5.2. Аналіз розвитку сільського господарства

К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 

Сільське господарство розглядається як галузь агропромислового комплексу. Основними показниками стану галузі є:

валова продукція сільського господарства у вартісному вимірі;

виробництво основних видів продукції рослинництва і тваринництва у натуральному вимірі;

сільськогосподарське виробництво за формами власності;

кількість зайнятих у сільському господарстві та його окремих галузях;

забезпеченість сільського господарства матеріально-техніч­ними ресурсами.

Крім зазначених показників, важливими для аналізу є такі, що характеризують ступінь сприяння з боку держави розвитку сільського господарства. Серед них вирізняють специфічні та узагальнюючі показники. Перші, у свою чергу, поділяються на абсолютні та відносні. Так, до абсолютних показників належать: загальний обсяг бюджетних асигнувань на розвиток сільського господарства; обсяг субсидій і дотацій сільському господарству (у т. ч. по галузях); обсяг пільгових кредитів сільському господарству; розрахункова сума податкових пільг, наданих сільськогосподарським підприємствам; обсяг централізованих капіталовкладень у галузі сільського господарства.

Аналіз доповнюється відносними специфічними показниками: частка бюджетних асигнувань на розвиток сільського господарства у ВВП та у НД; частка субсидій і дотацій у ВВП та НД; зіставлення суми податків, сплачених сільським господарством, з валовою продукцією галузі, з одержаними субсидіями і дотаціями, з доходами державного бюджету (враховуючи тільки державні податки); частка пільгових кредитів у загальній сумі бюджетних асигнувань на сільськогосподарські цілі; структура і частка централізованих капіталовкладень на розвиток галузі у загальній сумі бюджетних витрат на сільське господарство; зіставлення централізованих капіталовкладень із загальним обсягом інвестицій у сільське господарство.

Узагальнюючі показники охоплюють: установлення державою цін на сільськогосподарську продукцію та продукцію для сіль-
ського господарства; надання державою послуг сільськогосподарським виробникам за цінами, нижчими за ринкові; протекціоністські заходи — встановлення імпортних квот на аналогічну сільсько­господарську продукцію, субсидіювання експорту; державне страхування сільськогосподарських виробників.

Аналіз розвитку сільського господарства здійснюється також поетапно.

На першому етапі аналізуються частка сільськогосподарської продукції у ВВП, тенденції її зміни.

(5.12)

де αс.г — частка сільськогосподарської продукції у ВВП в році t; ВВПс.гt — обсяг валового внутрішнього продукту (валової дода-
ної вартості) сільського господарства в році t; ВВПt — валовий внутрішній продукт загалом по економіці в році t.

Оскільки сільське господарство складається з двох основних галузей — рослинництва і тваринництва, на цьому етапі визначається також галузева структура сільського господарства та аналізуються тенденції її зміни.

(5.13)

(5.14)

де αр αтв — частка рослинництва і тваринництва у валовій продукції сільського господарства; ВПрt, ВПтвt — обсяг валового продукту рослинництва і тваринництва в році t; ВПтвt — валова продукція сільського господарства в році t.

Динаміка структурних зрушень у сільському господарстві розраховується за формулами:

(5.15)

(5.16)

(5.17)

деΔαр Δαтв — приріст частки рослинництва і тваринництва у валовій продукції сільського господарства; ΔВПр, ΔВПтв — приріст валового продукту рослинництва і тваринництва; ΔВПс.г — приріст валової продукції сільського господарства.

Якщо приріст частки певної галузі (Δαр Δαтв) перевищує 100 %, це означає, що структурні зрушення відбуваються на користь цієї галузі, приріст її продукції перевищує загальний приріст валової продукції сільського господарства.

Аналіз структурних зрушень у сільському господарстві дозволяє зробити висновки щодо спеціалізації країни у виробництві певних видів продукції рослинництва та тваринництва.

На другому етапі аналізується динаміка сільськогосподарського виробництва в цілому і по окремих галузях. Для цього визначаються показники:

індекс реального обсягу сільськогосподарського виробництва в цілому, по рослинництву та товаринництву;

обсяг і динаміка виробнитцва продукції сільського господарства, рослинництва і тваринництва;

зміна валової продукції сільського господарства за рахунок зміни продуктивності праці та кількості працюючих.

