6.3. Рівновага грошово-кредитного ринку: визначення пропозиції грошей і попиту на них

З макроекономіки відомо, що рівновага на грошовому ринку визначається точкою перетину пропозиції грошей (МS) і попиту на гроші (MD). На рис. 6.2 зображена рівновага на грошовому рин­ку, яка визначає рівноважну відсоткову ставку Ir та рівноважну грошову масу М. Національний банк, змінюючи пропозицію грошей (МS2, МS3), впливає і на зміну рівноваги на грошовому ринку, а також на рівноважну відсоткову ставку (Ir2, Ir3). Методи здійснення політики «дешевих» або «дорогих» грошей розглянуто у відповідному розділі курсу «Макроекономіка».

Отже, рівновага на грошовому ринку досягається за умови

Тому важливим є аналіз чинників, які впливають на пропозицію грошей і попит на гроші.

Пропозиція грошей у поточному періоді () залежить від:

пропозиції грошей у попередньому періоді ();

обсягу купівлі державних цінних паперів, що збільшує пропозицію грошей (ЦПК);

обсягу продажу державних цінних паперів, що зменшує пропозицію грошей (ЦПП);

обсягу національної валюти, витраченої Національним банком на купівлю іноземної валюти, що збільшує пропозицію грошей (ВК);

обсягу національної валюти, одержаної Національним банком від продажу іноземної валюти, що зменшує пропозицію грошей (ВП);

обсягу кредитно-грошової емісії (МСЕ).

Ураховуючи зазначене, пропозицію грошей можна виразити формулою:

де t, t – 1 — поточний період t та попередній період (t – 1).

Введемо позначення: сальдо купівлі-продажу державних цінних паперів (SЦП) та сальдо купівлі-продажу валюти (SВ):

Тоді

З наведеної формули (6.37) окремих розрахунків потребує обсяг грошово-кредитної емісії. До емісії уряд вдається тоді, коли він виявляється неспроможним організувати ефективне оподаткування для забезпечення потрібних видатків з державного бюджету, а також за рахунок емісії знімається інфляційне навантаження.

Загальна кредитна емісія (МСЕ) визначається кредитами:

на покриття дефіциту бюджету (СrБД);

покриття внутрішнього боргу (СrВБ);

рефінансування банків (СrРБ);

купівлю валюти до офіційного валютного резерву (СrВ).

Отже, загальна кредитна емісія розраховується за формулою

Таким чином, пропозиція грошей, враховуючи формули (6.37) і (6.38), може бути визначена так:

Безперечно, існують і інші моделі визначення пропозиції грошей. Більш детально це питання розглядається макроекономічною теорією.

Для визначення попиту на гроші (МD) використовується, як правило, формула І. Фішера:

де МD — попит на гроші; V — швидкість обертання грошей; Р — середній рівень цін; Y — обсяг реального ВВП.

Інший варіант кількісного визначення попиту на гроші запропонував представник кембриджської школи А. Пігу:

де k — частка річних доходів (від Р · Y), яку бажають мати суб’єкти ринку в грошовій формі.

За своєю сутністю коефіцієнт k є оберненим відносно швидкості обігу грошей , тому принципової різниці між варіантами кількісної теорії Фішера і Пігу не існує.

Відомі також інші моделі, зокрема модель попиту на гроші Баумоля—Тобіна.

З макроекономіки відомо, що рівновага на грошовому ринку визначається точкою перетину пропозиції грошей (МS) і попиту на гроші (MD). На рис. 6.2 зображена рівновага на грошовому рин­ку, яка визначає рівноважну відсоткову ставку Ir та рівноважну грошову масу М. Національний банк, змінюючи пропозицію грошей (МS2, МS3), впливає і на зміну рівноваги на грошовому ринку, а також на рівноважну відсоткову ставку (Ir2, Ir3). Методи здійснення політики «дешевих» або «дорогих» грошей розглянуто у відповідному розділі курсу «Макроекономіка».

Отже, рівновага на грошовому ринку досягається за умови

Тому важливим є аналіз чинників, які впливають на пропозицію грошей і попит на гроші.

Пропозиція грошей у поточному періоді () залежить від:

пропозиції грошей у попередньому періоді ();

обсягу купівлі державних цінних паперів, що збільшує пропозицію грошей (ЦПК);

обсягу продажу державних цінних паперів, що зменшує пропозицію грошей (ЦПП);

обсягу національної валюти, витраченої Національним банком на купівлю іноземної валюти, що збільшує пропозицію грошей (ВК);

обсягу національної валюти, одержаної Національним банком від продажу іноземної валюти, що зменшує пропозицію грошей (ВП);

обсягу кредитно-грошової емісії (МСЕ).

Ураховуючи зазначене, пропозицію грошей можна виразити формулою:

де t, t – 1 — поточний період t та попередній період (t – 1).

Введемо позначення: сальдо купівлі-продажу державних цінних паперів (SЦП) та сальдо купівлі-продажу валюти (SВ):

Тоді

З наведеної формули (6.37) окремих розрахунків потребує обсяг грошово-кредитної емісії. До емісії уряд вдається тоді, коли він виявляється неспроможним організувати ефективне оподаткування для забезпечення потрібних видатків з державного бюджету, а також за рахунок емісії знімається інфляційне навантаження.

Загальна кредитна емісія (МСЕ) визначається кредитами:

на покриття дефіциту бюджету (СrБД);

покриття внутрішнього боргу (СrВБ);

рефінансування банків (СrРБ);

купівлю валюти до офіційного валютного резерву (СrВ).

Отже, загальна кредитна емісія розраховується за формулою

Таким чином, пропозиція грошей, враховуючи формули (6.37) і (6.38), може бути визначена так:

Безперечно, існують і інші моделі визначення пропозиції грошей. Більш детально це питання розглядається макроекономічною теорією.

Для визначення попиту на гроші (МD) використовується, як правило, формула І. Фішера:

де МD — попит на гроші; V — швидкість обертання грошей; Р — середній рівень цін; Y — обсяг реального ВВП.

Інший варіант кількісного визначення попиту на гроші запропонував представник кембриджської школи А. Пігу:

де k — частка річних доходів (від Р · Y), яку бажають мати суб’єкти ринку в грошовій формі.

За своєю сутністю коефіцієнт k є оберненим відносно швидкості обігу грошей , тому принципової різниці між варіантами кількісної теорії Фішера і Пігу не існує.

Відомі також інші моделі, зокрема модель попиту на гроші Баумоля—Тобіна.