Застосування багаторівневого маркетингу та його особливості
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92
Багаторівневий маркетинг виник після другої світової війни у США і для багатьох став справжньою школою підприємництва.
Багаторівневий маркетинг — це система заохочення людей, які пропонують споживачам товари відомої фірми.
У теорії та на практиці заведено виокремлювати такі особливості багаторівневого маркетингу:
він виключає ходіння навмання по квартирах і пропонування товарів незнайомим людям. Товар або послуга пропонується друзям і знайомим;
він (як це бачимо вже із самої назви) передбачає просування товару з одного рівня на другий, коли кожний покупець сам стає продавцем, знайшовши собі інших покупців. Цей процес має тривати постійно, бо інакше ніхто не отримає грошей;
на кожному рівні не повинно бути більше 5—6 осіб (за іншими джерелами — не більше 10 осіб);
особа, яка запросила іншу особу до участі в багаторівневому маркетингу, є для останньої спонсором. У свою чергу, ця інша особа стає спонсором для свого рівня, якщо саме вона залучила названих 5—6 співробітників;
оплата праці учасників багаторівневого маркетингу складається з комісійних від особистого продажу з додатком для спонсора відрахувань від тих рівнів, які були ним створені (як правило, це п’ять рівнів);
співробітники груп багаторівневого маркетингу купують товари за оптовою ціною, а реалізують — за роздрібними (надбавка становить близько 30 %).
Головна особа в багаторівневому маркетингу — це спонсор.
До обов’язків спонсора належить:
забезпечення своїх співробітників інформаційними матеріалами про фірму та її товари або послуги;
навчання співробітників побудови організації, створення своїх рівнів, принципів спонсорування;
забезпечення співробітників товарами фірми;
допомога у проведенні презентацій і бізнес-зустрічей;
допомога в оформленні потрібних документів;
відповідальність за чистоту й етику багаторівневого маркетингу у своїх організаційних структурах.
Найголовнішим інструментом багаторівневого маркетингу вважають саму людину: її зовнішній вигляд, манеру поведінки, акуратність, гідність, віру у власні сили, культуру спілкування, ерудицію, вміння слухати, бажання вчитися, бажання діяти, почуття відповідальності тощо.
Головними робочими інструментами є суто бізнесові матеріали фірми: буклети, товарні зразки, етикетки, значки, сувеніри, брошури, спеціальні журнали, сертифікати якості, аудіо- та відеоматеріали, технічна документація, оцінні документи експертів і спеціалістів. Ці матеріали, як правило, фірма постачає безплатно або за невелику платню. Більш ефективним роблять багаторівневий маркетинг додаткові технічні засоби — від мобільного телефону до комп’ютера та автомобіля, які надаються фірмою. Однак це призводить до збільшення витрат, що може собі дозволити далеко не кожна фірма.
Найдокладніше організацію багаторівневого маркетингу описано в книжці Д. Файла «Десять уроків на серветці».
Перший урок має назву «Двічі по два — чотири». Він описує можливу кількість заангажованих осіб. Так, якщо спонсор працює з двома особами, а ті, у свою чергу, також кожний з двома, то п’ятий рівень налічуватиме 16 осіб. Якщо спонсор працює з трьома, а ті, у свою чергу, також кожний з трьома, то п’ятий рівень налічуватиме 81 особу. Аналогічно, для чотирьох — 256 осіб, а для п’ятьох — 625 осіб. Це означає, що, почавши спонсорувати 5 осіб, на четвертому рівні можна отримати 625 співробітників, а підсумовуючи всі рівні, — 780 осіб (5 + 125 + 625). Вони й самі користуються товарами, які реалізують, і в кожного з них може бути чотири—п’ять покупців. Отже, загальна кількість учасників багаторівневого маркетингу може бути досить значною.
Другий урок — «Синдром бізнесмена-банкрута» присвячено основним помилкам, які роблять професійні бізнесмени, що вдаються до послуг багаторівневого маркетингу. Ці проблеми виникають, переважно, тому, що бізнесмени не бачать різниці між класичним процесом торгівлі і багаторівневим маркетингом. Адже для того щоб мати справжній зиск від нього, треба спочатку створити мережу хоча б у три рівні. Якщо цього не буде зроблено, тоді вся система не триматиметься купи, і бізнесмен матиме в найліпшому разі ще кількох не дуже вправних торгових агентів.
