4.1. Характеристика ризиків проектного фінансування

Відхилення сподіваних результатів від середньої або сподіваної величини прийнято називати ризиком. Його також можна розглядати як шанс мати збитки або одержати дохід від інвестування у певний проект. Шанси одержати прибуток чи мати збитки можуть бути високі або низькі, залежно від рівня ризику (непевності сподіваних доходів), що пов’язано із заходами щодо захисту інвестицій. Найпростіше досліджувати та аналізувати ризик, якщо поділити його на дві категорії: рівень ризику та ризик часу.

Рівень ризику можна визначити шляхом порівняння ризикованості тих чи інших вкладень капіталу. Наприклад, ризик мати справу з корпорацією ІВМ значно менший, ніж з невеликою компанією, що виробляє комп’ютери. Таким чином, є фірми більше та менше ризикові. Це надзвичайно важливо, бо менш ризикові компанії можуть надавати кошти під нижчий відсоток, ніж високоризикові.

З фінансового погляду ризик називають зростаючою функ-
цією часу. Тобто, якщо триваліший термін вкладу, то більший ризик. Коли гарантовано, що інвестиції не принесуть збитків і вони вкладаються на короткий період, їх називають безпечними інвестиціями. Якщо гроші вкладаються на довший період, кредитор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу.

Отже, ризик — це можливість того, що відбудеться деяка небажана подія. Зокрема, у підприємницькій діяльності ризик прийнято порівнювати з можливістю втрати підприємством своїх ресурсів, зниженням запланованих доходів або появою додаткових витрат у процесі здійснення певної фінансової чи виробничої діяльності.

Ризик можна розглядати і як іманентну властивість ринкового середовища, у зв’язку з чим ризики можна розподілити на:

виробничий, пов’язаний із можливістю невиконання фірмою своїх зобов’язань перед замовником;

фінансовий, пов’язаний із можливістю невиконання фірмою своїх фінансових зобов’язань перед інвестором унаслідок використання для фінансування діяльності фірми позичкових коштів;

інвестиційний, пов’язаний із можливим знецінюванням інвестиційного портфеля, який складається як із власних, так і з придбаних цінних паперів;

ринковий, пов’язаний із можливістю коливання ринкових відсоткових ставок на фондовому ринку та курсів валют;

політичний, який стосується можливих збитків підприємців та інвесторів внаслідок нестабільної політичної ситуації у країні.

У процесі реалізації підприємством реального інвестиційного проекту виникає проектний ризик. Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для конкретного інвестиційного проекту, то це — ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати очікуваного інвестиційного прибутку в ситуації непевності умов його одержання в кращому випадку, і у гір­шому — втрати вкладеного капіталу.

Проектний ризик можна розглядати і як подію або низку випадкових подій, які наносять шкоду інвестиційному проекту. Випадковість або непередбачуваність настання подій означає немож­ливість точно визначити час та місце виникнення цих збитків. Шкода, заподіяна настанням цих подій, — це погіршення або втрата об’єктом інвестування своїх властивостей.

Таким чином, проектний ризик — це сукупність ризиків, які передбачають загрозу економічній ефективності проекту, що має місце у негативному впливі різних чинників на потоки грошових коштів. Даному ризику властиві такі особливості.

Інтегрований характер. Ризик реального інвестиційного проекту є сукупним поняттям, що інтегрує в собі численні види конкретних інвестиційних ризиків. Тільки на основі оцінки цих конкретних видів можна визначити сукупний рівень ризику інвес­тиційного проекту.

Об’єктивність прояву. Проектний ризик є об’єктивним явищем у функціонуванні будь-якого підприємства, що здійснює реальне інвестування. Він супроводжує реалізацію практично всіх видів реальних інвестиційних проектів, у яких би формах вони не здійснювалися. Хоча низка параметрів проектного ризику залежить від суб’єктивних управлінських рішень щодо проектів, об’єктивна його природа має незмінну тенденцію.

