1.3. Особливості обліку господарських операцій банку за принципом нарахування
К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 1617 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113
Принцип нарахування є засадним принципом міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підготовки фінансової звітності суб’єктами господарювання.
Принцип нарахування визначає відповідний метод, що базується на таких правилах:
1) доходи фіксуються в той період, коли їх було зароблено;
2) витрати фіксуються в той період, коли вони були понесені;
3) час, коли грошові кошти було фактично отримано (дохід) або сплачено (витрати), до уваги не береться.
Принцип нарахування впливає на фінансову звітність, а саме:
операції та події фіксуються в міру того, як вони проводяться або відбуваються;
право на отримання грошових коштів або інших фінансових ресурсів фіксується як актив у балансовому звіті;
зобов’язання зі сплати грошових коштів або надання послуг фіксується як зобов’язання в балансовому звіті;
доходи та витрати фіксуються у звіті про фінансові результати за відповідний період.
Принцип нарахування ґрунтується на двох концепціях. Перша — концепція фіксування доходу, друга — концепція відповідності.
Концепція фіксування доходу полягає ось у чому:
якщо грошові кошти отримано в попередньому обліковому періоді, то доходи фіксуються з відстрочкою; зобов’язання, що є доходом майбутнього періоду, вноситься до балансового звіту;
якщо грошові кошти отримано в наступному обліковому періоді, то доходи фіксуються в тому періоді, в якому вони зароблені. Нарахована сума доходів як актив вноситься до балансового звіту, а доходи фіксуються у звіті про фінансові результати.
Згідно з концепцією відповідності фіксуються витрати, які слід вважати витратами звітного періоду:
грошові кошти, сплачені протягом звітного періоду, є витратами майбутніх періодів і обліковуються як актив у балансовому звіті;
витрати, що фактично понесені в поточному періоді, але сплачуватимуться протягом наступних періодів, обліковуються в балансовому звіті як зобов’язання і водночас фіксуються у звіті про фінансові результати.
Найважливіша перевага обліку за принципом нарахування — це приведення у взаємну відповідність доходів і витрат, завдяки чому фінансова звітність відбиває реальні результати фінансово-господарської діяльності банківської установи.
Розглянемо умовну ситуацію, коли банк має лише один актив — кредит, процентні доходи за яким надходять 1.04, 1.07, 1.10, 1.01 наступного року однаковими частинами в сумі 12000 грн.:
Проте
свої доходи та витрати, а отже, і процентний дохід банк обчислює щомісяця: 01 =
12 000; 02 = 0; 03 = 0; 04 = 12 000;
05 = 0; 06 = 0; 07 = 12 000; 08 = 0; 09 = 0; 10 = 12 000; 11 = 0; 12 = 0.
Отже, у разі врахування такого фактора, як час отримання платежу, результати роботи банку справляють хибне враження нестабільних. Цього можна уникнути, удаючись до вирівнювання зазначених результатів, що є можливим згідно з принципом нарахування — дохід фіксується до настання моменту реального отримання платежу:
Так
само за принципом нарахування вирівнюються й витрати. Наприклад, проценти на
депозити юридичних і фізичних осіб сплачуються, як правило, один раз на
квартал, а нараховуються і
відображаються на відповідних рахунках фактичних витрат щомісяця.
Зауважимо, проте, що витрати можуть бути відстрочені. Відстрочення — це протилежність нарахуванню, тобто це відображення в обліку витрат після того моменту, коли їх фактично було понесено. Припустімо, що 1 січня поточного року банк сплачує орендну плату за весь поточний період у сумі 240 000 грн.
Отже, у січні витрати банку збільшуються на 240 000 грн., що значно спотворює результати фінансової діяльності банку в І кварталі. В інших звітних періодах (як щомісяця, так і щокварталу) результати виглядатимуть набагато позитивнішими, хоча насправді реального поліпшення ситуації не відбулося. Через це банк має щомісяця відносити на витрати 1/12 річної суми, тобто 20 000 грн. Тому на початку року суму в 240 000 грн. банк записує як актив на статтю «витрати майбутніх періодів», сума якої скорочується щомісяця в міру віднесення на витрати.
Розглянувши основні характеристики фінансового та управлінського обліку як двох галузей єдиної системи обліку, зазначимо, що набуття чинності з 1 липня 1998 року Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», зумовило потребу запровадити поняття податкового обліку, або обліку для цілей оподаткування. Такий облік базується на правилах, виконання котрих законодавчо регламентовано і які розроблено для державного регулювання платежів до бюджету.