Третій урок — «Чотири умови, які необхідно виконати». Зрозуміло, що найпершою з умов є бажання. Другою — організація невеличкого початкового капіталу. Ця сума може бути різною (залежно від того, яку фірму вибрано для старту) — в Україні вона становить у середньому 50—500 у. о. (іноді й більше). Третя умова — це усвідомлення й забезпечення безперервності процесу (необхідно купувати й продавати товари фірми знов і знов, оскільки зиск буде тільки від постійного товарного руху). Четверта умова (якнайтісніше пов’язана з третьою) — це практичне створення мережі багаторівневого маркетингу. Необхідно знайти п’ятьох осіб для створення першого рівня, допомогти кожному з них знайти ще п’ятьох для другого рівня, а кожному з останніх — ще п’ятьох. Далі процес відбуватиметься в такий самий спосіб, оскільки кожний із спонсорів нижчого рівня намагатиметься збудувати власну маркетингову систему.
Четвертий урок — «Копай до твердого ґрунту» доводить, що так само, як для побудови будинку необхідно спочатку закласти фундамент, потім перейти до розбудови надземної частини, — так і для багаторівневого маркетингу необхідно спочатку ці рівні створити, а потім тільки починати торгівлю. На це може знадобитися місяць, а то й більше.
П’ятий урок — «Кораблі в морі» порівнює людей у системі багаторівневого маркетингу з кораблями — золотими, срібними і порожніми. Золоті кораблі — це серйозні люди, колись їх вже чогось навчили, але потім кинули напризволяще, думаючи, що вони випливуть самі. Але вони не можуть просуватися далі без серйозного й глибокого фундаменту (навчання та роботи). «Золотий корабель», або серйозну людину, можна розпізнати за такими ознаками: вона бажає навчатися, просить про допомогу, робота в системі багаторівневого маркетингу їй подобається, вона має список людей для створення мережі, має конкретну мету, з нею приємно працювати. «Срібний корабель» — це людина, яка бажає працювати, але ще надто мало знає про всі хитрощі цієї праці, а тому потребує ґрунтовного навчання. Нарешті, «пустий корабель» — це людина, яка випадково опинилася в мережі багаторівневого маркетингу.
Шостий урок — «Запрошення третьої особи» дає змогу зрозуміти принцип залучення майбутніх учасників багаторівневого маркетингу. Для цього рекомендується запитувати друзів і знайомих: «Чи ти не знаєш когось, хто хотів би у вільний час заробити трохи грошей?». Хтось такий обов’язково знайдеться. Треба познайомитися з ним та його оцінити так, як було сказано в п’ятому уроці.
Сьомий урок — «Як ти використовуєш свій час» розповідає про розподіл часу спонсора. Спочатку 100 % часу витрачається на роботу з партнерами. Згодом вони починають працювати більш упевнено, самі стають спонсорами, а перший спонсор уже матиме час для обслуговування кола своїх покупців (друзів, знайомих, родичів) і на пошуки новачків (процес, як було сказано, має бути безперервним, щоб бути дохідним).
Восьмий урок — «Тільки гаряче шкварчить» порівнює багаторівневий маркетинг із розпалюванням багаття. З одного поліна — багаття не буде; з двох — уже буде тепло, а з трьох — буде велике полум’я. Отже, починати діло можна вже з чотирма учасниками. З кожним новим учасником багаторівневого маркетингу його інтенсивність (можливості продажу) зростатиме. Починати треба, зібравши всіх у невимушеній обстановці (у кафе або в ресторані, коли там небагато людей), обговорити практичні питання. Рахунок за це приємне навчання здебільшого оплачує фірма.
Дев’ятий урок — «Мотивація і ставлення» доводить необхідність постійної мотивації учасників багаторівневого маркетингу, тобто пояснює, який реальний зиск вони матимуть від своєї праці і навчання.
Десятий урок — «П’ятикутник зростання» містить розрахунки того, як швидко може зрости організація спонсора, якщо слідувати порадам попередніх дев’яти уроків. Першу організацію з п’яти осіб зображують у вигляді п’ятикутника, на кожній стороні якого креслять наступні п’ятикутники і т. п. За доброї організації (з урахуванням часу на навчання) протягом року багаторівневим маркетингом можна охопити 970 осіб. Перший спонсор отримує комісійні від усієї мережі, спонсор кожного наступного рівня — комісійні від мережі нижчих за нього рівнів.
Додамо вже від себе, що за умови нормальної платоспроможності населення створити розгалужену мережу продавців товарів, що користуються попитом (а багаторівневий маркетинг працює саме з такими товарами), не так уже й важко. Тому ця система є досить вигідним бізнесом і має широку популярність у країнах Західної Європи та в США.