Постадійні особливості на різних стадіях здійснення інвес-
тиційного проекту. Можуть виникати непередбачені ознаки про-
ектного ризику внаслідок зміни умов на стадіях: передпроектній,
інвестиційній, експлуатаційній та ін. Цей чинник ускладнює ви-
значення сукупного проектного ризику.

Високий рівень зв’язку з комерційним ризиком. Інвестиційний прибуток за проектом формується, як правило, на стадії його експлуатації, тобто у процесі операційної діяльності підприємства. Відповідно формування позитивного грошового потоку за проектом відбувається безпосередньо у сфері товарного ринку і прямо пов’язане з ефективністю та ризиком комерційної діяльнос-
ті підприємства. Це визначає високий ступінь взаємозв’язку проект-
ного ризику з комерційним ризиком виробництва.

Висока залежність від тривалості життєвого циклу про-
екту. Цей чинник часу має істотний вплив на загальний рівень
проектного ризику, оскільки залежить від тривалості проекту. За короткостроковими та інвестиційними проектами детермінованість зовнішніх та внутрішніх чинників дозволяє обрати такі параметри реалізації, що генерують найменший рівень ризику.
В той же час довгострокові проекти з тривалим життєвим циклом
вимагають значніших витрат на їх захист.

Високий рівень коливання рівня ризику за подібними (типовими) проектами. Рівень проектного ризику, навіть для однотипних реальних інвестиційних проектів одного і того ж виробництва, не є незмінним і коливається залежно від місцевих умов: природно-кліматичних, геополітичних, інженерно-комунікаційних тощо.

Відсутність достатньої інформаційної бази для оцінки рів­ня ризику. Унікальність параметрів кожного інвестиційного проекту та умов його здійснення не дозволяє використовувати у широкому розумінні економіко-статистичні, аналогові та деякі інші методи оцінки рівня проектного ризику. Пошук необхідної інфор­мації для розрахунку цього показника пов’язаний зі здійсненням додаткових фінансових витрат, залученням інжиніринго-консал­тингових, екаутингових та аудиторських фірм, особливо щодо підготовки та оцінки альтернативних реальних інвестиційних проектів.

Відсутність надійних ринкових індикаторів, що використовуються для оцінки рівня ризику. Якщо у процесі фінансового інвестування підприємство може використовувати систему індикаторів фондового ринку, то на сегментах інвестиційного ринку, пов’язаного з реальним інвестуванням, такі індикатори відсутні. Це знижує можливості одержання надійної оцінки ринкових чинників у розрахунках рівня проектних ризиків.

Суб’єктивність оцінки. Незважаючи на об’єктивну природу проектного ризику як економічного явища, основний оцінювальний його показник — рівень ризику — має суб’єктивний характер. Ця суб’єктивність, тобто нерівнозначність оцінки даного об’єктивного явища, пояснюється розбіжністю повноти й достовірності інформації, що використовується, кваліфікацією інвестиційних менеджерів, їх досвіду у сфері проект-менеджменту та іншими чинниками.

В Україні широко використовується «типова» класифікація проектних ризиків, подана у Методичних рекомендаціях з підготовки інвестиційних проектів, до реалізації яких залучатимуться іноземні інвестори, затверджених колегією Мінекономіки України, протокол від 19 грудня 1994 р., № 7/16 (друга редакція 1999 р.), відповідно до якої усі проектні ризики класифікують за ознаками (рис. 4.1).

Наведена класифікація включає свій набір ризиків залежно від обраного кута зору на проектну діяльність, наявного аналогіч­ного матеріалу з уже реалізованих інвестиційних проектів, а також досвіду спеціалістів, які розробляють матрицю «типових» ризиків проектної діяльності та заходи протидії ним.

Усі проектні ризики притаманні проектному фінансуванню, бо на відміну від інших методів фінансування інвестиційних проектів воно здійснюється лише на основі обліку та управління ризиками, розподілу ризиків між учасниками проекту, а також аналізу та оцінки інвестиційних витрат та отриманих доходів.

