11.1.2. Форвардний курс

Форвардний курс не є прогнозованим курсом спот, а лише відображенням валютних курсів та процентних ставок на ринку на дату укладення форвардної угоди.

Форвардні контракти є похідними інструментами ринку депозитів. В основі форвардного валютного курсу, який фіксується при укладенні контракту, лежить валютний курс спот на дату укладення угоди, скоригований на форвардні пункти, що називаються «премія» (pm) чи «дисконт» (dis) (залежно від того, додаються вони до курсу спот чи віднімаються), які залежать від різ­ниці процентних ставок за валютами, що беруть участь у контракті.

Премія/дисконт розраховується за формулою:

де S — курс спот;

DR — різниця процентних ставок (процентна ставка валюти котирування — процентна ставка бази котирування);

D — кількість днів періоду;

B — базова кількість днів у році (360 або 365);

Rb — процентна ставка бази котирування.

Якщо процентна ставка за валютою, яка є базою котирування, вища за процентну ставку за валютою котирування, то курс форвард буде нижчим за курс спот, відповідно форвардні пункти будуть відніматися від курсу спот (валюта буде котируватися на фор­вардному ринку з дисконтом).

Якщо процентна ставка за валютою, яка є базою котирування, нижча за процентну ставку за валютою котирування, то курс форвард буде вищим за курс спот (валюта буде котируватися на форвардному ринку з премією).

Якщо процентні ставки валюти бази і валюти котирування збігаються, то форвардний курс дорівнюватиме курсу спот на дату укладення угоди.

Приклад. На 1 квітня на ринку котируються такі валютний курс

 та процентні ставки1:

GBP/USD 1,4745;

GBP 3m — 5,8%;

USD 3m — 6,5%.

Розрахуємо курс для тримісячного форвардного контракту.

Валютою котирування в даному прикладі є долар США, а базою котирування — британський фунт стерлінгів. Процентна ставка за доларами вища за процентну ставку за фунтами, отже, у даному прикладі долар буде котируватися з премією:

Форвардний курс дорівнюватиме 1,4745 + 0,0025 = 1,4770.

Як було зазначено, в основі форвардного контракту лежить операція депозитного ринку. Клієнт банку — імпортер — може захистити себе від валютного ризику, використавши ринок депозитів: у день укладення зовнішньоторговельної угоди клієнт купує валюту на ринку спот і розміщує її в депозит, термін закінчення якого збігається з датою платежу. Якщо клієнт-експортер за умовами контракту одержує іноземну валюту, він може захиститися від валютного ризику у такий спосіб: узяти позику в іноземній валюті та проконвертувати її в національну валюту, яку розмістити в депозит. По закінченні терміну дії кредитної угоди клієнт повертає позику за рахунок іноземної валюти, одержаної за експорт продукції. Доходи або втрати від такого хеджування залежать від різниці процентних ставок за валютами. Але слід зазначити, що для експортера або імпортера першочерговим є захист від валютного ризику, а не одержання спекулятивного прибутку за рахунок різниці процентних ставок на різних ринках.

Альтернативою хеджування, розглянутого вище, є форвардна угода. Форвардний курс складається з курсу спот та процентної різниці. Ця різниця є ніщо інше, як різниця між доходом від валюти, що купується за курсом спот та вкладається на депозит на певний термін, та процентними витратами за валютою, що взято в позику та продано за курсом спот.

Доведемо на прикладі, що в основі форвардної операції лежать операції ринку депозитів.

Клієнт банку — компанія, що здійснює експортно-імпортну діяльність. Компанія імпортує напівфабрикати з США та експортує продукцію в Німеччину. Таким чином, компанія отримує кошти в євро, а платежі здійснює в доларах США. Уявимо, що через три місяці компанії необхідно здійснити платіж в 10 000 000 дол. США.

Припустимо, що на дату укладення угоди на ринку склалася така ситуація:

Звичайно, компанія може залишити свою позицію відкритою, а при настанні терміну платежу купити долари США за євро за курсом спот. Але, якщо компанія хоче захиститися від валютного ризику, вона може використати один з двох варіантів:

по-перше, компанія може сьогодні взяти позику 10 000 000 євро, конвертувати її в долари та покласти долари на тримісячний депозит. По закінченні терміну дії депозиту розрахуватися за своїми зобов’язаннями перед торговельними партнерами в доларах, а позику погасити за рахунок надходження в євро.

