13.1. Поняття фінансових ф’ючерсів та визначальні риси ф’ючерсних ринків

Контракт на поставку певного активу на узгоджену дату в майбутньому називають ф’ючерсним контрактом, якщо він враховує певні вимоги:

усі умови контракту стандартизовані (встановлені біржею);

сторони контракту вносять грошовий депозит і підтримують необхідний розмір депозиту до дати виконання контракту, чим гарантується його виконання;

виконання контракту здійснюється через розрахунково-клірингову палату біржі або розрахунково-кліринговий банк.

Днем виконання ф’ючерсного контракту називають день, у який сторони повинні виконати умови контракту.

Актив, який поставлено в день виконання відповідно до ф’ючер­сного контракту, називають базовим активом. Це може бути матеріальний актив: нафта, газ, електроенергія, золото, срібло, платина, зерно, олія тощо. У цьому випадку мають справу з товарними ф’ючерсами. Але якщо згідно з контрактом здійснюється поставка фінансового активу, то такий ф’ючерсний контракт називають фінансовим ф’ючерсом. Прикладом фінансового ф’ючерса є валютний ф’ючерс, тобто контракт, згідно з яким у день виконання поставляється певна кількість іноземної валюти.

Потрібно розрізняти сторони ф’ючерсного контракту. Сторона, яка зобов’язана виконати поставки базового активу, називається продавцем ф’ючерсного контракту. Сторона, яка зобов’я­зана перерахувати грошові кошти проти поставки активу, називається покупцем. Вважають, що покупець ф’ючерсних контрактів займає довгу позицію, а продавець — коротку.

Довга або коротка позиції можуть бути закриті за допомогою рівнозначної за обсягом і протилежної угоди з тим же базовим активом, тобто так званою офсетною угодою. Офсетна угода ліквідує попередню позицію, тобто зобов’язання відносно купівлі/продажу активу в день виконання. Але в цьому разі виникають курсові прибутки/збитки, які визначаються на основі цін відкриття і закриття позиції та її обсягу.

Контракти, які закінчуються поставками базового активу, називають ф’ючерсами з поставками. Фінансові ф’ючерси можуть не передбачати поставки фінансового активу, а тільки взаєморозрахунки сторін у день виконання контракту. У цьому разі в день виконання клірингова установа закриває всі існуючі позиції офсетними угодами за ціною, що дорівнює поточній ринковій ціні активу. Взаєморозрахунки сторін виникають у зв’язку з курсовими прибутками/збитками відносно цін відкриття позицій і поточної ринкової ціни активу в день виконання, а також обсягів позицій. Такі контракти називають розрахунковими ф’ючерсами.

Усі умови певного ф’ючерсного контракту (вид та обсяг активу, день поставки та ін.) встановлюються біржею. Покупці і продавці контрактів погоджують тільки один параметр контракту — його ціну. Узгодження ціни здійснюється відповідно до правил торгівлі, які суттєво різняться на різних біржах. Структуру ринку ф’ючерсів з погляду мотивів діяльності утворюють два типи осіб — хеджери і спекулянти. Хеджери купують і продають ф’ючерси з метою страхування позицій на ринку базового активу, бо в процесі основного бізнесу вони виробляють або використовують базовий актив. Спекулянти купують і продають ф’ючерси тільки з метою отримання прибутку за рахунок різниці цін купівлі і продажу. Вони не використовують і не виробляють базового активу.

Приклад специфікації ф’ючерсних контрактів. Сьогодні най­більшим ринком валютних ф’ючерсів у світі є Чиказька товарна біржа (Chicago Mercantile Exchange, або скорочено CME), тому розглянемо специфікацію валютного контракту саме цієї біржі. Нижче наведено (без перекладу) специфікацію контракту на німецьку марку з нашими коментарями.

Крім долара США та німецької марки, найпоширенішими валютами угод на ринках ф’ючерсів є британський фунт, швей­царський та французький франки, канадський долар, японська єна та євро.