Стосовно проектів, які реалізуються цілком або в основному приватними структурами, головним критерієм успішності є комерційна (фінансова) ефективність, а ризиками проектного фінансування є чинники, що загрожують отриманню його основними учасниками запланованого фінансового результату (кредиторами — позичкового відсотка; засновниками та власниками компанії — прибутку; іншими компаньйонами — дивідендів
тощо).

З огляду на особливості та причини виникнення існують різноманітні системи класифікації ризиків проектного фінансування, зокрема залежно від обраних критеріїв оцінки:

класифікація за фазами (етапами) проектної діяльності: на передінвестиційній фазі; інвестиційній (будівельній) фазі; фазі пусконалагоджувальних робіт; а також операційній (виробничій) фазі;

класифікація за критерієм можливості або неможливості для учасників проектної діяльності впливати на чинники знецінення проекту. З цієї позиції ризики поділяють на внутрішні (ендогенні), які можуть виникати на всіх стадіях та етапах реалізації проекту; зовнішні (екзогенні), до яких відносять політичні та форс-мажорні ризики;

класифікація за критерієм можливості захисту від ризиків: ризики, що страхуються через гарантії, резервні фонди або стра­хові компанії; ризики, які застрахувати неможливо або надто дорого.

Аналіз цих класифікацій ризиків дає можливість вирізнити такі «типові» ризики проектної діяльності (табл. 4.1):

ризик учасників проекту;

ризик перевищення кошторисної вартості проекту;

затримка введення проекту в експлуатацію;

виробничий ризик;

ризик, пов’язаний з управлінням;

збутові ризики;

фінансові ризики;

політичні ризики;

форс-мажорні ризики.

Наведена вище класифікація ризиків проектного фінансування є умовною і може розглядатися лише як відправна точка виявлення значних ризиків для кожного конкретного проекту. Ці ризики у кожному конкретному випадку мають визначатися спеціалістами та експертами з урахуванням галузевої належності, мас­штабів, вибраної технології, країни реалізації та інших специ­фічних особливостей проекту (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Характеристика ризиків проектного фінансування

Відхилення сподіваних результатів від середньої або сподіваної величини прийнято називати ризиком. Його також можна розглядати як шанс мати збитки або одержати дохід від інвестування у певний проект. Шанси одержати прибуток чи мати збитки можуть бути високі або низькі, залежно від рівня ризику (непевності сподіваних доходів), що пов’язано із заходами щодо захисту інвестицій. Найпростіше досліджувати та аналізувати ризик, якщо поділити його на дві категорії: рівень ризику та ризик часу.

Рівень ризику можна визначити шляхом порівняння ризикованості тих чи інших вкладень капіталу. Наприклад, ризик мати справу з корпорацією ІВМ значно менший, ніж з невеликою компанією, що виробляє комп’ютери. Таким чином, є фірми більше та менше ризикові. Це надзвичайно важливо, бо менш ризикові компанії можуть надавати кошти під нижчий відсоток, ніж високоризикові.

З фінансового погляду ризик називають зростаючою функ-
цією часу. Тобто, якщо триваліший термін вкладу, то більший ризик. Коли гарантовано, що інвестиції не принесуть збитків і вони вкладаються на короткий період, їх називають безпечними інвестиціями. Якщо гроші вкладаються на довший період, кредитор повинен одержати винагороду за те, що взяв на себе ризик часу.

Отже, ризик — це можливість того, що відбудеться деяка небажана подія. Зокрема, у підприємницькій діяльності ризик прийнято порівнювати з можливістю втрати підприємством своїх ресурсів, зниженням запланованих доходів або появою додаткових витрат у процесі здійснення певної фінансової чи виробничої діяльності.

Ризик можна розглядати і як іманентну властивість ринкового середовища, у зв’язку з чим ризики можна розподілити на:

виробничий, пов’язаний із можливістю невиконання фірмою своїх зобов’язань перед замовником;

фінансовий, пов’язаний із можливістю невиконання фірмою своїх фінансових зобов’язань перед інвестором унаслідок використання для фінансування діяльності фірми позичкових коштів;

інвестиційний, пов’язаний із можливим знецінюванням інвестиційного портфеля, який складається як із власних, так і з придбаних цінних паперів;

ринковий, пов’язаний із можливістю коливання ринкових відсоткових ставок на фондовому ринку та курсів валют;

політичний, який стосується можливих збитків підприємців та інвесторів внаслідок нестабільної політичної ситуації у країні.

