10.2. Облік операцій зі сплати та погашення депозиту

К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 

Проценти за депозитом банк може сплачувати:

одночасно з погашенням депозиту;

періодично;

авансом, тобто під час внесення коштів на депозит.

У разі сплати процентів на дату погашення депозиту в обліку виконуються проведення:

на суму процентів:

Д-т рахунків нарахованих витрат за депозитами,

на суму номіналу депозиту:

Д-т рахунка «Депозит»,

на загальну суму:

К-т поточного рахунка депонента, каси або кореспондентського рахунка.

Зрозуміло, що за таким проведенням у бухгалтерському обліку записують загальну суму нарахованих процентів за весь період дії депозитної угоди за будь-яким методом — рівних частин чи актуарним.

Розрахунки, виконані в попередньому прикладі, показують, що загальна сума нарахованих процентів на дату закінчення дії депо­зитної угоди в разі застосування будь-якого із запропонованих методів є незмінною і дорівнює 11051 грн. Інша річ, що застосування різних методів іноді спричиняє не завжди рівномірне навантаження на загальні витрати банку в період строку чинності депозитної угоди, через що порушується механізм дії принципу відповідності.

У разі періодичної сплати нарахованих процентів неодмінно
після дати їх нарахування в банку виконується бухгалтерське проведення:

Д-т рахунка «Нараховані витрати за депозитом»

К-т поточного рахунка, каси або кореспондентського рахунка.

Що ж до вибраної методики капіталізації процентів, то банк періодично переказує нараховані суми на депозитні рахунки, тобто нарощує депозит.

Механізм наведених раніше можливих варіантів сплати процентів дає підстави для такого висновку: в обліковій політиці банку за пріоритетний слід вибрати метод сплати процентів за період.

Третій можливий варіант сплати процентів за депозитом — авансом, тобто в момент внесення коштів депонентом на депозит.

Розгляньмо приклад.

Банк 1 липня залучає депозит обсягом 10000 грн. на два місяці за ставкою 42 % річних з виплатою процентів авансом. Відповідне нарахування здійснюється останнього дня місяця. Кількість днів депозитної угоди визначається за методом «30 / 360».

За два місяці (60 днів) має бути нараховано процентів за даною депозитною угодою 700 грн. .

Депонент вносить на депозитний рахунок 9300 грн. (10000 – 700).

Фактичну процентну ставку обчислюємо так:

(пояснення до формули див. у 10.1).

У разі застосування фактичної процентної ставки банк відносить на витрати такі суми:

1-го місяця — 343,65 грн.:

;

2-го місяця — 356,35 грн.:

.

Номінал депозиту відображується таким бухгалтерським проведенням:

Д-т рахунків 1001, 2600, 1200 каси, поточного рахунка клієнта або кореспондентського рахунка банку             9300 грн.

Д-т рахунка 3500 «Витрати майбутніх періодів» 700 грн.

К-т рахунка 2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб»
            10000 грн.

Тепер зрозуміло, що сума, котра обліковується як витрати майбутніх періодів, має бути амортизована протягом двох місяців дії депозитної угоди за методом, що його прийнято обліковою політикою, — рівномірним або актуарним.

У разі застосування рівних частин як за 1-й, так і за 2-й місяць на витрати відносять суму нарахованих процентів — 350 грн., тобто виконують проведення:

Д-т рахунка 7041 «Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб»     350 грн.

К-т рахунка 3500 «Витрати майбутніх періодів» 350 грн.

Це бухгалтерське проведення нарахованих сум здійснюватиметься і в разі застосування актуарного методу, проте:

у 1-му місяці на витрати відносять 343,65 грн.,

у 2-му — 356,35 грн.

Закономірно постає питання: як банк страхує себе від втрат у разі можливих змін ставок на міжбанківських ринках?

Таке страхування полягає ось у чому. За умови застосування плаваючої процентної ставки до залученого депозиту мож-
на застосовувати також середньозважену ставку, з урахуванням тих, що діяли протягом періоду, за який нараховуються проценти.