Індекс реального обсягу сільськогосподарського виробництва (Ір.с.г) розраховується по найважливіших видах продукції рослинництва і тваринництва за формулою

(5.18)

де Qjt, Qj(t – 1) — обсяг виробництва j-го виду сільськогосподарської продукції в натуральному вимірі в роках t та (t – 1).

Аналогічно визначаються індекси реального обсягу продукції рослинництва і тваринництва:

(5.19)

(5.20)

де Ір.р, Ір.тв — індекси реального обсягу продукції відповідно рослинництва і тваринництва; Qjрt, Qjр(t – 1) — обсяг виробництва
j-го виду продукції рослинництва в натуральному вимірі в роках t та (t – 1); Qjтвt, Qjтв(t – 1) — обсяг виробництва j-го виду продукції тваринництва в натуральному вимірі в роках t та (t – 1);

Динаміка виробництва сільськогосподарської продукції аналізується по роках у вартісному вимірі в порівнянних цінах:

(5.21)

(5.22)

(5.23)

(5.24)

m + k = n,

(5.25)

де Тс.г, Тр, Ттв — темпи зростання продукції сільського господарства в цілому, рослинництва і тваринництва; Рс.гt, Ррt, Ртвt — ціна
j-го виду продукції сільського господарства в цілому, рослинницт­ва і тваринництва в році t; n — кількість найменувань сільськогосподарської продукції; m — кількість найменувань продукції рослинництва; k — кількість найменувань продукції тваринництва.

Темпи приросту сільськогосподарського виробництва в цілому і по галузях розраховуються в порівнянних цінах за формулами:

(5.26)

(5.27)

(5.28)

де Т'с.г, Т'р, Т'тв — темпи приросту валової продукції сільського господарства, рослинництва і тваринництва.

(5.29)

Вплив продуктивності праці на динаміку валової продукції сільського господарства визначається за формулою

(5.30)

де ± ΔВПс.г.п — зміна («+» — збільшення, «–» — зменшення) валової продукції сільського господарства за рахунок зміни продук­тивності праці; Чб — чисельність працюючих у сільському господарстві в базовому році; ПрПб, ПрПt — продуктивність праці в промисловості в базовому та розрахунковому періоді t.

Зміна валової продукції галузі під впливом зміни чисельності працюючих ± ΔВПс.г.п розраховується так:

(5.31)

де Чt — чисельність працюючих у промисловості в періоді t.

На третьому етапі аналізуються показники розвитку рослинництва і тваринництва.

Рівень розвитку рослинництва аналізується за такими показниками:

загальна площа земель сільськогосподарського користування;

посівні площі;

площі сільськогосподарських земель під основними сіль­ськогосподарськими культурами (зернові, картопля, овочі, кормові тощо);

валовий збір сільськогосподарських культур;

урожайність основних сільськогосподарських культур.

Рівень розвитку тваринництва аналізується за такими показниками:

поголів’я худоби і птиці за окремими видами сільськогосподарських тварин і птиці;

зміна поголів’я худоби і птиці;

поголів’я продуктивної та робочої худоби;

виробництво продукції тваринництва, що не пов’язана із забоєм худоби (молоко, яйця, вовна тощо);

виробництво продукції тваринництва, яка пов’язана із забоєм худоби (м’ясо);

продуктивність сільськогосподарської худоби;

забезпеченість галузі кормами.

На цьому етапі визначається також частка приватного сектору у загальному обсязі виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

Особливістю галузі, яка повинна враховуватись під час її аналізу, є сезонність сільськогосподарських робіт та незбіг внаслідок цього календарного року та сільськогосподарського року. Це стосується насамперед галузі рослинництва, в якій сільськогосподарський рік починається з посівної і закінчується жнивами.

Сезонні коливання у сільському господарстві характеризуються певною амплітудою та розміщенням максимумів відхилень у часі (формулою сезонної хвилі). Вони мають певні складові (трендову, сезонну, випадкову), які аналізуються за допомогою математичних методів згладжування сезонних коливань.

Значення трендових складових для кожного виду продукції сільського господарства використовуються для визначення індексів реального обсягу виробництва, нівельованих від сезонних коливань.

