3.1. Макроекономічні показники стану товарного ринку

К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 

Найважливішим макроринком є товарний. З нього починається аналіз взаємозв’язків між суб’єктами та окремими ринками на рівні національної економіки. Індикаторами його стану є макроекономічні показники (за СНР):

валовий внутрішній продукт (Gross domestic product)

валовий національний дохід (Gross national income)

чистий внутрішній продукт (Pure domestic product)

національний дохід (National incom)

особистий дохід (Personal income)

особистий дохід у розпорядженні (Personal disposable income)


— ВВП (GDP);


— ВНД (GNI);


— ЧВП (PDP);

— НД (NI);

— ОД (PI);


— ОДР (PDI).

Валовий внутрішній продукт (GDР) — показник сукупного обсягу діяльності суб’єктів господарювання, який, на відміну від валового випуску, не включає виробниче (проміжне) споживання. ВВП — це загальна ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за рік.

Сучасна західна економічна теорія передбачає, що в його створенні беруть участь усі, хто отримує дохід. Але через те що частина доходів отримується в тіньовій економіці, не обліковується статистичними органами і не оподатковується, вирізняють офіційний та неофіційний валовий внутрішній продукт. Спроба статистичних органів включити певну частку неофіційного ВВП до обсягу офіційного призводить до необґрунтованого завищення податкової бази, доходів бюджету, невиконання дохідних статей бюджету.

Тіньова економіка в Україні досягла такого розвитку й поширення, що в поєднанні із загальною криміналізацією суспільства почала загрожувати економічній та національній безпеці України.

Обсяги тіньової економічної діяльності досягли масштабів, за яких її недооцінювання, неврахування призводять до значних помилок у визначенні макроекономічних показників, економічних і фінансових пропорцій.

Сьогодні практично відсутня досить достовірна інформація щодо реальних обсягів тіньової економіки та фінансових ресурсів, що її обслуговують.

За оцінками вчених, експертів, частка тіньової економіки становить понад 40 % реального ВВП (у розвинутих країнах ця величина становить 5—15 % ВВП), а обсяг капіталів, вивезених з України, досягає майже 10 млрд дол. США.

Для оцінки масштабів тіньової економіки використовуються метод стійких взаємозв’язків і монетарний метод.

Метод стійких взаємозв’язків враховує взаємозв’язок між обсягом реального ВВП і витратами ресурсів на одиницю ВВП, тобто енергомісткість, матеріаломісткість тощо. Обсяг ВВП розраховується як результат ділення витрачених ресурсів на нормативну ресурсомісткість. Одержаний таким методом обсяг ВВП зіставляється з офіційним ВВП. Різниця між цими величинами буде визначати обсяг тіньової економіки. Застосовуючи даний метод, треба враховувати прогресивні зміни ресурсомісткості.

За монетарним методом аналізують зміну попиту на готівкові гроші, які в основному використовуються для проведення тіньових операцій. Індикатором зростання тіньової економіки є збільшення попиту на готівкові гроші.

Валовий внутрішній продукт застосовується для визначення рівня і темпів економічного розвитку, продуктивності суспільної праці, рівня життя населення.

Не можна завищувати або занижувати ВВП. Якщо величина ВВП занижена, то:

буде занижена дохідна частина бюджету, що призведе до необґрунтованого зростання дефіциту бюджету;

відбудеться недофінансування економіки, економіка не буде забезпечена потрібною грошовою масою, що призведе до затримки розрахунків між суб’єктами ринку.

Таку ситуацію виправляють шляхом щоквартального корегування ВВП.

Якщо величина ВВП завищена, то:

необґрунтовано зросте грошово-кредитна емісія, що викличе інфляцію;

будуть передбачені нереальні доходи бюджету, що призведе до збільшення незабезпечених доходами бюджетних витрат.

На основі показника ВВП розраховується цілий ряд інших макро­показників. Перший з них — валовий національний дохід (GNI), який відрізняється від ВВП на величину сальдо первинних доходів, що їх виплачено чи одержано резидентами інших країн:

;

Sп.д = Dотр. – Dспл.;

Sп.д ⋛ 0;

.           (3.1)

Оскільки сальдо первинних доходів може бути додатним або від’єм­ним, то ВВП може перевищувати ВНД або, навпаки, бути меншим, ніж ВНД. Ситуація, коли ВВП перевищує ВНД, виникає, якщо сальдо первинних доходів є від’ємним. Це характерно для країн, що розвиваються, оскільки ці країни вимушені сплачувати доходи (відсотки, дивіденди) розвинутим країнам. І навпаки, для розвинутих країн характерним є додатне сальдо первинних доходів і ВНД перевищує ВВП.

