1.3. Особливості обліку господарських операцій банку за принципом нарахування

К оглавлению1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 
17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 
34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 
51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 
68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 
85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 
102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 

Принцип нарахування є засадним принципом міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підготовки фінансової звітності суб’єктами господарювання.

Принцип нарахування визначає відповідний метод, що базується на таких правилах:

1) доходи фіксуються в той період, коли їх було зароблено;

2) витрати фіксуються в той період, коли вони були понесені;

3) час, коли грошові кошти було фактично отримано (дохід) або сплачено (витрати), до уваги не береться.

Принцип нарахування впливає на фінансову звітність, а саме:

операції та події фіксуються в міру того, як вони проводяться або відбуваються;

право на отримання грошових коштів або інших фінансових ресурсів фіксується як актив у балансовому звіті;

зобов’язання зі сплати грошових коштів або надання послуг фіксується як зобов’язання в балансовому звіті;

доходи та витрати фіксуються у звіті про фінансові результати за відповідний період.

Принцип нарахування ґрунтується на двох концепціях. Перша — концепція фіксування доходу, друга — концепція відповідності.

Концепція фіксування доходу полягає ось у чому:

якщо грошові кошти отримано в попередньому обліковому періоді, то доходи фіксуються з відстрочкою; зобов’язання, що є доходом майбутнього періоду, вноситься до балансового звіту;

якщо грошові кошти отримано в наступному обліковому періоді, то доходи фіксуються в тому періоді, в якому вони зароблені. Нарахована сума доходів як актив вноситься до балансового звіту, а доходи фіксуються у звіті про фінансові результати.

Згідно з концепцією відповідності фіксуються витрати, які слід вважати витратами звітного періоду:

грошові кошти, сплачені протягом звітного періоду, є витратами майбутніх періодів і обліковуються як актив у балансовому звіті;

витрати, що фактично понесені в поточному періоді, але сплачуватимуться протягом наступних періодів, обліковуються в балансовому звіті як зобов’язання і водночас фіксуються у звіті про фінансові результати.

Найважливіша перевага обліку за принципом нарахування — це приведення у взаємну відповідність доходів і витрат, завдяки чому фінансова звітність відбиває реальні результати фінансово-госпо­дарської діяльності банківської установи.

Розглянемо умовну ситуацію, коли банк має лише один актив — кредит, процентні доходи за яким надходять 1.04, 1.07, 1.10, 1.01 наступного року однаковими частинами в сумі 12000 грн.:

Проте свої доходи та витрати, а отже, і процентний дохід банк обчислює щомісяця: 01 = 12 000; 02 = 0; 03 = 0; 04 = 12 000;
05 = 0; 06 = 0; 07 = 12 000; 08 = 0; 09 = 0; 10 = 12 000; 11 = 0; 12 = 0.

Отже, у разі врахування такого фактора, як час отримання платежу, результати роботи банку справляють хибне враження нестабільних. Цього можна уникнути, удаючись до вирівнювання зазначених результатів, що є можливим згідно з принципом нара­хування — дохід фіксується до настання моменту реального отримання платежу:

Так само за принципом нарахування вирівнюються й витрати. Наприклад, проценти на депозити юридичних і фізичних осіб сплачуються, як правило, один раз на квартал, а нараховуються і
відображаються на відповідних рахунках фактичних витрат щомісяця.

Зауважимо, проте, що витрати можуть бути відстрочені. Відстрочення — це протилежність нарахуванню, тобто це відображення в обліку витрат після того моменту, коли їх фактично було понесено. Припустімо, що 1 січня поточного року банк сплачує орендну плату за весь поточний період у сумі 240 000 грн.

Отже, у січні витрати банку збільшуються на 240 000 грн., що значно спотворює результати фінансової діяльності банку в І кварталі. В інших звітних періодах (як щомісяця, так і щокварталу) результати виглядатимуть набагато позитивнішими, хоча насправді реального поліпшення ситуації не відбулося. Через це банк має щомісяця відносити на витрати 1/12 річної суми, тобто 20 000 грн. Тому на початку року суму в 240 000 грн. банк записує як актив на статтю «витрати майбутніх періодів», сума якої скорочується щомісяця в міру віднесення на витрати.

Розглянувши основні характеристики фінансового та управлінського обліку як двох галузей єдиної системи обліку, зазначимо, що набуття чинності з 1 липня 1998 року Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», зумовило потребу запровади­ти поняття податкового обліку, або обліку для цілей оподаткування. Такий облік базується на правилах, виконання котрих законодавчо регламентовано і які розроблено для державного регулювання платежів до бюджету.