Розгляньмо, наприклад, такі умови:

проценти за депозитом нараховують за плаваючою ставкою, що змінюється відповідно до облікової ставки НБУ;

облікова ставка НБУ протягом чинності депозитної угоди з 1 березня по 1 червня змінювалася так:

з 01.03 — 15.03 — 41 %;

з 16.03 — 05.04 — 45 %;

з 06.04 — 21.04 — 49 %;

з 22.04 — 17.05 — 51 %;

з 18.05 — 01.06 — 44 %.

У такий спосіб середньозважена ставка становила:

у 1-му місяці — 43,07 %, тобто

15 днів — 41 %,

16 днів — 45 %;

у 2-му місяці — 48,93 %, тобто

5 днів — 45 %,

16 днів — 49 %,

9 днів — 51 %;

у 3-му місяці — 47,84 %, тобто

17 днів — 51 %,

14 днів — 44 %.

Отже, за даною депозитною угодою банк щомісяця нараховує проценти за відповідною (для даного місяця) середньозваженою ставкою.

У разі погашення депозиту, тобто на дату закриття депозитного рахунка, в обліку виконується проведення:

Д-т депозитного рахунка

К-т рахунка каси, поточного рахунка чи кореспондентського рахунка.

На вимогу депонента банк може повернути депозит до закінчення строку дії депозитної угоди.

У цьому разі:

проценти нараховуються за період із дати залучення депозиту до дати дострокового закриття депозитного рахунка за ставкою, що зазначена в угоді;

депоненту сплачується сума процентів, але за зниженою ставкою;

різницю між нарахованими процентами та сумами, що сплачуються депоненту за зниженою ставкою, банк відносить на змен­шення процентних витрат.

Цим умовам відповідають такі бухгалтерські проведення:

Д-т рахунка «Нараховані витрати за депозитами» (на суму нарахованих процентів)

К-т рахунка каси, поточного рахунка чи кореспондентського рахунка (на суму процентів за зниженою ставкою)

К-т рахунка «Процентні витрати за депозитом» (на різницю між сумою нарахованих та сплачених процентів).

Одним із різновидів депозитів є депозити овернайт, які надаються або залучаються на термін, що не перевищує одного дня, і стосуються лише ринку міжбанківських коштів. Зрозуміло, що сплата за користування депозитом проводиться одночасно з його поверненням. Саме тому дещо відмінним є облік депозитів овернайт.

У разі залучення депозиту:

Д-т кореспондентського рахунка

К-т рахунка 1610 «Депозит овернайт інших банків».

У разі погашення депозиту:

Д-т рахунка 7011 «Процентні витрати за депозитами овернайт інших банків» (на суму процентів за депозитом)

Д-т рахунка 1610 «Депозит овернайт інших банків» (на суму депозиту)

К-т кореспондентського рахунка (на загальну суму).

Cистема внутрішнього контролю здійснення депозитних операцій передбачає такі перевірки:

відповідності залучення й розміщення депозитів у межах термінів і лімітів, установлених Правлінням банку;

залучення всіх депозитів за процентною ставкою, визначеною угодою, і нарахування процентів методом, передбаченим наказом щодо облікової політики на даний фінансовий рік;

визначення системою бухгалтерського обліку механізму реє-
страції депозитів для забезпечення достовірного і своєчасного запису:

сум депозитів;

термінів нарахування та сплати процентів;

термінів погашення депозитів;

процентних ставок.

Здебільшого це досягається засобами аналітичного обліку. У межах його функцій банк централізовано розсилає клієнтам — суб’єктам господарської діяльності повідомлення та виписки з їхніх депозитних рахунків щодо залишків коштів із зазначенням операцій, які проводилися на цих рахунках. Інформуються також клієнти — фізичні особи.

Форма і періодичність надання клієнтам виписок і повідом-
лень про рух коштів на депозитному рахунку та про залишки
на цих рахунках зазначаються банком в угоді, підписаній з депонентом.

