ризику і високою дохідністю. Саме тому важливо розглядати постаудит не як зустрічний контроль, а як інструмент, що стимулює якість і цілісність проектного аналізу.

Поліпшення якості майбутніх інвестиційних рішень. Пост-
аудит відіграє важливу роль, надаючи керівникам змогу отримати користь із запобігання допущених у минулому помилок. На відміну від більшості управлінських рішень, потрібно багато років, поки успіх або невдача рішень щодо інвестування стануть повністю зрозумілими. Надалі все це ускладнюється недостатністю і неповнотою інформації з реалізації інвестиційного проекту, яка отримується через процес бухгалтерського обліку, та ймовірністю того, що менеджери не мають наміру працювати на фірму протягом усього життя проекту. Постаудит, який здійснюється через один або два роки після початку реалізації проекту, забезпечує керівникам, які відповідальні за якість рішень, прийнятих за основу, необхідний зворотний зв’язок. Це дає змогу врахувати попередній позитивний чи негативний досвід і запобігти появі одних і тих самих помилок при розгляді інвестиційних пропозицій у майбутньому. Постаудит повинен забезпечити своєчасний зворотний зв’язок і надати інформацію відносно того, чому проекту не вдалося досягти обіцяного рівня і, таким чином, зменшити ймовірність невдачі при реалізації майбутніх проектів. Наприклад: чи достатньо зібрано даних для здійснення оцінки? яких специфічних помилок було допущено у припущеннях і прогнозах? чи були оцінені відповідним чином ризики? які заходи повинні бути здійснені з метою покращення процесу прийняття рішень?

Постаудит не може просто асоціюватися з фінансовим аналізом. Інвестиційний проект повинен бути розроблений таким чином, щоб відповідати певним стратегічним вимогам. Аудит допомагає визначити, наскільки результати реалізації інвестицій­ного проекту збігаються зі стратегічними завданнями, які він має реалізувати. Якщо проект за своєю суттю спрямований на підвищення частки ринку, то його аудиторська перевірка суттєво різниться від перевірки іншого проекту, націленого, наприклад, на підвищення кваліфікації працівників.

Одна з проблем пов’язана з використанням постаудиту як інструменту для оцінки рівня системних помилок у припущеннях аналітиків. Вона зумовлена тим, що моделі постаудиту є тенденційними за своєю природою. Браун зазначає, що весь перелік пропозицій, які напрацьовані менеджерами, має бути переглянутий з метою оцінки будь-яких відхилень у припущеннях. Припустимо, що менеджером розроблено набір з чотирьох пропозицій, які протягом одного року принесуть грошові потоки у –2000,
–1000, 1000 та 2000 гривень. Очікувана чиста теперішня вартість цих проектів загалом становить нуль. Тепер припустимо, що дійсна величина чистої теперішньої вартості для кожного проекту становить нуль, тобто будь-які відмінності виникають від наявності випадкових помилок у передбаченнях. Вище керівництво, використовуючи критерій чистої теперішньої вартості, розглядатиме тільки проекти з позитивною чистою теперішньою вартістю на загальну суму 3000 гривень. Коли у процесі постаудиту виявляється, що дійсна чиста теперішня вартість дорівнює нулю, вони, природно, можуть дійти висновку, що менеджер систематично помилявся, роблячи такі передбачення. На практиці це результат природної вибірковості аудиту, що є помилкою, тому що вона виключає з розгляду відхилені пропозиції (про існування яких ніхто і не здогадувався). Вище керівництво повинно уникати поспішних помилкових висновків в оцінці систематичних помилок у передбаченнях і має зробити все для того, щоб заохочувати керівників робити надійніші передбачення замість того, щоб коригувати передбачення менеджерів, враховуючи наперед визначену величину відхилення. Ця проблема є особливо актуальною для ризикових проектів, де рівень непостійності оцінок є високим.

