10.3. Методи прогнозування можливого банкрутства

Найбільш поширеним методом оцінки ймовірності банкрутства підприємства є запропонована американським економістом Е. Альтманом Z-модель на основі п’яти факторів:

Z = 1,2 Коб + 1,4 Кнп + 3,3 Кр + 0,6 Кп + 1,0 Кв ,

де Коб — частка оборотних засобів у активах, тобто відношення поточних активів до загальної суми активів підприємства;

Кнп — рентабельність активів, обчислена за нерозподіленим прибутком, тобто як відношення нерозподіленого прибутку звітного року й минулих років до загальної суми активів;

Кр — рентабельність активів, обчислена за прибутком від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

Кп — коефіцієнт покриття за ринковою вартістю власного капіталу, тобто відношення ринкової вартості акціонерного капіталу (вся ринкова вартість акцій підприємства) до короткострокових зобов’язань (для підприємств, що не емітують акції, цей коефіцієнт розраховується, виходячи з величини статутного фонду і додаткового капіталу з урахуванням ставки дисконтування вартості акцій аналогічних підприємств);

Кв — віддача всіх активів, тобто відношення виручки від реалізації до загальної суми активів.

Коефіцієнти 1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 1,0 — вибрано емпірично в результаті аналізу великої кількості підприємств.

Залежно від значення Z прогнозується можливість банкрутства:

до 1,8 — дуже висока;

від 1,81 до 2,7 — висока;

від 2,8 до 2,9 — можлива;

понад 3,0 — дуже низька.

Точність прогнозу в цій моделі протягом одного року становить 95 %, двох років — 83 %. Це досить висока точність, але недолік моделі полягає в тому, що її, по суті, доцільно використовувати тільки щодо великих компаній, які котирують свої акції на біржах.

Дані для оцінки можливості банкрутства наведено в таблиці 10.1.

Ці дані було одержано відповідними розрахунками за балансом табл. 10.1 і звітом про фінансові результати (див. додаток 2). Частка оборотних засобів в активах (Коб), тобто відношення поточних активів до загальної суми активів підприємства, становить:

на початок періоду ;

на кінець періоду .

Рентабельність активів (Кнп), обчислена через відношення чистого прибутку до загальної суми активів, становить:

на початок періоду

на кінець періоду

Рентабельність активів (Кр), обчислена через прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), становить:

на початок періоду

на кінець періоду

Коефіцієнт покриття (Кп) розрахований через ринкову вартість капіталу, тобто як відношення ринкової вартості акціонерного капіталу до суми короткострокових зобов’язань, становить:

на початок періоду

на кінець періоду

Віддача всіх активів (Кв), тобто відношення виручки від реалізації до загальної суми активів, дорівнює:

на початок періоду

на кінець періоду

Підставимо одержані дані в формулу Z-моделі Альтмана і одер­жимо такі результати:

на початок періоду Z = 1,2 · 0,533 + 1,4 · 0,042 + 3,3 · 0,856 +
+ 0,6 · 6,577 + 1,0 · 0,128 = 7,5974;

на кінець періоду Z = 1,2 · 0,344 + 1,4 · 1,014 + 3,3 · 2,156 +
+ 0,6 · 8,944 + 1,0 · 0,106 = 14,4196.

Таблиця 10.1

Прогноз можливого банкрутства

На підставі усього, викладеного вище, можна зробити такі висновки:

Підприємство має незадовільну структуру балансу.

У найближчі 6 місяців воно має реальну можливість відновити платоспроможність.

Імовірність банкрутства підприємства дуже низька.

Оцінювати фінансовий стан підприємства і можливість його банкрутства можна також через показники фінансової стійкості. При цьому принципове значення має те, які саме абсолютні показники відображають стійкість фінансового стану.

Найбільш загальним показником фінансової стійкості є надлишок або недостатність джерел засобів для формування запасів і витрат, тобто різниця між величиною запасів і величиною витрат.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовуються кілька показників:

наявність власних оборотних засобів (Ооб);

наявність власних і довгострокових позичкових джерел формування запасів і витрат (Ззп);

загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (ЗАГзп).

Цим показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники рівня забезпечення запасами і рівня витрат:

надлишки (+), або недостатність (–) власних оборотних засобів (±Ооб);

надлишки (+), або недостатність (–) власних і довгострокових позичкових джерел формування запасів і витрат (±Ззп);

надлишки (+), або недостатність (–) основних джерел формування запасів і витрат (±ЗАГзп).

Розрахунки цих трьох показників дають змогу класифікувати фінансові ситуації за рівнем їхньої стійкості.

Для визначення фінансової стійкості використовується тривимірний показник.

Абсолютна стійкість фінансового стану буде за таких умов:

Ооб ≥ 0,

Ззп ≥ 0,

ЗАГзп ≥ 0,

тобто тоді, коли тривимірний показник становитиме (1, 1, 1).

Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, забезпечується за умови:

Ооб < 0,

Ззп ≥ 0,

ЗАГзп ≥ 0,

тобто тривимірним показником (0, 1, 1).