Фінансовий облік операцій залучення та розміщення депозитів, сплати витрат та отримання доходу здійснюється за такими групами балансових рахунків:

120. Кошти до запитання в Національному банку України.

121. Строкові депозити в Національному банку України.

130. Кореспондентський рахунок Національного банку України в банку.

150. Кошти до запитання в інших банках.

151. Строкові депозити, які розміщено в інших банках.

160. Кошти до запитання інших банків.

161. Строкові депозити інших банків.

250. Кошти бюджетів України до розподілу.

251. Кошти Державного бюджету України.

252. Бюджетні кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України.

253. Інші кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету.

254. Кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з місцевих бюджетів.

255. Інші кошти клієнтів, які утримуються з місцевих бюджетів.

256. Кошти позабюджетних фондів.

260. Кошти до запитання суб’єктів господарської діяльності.

261. Строкові кошти суб’єктів господарської діяльності.

262. Кошти до запитання фізичних осіб.

263. Строкові кошти фізичних осіб.

332. Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком.

350. Витрати майбутніх періодів.

360. Доходи майбутніх періодів.

600. Процентні доходи за коштами, розміщеними в Національному банку України.

601. Процентні доходи за коштами, розміщеними в інших
банках.

609. Інші процентні доходи.

610. Комісійні доходи за операціями з банками.

611. Комісійні доходи за операціями з клієнтами.

700. Процентні витрати за коштами, отриманими від Національного банку України.

701. Процентні витрати за коштами, отриманими від інших
банків.

702. Процентні витрати за коштами суб’єктів господарської
діяльності.

703. Процентні витрати за коштами бюджету та позабюджетних фондів України.

704. Процентні витрати за коштами фізичних осіб.

705. Процентні витрати за цінними паперами власного боргу.

709. Інші процентні витрати.

710. Комісійні витрати.

З метою забезпечення захисту інтересів фізичних осіб — вкладників банків, створення фінансових можливостей для відшкодування їм коштів у разі невиконання банками вимог вкладників Указом Президента України від 10.09.98 № 996/98 затверджено «Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів».

Збори до Фонду сплачують банки — юридичні особи, зареєстровані в книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ Національного банку України, що мають ліцензію НБУ на здійснення операцій із залучення вкладів фізичних осіб.

Початковий збір до Фонду в розмірі 1 % зареєстрованого статутного фонду діючі банки мали переказати протягом 30 днів із дня затвердження Положення про Фонд. Заново створювані банки сплачують збір протягом 30 днів з дня отримання від НБУ ліцензії на здійснення банківських операцій із залучення коштів фізичних осіб. Нарахування регулярного збору до Фонду проводиться раз на рік у розмірі 0,5 % від загальної суми вкладів, включаючи проценти за вкладами, станом на 31 грудня року, що передує звітному.

Для проведення нарахування регулярного збору за вкладами в іноземній валюті сума вкладів перераховується в гривні за офіційним курсом на визначену дату нарахування.

Сума нарахованого збору переказується до Фонду банками рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Відповідно до згадуваного Указу постановою Правління НБУ від 11.01.01 за №8 затверджено «Положення про порядок від-
шкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, коштів вкладникам банків у разі їх ліквідації». Фонд гарантує кожному вкладникові банку, який сплачує збори до Фонду, належне від-
шкодування, включаючи проценти, у розмірі вкладу, але не більше 500 грн. за станом на день, коли вклад став недоступним. Недоступність вкладів — це ситуація, за якої банк не може виконати вимог вкладників щодо повернення коштів. У такому разі з рішення арбітражного суду або Національного банку України призначається ліквідаційна комісія.

Відшкодування вкладів відбувається в готівковій чи безготівковій формах.

Після отримання Фондом копії постанови Правління НБУ про ліквідацію банку, що сплачував збори до Фонду, виконавча дирек­ція Фонду (за погодженням з НБУ) визначає одного чи кількох банків-агентів, уповноважених проводити виплату відшкодувань фізичним особам — вкладникам банку.