Загальні характеристики видів бухгалтерського обліку показано на рис. 1.2 і в табл. 1.1, 1.2.
Таблиця 1.1
Характеристика видів бухгалтерського обліку
Вид |
Цілі обліку |
Форми |
Суб’єкт регламентації |
Користувачі |
Податковий |
Визначення суми податків і контроль за їх сплатою |
Декларації та розрахунки |
Міністерство фінансів |
Податкові органи |
Фінансовий |
Забезпечення достовірною інформацією про фінансовий стан банку та результати його діяльності |
Баланс; звіт про прибутки та збитки; звіт про рух грошових коштів |
Національний банк України |
Адміністрація, службовці банку, фактичні та потенційні інвестори і кредитори, регулятивні органи, органи планування економіки, інші групи |
Управлінський |
Підготовка релевантної інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління в межах банку |
Звіти про виконання кошторисів, звіти сегментів діяльності та ін. |
Керівництво банку, акціонери |
Адміністрація |
Таблиця 1.2
Порівняльна характеристика видів обліку
Ознака |
Податковий облік |
Фінансовий облік |
Управлінський облік |
Цілі обліку |
Податки
та своє- |
Фінансовий стан підприємства та результати його діяльності |
Діяльність структурних підрозділів (сегментів та центрів) |
Головні споживачі |
Податкові органи |
Менеджери і зовнішні споживачі |
Менеджери різних рівнів |
Обмеження |
Закони |
Нормативні документи Національного банку України |
Жодних обмежень |
Використання вимірників |
Єдиний грошовий вимірник |
Те саме |
Різні вимірники (у тому числі якісні показники) |
Об’єкт |
Господарська одиниця в цілому |
Господарська одиниця в цілому |
Структурні підрозділи (сегменти та центри) |
Періодичність складання звітів |
Регулярно; як правило, квартальний інтервал наростаючим підсумком |
Регулярно, як правило, з річним інтервалом |
Змінний інтервал; оперативна |
Спрямова-ність |
У минуле (ретроспективна оцінка) |
У минуле (ретроспективна оцінка) |
У майбутнє |
Відкритість даних |
Більшість даних доступна податковим органам |
Більшість даних доступна всім |
Комерційна |
Принцип нарахування є засадним принципом міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підготовки фінансової звітності суб’єктами господарювання.
Принцип нарахування визначає відповідний метод, що базується на таких правилах:
1) доходи фіксуються в той період, коли їх було зароблено;
2) витрати фіксуються в той період, коли вони були понесені;
3) час, коли грошові кошти було фактично отримано (дохід) або сплачено (витрати), до уваги не береться.
Принцип нарахування впливає на фінансову звітність, а саме:
операції та події фіксуються в міру того, як вони проводяться або відбуваються;
право на отримання грошових коштів або інших фінансових ресурсів фіксується як актив у балансовому звіті;
зобов’язання зі сплати грошових коштів або надання послуг фіксується як зобов’язання в балансовому звіті;
доходи та витрати фіксуються у звіті про фінансові результати за відповідний період.
Принцип нарахування ґрунтується на двох концепціях. Перша — концепція фіксування доходу, друга — концепція відповідності.
Концепція фіксування доходу полягає ось у чому:
якщо грошові кошти отримано в попередньому обліковому періоді, то доходи фіксуються з відстрочкою; зобов’язання, що є доходом майбутнього періоду, вноситься до балансового звіту;
якщо грошові кошти отримано в наступному обліковому періоді, то доходи фіксуються в тому періоді, в якому вони зароблені. Нарахована сума доходів як актив вноситься до балансового звіту, а доходи фіксуються у звіті про фінансові результати.
Згідно з концепцією відповідності фіксуються витрати, які слід вважати витратами звітного періоду:
грошові кошти, сплачені протягом звітного періоду, є витратами майбутніх періодів і обліковуються як актив у балансовому звіті;
витрати, що фактично понесені в поточному періоді, але сплачуватимуться протягом наступних періодів, обліковуються в балансовому звіті як зобов’язання і водночас фіксуються у звіті про фінансові результати.
Найважливіша перевага обліку за принципом нарахування — це приведення у взаємну відповідність доходів і витрат, завдяки чому фінансова звітність відбиває реальні результати фінансово-господарської діяльності банківської установи.
