10.1. Сутність інновацій та інноваційного процесу
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49
Життєздатність національної економіки значною мірою визначається масштабами та якістю наукових досліджень і новітніх технологій, що впроваджуються. У зв’язку з цим, у складний для України період становлення ринкових відносин украй важливим є не тільки збереження промислового потенціалу, а й його структурне перетворення з поступовим оновленням окремих ланок виробництва за рахунок використання технологій більш високого рівня — інновацій.
Сьогодні термін «інновація» став широко використовуватися в українській економіці як самостійно, так і для визначення таких споріднених понять, як «інноваційна діяльність», «інноваційний процес», інноваційне рішення» тощо. Уперше цей термін був введений австрійським економістом Й. Шумпетером у працях «Теорія економічного розвитку» (1912 р.) і «Капіталізм, соціалізм і демократія» (1942 р.). Й. Шумпетер зазначає, що інновація є головним джерелом прибутку: «Без розвитку немає прибутку, без прибутку немає розвитку». Таким чином, прибуток виникає з інновації, і вона, у свою чергу, спонукає підприємця вводити все нові й нові інновації і дає йому для цього необхідні кошти.
Слово «інновація» є синонімом нововведення і може використовуватися разом з ним. У літературі зустрічається кілька підходів до визначення сутності інновацій.
В одному разі нововведення характеризується як результат творчого процесу у вигляді нової продукції (техніки), технології, методу тощо; в іншому — як процес введення нових виробів, елементів, підходів, принципів замість діючих.
Інновація — це використання у тій або іншій сфері суспільної діяльності (виробництві, освіті тощо) результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, спрямованих на удосконалення соціально-економічної діяльності. Найважливішою ознакою інновацій в умовах ринкового господарства виступає новизна її споживчих властивостей. Значення терміна «інновація» залежить від конкретної мети дослідження, виміру або аналізу об’єкта.
Інновації можна розглядати і як якісні зміни у виробництві, вони можуть стосуватися техніки, технології, форм організації виробництва і управління. Інновації тісно взаємозв’язані і є якісною основою розвитку продуктивних сил, підвищення ефективності виробництва. За своїм характером інноваційна діяльність — одна з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП) у виробництво та соціальну сферу. Вона передбачає виробництво і поширення принципово нових видів техніки і технологій, реалізацію довгострокових науково-технічних програм, фінансування фундаментальних досліджень.
Характерними рисами інновацій, що відрізняють їх від незначних кількісних
змін у технічній базі виробництва (дрібних техніч-
них удосконалень), є якісний стрибок унаслідок реалізації винаходів (критерій
новизни), а також високий економічний та соціаль-
ний ефект від інновацій (критерій ефективності).
Основними критеріями класифікації інновацій є:
комплексність набору класифікаційних ознак, що враховуються для аналізу та кодування;
можливість кількісного (якісного) визначення критерію;
наукова новизна і практична цінність ознаки класифікації, що застосовується.
З урахуванням данних критеріїв інновації класифікують за ознаками, наведеними у табл. 10.1.
Впровадження інновацій тільки тоді закінчується успіхом, коли ефект для економіки та суспільства (у широкому розумінні) суттєво перевершує поточні витрати, і інновація використовується протягом значного періоду часу. При цьому необхідно враховувати і побічні, другорядні ефекти інновації, які часто чинять негативний вплив, наприклад на навколишнє середовище.
Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 р. № 40-IV інновації — це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.
Значення терміна «інновація» залежить від конкретної мети дослідження, вимірювання або аналізу об’єкта. У зв’язку з цим вирізняють такі основні типи інновацій:
товарна інновація — введення нового продукту;
технологічна інновація — введення нового методу виробництва;
ринкова інновація — створення нового ринку товарів або послуг;
маркетингова інновація — освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;
управлінська інновація — реорганізація структури управління;
соціальна інновація — запровадження заходів щодо покращання життя населення;
екологічна інновація — запровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища.