Після отримання від ліквідаційної комісії банку списку вкладників, виконавча дирекція у двотижневий строк:

укладає з банком-агентом угоду про виплату відшкодувань;

перевіряє поданий ліквідатором (ліквідаційною комісією) список і розрахунки сум вкладів, що підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду, безпосередньо на місці роботи ліквідаційної комісії;

складає реєстр одержувачів відшкодувань за рахунок коштів Фонду за вкладами, що розміщені в банках, та приймає рішення про відшкодування коштів вкладникам.

Протягом трьох робочих днів із часу прийняття рішення про відшкодування Фондом коштів виконавча дирекція письмово та через засоби масової інформації повідомляє вкладників про недоступність вкладів і порядок їх відшкодування.

У місячний строк з дня настання недоступності вкладів Фонд:

відкриває в банку-агенті відповідний рахунок у національній валюті України для зарахування сум коштів Фонду, які банк має сплатити одержувачам відшкодувань відповідно до списку;

подає до банку-агента затверджені списки у двох примірниках із супровідним листом і копію платіжного доручення на переказ коштів.

Фонд набуває право кредитора щодо банку, що сплачував збори до Фонду, на всю суму, яка підлягає відшкодуванню, з дня її виплати.

Вимоги Фонду як кредитора до банку, що сплачував збори до Фонду, мають бути заявлені протягом одного місяця від дня першої публікації повідомлення про ліквідацію банку в офіційному друкованому органі.

Протягом трьох років з дня настання недоступності вкладів Фонд розглядає звернення громадян, які не одержали відшкодувань за вкладами протягом встановленого тримісячного строку, та приймає відповідні рішення щодо кожної заяви.

Проценти за депозитом банк може сплачувати:

одночасно з погашенням депозиту;

періодично;

авансом, тобто під час внесення коштів на депозит.

У разі сплати процентів на дату погашення депозиту в обліку виконуються проведення:

на суму процентів:

Д-т рахунків нарахованих витрат за депозитами,

на суму номіналу депозиту:

Д-т рахунка «Депозит»,

на загальну суму:

К-т поточного рахунка депонента, каси або кореспондентського рахунка.

Зрозуміло, що за таким проведенням у бухгалтерському обліку записують загальну суму нарахованих процентів за весь період дії депозитної угоди за будь-яким методом — рівних частин чи актуарним.

Розрахунки, виконані в попередньому прикладі, показують, що загальна сума нарахованих процентів на дату закінчення дії депо­зитної угоди в разі застосування будь-якого із запропонованих методів є незмінною і дорівнює 11051 грн. Інша річ, що застосування різних методів іноді спричиняє не завжди рівномірне навантаження на загальні витрати банку в період строку чинності депозитної угоди, через що порушується механізм дії принципу відповідності.

У разі періодичної сплати нарахованих процентів неодмінно
після дати їх нарахування в банку виконується бухгалтерське проведення:

Д-т рахунка «Нараховані витрати за депозитом»

К-т поточного рахунка, каси або кореспондентського рахунка.

Що ж до вибраної методики капіталізації процентів, то банк періодично переказує нараховані суми на депозитні рахунки, тобто нарощує депозит.

Механізм наведених раніше можливих варіантів сплати процентів дає підстави для такого висновку: в обліковій політиці банку за пріоритетний слід вибрати метод сплати процентів за період.

Третій можливий варіант сплати процентів за депозитом — авансом, тобто в момент внесення коштів депонентом на депозит.

Розгляньмо приклад.

Банк 1 липня залучає депозит обсягом 10000 грн. на два місяці за ставкою 42 % річних з виплатою процентів авансом. Відповідне нарахування здійснюється останнього дня місяця. Кількість днів депозитної угоди визначається за методом «30 / 360».

За два місяці (60 днів) має бути нараховано процентів за даною депозитною угодою 700 грн. .

