10.3. Показники ефективного функціонування ринку праці

До основних показників ефективності функціонування ринку праці належать:

ефективність роботи служби зайнятості;

продуктивність праці.

Ефективність роботи служби зайнятості визначається часткою працевлаштованих безробітних у загальній їх кількості і характеризується коефіцієнтом працевлаштування, наведеним у формулі (9.3):

Чим ближче до одиниці зазначений коефіцієнт, тим ефективніше робота служба зайнятості.

Ринок праці має відкриту та приховану частини. Економічно активне населення, яке шукає роботу, створює пропозицію на відкритому ринку праці, а попит створюється вакантними робочими місцями в економіці.

Прихований ринок праці означає формальну зайнятість. До прихованих безробітних належать працівники, які перебувають в умовах неповної зайнятості: у відпустках з ініціативи адміністрації або працюють у режимі неповного робочого часу. У процесі аналізу визначається їх частка у загальній кількості працюючих:

де kUпр — коефіцієнт прихованого безробіття; ЕН — кількість працівників, які перебувають в умовах неповної зайнятості.

Визначається також динаміка прихованого безробіття:

де ТUпр — темпи зміни прихованого безробіття; t, t – 1 — поточний період t та попередній період t – 1.

На практиці вирізняють явну та неявну форми прихованого безробіття. Згідно з визначенням МОП явна форма пов’язана з вимушеним скороченням робочого часу. Неявна форма пов’язана з неефективною роботою працюючих внаслідок низького рівня продуктивності праці та її оплати. Для аналізу такої форми прихованого безробіття необхідно зіставляти динаміку продуктивнос­ті праці з динамікою кількості зайнятих. Для підвищення ефективності виробництва в національній економіці темпи зміни продуктивності праці повинні випереджати темпи зміни кількості зайнятих.

Продуктивність праці розраховується на рівні:

національної економіки;

галузі;

підприємства.

На рівні національної економіки продуктивність праці LP визначається як співвідношення між вартістю валового внутрішнього продукту та кількістю зайнятих:

Підвищення продуктивності праці є важливим чинником економічного зростання, зумовлює скорочення витрат праці на одиницю продукції, сприяє підвищенню якості продукції та рентабель­ності виробництва.

Показниками ефективного використання робочої сили є:

темпи зростання продуктивності праці;

частка приросту ВВП за рахунок підвищення продуктивнос­ті праці (у відсотках);

вартісний приріст ВВП за рахунок продуктивності праці.

Перший показник визначається як динаміка продуктивності праці:

де ТLP — темп зростання продуктивності праці; LPt, LPt – 1 — рівень продуктивності праці в періоді t та t – 1.

Відсоткова частка приросту ВВП за рахунок зростання продук­тивності праці розраховується за такою методикою:

де ∆GDPLP — частка приросту ВВП за рахунок зростання продук­тивності праці, %; ∆GDPЕ — частка приросту ВВП за рахунок зростання кількості зайнятих, %; ∆GDP — загальне зростання ВВП, %.

У розрахунковому періоді ВВП зросте на 8 %, а продуктивність праці — на 6,7 %. Обчислити частку приросту ВВП окремо за рахунок продуктивності праці та зміни кількості зайнятих.

Розв’язання:

1) зміна кількості зайнятих у розрахунковому періоді (%):

2) зміна ВВП за рахунок продуктивності праці:

3) зміна ВВП за рахунок зміни чисельності зайнятих:

або

.

Якщо відома зміна продуктивності праці та кількості зайнятих, то вартісний приріст ВВП за рахунок кожного з цих чинників визначається за такими формулами:

де ∆GDPLP,t — приріст ВВП за рахунок зміни продуктивності праці, млн грн; ∆GDPЕt — приріст ВВП за рахунок зміни кількос­ті зайнятих, млн грн.

На рівень і динаміку продуктивності праці впливають різні чинники, які можна об’єднати у дві групи:

екстенсивні;

інтенсивні.

До екстенсивних чинників належать тривалість робочого часу та ступінь його використання. Підвищення змінності роботи, зменшення простоїв устаткування зумовлюють зростання продук­тивності праці. Але вплив екстенсивних чинників на продуктивність праці має певну межу — це законодавчо встановлена тривалість робочого дня та робочого тижня.

Інтенсивні чинники визначаються розвитком науково-техніч­ного прогресу, який впливає на віддачу роботи в одиницю часу. Ці чинники включають використання високопродуктивних технологій, нових видів сировини та матеріалів, сучасних ефективних систем управління та організації праці, які сприяють підвищенню кваліфікації працюючих. Інтенсивне зростання продук­тивності праці можливе за умови одночасного підвищення фондовіддачі та зменшення матеріаломісткості виробництва. Інтенсивність праці також має максимальну межу, яка характеризується фізіологічними та психічними можливостями людини.