Розглянемо умовну ситуацію, коли банк має лише один актив — кредит, процентні доходи за яким надходять 1.04, 1.07, 1.10, 1.01 наступного року однаковими частинами в сумі 12000 грн.:
Проте
свої доходи та витрати, а отже, і процентний дохід банк обчислює щомісяця: 01 =
12 000; 02 = 0; 03 = 0; 04 = 12 000;
05 = 0; 06 = 0; 07 = 12 000; 08 = 0; 09 = 0; 10 = 12 000; 11 = 0; 12 = 0.
Отже, у разі врахування такого фактора, як час отримання платежу, результати роботи банку справляють хибне враження нестабільних. Цього можна уникнути, удаючись до вирівнювання зазначених результатів, що є можливим згідно з принципом нарахування — дохід фіксується до настання моменту реального отримання платежу:
Так
само за принципом нарахування вирівнюються й витрати. Наприклад, проценти на
депозити юридичних і фізичних осіб сплачуються, як правило, один раз на
квартал, а нараховуються і
відображаються на відповідних рахунках фактичних витрат щомісяця.
Зауважимо, проте, що витрати можуть бути відстрочені. Відстрочення — це протилежність нарахуванню, тобто це відображення в обліку витрат після того моменту, коли їх фактично було понесено. Припустімо, що 1 січня поточного року банк сплачує орендну плату за весь поточний період у сумі 240 000 грн.
Отже, у січні витрати банку збільшуються на 240 000 грн., що значно спотворює результати фінансової діяльності банку в І кварталі. В інших звітних періодах (як щомісяця, так і щокварталу) результати виглядатимуть набагато позитивнішими, хоча насправді реального поліпшення ситуації не відбулося. Через це банк має щомісяця відносити на витрати 1/12 річної суми, тобто 20 000 грн. Тому на початку року суму в 240 000 грн. банк записує як актив на статтю «витрати майбутніх періодів», сума якої скорочується щомісяця в міру віднесення на витрати.
Розглянувши основні характеристики фінансового та управлінського обліку як двох галузей єдиної системи обліку, зазначимо, що набуття чинності з 1 липня 1998 року Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», зумовило потребу запровадити поняття податкового обліку, або обліку для цілей оподаткування. Такий облік базується на правилах, виконання котрих законодавчо регламентовано і які розроблено для державного регулювання платежів до бюджету.
Загальні характеристики видів бухгалтерського обліку показано на рис. 1.2 і в табл. 1.1, 1.2.
Таблиця 1.1
Характеристика видів бухгалтерського обліку
Вид |
Цілі обліку |
Форми |
Суб’єкт регламентації |
Користувачі |
Податковий |
Визначення суми податків і контроль за їх сплатою |
Декларації та розрахунки |
Міністерство фінансів |
Податкові органи |
Фінансовий |
Забезпечення достовірною інформацією про фінансовий стан банку та результати його діяльності |
Баланс; звіт про прибутки та збитки; звіт про рух грошових коштів |
Національний банк України |
Адміністрація, службовці банку, фактичні та потенційні інвестори і кредитори, регулятивні органи, органи планування економіки, інші групи |
Управлінський |
Підготовка релевантної інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління в межах банку |
Звіти про виконання кошторисів, звіти сегментів діяльності та ін. |
Керівництво банку, акціонери |
Адміністрація |
Таблиця 1.2
Порівняльна характеристика видів обліку
Ознака |
Податковий облік |
Фінансовий облік |
Управлінський облік |
Цілі обліку |
Податки
та своє- |
Фінансовий стан підприємства та результати його діяльності |
Діяльність структурних підрозділів (сегментів та центрів) |
Головні споживачі |
Податкові органи |
Менеджери і зовнішні споживачі |
Менеджери різних рівнів |
Обмеження |
Закони |
Нормативні документи Національного банку України |
Жодних обмежень |
Використання вимірників |
Єдиний грошовий вимірник |
Те саме |
Різні вимірники (у тому числі якісні показники) |
Об’єкт |
Господарська одиниця в цілому |
Господарська одиниця в цілому |
Структурні підрозділи (сегменти та центри) |
Періодичність складання звітів |
Регулярно; як правило, квартальний інтервал наростаючим підсумком |
Регулярно, як правило, з річним інтервалом |
Змінний інтервал; оперативна |
Спрямова-ність |
У минуле (ретроспективна оцінка) |
У минуле (ретроспективна оцінка) |
У майбутнє |
Відкритість даних |
Більшість даних доступна податковим органам |
Більшість даних доступна всім |
Комерційна |