Депонент вносить на депозитний рахунок 9300 грн. (10000 – 700).

Фактичну процентну ставку обчислюємо так:

(пояснення до формули див. у 10.1).

У разі застосування фактичної процентної ставки банк відносить на витрати такі суми:

1-го місяця — 343,65 грн.:

;

2-го місяця — 356,35 грн.:

.

Номінал депозиту відображується таким бухгалтерським проведенням:

Д-т рахунків 1001, 2600, 1200 каси, поточного рахунка клієнта або кореспондентського рахунка банку             9300 грн.

Д-т рахунка 3500 «Витрати майбутніх періодів» 700 грн.

К-т рахунка 2630 «Короткострокові депозити фізичних осіб»
            10000 грн.

Тепер зрозуміло, що сума, котра обліковується як витрати майбутніх періодів, має бути амортизована протягом двох місяців дії депозитної угоди за методом, що його прийнято обліковою політикою, — рівномірним або актуарним.

У разі застосування рівних частин як за 1-й, так і за 2-й місяць на витрати відносять суму нарахованих процентів — 350 грн., тобто виконують проведення:

Д-т рахунка 7041 «Процентні витрати за строковими коштами, які отримані від фізичних осіб»     350 грн.

К-т рахунка 3500 «Витрати майбутніх періодів» 350 грн.

Це бухгалтерське проведення нарахованих сум здійснюватиметься і в разі застосування актуарного методу, проте:

у 1-му місяці на витрати відносять 343,65 грн.,

у 2-му — 356,35 грн.

Закономірно постає питання: як банк страхує себе від втрат у разі можливих змін ставок на міжбанківських ринках?

Таке страхування полягає ось у чому. За умови застосування плаваючої процентної ставки до залученого депозиту мож-
на застосовувати також середньозважену ставку, з урахуванням тих, що діяли протягом періоду, за який нараховуються проценти.

Розгляньмо, наприклад, такі умови:

проценти за депозитом нараховують за плаваючою ставкою, що змінюється відповідно до облікової ставки НБУ;

облікова ставка НБУ протягом чинності депозитної угоди з 1 березня по 1 червня змінювалася так:

з 01.03 — 15.03 — 41 %;

з 16.03 — 05.04 — 45 %;

з 06.04 — 21.04 — 49 %;

з 22.04 — 17.05 — 51 %;

з 18.05 — 01.06 — 44 %.

У такий спосіб середньозважена ставка становила:

у 1-му місяці — 43,07 %, тобто

15 днів — 41 %,

16 днів — 45 %;

у 2-му місяці — 48,93 %, тобто

5 днів — 45 %,

16 днів — 49 %,

9 днів — 51 %;

у 3-му місяці — 47,84 %, тобто

17 днів — 51 %,

14 днів — 44 %.

Отже, за даною депозитною угодою банк щомісяця нараховує проценти за відповідною (для даного місяця) середньозваженою ставкою.

У разі погашення депозиту, тобто на дату закриття депозитного рахунка, в обліку виконується проведення:

Д-т депозитного рахунка

К-т рахунка каси, поточного рахунка чи кореспондентського рахунка.

На вимогу депонента банк може повернути депозит до закінчення строку дії депозитної угоди.

У цьому разі:

проценти нараховуються за період із дати залучення депозиту до дати дострокового закриття депозитного рахунка за ставкою, що зазначена в угоді;

депоненту сплачується сума процентів, але за зниженою ставкою;

різницю між нарахованими процентами та сумами, що сплачуються депоненту за зниженою ставкою, банк відносить на змен­шення процентних витрат.

Цим умовам відповідають такі бухгалтерські проведення:

Д-т рахунка «Нараховані витрати за депозитами» (на суму нарахованих процентів)

К-т рахунка каси, поточного рахунка чи кореспондентського рахунка (на суму процентів за зниженою ставкою)

К-т рахунка «Процентні витрати за депозитом» (на різницю між сумою нарахованих та сплачених процентів).