Загальні характеристики видів бухгалтерського обліку показано на рис. 1.2 і в табл. 1.1, 1.2.

Таблиця 1.1

Характеристика видів бухгалтерського обліку

Вид
обліку

Цілі обліку

Форми
звітності

Суб’єкт регламентації

Користувачі

Податко­вий

Визначення суми податків і контроль за їх сплатою

Декларації та розрахунки

Міністер­ство фінансів

Податкові органи

Фінансо­вий

Забезпечення достовірною інформацією про фінансовий стан банку та результати його діяльності

Баланс; звіт про прибутки та збитки; звіт про рух грошових коштів

Національ­ний банк України

Адміністрація, служ­бовці банку, фактичні та потенційні інвестори і кредитори, регулятивні органи, органи планування економіки, інші групи

Управлін­ський

Підготовка релевантної інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління в межах банку

Звіти про виконання кошторисів, звіти сегментів діяльності та ін.

Керівниц­тво банку, акціонери

Адміністрація

Таблиця 1.2

Порівняльна характеристика видів обліку

Ознака

Податковий облік

Фінансовий облік

Управлінський облік

Цілі обліку

Податки та своє-
часність їх сплати

Фінансовий стан підприємства та результати його діяльності

Діяльність структурних підрозділів (сегментів та центрів)

Головні споживачі

Податкові органи

Менеджери і зовнішні споживачі

Менеджери різних рівнів

Обмеження

Закони

Нормативні документи Національного банку України

Жодних обмежень

Використання вимірників

Єдиний грошовий вимірник

Те саме

Різні вимірники (у тому числі якісні показники)

Об’єкт
аналізу

Господарська одиниця в цілому

Господарська одиниця в цілому

Структурні підрозділи (сегменти та центри)

Періодич­ність складання звітів

Регулярно; як правило, квартальний інтервал наростаючим підсумком

Регулярно, як правило, з річним інтервалом

Змінний інтервал; оперативна
інформація

Спрямова-ність

У минуле (ретроспек­тивна оцінка)

У минуле (ретроспек­тивна оцінка)

У майбутнє
(прогнозування)

Відкритість даних

Більшість даних доступна податковим органам

Більшість даних доступна всім

Комерційна
таємниця

Принцип нарахування є засадним принципом міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та підготовки фінансової звітності суб’єктами господарювання.

Принцип нарахування визначає відповідний метод, що базується на таких правилах:

1) доходи фіксуються в той період, коли їх було зароблено;

2) витрати фіксуються в той період, коли вони були понесені;

3) час, коли грошові кошти було фактично отримано (дохід) або сплачено (витрати), до уваги не береться.

Принцип нарахування впливає на фінансову звітність, а саме:

операції та події фіксуються в міру того, як вони проводяться або відбуваються;

право на отримання грошових коштів або інших фінансових ресурсів фіксується як актив у балансовому звіті;

зобов’язання зі сплати грошових коштів або надання послуг фіксується як зобов’язання в балансовому звіті;

доходи та витрати фіксуються у звіті про фінансові результати за відповідний період.

Принцип нарахування ґрунтується на двох концепціях. Перша — концепція фіксування доходу, друга — концепція відповідності.

Концепція фіксування доходу полягає ось у чому:

якщо грошові кошти отримано в попередньому обліковому періоді, то доходи фіксуються з відстрочкою; зобов’язання, що є доходом майбутнього періоду, вноситься до балансового звіту;

якщо грошові кошти отримано в наступному обліковому періоді, то доходи фіксуються в тому періоді, в якому вони зароблені. Нарахована сума доходів як актив вноситься до балансового звіту, а доходи фіксуються у звіті про фінансові результати.

Згідно з концепцією відповідності фіксуються витрати, які слід вважати витратами звітного періоду:

грошові кошти, сплачені протягом звітного періоду, є витратами майбутніх періодів і обліковуються як актив у балансовому звіті;

витрати, що фактично понесені в поточному періоді, але сплачуватимуться протягом наступних періодів, обліковуються в балансовому звіті як зобов’язання і водночас фіксуються у звіті про фінансові результати.

Найважливіша перевага обліку за принципом нарахування — це приведення у взаємну відповідність доходів і витрат, завдяки чому фінансова звітність відбиває реальні результати фінансово-госпо­дарської діяльності банківської установи.