Таблиця 10.1
Класифікація інновацій
Ознака класифікації |
Види інновацій |
Схема класифікацій |
|
|||
1. Рівень новизни |
1.1. Радикальні (впровадження винаходів, патентів, відкриттів) 1.2. Ординарні (ноу-хау, раціоналізатор- |
|
||||
2. Стадія життєвого циклу товару (ЖЦТ), на якій впроваджується інновація або розробляється нововведення |
Інновації, які впроваджуються на стадії: 2.1. Стратегічного мар- 2.2. НДДКР 2.3. Організаційно-технологічної підготовки 2.4. Виробництва (так- 2.5. Сервісу, що здійснюється виробником |
|
||||
3. Масштаб новиз- |
3.1. Нові у світовому масштабі (відкриття, винаходи, патенти) 3.2. Нові в країні 3.3. Нові в галузі 3.4. Нові для фірми |
|
||||
4. Галузь народного господарства, де впроваджується інновація |
4.1. У сфері науки 4.2. У сфері освіти 4.3. У соціальній сфері (культура, мистецтво, 4.4. У матеріальному виробництві (промисловість, будівництво, сільське господарство тощо) |
|
||||
5. Сфера застосування інновації (но- |
5.1. Інновації для внутрішнього (всередині фірми) застосування 5.2. Нововведення для накопичення на фірмі 5.3. Нововведення |
|
||||
6. Частота застосування інновацій |
6.1. Разові 6.2. Такі, що повторю- |
|
||||
7. Форма нововведення — основи інновації |
7.1. Відкриття, винаходи, патенти 7.2. Раціоналізатор- 7.3. Ноу-хау 7.4. Товарні знаки, тор- 7.5. Нові документи, що описують технологічні, виробничі, управлінсь- |
|
||||
|
8. Вид ефекту, отриманого в результаті впровадження інновації |
8.1. Науково-технічний 8.2. Соціальний 8.3. Екологічний 8.4. Економічний (комерційний) 8.5. Інтегральний |
||||
|
9. Підсистема системи інноваційного менеджменту, в якій впроваджу- |
9.1. Підсистема науко- 9.2. Цільова підсистема 9.3. Забезпечувальна 9.4. Керована підси- 9.5. Керуюча підси- |
||||
Інновації можна також розглядати і як вкладення інвестиційного капіталу в нововведення, які приводять до кількісних або якісних змін в підприємницькій діяльності. Інноваціям передує науково-виробнича діяльність, пов’язана з появою нововведення. Ідея нововведення може бути зароджена як інвенція, ініціація або дифузія інновацій.
Інвенція — це ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання перетворюються в інновацію.
Ініціація — це рекомендації щодо удосконалення науково-технічної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності, метою яких є початок інноваційного процесу або його розвиток.
Дифузія — це процес передачі нововведення комунікаційними каналами між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть виступати ідеї, технології тощо, які є новими для суб’єкта господарювання. Це означає, що дифузія інновації — це поширення вже одного разу освоєної і впровадженої інновації у нових умовах.
У реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведення залежить від таких чинників: спосіб передачі інформації; форма прийняття рішення; властивості соціальної системи; властивості самого нововведення.
Підготовка, обґрунтування, освоєння і контроль за впровадженням нововведення є інноваційною діяльністю.
Інноваційна діяльність — це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів та послуг. Вона включає в себе:
випуск та поширення нових видів техніки та технологій;
прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими термінами окупності витрат;
фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані виробничих сил країни;
розроблення і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, спрямованих на покращання соціального стану населення, екологічної ситуації тощо.
Інноваційна діяльність в цілому втілюється в окремі інноваційні процеси, які охоплюють весь комплекс відносин виробництва та споживання від зародження ідеї до її комерційної реалізації.
У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.
Модель інноваційного процесу включає такі складові структурні етапи, які показано на рис. 10.1.
На відміну від науково-технічного прогресу (НТП) інноваційний процес не завершується впровадженням нової технології і появою нового продукту на ринку. Цей процес не переривається і після впровадження, тому що в міру поширення (дифузії) нововведення удосконалюється, стає більш ефективним, набуває нових споживчих властивостей.