Сільське господарство розглядається як галузь агропромислового комплексу. Основними показниками стану галузі є:

валова продукція сільського господарства у вартісному вимірі;

виробництво основних видів продукції рослинництва і тваринництва у натуральному вимірі;

сільськогосподарське виробництво за формами власності;

кількість зайнятих у сільському господарстві та його окремих галузях;

забезпеченість сільського господарства матеріально-техніч­ними ресурсами.

Крім зазначених показників, важливими для аналізу є такі, що характеризують ступінь сприяння з боку держави розвитку сільського господарства. Серед них вирізняють специфічні та узагальнюючі показники. Перші, у свою чергу, поділяються на абсолютні та відносні. Так, до абсолютних показників належать: загальний обсяг бюджетних асигнувань на розвиток сільського господарства; обсяг субсидій і дотацій сільському господарству (у т. ч. по галузях); обсяг пільгових кредитів сільському господарству; розрахункова сума податкових пільг, наданих сільськогосподарським підприємствам; обсяг централізованих капіталовкладень у галузі сільського господарства.

Аналіз доповнюється відносними специфічними показниками: частка бюджетних асигнувань на розвиток сільського господарства у ВВП та у НД; частка субсидій і дотацій у ВВП та НД; зіставлення суми податків, сплачених сільським господарством, з валовою продукцією галузі, з одержаними субсидіями і дотаціями, з доходами державного бюджету (враховуючи тільки державні податки); частка пільгових кредитів у загальній сумі бюджетних асигнувань на сільськогосподарські цілі; структура і частка централізованих капіталовкладень на розвиток галузі у загальній сумі бюджетних витрат на сільське господарство; зіставлення централізованих капіталовкладень із загальним обсягом інвестицій у сільське господарство.

Узагальнюючі показники охоплюють: установлення державою цін на сільськогосподарську продукцію та продукцію для сіль-
ського господарства; надання державою послуг сільськогосподарським виробникам за цінами, нижчими за ринкові; протекціоністські заходи — встановлення імпортних квот на аналогічну сільсько­господарську продукцію, субсидіювання експорту; державне страхування сільськогосподарських виробників.

Аналіз розвитку сільського господарства здійснюється також поетапно.

На першому етапі аналізуються частка сільськогосподарської продукції у ВВП, тенденції її зміни.

(5.12)

де αс.г — частка сільськогосподарської продукції у ВВП в році t; ВВПс.гt — обсяг валового внутрішнього продукту (валової дода-
ної вартості) сільського господарства в році t; ВВПt — валовий внутрішній продукт загалом по економіці в році t.

Оскільки сільське господарство складається з двох основних галузей — рослинництва і тваринництва, на цьому етапі визначається також галузева структура сільського господарства та аналізуються тенденції її зміни.

(5.13)

(5.14)

де αр αтв — частка рослинництва і тваринництва у валовій продукції сільського господарства; ВПрt, ВПтвt — обсяг валового продукту рослинництва і тваринництва в році t; ВПтвt — валова продукція сільського господарства в році t.

Динаміка структурних зрушень у сільському господарстві розраховується за формулами:

(5.15)

(5.16)

(5.17)

деΔαр Δαтв — приріст частки рослинництва і тваринництва у валовій продукції сільського господарства; ΔВПр, ΔВПтв — приріст валового продукту рослинництва і тваринництва; ΔВПс.г — приріст валової продукції сільського господарства.

Якщо приріст частки певної галузі (Δαр Δαтв) перевищує 100 %, це означає, що структурні зрушення відбуваються на користь цієї галузі, приріст її продукції перевищує загальний приріст валової продукції сільського господарства.

Аналіз структурних зрушень у сільському господарстві дозволяє зробити висновки щодо спеціалізації країни у виробництві певних видів продукції рослинництва та тваринництва.

На другому етапі аналізується динаміка сільськогосподарського виробництва в цілому і по окремих галузях. Для цього визначаються показники:

індекс реального обсягу сільськогосподарського виробництва в цілому, по рослинництву та товаринництву;

обсяг і динаміка виробнитцва продукції сільського господарства, рослинництва і тваринництва;

зміна валової продукції сільського господарства за рахунок зміни продуктивності праці та кількості працюючих.