по-друге, компанія може укласти форвардну угоду на купівлю доларів США за євро.

Приклад. 1. Випадок з ринком депозитів:

Клієнт конвертує євро в долари за курсом 1,000, витрати на кредит в євро дорівнюватимуть:

1 000 000 · 4,0 · 90 / 360 · 100 = 10 000.

Після закінчення терміну дії кредиту сума, скоригована на процентні витрати, буде такою:

1 000 000 + 10 000 = 1 010 000.

Доходи за депозитом у доларах США дорівнюватимуть:

1 000 000 · 5,8 · 90 /360 · 100 = 14 500.

Після закінчення терміну депозиту сума, скоригована на процентні доходи, дорівнює:

1 000 000 + 14 500 = 1 014 500.

Якщо зіставити ці суми, то курс EUR/USD дорівнюватиме:

1 014 500 / 1 010 000 = 1,004 455.

2. Хеджування форвардним контрактом.

Курс форвардного контракту на три місяці дорівнюватиме:

Отже, ефект від депозитної та форвардної угод є однаковим, що доводить твердження про форвардний контракт як похідний інструмент ринку депозитів в іноземній валюті.

Зрозуміло, що на дату виконання угоди курс спот може (і, як правило, буде) відрізнятися від курсу контракту, тому одна зі сторін контракту зазнає втрат, оскільки буде зобов’язана купити іноземну валюту за курсом, вищим за спот, або продати за нижчим. Але клієнт банку бажає вже на момент укладення контракту за зовнішньоторговельною операцією прорахувати свої надходження або платежі. Компанія не ставить за мету одержання прибутку за рахунок курсової різниці, а намагається лише захистити себе від несприятливої зміни валютного курсу.

Банк може залишити позицію відкритою, якщо сподівається на сприятливі зміни валютних курсів, або захистити себе від валютного ризику, за допомогою ф’ючерсів чи опціонів, проте найпростіший шлях захисту від валютного ризику — котирування форвардного курсу купівлі (bid) та продажу (offer). Слід також зазна­чити, що укладення форвардної угоди є безоплатним, тобто клієнт не сплачує банку комісійну або будь-яку іншу винагороду. Таким чином, джерелом прибутку банку від форвадних операцій є різниця між курсом купівлі та продажу (спред).

При котируванні форвардного курсу, як і при котируванні валютних курсів та процентних ставок, використовуються так само стандартні позначення.

Наприклад, котирування тримісячного форвардного курсу долара США до британського фунта стерлінгів матиме такий вигляд:

GBP/USD 3m fwd 1,4538.

Як валютні курси, так і процентні ставки мають дві сторони котирування — bid та offer, отже, зрозуміло, що розраховувати двостороннє котирування форвардного курсу необхідно із застосуванням відповідних сторін котирування валютного курсу та процентних ставок:

де S — курс спот (відповідно bid та offer);

RC — процентна ставка валюти котирування (відповідно bid та offer);

RB — процентна ставка бази котирування (відповідно bid та offer);

D — кількість днів у періоді;

B — 360 або 365.

Розрахуємо на прикладі котирування bid та offer.

Приклад. Нехай на ринку спот котируються такі валютні курси та процентні ставки:

USD/UAH 5,4910 — 5,4940,

USD 1m 5,5 — 6% p.a.,

UAH 1m 15 — 16% p.a.

Розрахуємо форвардний курс USD/UAH на один місяць:

USD/UAH 1m fwd 5,5314 – 5,5412.

Зазвичай котирування форвардного курсу має такий вигляд:

EUR/USD       0,9530 – 0,9540,

1m fwd           10        20.

Тобто банк котирує курс спот та форвардні пункти.

Якщо форвардні пункти bid вищі за форвардні пункти offer, то має місце дисконт, якщо пункти bid нижчі за offer — то премія.

У наведеному прикладі пункти bid нижчі за пункти offer, тобто долар котирується до євро з премією.

Доведемо це.

Припустимо, що має місце дисконт та розрахуємо за таких умов одномісячний форвардний курс долара США до євро:

Bid      Offer

0,9530             0,9540

Проте сторони котирування не можуть бути однаковими, отже, в даному випадку має місце премія:

Bid      Offer

0,9530             0,9540

Форвардний курс не є прогнозованим курсом спот, а лише відображенням валютних курсів та процентних ставок на ринку на дату укладення форвардної угоди.