Основа для коригуючих дій. Третьою метою постаудиту є розгляд проекту з точки зору його перспектив на майбутнє. Коли фактичні відхилення є значними або коли ключові міркування уже не є такими важливими, майбутнє інвестиційного проекту в його початковій формі стає предметом дискусії. Може виявитися, що проект є набагато прибутковішим, ніж планувалося. Це, в свою чергу, спонукає до розширення інвестиційного проекту або ж призведе до ранішого переходу до наступної фази реалізації проекту. Там, де зміни є несприятливими, це може призвести до перегляду проекту з урахуванням можливих скорочень або відмов від проекту.

Програма постаудиту.

Перед тим як інвестиційне рішення буде прийнято, має бути розроблена програма з постаудиту, яка повинна включати питання: чи взагалі потрібен аудит; коли його варто здійснити; які необхідні для цього процедури; хто відповідатиме за його здійснення.

З огляду на те, що аудиторські перевірки можуть бути дорогими і забирати багато часу, неможливо переглядати всі проекти. Серед відібраних для аудиту проектів глибина і масштаби аналізу також можуть бути різними. Вибір проектів для аудиту залежить від вигод, що можуть бути отримані в результаті реалізації проекту. Якщо говорити про прибутковість уже існуючих проектів, то, як правило, до переліку включають великі проекти з високим ризиком, де навіть незначні несприятливі зміни можуть вплинути на загальну прибутковість проекту. Значний потенціал для контролю закладено у проектах, де великий відтік грошових коштів планується на пізніших етапах життєвого циклу проекту. З метою покращення рішень у майбутньому бажано здійснювати відповідний поетапний пересічний (матричний) аналіз проектів з метою оцінки здатностей до передбачення різних команд управлінців або окремих керівників.

Використання постаудиту не повинно обмежуватися лише про­ектами, які викликають сумніви, оскільки це певним чином приз­водить до думки, що основною метою постаудиту є попередній розподіл вини. Однією з причин прийняття рішення стосовно того, які проекти повинні бути переглянуті на стадії вибору, є те, що такий перегляд гарантує перевірку як добрих, так і проектів, що неповною мірою задовольняють вимоги відбору.

На практиці з розгляду виключаються проекти, отримання інформації по яких надзвичайно важко або дорого. Наприклад, майже неможливо оцінити правильність інвестиційних рішень для взаємовиключних проектів або за умови, коли превалюють обме­ження по капіталу, коли відсутня інформація відносно неприйня­тих проектів. Для кожного проекту, де потрібен постаудит, повин­на розроблятися спеціальна аудиторська програма. Бажано, щоб вона була розроблена у процесі прийняття рішення на стадії оцін­ки і входила до складу пропозицій, які подаються на ухвалу.
З метою запобігання перевитратам коштів і часу у процесі прове­дення аудиту програма повинна концентруватися на тих припущеннях і результатах, які є важливими при оцінці чистої теперішньої вартості. Аналіз чутливості дає змогу визначити ті припущення і зміни, які мають найбільший вплив на проект. Тож програма має деталізувати, яким чином вони мають бути переглянуті.

Величина очікуваної теперішньої вартості може залежати від певних ключових подій, що мають відбутися. Чи реагуватимуть конкуренти на новий продукт шляхом зниження цін або впровадження у виробництво кращих продуктів? Чи буде внесено такі зміни до законодавства, які завдадуть шкоди проекту? Наприклад, потрібно врахувати нові вимоги до охорони праці або захисту навколишнього середовища, запроваджені у країні, до якої ви маєте намір експортувати товари. Чи буде заплановане скорочення персоналу, що міститься серед інвестиційних пропозицій, прийняте робітниками або профспілками? Подібні критичні події можуть мати значний вплив на прибутковість проекту і, якщо це так, аудит повинен сконцентруватися на них. Це також впливає на розподіл аудиту у часі. Якщо, наприклад, головною критичною подією є ряд повторюваних замовлень, розміщених клієнтом, що йдуть за запуском у виробництво нової продукції, і якщо це відомо вже на шостому місяці інвестиційного процесу, тоді варто вдатися до аудиту на ранніх стадіях.

