10.1. Аналітична діагностика можливого банкрутства
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119
Під банкрутством підприємства розуміють неможливість виконання ним своїх фінансових зобов’язань. Зобов’язання підприємства можна класифікувати так:
зобов’язання перед фіскальною системою щодо податків, пені та штрафів, зобов’язання перед бюджетом і позабюджетними цільовими фондами, тобто ті зобов’язання, які необхідно оплачувати в установленому законом порядку;
зобов’язання перед фінансово-кредитною системою (банки, інші фінансові організації), що випливають із укладеної кредитної угоди — повернення кредитів, позик, сплата відсотків за користування ними;
зобов’язання перед кредиторами за поставлену сировину, матеріали, товари або послуги згідно з укладеною угодою;
внутрішні зобов’язання перед акціонерами і власними працівниками щодо оплати праці, виплати дивідендів, виплат за трудовими угодами, виконання умов колективного договору тощо.
Незадовільна структура балансу — це такий стан майна і зобов’язань боржника, коли за рахунок свого майна він неспроможний забезпечити своєчасне виконання зобов’язань перед кредиторами у зв’язку з недостатнім рівнем ліквідності такого майна. Щоб так не сталося, загальна вартість майна повинна як мінімум дорівнювати загальній сумі зобов’язань боржника або перевищувати її.
Одним із перших сигналів банкрутства є неплатоспроможність підприємства. Неплатоспроможність підприємства, з фінансового погляду, означає, що підприємство:
поглинає ресурси або засоби кредиторів (постачальників, банків, власних працівників, акціонерів), їх товари, гроші та послуги;
формує недоплати з податків та інших обов’язкових платежів.
Банкрутство є наслідком розвитку кризового фінансового стану, коли підприємство проходить шлях від епізодичної до стійкої (хронічної) неплатоспроможності.
Передумовою банкрутства є тривалий нестабільний стан фінансів підприємства, неефективне їх використання.
Під банкрутством підприємства розуміють неможливість виконання ним своїх фінансових зобов’язань. Зобов’язання підприємства можна класифікувати так:
зобов’язання перед фіскальною системою щодо податків, пені та штрафів, зобов’язання перед бюджетом і позабюджетними цільовими фондами, тобто ті зобов’язання, які необхідно оплачувати в установленому законом порядку;
зобов’язання перед фінансово-кредитною системою (банки, інші фінансові організації), що випливають із укладеної кредитної угоди — повернення кредитів, позик, сплата відсотків за користування ними;
зобов’язання перед кредиторами за поставлену сировину, матеріали, товари або послуги згідно з укладеною угодою;
внутрішні зобов’язання перед акціонерами і власними працівниками щодо оплати праці, виплати дивідендів, виплат за трудовими угодами, виконання умов колективного договору тощо.
Незадовільна структура балансу — це такий стан майна і зобов’язань боржника, коли за рахунок свого майна він неспроможний забезпечити своєчасне виконання зобов’язань перед кредиторами у зв’язку з недостатнім рівнем ліквідності такого майна. Щоб так не сталося, загальна вартість майна повинна як мінімум дорівнювати загальній сумі зобов’язань боржника або перевищувати її.
Одним із перших сигналів банкрутства є неплатоспроможність підприємства. Неплатоспроможність підприємства, з фінансового погляду, означає, що підприємство:
поглинає ресурси або засоби кредиторів (постачальників, банків, власних працівників, акціонерів), їх товари, гроші та послуги;
формує недоплати з податків та інших обов’язкових платежів.
Банкрутство є наслідком розвитку кризового фінансового стану, коли підприємство проходить шлях від епізодичної до стійкої (хронічної) неплатоспроможності.
Передумовою банкрутства є тривалий нестабільний стан фінансів підприємства, неефективне їх використання.