6.1. Розроблення стратегії формування інвестиційних ресурсів
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
Інвестиційна діяльність підприємства триває, як правило, весь період його існування і тому має здійснюватися з урахуванням певної перспективи. Обґрунтування напрямів цієї діяльності на перспективу являє собою процес розроблення інвестиційної стратегії.
У цілому інвестиційна стратегія — це процес передбачення довгострокових цілей розвитку інвестиційної діяльності та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення на основі прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку як в цілому, так і в окремих його секторах.
Інвестиційна стратегія повинна враховувати по можливості інтереси різних учасників процесу інвестування. Власник капіталу ставить за мету отримати певний рівень прибутку і зберегти вкладений капітал; кредитор — зберегти і повернути кредит; наймані робітники — зберегти роботу, взяти участь у розподілі прибутку; менеджери — досягнення успіху підприємством, подовження його існування; суспільство — збільшити доходи бюджету, зменшити безробіття та інші позитивні результати від інвестицій.
Формування інвестиційної стратегії — це складний творчий процес. Він ґрунтується на прогнозуванні кон’юнктури інвестиційного ринку і умов здійснення інвестиційної діяльності. Складність полягає у тому, що вибір інвестиційної стратегії пов’язаний з пошуком і оцінкою альтернативних варіантів інвестиційних рішень, які найбільше відповідають меті підприємства і перспективам його розвитку. Певні складності є і в тому, що інвестиційна стратегія не є незмінною, а потребує постійного перегляду з урахуванням змін зовнішнього середовища, нових можливостей підприємства, що виникають.
Інвестиційна стратегія визначає можливості поліпшення результатів господарювання суб’єкта за допомогою інвестицій, тобто окреслює напрями інвестування з метою одержання прибутків і збільшення власних активів. Така стратегія зазвичай називається активною або агресивною, за умови максимальної спрямованості на прибуток. Противагою активній стратегії є пасивна, за якої інвестор прагне забезпечити за рахунок інвестицій непогіршення (у кращому разі) показників своєї господарської діяльності.
Інвестиційна стратегія виходить із базової стратегії економічного розвитку підприємства і повинна узгоджуватися з нею відповідно до етапів впровадження.
У табл. 6.1 наведено взаємозв’язок цілей базової та інвестиційної стратегій упродовж життєвого рівня інвестицій.
Розроблення інвестиційної стратегії підприємства здійснюється за такою схемою:
визначення періоду реалізації інвестиційної стратегії:
прогнозування розвитку економіки в цілому та інвестиційного ринку зокрема;
визначення часових рамок дії гіпотетичної стратегії підприємства;
визначення галузевих особливостей підприємства;
розрахунки можливостей збільшення розміру підприємства, його потужності та темпів розвитку;
накреслення стратегічних цілей інвестиційної діяльності:
завдання щодо забезпечення приросту капіталу;
планування підвищення рівня прибутковості інвестицій і збільшення суми доходу від їх вкладання;
обґрунтування зміни пропорцій у структурі реального та фінансового інвестування;
удосконалення технологічної та відтворювальної структури капітальних вкладень;
удосконалення галузевої та регіональної спрямованості інвестиційних програм;
Таблиця 6.1
Взаємозв’язок цілей базової
та інвестиційної стратегіЙ підприємства
Стадія |
Базова стратегія |
Інвестиційна стратегія |
Народження |
Проникнення на ринок |
Забезпечення достатнього обсягу основного капіталу і початкових обігових коштів |
Дитинство |
Закріплення на ринку |
Завершення формування капіталу (основного і оборотного) |
Юність |
Розширення свого сегмента на ринку |
Розширення діяльності за рахунок формування інвестиційного портфеля |
Рання зрілість |
Суттєве розширення сегмента і регіональна диверсифікація |
Істотне розширення інвестиційного портфеля |
Кінцева зрілість |
Галузева диверсифікація |
Розширення фінансового інвес- |
Старіння |
Забезпечення стабільно- |
Інвестування збереження досяг- |
Відродження |
Істотне оновлення напрямів діяльності і рин- |
Диверсифікація інвестиційного портфеля, додаткове інвестування |
розроблення найдоцільніших шляхів реалізації стратегічних цілей та конкретизація інвестиційної стратегії за періодами її впровадження:
розроблення окремих стратегічних етапів інвестиційної діяльності та узгодження їх з джерелами інвестиційних ресурсів;
зовнішня узгодженість у часі, яка досягається відповідністю інвестиційної стратегії загальній стратегії розвитку підприємства з урахуванням очікуваних змін у кон’юнктурі інвестиційного ринку;