Інноваційний процес у різних сферах діяльності внаслідок розвитку науково-технічного прогресу може проходити різні щодо тривалості і витрат етапи.
У виробничому (інвестиційному) середовищі цей процес проходить стадії:
сертифікації (патентування) ідеї;
наукового і техніко-економічного обґрунтування нового продукту або технології;
експериментального освоєння зразків;
доведення до промислового виробництва;
одержання нового продукту у необхідному обсязі для його комерціалізації.
Враховуючи ці стадії, вирізняють три форми інноваційного процесу:
простий внутрішньоорганізаційний (натуральний);
простий міжорганізаційний (товарний);
розширений.
Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес — це процес створення і використання нововведення у межах однієї організації.
Простий міжорганізаційний інноваційний процес передбачає відокремлення функцій створення і виробництва нововведення від функції його споживання. Це означає, що воно стає предметом купівлі-продажу.
Розширений інноваційний процес знаходить свій вираз у появі нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-початківця, що сприяє за допомогою взаємної конкуренції удосконаленню споживчих якостей товару.
На інвестиційному ринку існує ряд чинників, які безпосередньо впливають на розвиток інноваційних процесів, і які можна умовно поділити на сприятливі та несприятливі (табл. 10.2).
Для подолання негативних чинників інноваційного розвитку сьогодні в Україні головними цілями науково-технічного прогресу має бути:
підвищення ролі наукових і технологічних чинників у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку України;
створення ефективних механізмів збереження, розвитку та ефективного
використання національного науково-технологічно-
го потенціалу;
технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва з метою
нарощування випуску товарів, конкуренто-
спроможних на світовому та внутрішньому ринках;
збільшення експортного потенціалу за рахунок наукомістких галузей виробництва, зменшення залежності економіки від імпорту;
організаційне включення інноваційних чинників до процесу соціально-економічного розвитку держави;
відродження творчої діяльності винахідників та раціоналізаторів виробництва;
розвиток людини як особистості, збереження та захист її здоров’я.
Таблиця 10.2
Класифікація ЧИННИКів розвитку інноваційних процесів
Чинники, які сприяють |
Чинники, які стримують |
економіко-технологічні |
|
Наявність резерву фінансових, матеріально-технічних засобів, прогресивних технологій; наявність необхідної господарської і науково-технічної інфраструктури та матеріальних стимулів інноваційної діяльності |
Нестача коштів для фінансування інвестиційних проектів; відсталість матеріальної і науково-технічної бази, застаріла технологія, відсутність резервних потужностей; переважання інтересів поточного виробництва тощо |
політико-правові |
|
Наявність сприятливих законодавчих заходів (пільг), які заохочують до інвестиційної діяльності, а також державної підтримки інновацій |
Наявність обмежень з боку антимонопольного, податкового, амортизаційно- |
організаційно-управлінські |
|
Гнучкість організаційних структур, демократичний стиль управління, автономія, самопланування, формування цільових проблемних груп |
Застарілі організаційні структури, зайва централізація, авторитарний стиль управління, жорсткість у плануванні, неузгодженість інтересів учасників інноваційних процесів |
соціально-психологічні і культурні |
|
Моральне заохочення, суспільне визнання, забезпечення можливостей самореалізації, звільнення творчої праці, нормальний психологічний клімат у трудовому колективі |
Існування опору змінам, які викликають перебудову роботи, застарілих способів діяльності, традицій, які склалися, а також опір всьому новому, що надходить ззовні |
Життєздатність національної економіки значною мірою визначається масштабами та якістю наукових досліджень і новітніх технологій, що впроваджуються. У зв’язку з цим, у складний для України період становлення ринкових відносин украй важливим є не тільки збереження промислового потенціалу, а й його структурне перетворення з поступовим оновленням окремих ланок виробництва за рахунок використання технологій більш високого рівня — інновацій.
