14.2. Методологія діагностики стану економіки

Одним із пріоритетів макроекономічної політики є забезпечення сталого, пропорційного зростання. Вирішення цієї проблеми потребує передбачення ймовірності виникнення дестабілізуючих процесів, яке базується на використанні системи випереджувальних індикаторів виявлення диспропорцій. У розвинутих країнах для передбачення дестабілізації економіки широко застосовуються прогнозні моделі, які ґрунтуються на випереджувальних показниках. Але такі моделі дають відповідь лише на одне запитання: що очікується у найближчій перспективі — уповільнення чи прискорення, індикаторами чого є ВВП.

Для стабільних економічних систем цього досить, щоб вирішити, які важелі використовувати для підтримання ділової актив­ності. Це пояснюється тим, що в розвинутих економіках усі ринкові механізми налагоджені та діють чітко.

Для країн із перехідною економікою прискорення чи уповільнення розвитку на певному етапі реформування є нормою. Тому спрогнозувати за випереджувальними індикаторами динаміку ВВП для трансформаційних систем є необхідним, але не достатнім елементом діагностики стану економіки. Крім того, якщо в перехідних економіках і відбувається уповільнення або падіння зростання, то причин цьому може бути безліч — від звичайного впливу фаз економічного циклу основних торговельних партнерів до неправильно прийнятих політичних рішень щодо реформування економіки або неефективна дія ще не повністю сформованих ринкових механізмів. Тому іншим елементом, більш необхідним для країн з перехідною економікою, стає система виявлення диспропорцій розвитку, яка в оперативному режимі іден­тифікує проблеми, що можуть призвести до порушення рівноваги. Відповідно до цих проблем розробляються та обґрунтовуються рекомендації та заходи стабілізаційної політики.

Система діагностики стану економіки складається з трьох компонентів (рис. 14.1):

макроекономічного прогнозу;

моніторингової системи виявлення диспропорцій;

рекомендацій економічної політики щодо вирішення виявлених за допомогою перших двох компонентів проблем.

Для прогнозування можуть бути використані різні економіко-математичні моделі. Зокрема, Інститут економічного прогнозування НАН України розробив на замовлення Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції комплексну макроекономічну модель прогнозування соціально-економічного розвитку України на базі системи випереджувальних індикаторів. У цій моделі враховано два індикатори динаміки реального ВВП: зміна сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Зміна сукупного попиту характеризується динамікою споживчих витрат домашніх господарств, загальних заощаджень юридичних та фізичних осіб, витрат закордону на закупівлю експорту. Зміна сукупної пропозиції визначається динамікою: обсягів загаль­ного кредитування економіки та кредитування промисловості; частки довгострокових кредитів; загального обсягу капіталовкладень та капіталовкладень у галузь машинобудування. Зазначені індикатори дозволяють побудувати єдиний інтегральний індекс зміни темпів зростання реального ВВП у прогнозній моделі.

Але прогнозні розрахунки дають змогу оцінити потенційні можливості, які формувалися в економіці, і не дають відповіді, як вони будуть використані. Саме тому прогнозні розрахунки необхідно доповнювати моніторинговою системою виявлення диспропорцій.

Така система в оперативному режимі здатна ідентифікувати проблеми, що можуть призвести до порушення рівноваги. Якщо ж вчасно не звернути на них увагу і не вивчити глибинні причини, то період дестабілізації економіки може виявитись тривалим, а повернення її у вихідний рівноважний стан — неможливим.

Сутність системи виявлення диспропорцій полягає в тому, що проблеми, які обмежують потенційні можливості розвитку (криза, шок), визначаються шляхом щомісячного чи щоквартального моніторингу основних параметрів економічних процесів та їх порівняння із середніми значеннями за певний попередній період (стабільності) і за весь час спостереження. Відхилення цих параметрів від середньостабільного значення будуть вказувати на загострення проблеми або її вирішення.

Оскільки параметри рівноваги притаманні ринкам, а не секторам економіки, система виявлення диспропорцій доповнює секторний поділ ринковим розрізом і має ринково-секторну побудову.