внутрішня узгодженість у часі, тобто відповідність окремих напрямів інвестування одне одному, а також відповідне формування необхідних для цього інвестиційних ресурсів;
оцінювання розробленої інвестиційної стратегії:
узгодженість цілей, напрямів та етапів інвестиційної стратегії з базовою стратегією підприємства;
внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії, тобто узгодженість окремих стратегічних цілей і напрямів інвестиційної діяльності між собою, а також послідовність їх виконання;
узгодженість інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем, тобто відповідність інвестиційної стратегії змінам кон’юнктури інвестиційного ринку;
можливість впровадження інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу, що повинно забезпечити підприємство власними джерелами фінансових ресурсів, а також можливістю залучення необхідних фінансових та матеріальних ресурсів за рахунок інших джерел;
прийнятність рівня ризику, що супроводжує інвестиційну стратегію. При цьому розглядаються рівні основних інвестиційних ризиків і можливі фінансові наслідки для підприємства, шляхи їх компенсації;
результативність інвестиційної стратегії на основі визначення економічної ефективності реалізації інвестиційних програм, а також прогнозування очікуваних результатів, оцінки їх значення для підприємства та держави в цілому.
Таким чином, інвестиційна стратегія відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні розвитку підприємства. Залежно від намірів господарюючого суб’єкта можна передбачити такі компоненти та цілі інвестиційної стратегії (табл. 6.2).
З викладеного випливає, що інвестиційна стратегія поєднує головні цілі інвестиційної політики щодо дохідності, ліквідності, ризику та зростання капіталу; визначає відповідальних за проведення політики та їх обов’язки; передбачає склад активів інвестиційного портфеля, види цінних паперів, їх інвестиційні якості; визначає умови придбання та продажу активів, строки їх зберігання та переміщення з одного портфеля до іншого; правила обліку, додержання нормативів, звітності, комп’ютерного забезпечення; способи управління інвестиційним портфелем та підтримки відповідних пропорцій між первинним та вторинним резервами цінних паперів (активів), їх використанням суворо за призначенням.
Таблиця 6.2
Стратегічні цілі інвестиційної стратегії
Основні компоненти |
Дохідність |
Збільшення капіталу |
Мінімізація ризику |
Ліквідність |
Прогнозування показників та індикаторів ринку |
+ |
+ |
+ |
+ |
Дослідження ринків збуту |
+ |
+ |
+ |
+ |
Навчання та перепідготовка менеджерів |
+ |
+ |
+ |
+ |
Закінчення табл. 6.2
Основні компоненти |
Дохідність |
Збільшення капіталу |
Мінімізація ризику |
Ліквідність |
Прогнозування можливих інвестиційних ризиків |
|
|
+ |
|
Залучення капіталу для інвестування |
+ |
+ |
|
|
Кредитна політика |
|
+ |
|
|
Заходи щодо зменшення ризиків |
|
|
+ |
|
Визначення потенційних партнерів (компаньйонів) |
+ |
|
+ |
|
Дослідження можливостей створення консорціумів та ПФГ |
+ |
+ |
+ |
+ |
Обґрунтування розширення сегмента вітчизняного ринку |
|
+ |
|
|
Дослідження можливостей виходу на міжнародний ринок |
+ |
|
|
|
Розроблення пропозицій щодо конкурентів |
|
|
+ |
|
Реінжинірингові дослідження (планування докорінної перебудови бізнесу) |
+ |
+ |
+ |
+ |
Найважливішим елементом інвестиційної стратегії підприємства є стратегія формування інвестиційних ресурсів підприємства, яка має ґрунтуватися на таких принципах:
урахування перспектив розвитку інвестиційної діяльності. У процесі формування обсягів та структури інвестиційних ресурсів варто враховувати всі стадії інвестиційного процесу — передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну;
забезпечення відповідності обсягу залучених інвестиційних ресурсів обсягу інвестиційних потреб підприємства. Загальна потреба в інвестиційних ресурсах підприємства ґрунтується на розрахунках загальних обсягів реального та фінансового інвестування;
забезпечення оптимальної структури інвестиційних ресурсів з позицій ефективної інвестиційної діяльності, яке повинно створювати фінансову рівновагу розвитку підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності і зменшити ймовірність ризиків у фінансовій сфері;
забезпечення зменшення витрат через удосконалення структури інвестиційних ресурсів з різних джерел. Така мінімізація витрат досягається через управління вартістю капіталу, який залучається до інвестування з метою одержання максимальної суми чистого прибутку;
забезпечення раціонального використання інвестиційних ресурсів у процесі інвестиційної діяльності. Інвестиційні ресурси, які тимчасово не використовуються, можуть втрачати свою вартість з часом. Тому слід передбачити їх знецінення та можливості ліквідації.