Розглянемо умовну ситуацію, коли банк має лише один актив — кредит, процентні доходи за яким надходять 1.04, 1.07, 1.10, 1.01 наступного року однаковими частинами в сумі 12000 грн.:

Проте свої доходи та витрати, а отже, і процентний дохід банк обчислює щомісяця: 01 = 12 000; 02 = 0; 03 = 0; 04 = 12 000;
05 = 0; 06 = 0; 07 = 12 000; 08 = 0; 09 = 0; 10 = 12 000; 11 = 0; 12 = 0.

Отже, у разі врахування такого фактора, як час отримання платежу, результати роботи банку справляють хибне враження нестабільних. Цього можна уникнути, удаючись до вирівнювання зазначених результатів, що є можливим згідно з принципом нара­хування — дохід фіксується до настання моменту реального отримання платежу:

Так само за принципом нарахування вирівнюються й витрати. Наприклад, проценти на депозити юридичних і фізичних осіб сплачуються, як правило, один раз на квартал, а нараховуються і
відображаються на відповідних рахунках фактичних витрат щомісяця.

Зауважимо, проте, що витрати можуть бути відстрочені. Відстрочення — це протилежність нарахуванню, тобто це відображення в обліку витрат після того моменту, коли їх фактично було понесено. Припустімо, що 1 січня поточного року банк сплачує орендну плату за весь поточний період у сумі 240 000 грн.

Отже, у січні витрати банку збільшуються на 240 000 грн., що значно спотворює результати фінансової діяльності банку в І кварталі. В інших звітних періодах (як щомісяця, так і щокварталу) результати виглядатимуть набагато позитивнішими, хоча насправді реального поліпшення ситуації не відбулося. Через це банк має щомісяця відносити на витрати 1/12 річної суми, тобто 20 000 грн. Тому на початку року суму в 240 000 грн. банк записує як актив на статтю «витрати майбутніх періодів», сума якої скорочується щомісяця в міру віднесення на витрати.

Розглянувши основні характеристики фінансового та управлінського обліку як двох галузей єдиної системи обліку, зазначимо, що набуття чинності з 1 липня 1998 року Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», зумовило потребу запровади­ти поняття податкового обліку, або обліку для цілей оподаткування. Такий облік базується на правилах, виконання котрих законодавчо регламентовано і які розроблено для державного регулювання платежів до бюджету.

Загальні характеристики видів бухгалтерського обліку показано на рис. 1.2 і в табл. 1.1, 1.2.

Таблиця 1.1

Характеристика видів бухгалтерського обліку

Вид
обліку

Цілі обліку

Форми
звітності

Суб’єкт регламентації

Користувачі

Податко­вий

Визначення суми податків і контроль за їх сплатою

Декларації та розрахунки

Міністер­ство фінансів

Податкові органи

Фінансо­вий

Забезпечення достовірною інформацією про фінансовий стан банку та результати його діяльності

Баланс; звіт про прибутки та збитки; звіт про рух грошових коштів

Національ­ний банк України

Адміністрація, служ­бовці банку, фактичні та потенційні інвестори і кредитори, регулятивні органи, органи планування економіки, інші групи

Управлін­ський

Підготовка релевантної інформації для планування, контролю та прийняття рішень на різних рівнях управління в межах банку

Звіти про виконання кошторисів, звіти сегментів діяльності та ін.

Керівниц­тво банку, акціонери

Адміністрація

Таблиця 1.2

Порівняльна характеристика видів обліку

Ознака

Податковий облік

Фінансовий облік

Управлінський облік

Цілі обліку

Податки та своє-
часність їх сплати

Фінансовий стан підприємства та результати його діяльності

Діяльність структурних підрозділів (сегментів та центрів)

Головні споживачі

Податкові органи

Менеджери і зовнішні споживачі

Менеджери різних рівнів

Обмеження

Закони

Нормативні документи Національного банку України

Жодних обмежень

Використання вимірників

Єдиний грошовий вимірник

Те саме

Різні вимірники (у тому числі якісні показники)

Об’єкт
аналізу

Господарська одиниця в цілому

Господарська одиниця в цілому

Структурні підрозділи (сегменти та центри)

Періодич­ність складання звітів

Регулярно; як правило, квартальний інтервал наростаючим підсумком

Регулярно, як правило, з річним інтервалом

Змінний інтервал; оперативна
інформація

Спрямова-ність

У минуле (ретроспек­тивна оцінка)

У минуле (ретроспек­тивна оцінка)

У майбутнє
(прогнозування)

Відкритість даних

Більшість даних доступна податковим органам

Більшість даних доступна всім

Комерційна
таємниця