Індекс реального обсягу сільськогосподарського виробництва (Ір.с.г) розраховується по найважливіших видах продукції рослинництва і тваринництва за формулою

(5.18)

де Qjt, Qj(t – 1) — обсяг виробництва j-го виду сільськогосподарської продукції в натуральному вимірі в роках t та (t – 1).

Аналогічно визначаються індекси реального обсягу продукції рослинництва і тваринництва:

(5.19)

(5.20)

де Ір.р, Ір.тв — індекси реального обсягу продукції відповідно рослинництва і тваринництва; Qjрt, Qjр(t – 1) — обсяг виробництва
j-го виду продукції рослинництва в натуральному вимірі в роках t та (t – 1); Qjтвt, Qjтв(t – 1) — обсяг виробництва j-го виду продукції тваринництва в натуральному вимірі в роках t та (t – 1);

Динаміка виробництва сільськогосподарської продукції аналізується по роках у вартісному вимірі в порівнянних цінах:

(5.21)

(5.22)

(5.23)

(5.24)

m + k = n,

(5.25)

де Тс.г, Тр, Ттв — темпи зростання продукції сільського господарства в цілому, рослинництва і тваринництва; Рс.гt, Ррt, Ртвt — ціна
j-го виду продукції сільського господарства в цілому, рослинницт­ва і тваринництва в році t; n — кількість найменувань сільськогосподарської продукції; m — кількість найменувань продукції рослинництва; k — кількість найменувань продукції тваринництва.

Темпи приросту сільськогосподарського виробництва в цілому і по галузях розраховуються в порівнянних цінах за формулами:

(5.26)

(5.27)

(5.28)

де Т'с.г, Т'р, Т'тв — темпи приросту валової продукції сільського господарства, рослинництва і тваринництва.

(5.29)

Вплив продуктивності праці на динаміку валової продукції сільського господарства визначається за формулою

(5.30)

де ± ΔВПс.г.п — зміна («+» — збільшення, «–» — зменшення) валової продукції сільського господарства за рахунок зміни продук­тивності праці; Чб — чисельність працюючих у сільському господарстві в базовому році; ПрПб, ПрПt — продуктивність праці в промисловості в базовому та розрахунковому періоді t.

Зміна валової продукції галузі під впливом зміни чисельності працюючих ± ΔВПс.г.п розраховується так:

(5.31)

де Чt — чисельність працюючих у промисловості в періоді t.

На третьому етапі аналізуються показники розвитку рослинництва і тваринництва.

Рівень розвитку рослинництва аналізується за такими показниками:

загальна площа земель сільськогосподарського користування;

посівні площі;

площі сільськогосподарських земель під основними сіль­ськогосподарськими культурами (зернові, картопля, овочі, кормові тощо);

валовий збір сільськогосподарських культур;

урожайність основних сільськогосподарських культур.

Рівень розвитку тваринництва аналізується за такими показниками:

поголів’я худоби і птиці за окремими видами сільськогосподарських тварин і птиці;

зміна поголів’я худоби і птиці;

поголів’я продуктивної та робочої худоби;

виробництво продукції тваринництва, що не пов’язана із забоєм худоби (молоко, яйця, вовна тощо);

виробництво продукції тваринництва, яка пов’язана із забоєм худоби (м’ясо);

продуктивність сільськогосподарської худоби;

забезпеченість галузі кормами.

На цьому етапі визначається також частка приватного сектору у загальному обсязі виробництва продукції рослинництва і тваринництва.

Особливістю галузі, яка повинна враховуватись під час її аналізу, є сезонність сільськогосподарських робіт та незбіг внаслідок цього календарного року та сільськогосподарського року. Це стосується насамперед галузі рослинництва, в якій сільськогосподарський рік починається з посівної і закінчується жнивами.

Сезонні коливання у сільському господарстві характеризуються певною амплітудою та розміщенням максимумів відхилень у часі (формулою сезонної хвилі). Вони мають певні складові (трендову, сезонну, випадкову), які аналізуються за допомогою математичних методів згладжування сезонних коливань.

Значення трендових складових для кожного виду продукції сільського господарства використовуються для визначення індексів реального обсягу виробництва, нівельованих від сезонних коливань.