Зважаючи на зазначені принципи, підприємство має розробити політику управління процесом формування інвестиційних ресурсів, яка має здійснюватися у такі етапи:
ретроспективний аналіз формування інвестиційних ресурсів підприємства. Його мета — виявлення потенціалу формування інвестиційних ресурсів відповідно до запланованих обсягів інвестицій;
прогнозування потреби у загальному обсязі інвестиційних ресурсів, де визначаються необхідний обсяг фінансових коштів інвестування, загальна потреба в інвестиційних ресурсах для реального інвестування, а також їх потреба за окремими відрізками часу прогнозованого періоду;
прогнозування можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел, у тому числі власних (частина чистого прибутку, амортизаційні відрахування, страхові виплати відшкодування збитків; погашення довгострокових фінансових інвестицій; реінвестиції від продажу основних фондів; мобілізація надлишків оборотних активів); позичкових (кредити, емісія боргових цінних паперів, цільовий державний кредит, податковий інвестиційний кредит, лізинг); залучених (емісія акцій, безоплатні вкладення державних органів і комерційних структур);
визначення ефективних схем та методів фінансування окремих інвестиційних програм і проектів (самофінансування, акціонування, боргове фінансування, фінансування на консорційних засадах, оренда, пільгове фінансування, субсидування, змішане фінансування тощо);
визначення необхідного та граничного обсягу інвестиційних ресурсів із зовнішніх джерел. Обсяг залучення інвестиційних ресурсів із зовнішніх джерел має забезпечити ту частину інвестиційного капіталу, яку не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх власних джерел фінансування. Зокрема, забезпечення задоволення потреби у власних інвестиційних ресурсах із зовнішніх джерел планується за рахунок залучення додаткового пайового капіталу (власників або інших інвесторів), додаткової емісії акцій або за рахунок інших джерел. Якщо сума внутрішніх власних та залучених інвестиційних ресурсів повністю не забезпечує загальну потребу в них у запланованому періоді, то приймається рішення про залучення позичкових коштів. Максимально можливий обсяг такого залучення визначається двома основними умовами:
граничним ефектом фінансового важеля (левериджу), який дає можливість визначити граничний обсяг позичкових коштів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;
забезпеченням достатньої фінансової стійкості підприємства. Вона має здійснюватися не лише з позицій самого підприємства, а й з позицій можливих кредиторів, що забезпечить у подальшому зниження вартості залучення позичкових інвестиційних ресурсів;
оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів з урахуванням мінімізації вартості залучення інвестиційних ресурсів із різних джерел. Така оптимізація здійснюється шляхом розрахунку ціни капіталу підприємства і його фінансової стійкості, а також розрахунку очікуваного прибутку та рентабельності.
Інвестиційна діяльність підприємства триває, як правило, весь період його існування і тому має здійснюватися з урахуванням певної перспективи. Обґрунтування напрямів цієї діяльності на перспективу являє собою процес розроблення інвестиційної стратегії.