Аналіз функціонування ринку праці починається з вивчення попиту на робочу силу. Для цього вивчаються чинники й показники попиту. Сукупний попит на ринку праці складається з функціонуючих та вакантних робочих місць.

Пропозицію на ринку праці формують окремі категорії економічно активного населення, які з певних причин перебувають у пошуках роботи.

Нерівновага між попитом і пропозицією зумовлюється дисбалансом між кількістю робочої сили, яка формує пропозицію на ринку праці, і кількістю робочих місць, які визначають попит. Рівновага досягається, коли попит на робочу силу дорівнює її пропозиції.

Для визначення збалансованості ринку праці розраховується коефіцієнт збалансованості. Залежно від значення цього коефіцієнта ринок праці може характеризуватись як працедифіцитний, рівноважний, праценадлишковий.

Професійна підготовка робочої сили здійснюється за напрямами: первинне навчання, перепідготовка, підвищення квалі­фікації.

За коефіцієнтами навантаження і вакантності можна класифікувати безробіття як природне, циклічне або стверджувати про встановлення рівноваги на ринку праці.

Тенденції зайнятості аналізуються показниками динаміки зайнятих, структури та рівня зайнятості, динаміки збалансованості робочих місць і робочої сили.

Оборот робочих місць характеризується темпами створення нових робочих місць і темпами їх ліквідації. Економічний зміст цього показника полягає у тому, що він характеризує частку створених та ліквідованих робочих місць у поточному році в загальній їх кількості у попередньому році.

Для обчислення обороту робочої сили розраховуються темпи працевлаштування та звільнення працюючих. Еко­номічний зміст цього показника полягає у тому, що він характеризує частку працевлаштованих і звільнених у поточному році у загальній кількості працюючих у попередньому році.

Зіставлення динаміки робочих місць та робочої сили дозволяє виявити збалансованість між темпами їх зміни на ринку праці.

«Холостий» оборот робочої сили характеризує таку частину робочої сили, яка в розрахунковому періоді не була пов’язана з перерозподілом робочих місць.

До основних показників ефективності функціонування ринку праці належать показники ефективності роботи служби зайнятості та продуктивності праці.

Ринок праці має відкриту та приховану частини. Прихований ринок праці означає формальну зайнятість. На практиці вирізняють явну та неявну форми прихованого безробіття.

Важливим чинником економічного зростання є підвищення продуктивності праці. Показниками ефективного використання робочої сили є: темпи зростання продуктивності праці, частка приросту ВВП за рахунок підвищення продуктивності праці (у %), вартісний приріст ВВП за рахунок продуктивності праці.

На рівень та динаміку продуктивності праці впливають екстенсивні та інтенсивні чинники. Але вплив зазначених чинників має певну межу. Так, екстенсивні чинники обмежені законодавчо встановленою тривалістю робочого дня та робочого тижня. Максимальна межа інтенсивності праці характеризується фізіологічними та психологічними можливостями людини.

Сформулюйте основні напрями аналізу ринку праці.

Які показники характеризують попит і пропозицію робочої сили на ринку праці? Чим зумовлюється нерівновага між попитом і пропозицією робочої сили?

Які категорії економічно активного населення формують пропозицію на ринку праці?

За якою методикою розраховується коефіцієнт збалансованості ринку праці? Поясніть, коли ринок праці вважається працедефіцитним, збалансованим, праценадлишковим?

За якими напрямами аналізується професійна підготов­ка робочої сили? Наведіть методику аналізу структури та
динаміки професійної підготовки?

Як визначаються коефіцієнти навантаження та вакантності? За якими значеннями цих коефіцієнтів безробіття можна класифікувати як природне або циклічне?

Якщо темпи зростання продуктивності праці ви-
переджають динаміку ВВП, а капіталомісткість виробництва збільшується, то як це впливає на попит на робочу
силу?

Поясніть економічну сутність показників «оборот робочих місць» та «оборот робочої сили». Наведіть методику визначення цих показників. Що характеризує надлишковий оборот робочих місць?

Назвіть показники ефективності функціонування ринку праці. Як визначається коефіцієнт працевлаштування і яким чином він характеризує ефективність роботи служби зайнятості?

Хто належить до прихованого ринку праці? Поясніть сутність явної та неявної форм прихованого безробіття.

За якою методикою розраховується продуктивність праці на рівні національної економіки, частка відсоткового та вартісного приросту ВВП за рахунок продуктивності праці?

Назвіть екстенсивний та інтенсивний чинники продуктивності праці. Які існують обмеження дії цих чин-
ників?