Наступним макропоказником є чистий внутрішній продукт (PDP), який за економічним змістом є різницею між ВВП та амортизацією:

            (3.2)

де А — амортизація.

Можна аналізувати структуру ЧВП за доходами й витратами:

(3.3)

де PDPi — чистий внутрішній продукт за доходами; T — чисті непрямі податки (податки мінус субсидії); W — заробітна плата з нарахуваннями на неї; RT — рентні доходи; INT — відсоток, який одержують власники грошового капіталу; DC — прибуток корпорацій (великих підприємств); DP — змішаний дохід (некорпоративний прибуток).

            (3.4)

де PDPе — чистий внутрішній продукт за витратами; С — споживчі витрати; In — чисті інвестиції; G — державні закупівлі; NХ — чистий експорт.

На динаміку ЧВП, таким чином, впливає динаміка ВВП та амортизації. Якщо в країні проводиться політика прискореної амортизації, активно впроваджуються нові технології, здійснюється заміна застарілих основних фондів, то все це веде до нарощування величини амортизації темпами, які перевищують темпи зміни ВВП:

            (3.5)

де t, t – 1 — роки поточний та попередній.

У такому разі динаміка ЧВП буде відставати від динаміки ВВП:

            (3.6)

Ситуація, коли                     (3.7)

,           (3.8)

свідчить про те, що економіка даної країни насичена оновленою технікою, основними фондами, які не потребують швидкої заміни і темпи амортизації уповільнюються і стабілізуються, стають меншими, ніж темпи зміни ВВП.

Слід зауважити, що прискорена амортизація збільшує темпи амортизації, але не змінює капіталомісткість виробництва. Тоді як нова техніка може збільшувати капіталомісткість, якщо її вартість зростає темпами вищими, ніж її продуктивність.

Національний дохід (NI) — це сукупний чистий дохід в економіці, який отримують власники чинників виробництва. Єдиним компонентом ЧВП, який не відбиває поточний внесок економічних ресурсів, є чисті непрямі податки (Т). Тому національний дохід визначається за доходами і має структуру:

            (3.9)

Особистий дохід (РІ) — це отриманий дохід. Частку заробленого працею доходу, а саме: внески на соціальне страхування, податки на прибуток підприємств, нерозподілений прибуток підприємств — домогосподарства фактично не одержують. Але домашні господарства одержують трансфертні платежі (TR), які не є результатом праці. Отже, ососбистий дохід має структуру:

або                  (3.10)

де Wn — заробітна плата без нарахувань на неї; DV — дивіденди власникам акцій; TR — соціальні трансферти.

Особистий дохід у розпорядженні (PDI) — це дохід після сплати особистих податків. Домашні господарства використовують його на споживання (С) та заощадження (S):

            (3.11)

            (3.12)

де TP — особисті податки.

Взаємозв’язок між основними макроекономічними показниками можна зобразити схематично.

По кожному з макроекономічних показників (наприклад по ВВП) аналізуються:

абсолютний приріст

            (3.13)

темпи зростання відносно попереднього року

            (3.14)

або темпи зростання відносно базового року

            (3.15)

темпи приросту:

             (3.16)

Аналіз динаміки ВВП та інших макроекономічних показників у цілому та в розрізі їх складових дозволяє зробити висновки щодо економічного зростання, стагнації або спаду. Причому окремі складові ВВП змінюються різними темпами з різною тенденцією. А це, у свою чергу, зумовлює структурні зрушення в економіці.

Аналіз охоплює також розрахунки ВВП, національного доходу, особистого доходу на душу населення. Це дозволяє визначити рівень життя і зробити зіставлення цього показника по різних країнах.

Наприклад, в Україні ВВП на душу населення приблизно в 9 разів менший, ніж у США. Це дає підстави для формування рекомендацій щодо податкової політики. Якщо в США податкова політика орієнтується на пріоритет оподаткування фізичних осіб, то для України такий підхід не є виправданим.