Нестійке фінансове становище, пов’язане з порушенням платоспроможності, коли, проте, ще існує можливість установлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення власних оборотних засобів, а також за рахунок додаткового залучення довгострокових кредитів і позичкових засобів, забезпечується за умови:

Ооб < 0,

Ззп < 0,

ЗАГзп ≥ 0,

тобто тривимірного показника (0, 0, 1).

Фінансова нестійкість вважається допустимою, коли величина вартості, що залучається для формування запасів і витрат короткострокових кредитів і позичкових засобів, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів (найбільш ліквідної частини запасів і витрат), тобто коли виконують­ся такі умови:

1) виробничі запаси плюс готова продукція і товари (за собівартістю) дорівнюють короткостроковим кредитам і позичковим засобам, які беруть участь у формуванні запасів і витрат, або є більшими за них;

2) вартість незавершеного виробництва плюс витрати майбутніх періодів дорівнюють сумі позичкових і довгострокових засобів формування запасів і витрат або є меншими за них.

Кризовий фінансовий стан, за якого підприємство перебуває на межі банкрутства, настає тоді, коли грошові засоби, короткострокові фінансові вкладення і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості:

Ооб < 0,

Ззп < 0,

ЗАГзп < 0,

тобто за тривимірного показника (0, 0, 0).

Розглянемо варіанти стійкості на прикладі певного умовного підприємства (табл. 10.2).

Дані таблиці показують, що фінансовий стан підприємства поки що є стійким, проте в кінці року спостерігається зниження показників фінансової стійкості. Підприємство ще буде певний час існувати, тому що величина частки короткострокових кредитів, що використовуються для формування запасів і витрат (ряд. 6 – ряд. 11) [120 – (+282)] на початок року і [190 – (+128)] на кінець року, не перевищує рівня виробничих запасів і готової продукції (відповідно 150 тис. грн на початок періоду і 450 тис. грн на кінець періоду та 20 тис. грн на початок періоду і 78 тис. грн на кінець періоду). Але наприкінці року підприємству почне бракувати власних оборотних засобів, довгострокових позичкових джерел (ряд. 9
і ряд. 10) і спостерігатиметься зниження загальної величини основних джерел формування запасів і витрат (ряд. 11). Якщо ця тен­денція триватиме, то підприємство не виживе.

Таблиця 10.2

Аналіз стійкості фінансового стану

Стабілізуючими методами в цій ситуації можуть бути: реалізація надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей, збіль­шення джерел власних засобів, додаткове залучення довгострокових і позичкових засобів.

Найбільш поширеним методом оцінки ймовірності банкрутства підприємства є запропонована американським економістом Е. Альтманом Z-модель на основі п’яти факторів:

Z = 1,2 Коб + 1,4 Кнп + 3,3 Кр + 0,6 Кп + 1,0 Кв ,

де Коб — частка оборотних засобів у активах, тобто відношення поточних активів до загальної суми активів підприємства;

Кнп — рентабельність активів, обчислена за нерозподіленим прибутком, тобто як відношення нерозподіленого прибутку звітного року й минулих років до загальної суми активів;

Кр — рентабельність активів, обчислена за прибутком від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг);

Кп — коефіцієнт покриття за ринковою вартістю власного капіталу, тобто відношення ринкової вартості акціонерного капіталу (вся ринкова вартість акцій підприємства) до короткострокових зобов’язань (для підприємств, що не емітують акції, цей коефіцієнт розраховується, виходячи з величини статутного фонду і додаткового капіталу з урахуванням ставки дисконтування вартості акцій аналогічних підприємств);

Кв — віддача всіх активів, тобто відношення виручки від реалізації до загальної суми активів.

Коефіцієнти 1,2; 1,4; 3,3; 0,6; 1,0 — вибрано емпірично в результаті аналізу великої кількості підприємств.

Залежно від значення Z прогнозується можливість банкрутства:

до 1,8 — дуже висока;

від 1,81 до 2,7 — висока;

від 2,8 до 2,9 — можлива;

понад 3,0 — дуже низька.

Точність прогнозу в цій моделі протягом одного року становить 95 %, двох років — 83 %. Це досить висока точність, але недолік моделі полягає в тому, що її, по суті, доцільно використовувати тільки щодо великих компаній, які котирують свої акції на біржах.

Дані для оцінки можливості банкрутства наведено в таблиці 10.1.

Ці дані було одержано відповідними розрахунками за балансом табл. 10.1 і звітом про фінансові результати (див. додаток 2). Частка оборотних засобів в активах (Коб), тобто відношення поточних активів до загальної суми активів підприємства, становить:

на початок періоду ;

на кінець періоду .