У цілому інвестиційна стратегія — це процес передбачення довгострокових цілей розвитку інвестиційної діяльності та вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення на основі прогнозування кон’юнктури інвестиційного ринку як в цілому, так і в окремих його секторах.
Інвестиційна стратегія повинна враховувати по можливості інтереси різних учасників процесу інвестування. Власник капіталу ставить за мету отримати певний рівень прибутку і зберегти вкладений капітал; кредитор — зберегти і повернути кредит; наймані робітники — зберегти роботу, взяти участь у розподілі прибутку; менеджери — досягнення успіху підприємством, подовження його існування; суспільство — збільшити доходи бюджету, зменшити безробіття та інші позитивні результати від інвестицій.
Формування інвестиційної стратегії — це складний творчий процес. Він ґрунтується на прогнозуванні кон’юнктури інвестиційного ринку і умов здійснення інвестиційної діяльності. Складність полягає у тому, що вибір інвестиційної стратегії пов’язаний з пошуком і оцінкою альтернативних варіантів інвестиційних рішень, які найбільше відповідають меті підприємства і перспективам його розвитку. Певні складності є і в тому, що інвестиційна стратегія не є незмінною, а потребує постійного перегляду з урахуванням змін зовнішнього середовища, нових можливостей підприємства, що виникають.
Інвестиційна стратегія визначає можливості поліпшення результатів господарювання суб’єкта за допомогою інвестицій, тобто окреслює напрями інвестування з метою одержання прибутків і збільшення власних активів. Така стратегія зазвичай називається активною або агресивною, за умови максимальної спрямованості на прибуток. Противагою активній стратегії є пасивна, за якої інвестор прагне забезпечити за рахунок інвестицій непогіршення (у кращому разі) показників своєї господарської діяльності.
Інвестиційна стратегія виходить із базової стратегії економічного розвитку підприємства і повинна узгоджуватися з нею відповідно до етапів впровадження.
У табл. 6.1 наведено взаємозв’язок цілей базової та інвестиційної стратегій упродовж життєвого рівня інвестицій.
Розроблення інвестиційної стратегії підприємства здійснюється за такою схемою:
визначення періоду реалізації інвестиційної стратегії:
прогнозування розвитку економіки в цілому та інвестиційного ринку зокрема;
визначення часових рамок дії гіпотетичної стратегії підприємства;
визначення галузевих особливостей підприємства;
розрахунки можливостей збільшення розміру підприємства, його потужності та темпів розвитку;
накреслення стратегічних цілей інвестиційної діяльності:
завдання щодо забезпечення приросту капіталу;
планування підвищення рівня прибутковості інвестицій і збільшення суми доходу від їх вкладання;
обґрунтування зміни пропорцій у структурі реального та фінансового інвестування;
удосконалення технологічної та відтворювальної структури капітальних вкладень;
удосконалення галузевої та регіональної спрямованості інвестиційних програм;
Таблиця 6.1
Взаємозв’язок цілей базової
та інвестиційної стратегіЙ підприємства
Стадія |
Базова стратегія |
Інвестиційна стратегія |
Народження |
Проникнення на ринок |
Забезпечення достатнього обсягу основного капіталу і початкових обігових коштів |
Дитинство |
Закріплення на ринку |
Завершення формування капіталу (основного і оборотного) |
Юність |
Розширення свого сегмента на ринку |
Розширення діяльності за рахунок формування інвестиційного портфеля |
Рання зрілість |
Суттєве розширення сегмента і регіональна диверсифікація |
Істотне розширення інвестиційного портфеля |
Кінцева зрілість |
Галузева диверсифікація |
Розширення фінансового інвес- |
Старіння |
Забезпечення стабільно- |
Інвестування збереження досяг- |
Відродження |
Істотне оновлення напрямів діяльності і рин- |
Диверсифікація інвестиційного портфеля, додаткове інвестування |
розроблення найдоцільніших шляхів реалізації стратегічних цілей та конкретизація інвестиційної стратегії за періодами її впровадження:
розроблення окремих стратегічних етапів інвестиційної діяльності та узгодження їх з джерелами інвестиційних ресурсів;
зовнішня узгодженість у часі, яка досягається відповідністю інвестиційної стратегії загальній стратегії розвитку підприємства з урахуванням очікуваних змін у кон’юнктурі інвестиційного ринку;
внутрішня узгодженість у часі, тобто відповідність окремих напрямів інвестування одне одному, а також відповідне формування необхідних для цього інвестиційних ресурсів;
оцінювання розробленої інвестиційної стратегії:
