11.2. Вертикальний і горизонтальний аналіз фінансових результатів підприємства

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93

З прийняттям Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати» підприємства визначають прибуток—збиток на різних стадіях його формування. Схематично загальний фінансовий результат подано на рис. 11.1. Виділяють валовий, операційний прибуток, прибуток від звичайної діяльності до і після оподаткування, чистий прибуток та нерозподілений прибуток.

Визначимо сутність поняття прибутку відповідно до нових стандартів розглянувши окремі статті форми № 2 «Звіт про фінансові результати».

Валовий прибуток — це економічний результат діяльності суб’єктів господарської діяльності, що визначається як різниця між чистою виручкою від реалізації продукції (робіт, послуг) і виробничою собівартістю. Під чистою виручкою розуміють різновид кінцевого результату, що визначається вирахуванням із загальної виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) наданих знижок, повернення проданих товарів, податку на додану вартість, акцизного збору. Якщо виробнича собівартість перевищує операційний прибуток, чисту виручку, то це означає, що підприємство замість валового прибутку отримує валовий збиток.

Операційний прибуток — це фінансовий результат від операційної діяльності, який визначається відніманням від валового прибутку операційних витрат, додаванням до одержаного результату інших операційних доходів. До інших операційних доходів належать доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій), від операційної оренди активів, від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які одержано від боржників, або коли є рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення, доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності, відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні), суми одержаних грантів і субсидій, інші доходи від операційної діяльності.

До операційних витрат відносять адміністративні (загальногосподарські) витрати, витрати на збут, собівартість реалізованих виробничих запасів, визнані економічні санкції, втрати від операційних курсових різниць, безнадійні борги тощо.

Прибуток або збиток від звичайної діяльності до оподаткування — це результат від фінансової діяльності, що визначається додаванням до операційного прибутку доходу від участі в капіталі, фінансових доходів у формі дивідендів, відсотків, отриманих від фінансових інвестицій, та інших доходів (від реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, доходу від неопераційних курсових різниць), і відніманням від отриманого результату фінансових витрат у формі відсотків та інших витрат, пов’язаних із залученням позикового капіталу, втрат (збитків) від участі в капіталі та інших витрат (собівартість фінансових інвестицій, необоротних активів і майнових комплексів, втрат від неопераційних курсових різниць, втрат від уцінки фінансових інвестицій і необоротних активів.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності після оподаткування — це різниця між прибутком від звичайної діяльності до оподаткування та сумою податку на прибуток.

Чистий прибуток (збиток) — це алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності після оподаткування та надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку. Чистий прибуток повністю залишається у розпорядженні підприємства.

Для правильного визначення чистого прибутку необхідно володіти методикою розрахунку прибутку від окремих видів діяльності. Так, прибуток від торгівлі цінними паперами та деривативами обчислюють як різницю між проданими цінними паперами і деривативами та витратами, понесеними підприємством у зв’язку з придбанням цінних паперів і деривативів протягом звітного року. Ці витрати збільшуються на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів.

Прибуток від продажу основних засобів і нематеріальних активів визначають як різницю між продажною ціною та залишковою вартістю на момент акта купівлі-продажу.

Прибуток від надання товарного і комерційного кредитів — це сума відсотків, отримана підприємством і зменшена на суму витрат, пов’язаних з цією операцією.

Прибуток від володіння корпоративними правами — акціями, які придбані на ринку цінних паперів або від інших прав, що не є борговими вимогами, але дають змогу брати участь у прибутках (внески до статутних фондів інших підприємств). Їх називають дивідендами.

Прибуток у формі відсотків від володіння борговими вимогами, зокрема векселями, облігаціями, бонами та іншими платіжними документами, включаючи державні скарбничі зобов’язання визначають як різницю між одержаною сумою відсотків і сумою витрат, пов’язаних з операцією володіння борговими вимогами.

Прибуток від лізингу — це орендна плата, отримана орендодавцем і зменшена на суму амортизаційних відрахувань на повне відновлення зданих в оренду основних засобів та інших витрат, пов’язаних з цією операцією.

Прибуток для оподаткування визначають відніманням від скоригованого валового доходу валових витрат підприємства та амортизаційних відрахувань, визначених відповідно до порядку, встановленого Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» (за податковим обліком).