Правильна розробка програми аудиту з огляду на критичні припущення і події та вибір часу допоможуть аудитору у поясненні відхилень від запланованих значень (оцінок) грошових потоків. Ці зміни потім мають бути проаналізовані у розрізі контрольованих і неконтрольованих подій, а також передбачуваних і непередбачуваних припущень. Такий аналіз дає змогу дійти висновку відносно того, чи дійсно помилки у передбаченнях спричинені переважно упередженими оцінками і невідповідним рівнем проектного контролю.

Час проведення постаудиту є важливим чинником. У той момент, коли більшість робить це через певний проміжок часу (наприклад, один рік після закінчення реалізації проекту), бажано встановлювати дати перегляду, які передують критичним точкам прийняття рішень. Політика перегляду проектів, коли, скажімо, здійснено 10 % витрат капіталу, вважається вдалою, якщо метою аудиту є насамперед створення бази для внесення поправок.

Перелік процедур, що входять до комплексу постаудиту, змінюється залежно від цілей проекту. Але більшість перевірок повинні охоплювати такі питання:

Витоки (історія) проекту. Досить легко забути про дійсну мету проекту і оцінювати його за допомогою хибних критеріїв. Якщо, наприклад, головним мотивом витрат капіталу є покращення іміджу компанії, досить нерозважливо оцінювати проект з чисто економічних позицій.

Порівняння фактичних показників реалізації проекту з плановими показниками. Акцент потрібно зробити на тих факторах, значення яких суттєво відрізняються від попередньо запланованих, особливо тих, що можуть призвести до уповільнення у завершенні проекту, змін в інвестиційному проекті або можуть вплинути на прибуткогенеруючий потенціал проекту.

Порівняння економічних показників. Використовуючи напрацьовану раніше інформацію, економічний показник (такий, як чиста теперішня вартість) може бути розрахований ще раз для порівняння з початковим показником за проектом. Відхилення, що перевищують прийнятний рекомендований рівень помилки при передбаченні, потребують додаткового аналізу і коментарів. Там, де виникає несприятливе відхилення, має бути підготовлена інформація, необхідна для повної переоцінки проекту перед відмовою від його подальшої реалізації.

Аудиторські рекомендації та висновки. Аудиторські перевірки є досить дорогими і можуть бути виправдані лише, якщо проводяться з метою покращення інвестиційного процесу загалом або реалізації конкретного інвестиційного проекту зокрема, або якщо запропонований план дій спрямований на підвищення прибутковості проекту. Так, у висновках звертається увага на уроки, отримані з інвестиційного проекту, на основі яких можна розробити рекомендації щодо покращення оцінки інвестицій на майбутнє. До звіту також додаються неекономічні аспекти, такі як вплив інвестицій на моральний стан працівників, імідж компанії та екологічні аспекти. Подібні соціальні витрати та вигоди мають довгостроковий вплив на прибутки компанії.

Зворотний зв’язок. Важливо, щоб відповідні розділи аудиторського звіту були доведені до відповідних виконавців. Таким чином у результаті аудиту можна покращити методику і практику реалізації інвестиційного проекту. Вартість аудиторської перевірки може порівнюватися з вартістю загальної суми вигод, отриманих від цієї перевірки на рівні всього підприємства.

Підсумовуючи викладене, варто зауважити, що розподіл ресурсів є головною рушійною силою, за допомогою якої може бути впроваджена бізнесова стратегія. Очевидно, що інвестиційні рішення є не просто результатом використання оціночних критеріїв. Прийняття інвестиційних рішень є здебільшого одним з видів пошуку: ідей, інформації, альтернатив, критеріїв прийняття рішень. Процвітання фірми значною мірою залежить від її здатності створювати прибуткові інвестиційні можливості, ніж від здатності їх оцінювати.

З того моменту, коли фірма починає займатися певним про­ектом, вона повинна регулярно і систематично скеровувати і контролювати його на всіх стадіях реалізації. Постаудит, якщо його проведено на належному рівні, виконує важливу роль у покращенні якості інвестиційного аналізу як уже існуючих, так і майбутніх проектів, і дає інструменти для коригування вже існуючих проектів.