Рентабельність активів (Кнп), обчислена через відношення чистого прибутку до загальної суми активів, становить:

на початок періоду

на кінець періоду

Рентабельність активів (Кр), обчислена через прибуток від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), становить:

на початок періоду

на кінець періоду

Коефіцієнт покриття (Кп) розрахований через ринкову вартість капіталу, тобто як відношення ринкової вартості акціонерного капіталу до суми короткострокових зобов’язань, становить:

на початок періоду

на кінець періоду

Віддача всіх активів (Кв), тобто відношення виручки від реалізації до загальної суми активів, дорівнює:

на початок періоду

на кінець періоду

Підставимо одержані дані в формулу Z-моделі Альтмана і одер­жимо такі результати:

на початок періоду Z = 1,2 · 0,533 + 1,4 · 0,042 + 3,3 · 0,856 +
+ 0,6 · 6,577 + 1,0 · 0,128 = 7,5974;

на кінець періоду Z = 1,2 · 0,344 + 1,4 · 1,014 + 3,3 · 2,156 +
+ 0,6 · 8,944 + 1,0 · 0,106 = 14,4196.

Таблиця 10.1

Прогноз можливого банкрутства

На підставі усього, викладеного вище, можна зробити такі висновки:

Підприємство має незадовільну структуру балансу.

У найближчі 6 місяців воно має реальну можливість відновити платоспроможність.

Імовірність банкрутства підприємства дуже низька.

Оцінювати фінансовий стан підприємства і можливість його банкрутства можна також через показники фінансової стійкості. При цьому принципове значення має те, які саме абсолютні показники відображають стійкість фінансового стану.

Найбільш загальним показником фінансової стійкості є надлишок або недостатність джерел засобів для формування запасів і витрат, тобто різниця між величиною запасів і величиною витрат.

Для характеристики джерел формування запасів і витрат використовуються кілька показників:

наявність власних оборотних засобів (Ооб);

наявність власних і довгострокових позичкових джерел формування запасів і витрат (Ззп);

загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (ЗАГзп).

Цим показникам наявності джерел формування запасів і витрат відповідають три показники рівня забезпечення запасами і рівня витрат:

надлишки (+), або недостатність (–) власних оборотних засобів (±Ооб);

надлишки (+), або недостатність (–) власних і довгострокових позичкових джерел формування запасів і витрат (±Ззп);

надлишки (+), або недостатність (–) основних джерел формування запасів і витрат (±ЗАГзп).

Розрахунки цих трьох показників дають змогу класифікувати фінансові ситуації за рівнем їхньої стійкості.

Для визначення фінансової стійкості використовується тривимірний показник.

Абсолютна стійкість фінансового стану буде за таких умов:

Ооб ≥ 0,

Ззп ≥ 0,

ЗАГзп ≥ 0,

тобто тоді, коли тривимірний показник становитиме (1, 1, 1).

Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, забезпечується за умови:

Ооб < 0,

Ззп ≥ 0,

ЗАГзп ≥ 0,

тобто тривимірним показником (0, 1, 1).

Нестійке фінансове становище, пов’язане з порушенням платоспроможності, коли, проте, ще існує можливість установлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів і збільшення власних оборотних засобів, а також за рахунок додаткового залучення довгострокових кредитів і позичкових засобів, забезпечується за умови:

Ооб < 0,

Ззп < 0,

ЗАГзп ≥ 0,

тобто тривимірного показника (0, 0, 1).

Фінансова нестійкість вважається допустимою, коли величина вартості, що залучається для формування запасів і витрат короткострокових кредитів і позичкових засобів, не перевищує сумарної вартості виробничих запасів, готової продукції і товарів (найбільш ліквідної частини запасів і витрат), тобто коли виконують­ся такі умови:

1) виробничі запаси плюс готова продукція і товари (за собівартістю) дорівнюють короткостроковим кредитам і позичковим засобам, які беруть участь у формуванні запасів і витрат, або є більшими за них;

2) вартість незавершеного виробництва плюс витрати майбутніх періодів дорівнюють сумі позичкових і довгострокових засобів формування запасів і витрат або є меншими за них.

Кризовий фінансовий стан, за якого підприємство перебуває на межі банкрутства, настає тоді, коли грошові засоби, короткострокові фінансові вкладення і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості:

Ооб < 0,

Ззп < 0,

ЗАГзп < 0,

тобто за тривимірного показника (0, 0, 0).

Розглянемо варіанти стійкості на прикладі певного умовного підприємства (табл. 10.2).

Дані таблиці показують, що фінансовий стан підприємства поки що є стійким, проте в кінці року спостерігається зниження показників фінансової стійкості. Підприємство ще буде певний час існувати, тому що величина частки короткострокових кредитів, що використовуються для формування запасів і витрат (ряд. 6 – ряд. 11) [120 – (+282)] на початок року і [190 – (+128)] на кінець року, не перевищує рівня виробничих запасів і готової продукції (відповідно 150 тис. грн на початок періоду і 450 тис. грн на кінець періоду та 20 тис. грн на початок періоду і 78 тис. грн на кінець періоду). Але наприкінці року підприємству почне бракувати власних оборотних засобів, довгострокових позичкових джерел (ряд. 9
і ряд. 10) і спостерігатиметься зниження загальної величини основних джерел формування запасів і витрат (ряд. 11). Якщо ця тен­денція триватиме, то підприємство не виживе.

Таблиця 10.2

Аналіз стійкості фінансового стану

Стабілізуючими методами в цій ситуації можуть бути: реалізація надлишкових запасів товарно-матеріальних цінностей, збіль­шення джерел власних засобів, додаткове залучення довгострокових і позичкових засобів.