Одним із різновидів депозитів є депозити овернайт, які надаються або залучаються на термін, що не перевищує одного дня, і стосуються лише ринку міжбанківських коштів. Зрозуміло, що сплата за користування депозитом проводиться одночасно з його поверненням. Саме тому дещо відмінним є облік депозитів овернайт.

У разі залучення депозиту:

Д-т кореспондентського рахунка

К-т рахунка 1610 «Депозит овернайт інших банків».

У разі погашення депозиту:

Д-т рахунка 7011 «Процентні витрати за депозитами овернайт інших банків» (на суму процентів за депозитом)

Д-т рахунка 1610 «Депозит овернайт інших банків» (на суму депозиту)

К-т кореспондентського рахунка (на загальну суму).

Cистема внутрішнього контролю здійснення депозитних операцій передбачає такі перевірки:

відповідності залучення й розміщення депозитів у межах термінів і лімітів, установлених Правлінням банку;

залучення всіх депозитів за процентною ставкою, визначеною угодою, і нарахування процентів методом, передбаченим наказом щодо облікової політики на даний фінансовий рік;

визначення системою бухгалтерського обліку механізму реє-
страції депозитів для забезпечення достовірного і своєчасного запису:

сум депозитів;

термінів нарахування та сплати процентів;

термінів погашення депозитів;

процентних ставок.

Здебільшого це досягається засобами аналітичного обліку. У межах його функцій банк централізовано розсилає клієнтам — суб’єктам господарської діяльності повідомлення та виписки з їхніх депозитних рахунків щодо залишків коштів із зазначенням операцій, які проводилися на цих рахунках. Інформуються також клієнти — фізичні особи.

Форма і періодичність надання клієнтам виписок і повідом-
лень про рух коштів на депозитному рахунку та про залишки
на цих рахунках зазначаються банком в угоді, підписаній з депонентом.

Фінансовий облік операцій залучення та розміщення депозитів, сплати витрат та отримання доходу здійснюється за такими групами балансових рахунків:

120. Кошти до запитання в Національному банку України.

121. Строкові депозити в Національному банку України.

130. Кореспондентський рахунок Національного банку України в банку.

150. Кошти до запитання в інших банках.

151. Строкові депозити, які розміщено в інших банках.

160. Кошти до запитання інших банків.

161. Строкові депозити інших банків.

250. Кошти бюджетів України до розподілу.

251. Кошти Державного бюджету України.

252. Бюджетні кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету України.

253. Інші кошти клієнтів, які утримуються з Державного бюджету.

254. Кошти місцевих бюджетів та бюджетні кошти клієнтів, що утримуються з місцевих бюджетів.

255. Інші кошти клієнтів, які утримуються з місцевих бюджетів.

256. Кошти позабюджетних фондів.

260. Кошти до запитання суб’єктів господарської діяльності.

261. Строкові кошти суб’єктів господарської діяльності.

262. Кошти до запитання фізичних осіб.

263. Строкові кошти фізичних осіб.

332. Ощадні (депозитні) сертифікати, емітовані банком.

350. Витрати майбутніх періодів.

360. Доходи майбутніх періодів.

600. Процентні доходи за коштами, розміщеними в Національному банку України.

601. Процентні доходи за коштами, розміщеними в інших
банках.

609. Інші процентні доходи.

610. Комісійні доходи за операціями з банками.

611. Комісійні доходи за операціями з клієнтами.

700. Процентні витрати за коштами, отриманими від Національного банку України.

701. Процентні витрати за коштами, отриманими від інших
банків.

702. Процентні витрати за коштами суб’єктів господарської
діяльності.

703. Процентні витрати за коштами бюджету та позабюджетних фондів України.

704. Процентні витрати за коштами фізичних осіб.

705. Процентні витрати за цінними паперами власного боргу.

709. Інші процентні витрати.

710. Комісійні витрати.