До основних показників ефективності функціонування ринку праці належать:

ефективність роботи служби зайнятості;

продуктивність праці.

Ефективність роботи служби зайнятості визначається часткою працевлаштованих безробітних у загальній їх кількості і характеризується коефіцієнтом працевлаштування, наведеним у формулі (9.3):

Чим ближче до одиниці зазначений коефіцієнт, тим ефективніше робота служба зайнятості.

Ринок праці має відкриту та приховану частини. Економічно активне населення, яке шукає роботу, створює пропозицію на відкритому ринку праці, а попит створюється вакантними робочими місцями в економіці.

Прихований ринок праці означає формальну зайнятість. До прихованих безробітних належать працівники, які перебувають в умовах неповної зайнятості: у відпустках з ініціативи адміністрації або працюють у режимі неповного робочого часу. У процесі аналізу визначається їх частка у загальній кількості працюючих:

де kUпр — коефіцієнт прихованого безробіття; ЕН — кількість працівників, які перебувають в умовах неповної зайнятості.

Визначається також динаміка прихованого безробіття:

де ТUпр — темпи зміни прихованого безробіття; t, t – 1 — поточний період t та попередній період t – 1.

На практиці вирізняють явну та неявну форми прихованого безробіття. Згідно з визначенням МОП явна форма пов’язана з вимушеним скороченням робочого часу. Неявна форма пов’язана з неефективною роботою працюючих внаслідок низького рівня продуктивності праці та її оплати. Для аналізу такої форми прихованого безробіття необхідно зіставляти динаміку продуктивнос­ті праці з динамікою кількості зайнятих. Для підвищення ефективності виробництва в національній економіці темпи зміни продуктивності праці повинні випереджати темпи зміни кількості зайнятих.

Продуктивність праці розраховується на рівні:

національної економіки;

галузі;

підприємства.

На рівні національної економіки продуктивність праці LP визначається як співвідношення між вартістю валового внутрішнього продукту та кількістю зайнятих:

Підвищення продуктивності праці є важливим чинником економічного зростання, зумовлює скорочення витрат праці на одиницю продукції, сприяє підвищенню якості продукції та рентабель­ності виробництва.

Показниками ефективного використання робочої сили є:

темпи зростання продуктивності праці;

частка приросту ВВП за рахунок підвищення продуктивнос­ті праці (у відсотках);

вартісний приріст ВВП за рахунок продуктивності праці.

Перший показник визначається як динаміка продуктивності праці:

де ТLP — темп зростання продуктивності праці; LPt, LPt – 1 — рівень продуктивності праці в періоді t та t – 1.

Відсоткова частка приросту ВВП за рахунок зростання продук­тивності праці розраховується за такою методикою:

де ∆GDPLP — частка приросту ВВП за рахунок зростання продук­тивності праці, %; ∆GDPЕ — частка приросту ВВП за рахунок зростання кількості зайнятих, %; ∆GDP — загальне зростання ВВП, %.

У розрахунковому періоді ВВП зросте на 8 %, а продуктивність праці — на 6,7 %. Обчислити частку приросту ВВП окремо за рахунок продуктивності праці та зміни кількості зайнятих.

Розв’язання:

1) зміна кількості зайнятих у розрахунковому періоді (%):

2) зміна ВВП за рахунок продуктивності праці:

3) зміна ВВП за рахунок зміни чисельності зайнятих:

або

.

Якщо відома зміна продуктивності праці та кількості зайнятих, то вартісний приріст ВВП за рахунок кожного з цих чинників визначається за такими формулами:

де ∆GDPLP,t — приріст ВВП за рахунок зміни продуктивності праці, млн грн; ∆GDPЕt — приріст ВВП за рахунок зміни кількос­ті зайнятих, млн грн.

На рівень і динаміку продуктивності праці впливають різні чинники, які можна об’єднати у дві групи:

екстенсивні;

інтенсивні.

До екстенсивних чинників належать тривалість робочого часу та ступінь його використання. Підвищення змінності роботи, зменшення простоїв устаткування зумовлюють зростання продук­тивності праці. Але вплив екстенсивних чинників на продуктивність праці має певну межу — це законодавчо встановлена тривалість робочого дня та робочого тижня.

Інтенсивні чинники визначаються розвитком науково-техніч­ного прогресу, який впливає на віддачу роботи в одиницю часу. Ці чинники включають використання високопродуктивних технологій, нових видів сировини та матеріалів, сучасних ефективних систем управління та організації праці, які сприяють підвищенню кваліфікації працюючих. Інтенсивне зростання продук­тивності праці можливе за умови одночасного підвищення фондовіддачі та зменшення матеріаломісткості виробництва. Інтенсивність праці також має максимальну межу, яка характеризується фізіологічними та психічними можливостями людини.