Сьогодні термін «інновація» став широко використовуватися в українській економіці як самостійно, так і для визначення таких споріднених понять, як «інноваційна діяльність», «інноваційний процес», інноваційне рішення» тощо. Уперше цей термін був введений австрійським економістом Й. Шумпетером у працях «Теорія економічного розвитку» (1912 р.) і «Капіталізм, соціалізм і демократія» (1942 р.). Й. Шумпетер зазначає, що інновація є головним джерелом прибутку: «Без розвитку немає прибутку, без прибутку немає розвитку». Таким чином, прибуток виникає з інновації, і вона, у свою чергу, спонукає підприємця вводити все нові й нові інновації і дає йому для цього необхідні кошти.
Слово «інновація» є синонімом нововведення і може використовуватися разом з ним. У літературі зустрічається кілька підходів до визначення сутності інновацій.
В одному разі нововведення характеризується як результат творчого процесу у вигляді нової продукції (техніки), технології, методу тощо; в іншому — як процес введення нових виробів, елементів, підходів, принципів замість діючих.
Інновація — це використання у тій або іншій сфері суспільної діяльності (виробництві, освіті тощо) результатів інтелектуальної праці, технологічних розробок, спрямованих на удосконалення соціально-економічної діяльності. Найважливішою ознакою інновацій в умовах ринкового господарства виступає новизна її споживчих властивостей. Значення терміна «інновація» залежить від конкретної мети дослідження, виміру або аналізу об’єкта.
Інновації можна розглядати і як якісні зміни у виробництві, вони можуть стосуватися техніки, технології, форм організації виробництва і управління. Інновації тісно взаємозв’язані і є якісною основою розвитку продуктивних сил, підвищення ефективності виробництва. За своїм характером інноваційна діяльність — одна з форм інвестиційної діяльності, що здійснюється з метою впровадження досягнень науково-технічного прогресу (НТП) у виробництво та соціальну сферу. Вона передбачає виробництво і поширення принципово нових видів техніки і технологій, реалізацію довгострокових науково-технічних програм, фінансування фундаментальних досліджень.
Характерними рисами інновацій, що відрізняють їх від незначних кількісних
змін у технічній базі виробництва (дрібних техніч-
них удосконалень), є якісний стрибок унаслідок реалізації винаходів (критерій
новизни), а також високий економічний та соціаль-
ний ефект від інновацій (критерій ефективності).
Основними критеріями класифікації інновацій є:
комплексність набору класифікаційних ознак, що враховуються для аналізу та кодування;
можливість кількісного (якісного) визначення критерію;
наукова новизна і практична цінність ознаки класифікації, що застосовується.
З урахуванням данних критеріїв інновації класифікують за ознаками, наведеними у табл. 10.1.
Впровадження інновацій тільки тоді закінчується успіхом, коли ефект для економіки та суспільства (у широкому розумінні) суттєво перевершує поточні витрати, і інновація використовується протягом значного періоду часу. При цьому необхідно враховувати і побічні, другорядні ефекти інновації, які часто чинять негативний вплив, наприклад на навколишнє середовище.
Згідно із Законом України «Про інноваційну діяльність» від 4 липня 2002 р. № 40-IV інновації — це новостворені (застосовані) і (або) вдосконалені конкурентоспроможні технології, продукція або послуги, а також організаційно-технічні рішення виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери.
Значення терміна «інновація» залежить від конкретної мети дослідження, вимірювання або аналізу об’єкта. У зв’язку з цим вирізняють такі основні типи інновацій:
товарна інновація — введення нового продукту;
технологічна інновація — введення нового методу виробництва;
ринкова інновація — створення нового ринку товарів або послуг;
маркетингова інновація — освоєння нового джерела постачання сировини або напівфабрикатів;
управлінська інновація — реорганізація структури управління;
соціальна інновація — запровадження заходів щодо покращання життя населення;
екологічна інновація — запровадження заходів щодо охорони навколишнього середовища.