Отже, в результаті використання системи виявлення диспропорцій протягом року в режимі щомісячного чи щоквартального аналізу, включаючи і піврічні оцінки, визначаються параметри макроекономічної рівноваги з оцінкою того, наскільки встановлена рівновага є максимально прийнятною для розвитку секторів економіки та чи існують загрози дестабілізації ситуації.

Для цього система повинна мати два блоки. Перший — це блок індикаторів динамічного моніторингу параметрів розвитку ситуації на макроринках. Другий — блок основних диспропорцій. Тут через відомі з моделі кругообігу ресурсів, продуктів і доходу міжсекторні взаємозв’язки всіх ринків та суб’єктів економіки встановлюються можливі механізми поширення диспропорцій у секторах економіки, а не лише ринках.

Спочатку визначається коло індикаторів першого блоку (табл. 14.1).

На основі наведених у табл. 14.1 складових моніторингової системи блок індикаторів динамічного моніторингу параметрів розвитку ситуації на макроринках може бути представлено схемою (рис. 14.2).

Таблиця 14.1

Складові  моніторингової  системи виявлення  диспропорцій

Найважливішим показником цього блоку є валовий внутріш­ній продукт (ВВП). Всі індикатори фінансового ринку та ринку праці є підпорядкованими і націлені на виявлення проблем в економіці, які негативно впливатимуть на динаміку ВВП та його компонентів.

Ключову позицію (навіть за кількістю індикаторів) займає фінансовий ринок. З того часу, як гроші стали універсальним мірилом вартості, цей ринок завжди відіграватиме найважливішу роль у кругообігу товарів та послуг в економіці. Відібрані індикатори фінансового ринку не лише відображають стан рівноваги, а й характеризують державну політику, спрямовану на досягнення фінансової стабілізації економіки.

У системі індикаторів є показники, що відображають інфляційні процеси, оскільки інфляція в країнах з перехідними економіками перетворюється в одну з найгостріших проблем. Крім того, в цих країнах дана проблема залишається мало вивченою в усій різноманітності її проявів та взаємозв’язків, вона вкрай обмежує набір альтернативних варіантів розвитку економіки в перехідному періоді.

Важливе значення для оцінки розвитку економіки, рівня життя населення мають індикатори ринку праці. І, незважаючи на той факт, що і фінансовий ринок, і ринок праці в моніторинговій системі мають підпорядковане значення, вивчаючи їх динаміку в певному періоді, можна робити висновки щодо ефективності соціальної політики уряду.

Таким чином, протягом року за цією системою індикаторів можна здійснювати динамічний моніторинг як основних парамет­рів економічної рівноваги, так і основних напрямів економічної політики та наслідків їх реалізації. Саме це і дозволяє проводити аналіз проблем в економіці, випереджувальний аналіз виникнення можливих диспропорцій, основні з яких згруповані у другому блоці (див. рис. 14.3).

Це те коло проблем, на які дає можливість звернути увагу система індикаторів. Виходячи з виявлення проблем економіки країни формуються рекомендації щодо напрямів макроекономічної політики з їх вирішення. Для обґрунтування стабалізаційних заходів ураховуються якісні критерії їх оцінки, до яких належать: динаміка ВВП, інвестиції, відношення готівки грошей до депозитів, мультиплікаторів грошового та депозитного: дефіцит бюджету, інфляційні процеси; реакція домашніх господарств, державного та підприємницького секторів.

Економічна безпека визначається таким станом національної економіки, за якого забезпечуються національні інтереси, стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз, здатність до розвитку.

Стратегія економічної безпеки визначається формуванням та обґрунтуванням стратегічних пріоритетів, національних інтересів, засобів і механізмів вирішення проблем.

Складовими економічної безпеки є: економічна незалежність, стійкість і стабільність національної економіки, здатність до прогресу.

У системі економічної безпеки визначальну роль відіграють національні економічні інтереси. Тому важливою є розробка системи показників, які б давали кількісну оцінку соціально-економічного розвитку країни.

Економічна безпека оцінюється за певними критеріями — показниками-індикаторами та їх пороговими величинами, перевищення яких загрожує безпеці країни.

Вирізняють внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці, які ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національ­них економічних інтересів.