Найважливішим макроринком є товарний. З нього починається аналіз взаємозв’язків між суб’єктами та окремими ринками на рівні національної економіки. Індикаторами його стану є макроекономічні показники (за СНР):

валовий внутрішній продукт (Gross domestic product)

валовий національний дохід (Gross national income)

чистий внутрішній продукт (Pure domestic product)

національний дохід (National incom)

особистий дохід (Personal income)

особистий дохід у розпорядженні (Personal disposable income)


— ВВП (GDP);


— ВНД (GNI);


— ЧВП (PDP);

— НД (NI);

— ОД (PI);


— ОДР (PDI).

Валовий внутрішній продукт (GDР) — показник сукупного обсягу діяльності суб’єктів господарювання, який, на відміну від валового випуску, не включає виробниче (проміжне) споживання. ВВП — це загальна ринкова вартість кінцевої продукції, виробленої резидентами країни за рік.

Сучасна західна економічна теорія передбачає, що в його створенні беруть участь усі, хто отримує дохід. Але через те що частина доходів отримується в тіньовій економіці, не обліковується статистичними органами і не оподатковується, вирізняють офіційний та неофіційний валовий внутрішній продукт. Спроба статистичних органів включити певну частку неофіційного ВВП до обсягу офіційного призводить до необґрунтованого завищення податкової бази, доходів бюджету, невиконання дохідних статей бюджету.

Тіньова економіка в Україні досягла такого розвитку й поширення, що в поєднанні із загальною криміналізацією суспільства почала загрожувати економічній та національній безпеці України.

Обсяги тіньової економічної діяльності досягли масштабів, за яких її недооцінювання, неврахування призводять до значних помилок у визначенні макроекономічних показників, економічних і фінансових пропорцій.

Сьогодні практично відсутня досить достовірна інформація щодо реальних обсягів тіньової економіки та фінансових ресурсів, що її обслуговують.

За оцінками вчених, експертів, частка тіньової економіки становить понад 40 % реального ВВП (у розвинутих країнах ця величина становить 5—15 % ВВП), а обсяг капіталів, вивезених з України, досягає майже 10 млрд дол. США.

Для оцінки масштабів тіньової економіки використовуються метод стійких взаємозв’язків і монетарний метод.

Метод стійких взаємозв’язків враховує взаємозв’язок між обсягом реального ВВП і витратами ресурсів на одиницю ВВП, тобто енергомісткість, матеріаломісткість тощо. Обсяг ВВП розраховується як результат ділення витрачених ресурсів на нормативну ресурсомісткість. Одержаний таким методом обсяг ВВП зіставляється з офіційним ВВП. Різниця між цими величинами буде визначати обсяг тіньової економіки. Застосовуючи даний метод, треба враховувати прогресивні зміни ресурсомісткості.

За монетарним методом аналізують зміну попиту на готівкові гроші, які в основному використовуються для проведення тіньових операцій. Індикатором зростання тіньової економіки є збільшення попиту на готівкові гроші.

Валовий внутрішній продукт застосовується для визначення рівня і темпів економічного розвитку, продуктивності суспільної праці, рівня життя населення.

Не можна завищувати або занижувати ВВП. Якщо величина ВВП занижена, то:

буде занижена дохідна частина бюджету, що призведе до необґрунтованого зростання дефіциту бюджету;

відбудеться недофінансування економіки, економіка не буде забезпечена потрібною грошовою масою, що призведе до затримки розрахунків між суб’єктами ринку.

Таку ситуацію виправляють шляхом щоквартального корегування ВВП.

Якщо величина ВВП завищена, то:

необґрунтовано зросте грошово-кредитна емісія, що викличе інфляцію;

будуть передбачені нереальні доходи бюджету, що призведе до збільшення незабезпечених доходами бюджетних витрат.

На основі показника ВВП розраховується цілий ряд інших макро­показників. Перший з них — валовий національний дохід (GNI), який відрізняється від ВВП на величину сальдо первинних доходів, що їх виплачено чи одержано резидентами інших країн:

;

Sп.д = Dотр. – Dспл.;

Sп.д ⋛ 0;

.           (3.1)

Оскільки сальдо первинних доходів може бути додатним або від’єм­ним, то ВВП може перевищувати ВНД або, навпаки, бути меншим, ніж ВНД. Ситуація, коли ВВП перевищує ВНД, виникає, якщо сальдо первинних доходів є від’ємним. Це характерно для країн, що розвиваються, оскільки ці країни вимушені сплачувати доходи (відсотки, дивіденди) розвинутим країнам. І навпаки, для розвинутих країн характерним є додатне сальдо первинних доходів і ВНД перевищує ВВП.

