3.3. Оцінка нематеріальних активів підприємства

Нематеріальні активи характеризують активи підприємства, які не мають матеріальної форми, але беруть участь у господарській діяльності та приносять прибуток. До цього виду активів підприємства належать:

придбані підприємством права користування окремими природними ресурсами;

патентні права на використання винаходів;

«ноу-хау» — сукупність технічних, технологічних, управлінських, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, опису, накопиченої виробничої практики, які є предметом інновацій, але не запатентованих;

права на промислові зразки та моделі;

товарний знак — емблема, малюнок або символ, зареєстрований у встановленому порядку і який слугує для розрізнення товарів даного виробника від інших аналогічних товарів;

торгова марка — право на виняткове використання фірмового найменування юридичної особи;

право на використання комп’ютерних продуктів;

«гудвіл» — різниця між ринковою вартістю підприємства як цілісного майнового комплексу та його балансовою вартістю, яка сформована у зв’язку з можливістю отримання більш високого рівня прибутку (порівняно з середньогалузевим його рівнем) за рахунок використання більш ефективної системи управління, домінуючої позиції на ринку, впровадження нових технологій;

інші аналогічні види майнових цінностей підприємства.

Нематеріальні активи — ідентифікований немонетарний актив без фізичної субстанції, який утримується підприємством з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів і надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей. В узагальненому вигляді можна дати таку характеристику нематеріальних активів: це вартість об’єктів промислової й інтелектуальної власності та інших майнових прав.

Нематеріальні активи за характером застосування подібні до основних засобів. Вони використовуються тривалий час, приносять прибуток, але в процесі використання втрачають свою вартість. Особливістю нематеріальних активів є відсутність матеріально-речової структури, унаслідок чого виникають труд­нощі при визначенні вартості нематеріальних активів та прибутку, який вони приносять. Ці особливості нематеріальних активів слід ураховувати в ході фінансового аналізу.

Первісну оцінку нематеріальних активів здійснюють за собівартістю їх придбання чи створення.

Справедлива вартість нематеріального активу — це сума, за якою актив може бути обміняний або отриманий в операції між незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами.

Наступна оцінка балансової вартості нематеріального активу може відрізнятися від його собівартості, якщо були здійснені додаткові витрати, у результаті яких очікується збільшення припливу майбутніх економічних вигід на підприємство.

До вартості нематеріальних активів належать: покупна ціна, витрати, пов’язані з їх придбанням та приведенням до стану готовності.

Вартість нематеріальних активів, визначена способом нарахування зносу, переноситься на собівартість продукції.

Як правило, методом амортизації нематеріальних активів є метод прямолінійного списання. Ліквідаційна вартість нематеріаль­них активів звичайно прирівнюється до нуля.

Незавершене будівництво — це сума інвестицій, вкладених у незавершене будівництво (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Балансова вартість незавершеного будівництва дорівнює сумі фактично здійснених витрат, пов’язаних із будівництвом об’єкта основних засобів.

Нематеріальні активи характеризують активи підприємства, які не мають матеріальної форми, але беруть участь у господарській діяльності та приносять прибуток. До цього виду активів підприємства належать:

придбані підприємством права користування окремими природними ресурсами;

патентні права на використання винаходів;

«ноу-хау» — сукупність технічних, технологічних, управлінських, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, опису, накопиченої виробничої практики, які є предметом інновацій, але не запатентованих;

права на промислові зразки та моделі;

товарний знак — емблема, малюнок або символ, зареєстрований у встановленому порядку і який слугує для розрізнення товарів даного виробника від інших аналогічних товарів;

торгова марка — право на виняткове використання фірмового найменування юридичної особи;

право на використання комп’ютерних продуктів;

«гудвіл» — різниця між ринковою вартістю підприємства як цілісного майнового комплексу та його балансовою вартістю, яка сформована у зв’язку з можливістю отримання більш високого рівня прибутку (порівняно з середньогалузевим його рівнем) за рахунок використання більш ефективної системи управління, домінуючої позиції на ринку, впровадження нових технологій;

інші аналогічні види майнових цінностей підприємства.

Нематеріальні активи — ідентифікований немонетарний актив без фізичної субстанції, який утримується підприємством з метою використання у процесі виробництва або постачання товарів і надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для адміністративних цілей. В узагальненому вигляді можна дати таку характеристику нематеріальних активів: це вартість об’єктів промислової й інтелектуальної власності та інших майнових прав.

Нематеріальні активи за характером застосування подібні до основних засобів. Вони використовуються тривалий час, приносять прибуток, але в процесі використання втрачають свою вартість. Особливістю нематеріальних активів є відсутність матеріально-речової структури, унаслідок чого виникають труд­нощі при визначенні вартості нематеріальних активів та прибутку, який вони приносять. Ці особливості нематеріальних активів слід ураховувати в ході фінансового аналізу.

Первісну оцінку нематеріальних активів здійснюють за собівартістю їх придбання чи створення.

Справедлива вартість нематеріального активу — це сума, за якою актив може бути обміняний або отриманий в операції між незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами.

Наступна оцінка балансової вартості нематеріального активу може відрізнятися від його собівартості, якщо були здійснені додаткові витрати, у результаті яких очікується збільшення припливу майбутніх економічних вигід на підприємство.

До вартості нематеріальних активів належать: покупна ціна, витрати, пов’язані з їх придбанням та приведенням до стану готовності.

Вартість нематеріальних активів, визначена способом нарахування зносу, переноситься на собівартість продукції.

Як правило, методом амортизації нематеріальних активів є метод прямолінійного списання. Ліквідаційна вартість нематеріаль­них активів звичайно прирівнюється до нуля.

Незавершене будівництво — це сума інвестицій, вкладених у незавершене будівництво (включаючи устаткування для монтажу), що здійснюється для власних потреб підприємства, а також авансові платежі для фінансування такого будівництва.

Балансова вартість незавершеного будівництва дорівнює сумі фактично здійснених витрат, пов’язаних із будівництвом об’єкта основних засобів.