Форвардні контракти є похідними інструментами ринку депозитів. В основі форвардного валютного курсу, який фіксується при укладенні контракту, лежить валютний курс спот на дату укладення угоди, скоригований на форвардні пункти, що називаються «премія» (pm) чи «дисконт» (dis) (залежно від того, додаються вони до курсу спот чи віднімаються), які залежать від різ­ниці процентних ставок за валютами, що беруть участь у контракті.

Премія/дисконт розраховується за формулою:

де S — курс спот;

DR — різниця процентних ставок (процентна ставка валюти котирування — процентна ставка бази котирування);

D — кількість днів періоду;

B — базова кількість днів у році (360 або 365);

Rb — процентна ставка бази котирування.

Якщо процентна ставка за валютою, яка є базою котирування, вища за процентну ставку за валютою котирування, то курс форвард буде нижчим за курс спот, відповідно форвардні пункти будуть відніматися від курсу спот (валюта буде котируватися на фор­вардному ринку з дисконтом).

Якщо процентна ставка за валютою, яка є базою котирування, нижча за процентну ставку за валютою котирування, то курс форвард буде вищим за курс спот (валюта буде котируватися на форвардному ринку з премією).

Якщо процентні ставки валюти бази і валюти котирування збігаються, то форвардний курс дорівнюватиме курсу спот на дату укладення угоди.

Приклад. На 1 квітня на ринку котируються такі валютний курс

 та процентні ставки1:

GBP/USD 1,4745;

GBP 3m — 5,8%;

USD 3m — 6,5%.

Розрахуємо курс для тримісячного форвардного контракту.

Валютою котирування в даному прикладі є долар США, а базою котирування — британський фунт стерлінгів. Процентна ставка за доларами вища за процентну ставку за фунтами, отже, у даному прикладі долар буде котируватися з премією:

Форвардний курс дорівнюватиме 1,4745 + 0,0025 = 1,4770.

Як було зазначено, в основі форвардного контракту лежить операція депозитного ринку. Клієнт банку — імпортер — може захистити себе від валютного ризику, використавши ринок депозитів: у день укладення зовнішньоторговельної угоди клієнт купує валюту на ринку спот і розміщує її в депозит, термін закінчення якого збігається з датою платежу. Якщо клієнт-експортер за умовами контракту одержує іноземну валюту, він може захиститися від валютного ризику у такий спосіб: узяти позику в іноземній валюті та проконвертувати її в національну валюту, яку розмістити в депозит. По закінченні терміну дії кредитної угоди клієнт повертає позику за рахунок іноземної валюти, одержаної за експорт продукції. Доходи або втрати від такого хеджування залежать від різниці процентних ставок за валютами. Але слід зазначити, що для експортера або імпортера першочерговим є захист від валютного ризику, а не одержання спекулятивного прибутку за рахунок різниці процентних ставок на різних ринках.

Альтернативою хеджування, розглянутого вище, є форвардна угода. Форвардний курс складається з курсу спот та процентної різниці. Ця різниця є ніщо інше, як різниця між доходом від валюти, що купується за курсом спот та вкладається на депозит на певний термін, та процентними витратами за валютою, що взято в позику та продано за курсом спот.

Доведемо на прикладі, що в основі форвардної операції лежать операції ринку депозитів.

Клієнт банку — компанія, що здійснює експортно-імпортну діяльність. Компанія імпортує напівфабрикати з США та експортує продукцію в Німеччину. Таким чином, компанія отримує кошти в євро, а платежі здійснює в доларах США. Уявимо, що через три місяці компанії необхідно здійснити платіж в 10 000 000 дол. США.

Припустимо, що на дату укладення угоди на ринку склалася така ситуація:

Звичайно, компанія може залишити свою позицію відкритою, а при настанні терміну платежу купити долари США за євро за курсом спот. Але, якщо компанія хоче захиститися від валютного ризику, вона може використати один з двох варіантів:

по-перше, компанія може сьогодні взяти позику 10 000 000 євро, конвертувати її в долари та покласти долари на тримісячний депозит. По закінченні терміну дії депозиту розрахуватися за своїми зобов’язаннями перед торговельними партнерами в доларах, а позику погасити за рахунок надходження в євро.