Наступним макропоказником є чистий внутрішній продукт (PDP), який за економічним змістом є різницею між ВВП та амортизацією:

            (3.2)

де А — амортизація.

Можна аналізувати структуру ЧВП за доходами й витратами:

(3.3)

де PDPi — чистий внутрішній продукт за доходами; T — чисті непрямі податки (податки мінус субсидії); W — заробітна плата з нарахуваннями на неї; RT — рентні доходи; INT — відсоток, який одержують власники грошового капіталу; DC — прибуток корпорацій (великих підприємств); DP — змішаний дохід (некорпоративний прибуток).

            (3.4)

де PDPе — чистий внутрішній продукт за витратами; С — споживчі витрати; In — чисті інвестиції; G — державні закупівлі; NХ — чистий експорт.

На динаміку ЧВП, таким чином, впливає динаміка ВВП та амортизації. Якщо в країні проводиться політика прискореної амортизації, активно впроваджуються нові технології, здійснюється заміна застарілих основних фондів, то все це веде до нарощування величини амортизації темпами, які перевищують темпи зміни ВВП:

            (3.5)

де t, t – 1 — роки поточний та попередній.

У такому разі динаміка ЧВП буде відставати від динаміки ВВП:

            (3.6)

Ситуація, коли                     (3.7)

,           (3.8)

свідчить про те, що економіка даної країни насичена оновленою технікою, основними фондами, які не потребують швидкої заміни і темпи амортизації уповільнюються і стабілізуються, стають меншими, ніж темпи зміни ВВП.

Слід зауважити, що прискорена амортизація збільшує темпи амортизації, але не змінює капіталомісткість виробництва. Тоді як нова техніка може збільшувати капіталомісткість, якщо її вартість зростає темпами вищими, ніж її продуктивність.

Національний дохід (NI) — це сукупний чистий дохід в економіці, який отримують власники чинників виробництва. Єдиним компонентом ЧВП, який не відбиває поточний внесок економічних ресурсів, є чисті непрямі податки (Т). Тому національний дохід визначається за доходами і має структуру:

            (3.9)

Особистий дохід (РІ) — це отриманий дохід. Частку заробленого працею доходу, а саме: внески на соціальне страхування, податки на прибуток підприємств, нерозподілений прибуток підприємств — домогосподарства фактично не одержують. Але домашні господарства одержують трансфертні платежі (TR), які не є результатом праці. Отже, ососбистий дохід має структуру:

або                  (3.10)

де Wn — заробітна плата без нарахувань на неї; DV — дивіденди власникам акцій; TR — соціальні трансферти.

Особистий дохід у розпорядженні (PDI) — це дохід після сплати особистих податків. Домашні господарства використовують його на споживання (С) та заощадження (S):

            (3.11)

            (3.12)

де TP — особисті податки.

Взаємозв’язок між основними макроекономічними показниками можна зобразити схематично.

По кожному з макроекономічних показників (наприклад по ВВП) аналізуються:

абсолютний приріст

            (3.13)

темпи зростання відносно попереднього року

            (3.14)

або темпи зростання відносно базового року

            (3.15)

темпи приросту:

             (3.16)

Аналіз динаміки ВВП та інших макроекономічних показників у цілому та в розрізі їх складових дозволяє зробити висновки щодо економічного зростання, стагнації або спаду. Причому окремі складові ВВП змінюються різними темпами з різною тенденцією. А це, у свою чергу, зумовлює структурні зрушення в економіці.

Аналіз охоплює також розрахунки ВВП, національного доходу, особистого доходу на душу населення. Це дозволяє визначити рівень життя і зробити зіставлення цього показника по різних країнах.

Наприклад, в Україні ВВП на душу населення приблизно в 9 разів менший, ніж у США. Це дає підстави для формування рекомендацій щодо податкової політики. Якщо в США податкова політика орієнтується на пріоритет оподаткування фізичних осіб, то для України такий підхід не є виправданим.