3.3. Методи оцінки реальних інвестиційних проектів

Існує кілька способів, щоб визначити, які саме проекти приносять гроші, задовольняють потреби споживачів на конкуруючих ринках. Візьмемо за основу твердження, що метою підприємства є створення позитивного грошового потоку за умови, коли продажна вартість виробленої продукції більша за вартість витрат на виробництво. Також вважається, що максимальна суспільна вигода досягається у тому разі, коли підприємства намагаються якомога повніше задовольнити бажання споживача, ніж «потреби» суспільства, що диктуються урядом.

Розглянемо найуживаніші методи для оцінки капітальних проектів:

чиста теперішня вартість;

внутрішня норма дохідності;

рентабельність;

період окупності;

дисконтований період окупності;

дохідність (прибутковість) залученого капіталу;

дохідність на акцію.

Теорія фінансового менеджменту стверджує, що метою фірми є створити стільки багатства, скільки можливо. Багатство утворюється тоді, коли ринкова вартість виробленої продукції (товару) перевищує вартість ресурсів, витрачених на його виробництво. В оцінці капітальних проектів необхідно користуватися правилом чистої теперішньої вартості, яке стверджує, що проект є прийнятним, якщо теперішня вартість очікуваних додаткових грошових потоків перевищує теперішню вартість прогнозованих негативних грошових потоків. Вивчення поведінки керівників свідчить, що вони переслідують цілі, пов’язані з обсягами продажу, часткою на ринку, кількістю працівників, зростанням активів, дохідністю залученого капіталу, збільшенням дохідності акцій та задоволенням власних амбіцій. Проте фундаментальним завданням виробничого або торговельного підприємства є: створення багатства (благ); виробництво товарів і надання послуг, що споживаються, які коштують більше, ніж заплачено за їх виробництво; управління проектами, що коштують більше, ніж на них витрачено; створення позитивного грошового потоку; заробляння грошей шляхом задоволення потреб споживачів на конкурентних ринках. Менеджери створюють багатство, забезпечуючи перевагу ринкової ціни продукції над вартістю витрат. Гроші надходять від споживачів і спрямовуються на оплату постачальникам, зарплату, розрахунки за послуги і капітальними статтями. Всі проекти можуть бути оцінені шляхом визначення чистих грошових потоків, що виникають на фірмі, з використанням правила чистої теперішньої вартості після того, як будуть враховані ризик і розподіл у часі грошових потоків, пов’язаних з проектом.

Існує кілька способів, щоб визначити, які саме проекти приносять гроші, задовольняють потреби споживачів на конкуруючих ринках. Візьмемо за основу твердження, що метою підприємства є створення позитивного грошового потоку за умови, коли продажна вартість виробленої продукції більша за вартість витрат на виробництво. Також вважається, що максимальна суспільна вигода досягається у тому разі, коли підприємства намагаються якомога повніше задовольнити бажання споживача, ніж «потреби» суспільства, що диктуються урядом.

Розглянемо найуживаніші методи для оцінки капітальних проектів:

чиста теперішня вартість;

внутрішня норма дохідності;

рентабельність;

період окупності;

дисконтований період окупності;

дохідність (прибутковість) залученого капіталу;

дохідність на акцію.

Теорія фінансового менеджменту стверджує, що метою фірми є створити стільки багатства, скільки можливо. Багатство утворюється тоді, коли ринкова вартість виробленої продукції (товару) перевищує вартість ресурсів, витрачених на його виробництво. В оцінці капітальних проектів необхідно користуватися правилом чистої теперішньої вартості, яке стверджує, що проект є прийнятним, якщо теперішня вартість очікуваних додаткових грошових потоків перевищує теперішню вартість прогнозованих негативних грошових потоків. Вивчення поведінки керівників свідчить, що вони переслідують цілі, пов’язані з обсягами продажу, часткою на ринку, кількістю працівників, зростанням активів, дохідністю залученого капіталу, збільшенням дохідності акцій та задоволенням власних амбіцій. Проте фундаментальним завданням виробничого або торговельного підприємства є: створення багатства (благ); виробництво товарів і надання послуг, що споживаються, які коштують більше, ніж заплачено за їх виробництво; управління проектами, що коштують більше, ніж на них витрачено; створення позитивного грошового потоку; заробляння грошей шляхом задоволення потреб споживачів на конкурентних ринках. Менеджери створюють багатство, забезпечуючи перевагу ринкової ціни продукції над вартістю витрат. Гроші надходять від споживачів і спрямовуються на оплату постачальникам, зарплату, розрахунки за послуги і капітальними статтями. Всі проекти можуть бути оцінені шляхом визначення чистих грошових потоків, що виникають на фірмі, з використанням правила чистої теперішньої вартості після того, як будуть враховані ризик і розподіл у часі грошових потоків, пов’язаних з проектом.