5.1. Документарний акредитив
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118
119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135
136 137 138 139
Документарний акредитив — це угода, згідно з якою банк зобов’язується на прохання клієнта здійснити оплату документів третій особі (бенефіціару), на користь якої відкрито акредитив.
Специфічність акредитивної форми розрахунків обумовлена цілою низкою умов та вимог, які мають бути виконані торговельними партнерами, а також банками. Комерційні банки з простого переказника грошових коштів, якими вони є при використанні відкритого рахунку та авансових платежів, перетворюються у заінтересованих учасників розрахункової операції поряд із зовнішньоторговельними контрагентами.
До 80% платежів у світовій торгівлі здійснюється за допомогою акредитива. Це пов’язано з тим, що з усіх форм міжнародних розрахунків документарний акредитив є найменш ризикованим та найбільш дійовим інструментом забезпечення платежів. У ділових зв’язках з партнерами з тих країн, де держави контролюють зовнішню торгівлю, застосування акредитива в багатьох випадках є необхідною умовою для здійснення експортно-імпортних операцій.
Розрахунки у формі документарного акредитива більш характерні для угод, які передбачають платіж проти надання експортером документів (готівковий платіж) або надання покупцю короткотермінового (до одного року) комерційного кредиту. Використання акредитива для оплати товару на умовах довгострокового кредитування в практиці міжнародних розрахунків трапляється дуже рідко. Якщо кредит надається покупцю на тривалий термін, акредитив використовується в поєднанні з іншими формами розрахунків і покриває ту частину вартості товару, котра оплачується проти подання банку комерційних документів, тобто готівкою.
При розрахунках за комерційним кредитом також можуть відкриватися акредитиви для акцепту й оплати строкових тратт (переказних векселів) бенефіціара (експортера), виставлених на банк, що виконує акредитив, або на імпортера. У цьому разі виконуючий банк здійснює акцепт (акцепт та оплату) тратт. За допомогою акцепту банк дає згоду на виконання своїх зобов’язань за акредитивом. Надалі сторони вступають у правові відносини, які регулюються нормами вексельного права.
Розглядаючи
взаємозв’язки між договорами купівлі-продажу та акредитивами, зазначимо, що
акредитив являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу
(контракту) або іншого договору, на якому він може базуватися, і банки ніяким
чином не зобов’язані займатися такими договорами, навіть якщо в акредитиві є
посилання на такий договір. Аналогічно клієнт за результатами своїх
взаємовідносин між банком-емітентом або бенефіціаром не може виставити
претензію щодо зобов’язань банку здійснити платіж, оплатити чи акцептувати
тратту або негоціювати і/чи виконати будь-які інші зобов’язання за акредитивом.
Бенефіціар за акредитивом у жодному разі не може скористатися на свою користь
договірними відносинами, що існуюють між банками або між стороною, яка дала
наказ відкрити акредитив, і банком-емітентом. Під час операцій з акредитивом
заінтересовані сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами,
послугами і/або іншими видами виконання зобов’язань, до яких можуть належати
документи. Акредитиви виставляються банками на підставі доручення або заяви
клієнта (імпортера), які фактично
повторюють усі умови розділу контракту, що стосується платежів.
Документарний акредитив — це угода, згідно з якою банк зобов’язується на прохання клієнта здійснити оплату документів третій особі (бенефіціару), на користь якої відкрито акредитив.
Специфічність акредитивної форми розрахунків обумовлена цілою низкою умов та вимог, які мають бути виконані торговельними партнерами, а також банками. Комерційні банки з простого переказника грошових коштів, якими вони є при використанні відкритого рахунку та авансових платежів, перетворюються у заінтересованих учасників розрахункової операції поряд із зовнішньоторговельними контрагентами.
До 80% платежів у світовій торгівлі здійснюється за допомогою акредитива. Це пов’язано з тим, що з усіх форм міжнародних розрахунків документарний акредитив є найменш ризикованим та найбільш дійовим інструментом забезпечення платежів. У ділових зв’язках з партнерами з тих країн, де держави контролюють зовнішню торгівлю, застосування акредитива в багатьох випадках є необхідною умовою для здійснення експортно-імпортних операцій.
Розрахунки у формі документарного акредитива більш характерні для угод, які передбачають платіж проти надання експортером документів (готівковий платіж) або надання покупцю короткотермінового (до одного року) комерційного кредиту. Використання акредитива для оплати товару на умовах довгострокового кредитування в практиці міжнародних розрахунків трапляється дуже рідко. Якщо кредит надається покупцю на тривалий термін, акредитив використовується в поєднанні з іншими формами розрахунків і покриває ту частину вартості товару, котра оплачується проти подання банку комерційних документів, тобто готівкою.
При розрахунках за комерційним кредитом також можуть відкриватися акредитиви для акцепту й оплати строкових тратт (переказних векселів) бенефіціара (експортера), виставлених на банк, що виконує акредитив, або на імпортера. У цьому разі виконуючий банк здійснює акцепт (акцепт та оплату) тратт. За допомогою акцепту банк дає згоду на виконання своїх зобов’язань за акредитивом. Надалі сторони вступають у правові відносини, які регулюються нормами вексельного права.
Розглядаючи
взаємозв’язки між договорами купівлі-продажу та акредитивами, зазначимо, що
акредитив являє собою угоду, відокремлену від договору купівлі-продажу
(контракту) або іншого договору, на якому він може базуватися, і банки ніяким
чином не зобов’язані займатися такими договорами, навіть якщо в акредитиві є
посилання на такий договір. Аналогічно клієнт за результатами своїх
взаємовідносин між банком-емітентом або бенефіціаром не може виставити
претензію щодо зобов’язань банку здійснити платіж, оплатити чи акцептувати
тратту або негоціювати і/чи виконати будь-які інші зобов’язання за акредитивом.
Бенефіціар за акредитивом у жодному разі не може скористатися на свою користь
договірними відносинами, що існуюють між банками або між стороною, яка дала
наказ відкрити акредитив, і банком-емітентом. Під час операцій з акредитивом
заінтересовані сторони мають справу тільки з документами, а не з товарами,
послугами і/або іншими видами виконання зобов’язань, до яких можуть належати
документи. Акредитиви виставляються банками на підставі доручення або заяви
клієнта (імпортера), які фактично
повторюють усі умови розділу контракту, що стосується платежів.