узгодженість цілей, напрямів та етапів інвестиційної стратегії з базовою стратегією підприємства;
внутрішня збалансованість інвестиційної стратегії, тобто узгодженість окремих стратегічних цілей і напрямів інвестиційної діяльності між собою, а також послідовність їх виконання;
узгодженість інвестиційної стратегії із зовнішнім середовищем, тобто відповідність інвестиційної стратегії змінам кон’юнктури інвестиційного ринку;
можливість впровадження інвестиційної стратегії з урахуванням наявного ресурсного потенціалу, що повинно забезпечити підприємство власними джерелами фінансових ресурсів, а також можливістю залучення необхідних фінансових та матеріальних ресурсів за рахунок інших джерел;
прийнятність рівня ризику, що супроводжує інвестиційну стратегію. При цьому розглядаються рівні основних інвестиційних ризиків і можливі фінансові наслідки для підприємства, шляхи їх компенсації;
результативність інвестиційної стратегії на основі визначення економічної ефективності реалізації інвестиційних програм, а також прогнозування очікуваних результатів, оцінки їх значення для підприємства та держави в цілому.
Таким чином, інвестиційна стратегія відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні розвитку підприємства. Залежно від намірів господарюючого суб’єкта можна передбачити такі компоненти та цілі інвестиційної стратегії (табл. 6.2).
З викладеного випливає, що інвестиційна стратегія поєднує головні цілі інвестиційної політики щодо дохідності, ліквідності, ризику та зростання капіталу; визначає відповідальних за проведення політики та їх обов’язки; передбачає склад активів інвестиційного портфеля, види цінних паперів, їх інвестиційні якості; визначає умови придбання та продажу активів, строки їх зберігання та переміщення з одного портфеля до іншого; правила обліку, додержання нормативів, звітності, комп’ютерного забезпечення; способи управління інвестиційним портфелем та підтримки відповідних пропорцій між первинним та вторинним резервами цінних паперів (активів), їх використанням суворо за призначенням.
Таблиця 6.2
Стратегічні цілі інвестиційної стратегії
Основні компоненти |
Дохідність |
Збільшення капіталу |
Мінімізація ризику |
Ліквідність |
Прогнозування показників та індикаторів ринку |
+ |
+ |
+ |
+ |
Дослідження ринків збуту |
+ |
+ |
+ |
+ |
Навчання та перепідготовка менеджерів |
+ |
+ |
+ |
+ |
Закінчення табл. 6.2
Основні компоненти |
Дохідність |
Збільшення капіталу |
Мінімізація ризику |
Ліквідність |
Прогнозування можливих інвестиційних ризиків |
|
|
+ |
|
Залучення капіталу для інвестування |
+ |
+ |
|
|
Кредитна політика |
|
+ |
|
|
Заходи щодо зменшення ризиків |
|
|
+ |
|
Визначення потенційних партнерів (компаньйонів) |
+ |
|
+ |
|
Дослідження можливостей створення консорціумів та ПФГ |
+ |
+ |
+ |
+ |
Обґрунтування розширення сегмента вітчизняного ринку |
|
+ |
|
|
Дослідження можливостей виходу на міжнародний ринок |
+ |
|
|
|
Розроблення пропозицій щодо конкурентів |
|
|
+ |
|
Реінжинірингові дослідження (планування докорінної перебудови бізнесу) |
+ |
+ |
+ |
+ |
Найважливішим елементом інвестиційної стратегії підприємства є стратегія формування інвестиційних ресурсів підприємства, яка має ґрунтуватися на таких принципах:
урахування перспектив розвитку інвестиційної діяльності. У процесі формування обсягів та структури інвестиційних ресурсів варто враховувати всі стадії інвестиційного процесу — передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну;
забезпечення відповідності обсягу залучених інвестиційних ресурсів обсягу інвестиційних потреб підприємства. Загальна потреба в інвестиційних ресурсах підприємства ґрунтується на розрахунках загальних обсягів реального та фінансового інвестування;
забезпечення оптимальної структури інвестиційних ресурсів з позицій ефективної інвестиційної діяльності, яке повинно створювати фінансову рівновагу розвитку підприємства у процесі здійснення інвестиційної діяльності і зменшити ймовірність ризиків у фінансовій сфері;
забезпечення зменшення витрат через удосконалення структури інвестиційних ресурсів з різних джерел. Така мінімізація витрат досягається через управління вартістю капіталу, який залучається до інвестування з метою одержання максимальної суми чистого прибутку;
забезпечення раціонального використання інвестиційних ресурсів у процесі інвестиційної діяльності. Інвестиційні ресурси, які тимчасово не використовуються, можуть втрачати свою вартість з часом. Тому слід передбачити їх знецінення та можливості ліквідації.