Багаторівневий маркетинг виник після другої світової війни у США і для багатьох став справжньою школою підприємництва.
Багаторівневий маркетинг — це система заохочення людей, які пропонують споживачам товари відомої фірми.
У теорії та на практиці заведено виокремлювати такі особливості багаторівневого маркетингу:
він виключає ходіння навмання по квартирах і пропонування товарів незнайомим людям. Товар або послуга пропонується друзям і знайомим;
він (як це бачимо вже із самої назви) передбачає просування товару з одного рівня на другий, коли кожний покупець сам стає продавцем, знайшовши собі інших покупців. Цей процес має тривати постійно, бо інакше ніхто не отримає грошей;
на кожному рівні не повинно бути більше 5—6 осіб (за іншими джерелами — не більше 10 осіб);
особа, яка запросила іншу особу до участі в багаторівневому маркетингу, є для останньої спонсором. У свою чергу, ця інша особа стає спонсором для свого рівня, якщо саме вона залучила названих 5—6 співробітників;
оплата праці учасників багаторівневого маркетингу складається з комісійних від особистого продажу з додатком для спонсора відрахувань від тих рівнів, які були ним створені (як правило, це п’ять рівнів);
співробітники груп багаторівневого маркетингу купують товари за оптовою ціною, а реалізують — за роздрібними (надбавка становить близько 30 %).
Головна особа в багаторівневому маркетингу — це спонсор.
До обов’язків спонсора належить:
забезпечення своїх співробітників інформаційними матеріалами про фірму та її товари або послуги;
навчання співробітників побудови організації, створення своїх рівнів, принципів спонсорування;
забезпечення співробітників товарами фірми;
допомога у проведенні презентацій і бізнес-зустрічей;
допомога в оформленні потрібних документів;
відповідальність за чистоту й етику багаторівневого маркетингу у своїх організаційних структурах.
Найголовнішим інструментом багаторівневого маркетингу вважають саму людину: її зовнішній вигляд, манеру поведінки, акуратність, гідність, віру у власні сили, культуру спілкування, ерудицію, вміння слухати, бажання вчитися, бажання діяти, почуття відповідальності тощо.
Головними робочими інструментами є суто бізнесові матеріали фірми: буклети, товарні зразки, етикетки, значки, сувеніри, брошури, спеціальні журнали, сертифікати якості, аудіо- та відеоматеріали, технічна документація, оцінні документи експертів і спеціалістів. Ці матеріали, як правило, фірма постачає безплатно або за невелику платню. Більш ефективним роблять багаторівневий маркетинг додаткові технічні засоби — від мобільного телефону до комп’ютера та автомобіля, які надаються фірмою. Однак це призводить до збільшення витрат, що може собі дозволити далеко не кожна фірма.
Найдокладніше організацію багаторівневого маркетингу описано в книжці Д. Файла «Десять уроків на серветці».
Перший урок має назву «Двічі по два — чотири». Він описує можливу кількість заангажованих осіб. Так, якщо спонсор працює з двома особами, а ті, у свою чергу, також кожний з двома, то п’ятий рівень налічуватиме 16 осіб. Якщо спонсор працює з трьома, а ті, у свою чергу, також кожний з трьома, то п’ятий рівень налічуватиме 81 особу. Аналогічно, для чотирьох — 256 осіб, а для п’ятьох — 625 осіб. Це означає, що, почавши спонсорувати 5 осіб, на четвертому рівні можна отримати 625 співробітників, а підсумовуючи всі рівні, — 780 осіб (5 + 125 + 625). Вони й самі користуються товарами, які реалізують, і в кожного з них може бути чотири—п’ять покупців. Отже, загальна кількість учасників багаторівневого маркетингу може бути досить значною.
Другий урок — «Синдром бізнесмена-банкрута» присвячено основним помилкам, які роблять професійні бізнесмени, що вдаються до послуг багаторівневого маркетингу. Ці проблеми виникають, переважно, тому, що бізнесмени не бачать різниці між класичним процесом торгівлі і багаторівневим маркетингом. Адже для того щоб мати справжній зиск від нього, треба спочатку створити мережу хоча б у три рівні. Якщо цього не буде зроблено, тоді вся система не триматиметься купи, і бізнесмен матиме в найліпшому разі ще кількох не дуже вправних торгових агентів.
