13.1. Зовнішньоекономічна діяльність: сутність та показники
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66
Сучасні процеси інтернаціоналізації господарського життя, поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва визначають характерні тенденції швидкого зростання зовнішньоекономічних зв’язків темпами, що випереджають темпи зростання ВВП країн — активних учасниць міжнародної діяльності. Вирішення проблеми науково-технічного прогресу потребує значних матеріальних витрат, висококваліфікованих кадрів і стає мож-
ливим у результаті об’єднання зусиль різних країн, їх співпраці. Таким чином, виникає необхідність міжнародного поділу праці, перевагами якого є: підвищення продуктивності праці в країнах-учасницях та ефективності використання власних ресурсів; розширення випуску експортованої продукції та скорочення випуску низькорентабельної, збиткової продукції, яку можливо замінити імпортом; збільшення обсягу ринку товарів і послуг.
На міжнародний поділ праці впливають різні чинники, основними з яких вважаються: рівень економічного розвитку та технологій; кількість населення та кваліфікація робочої сили; ресурси капіталу; природні ресурси та забезпеченість корисними копалинами, географічне положення країни; віддаленість від основних ринків збуту і світових транспортних магістралей; відмінності соціально-економічних умов — особливості історичного розвитку, освітній та культурний рівень населення, традиції тощо.
До найважливіших форм зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням науково-технічного прогресу відносять:
міжнародну торгівлю товарами й послугами;
рух капіталів та іноземні інвестиції;
міграцію робочої сили — переміщення працездатного населення, обумовлене економічними чинниками;
обмін у сфері науки й техніки;
валютно-кредитні відносини;
міжнародні перевезення;
міжнародний туризм; маркетинг; лізинг — довгострокову оренду устаткування; інжиніринг — інженерно-консультаційні та інженерно-будівельні послуги комплексного характеру під час проектування та спорудження промислових об’єктів .
Така діяльність регулюється зовнішньоекономічною політикою держави.
Існують певні показники розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни:
динаміка зовнішньої торгівлі — обсяг товарообігу, експорту, імпорту;
динаміка цін на експортні та імпортні товари;
зміна структури зовнішнього товарообігу;
частка країни у світовому товарообігу;
іноземні інвестиції;
динаміка та структура зовнішнього боргу;
участь у міжнародній спеціалізації;
ефективність роботи зовнішньоторговельних організацій.
Ступінь участі країни у зовнішньоекономічних зв’язках характеризується широким спектром індикаторів, до яких належать:
коефіцієнт відкритості національної економіки — відношення обсягу експорту та імпорту до ВВП;
коефіцієнт покриття імпорту експортом;
частка чистого експорту у ВВП;
товарна структура експорту та імпорту;
товарна структура критичного імпорту;
обсяг експорту та імпорту на душу населення;
частка імпорту в загальному обсязі споживчих товарів;
частка країни у світовій торгівлі (експорті, імпорті);
частка іноземних інвестицій у ВВП;
обсяг і структура іноземних інвестицій;
обсяг виробництва продукції іноземними та спільними підприємствами;
співвідношення між обсягами залученого капіталу та експортом вітчизняного капіталу;
співвідношення цін на зовнішньому та внутрішньому ринках;
енергомісткість і матеріаломісткість експорту;
вплив виробництва експортної продукції на екологію;
частка експорту (імпорту) наукомісткої продукції у загальному обсязі експорту (імпорту).
Сучасні процеси інтернаціоналізації господарського життя, поглиблення спеціалізації та концентрації виробництва визначають характерні тенденції швидкого зростання зовнішньоекономічних зв’язків темпами, що випереджають темпи зростання ВВП країн — активних учасниць міжнародної діяльності. Вирішення проблеми науково-технічного прогресу потребує значних матеріальних витрат, висококваліфікованих кадрів і стає мож-
ливим у результаті об’єднання зусиль різних країн, їх співпраці. Таким чином, виникає необхідність міжнародного поділу праці, перевагами якого є: підвищення продуктивності праці в країнах-учасницях та ефективності використання власних ресурсів; розширення випуску експортованої продукції та скорочення випуску низькорентабельної, збиткової продукції, яку можливо замінити імпортом; збільшення обсягу ринку товарів і послуг.
На міжнародний поділ праці впливають різні чинники, основними з яких вважаються: рівень економічного розвитку та технологій; кількість населення та кваліфікація робочої сили; ресурси капіталу; природні ресурси та забезпеченість корисними копалинами, географічне положення країни; віддаленість від основних ринків збуту і світових транспортних магістралей; відмінності соціально-економічних умов — особливості історичного розвитку, освітній та культурний рівень населення, традиції тощо.
До найважливіших форм зовнішньоекономічної діяльності з урахуванням науково-технічного прогресу відносять:
міжнародну торгівлю товарами й послугами;
рух капіталів та іноземні інвестиції;
міграцію робочої сили — переміщення працездатного населення, обумовлене економічними чинниками;
обмін у сфері науки й техніки;
валютно-кредитні відносини;
міжнародні перевезення;
міжнародний туризм; маркетинг; лізинг — довгострокову оренду устаткування; інжиніринг — інженерно-консультаційні та інженерно-будівельні послуги комплексного характеру під час проектування та спорудження промислових об’єктів .
Така діяльність регулюється зовнішньоекономічною політикою держави.
Існують певні показники розвитку зовнішньоекономічних зв’язків країни:
динаміка зовнішньої торгівлі — обсяг товарообігу, експорту, імпорту;
динаміка цін на експортні та імпортні товари;
зміна структури зовнішнього товарообігу;
частка країни у світовому товарообігу;
іноземні інвестиції;
динаміка та структура зовнішнього боргу;
участь у міжнародній спеціалізації;
ефективність роботи зовнішньоторговельних організацій.
Ступінь участі країни у зовнішньоекономічних зв’язках характеризується широким спектром індикаторів, до яких належать:
коефіцієнт відкритості національної економіки — відношення обсягу експорту та імпорту до ВВП;
коефіцієнт покриття імпорту експортом;
частка чистого експорту у ВВП;
товарна структура експорту та імпорту;
товарна структура критичного імпорту;
обсяг експорту та імпорту на душу населення;
частка імпорту в загальному обсязі споживчих товарів;
частка країни у світовій торгівлі (експорті, імпорті);
частка іноземних інвестицій у ВВП;
обсяг і структура іноземних інвестицій;
обсяг виробництва продукції іноземними та спільними підприємствами;
співвідношення між обсягами залученого капіталу та експортом вітчизняного капіталу;
співвідношення цін на зовнішньому та внутрішньому ринках;
енергомісткість і матеріаломісткість експорту;
вплив виробництва експортної продукції на екологію;
частка експорту (імпорту) наукомісткої продукції у загальному обсязі експорту (імпорту).