Таблиця 10.1
Класифікація інновацій
Ознака класифікації |
Види інновацій |
Схема класифікацій |
|
|||
1. Рівень новизни |
1.1. Радикальні (впровадження винаходів, патентів, відкриттів) 1.2. Ординарні (ноу-хау, раціоналізатор- |
|
||||
2. Стадія життєвого циклу товару (ЖЦТ), на якій впроваджується інновація або розробляється нововведення |
Інновації, які впроваджуються на стадії: 2.1. Стратегічного мар- 2.2. НДДКР 2.3. Організаційно-технологічної підготовки 2.4. Виробництва (так- 2.5. Сервісу, що здійснюється виробником |
|
||||
3. Масштаб новиз- |
3.1. Нові у світовому масштабі (відкриття, винаходи, патенти) 3.2. Нові в країні 3.3. Нові в галузі 3.4. Нові для фірми |
|
||||
4. Галузь народного господарства, де впроваджується інновація |
4.1. У сфері науки 4.2. У сфері освіти 4.3. У соціальній сфері (культура, мистецтво, 4.4. У матеріальному виробництві (промисловість, будівництво, сільське господарство тощо) |
|
||||
5. Сфера застосування інновації (но- |
5.1. Інновації для внутрішнього (всередині фірми) застосування 5.2. Нововведення для накопичення на фірмі 5.3. Нововведення |
|
||||
6. Частота застосування інновацій |
6.1. Разові 6.2. Такі, що повторю- |
|
||||
7. Форма нововведення — основи інновації |
7.1. Відкриття, винаходи, патенти 7.2. Раціоналізатор- 7.3. Ноу-хау 7.4. Товарні знаки, тор- 7.5. Нові документи, що описують технологічні, виробничі, управлінсь- |
|
||||
|
8. Вид ефекту, отриманого в результаті впровадження інновації |
8.1. Науково-технічний 8.2. Соціальний 8.3. Екологічний 8.4. Економічний (комерційний) 8.5. Інтегральний |
||||
|
9. Підсистема системи інноваційного менеджменту, в якій впроваджу- |
9.1. Підсистема науко- 9.2. Цільова підсистема 9.3. Забезпечувальна 9.4. Керована підси- 9.5. Керуюча підси- |
||||
Інновації можна також розглядати і як вкладення інвестиційного капіталу в нововведення, які приводять до кількісних або якісних змін в підприємницькій діяльності. Інноваціям передує науково-виробнича діяльність, пов’язана з появою нововведення. Ідея нововведення може бути зароджена як інвенція, ініціація або дифузія інновацій.
Інвенція — це ідея, пропозиція або проект, які після опрацювання перетворюються в інновацію.
Ініціація — це рекомендації щодо удосконалення науково-технічної, організаційної, виробничої або комерційної діяльності, метою яких є початок інноваційного процесу або його розвиток.
Дифузія — це процес передачі нововведення комунікаційними каналами між членами соціальної системи в часі. Нововведеннями можуть виступати ідеї, технології тощо, які є новими для суб’єкта господарювання. Це означає, що дифузія інновації — це поширення вже одного разу освоєної і впровадженої інновації у нових умовах.
У реальних інноваційних процесах швидкість дифузії нововведення залежить від таких чинників: спосіб передачі інформації; форма прийняття рішення; властивості соціальної системи; властивості самого нововведення.
Підготовка, обґрунтування, освоєння і контроль за впровадженням нововведення є інноваційною діяльністю.
Інноваційна діяльність — це діяльність, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоспроможних товарів та послуг. Вона включає в себе:
випуск та поширення нових видів техніки та технологій;
прогресивні міжгалузеві структурні зрушення;
реалізацію довгострокових науково-технічних програм з великими термінами окупності витрат;
фінансування фундаментальних досліджень для здійснення якісних змін у стані виробничих сил країни;
розроблення і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, спрямованих на покращання соціального стану населення, екологічної ситуації тощо.
Інноваційна діяльність в цілому втілюється в окремі інноваційні процеси, які охоплюють весь комплекс відносин виробництва та споживання від зародження ідеї до її комерційної реалізації.
У загальному розумінні інноваційні процеси, що мають місце в будь-якій складній виробничо-господарській системі, є сукупністю прогресивних, якісно нових змін, що безперервно виникають у часі та просторі.