У процесі реалізації підприємством реального інвестиційного проекту виникає проектний ризик. Якщо конкретизувати загальне визначення ризику для конкретного інвестиційного проекту, то це — ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати очікуваного інвестиційного прибутку в ситуації непевності умов його одержання в кращому випадку, і у гір­шому — втрати вкладеного капіталу.

Проектний ризик можна розглядати і як подію або низку випадкових подій, які наносять шкоду інвестиційному проекту. Випадковість або непередбачуваність настання подій означає немож­ливість точно визначити час та місце виникнення цих збитків. Шкода, заподіяна настанням цих подій, — це погіршення або втрата об’єктом інвестування своїх властивостей.

Таким чином, проектний ризик — це сукупність ризиків, які передбачають загрозу економічній ефективності проекту, що має місце у негативному впливі різних чинників на потоки грошових коштів. Даному ризику властиві такі особливості.

Інтегрований характер. Ризик реального інвестиційного проекту є сукупним поняттям, що інтегрує в собі численні види конкретних інвестиційних ризиків. Тільки на основі оцінки цих конкретних видів можна визначити сукупний рівень ризику інвес­тиційного проекту.

Об’єктивність прояву. Проектний ризик є об’єктивним явищем у функціонуванні будь-якого підприємства, що здійснює реальне інвестування. Він супроводжує реалізацію практично всіх видів реальних інвестиційних проектів, у яких би формах вони не здійснювалися. Хоча низка параметрів проектного ризику залежить від суб’єктивних управлінських рішень щодо проектів, об’єктивна його природа має незмінну тенденцію.

Постадійні особливості на різних стадіях здійснення інвес-
тиційного проекту. Можуть виникати непередбачені ознаки про-
ектного ризику внаслідок зміни умов на стадіях: передпроектній,
інвестиційній, експлуатаційній та ін. Цей чинник ускладнює ви-
значення сукупного проектного ризику.

Високий рівень зв’язку з комерційним ризиком. Інвестиційний прибуток за проектом формується, як правило, на стадії його експлуатації, тобто у процесі операційної діяльності підприємства. Відповідно формування позитивного грошового потоку за проектом відбувається безпосередньо у сфері товарного ринку і прямо пов’язане з ефективністю та ризиком комерційної діяльнос-
ті підприємства. Це визначає високий ступінь взаємозв’язку проект-
ного ризику з комерційним ризиком виробництва.

Висока залежність від тривалості життєвого циклу про-
екту. Цей чинник часу має істотний вплив на загальний рівень
проектного ризику, оскільки залежить від тривалості проекту. За короткостроковими та інвестиційними проектами детермінованість зовнішніх та внутрішніх чинників дозволяє обрати такі параметри реалізації, що генерують найменший рівень ризику.
В той же час довгострокові проекти з тривалим життєвим циклом
вимагають значніших витрат на їх захист.

Високий рівень коливання рівня ризику за подібними (типовими) проектами. Рівень проектного ризику, навіть для однотипних реальних інвестиційних проектів одного і того ж виробництва, не є незмінним і коливається залежно від місцевих умов: природно-кліматичних, геополітичних, інженерно-комунікаційних тощо.

Відсутність достатньої інформаційної бази для оцінки рів­ня ризику. Унікальність параметрів кожного інвестиційного проекту та умов його здійснення не дозволяє використовувати у широкому розумінні економіко-статистичні, аналогові та деякі інші методи оцінки рівня проектного ризику. Пошук необхідної інфор­мації для розрахунку цього показника пов’язаний зі здійсненням додаткових фінансових витрат, залученням інжиніринго-консал­тингових, екаутингових та аудиторських фірм, особливо щодо підготовки та оцінки альтернативних реальних інвестиційних проектів.