Аналіз функціонування ринку праці починається з вивчення попиту на робочу силу. Для цього вивчаються чинники й показники попиту. Сукупний попит на ринку праці складається з функціонуючих та вакантних робочих місць.

Пропозицію на ринку праці формують окремі категорії економічно активного населення, які з певних причин перебувають у пошуках роботи.

Нерівновага між попитом і пропозицією зумовлюється дисбалансом між кількістю робочої сили, яка формує пропозицію на ринку праці, і кількістю робочих місць, які визначають попит. Рівновага досягається, коли попит на робочу силу дорівнює її пропозиції.

Для визначення збалансованості ринку праці розраховується коефіцієнт збалансованості. Залежно від значення цього коефіцієнта ринок праці може характеризуватись як працедифіцитний, рівноважний, праценадлишковий.

Професійна підготовка робочої сили здійснюється за напрямами: первинне навчання, перепідготовка, підвищення квалі­фікації.

За коефіцієнтами навантаження і вакантності можна класифікувати безробіття як природне, циклічне або стверджувати про встановлення рівноваги на ринку праці.

Тенденції зайнятості аналізуються показниками динаміки зайнятих, структури та рівня зайнятості, динаміки збалансованості робочих місць і робочої сили.

Оборот робочих місць характеризується темпами створення нових робочих місць і темпами їх ліквідації. Економічний зміст цього показника полягає у тому, що він характеризує частку створених та ліквідованих робочих місць у поточному році в загальній їх кількості у попередньому році.

Для обчислення обороту робочої сили розраховуються темпи працевлаштування та звільнення працюючих. Еко­номічний зміст цього показника полягає у тому, що він характеризує частку працевлаштованих і звільнених у поточному році у загальній кількості працюючих у попередньому році.

Зіставлення динаміки робочих місць та робочої сили дозволяє виявити збалансованість між темпами їх зміни на ринку праці.

«Холостий» оборот робочої сили характеризує таку частину робочої сили, яка в розрахунковому періоді не була пов’язана з перерозподілом робочих місць.

До основних показників ефективності функціонування ринку праці належать показники ефективності роботи служби зайнятості та продуктивності праці.

Ринок праці має відкриту та приховану частини. Прихований ринок праці означає формальну зайнятість. На практиці вирізняють явну та неявну форми прихованого безробіття.

Важливим чинником економічного зростання є підвищення продуктивності праці. Показниками ефективного використання робочої сили є: темпи зростання продуктивності праці, частка приросту ВВП за рахунок підвищення продуктивності праці (у %), вартісний приріст ВВП за рахунок продуктивності праці.

На рівень та динаміку продуктивності праці впливають екстенсивні та інтенсивні чинники. Але вплив зазначених чинників має певну межу. Так, екстенсивні чинники обмежені законодавчо встановленою тривалістю робочого дня та робочого тижня. Максимальна межа інтенсивності праці характеризується фізіологічними та психологічними можливостями людини.

Сформулюйте основні напрями аналізу ринку праці.

Які показники характеризують попит і пропозицію робочої сили на ринку праці? Чим зумовлюється нерівновага між попитом і пропозицією робочої сили?

Які категорії економічно активного населення формують пропозицію на ринку праці?

За якою методикою розраховується коефіцієнт збалансованості ринку праці? Поясніть, коли ринок праці вважається працедефіцитним, збалансованим, праценадлишковим?

За якими напрямами аналізується професійна підготов­ка робочої сили? Наведіть методику аналізу структури та
динаміки професійної підготовки?

Як визначаються коефіцієнти навантаження та вакантності? За якими значеннями цих коефіцієнтів безробіття можна класифікувати як природне або циклічне?

Якщо темпи зростання продуктивності праці ви-
переджають динаміку ВВП, а капіталомісткість виробництва збільшується, то як це впливає на попит на робочу
силу?

Поясніть економічну сутність показників «оборот робочих місць» та «оборот робочої сили». Наведіть методику визначення цих показників. Що характеризує надлишковий оборот робочих місць?

Назвіть показники ефективності функціонування ринку праці. Як визначається коефіцієнт працевлаштування і яким чином він характеризує ефективність роботи служби зайнятості?

Хто належить до прихованого ринку праці? Поясніть сутність явної та неявної форм прихованого безробіття.

За якою методикою розраховується продуктивність праці на рівні національної економіки, частка відсоткового та вартісного приросту ВВП за рахунок продуктивності праці?

Назвіть екстенсивний та інтенсивний чинники продуктивності праці. Які існують обмеження дії цих чин-
ників?