Послідовність формування фінансових результатів подано на рис 11.2.

Кожна стаття доходів і витрат узагальнює відповідну інформацію:

стаття «Доходи від участі в капіталі» узагальнюється інформація про доходи від інвестицій, здійснених в асоційовані, дочірні або спільні підприємства;

стаття «Інші фінансові доходи» — доходи, які виникають у процесі фінансової діяльності підприємства, зокрема дивіденди, відсотки тощо;

інші доходи від звичайної діяльності формуються з доходів від реалізації фінансових інвестицій, реалізації необоротних активів, майнових комплексів, неопераційної курсової різниці, безоплатно одержаних активів;

стаття «Надзвичайні доходи» — доходи, які виникли внаслідок надзвичайних подій (стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії).

Аналогічно на витратних статтях звітності узагальнюється така інформація:

стаття «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» — виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), або собівартість реалізованої продукції;

стаття «Адміністративні витрати» — загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням і обслуговуванням підприємства;

стаття «Витрати на збут» — витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, які займаються збутом продукції (товарів), на рекламу, доставку продукції споживачам;

стаття «Інші операційні витрати» — собівартість реалізованих виробничих запасів, безнадійні борги та збитки від знецінення запасів, збитки від операційних курсових різниць;

стаття «Фінансові витрати» — виплата відсотків та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу;

стаття «Втрати від участі в капіталі» — збитки від інвестицій;

стаття «Інші витрати операційної діяльності» — собівартість реалізації фінансових інвестицій, необоротних активів, майнових комплексів, збитки від неопераційних курсових різниць, збитки від уцінки фінансових інвестицій;

стаття «Надзвичайні витрати» — збитки від надзвичайних подій (стихійного лиха, пожеж, техногенних аварій).

Загальну структурно-логічну схему формування прибутку підприємства відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку наведено на рис. 11.3.

Аналіз результатів діяльності підприємства включає такі обов’язкові елементи:

1. Горизонтальний аналіз фінансових результатів за звітний період — дослідження змін кожного показника за аналізований період;

2. Вертикальний аналіз — дослідження структури відповідних показників і їх змін;

3. Трендовий аналіз — дослідження у загальному вигляді динаміки зміни показників фінансових результатів за кілька звітних періодів.

В процесі аналізу прибутку необхідно визначити і оцінити основний показник, що характеризує валовий прибуток.

Основним показником, що характеризує валовий прибуток, є коефіцієнт валового прибутку, який визначається за такою формулою

Коефіцієнт валового прибутку характеризує рівень, за якого підприємство може збільшити прибуток, знижуючи накладні витрати. Так, якщо коефіцієнт валового прибутку 50 %, це означає, що продажна ціна у два рази більша, ніж виробництва.

Коефіцієнт валового прибутку може змінюватись з таких причин:

збільшення або зменшення обсягу продажу;

збільшення або зменшення собівартості реалізованої продукції (наприклад, у результаті збільшення торгових знижок, інфляції, економії матеріалів тощо);

підвищення або зниження цін збуту (наприклад, у результаті інфляції, конкуренції, зміни розміру знижок тощо);

зміна класифікації витрат (не порівнянність).

Після аналізу загальної суми валового прибутку необхідно ознайомитися з порядком визначення валового прибутку на одиницю продукції. Валова виручка від реалізації одиниці продукції розраховується множенням продажної ціни на кількість реалізованих одиниць. При зростанні обсягу реалізації продукції на одиницю виручка збільшується на однакову чи постійну суму, а змінні витрати також зростають на постійну величину.

Отже, різниця між продажною ціною та змінними витратами на кожну одиницю продукції також має бути сталою величиною. Ця різниця між продажною ціною та змінними витратами і буде валовим прибутком на одиницю продукції.

У зв’язку з трансформацією бухгалтерського обліку замість поняття «балансовий прибуток» використовують інше поняття — загальний прибуток, який характеризує позитивний фінансовий результат усіх видів господарської діяльності підприємства.