Передбачення ймовірності виникнення дестабілізуючих процесів ґрунтується на використанні системи випереджувальних індикаторів виявлення диспропорцій.

Для країн з перехідною економікою прискорення чи уповіль­нення розвитку є нормою. Тому прогнозування динаміки ВВП для трансформаційних економік є важливим, але не достатнім елементом системи діагностики стану економіки. Більш необхідною стає система виявлення диспропорцій розвитку.

Система діагностики стану економіки складається з трьох компонентів: макроекономічного прогнозу, системи виявлення диспропорцій, рекомендацій економічної політики щодо вирішення виявлених проблем.

Система виявлення диспропорцій має два блоки: блок індикаторів динамічного моніторингу параметрів розвитку ситуації на макроринках та блок основних диспропорцій.

Виходячи з виявлення проблем економіки країни, формуються рекомендації щодо напрямів макроекономічної політики з їх вирішення.

У чому полягає сутність економічної безпеки та які її відмінності від національної безпеки?

Охарактеризуйте основні завдання економічної безпеки.

Назвіть та проаналізуйте основні складові економічної безпеки.

Яка методика визначення національних економічних інтересів? Назвіть найбільш пріоритетні інтереси України.

Охарактеризуйте найважливіші критерії економічної безпеки. Наведіть найбільш відомі порогові значення окремих критеріїв.

Що являють собою загрози економічній безпеці країни? Визначте та охарактеризуйте основні внутрішні та зовнішні загрози для економіки України.

Чому в розвинутих країнах для передбачення дестабілізації економіки достатнім є застосування прогнозних моделей, які ґрунтуються на випереджувальних показниках? Чому для країн з перехідною економікою такі прогнозні розрахунки є необхідним, але не достатнім елементом системи діагностики стану економіки?

Визначте та охарактеризуйте кожний компонент системи діагностики стану економіки.

У чому полягає сутність системи виявлення диспропорцій? Чому ця система має ринково-секторну побудову?

Які блоки включає в себе система діагностики стану економіки? Наведіть методику визначення індикаторів кожного блоку.

Одним із пріоритетів макроекономічної політики є забезпечення сталого, пропорційного зростання. Вирішення цієї проблеми потребує передбачення ймовірності виникнення дестабілізуючих процесів, яке базується на використанні системи випереджувальних індикаторів виявлення диспропорцій. У розвинутих країнах для передбачення дестабілізації економіки широко застосовуються прогнозні моделі, які ґрунтуються на випереджувальних показниках. Але такі моделі дають відповідь лише на одне запитання: що очікується у найближчій перспективі — уповільнення чи прискорення, індикаторами чого є ВВП.

Для стабільних економічних систем цього досить, щоб вирішити, які важелі використовувати для підтримання ділової актив­ності. Це пояснюється тим, що в розвинутих економіках усі ринкові механізми налагоджені та діють чітко.

Для країн із перехідною економікою прискорення чи уповільнення розвитку на певному етапі реформування є нормою. Тому спрогнозувати за випереджувальними індикаторами динаміку ВВП для трансформаційних систем є необхідним, але не достатнім елементом діагностики стану економіки. Крім того, якщо в перехідних економіках і відбувається уповільнення або падіння зростання, то причин цьому може бути безліч — від звичайного впливу фаз економічного циклу основних торговельних партнерів до неправильно прийнятих політичних рішень щодо реформування економіки або неефективна дія ще не повністю сформованих ринкових механізмів. Тому іншим елементом, більш необхідним для країн з перехідною економікою, стає система виявлення диспропорцій розвитку, яка в оперативному режимі іден­тифікує проблеми, що можуть призвести до порушення рівноваги. Відповідно до цих проблем розробляються та обґрунтовуються рекомендації та заходи стабілізаційної політики.

Система діагностики стану економіки складається з трьох компонентів (рис. 14.1):

макроекономічного прогнозу;

моніторингової системи виявлення диспропорцій;

рекомендацій економічної політики щодо вирішення виявлених за допомогою перших двох компонентів проблем.

