9.6. Ринок євровалюти

Ринок євровалюти є специфічним сектором валютного ринку.

Ринок євровалюти — це ринок депозитних операцій в іноземній валюті за межами країни походження цієї валюти (наприклад, депозити в доларах США розміщені у Великій Британії або Японії). Історично цей ринок почав розвиватися в Європі, звідси і префікс «євро», але такі операції можуть здійснюватися у будь-якій країні, як у Європі, так і за її межами. Проте приблизно 50% операцій ринку євровалюти припадає на Європу. Основним фінансовим центром цього ринку є Лондон, тут здійснюється 15% від світового обсягу операцій в євровалюті.

Основною валютою є долар США: приблизно 45% угод укладається саме в цій валюті.

Ринок євровалют має свої специфічні риси: в цьому ринку беруть участь лише першокласні позичальники, мінімальна сума депозиту становить 1 млн дол. США або еквівалент цієї суми, кредити в євровалюті завжди незабезпечені, термін угод зазвичай не перевищує одного року, операції здійснюються на міжбанківському ринку депозитів та за допомогою депозитних сертифікатів. Довгострокове залучення та розміщення коштів у євровалютах здійснюється на ринку єврооблігацій.

Учасниками ринку євровалют є:

центральні банки та уряди країн, що діють переважно на ринку єврооблігацій;

комерційні банки, які є головними учасниками ринку євровалюти. Комерційні банки є активними учасниками як ринку короткострокових операцій, так і ринку єврооблігацій, проте найбільшу активність проявляють на ринку короткострокових опе­рацій;

приватні установи та інвестори: йдеться передусім про мультинаціональні комерційні та промислові компанії, які мають у розпорядженні значні суми коштів та відіграють значну роль на фінансовому ринку.

Ринок євровалюти виник у 1950-х роках з розміщення доларових депозитів у європейських банках. Низка факторів спричинила бурхливий розвиток цього ринку:

особливості банківського регулювання в США в 50-х та 60-х роках призвели до того, що філії американських банків у Європі та європейські банки могли сплачувати за доларовими депозитами вищі відсотки, аніж банки в США, водночас доларові кредити, що надавалися в Європі, коштували дешевше;

надлишки коштів (здебільшого в доларах США), у країн—експортерів нафти з Близького Сходу та тих країн, що віддавали перевагу розміщенню коштів у європейських банках;

значний попит на доларові кредити з боку урядів країн, що розвиваються;

часткове або повне усунення більшістю країн обмежень щодо руху капіталів та конверсійних операцій;

відсутність контролю та резервних вимог щодо здійснення операцій.

Боргова криза початку 80-х років викликала значні зміни у структурі ринку євровалют. Саме в цей час ринок набуває рис, що притаманні йому сьогодні: це оптовий ринок, до участі в якому допускаються лише першокласні позичальники. Ринок євровалют є більш конкурентним, ніж внутрішні фінансові ринки. Поряд з доларами США значного поширення на ньому набули операції з фунтами стерлінгів, німецькими марками, швейцарськими франками та японськими єнами. Введення євро мало створити значну конкуренцію ринку євродоларів та змінити структуру ринку євровалют, проте значне знецінення євро проти аме­риканського долара протягом перших років існування викликають сумніви щодо послаблення позицій долара США на міжнародних фінансових ринках. Цілком можливо, однак, що ситуація зміниться в найближчі кілька років.

Ринок євровалюти є специфічним сектором валютного ринку.

Ринок євровалюти — це ринок депозитних операцій в іноземній валюті за межами країни походження цієї валюти (наприклад, депозити в доларах США розміщені у Великій Британії або Японії). Історично цей ринок почав розвиватися в Європі, звідси і префікс «євро», але такі операції можуть здійснюватися у будь-якій країні, як у Європі, так і за її межами. Проте приблизно 50% операцій ринку євровалюти припадає на Європу. Основним фінансовим центром цього ринку є Лондон, тут здійснюється 15% від світового обсягу операцій в євровалюті.

Основною валютою є долар США: приблизно 45% угод укладається саме в цій валюті.

Ринок євровалют має свої специфічні риси: в цьому ринку беруть участь лише першокласні позичальники, мінімальна сума депозиту становить 1 млн дол. США або еквівалент цієї суми, кредити в євровалюті завжди незабезпечені, термін угод зазвичай не перевищує одного року, операції здійснюються на міжбанківському ринку депозитів та за допомогою депозитних сертифікатів. Довгострокове залучення та розміщення коштів у євровалютах здійснюється на ринку єврооблігацій.

Учасниками ринку євровалют є:

центральні банки та уряди країн, що діють переважно на ринку єврооблігацій;

комерційні банки, які є головними учасниками ринку євровалюти. Комерційні банки є активними учасниками як ринку короткострокових операцій, так і ринку єврооблігацій, проте найбільшу активність проявляють на ринку короткострокових опе­рацій;

приватні установи та інвестори: йдеться передусім про мультинаціональні комерційні та промислові компанії, які мають у розпорядженні значні суми коштів та відіграють значну роль на фінансовому ринку.

Ринок євровалюти виник у 1950-х роках з розміщення доларових депозитів у європейських банках. Низка факторів спричинила бурхливий розвиток цього ринку:

особливості банківського регулювання в США в 50-х та 60-х роках призвели до того, що філії американських банків у Європі та європейські банки могли сплачувати за доларовими депозитами вищі відсотки, аніж банки в США, водночас доларові кредити, що надавалися в Європі, коштували дешевше;

надлишки коштів (здебільшого в доларах США), у країн—експортерів нафти з Близького Сходу та тих країн, що віддавали перевагу розміщенню коштів у європейських банках;

значний попит на доларові кредити з боку урядів країн, що розвиваються;

часткове або повне усунення більшістю країн обмежень щодо руху капіталів та конверсійних операцій;

відсутність контролю та резервних вимог щодо здійснення операцій.

Боргова криза початку 80-х років викликала значні зміни у структурі ринку євровалют. Саме в цей час ринок набуває рис, що притаманні йому сьогодні: це оптовий ринок, до участі в якому допускаються лише першокласні позичальники. Ринок євровалют є більш конкурентним, ніж внутрішні фінансові ринки. Поряд з доларами США значного поширення на ньому набули операції з фунтами стерлінгів, німецькими марками, швейцарськими франками та японськими єнами. Введення євро мало створити значну конкуренцію ринку євродоларів та змінити структуру ринку євровалют, проте значне знецінення євро проти аме­риканського долара протягом перших років існування викликають сумніви щодо послаблення позицій долара США на міжнародних фінансових ринках. Цілком можливо, однак, що ситуація зміниться в найближчі кілька років.