Подібний вигляд мають також специфікації контрактів на інші фінансові інструменти, тому немає потреби їх наводити. У період існування ринку валютних ф’ючерсів на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) аналогічні специфікації були розроблені для контрактів на долар США та німецьку марку.

Таблиця 13.1

СПЕЦИФІКАЦІЯ Ф’ЮЧЕРСНОГО КОНТРАКТУ
НА НІМЕЦЬКУ МАРКУ

Мета специфікації полягає в стандартизації відповідного біржового товару.

Статистична інформація ринку ф’ючерсів. Для тих, хто хоче стежити за узагальненою інформацією ринку ф’ючерсів (ті, що беруть участь у торгах, мають докладнішу інформацію про ціни й обсяги угод, укладених протягом сесії), фінансова преса подає дані у вигляді стандартної таблиці, яку наведено нижче.

Таблиця 13.2

ТИПОВА ФОРМА ПОДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ТОРГІВ НА Ф’ЮЧЕРСНОМУ РИНКУ

У першій графі такої таблиці вказують місяці, на які відкрито торгівлю контрактами. Друга графа (Open) подає відомості про ціни відкриття торгових сесій, третя (High) — вказує на найвищу ціну угоди протягом торгової сесії, четверта (Low) — мінімальна ціна. П’ята графа (Settle) подає значення розрахункової ціни, сенс якої ми розглянемо дещо пізніше. Шоста графа (Change) вказує на величину зміни розрахункової ціни відносно розрахункової ціни попереднього дня. Сьома та восьма графи подають найнижчу і найвищу ціни угод протягом усього часу з початку відкриття торгівлі відповідним контрактом. Нарешті, дев’ята графа (Open interest) визначає відкритий інтерес, тобто кількість контрактів з відповідним місяцем виконання, які залишились зареєстрованими після проведеної торгової сесії (дорівнює кількості відкритих коротких або відкритих довгих позицій).

Контракт на поставку певного активу на узгоджену дату в майбутньому називають ф’ючерсним контрактом, якщо він враховує певні вимоги:

усі умови контракту стандартизовані (встановлені біржею);

сторони контракту вносять грошовий депозит і підтримують необхідний розмір депозиту до дати виконання контракту, чим гарантується його виконання;

виконання контракту здійснюється через розрахунково-клірингову палату біржі або розрахунково-кліринговий банк.

Днем виконання ф’ючерсного контракту називають день, у який сторони повинні виконати умови контракту.

Актив, який поставлено в день виконання відповідно до ф’ючер­сного контракту, називають базовим активом. Це може бути матеріальний актив: нафта, газ, електроенергія, золото, срібло, платина, зерно, олія тощо. У цьому випадку мають справу з товарними ф’ючерсами. Але якщо згідно з контрактом здійснюється поставка фінансового активу, то такий ф’ючерсний контракт називають фінансовим ф’ючерсом. Прикладом фінансового ф’ючерса є валютний ф’ючерс, тобто контракт, згідно з яким у день виконання поставляється певна кількість іноземної валюти.

Потрібно розрізняти сторони ф’ючерсного контракту. Сторона, яка зобов’язана виконати поставки базового активу, називається продавцем ф’ючерсного контракту. Сторона, яка зобов’я­зана перерахувати грошові кошти проти поставки активу, називається покупцем. Вважають, що покупець ф’ючерсних контрактів займає довгу позицію, а продавець — коротку.

Довга або коротка позиції можуть бути закриті за допомогою рівнозначної за обсягом і протилежної угоди з тим же базовим активом, тобто так званою офсетною угодою. Офсетна угода ліквідує попередню позицію, тобто зобов’язання відносно купівлі/продажу активу в день виконання. Але в цьому разі виникають курсові прибутки/збитки, які визначаються на основі цін відкриття і закриття позиції та її обсягу.