Для прогнозування можуть бути використані різні економіко-математичні моделі. Зокрема, Інститут економічного прогнозування НАН України розробив на замовлення Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції комплексну макроекономічну модель прогнозування соціально-економічного розвитку України на базі системи випереджувальних індикаторів. У цій моделі враховано два індикатори динаміки реального ВВП: зміна сукупного попиту та сукупної пропозиції.

Зміна сукупного попиту характеризується динамікою споживчих витрат домашніх господарств, загальних заощаджень юридичних та фізичних осіб, витрат закордону на закупівлю експорту. Зміна сукупної пропозиції визначається динамікою: обсягів загаль­ного кредитування економіки та кредитування промисловості; частки довгострокових кредитів; загального обсягу капіталовкладень та капіталовкладень у галузь машинобудування. Зазначені індикатори дозволяють побудувати єдиний інтегральний індекс зміни темпів зростання реального ВВП у прогнозній моделі.

Але прогнозні розрахунки дають змогу оцінити потенційні можливості, які формувалися в економіці, і не дають відповіді, як вони будуть використані. Саме тому прогнозні розрахунки необхідно доповнювати моніторинговою системою виявлення диспропорцій.

Така система в оперативному режимі здатна ідентифікувати проблеми, що можуть призвести до порушення рівноваги. Якщо ж вчасно не звернути на них увагу і не вивчити глибинні причини, то період дестабілізації економіки може виявитись тривалим, а повернення її у вихідний рівноважний стан — неможливим.

Сутність системи виявлення диспропорцій полягає в тому, що проблеми, які обмежують потенційні можливості розвитку (криза, шок), визначаються шляхом щомісячного чи щоквартального моніторингу основних параметрів економічних процесів та їх порівняння із середніми значеннями за певний попередній період (стабільності) і за весь час спостереження. Відхилення цих параметрів від середньостабільного значення будуть вказувати на загострення проблеми або її вирішення.

Оскільки параметри рівноваги притаманні ринкам, а не секторам економіки, система виявлення диспропорцій доповнює секторний поділ ринковим розрізом і має ринково-секторну побудову.

Отже, в результаті використання системи виявлення диспропорцій протягом року в режимі щомісячного чи щоквартального аналізу, включаючи і піврічні оцінки, визначаються параметри макроекономічної рівноваги з оцінкою того, наскільки встановлена рівновага є максимально прийнятною для розвитку секторів економіки та чи існують загрози дестабілізації ситуації.

Для цього система повинна мати два блоки. Перший — це блок індикаторів динамічного моніторингу параметрів розвитку ситуації на макроринках. Другий — блок основних диспропорцій. Тут через відомі з моделі кругообігу ресурсів, продуктів і доходу міжсекторні взаємозв’язки всіх ринків та суб’єктів економіки встановлюються можливі механізми поширення диспропорцій у секторах економіки, а не лише ринках.

Спочатку визначається коло індикаторів першого блоку (табл. 14.1).

На основі наведених у табл. 14.1 складових моніторингової системи блок індикаторів динамічного моніторингу параметрів розвитку ситуації на макроринках може бути представлено схемою (рис. 14.2).

Таблиця 14.1

Складові  моніторингової  системи виявлення  диспропорцій

Найважливішим показником цього блоку є валовий внутріш­ній продукт (ВВП). Всі індикатори фінансового ринку та ринку праці є підпорядкованими і націлені на виявлення проблем в економіці, які негативно впливатимуть на динаміку ВВП та його компонентів.

Ключову позицію (навіть за кількістю індикаторів) займає фінансовий ринок. З того часу, як гроші стали універсальним мірилом вартості, цей ринок завжди відіграватиме найважливішу роль у кругообігу товарів та послуг в економіці. Відібрані індикатори фінансового ринку не лише відображають стан рівноваги, а й характеризують державну політику, спрямовану на досягнення фінансової стабілізації економіки.

У системі індикаторів є показники, що відображають інфляційні процеси, оскільки інфляція в країнах з перехідними економіками перетворюється в одну з найгостріших проблем. Крім того, в цих країнах дана проблема залишається мало вивченою в усій різноманітності її проявів та взаємозв’язків, вона вкрай обмежує набір альтернативних варіантів розвитку економіки в перехідному періоді.