З метою забезпечення захисту інтересів фізичних осіб — вкладників банків, створення фінансових можливостей для відшкодування їм коштів у разі невиконання банками вимог вкладників Указом Президента України від 10.09.98 № 996/98 затверджено «Положення про порядок створення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, формування та використання його коштів».

Збори до Фонду сплачують банки — юридичні особи, зареєстровані в книзі реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ Національного банку України, що мають ліцензію НБУ на здійснення операцій із залучення вкладів фізичних осіб.

Початковий збір до Фонду в розмірі 1 % зареєстрованого статутного фонду діючі банки мали переказати протягом 30 днів із дня затвердження Положення про Фонд. Заново створювані банки сплачують збір протягом 30 днів з дня отримання від НБУ ліцензії на здійснення банківських операцій із залучення коштів фізичних осіб. Нарахування регулярного збору до Фонду проводиться раз на рік у розмірі 0,5 % від загальної суми вкладів, включаючи проценти за вкладами, станом на 31 грудня року, що передує звітному.

Для проведення нарахування регулярного збору за вкладами в іноземній валюті сума вкладів перераховується в гривні за офіційним курсом на визначену дату нарахування.

Сума нарахованого збору переказується до Фонду банками рівними частинами до 15 числа місяця, наступного за звітним періодом.

Відповідно до згадуваного Указу постановою Правління НБУ від 11.01.01 за №8 затверджено «Положення про порядок від-
шкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, коштів вкладникам банків у разі їх ліквідації». Фонд гарантує кожному вкладникові банку, який сплачує збори до Фонду, належне від-
шкодування, включаючи проценти, у розмірі вкладу, але не більше 500 грн. за станом на день, коли вклад став недоступним. Недоступність вкладів — це ситуація, за якої банк не може виконати вимог вкладників щодо повернення коштів. У такому разі з рішення арбітражного суду або Національного банку України призначається ліквідаційна комісія.

Відшкодування вкладів відбувається в готівковій чи безготівковій формах.

Після отримання Фондом копії постанови Правління НБУ про ліквідацію банку, що сплачував збори до Фонду, виконавча дирек­ція Фонду (за погодженням з НБУ) визначає одного чи кількох банків-агентів, уповноважених проводити виплату відшкодувань фізичним особам — вкладникам банку.

Після отримання від ліквідаційної комісії банку списку вкладників, виконавча дирекція у двотижневий строк:

укладає з банком-агентом угоду про виплату відшкодувань;

перевіряє поданий ліквідатором (ліквідаційною комісією) список і розрахунки сум вкладів, що підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Фонду, безпосередньо на місці роботи ліквідаційної комісії;

складає реєстр одержувачів відшкодувань за рахунок коштів Фонду за вкладами, що розміщені в банках, та приймає рішення про відшкодування коштів вкладникам.

Протягом трьох робочих днів із часу прийняття рішення про відшкодування Фондом коштів виконавча дирекція письмово та через засоби масової інформації повідомляє вкладників про недоступність вкладів і порядок їх відшкодування.

У місячний строк з дня настання недоступності вкладів Фонд:

відкриває в банку-агенті відповідний рахунок у національній валюті України для зарахування сум коштів Фонду, які банк має сплатити одержувачам відшкодувань відповідно до списку;

подає до банку-агента затверджені списки у двох примірниках із супровідним листом і копію платіжного доручення на переказ коштів.

Фонд набуває право кредитора щодо банку, що сплачував збори до Фонду, на всю суму, яка підлягає відшкодуванню, з дня її виплати.

Вимоги Фонду як кредитора до банку, що сплачував збори до Фонду, мають бути заявлені протягом одного місяця від дня першої публікації повідомлення про ліквідацію банку в офіційному друкованому органі.

Протягом трьох років з дня настання недоступності вкладів Фонд розглядає звернення громадян, які не одержали відшкодувань за вкладами протягом встановленого тримісячного строку, та приймає відповідні рішення щодо кожної заяви.