Фінансовий результат звітного періоду визначають шляхом зіставлення рахунків класу 9 класу 7, тобто доходів звітного періоду з витратами, які були здійснені для одержання цих доходів. Вони відображаються в обліку та звітності у момент їх виникнення, незалежно від часу надходження і списання грошей.

Так, витрати підприємства на виготовлення продукції визначаються витратами періоду в момент визначення виручки від реалізації продукції. Якщо ж певні витрати були понесені, але їх неможливо пов’язати із доходом звітного періоду, то такі витрати визнаються витратами того періоду, в якому вони були здійснені, — наприклад, адміністративні витрати або витрати на збут.

У разі якщо забезпечується одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, витрати систематично розподіляються між відповідними періодами.

Інформацією для здійснення аналізу загальної суми прибутку є дані бухгалтерського обліку (рахунок 79 «Фінансові результати» та його субрахунки).

На основі даних цих рахунків визначаються загальна сума прибутку підприємства, що переноситься до ф. № 2 «Звіт про фінансові результати», а також сума нерозподіленого прибутку (непокритого збитку), що переноситься до ф. №. 1 «Баланс». Форма № 1 «Баланс» і ф. №. 2 «Звіт про фінансові результати» — це основні джерела аналізу фінансових результатів.

Аналіз загальної суми прибутку підприємства здійснюють за таким алгоритмом: спочатку розраховують темп зростання прибутку за звітний рік у порівнянні з минулим роком, а потім цей показник з даними плану (прогнозу) прибутку за звітний період. Такий аналіз доповнюють вивченням складових частин загальної суми прибутку, напрямів розвитку їх у звітному періоді, аналізом структури прибутку за звітний період.

Досконале вивчення та аналіз загальної суми прибутку на підприємстві здійснюють при використанні моделі економічного аналізу, яка основана на даних фінансової звітності і будується у формі таблиці.

За даними моделі аналізу загальної суми прибутку можуть бути три варіанти аналітичних висновків:

І. Загальна оцінка виконання плану прибутку;

ІІ. Зміна окремих складових частин прибутку і вплив цієї зміни на загальну суму прибутку;

ІІІ. Зміна темпів зростання загальної суми прибутку через вплив окремих складових частин.

За першого варіанту аналітичного висновку результати можуть бути такими:

план за загальною сумою прибутку виконано;

план за загальною сумою прибутку перевиконано;

план за загальною сумою прибутку не виконано.

За другого варіанту аналітичного висновку:

зміна окремих складових частин прибутку збільшує його загальну суму прибутку;

зміна окремих частин прибутку зменшує його загальну суму прибутку.

За третього варіанту аналітичного висновку:

темп зростання загальної суми прибутку у порівнянні з минулим роком збільшується;

темп зростання загальної суми прибутку у порівнянні з минулим роком зменшується.

Аналіз рівня і динаміки фінансових результатів, здійснюється на основі даних форми № 2 «Звіт про фінансові результати»

Аналіз прибутку проводиться методом порівняння фактичних даних за звітний період з фактичними даними за попередній період.

Завдання аналізу:

оцінити темпи зростання прибутку в цілому та окремих його складових;

виявити чинники, що впливають на зміни прибутку, та визначити рівень їх впливу;

оцінити рівень рентабельності підприємства;

виявити резерви збільшення прибутку.

Як свідчать дані табл. 11.1, чистий прибуток підприємства у звітному періоді у порівнянні з базисним (попереднім) збільшився на 7,6 тис. грн, або на 17,8 %, і становив 52,6 тис. грн Цей приріст повністю обумовлений зростанням прибутку від звичайної діяльності. Темп зростання прибутку від операційної діяльності у звітному періоді у порівнянні з попереднім — 125 %. Фінансові результати від надзвичайних подій не вплинули на прибуток ні в попередньому, ні в звітному періоді.

У звітному періоді у порівнянні з попереднім частка зросла собівартість реалізованої продукції у виручці від реалізації на 1,2 відсоткових пункта. В цілому такі зміни є позитивними, проте потрібно з’ясувати вимірювання частки собівартості реалізованої продукції, здійснити більш докладний аналіз. На наступному етапі виявляють причини, чинники, що вплинули на зміни розміру прибутку, проводиться вивчення впливу різних чинників на фінансові результати.