Третій урок — «Чотири умови, які необхідно виконати». Зрозуміло, що найпершою з умов є бажання. Другою — організація невеличкого початкового капіталу. Ця сума може бути різною (залежно від того, яку фірму вибрано для старту) — в Україні вона становить у середньому 50—500 у. о. (іноді й більше). Третя умова — це усвідомлення й забезпечення безперервності процесу (необхідно купувати й продавати товари фірми знов і знов, оскільки зиск буде тільки від постійного товарного руху). Четверта умова (якнайтісніше пов’язана з третьою) — це практичне створення мережі багаторівневого маркетингу. Необхідно знайти п’ятьох осіб для створення першого рівня, допомогти кожному з них знайти ще п’ятьох для другого рівня, а кожному з останніх — ще п’ятьох. Далі процес відбуватиметься в такий самий спосіб, оскільки кожний із спонсорів нижчого рівня намагатиметься збудувати власну маркетингову систему.
Четвертий урок — «Копай до твердого ґрунту» доводить, що так само, як для побудови будинку необхідно спочатку закласти фундамент, потім перейти до розбудови надземної частини, — так і для багаторівневого маркетингу необхідно спочатку ці рівні створити, а потім тільки починати торгівлю. На це може знадобитися місяць, а то й більше.
П’ятий урок — «Кораблі в морі» порівнює людей у системі багаторівневого маркетингу з кораблями — золотими, срібними і порожніми. Золоті кораблі — це серйозні люди, колись їх вже чогось навчили, але потім кинули напризволяще, думаючи, що вони випливуть самі. Але вони не можуть просуватися далі без серйозного й глибокого фундаменту (навчання та роботи). «Золотий корабель», або серйозну людину, можна розпізнати за такими ознаками: вона бажає навчатися, просить про допомогу, робота в системі багаторівневого маркетингу їй подобається, вона має список людей для створення мережі, має конкретну мету, з нею приємно працювати. «Срібний корабель» — це людина, яка бажає працювати, але ще надто мало знає про всі хитрощі цієї праці, а тому потребує ґрунтовного навчання. Нарешті, «пустий корабель» — це людина, яка випадково опинилася в мережі багаторівневого маркетингу.
Шостий урок — «Запрошення третьої особи» дає змогу зрозуміти принцип залучення майбутніх учасників багаторівневого маркетингу. Для цього рекомендується запитувати друзів і знайомих: «Чи ти не знаєш когось, хто хотів би у вільний час заробити трохи грошей?». Хтось такий обов’язково знайдеться. Треба познайомитися з ним та його оцінити так, як було сказано в п’ятому уроці.
Сьомий урок — «Як ти використовуєш свій час» розповідає про розподіл часу спонсора. Спочатку 100 % часу витрачається на роботу з партнерами. Згодом вони починають працювати більш упевнено, самі стають спонсорами, а перший спонсор уже матиме час для обслуговування кола своїх покупців (друзів, знайомих, родичів) і на пошуки новачків (процес, як було сказано, має бути безперервним, щоб бути дохідним).
Восьмий урок — «Тільки гаряче шкварчить» порівнює багаторівневий маркетинг із розпалюванням багаття. З одного поліна — багаття не буде; з двох — уже буде тепло, а з трьох — буде велике полум’я. Отже, починати діло можна вже з чотирма учасниками. З кожним новим учасником багаторівневого маркетингу його інтенсивність (можливості продажу) зростатиме. Починати треба, зібравши всіх у невимушеній обстановці (у кафе або в ресторані, коли там небагато людей), обговорити практичні питання. Рахунок за це приємне навчання здебільшого оплачує фірма.
Дев’ятий урок — «Мотивація і ставлення» доводить необхідність постійної мотивації учасників багаторівневого маркетингу, тобто пояснює, який реальний зиск вони матимуть від своєї праці і навчання.
Десятий урок — «П’ятикутник зростання» містить розрахунки того, як швидко може зрости організація спонсора, якщо слідувати порадам попередніх дев’яти уроків. Першу організацію з п’яти осіб зображують у вигляді п’ятикутника, на кожній стороні якого креслять наступні п’ятикутники і т. п. За доброї організації (з урахуванням часу на навчання) протягом року багаторівневим маркетингом можна охопити 970 осіб. Перший спонсор отримує комісійні від усієї мережі, спонсор кожного наступного рівня — комісійні від мережі нижчих за нього рівнів.
Додамо вже від себе, що за умови нормальної платоспроможності населення створити розгалужену мережу продавців товарів, що користуються попитом (а багаторівневий маркетинг працює саме з такими товарами), не так уже й важко. Тому ця система є досить вигідним бізнесом і має широку популярність у країнах Західної Європи та в США.