Модель інноваційного процесу включає такі складові структурні етапи, які показано на рис. 10.1.
На відміну від науково-технічного прогресу (НТП) інноваційний процес не завершується впровадженням нової технології і появою нового продукту на ринку. Цей процес не переривається і після впровадження, тому що в міру поширення (дифузії) нововведення удосконалюється, стає більш ефективним, набуває нових споживчих властивостей.
Інноваційний процес у різних сферах діяльності внаслідок розвитку науково-технічного прогресу може проходити різні щодо тривалості і витрат етапи.
У виробничому (інвестиційному) середовищі цей процес проходить стадії:
сертифікації (патентування) ідеї;
наукового і техніко-економічного обґрунтування нового продукту або технології;
експериментального освоєння зразків;
доведення до промислового виробництва;
одержання нового продукту у необхідному обсязі для його комерціалізації.
Враховуючи ці стадії, вирізняють три форми інноваційного процесу:
простий внутрішньоорганізаційний (натуральний);
простий міжорганізаційний (товарний);
розширений.
Простий внутрішньоорганізаційний інноваційний процес — це процес створення і використання нововведення у межах однієї організації.
Простий міжорганізаційний інноваційний процес передбачає відокремлення функцій створення і виробництва нововведення від функції його споживання. Це означає, що воно стає предметом купівлі-продажу.
Розширений інноваційний процес знаходить свій вираз у появі нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника-початківця, що сприяє за допомогою взаємної конкуренції удосконаленню споживчих якостей товару.
На інвестиційному ринку існує ряд чинників, які безпосередньо впливають на розвиток інноваційних процесів, і які можна умовно поділити на сприятливі та несприятливі (табл. 10.2).
Для подолання негативних чинників інноваційного розвитку сьогодні в Україні головними цілями науково-технічного прогресу має бути:
підвищення ролі наукових і технологічних чинників у подоланні кризових явищ у соціально-економічному розвитку України;
створення ефективних механізмів збереження, розвитку та ефективного
використання національного науково-технологічно-
го потенціалу;
технологічне переобладнання і структурна перебудова виробництва з метою
нарощування випуску товарів, конкуренто-
спроможних на світовому та внутрішньому ринках;
збільшення експортного потенціалу за рахунок наукомістких галузей виробництва, зменшення залежності економіки від імпорту;
організаційне включення інноваційних чинників до процесу соціально-економічного розвитку держави;
відродження творчої діяльності винахідників та раціоналізаторів виробництва;
розвиток людини як особистості, збереження та захист її здоров’я.
Таблиця 10.2
Класифікація ЧИННИКів розвитку інноваційних процесів
Чинники, які сприяють |
Чинники, які стримують |
економіко-технологічні |
|
Наявність резерву фінансових, матеріально-технічних засобів, прогресивних технологій; наявність необхідної господарської і науково-технічної інфраструктури та матеріальних стимулів інноваційної діяльності |
Нестача коштів для фінансування інвестиційних проектів; відсталість матеріальної і науково-технічної бази, застаріла технологія, відсутність резервних потужностей; переважання інтересів поточного виробництва тощо |
політико-правові |
|
Наявність сприятливих законодавчих заходів (пільг), які заохочують до інвестиційної діяльності, а також державної підтримки інновацій |
Наявність обмежень з боку антимонопольного, податкового, амортизаційно- |
організаційно-управлінські |
|
Гнучкість організаційних структур, демократичний стиль управління, автономія, самопланування, формування цільових проблемних груп |
Застарілі організаційні структури, зайва централізація, авторитарний стиль управління, жорсткість у плануванні, неузгодженість інтересів учасників інноваційних процесів |
соціально-психологічні і культурні |
|
Моральне заохочення, суспільне визнання, забезпечення можливостей самореалізації, звільнення творчої праці, нормальний психологічний клімат у трудовому колективі |
Існування опору змінам, які викликають перебудову роботи, застарілих способів діяльності, традицій, які склалися, а також опір всьому новому, що надходить ззовні |