Зважаючи на зазначені принципи, підприємство має розробити політику управління процесом формування інвестиційних ресурсів, яка має здійснюватися у такі етапи:
ретроспективний аналіз формування інвестиційних ресурсів підприємства. Його мета — виявлення потенціалу формування інвестиційних ресурсів відповідно до запланованих обсягів інвестицій;
прогнозування потреби у загальному обсязі інвестиційних ресурсів, де визначаються необхідний обсяг фінансових коштів інвестування, загальна потреба в інвестиційних ресурсах для реального інвестування, а також їх потреба за окремими відрізками часу прогнозованого періоду;
прогнозування можливості формування інвестиційних ресурсів за рахунок різних джерел, у тому числі власних (частина чистого прибутку, амортизаційні відрахування, страхові виплати відшкодування збитків; погашення довгострокових фінансових інвестицій; реінвестиції від продажу основних фондів; мобілізація надлишків оборотних активів); позичкових (кредити, емісія боргових цінних паперів, цільовий державний кредит, податковий інвестиційний кредит, лізинг); залучених (емісія акцій, безоплатні вкладення державних органів і комерційних структур);
визначення ефективних схем та методів фінансування окремих інвестиційних програм і проектів (самофінансування, акціонування, боргове фінансування, фінансування на консорційних засадах, оренда, пільгове фінансування, субсидування, змішане фінансування тощо);
визначення необхідного та граничного обсягу інвестиційних ресурсів із зовнішніх джерел. Обсяг залучення інвестиційних ресурсів із зовнішніх джерел має забезпечити ту частину інвестиційного капіталу, яку не вдалося сформувати за рахунок внутрішніх власних джерел фінансування. Зокрема, забезпечення задоволення потреби у власних інвестиційних ресурсах із зовнішніх джерел планується за рахунок залучення додаткового пайового капіталу (власників або інших інвесторів), додаткової емісії акцій або за рахунок інших джерел. Якщо сума внутрішніх власних та залучених інвестиційних ресурсів повністю не забезпечує загальну потребу в них у запланованому періоді, то приймається рішення про залучення позичкових коштів. Максимально можливий обсяг такого залучення визначається двома основними умовами:
граничним ефектом фінансового важеля (левериджу), який дає можливість визначити граничний обсяг позичкових коштів, що забезпечує ефективне використання власного капіталу;
забезпеченням достатньої фінансової стійкості підприємства. Вона має здійснюватися не лише з позицій самого підприємства, а й з позицій можливих кредиторів, що забезпечить у подальшому зниження вартості залучення позичкових інвестиційних ресурсів;
оптимізація структури джерел формування інвестиційних ресурсів з урахуванням мінімізації вартості залучення інвестиційних ресурсів із різних джерел. Така оптимізація здійснюється шляхом розрахунку ціни капіталу підприємства і його фінансової стійкості, а також розрахунку очікуваного прибутку та рентабельності.