по-друге, компанія може укласти форвардну угоду на купівлю доларів США за євро.

Приклад. 1. Випадок з ринком депозитів:

Клієнт конвертує євро в долари за курсом 1,000, витрати на кредит в євро дорівнюватимуть:

1 000 000 · 4,0 · 90 / 360 · 100 = 10 000.

Після закінчення терміну дії кредиту сума, скоригована на процентні витрати, буде такою:

1 000 000 + 10 000 = 1 010 000.

Доходи за депозитом у доларах США дорівнюватимуть:

1 000 000 · 5,8 · 90 /360 · 100 = 14 500.

Після закінчення терміну депозиту сума, скоригована на процентні доходи, дорівнює:

1 000 000 + 14 500 = 1 014 500.

Якщо зіставити ці суми, то курс EUR/USD дорівнюватиме:

1 014 500 / 1 010 000 = 1,004 455.

2. Хеджування форвардним контрактом.

Курс форвардного контракту на три місяці дорівнюватиме:

Отже, ефект від депозитної та форвардної угод є однаковим, що доводить твердження про форвардний контракт як похідний інструмент ринку депозитів в іноземній валюті.

Зрозуміло, що на дату виконання угоди курс спот може (і, як правило, буде) відрізнятися від курсу контракту, тому одна зі сторін контракту зазнає втрат, оскільки буде зобов’язана купити іноземну валюту за курсом, вищим за спот, або продати за нижчим. Але клієнт банку бажає вже на момент укладення контракту за зовнішньоторговельною операцією прорахувати свої надходження або платежі. Компанія не ставить за мету одержання прибутку за рахунок курсової різниці, а намагається лише захистити себе від несприятливої зміни валютного курсу.

Банк може залишити позицію відкритою, якщо сподівається на сприятливі зміни валютних курсів, або захистити себе від валютного ризику, за допомогою ф’ючерсів чи опціонів, проте найпростіший шлях захисту від валютного ризику — котирування форвардного курсу купівлі (bid) та продажу (offer). Слід також зазна­чити, що укладення форвардної угоди є безоплатним, тобто клієнт не сплачує банку комісійну або будь-яку іншу винагороду. Таким чином, джерелом прибутку банку від форвадних операцій є різниця між курсом купівлі та продажу (спред).

При котируванні форвардного курсу, як і при котируванні валютних курсів та процентних ставок, використовуються так само стандартні позначення.

Наприклад, котирування тримісячного форвардного курсу долара США до британського фунта стерлінгів матиме такий вигляд:

GBP/USD 3m fwd 1,4538.

Як валютні курси, так і процентні ставки мають дві сторони котирування — bid та offer, отже, зрозуміло, що розраховувати двостороннє котирування форвардного курсу необхідно із застосуванням відповідних сторін котирування валютного курсу та процентних ставок:

де S — курс спот (відповідно bid та offer);

RC — процентна ставка валюти котирування (відповідно bid та offer);

RB — процентна ставка бази котирування (відповідно bid та offer);

D — кількість днів у періоді;

B — 360 або 365.

Розрахуємо на прикладі котирування bid та offer.

Приклад. Нехай на ринку спот котируються такі валютні курси та процентні ставки:

USD/UAH 5,4910 — 5,4940,

USD 1m 5,5 — 6% p.a.,

UAH 1m 15 — 16% p.a.

Розрахуємо форвардний курс USD/UAH на один місяць:

USD/UAH 1m fwd 5,5314 – 5,5412.

Зазвичай котирування форвардного курсу має такий вигляд:

EUR/USD       0,9530 – 0,9540,

1m fwd           10        20.

Тобто банк котирує курс спот та форвардні пункти.

Якщо форвардні пункти bid вищі за форвардні пункти offer, то має місце дисконт, якщо пункти bid нижчі за offer — то премія.

У наведеному прикладі пункти bid нижчі за пункти offer, тобто долар котирується до євро з премією.

Доведемо це.

Припустимо, що має місце дисконт та розрахуємо за таких умов одномісячний форвардний курс долара США до євро:

Bid      Offer

0,9530             0,9540

Проте сторони котирування не можуть бути однаковими, отже, в даному випадку має місце премія:

Bid      Offer

0,9530             0,9540