Відсутність надійних ринкових індикаторів, що використовуються для оцінки рівня ризику. Якщо у процесі фінансового інвестування підприємство може використовувати систему індикаторів фондового ринку, то на сегментах інвестиційного ринку, пов’язаного з реальним інвестуванням, такі індикатори відсутні. Це знижує можливості одержання надійної оцінки ринкових чинників у розрахунках рівня проектних ризиків.

Суб’єктивність оцінки. Незважаючи на об’єктивну природу проектного ризику як економічного явища, основний оцінювальний його показник — рівень ризику — має суб’єктивний характер. Ця суб’єктивність, тобто нерівнозначність оцінки даного об’єктивного явища, пояснюється розбіжністю повноти й достовірності інформації, що використовується, кваліфікацією інвестиційних менеджерів, їх досвіду у сфері проект-менеджменту та іншими чинниками.

В Україні широко використовується «типова» класифікація проектних ризиків, подана у Методичних рекомендаціях з підготовки інвестиційних проектів, до реалізації яких залучатимуться іноземні інвестори, затверджених колегією Мінекономіки України, протокол від 19 грудня 1994 р., № 7/16 (друга редакція 1999 р.), відповідно до якої усі проектні ризики класифікують за ознаками (рис. 4.1).

Наведена класифікація включає свій набір ризиків залежно від обраного кута зору на проектну діяльність, наявного аналогіч­ного матеріалу з уже реалізованих інвестиційних проектів, а також досвіду спеціалістів, які розробляють матрицю «типових» ризиків проектної діяльності та заходи протидії ним.

Усі проектні ризики притаманні проектному фінансуванню, бо на відміну від інших методів фінансування інвестиційних проектів воно здійснюється лише на основі обліку та управління ризиками, розподілу ризиків між учасниками проекту, а також аналізу та оцінки інвестиційних витрат та отриманих доходів.

Стосовно проектів, які реалізуються цілком або в основному приватними структурами, головним критерієм успішності є комерційна (фінансова) ефективність, а ризиками проектного фінансування є чинники, що загрожують отриманню його основними учасниками запланованого фінансового результату (кредиторами — позичкового відсотка; засновниками та власниками компанії — прибутку; іншими компаньйонами — дивідендів
тощо).

З огляду на особливості та причини виникнення існують різноманітні системи класифікації ризиків проектного фінансування, зокрема залежно від обраних критеріїв оцінки:

класифікація за фазами (етапами) проектної діяльності: на передінвестиційній фазі; інвестиційній (будівельній) фазі; фазі пусконалагоджувальних робіт; а також операційній (виробничій) фазі;

класифікація за критерієм можливості або неможливості для учасників проектної діяльності впливати на чинники знецінення проекту. З цієї позиції ризики поділяють на внутрішні (ендогенні), які можуть виникати на всіх стадіях та етапах реалізації проекту; зовнішні (екзогенні), до яких відносять політичні та форс-мажорні ризики;

класифікація за критерієм можливості захисту від ризиків: ризики, що страхуються через гарантії, резервні фонди або стра­хові компанії; ризики, які застрахувати неможливо або надто дорого.

Аналіз цих класифікацій ризиків дає можливість вирізнити такі «типові» ризики проектної діяльності (табл. 4.1):

ризик учасників проекту;

ризик перевищення кошторисної вартості проекту;

затримка введення проекту в експлуатацію;

виробничий ризик;

ризик, пов’язаний з управлінням;

збутові ризики;

фінансові ризики;

політичні ризики;

форс-мажорні ризики.

Наведена вище класифікація ризиків проектного фінансування є умовною і може розглядатися лише як відправна точка виявлення значних ризиків для кожного конкретного проекту. Ці ризики у кожному конкретному випадку мають визначатися спеціалістами та експертами з урахуванням галузевої належності, мас­штабів, вибраної технології, країни реалізації та інших специ­фічних особливостей проекту (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Характеристика ризиків проектного фінансування