10.2. Методика аналізу тенденцій динаміки зайнятості

К оглавлению 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66

Аналіз тенденцій зайнятості охоплює визначення:

динаміки кількості зайнятих:

(10.12)

де ТРЕ — темпи зростання зайнятості; Еt, Еt – 1 — чисельність зайнятих в періоді t і (t – 1);

структури зайнятості — основна діяльність, додаткова робота, неповна зайнятість;

рівня зайнятості РЕ:

(10.13)

динаміки збалансованості робочої сили і робочих місць на рівні галузі або регіону.

На структуру зайнятості впливає інвестиційна, структурна, соціальна політика. Розрахунки галузевої або регіональної структури зайнятих здійснюється за формулами:

	(10.14)
	(10.15)

де kEi, kEj — частка зайнятих в галузі i або в регіоні j в загальній кількості зайнятих; Ei, Ej — кількість зайнятих у галузі i або в регіоні j.

Для аналізу динаміки збалансованості робочої сили і робочих місць на рівні галузі або регіону застосовуються два показники:

оборот робочих місць;

оборот робочої сили.

Галузевий оборот робочих місць, по суті, збігається з динамікою зайнятості. Це пояснюється тим, що в межах певної галузі процеси розширення і скорочення виробництва відбуваються одночасно, що зумовлює постійні коливання зайнятості.

Для характеристики обороту робочих місць розраховуються:

темп створення нових робочих місць Tст;

темп ліквідації робочих місць Tл.

Ці показники визначаються за формулами:

(10.16)

де Nстt — кількість робочих місць, додатково створених у періоді t; Nt – 1 — загальна кількість робочих місць у періоді t – 1.

(10.17)

де Nлt — кількість робочих місць, ліквідованих у періоді t.

Тоді кількість робочих місць у періоді t буде визначатися за формулою:

(10.18)

А різниця між показниками (10.16) і (10.17) буде характеризувати темп зміни зайнятості:

(10.19)

або

(10.20)

Сума зазначених показників визначає оборот робочих місць (ОNt):

(10.21)

або

(10.22)

Економічний зміст цього показника полягає у тому, що він характеризує частку створених та ліквідованих робочих місць поточного року в загальній їх кількості у попередньому році.

Крім обороту робочих місць розраховується також їх надлишковий оборот (ОнNt) за формулою

(10.23)

Останній показник (ОнNt) показує перевищення загального обороту робочих місць над їх кількістю, достатньою для забезпечення необхідного приросту зайнятості:

(10.24)

Умовою достатньої кількості робочих місць для забезпечення необхідного приросту зайнятості є:

	(10.25)
	(10.26)

Відомо, що в попередньому періоді у галузі функціонувало 250 тис. робочих місць. У розрахунковому періоді коефіцієнт приросту створення робочих місць дорівнюватиме 0,75, а кількість ліквідованих робочих місць досягне 4 тис.

Обчислити:

1) кількість створених робочих місць у розрахунковому періоді:

Ncтt = kст· Nt – 1 = 0,35 · 250 = 87,5 тис.;

2) темп ліквідації робочих місць:

;

3) кількість функціонуючих робочих місць у розрахунковому періоді:

Nt = Nt – 1 + Nстt – Nлt = 250 + 87,5 – 4 = 333,5 тис.

4) темп зміни зайнятості:

ТРЕt = Тстt – Tлt = 0,35 – 0,016 = 0,334,

або

;

5) оборот робочих місць:

ОNt = Тстt + Tлt = 0,35 + 0,016 = 0,366;

або

;

6) Надлишковий оборот робочих місць:

ОнNt = ONt – TPЕ = 0,366 – 0,334 = 0,032.

Галузевий оборот робочої сили розраховується за двома показниками:

темп працевлаштування (Тпр);

темп звільнення працюючих (Тзв).

Методика визначення зазначених показників така:

(10.27)

де Uпрt — кількість безробітних, працевлаштованих у періоді t;
Et – 1 — загальна кількість зайнятих у періоді t – 1.

(10.28)

де Езвt — кількість звільнених працівників у періоді t.

Різниця між показниками (10.27 і 10.28) характеризує темп зміни зайнятості:

(10.29)

або

(10.30)

Сума цих показників визначає оборот робочої сили (ОL):

(10.31)

або

(10.32)

Економічний зміст цього показника полягає у тому, що він характеризує частку працевлаштованих і звільнених у поточному році у загальній кількості працюючих у попередньому році.

Зіставлення динаміки робочих місць і робочої сили дозволяє виявити збалансованість між темпами їх зміни на ринку праці. Умовою рівноваги є:

(10.33)

або

(10.34)

Частина робочої сили в розрахунковому періоді може бути не пов’язаною із перерозподілом робочих місць, що характеризується показником «холостого» обороту робочої сили (ОХL):

(10.35)

З метою додаткового порівняння динаміки робочих місць і робочої сили застосовуються ще два показники:

коефіцієнт надлишковості (kнад):

(10.36)

частка «холостого» обороту робочої сили в її обороті (ЧХL):

(10.37)