Важливе значення для оцінки розвитку економіки, рівня життя населення мають індикатори ринку праці. І, незважаючи на той факт, що і фінансовий ринок, і ринок праці в моніторинговій системі мають підпорядковане значення, вивчаючи їх динаміку в певному періоді, можна робити висновки щодо ефективності соціальної політики уряду.

Таким чином, протягом року за цією системою індикаторів можна здійснювати динамічний моніторинг як основних парамет­рів економічної рівноваги, так і основних напрямів економічної політики та наслідків їх реалізації. Саме це і дозволяє проводити аналіз проблем в економіці, випереджувальний аналіз виникнення можливих диспропорцій, основні з яких згруповані у другому блоці (див. рис. 14.3).

Це те коло проблем, на які дає можливість звернути увагу система індикаторів. Виходячи з виявлення проблем економіки країни формуються рекомендації щодо напрямів макроекономічної політики з їх вирішення. Для обґрунтування стабалізаційних заходів ураховуються якісні критерії їх оцінки, до яких належать: динаміка ВВП, інвестиції, відношення готівки грошей до депозитів, мультиплікаторів грошового та депозитного: дефіцит бюджету, інфляційні процеси; реакція домашніх господарств, державного та підприємницького секторів.

Економічна безпека визначається таким станом національної економіки, за якого забезпечуються національні інтереси, стійкість до внутрішніх та зовнішніх загроз, здатність до розвитку.

Стратегія економічної безпеки визначається формуванням та обґрунтуванням стратегічних пріоритетів, національних інтересів, засобів і механізмів вирішення проблем.

Складовими економічної безпеки є: економічна незалежність, стійкість і стабільність національної економіки, здатність до прогресу.

У системі економічної безпеки визначальну роль відіграють національні економічні інтереси. Тому важливою є розробка системи показників, які б давали кількісну оцінку соціально-економічного розвитку країни.

Економічна безпека оцінюється за певними критеріями — показниками-індикаторами та їх пороговими величинами, перевищення яких загрожує безпеці країни.

Вирізняють внутрішні та зовнішні загрози економічній безпеці, які ускладнюють або унеможливлюють реалізацію національ­них економічних інтересів.

Передбачення ймовірності виникнення дестабілізуючих процесів ґрунтується на використанні системи випереджувальних індикаторів виявлення диспропорцій.

Для країн з перехідною економікою прискорення чи уповіль­нення розвитку є нормою. Тому прогнозування динаміки ВВП для трансформаційних економік є важливим, але не достатнім елементом системи діагностики стану економіки. Більш необхідною стає система виявлення диспропорцій розвитку.

Система діагностики стану економіки складається з трьох компонентів: макроекономічного прогнозу, системи виявлення диспропорцій, рекомендацій економічної політики щодо вирішення виявлених проблем.

Система виявлення диспропорцій має два блоки: блок індикаторів динамічного моніторингу параметрів розвитку ситуації на макроринках та блок основних диспропорцій.

Виходячи з виявлення проблем економіки країни, формуються рекомендації щодо напрямів макроекономічної політики з їх вирішення.

У чому полягає сутність економічної безпеки та які її відмінності від національної безпеки?

Охарактеризуйте основні завдання економічної безпеки.

Назвіть та проаналізуйте основні складові економічної безпеки.

Яка методика визначення національних економічних інтересів? Назвіть найбільш пріоритетні інтереси України.

Охарактеризуйте найважливіші критерії економічної безпеки. Наведіть найбільш відомі порогові значення окремих критеріїв.

Що являють собою загрози економічній безпеці країни? Визначте та охарактеризуйте основні внутрішні та зовнішні загрози для економіки України.

Чому в розвинутих країнах для передбачення дестабілізації економіки достатнім є застосування прогнозних моделей, які ґрунтуються на випереджувальних показниках? Чому для країн з перехідною економікою такі прогнозні розрахунки є необхідним, але не достатнім елементом системи діагностики стану економіки?

Визначте та охарактеризуйте кожний компонент системи діагностики стану економіки.

У чому полягає сутність системи виявлення диспропорцій? Чому ця система має ринково-секторну побудову?

Які блоки включає в себе система діагностики стану економіки? Наведіть методику визначення індикаторів кожного блоку.