Контракти, які закінчуються поставками базового активу, називають ф’ючерсами з поставками. Фінансові ф’ючерси можуть не передбачати поставки фінансового активу, а тільки взаєморозрахунки сторін у день виконання контракту. У цьому разі в день виконання клірингова установа закриває всі існуючі позиції офсетними угодами за ціною, що дорівнює поточній ринковій ціні активу. Взаєморозрахунки сторін виникають у зв’язку з курсовими прибутками/збитками відносно цін відкриття позицій і поточної ринкової ціни активу в день виконання, а також обсягів позицій. Такі контракти називають розрахунковими ф’ючерсами.

Усі умови певного ф’ючерсного контракту (вид та обсяг активу, день поставки та ін.) встановлюються біржею. Покупці і продавці контрактів погоджують тільки один параметр контракту — його ціну. Узгодження ціни здійснюється відповідно до правил торгівлі, які суттєво різняться на різних біржах. Структуру ринку ф’ючерсів з погляду мотивів діяльності утворюють два типи осіб — хеджери і спекулянти. Хеджери купують і продають ф’ючерси з метою страхування позицій на ринку базового активу, бо в процесі основного бізнесу вони виробляють або використовують базовий актив. Спекулянти купують і продають ф’ючерси тільки з метою отримання прибутку за рахунок різниці цін купівлі і продажу. Вони не використовують і не виробляють базового активу.

Приклад специфікації ф’ючерсних контрактів. Сьогодні най­більшим ринком валютних ф’ючерсів у світі є Чиказька товарна біржа (Chicago Mercantile Exchange, або скорочено CME), тому розглянемо специфікацію валютного контракту саме цієї біржі. Нижче наведено (без перекладу) специфікацію контракту на німецьку марку з нашими коментарями.

Крім долара США та німецької марки, найпоширенішими валютами угод на ринках ф’ючерсів є британський фунт, швей­царський та французький франки, канадський долар, японська єна та євро.

Подібний вигляд мають також специфікації контрактів на інші фінансові інструменти, тому немає потреби їх наводити. У період існування ринку валютних ф’ючерсів на Українській міжбанківській валютній біржі (УМВБ) аналогічні специфікації були розроблені для контрактів на долар США та німецьку марку.

Таблиця 13.1

СПЕЦИФІКАЦІЯ Ф’ЮЧЕРСНОГО КОНТРАКТУ
НА НІМЕЦЬКУ МАРКУ

Мета специфікації полягає в стандартизації відповідного біржового товару.

Статистична інформація ринку ф’ючерсів. Для тих, хто хоче стежити за узагальненою інформацією ринку ф’ючерсів (ті, що беруть участь у торгах, мають докладнішу інформацію про ціни й обсяги угод, укладених протягом сесії), фінансова преса подає дані у вигляді стандартної таблиці, яку наведено нижче.

Таблиця 13.2

ТИПОВА ФОРМА ПОДАННЯ ІНФОРМАЦІЇ
ПРО РЕЗУЛЬТАТИ ТОРГІВ НА Ф’ЮЧЕРСНОМУ РИНКУ

У першій графі такої таблиці вказують місяці, на які відкрито торгівлю контрактами. Друга графа (Open) подає відомості про ціни відкриття торгових сесій, третя (High) — вказує на найвищу ціну угоди протягом торгової сесії, четверта (Low) — мінімальна ціна. П’ята графа (Settle) подає значення розрахункової ціни, сенс якої ми розглянемо дещо пізніше. Шоста графа (Change) вказує на величину зміни розрахункової ціни відносно розрахункової ціни попереднього дня. Сьома та восьма графи подають найнижчу і найвищу ціни угод протягом усього часу з початку відкриття торгівлі відповідним контрактом. Нарешті, дев’ята графа (Open interest) визначає відкритий інтерес, тобто кількість контрактів з відповідним місяцем виконання, які залишились зареєстрованими після проведеної торгової сесії (дорівнює кількості відкритих коротких або відкритих довгих позицій).